CC BY
21
SELENIUM. SOME ASPECTS OF ECOLOGY AND PARTICIPATION IN THE DEVELOPMENT OF PATHOLOGY
Котикович Ю.С.
СЕЛЕН. ДЕЯК1 АСПЕКТИ ЕКОЛОП! ТА УЧАСТ1 У РОЗВИТКУ ПАТОЛОГИ
КОТИКОВИЧ Ю.С.
ДУ "1нститут гiгieни та медичноТ екологií iM О.М. Марзеева АМН УкраТни", м. КиТв
УДК 613.27:546.23:577.15
Ключовi слова: селен, селенопроте'Гни, глутатiон пероксидаза, тиоредоекин редуктаза, йодотиронiн дейодиназа.
еред безлiчi мiнералiв селен посщае особливе мiсце як най-бiльш суперечливий мiкроеле-мент. ВЫ мае дуже вузький ди апазон мiж есенцiальноí дозою i токсичною. Вщкритий шведсь-ким хiмiком 1.Я. Берцелiусом у 1817 роцi, свою назву елемент отримав на честь Мюяця (грец. — эе!епе), тому що у природi вiн е супутником елемента те-луру (лат. 1е!!иэ — земля), вд критого раыше [4].
В юторп досшджень бюлопч-ноí ролi селену видшяють два перiоди. Спочатку iнтенсивно вивчалися токсичш властивостi селену i специфчш захворю-вання, пов'язанi з ними. Саме Ц першi дослiдження визначи-ли на багато рокiв ставлення до селену як до високотоксичного елемента, що викликае розви-ток "лужно)' хвороби" у велико!' рогато)' худоби i виникнення вроджених вад у людини. Не-замiннiсть елемента було вста-новлено лише 1957 року. У 1973 р. було вщкрито глута-
СЕЛЕН. НЕКОТОРЫЕ АСПЕКТЫ ЭКОЛОГИИ И УЧАСТИЯ В РАЗВИТИИ ПАТОЛОГИИ Котикович Ю.С.
Эссенциальность селена и роль этого микроэлемента в жизни и здоровье человека была открыта несколько десятилетий назад. Описан его вклад в предотвращение онкологических и сердечнососудистых заболеваний. К тому же он регулирует воспалительный ответ и необходим для нормальной работы эндокринной и иммунной системы. Он влияет на клеточный рост и апоптоз, регулирует деятельность клеточных сигнальных систем и факторов транскрипции. Селен является компонентом как минимум 25 специфических селенопротеинов, в которые он включается только в виде селеноцистеина. На сегодняшний день хорошо изучены такие группы селенопротеинов, как глутатион пероксидаза, тиоредоксин редуктаза и йодотиронин дейодиназа. Они могут изменять метаболизм тиреоидных гормонов и функциональное состояние клеток организма за счет антиоксидантной активности и участия в поддержании окислительно-восстановительного гомеостаза в клетке.
Ключевые слова: селен, селенопротеины, глутатион пероксидаза, тиоредоксин редуктаза, йодотиронин дейодиназа.
© Котикович Ю.С. СТАТТЯ, 2011.
тюнпероксидазу — специфiч-ний селенопротеТн, i лише через тридцять роюв — iншi се-ленпротеТни. Тодi прийшло ро-зумшня ролi селену у харчуван-н та здоров'Т. Це можна вважа-ти справжньою селеновою ре-волю^ею, яка породила безлiч ппотез i стимулювала новi дос-лiдження й практичне засто-сування його у медицин i сiльському господарствi [38].
Фiзiологiчна потреба у селенi становить 70 мкг для дорослих чоловшв та 55 мкг для жшок. Пщ час вагiтностi та лактацп потрiбен бiльш високий рiвень — 200-300 мкг [16].
Селен вбудовуеться у харчо-вий ланцюг людини здебшьшо-го за схемами "Грунт — росли-на — тварина — людина" чи "Грунт — росл и на — людина" [11, 12]. Встановлено, що 90% селену людина отримуе з Тжею i лише 10% — з водою.
