CC BY
41
Оригинальные исследования
Original Researches
МЕДИЦИНА
НЕОТЛОЖНЫХ состояний
®
УДК 616,88:616-038.54 HIKITIH O.A.1, МАЛОЛ1ТН1ЙЛ.М.2
1Нацюнальний медичний унверситет¡м. О.О. Богомольца Юлександрюська мська кл/н/чна л/карня, м. Ки/в
ЗБАЛАНСОВАНА ¡НФУЗМНА TEPAniß НЕВ|ДКЛАДНИХ CTAHiB
В УPОЛОГiЧHiЙ nPAКTИЦi
Резюме. Стаття присвячена використанню плазмозамтнитв iз метою усунення дефщиту об'ему цир-кулюючо'1 кровi. Наведет результати до^дження ефективностi препарату Волютенз для штенсивно'1 терапПпри невiдкладних станах вурологiчнiй практиц — при гострому обструктивному пiелонефритi, ускладненому бактеротоксичним шоком, а також при гострш крововтратi тд час оперативних втру-чань.
Ключовi слова: об'ем циркулюючо'1 кров^ Шфузш, плазмозамтники, Волютенз.
За визнанням бшьшост дослвдниюв i кль нщиспв, «нормальний внутршньосудинний об'ем — основа життезабезпечення». У 75 % тяжких хворих, яю не отримували адекватну шфу-зшну тератю вчасно, некорегована гiповолемiя стала основною причиною летального кшця [3, 12, 17].
1нфузшна тератя визначаеться об'емним i рвдинним компонентами ввдшкодування втрат, перший з яких ввдновлюе внутрiшньосудинний об'ем, а другий — компенсуе екстрацелюлярш й штрацелюлярш втрати рiдини й електролтв.
Цiлi i завдання шфузШно! терапп:
— заповнення об'ему циркулюючо'1 кровi (ОЦК);
— забезпечення ефективного транспорту кис-ню;
— вщновлення водно-електролiтного балансу, кислотно-лужно! рiвноваги, осмотичного балансу й онкотично! рiвноваги;
— усунення порушень реологiчних i коагуля-цшних властивостей кровi;
— лiквiдацiя розладiв мжроциркуляцп i тка-нинно! гшоксп;
— корекцiя iмунного статусу (регуляцiя за-пальних реакцiй i взаемодш у системi «клiтини ендотелiю — лейкоцити») [2, 9, 15].
Сталють колощно-осмотичного тиску кровi в людини е загальним законом, без якого не-можливе 11 нормальне юнування. Онкотичний тиск обумовлено електролiтами й деякими не-електролiтами з низькою молекулярною масою (глюкоза та ш.). Чим бiльша концентрацiя таких речовин у розчиш, тим вищий осмотичний тиск. Онкотичний тиск плазми залежить в основному вщ умiсту в нш мiнеральних солей i становить у
середньому 768,2 кПа (7,6 атм.). Близько 60 % усього осмотичного тиску обумовлено солями натрда. Онкотичний тиск — частка осмотичного тиску, створювана високомолекулярними компонентами розчину плазми — бшками. За раху-нок цього рщина (вода) утримуеться в судинно-му русль Стшка капiлярiв вiльно проникна для води i низькомолекулярних речовин, але не для бiлкiв [4, 16].
З бшюв плазми найбiльшу участь у забезпечен-нi величини онкотичного тиску беруть альбумши; унаслiдок малих розмiрiв i високо! гщрофшьнос-т вони мають виражену здатнiсть притягувати до себе воду [13].
Зпдно з положеннями М1жнародно! програми, що розроблена Кампанiею за виживанiсть при сепсис^ одним iз провiдних заходiв штенсивно'1 терапП хворих на сепсис е рвдинна ресусцитацiя [1, 4, 9]. Причому ввдсутш очевиднi докази переваги будь-якого з сучасних плазмозамшниюв. Тобто кристало'1дш розчини за сво!м ефектом не поступаються коло!дним, а серед останнiх ввдсут-ш тi, що мають найкращий ефект для зниження смертност [4, 9]. У той же час юнують численш данi експериментальних дослiджень, зпдно з яки-ми застосування колощв перешкоджае швидкому розвитку та прогресуванню синдрому катлярно-го витоку, сприяе утриманню рвдини в судинах, перешкоджае набряку штерстищю i тим самим покращуе мжроциркуляторш процеси та забезпечення оргашзму киснем [6, 8]. Щлком логiчно, що рiзнi контингенти хворих залежно ввд ступеня
© Шкшн О.Д., Малолiтнiй Л.М., 2014 © «Медицина невiдкладних сташв», 2014 © Заславський О.Ю., 2014
проявiв системно! запально! реакцп та тяжкост !х стану мають потребувати й pi3Horo складу шфу-зшно! терапп, що ще й дои чггко не визначено.
