CC BY
94
Л. С. Ситник
д-р екон. наук Т. М. Бервенова
м. Донецьк
ОЗНАКИ ВИНИКНЕННЯ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ КРИЗ В СИСТЕМ1 ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛ1ННЯ
1стор1я питання. Питання про мюце i роль держави в оргашзаци економiчного життя суспiльства, у формах i методах регулювання економiки i прояви криз у державному управлшш економiкою е достатньо складними i дискусiйними. У недавньому минулому багато полгги-юв помилково вважали, що суспiльно-економiчна фор-мащя, яка усунула приватну власнiсть, виключае мож-ливiсть криз.
Серед економюпв на пострадянському просторi, якi внесли суттевий вклад у дослiдження за цим напря-мом, слiд вщзначити росiйських вчених Е. М. Коротко-ва (2000 р.) [1], В. О. Баринова (2002 р.) [2], А. М. Ря-ховську (2005 р.) [3], М. П. Гапоненка (2006 р.) [4]. Виявлення ознак кризи державного управлшня та шля-мв Н подолання присвячено науковi працi вiтчизняних вчених В. Б. Авер'янова, Н. Р. Нижника [5], В. I. Лугового (1997 р.), В. Д. Бакуменка (2000 р.), А. Д. Черняв-ського (2000 р.), М. М. Якубовського, В. Ф. Беседша, Т. В. Лебедево! (2005 р.) [6], I. В. Кривов'язюка (2008 р.) [7], В. Б. Дзюндзюка (2011 р.) [8].
Питання можливост криз державного управлшня, !х виникнення i подолання потребують подальших до-слiджень.
Мета статт1. Виявити механiзм, ознаки виникнення та шляхи подолання криз в системi державного управлшня.
Основний матер1ал дослщження. У доповiдi Всесвп--нього банку про роль держави в економщ, що змшюеть-ся, визначено И глобальне зростання за останш роки [9]. В Укра!ш реформа системи державного управлiння та владно! оргашзаци е основною стратепчною проблемою, що постала перед владою за часiв незалежностi. Чинна система оргашв виконавчо! влади та мюцевого самовряду-вання не вiдповiдае принципам демократ, европейським стандартам i вщзначаеться надмiрною централiзацiею, внутрiшньою суперечливiстю. Вона стала перешкодою у проведенш соцiально-економiчних i полiтичних реформ.
Державне управлшня як спошб реалiзацi! державно! влади означае: 1) право, можлив^ь i спроможнiсть держави через державш органи та посадових осiб здшснювати вплив на вщносини й дяльшсть людей; 2) систему шститу-тав i державних орган1в, яю мають повноваження приймати владнi рiшення; 3) дяльшсть окремих осiб, яю володшть вщповщними владними повноваженнями [1, с. 78].
Сутнюними ознаками державно! влади та системи державного управлшня е лептимнють; офщшний характер; структурованють апарату влади; обов'язковий характер !! рiшень; можливiсть скасовувати постанови i рiшення недержавних полiтичних органiзацiй; наявнють виключних прав i прав на примусове виконання ршень.
Державному управлшню притаманнi певнi форми i методи дiяльностi. Розрiзняють декiлька видiв форм
Стиль державно-управлшсько! даяльносп на píbhí
шдиввдуальному
I
П
ь
I §
I
в) розбалансованють структурно-функцюнально! системи управлшня й полггачних шститупв влади, роз-рив конструктивних взаeмозв'язкiв i3 зовшшшм серед-овищем, крах легiтимностi державно! влади, напруже-ний стан сусптьства, що може призвести до полп-ично! катастрофи [1, с. 79].
Процес виникнення i загострення кризи державного управлшня дозволяе видiлити певну послщовнють подiй та наслiдкiв.
Спочатку при невиконанш державною владою програми розвитку суспiльства скорочуеться соцiальна база i довiра до не!, виникають конфлiктнi осередки в рiзних сферах сусптьного життя, якi можуть виконува-ти як корегуючу, стабiлiзуючу роль, так i дестабшзуючу, що поглиблюе кризу. Зовнiшньо всi конфлiкти набува-ють форму полiтичного протистояння.