Вмют селену у водних джере-лах може дуже рiзнитися. Але у середньому в озерних водах його концентра^я становить 0,1-0,8 мкг/л, у рiчкових — 0,2 мкг/л [23]. У природних водах селен мютиться переважно у виглядi селентв та селена^в, а також у виглядi селеноргашч-них сполук [3].
Г"рунт — це основне джерело селену для рослин, з яких вЫ надходить до тварин i людини [38]. Зелен рослини, як перша ланка, мають здатнiсть за-своювати неорганiчнi та орга-нiчнi речовини з Грунту. Вмют мкроелемента у рослинах у бшьшост випадкiв тюно пов'язаний з його природною концентращею у Грунтi [5]. Крiм того, Грунт може мютити рiзнi його форми: селенщи, елементарний селен, селеыти, селенати i органiчнi форми. Висою концентрацiТ селену виявлено у прських породах, що формуються [36], а низык
- — у вулкашчних каменях, пiску,
гранiтi. Засвоюванiсть селену
SELENIUM. SOME ASPECTS OF ECOLOGY AND PARTICIPATION IN THE DEVELOPMENT OF PATHOLOGY. KOTUKOBUH №.C.
Essential and role of selenium for a human life and health was discovered several decades ago. Its contribution in the prevention of the oncologic and cardiovascular diseases has been described. Besides this microelement regulates an immune response and it is necessary for normal work of endocrine and immune systems. It affects the cell growth and apoptosis, regulates an activity of cell signal systems and transcription factors. Selenium is a necessary component at least of
25 selenoproteins to which it is included only in the composition of selenocystein. At present such groups of selenoproteins as glutathione peroxidase, thioredoxine reductase, and iodothyronine deiodinase have been studied well. They are able to change a thyroid hormone metabolism and a functional cell state in the organism owing to the antioxidant activity and participation in the support of oxidation-reduction cell homeostasis.
Keywords: selenium, selenoproteins, glutathione peroxidase, thioredoxine reductase, iodothyronine deiodinaseh.
рослинами залежить вщ безлiчi факторiв: рН Грунту, окислю-вально-вщновлювального по-тен^алу, морального складу Грунту, рiвня розвитку земле-робства. У надмiру заболоче-них Грунтах бюдоступнють мiкроелемента знижена, тому що вш вступае до нерозчинних комплекав селену з залiзом, алюм^ем та важкими метала-ми [5, 19, 25].
Рослини дуже в^^зняються за фiзiологiчною реак^ею на селен. 1х подтяють на три гру-пи. До першоТ належать рослини шдиферентш до селену (градiент концентрування <12) — це рiзнi види осок, коню-шини, дикорослиннi злаки, до другоТ — з помiрним його нако-пиченням (у них елемента у 310 разiв бiльше, нiж у Грунтi) — хлiбнi злаки, соняшник. Третю становлять концентратори селену (з градiентом концентра-цiТ понад 10) [5].
Продукти харчування — ос-новне джерело надходження селену до оргашзму людини. Пшеничне борошно, як правило, робить найбтьший внесок у кiлькiсть добового надходження мiкроелемента. Селен з зерновими продуктами може становити 62% вщ його загаль-ного надходження [11].
В Укра'Тш низькi концентрацп селену у пшеничному борошнi вщзначалися у пiвнiчних та тв-шчно-захщних областях, що входять до складу Полюся та мають кислi та сильно зволо-женi Грунти з низькою бюдо-ступнiстю селену. Вмют селену у пшеничному борошнi Во-линськоТ областi — б5±8 мкг/кг, СумськоТ — 64±7 мкг/кг, КиТв-ськоТ — 78±8 мкг/кг [8]. На тв-днi краТни, в Одесьюй областi, вмiст селену у деяких зразках пшеничного борошна переви-щуе 400 мкг/кг [32].