На жаль, кристаловдш розчини, що широко застосовують для проведення шфузшно! терапп, досить швидко виводяться з судинного русла, i !х гемодинамiчний ефект може зникати вже через 15 хв тсля введення, тому для тдтримання стабильно! гемодинамiки цi препарати слад вводити у значному об'емь Отже, !х доцiльно комбiнувати з препаратами, що здатш затримуватись у судин-ному руслi бiльш тривалий час, а саме з коло!дни-ми розчинами, що меншою мiрою проникають в iнтерстицiальну рiдину i при поeднаннi з криста-ло!дами лiквiдують набряк тканин, сприяють пе-ремiщенню позасудинно! рiдини в судинне русло тд дieю градieнта коло!дно-осмотичного тиску. Коловдш розчини також покращують реологiчнi властивостi кровi та мжроциркулящю [10].
Показання до призначення плазмозамтнитв
I. Кристало!ди:
— Поповнення втрати позаклггинно! рiдини.
— Базова iнфузiя пiд час хiрургiчних втручань.
— Лжування помiрноI гшоволемп.
II. Коло!ди:
— Корекщя гшоволемп при гострiй крововтрата шоцi, травмi, опiках i сепсись
— Нормоволемiчна гемодилюцiя.
— Запобпання розвитку гшоволемп i знижен-ня крововтрати при стнальнш i ешдуральнш анестезп.
— Заповнення апаратiв для штучного крово-обiгу.
— Екстракорпоральш процедури вiдшкоду-вання плазмовтрат.
Характеристики iдеального кологду
I. Ефектившсть:
— Швидка стабiлiзацiя гемодинамiки.
— Тiльки внутрiшньосудинний розподш.
— Достатня тривалiсть клiнiчного об'емного ефекту.
— Керованiсть i передбачуванiсть.
II. Безпека:
— Ввдсутшсть накопичення в органах i тканинах навiть пiсля масивно! шфузп.
— Апiрогеннiсть, антиалергеннiсть.
— Ввдсутшсть впливу на згортання кровь
— Ввдсутшсть впливу на iмунну функцiю.
— Вiдсутнiсть впливу на функщю нирок [5, 13].
При незупиненш кровотечi програму шфузш-
но-трансфузшно! терапп (1ТТ) реалiзують у 2 ета-пи. На першому з них (до остаточно! зупинки кро-вотечi) використовують кровозамiнники з метою тдтримки гемодинамiки на безпечному для життя потертлого рiвнi, а також для зниження або усу-нення тяжких проявiв гшоволемп. На другому етат (пiсля зупинки кровотечi) 1ТТ спрямована:
— на усунення дефщиту ОЦК шляхом норма-лiзацri насамперед об'ему циркулюючо! плазми, для чого необхщно використовувати коловдш розчини кровозамшниюв, що справляють гемо-
динамiчну дш, здатнi тривало утримуватися в судинному ру^ (альбумiн, проте!н, полiглюкiн);
— вщновлення мжроциркуляцп для нормалiза-цп функцiй органiв, розрiдження кровi та надхо-дження еритроцитiв у катлярний кровотiк, заповнення об'ему циркулюючих еритроцитiв. У цих випадках показано застосування низькомолеку-лярних розчишв, що мають реологiчну активнiсть (альбумш, проте!н, реополiглюкiн, желатиноль);
— заповнення дефщиту штерстищально! рiдини для нормалiзацп транскапiлярного обмiну, що до-сягаеться використанням сольових розчинiв (Рш-гера — Локка, Ршгера лактату, лактасолу та ш.);
— вiдновлення киснево-транспортно! функцп кровi шляхом переливання щльно! кровi (консер-вовано! донорсько!) або еритроцитарно! маси.