Далi перебiг конфлiктних ситуацiй загострюеться, i вони сягають такого рiвня, за яким вони не можуть бути виршеними шляхом компромiсiв. Настае розлад меха-нiзмiв дiяльностi державно! влади, сусптьних шститу-тiв, невiдповiднiсть структур, форм i методiв управлiння новому сшввщношенню сил та iнтересiв, сощально-економiчним умовам, що змiнiлись.
Попм настае втрата владними органами керуючого впливу на суспiльнi процеси, вщбуваеться розпад чин-них полiтичних структур, тобто загальносистемна криза управлiння.
Провал соцiально-економiчних реформ в Украïнi, неспроможшсть системи державно! влади до самоорга-нiзацiï та виконання соцiальних функцш призвели до критично! точки, шсля яко! структурно-функцiональна криза переросла в загальносистемну.
В основi бтьшосп конфлiктiв лежать територiальнi суперечностi. За територiальною складовою можна ви-окремити таы види конфлiктiв (на прикладi колишньо-го Радянського Союзу):
1) у зв'язку з претензiями на територш сусiднього народу (Абхазiя);
2) викликаш колишнiми депортацiями i повернен-ням на вже заселену р!дну територiю (Крим, Iнгушетiя, Чечня);
3) мiж пануючою на територй' нащею та етнiчними меншостями (Абхазiя, Крим, Естошя);
4) в основi яких iсторична суперечка про прина-лежшсть територй' (Нагорний Карабах);
5) в основi яких неправовi, свавiльнi перетворення адмшютративних територiй, змiни кордонiв цих територш (Швденна Осетiя);
6) викликаш прагненням зберегти свою держав-нють хоч би на частиш державно! територй' при наяв-ност полiтичних рiшень про приеднання решти територй' до сусiдньоï держави (Придшстров'я).
В Украïнi спостерiгаeться щось бiльш нiж криза. Це злам корумповано! системи державно! влади, керова-ний хаос. Ситуацiя е ушкальною, яка не мае аналогiв ш в минулому, нi з зарубiжною практикою.
Головною загрозою полiтичноï стабтьносп i гро-мадянського миру в Укра!ш, як i в шших кра!нах, е по-лiтичнi революцй' — основнi важелi змiни полггачного устрою i провладного режиму.
Причинами революцй' можуть бути:
1) загальне прагнення до кращого життя i переважному положенню;
2) боротьба за владу i полггачне представництво мiж полiтичними групуваннями або париями;
3) зарозумшсть, що виходить за вс можливi меж1, жадiбнiсть правителiв, що примушуе людей виступати проти них;
4) зосередження в руках однieï особи або групи осiб тако! влади, яка викликае побоювання, що щ особи можуть встановити олтархш чи монархию;
5) спроби розпалювання революцй' з боку осiб, яы ско!ли злодiяння або помилки, з метою приховування таких, а також з боку людей, яы побоюються агресй' i намагаються випередити сво!х воропв.
Головна причина полiтичних революцш — прагнення до рiвностi. «Прагнення до рiвностi — писав Дж. Лаки на початку 80-х, — корениться у свщомосл природжено! щнносп кожного iндивiдуума, незалежно вщ статi, раси та iнших характеристик....» [10].
Юридичне рiшення конфлiкту може не стати його сощальним ршенням нi в об'ективному, ш в суб'ективному планi, оскльки на думку I. Сабо, воно не зшмае сощально! напруженостi [11].
Не ттьки потрясiння примушують до реформ, але i реформи супроводжуються сощальними вибухами.
Тому при аналiзi причин революцй' важливо здшсню-вати !х соцiальну «профилактику» через розробку способу збереження еволюцшного шляху розвитку суспльства.
В!домий американський соцiолог Ч. Меррiам сформу-лював «елементи виживання» для будь-яко! держави: знания сощального складу влади; збалансованiсть полiтичноï винагороди; помiрнiсть; правильне планування i кер1вни-цтво; збалансованiсть м1ж справедливiстю i порядком [12].
Полггологи видiлили шм принципiв запобiгання революцй':
1. Якщо знати причини, що руйнують встановле-ний устрiй, можна визначити i шляхи його збереження.
2. В ушх розумно упорядкованих системах влади мають дотримуватися закону, особливо у дрiбницях.
3. Кожна держава мае регулювати свое функцюну-вання за допомогою закону таким чином, щоб уникати зловживань з боку посадових ошб.