До органiзму людини мiкрое-лемент може надходити у ви-глядi селенметiонiну (пере-важно з рослинною Тжею) i се-ленцистеТну (з продуктами тва-ринного походження). У складi дiетичних добавок найчастше надходить у виглядi неоргашч-них сполук (селена^в та селе-ни^в) або органiчних форм мiкробiального походження [7]. Оргашчний селен мае бтьшу бiодоступнiсть порiвняно з не-оргашчними формами [18].
Найактивнiше мiкроелемент всмоктуеться у 12-палiй кишцi, меншою мiрою — у клубовiй та тонюй [1]. Засвоюванiсть елемента становить 50-80% i залежить вiд багатьох факторiв [31, 33]. Вона зростае пщ впли-вом бiлкiв, великих доз втами нiв А, Е i С, знижуеться у разi дефициту вiтамiнiв Е, В2, В6, метiонiну, при надходженнi з Тжею важких металiв [23]. Зловживання спиртними напоями пщсилюе виведення i зменшуе надходження селену до оргашзму [30]. Радюактив-не опромiнення призводить до порушення метаболiзму селену та знижуе рiвень його анти-оксидантного захисту [15].
Подальша доля оргашчних i неорганiчних форм мае вщмЫ-ностi. Неорганiчнi форми пщ дiею тиоредоксину i у присут-ностi вiдновленого глутатiону вiдновлюються до селеновод-ню. Останнiй, при фiзiологiчних показниках рН, може iснувати лише як гщроселенщанюн [6].
Невелика ктьюсть гщроселе-нiданiону зв'язуеться з транс-портними i селенозв'язуючими бiлками й утворюе стабтьний пул селену. Решта гщроселеш-данiону поступово зворотно метилюеться i виводиться з сечею та потом. Враховуючи, що обсяг пулу строго обмежений, у разi надлишкового надхо-
дження неоргашчних форм в органiзмi може накопичувати-ся токсичний гщроселенща-нiон [7].
При задовТпьшй забезпече-ностi селеном в органiзмi людини його ктьюсть становить 10-14 мг, а ктьюсть селену у втьному метаболiчному пул — 3,5-6,5 мг [6]. Решта селену ми ститься у складi тканинних бТп-кiв у виглядi селенметiонiну та селенцистеТну.
Селен у пут через селено-фосфат може включатися у ме-тюшн й утворювати селеноме-тiонiн ^е-Ме1). Вiн за своТми фи зико-хiмiчними властивостями е аналогом метiонiну i вбудову-еться на його мюце у рiзнi бiлки [7, 35]. Чим бтьше у первинноТ послщовност метiонiну, тим бiльше Se-Met у шй вбудовуеть-ся. У разi дефiциту селену у ра-цюш Se-Met може вивiльнятися з тканин. ^сля цього вiн може або метилюватися та екскрету-ватися, або деметилюватися i включатися у втьний пул, або транссульфутуватися i перетво-рюватися на селеноцистеТн. Лише у формi селеноцистеТну селен може включатися до спе-цифiчних селенопроте'Тшв.
Нинi налiчуеться близько 25 селенопрое'Тшв i понад 35 се-леновмюних бiлкiв. 24 селе-новмiснi бтки виявлено у кш-тиннiй фракци печiнки. Молеку-лярна вага Тх рiзна i становить вiд 20-30 до 50-80 кДА [37].
Селеновмюш бiлки можна роздiлити на три групи.
1. Бтки з неспецифiчним включенням селену (напри-клад, селеногемоглобш). За-лежно вiд насиченостi оргашзму метюншом i сiркою селен у виглядi селенометiонiту i селеноцистеТну включаеться до рiз-них бтюв [7, 34, 35, 37].
2. Селен-зв'язуючi бiлки. Вони зв'язують неорганiчнi форми се-
27 Environment & Health № 4 2011
лену i депонують Тх. При зб!ль-шеннi вмiсту селену у дieтi Тх ек-спреая не зростае [6, 13, 37].