Гостра крововтрата — результат швидко! та ш-тенсивно! кровотечi. Розрiзняють три ступенi крововтрати залежно ввд кiлькостi втрачено! кровi:
— помiрна крововтрата — до 20 % вщ початко-вого ОЦК постраждалого (у середньому до 1 л);
— велика — до 40 % (у середньому 2—2,5 л);
— масивна — понад 40 % (3—3,5 л).
При масивнш кровотечi значна кшьюсть рвди-ни мобтзуеться з депо для пщтримання об'ему циркулюючо! кров^ до того ж кровоносне русло саме здатне змшювати свою емшсть. Унаслiдок цього вщбуваеться природна гемодилюцiя i збшь-шуеться текучiсть кровi. Необхiднiсть шфузшно! корекцп виникае тодi, коли навггь пiсля мобт-зацп внутрiшнiх запаив рiдини в органiзмi об'ем циркулюючо! кровi е недостатнiм для пщтриман-ня адекватно! перфузп головного мозку, нирок, легень та ш. Отже, головним фактором, що ро-бить кровотечу фатальною, можна вважати фактор порожнього судинного русла. Тому шфузшна терапiя i е одшею з найважливiших складових ль кування пащенлв iз крововтратою [7, 18].
Яю ж завдання мае виршити iнфузiйна те-рапiя на доклжчному етапi? По-перше, це тд-тримання достатнього об'ему циркулюючо! кро-вi для забезпечення серцевого викиду; по-друге, збереження мжроциркуляцп i, таким чином, уникнення або зменшення в подальшому проявiв полюрганно! недостатностi. Крiм того, щ препа-рати мають якомога менше впливати на процеси згортання кровi, адже травма дуже часто супро-воджуеться розвитком синдрому дисемiнованого внутрiшньосудинного згортання кровь
При проведенш 1ТТ для усунення наслщюв крововтрати слiд ураховувати, що дефщит ОЦК завжди бшьший вiд обумовленого об'ему крововтрати, тому кшьюсть iнфузiйних розчинiв повинна перевищувати величину крововтрати в 1,5—2 рази. Ствввдношення коло!дних i криста-ло!дних розчинiв повинне бути не менше 1 : 1. Чим бшьша крововтрата, тим бшьше потрiбно кристало!дних розчинiв для запобiгання дефiциту поза- i внутршньоклггинно! рiдини. При масивнш крововтрат це спiввiдношення може стано-вити 1 : 2 i бiльше [3, 14].
Розчини желатину належать до штучних коло-щв, так само як i розчини гiдроксiетилкрохмалю i декстрани. З моменту першого застосування розчину желатину J. Ыо§яп (1915) для замщення кровi при смертельнш крововтратi минуло майже 100 роюв. У даний час у свт застосовуються бшь-ше н1ж 50 препарата на його основi.
Найбшьш привабливою з точки зору безпеки та ефективност е молекула модифжованого желатину. Унiкальнiсть дано! молекули: для запо-бiгання мирацп молекули модифжованого желатину крiзь судинну стшку проте!новi ланцюжки мають виражений електронегативний заряд, що досягаеться за допомогою реакцп з сукцишльова-ним анпдридом. Процес сукцинiлювання й фор-мування електронегативного заряду призводить до витягування проте!нових ланцюгiв, у результа-тi чого вiдбуваеться значне збшьшення !х об'ему. Електронегативно заряджеш молекули модифь кованого желатину ввдштовхуються вiд ендоте-лiально! мембрани судинно! стiнки, що так само мае негативний заряд.