4. Якщо правлячий клас е численним, то доцтьш рiзнi демократичнi iнститути. Наприклад, обмеження строку перебування на посадь
5. Правителi повиннi приймати заходи у випадку початку змiн, але не слщ покладатися на полггачш ме-ханiзми, вигаданi для обману народу.
6. Правителi мають бути втьними вiд хибних ам-бщш, зберiгати у своему середовищi та у спткуванш з iншими людьми дух рiвностi.
7. Державний i сусптьний устрiй зберiгаeться, коли його потенцшш руйнiвники знаходяться на вщдаленш, але в окремих випадках !хня близкiсть е сприятливою через те, що стимулюе уряд до тдтримки надежного порядку справ [12, с. 88—89].
Основними шляхами подолання кризи державного управлшня доцтьно вважати належне правове забезпечен-ня дяльносп органiв державно! влади та !х дй' в межах чинного законодавства, наявшсть виконання норм полгшчно-го права, проведення реформ, зокрема адмЫстративно!, яка саме спрямована на модершзацш, оптимiзацiю i де-партизацш державно! служби. Реформування державного управлшня мае два ключових аспекти: чихе визначення i збереження притаманних саме державi фуикцiй та передачу решти функцш шшим суб'ектам суспiльно-економiчноï
ТКАЧЕНКОА., ФЫШСЬКА Ю.
даяльносп; запровадження сучасних стандарт1в реал1зацН державно! влади (демократичн1сть, вщкритють, верховенство права, професшшсть, пщзви'шсть орган1в державного управлшня судовим органам та вищим адм1н1страц1ям, не-упереджен1сть, продуктивн1сть у використанш державних ресурс1в та ефектившсть впровадження державно! поль тики). Запровадження системи громадського контролю за функцюнуванням сфери державного управл1ння мае забез-печити прозор1сть процесу пщготовки 1 ухвалення р1шень в органах державного управлшня, щоб держава працювала на суспльство, на потреби 1 штереси громадян, а не навпаки.
Список викристаних джерел
1. Антикризисное управление : учебник / под ред. Э. М. Короткова. — М. : Инфра-М, 2000. — С. 74-100.
2. Баринов В. А. Антикризисное управление : учебное пособие / В. А. Баринов. — М. : ИД ФБК-Пресс, 2002. — С. 13-100.
3. Зарубежная практика антикризисного управления : учеб. пособие / под ред. А. Н. Ряховской. — М. : Магистр; ИНФРА-М, 2000. — С. 134-173.
4. Орехов В. И. Антикризисное управление : учеб. пособие / В. И. Орехов, К. В. Балдин, Н. П. Гапонен-ко. — М. : ИНФРА-М, 2008. — С. 139-167.
5. Державна Виконавча влада в Укра!нк формуван-ня та функцюнування : зб. наук. пр. / кол. авт. : наук. кер. Н. Р. Нижник. — К. : Вид-во УАДУ, 2000. — 224 с.
6. Державне регулювання економши Укра!ни: методология, напрями, тенденци, проблеми / за ред. М. М. Якубовського. — К. : НДЕ1 Мшютерства еконо-мши Украши, 2005. — 410 с.
7. Кривов'язюк I. В. Антикризове управлшня тдприемством : навч. пошбник для студентав ВНЗ / I. В. Кривов'язюк. — К. : Кондор, 2008. — С. 225-226.
8. Дзюндзюк В. Б. Публiчне адмшютрування в Укра!ш : навч. пошб. / В. Б. Дзюндзюк, Н. М. Мель-тюхова, Н. В. Фомщька ; за заг. ред. В. В. Корженка, Н. М. Мельтюхово!. — Х. : Вид-во Хар. PI НАДУ «Ма-пстр», 2011. — 306 с.
9. Государство в меняющемся мире // Вопросы экономики. — 1997. — № 7. — С. 3-34.
10. Lakey G. Stratrgy of a Living Revalition / G. Lakey. — Paries, 1982. — P. 7, 20.
11. Сабо И. Основы теории права / И. Сабо ; пер. с англ. — М. : Прогресс, 1974. — С. 138.
12. Технология политической власти: зарубежный опыт. Кн. дайджест / В. Н. Иванов, В. И. Патрушев, И. В. Молодых. — К. : Вища шк., 1994. — С. 89.
2014/№1
117