3. Специфiчнi протеТни, що мютять селен у формi генетич-но закодованого селеноцисте-Тну. 1х експреая збiльшуeться при пiдвищеному надходженнi селену. При глибокому дефщи-тi селену у рацюш вiдсутнi не лише активы форми фермен-тiв, але нав^ь не визначаеться мРНК [2, 35, 37].
За допомогою селенспеци-фiчних протеТнiв мiкроелемент впливае на функцiонування ор-гашзму [2, 7, 29, 30, 37].
Серед селеноспецифiчних протеíнiв вирiзняють родину глутатюн пероксидази ^РХ) (6 ензимiв), групу тюредоксинре-дуктази (TR) (3 ензими), групу йодотиронш дейодинази (Ь) — 3 форми, селенопроте'н Р (единий бток, що мiстить бшь-ше нiж один атом селену та е основним позакттинним дже-релом селену, хороший маркер нутрицiологiчноí забезпечено-стi селеном), селенопротеш W, селенофосфатсинтетазу i ще безлiч селенопротеíнiв з до юн-ця не з'ясованою функцiею [34, 35,37].
Вплив селену на серцево-су-динну систему ниш не викликае сумыву. Показовим може бути досвiд Фшляндп, де з 1985 року при вирощуванш кормових культур стали додавати селе-нат натрiю, що дозволило не лише нормалiзувати рiвень селену у плазмi кровi жителiв, але й призвело до зниження смерт-ностi через серцево-судиннi захворювання за останнi 20 ро-юв у середньому на 61% [21]. Схильнють до хвороб серця при
Таблиця 1
Селенопроте'Гни та Тх функцГГ [34]
Селеноспециф1чн1 протеТни Функц1я
Глутат1он пероксидази (GPX)
GPX 1 Антиоксидант у кл1тинному цитозолк Можливо, депонування елемента
GPX 2 Антиоксидант у шлунковокишковому тракл
GPX 3 Антиоксидант у позакл1тинному простор! i плазм1
GPX 4 Мембранний антиоксидант, структурний 6!лок сперматозоíдiв
GPX 5 Невiдома
GPX 6 Аналог GPX 1
Тиоредоксин редуктази Беруть участь у пщтрим^ Red/Ox гомеостазу у клггин!
TR 1
TR 2
TR 3
Йодотирон1н дейодинази Конвертування Т4 на Т3
D 1 у печЫц! та нирках
D 2 у мозку i бур!й жиров!й тканин!
D 3 у мозку, шюр! та плацент!
СеленопротеТн Р Транспортний селенопротеТн. Ендотел!альний антиоксидант
СеленопротеТн W Антиоксидант у скелетнш та серцев!й мускулатур!
Селенофосфат синтетаза Бере участь у реакци утворення селенофосфату для синтезу селенопротеТн!в
H, I, K, M, N, O, R, S, T, V У бтьшост! випадк!в роль нев!дома
селенодефiцитi може поясню-ватися ослабленням антиокси-дантного захисту клiтин, в яюй селен бере участь у складi Se-протеТнiв та антиоксидантних фермен^в [21, 37].
Порушення в антиоксидант-нiй системi не лише сприяють атеросклеротичному пошко-дженню судинноТ стшки, а й стимулюють синтез тромбо-генних факторiв — тромбокса-ну А2 i лейкотрieнiв. З дефщи-том селену пов'язують випадки тяжкоТ кардiомiопатiТ у пац!ен-тiв, як перебувають на парентеральному харчуваннк
Не можна виключити участь селену у регуляцп судинного тонусу, тому що синтетичн фе-нiл-амiно-алкiл-селенiди мають антиппертензивну дiю. Зв'язок селенового статусу з регуляци ею артерiального тиску може проявлятись опосередковано через участь у цьому процес антагонюта цього м!кроеле-мента — свинцю, який здатний накопичуватися в органiзмi в умовах селенодефщиту. Було доведено, що збтьшення кон-центрацiТ свинцю у кровi з 12 до 25 мкг/дл призводить до тдви-щення на 1-8 мм рт. ст. систо-лiчного i на 1-4 мм рт. ст. д!асто-лiчного тиску. Кумуляцiя свинцю протягом тривалого часу е причиною розвитку стмкою ар-терiальноТ гiпертензiТ [26]. Ме-ханiзм ТТ розвитку — пщвищен-ня створення активних кисне-вих радикалiв i недостатня ен-догенна продукцiя оксиду азоту — основного компонента де-пресорноТ системи контролю над тонусом судин.