Серед ще! групи лiкарських засобiв особливу увагу до себе привертае вггчизняний препарат Волютенз — 4% розчин модифжованого (сукци-нiльованого) желатину, розчинений у збалансо-ваному розчинi (Ршгера ацетат). Слiд зазначити, що сьогодш на укра!нському фармацевтичному ринку вш е единим плазмозамiнником на основi желатину. Внаслiдок сукцинiлювання змшюеть-ся конфиуращя молекул желатину, збiльшуеться його молекулярна маса i вiн проявляе бшьший об'емний ефект, н1ж несукциншьоваш бiлковi ланцюжки. Важливою перевагою цього препарату е й те, що його об'емозамюний ефект збериа-еться протягом не менше шж 3—4 год, тсля чого вш швидко й повнiстю виводиться з оргашзму (переважно з сечею). Волютенз виводиться через нирки. Лише невелик кшькосп виводяться через кишечник, i не бiльше 1 % метаболiзуеться. Ма-ленькi молекули екскретуються безпосередньо шляхом гломерулярно! фшьтрацп, тодi як велию молекули спочатку пiддаються протеол^ичнш деградацп в печiнцi, а поим також екскретуються з нирками. Протеолггичний метаболiзм адапту-еться настiльки легко, що навггь в умовах нирко-во! недостатностi акумуляцп желатину в органiзмi не спостерiгаеться. Перiод натввиведення стано-вить 4—5 годин. Перюд напiввиведення Волютен-
зу з плазми може бути пролонгований у пащеилв, яю знаходяться на гемодiалiзi (швидюсть клубоч-ково! фшьтрацп < 0,5 мл/хв).
Таким чином, метою нашо! роботи було ви-вчення ефективност препарату Волютенз для штенсивно! терапп при невiдкладних станах в уролопчнш практицi — при гострому обструк-тивному пiелонефритi, ускладненому бактерю-токсичним шоком, а також при гострш крово-втратi пiд час оперативних втручань.
Матер1али й методи
У дослщження були включенi 32 хворi на го-стрий вторинний (обструктивний) телонефрит, якi перебували на л^ванш у вщщленш уролопчно! реашмацп у 2014 р.
Середнiй вж хворих становив 53,0 ± 5,4 року i коливався вiд 28 до 76 роюв. Всi хворi були роз-подiленi на 2 групи — основну (ОГ; 17 оиб), у комплекснш терапп використовувався Волютенз, i групу порiвняння (ГП; 15 оиб), в iнфузiйнiй терапп яко! застосовувалися тiльки кристало!дш розчини. Характеристика хворих обох груп за-лежно вiд виду уролопчно! патологи та супутнiх захворювань наведена в табл. 1.
Об'ективними критерiями оцiнки ефектив-ностi лiкування служили змши таких показникiв, як гiпертермiя, тахiкардiя, лейкоцитоз, паличко-ядерний нейтрофшьоз, пiдвищення швидкостi осiдання еритроцитiв (ШОЕ), рiвень креатинiну кровi, дiурез. Вам хворим було проведено дрену-вання верхнiх сечових шляхiв завдяки катетери-заци, стентування або перкутанну нефростомш, перкутанне дренування гнiйних вогнищ нирки i паранефрального простору (табл. 2).
Слiд зазначити, що i в основнiй групi, i в груш порiвняння частiше спостерiгалися камеш сечо-воду (29,4 % в ОГ i 26,6 % у ГП), поим — абсцес нирки (23,5 % в ОГ, 13,3 % у ГП), гншний паранефрит (17,6 % в ОГ, 20,0 % у ГП), поеднана пато-логя (17,6 % в ОГ, 26,6 % у ГП).
Супутня патолопя значною мiрою сприяе розвитку бактерютоксичного шоку. Зокрема, цукровий дiабет мав мюце у 35,3 % хворих ОГ i 40,0 % — ГП, ожиршня траплялося у 25,7 % па-щенпв ОГ i 26,7 % — ГП, гшертошчна хвороба — у 41,7 % в ОГ i 46,6 % — у ГП, атеросклеро-тичний кардiосклероз — у 47,0 % хворих ОГ i у 46,7 % — ГП.
Таблиця 1. РозподЛ хворих обох груп залежно вд виду первинноУ уролопчноУ патологи
Первинна уролопчна патолопя Основна група Група порiвняння
Абс. % Абс. %
Камшь/камеш нирки 2 17,6 2 13,3
Камшь сечоводу 5 29,4 4 26,6
Абсцес нирки 4 23,5 2 13,3
Гншний паранефрит 3 17,6 3 20
Поеднана патолопя 3 17,6 4 26,6
Дренування верхшх сечових шляхiв проводи-лося переважно шляхом стентування: у 23,5 % пащенпв ОГ й у 33,3 % — ГП, катетеризацiя — в 11,7 % в ОГ й у 6,7 % — ГП, перкутанна нефросто-мiя виконувалася при неможливост катетериза-цп в 11,7 % хворих ОГ й у 20 % — ГП, дренування абсцесу нирки — у 17,6 % в ОГ й у 13,3 % — ГП, дренування гншного вогнища — у 23,5 % ОГ й у 26,7 % пащенпв ГП.
Bd хворi отримували базисну тератю, що включае антибактерiальнi, протизапальш, 1муно-модулюючi препарати, дезагреганти й антикоагу-лянти. У складi шфузшно! терапп хворi ОГ отримували Волютенз у дозi 15 мл/кг на добу.
Також проведено ощнку ефективност зба-лансовано! шфузшно! терапп на основi постш-но! шфузп Волютензу при урологiчних операщ-ях iз крововтратою понад 20 % ОЦК у 7 хворих (у 4 пащенпв — нефректомiя, у 3 — простатек-томiя).
У груш А (n = 7) з метою корекцп гшоволемп та стабтзацп гемодинамiки використовувалася iнфузiя плазмокоректора Волютензу. Темп шфузп визначався станом гемодинамжи i становив у середньому 13,0 ± 2,2 мл/кг на безкровному ета-пi, збшьшуючись до струминного введення за ра-хунок Волютензу на етапi крововтрати. Групу В становили пащенти (n = 13), яким у складi 1ТТ застосовували рiзнi поеднання коло'щв i кри-стало'щв за дефщитним принципом. В обох гру-пах показанням до використання еритроцитар-но! маси було зниження рiвня Hb менше 70 г/л (табл. 3).
Результати та ix обговорення
Застосування Волютензу сприяло iстотному покращанню гемодинамiчних показникiв i нор-малiзацli центрально! гемодинамiки порiвняно з пацiентами ГП, у яких була потреба у введенш
вазопресорiв (табл. 4). Слiд зазначити, що гемо-динамiчна та протишокова дiя Волютензу почи-нае проявлятися практично вщразу ж пiсля початку лжування i зберiгаеться в подальшому. Це обумовлено тим, що при застосуванш Волютензу у хворих iз гiповолемiею збiльшуеться ОЦК i по-лiпшуються гемодинамiчна i серцева функцп, а нормальний об'ем кровi шдтримуеться протягом не менше 6 год.
Аналiз динамiчного спостереження свiдчить про прогресивне полшшення стану хворих в обох групах. Найбшьш вираженi ознаки зменшення ш-токсикацп в груш хворих, якi отримували Волютенз: значно менша загальна слабкiсть (0,30 ± 0,07 в основнiй грут i 1,20 ± 0,07 — у грут порiвнян-ня, р < 0,05), головний бшь (0,005 ± 0,045 — в основнш групi i 1,80 ± 0,07 — у грут порiвняння, р < 0,05), лихоманка з ознобом (1,30 ± 0,08 — в основнш грут i 1,80 ± 0,09 — у грут порiвняння). Вщзначаеться виражене полiпшення загального стану хворих основно! групи (2,30 ± 0,05 — до ль кування, 0,40 ± 0,02 — тсля лiкування (р < 0,05)) порiвняно з групою порiвняння (2,60 ± 0,03 — до лiкування, 1,70 ± 0,05 — пiсля лжування). Без-сумнiвно, у ГП вщзначалася позитивна динамiка суб'ективних параметрiв, але в щлому хворi ОГ почувалися значно краще.
Динамжа об'ективних параметрiв наведена в табл. 5. На 6-ту добу спостерпаеться нормалiза-цiя температури тiла у 15 хворих основно! групи i в 11 — групи порiвняння, зменшення тахжардп у 14 хворих основно! групи i у 12 iз групи порiвнян-ня, нормалiзацiя кiлькостi лейкоцитiв кровi у 16 хворих основно! групи i у 13 iз групи порiвняння, зниження ШОЕ у 12 хворих основно! групи i у 8 iз групи порiвняння.