Добре вщомо, що гормони щитоподiбноТ залози (ЩЗ) вiдi-грають важливу роль у зро-станнi, розвитку, диферен^ацп й загальному метаболiзмi в ор-ганiзмi людини (перша публка-цiя, що описувала перетворен-ня Т3 з Т4, з'явилася понад 50 роюв тому). Синтез гормошв ЩЗ вщбуваеться переважно у формi Т4. У периферичних тканинах, зокрема у печш^ та нирках, Т4 перетворюеться на Т3 (реак^я каталiзуeться дейо-диназою), передбачаеться, що понад 80% циркулюючого Т3 синтезуеться за допомогою дейодинази з Т4 у нетиреоТдшй тканинi. 1снуе три форми ензи-му. Найбiльшу активнiсть форма D-1 виявляе у печш^ та нирках, D-2 — у мозку i бурiй жировiй тканиш, D-3 — у мозку, ш^ та плацентi [34-37].
Дейодинази e селеновмюни-ми ферментами, i Тх активнiсть залежить вщ його кiлькостi в Т'жк Наприклад, дефiцит надходження селену у щурiв протя-гом 5-6 тижшв призводить до зниження продукцп Т3 у мозку, печiнцi та нирках. Вмют Т3 i Т4 збiльшуeться i зменшуеться вiдповiдно у селено-дефщит-них тварин [37].
Встановлено негативш зв'яз-ки мiж рiвнем селену у волоссi та об'емом щитоподiбноТ зало-зи. Надлишок селену блокуе конверсю Т4 на Т3 [33].
Спроби усунути йододефщит-ш захворювання лише йодо-вмiсними препаратами, без по-переднього усунення нестачi селену, збiльшують вiдносну кiлькiсть зобних трансформацм (дифузне збiльшення ЩЗ, вуз-ловий i змiшаний зоб, аутамун-ний тиреоТдит) з 18% до 83% [21]. Цей ефект пояснюють сти-мулюючою дieю йодовмiсниx препаратов на функцю щито-подiбноТ залози. Це веде до ак-тивiзацiТ окислювально-вщнов-них процесiв у тканинах. При збоях в антиоксидантному за-хист у клiтинаx, пов'язаних з се-ленодефiцитом, активiзацiя ре-докс-процесiв у залiзистому еттелп не минае безслщно.
Крiм впливу на тиреоТдну систему, помiчено, що пперсек-сецiя GPX 1 (що вщбуваеться за надмiрного надходження елемента до оргашзму) може призвести до розвитку шсут-норезистентност та ожиршня.
Доведено, що дефiцит селену в органiзмi знижуе продукцiю антитiл, порушуе диференщ-ацiю тимоцитiв. Водночас показано, що додавання селену пщвищуе м^огенну активнiсть Т-клiтин i фагоцитарну актив-нiсть макрофагiв [29]. Дефщит-ний за селеном рацiон харчу-вання призводить до порушен-ня бар'ерноТ функцiТ шлунково-кишкового тракту, що також може бути пов'язано зi знижен-ням активной iмуномодулюю-чоТ системи оргашзму [18].
Багато дослщжень доводять профшактичний вплив високих доз селену на розвиток новоу-творень [12, 17]. При цьому ви-дiлялють декшька меxанiзмiв антиканцерогенноТ дiТ елемента [4].