Зниження рiвня креатиншу кровi (з 120,0 ± 5,4 мкмоль/л до 67,3 ± 5,2 мкмоль/л в основнш грут, р < 0,05) i збiльшення дiурезу (з
Таблиця 2. Види дренування верхшх сечових шлях'в i гнйних вогнищ у пац1ент1в обох груп
Bapiam^ дренування верхшх сечових шляхiв Основна група Група поpiвняння
Абс. % Абс. %
Катетериза^я 2 11,7 1 6,7
Стентування 4 23,5 5 33,3
Перкутанна нефростомiя 2 11,7 3 20
Дренування абсцесу нирки 3 17,6 2 13,3
Дренування гншних вогнищ нирки/паранефрального простору 4 23,5 4 26,7
Показник
Група А (n = 7)
Група B (n = 13)
Стать, ч/ж
4/3
7/6
BiK, poKiB
51,3 ± 1,4
49,7 ± 3,5
Клас ASA
Hb початковий, г/л
133 ± 9
124 ± 11
Тривалють операцií, хв
101 ± 25
96 ± 23
Крововтрата, мл
1060 ± 213
1039 ± 195
Таблиця 3. Загальна та клiнiчна характеристика груп
1,1 ± 0,3 л до 2,3 ± 0,2 л) у хворих, як1 отримували Волютенз, е наслiдком полiпшення нирково! ге-модинамiки й осмодiуретичноi дп препарату.
Стосовно переносимост Волютензу сл1д за-значити, що н1хто з пащенлв не вiдзначив по61ч-них реакцш або непереносимостi безпосередньо п1сля шфузп, що св1дчить про його високий про-Ф1ль безпеки.
Загальний обсяг шфузшно! терапп при зна-чнш крововтратi не розр1знявся м1ж групами i
становив у середньому 5378 ± 283 мл (група А) i 5415 ± 371 мл (група В). Даш про кшьюсний та яюсний склад 1ТТ наведеш в табл. 6.
Як видно з табл. 6, постшна iнфузiя Волютензу в групi А визначила його бшьший обсяг у складi 1ТТ, нiж iнфузiя плазмокоректорiв за показання-ми у групi В (р < 0,05).
Разом iз тим свiжозаморожена плазма й ери-троцитарна маса в групi А використовувалися в меншш кiлькостi, н1ж у групi В (р < 0,05), а вазо-
Таблиця 4. Параметри центральноi гемодинамiки у хворих обох груп
Основна група Група поpiвняння
Показник Через 60 хв шсля за- Через 2 години
До лтування вершеннявведення До лтування шсля початку
Волютензу штенсивно!терапм
САТ 116 ± 11 126 ± 7* 109 ± 11 174 ± 10*
(93-123) (118-122) (97-120) (116-128)
ДАТ 73 ± 12 84 ± 15* 71 ± 9 79 ± 11*
(61-83) (76-93) (64-81) (70-91)
Серед. АТ 85 ± 6 95 ± 11* 85 ± 8 93 ± 11*
(76-91) (85-104) (78-93) (86-107)
ЧСС, уд/хв 95 ± 6 88 ± 7* 98 ± 9 88 ± 7*
(84-102) (79-93) (85-108) (79-94)
УО середнш, мл 36,1 ± 3,4 45,4 ± 4,8* 38,6 ± 5,7 51,6 ± 6,2*
(31,2-37,6) (42,7-53,1) (32,8-41,8) (45,7-54,6)
ХОС середнш, мл/хв 3298 ± 374 4268 ± 419* 3411± 354 4451± 408*
(2949-3590) (3969-4647) (3065-3750) (3949-4647)
ЗПСО, сер.од./с • см-5 2603 ± 241 2079±211* 2709±291 2154 ± 215*
(2402-2748) (1981-2195) (2305-2852) (1993-2248)
Примтки: САТ — систол1чний артер'альний тиск; ДАТ — д1астол1чний артер'альний тиск; ЧСС — частота серцевих скорочень; УО — ударний об'ем; ХОС — хвилинний об'ем серця; ЗПСО — загальний перифе-ричний судинний оп1р.
Таблиця 5. Динам1ка об'ективних показниюв стану хворих на гострий обструктивний п1елонефрит,
ускладнений бактер 'ютоксичним шоком (M ± m)
Показники Основна група Група поpiвняння
1-ша доба 6-та доба 1-ша доба 6-та доба
Абс. % Абс. % Абс. % Абс. %
Гiпертермiя 15 88,2 2* 11,8 14 93,3 4* 26,7
Тахiкардiя 16 94,1 3* 16,7 15 100 3* 20,0
Лейкоцитоз 11 61,1 1* 5,9 13 86,7 2* 13,3
Паличкоядерний нейтрофтьоз 10 58,8 3* 17,6 11 73,3 4* 26,7
Пщвищення ШОЕ 14 82,3 12 70,6 15 100 11 73,3
Дiурез, л 1,1 ± 0,3 2,3 ± 0,2 1,2 ± 0,2 2,1 ± 0,5
Креатинш, мкмоль/л 120,0 ± 5,4 67,3 ± 5,2* 119,1 ± 8,4 78,6 ± 6,2*
Назва середовища Група А (n = 20) Група B (n = 20)
Кристалощи, мл 2930 ±182 3015 ± 291
Штучш колощи, мл 17505 ± 72* 1863 ±150
Плазма свiжозаморожена, мл 387 ± 58 507 ± 98*
Еритроцитарна маса, мл 245 ± 88 401± 79*
Примтки: * — р < 0,05 порiвняно з контрольною групою.
Примтка: * — p < 0,05.
Таблиця 6. Склад '¡нфуз'йно-трансфуз'йно)' терапП, М ± о
активна тдтримка мезатоном застосовувалася у 2,5—3 рази рвдше (р < 0,01).
Незважаючи на рiвнозначнi об'еми викорис-таних розчинiв, корекцiя метаболiчного ацидозу в rpyni В була менш ефективною (р < 0,05) i дефiцит у нiй перевищував допyстимi значення (р < 0,05). За-гальний гемогiдробаланс у групах А i В був помiрно позитивним (+575 ± 210 мл i +920 ± 340 мл вщпо-вiдно). Iнтраоперацiйний дiyрез у груш А становив 520 ± 105 мл, у груш В - 375 ± 96 мл (р < 0,05).
При операцiях iз великою крововтратою по-стшна iнфyзiя плазмокоректора Волютенз запо-биае розвитку гшоволемп та нестабiльностi ге-модинамiки, сприяючи меншому використанню алогенних еритроципв i плазми.
Висновки
1. Отримаш в нашiй роботi результати показали, що використання багатокомпонентного ко-ло'1дно-гшеросмолярного розчину Волютенз для протишоково! терапи при гострому обструктив-ному пieлонефритi супроводжувалося бiльш ви-раженою стабiльнiстю показникiв гемодинамiки, шж у пацieнтiв групи порiвняння.
2. Можливють усунення ацидозу, електролгг-них порушень i гшоволемп сприяла бшьш швид-кому полiпшенню щло! низки суб'ективних i об'ективних показникiв.
3. Використання збалансовано! шфузшно! те-рапп на основi постшно! шфузп Волютензу при операцiях iз крововтратою понад 20 % ОЦК забез-печуе адекватну фyнкцiю нирок i помiрний пози-тивний гемогiдробаланс.
Наведенi даш свiдчать про доцiльнiсть засто-сування багатокомпонентного полпонного ко-ло'1дно-гшеросмолярного розчину Волютенз в комплекснш терапп при неввдкладних станах в урологи.
Список л1тератури
1. Арбулиев М.Г., Арбулиев К.М. Бактериотоксический шок при остром гнойном пиелонефрите // Урология. — 2002. — № 3. — С. 18-21.
Никитин О.Д.1, Малолетний A.M.2
1Национальный медицинский университет им. A.A. Богомольца
2Александровская городская клиническая больница, г. Киев
СБАЛАНСИРОВАННАЯ ИНФУЗИОННАЯ ТЕРАПИЯ НЕОТЛОЖНЫХ СОСТОЯНИЙ В УРОЛОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ
Резюме. Статья посвящена применению плазмозаме-нителей с целью устранения дефицита объема циркулирующей крови. Представлены результаты исследования эффективности препарата Волютенз для интенсивной терапии при неотложных состояниях в урологической практике — при остром обструктивном пиелонефрите, осложненном бактериотоксическим шоком, а также при острой кровопотере в ходе оперативных вмешательств.
Ключевые слова: объем циркулирующей крови, инфу-зия, плазмозаменители, Волютенз.
2. Барышев А.А. Гемодинамические плазмозаменители // Мир медицины. — 2001. — № 3-4. — С. 21-23.