1. Пщвищена концентрацiя селену у дieтi призводить до пщвищення активностi глута-тiонпероксидази, що пов'язано з вмютом селену в активному
29 Environment & Health № 4 2011
центрi фермента. Пщвищення активной GPX 1 забезпечуе надмний захист клiтин вiд дiТ вшьних радикалiв, що утворю-ються у велиюй кiлькостi пiд ди ею канцерогешв. З iншого боку, селен, що надходить до оргашзму зi сформованою пухли-ною, забезпечуе антиокси-дантний захист ракових кттин.
2. Органiчний селен у складi селен-метiонiну знижуе синтез штрозосполук.
3. Iнгiбуе пiдвищену у пухлин-них клiтинах РНК полiмеразу.
Зважаючи на те, що люди на отримуе селен з харчового ра-цюну, для корекци селенового статусу можна збагачувати сполуками селену рослини, корм сшьськогосподарських тварин, використовувати зба-гачеш органiчними формами селену яйця для виготовлення борошняних натвфабрикалв [27] тощо.
Хорошi результати отримано при збагаченш цибулi. Рослина мае здатнiсть до накопичення мiкроелемента при його при-кореневому внесеннi. При цьому у шй пiдвищуеться вмiст флавоноТдв [9]. При наземному збагаченш солодкого перцю було доведено, що рiвень ас-корбiновоТ кислоти у рослинах зворотно пропорцмний вмiсту селену. 1снуе зв'язок мiж вми стом селену та бюсинтезом ка-ротинощв — останнi накопичу-ються сортами з високим вми стом мкроелемента [14]. Перспективним напрямком вважаеться збагачення соТ. Во-на значно краще асимшюе селен, нiж хлiбнi злаки. Зважаючи на високу харчову цЫнють сое-вих продуктiв, ТТ використання можна розглядати як ефектив-ний споаб запобiгання дефщи-ту селену [16]. Але е роботи, в яких доведено негативний вплив соевих продук^в на розвиток йоддефщитних зах-ворювань.
У зв'язку з тим, що багато ре-гюшв нашоТ краТни належать до територiТ з "марпнальною" за-безпеченiстю селеном, що проявляеться неспецифiчним пiдвищенням захворюваностi на Ыфекцмш, серцево-судин-нi, ендокриннi, онкологiчнi та гастроентеролопчш захворювання, доцiльно збагачувати рацюни харчування селеном [8, 12, 31]. Можливими ршен-нями можуть стати або культи-вування збагачених сполуками селену сшьськогосподарських
рослин, або використання се-леновмюних ДД. Це треба розглядати як профшактичну дю, що не потребуе обов'язковоТ оцiнки статусу селену у кожноТ людини [6, 7].
Таким чином, важлива роль селену у збереженш здоров'я людини потребуе детального вивчення рiвня забезпечення населення селеном та розроб-ки рецептур нових селеновмю-них харчових продуктiв та ра-цiонiв.
Л1ТЕРАТУРА
1. Микроэлементозы человека: этиология, классификация, органопатология / А.Н. Авцын, Л.Л. Жаворонков, М.А. Риш и др. - М., 1991. - 348 с.
2. Бабенко Г.А. Микроэле-ментозы человека: патогенез, профилактика, лечение / Г.А. Бабенко // Микроелемен-ты в медицине. — 2001. — Т. 2 (1). — С. 2-5.
3. Бурцева Т. И. К вопросу об участии селена в формировании элементного портрета человека / Т.И. Бурцева, И.П. Бо-лодурина, С.В. Нотова // Вестник ОГУ. — 2006. — № 5. — С. 198-202.
4. Селен. Некоторые аспекты химии, экологии и участия в развитии патологии [Электронный ресурс] / В.В. Вапи-ров, М.Э. Шубина, Н.В. Вапи-рова и др. — Режим доступа: http:// petrsu. karelia. ru / psu / Chairs / Inorg-Chem / SELEN. Rtf.
5. Воробець Н.М. Селен у рослинах та Грунту його вплив на метаболiзм рослин / Н.М. Воробець // Науковий вю-ник Ужгородського ушверсите-ту. Серiя: бюлопя. — 2008. — В. 24. — С. 144-148.