3. Владыка А. С., Суслов В.В., Тарабрин О.А. Инфузионная терапия при критических состояниях. — К. : Логос, 2010. — 274 с.
4. Курсов С.В. Пдродинамжа у хворих з абдомтальним сепсисом при низьких оцтках за шкалою APACHE-II//Хартвська хiрургiчна школа. — 2011. — № 6. — С. 89-92.
5. Гуменюк Н.И., Киркилевский С.И. Инфузионная терапия. — К.: Книга плюс, 2004. — 208с.
6. Лишневская В.Ю. Посиндромная инфузионная терапия в практике врача-терапевта // Украинский химиотерапевтиче-ский журнал. — 2010. — № 1-2. — С. 21-23.
7. Рациональная инфузионная терапия / В.И. Черний, А.Н. Колесников, К.Н. Олейников и др. — Донецк: Издатель Заславский А.Ю., 2012. — 184 с.
8. Инфузионная терапия в периоперационном периоде /
C.Г. Решетников, А.В. Бабаянц, Д.Н. Проценко [и др.]// Медицина неотложных состояний. — 2009. — № 7. — С. 55-62.
9. Руководство по интенсивной терапии / А.В. Беляев, М.В. Бондарь, А.М. Дубов и др. / Под ред. А.И. Трещинского. — К.: Вища школа, 2004. — 582 с.
10. Воротынцев С.И. Сбалансированная инфузионная терапия при операциях с большой кровопотерей//Украинский химио-терапевтический журнал. — 2008. — № 1-2. — С. 108-110.
11. Effect of fluid loading with saline or colloids on pulmonary permeability, oedema and lung injury score after cardiac and major vascular surgery/J. Verheij, A. van Lingen, P.G.H.M. Raijmakers [et al.]// British Journal of Anaesthesia. — 2006. — Vol. 96, № 1. — P. 21-30.
12. Reengineering intravenous drug and fluid administration processes in the operating room: step one: task analysis of existing processes / D.B. Fraind, J.M. Slagle, V.A. Tubbesing, S.A. Hughes [et al.]//Anesthesiology. — 2002. — Vol. 97, № 1. — Р. 139-147.
13. Joshi G.P. Intraoperative fluid restriction improves outcome after major elective gastrointestinal surgery // Anesth. Analg. — 2005. — Vol. 101, № 2. — Р. 601-605.
14. A rational аpproach to perioperative fluid management /
D. Chappell, M. Jacob, K. Hofmann-Kiefer, P. Conzen, M. Rehm // Аnesthesiology. — 2008. — Vol. 109, № 4. — P. 723-740.
15. Jacob M. Perioperative fluid administration: another form of «worklifebalance» / М. Jacob, D. Chappell, M. Rehm // Anesthesiology. — 2011. — Vol. 114, № 3. — Р. 483-484.
16. Jungheinrich C. The starch family: are they all equal?// Transfusion Alternatives in Transfusion Medicine. — 2007. — 9(3). — 152-163.
17. Impact of high-molecular hydroxyethyl starch solutions on plasma volume and haemodynamics in porcine faecal peritonitis / T. Simon, T. Schuerholz, P. Petzel [et al.] // Critical Care. —2006. — Vol. 10 (Suppl.1). — P. 174.
18. Surviving Sepsis Campaign: International guidelines for management of severe sepsis and septic shock: 2008/ R.P. Dellinger, M.M. Levy, J.M. Carlet [et al.] // Intensive Care Medicine. — 2008. — Vol. 34, № 1. — P. 17-60.
Отримано 25.10.14 ■
Nikitin O.D.1, MalolitniiL.M.2
National Medical University named after O.O. Bohomolets 2Oleksandrivska City Clinical Hospital, Kyiv, Ukraine
BALANCED INFUSION THERAPY OF EMERGENCIES IN UROLOGICAL PRACTICE
Summary. Article deals with the use of plasma substitutes in order to eliminate the deficit in circulating blood volume. The results of the study on Volutens efficacy for intensive care in emergencies in urological practice — in acute obstructive pyelonephritis, complicated with bacteriotoxic shock, as well as in acute blood loss during surgery — are provided.
Key words: circulating blood volume, infusion, plasma substitutes, Volutens.