6. Микроэлемент селен: роль в процессах жизнедеятельности / И.В. Гмошинский,
B.К. Мазо, В.А. Тутельян,
C.А. Хотимченко // Экология моря. — 2000. — № 54. — С. 83-86.
7. Гмошинский И.В. Минеральные вещества в питании человека. Селен: всасывание и биодоступность / И.В. Гмошинский, В.К. Мазо // Вопросы питания. — 2006. — Т. 75, № 5.
— С. 15-20.
8. Голубкина Н.А. Содержание селена в пшеничной и ржаной муке России, стран СНГ и Балтии / Н.А. Голубкина // Вопр. питан. — 1997. — № 3. — С.17-20.
9. Голубкина Н.А. Содержание биологически активных веществ — селена, флавонои-дов, аскорбиновой кислоты и хлорофилла — в различных видах черемши / Н.А. Голубкина, Е.Л. Маланкина, О.В. Кошеле-ва // Вопросы питания. — 2010. — Т. 79, № 1.— С. 78-91.
10. Голубкина Н.А. Пути оптимизации селенового и йодного статуса населения Хабаровского края / Н.А. Голубкина, О.А. Сенькевич, Ю. Г. Ковальский // Микроэлементы в медицине. — 2008. — Т. 9, вып. 12. Спец. выпуск: II съезд Рос. общества элементологии (24-27 ноября 2008 г, Тверь, Россия).
— С. 9-10.
11. Селен в медицине и экологии / Н.А. Голубкина, А.В. Скальный, Я.А. Соколов, Л.Ф. Щелкунов. — М.: Издательство КМК, 2002. — 136 с.
12. Голубкина Н.А. Роль селена в возникновении рака простаты / Н.А. Голубкина, Я.А. Соколов // Микроэлементы в медицине. — 2001. — Т.2 (4). — С. 17-22.
13. Голубкина Н.А. Экология селена / Н.А. Голубкина, Л.Ф. Щелкунов, П.П. Скальный
— М.: Наука, 2002. — 210 с.
14. Голубкина Н.А. Новый продукт комплексного антиок-сидантного действия / Н.А. Голубкина, А.Н. Юрьев // Микроэлементы в медицине. — 2004.
— Т 3 (1). — С. 59-62.
15. Гореликова ГА. Нутрицев-тик селен: недостаточность в питании, меры профилактики / Г.А. Гореликова, Л. А. Маюрни-кова, В.М. Позняковский // Вопросы питания. — 1997. — № 5. — С.18-21.
16. Джуич И. Предотвращение (профилактика) дефицита селена у человека с помощью селенированой сои / И. Джуич, М. Миловач, В. Джерманович // Микроэлементы в медицине.
— 2001. — Т. 2 (4). — С. 2-11.
17. Журавская Э.Я. Микроэлементы и некоторые параметры здоровья человека /
Э.Я. Журавская, К.П. Куцено-гий, О.В. Чанкина // Бюл. СО РАМН. — 2004. — № 4 (122). — С. 116-120.
18. Зорин С.Н. Оценка биодоступности органической и неорганической форм селена в опытах на растущих крысах / С.Н. Зорин, В.В. Пенева, А.В. Бучакова // Вопросы питания. — 2008. — Т. 77, № 6. — С. 72-74.
19. Корчина Т.Я Экологические факторы Севера и селеновый статус некоренного населения / Т.Я. Корчина // Экология человека. — 2007. — № 5. — С. 3-7.
20. Мазо В.К. Обеспеченность селеном различных групп гастроэнтерологических больных / В.К. Мазо, И.В. Гмошинский, А.И. Парфенов // Микроэлементы в медицине.
— 2000. — Т. 2 (1). — С. 28-31.
21. Петухов В.И. Дефицит селена в Латвии как общеевропейская проблема / В.И. Петухов // Микроэлементы в медицине. — 2006. — Т. 7 (2). — С. 1-10.
22. Протасова Н.А. Микроэлементы: биологическая роль, распределение в почвах, влияние на распространение заболеваний человека и животных / Н.А. Протасова // Соросовский образовательный журнал. — 1998. — № 12. — С. 32-38.
23. Решетник Л.А. Селен и здоровье человека / Л.А. Решетник, Е.О. Парфенова // Рос. педиатр. журн. — 2000. — № 2.
— С. 41-44.
24. Повышение биологической полноценности мяса животных при использовании в рационе органического селена / А.А. Ряднов, А.С. Шперов, Т.А. Ряднова [и др.] // Вестник ОГУ. — 2006. — № 5. — С. 223225.
25. Сенькевич О.А. Обеспеченность селеном жителей Дальнего Востока / О.А. Сенькевич, Н.А. Голубкина, Н.Ф. Клоч-никова // Вопросы питания. — 2008. — Т. 77, № 2. — С. 67-71.
26. Скальный А.В. Химические элементы в физиологии и экологии человека / А.В. Скальный. — М.: Оникс 21 век, 2004.
27. Собко А.Б. Оптимiзацiя технолопй борошняних конди-терських виробiв репродуктивного призначення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: 05.18.16 "Тех-нолопя продук^в харчування" / А.Б. Собко — К., 2008. — 28 с.
28. Сучков Б.П. Ппеычне зна-чення селену як м!кроелемента: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мед. наук: 14.02.01 "Ппена, медичн науки" / Б.П. Сучков — К., 1996. — 45 с.
29. Селен в организме человека / В.А. Тутельян, В.А. Кня-жев, С.А. Хотимченко и др. — М.: Изд. РАМН, 2002. — 224 с.
30. Цикуниб А.Д. Обеспеченность селеном населения Республики Адыгея / А.Д. Цикуниб, С.А. Завгородний // Матер. I Всерос. съезда диетол. и ну-трициол. "Диетология: пробл. и горизонты," 4-6 дек. 2006. — М., 2006. — С. 121-122.
31. Шаховская А. К. О применении органических форм селена в питании гастроэнтерологических больных / А.К. Шаховская // Вопросы питания. — 2001. — № 3. — С. 22-24.
32.Щелкунов Л.Ф. Проблема микроэлемента селена в южном регионе Украины / Л.Ф. Щелкунов, Н.А. Голубкина,
B.Н. Корзун, М.С. Дудкин // ri-пена населених мюць. — 2002. — № 40. — С. 222-231.
33.Щелкунов Л.Ф. Биогеохимия микроэлемента селена в Одесском регионе Украины / Л.Ф. Щелкунов, М.С. Дудкин, Н.А. Голубкина // Довктля та здоров'я. — 2001. — № 3. —
C. 20-24.
34. Beckett G.J. Selenium and endocrine system / G.J. Beckett, J.R. Arthur // Journal of endocrinology. — 2005. — Vol. 184. — Р. 455-465.
35.Vanda Laura Papp. From selenium to selenoproteins: Synthesis, Identity and their role in human health / Laura Vanda Papp, Jun Lu, Arne Holmgreg, Kum Kum Khanna // Antioxidants and redox signaling. — 2007. — Vol. 9, № 7. — Р. 755-796.
36. Expression of the Type II lo-dothyronine Deiodinase in Cultured Rat Astrocytes Is Selenium-dependent / Sophie Pallud, AnaMaria Lennon, Martine Ramauge et al // The journal of biological chemistry. — 1997. — Vol. 272, № 29. — P. 18104-18110.
37.Surai Peter F. Selenium in nutrition and health / Peter F Su-rai. — Nottingham: UniversPress, 2006. — 973 p.
38.The role of selenium in iodi-nemetabolism in children with goiter / P. Zagrodski, H. Szmigiel, R. Ratajczak et al // Environ. health. Perspect. — 2000. — Vol. 108, № 1.— P. 67-71.
Надiйшла до редакцИ 24.11.2010.
