CC BY
27
Сторшки iCTOpiï
Pages of History
МЕДИЦИНА
НЕВ1ДКЛАДНИХ СТАН1В
УДК 616-089.5(477) DOI: 10.22141/2224-0586.2.97.2019.161657
Лоскутов О.А., Бондар М.В., Марков Ю.1., Болюк М.В., Сфименко Р.А. Нацональна медична академ1я п1слядипломно! осв1ти ¡мен1 П.Л. Шупика, м. КиТв, УкраТна
я^ ■■■ ж я ■■
Розвиток анестезюлош в Украшк шлях BiA мистецтва до науки
Резюме. 1сторш хiрургii можна подлити на два основних етапи: до 1846 року i тсля нього. У щй роботi автори навели в хронологiчному порядку основт вiхи й етапи розвитку анестезшлоги в Украт, зосередивши увагу на лжарях, ят вперше проводили хiрургiчнi втручання тд загальним i мсцевим знеболюванням. В1846рощ за Мщативи В.О. Караваева й А.П. Вальтера, учтв М.1. Пи-рогова, при Кшвському унiверситетi було оргатзовано комiсiю з вивчення впливу ефiру на оргатзм. Долдивши в експериментi вплив ефiру на тваринний оргатзм, В.О. Караваев 18лютого 1847року зробив першу в Киевi операщю тд ефiрним наркозом. Другу в Украт операщю тд ефiрним наркозом виконав Т.Л. Ванцеmmi у Харковi 28 лютого 1847року. А вже до кшця 1847року хлороформний наркоз у Киевi застосував В.О. Караваев. В1871 рощ в Харковi В.Ф. Грубе здтснив першу операщю тд наркозом закисом азоту. У 80-90-х роках Х1Х сторiччя в хiрургiчну практику широко впрова-джуються методи мiсцевоi й провiдниковоi анестези кокашом. Украшсь^ хiрурги були тонерами мiсцевоi анестези. В1886рощ кшвський хiрург А.1. Лукашевич провiв на собi та шших здорових людях долди iз застосування провiдниковоi анестези. Випускник медичного факультету Кшвського утверситету Св. ВолодимираВ.Ф. Войно-Ясенецькийу Санкт-Петербурзiв 1915рощ видаемоно-графт «Регюнарна анестезiя», шюстровану автором. У тсляреволющйний перод знеболюванню придыяють усе бльше уваги, кльксть хiрургiв, я^ проводять операци зi знеболюванням, зростае в геометричнт прогреси. Виникае потреба в посттному наглядi за станом пащента й в медперсо-налi, що його проводитиме. Це й був початок формування анестезшлоги як науки й окремоi спещ-альностi.
Ключовi слова: наркотизатор; перше знеболювання; перша анестезiя; украшсь^ анестезологи; iсторiя знеболювання; ефiр
Наркотизаторъ занимаетъ самый ответственный постъ во все время операцш, и гораздо скорее можно допустить плохого помощника у операщонной раны, чем при наркозе.
Prof F. Pelz-Leusden, «Учеше о хирургическихъ операщяхъ для студентовъ и врачей» (1912)
Якщо запитати досвщчених лiкарiв, що таке анестезюлопя, отримаемо таю вщповщ: «це наука» i «це мистецтво». Як i в бшьшосп випадюв, ютина посередиш. 6 щось привабливе й загадкове в миго-тшш цифр на мошторах, калейдоскоп термшв i по-казниюв, чарах сумшей у шприцах i крапельницях. Але сучасних анестезюлопв важко назвати чарiвни-ками чи художниками, !хш пащенти не стрибають
у кролячу шрку до Задзеркалля. Та саме робота цих niKapiB дозволила пщняти завюу в операцшному те-aTpi (англ. operating theatre — «операцшна») й розпо-чати нову захопливу даю — х1рургго без болю.
А почалося все 16 жовтня 1846 року, коли в при-сутносп сшвробггниюв гостталю i студенпв медичного коледжу Вшьям Мортон за допомогою пари ефiру приспав двaдцятирiчного хворого Джшьберта Еббота, якому хiрург Джон Уоррен устшно видалив пухлину, що знаходилась у шдщелепнш дтянщ. На глядaчiв це справило колосальне враження. Це була справжня мапя Х1Х столггтя [1].
Тому юторго хiрурril можна подшити на два основних етапи: до 1846 року й тсля нього. Демон-стрaцiя загального знеболювання шляхом вдихан-ня пaрiв ефiру пщ час хiрургiчного втручання мала
© «Медицина невщкладних сташв» / «Медицина неотложных состояний» / «Emergency Medicine» («Medicina neotloznyh sostoanij»), 2019 © Видавець Заславський О.Ю. / Издатель Заславский А.Ю. / Publisher Zaslavsky O.Yu., 2019
Для кореспонденци: Лоскутов Олег Анатолшович, кафедра анестезюлоги та штенсивноТ терапи, Нацiональна медична академия пiслядипломноí освiти iменi П.Л. Шупика, вул. Дорогожицька, 9, м. КиТв, 04112, УкраТна; e-mail: doclosk@gmail.com
For correspondence: 0. Loskutov, Department of anesthesiology and intensive care, Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Dorohozhytska st., 9, Kyiv, 04112, Ukraine; e-mail: doclosk@gmail.com
Операцйна медичного факультету КиУвського ушверситету. Оперуе В.О. Караваев, за операцею спостергае М.1. Пирогов. Справа
на фото — апарат Шар'ера для еф'ризаци (Нац 'юнальний музей медицини УкраУни, м. КиУв)
настшьки великий резонанс у свггових медичних колах, що цю подш можна порiвняти хiба що з першим польотом людини в космос, а лiкарiв, яю здiйснювали анестезiю, — з астронавтами, яю ступили на Мюяць [1].
Пiсля публiчноl демонстрацп В. Мортоном ефiр-ного знеболювання й висвилення Г.Дж. Бiггелоу цього випадку в «Бостонському медичному й х1рур-гiчному журналЬ» хвиля «етеризацп» поширилася з карколомною швидкiстю Америкою та бвропою. Тогочасна Росiйська iмперiя, до яко! входила Укра!-на, не стала винятком.
Украшсью хiрурги активно впроваджували моднi медичнi тенденци. В 1846 роцi за шщативи В.О. Караваева й А.П. Вальтера, учшв М.1. Пирогова, при Кшвському унiверситетi було органiзовано комгаю з вивчення впливу ефiру на оргашзм. Дослiдивши в експериментi вплив ефiру на тваринний органiзм, В.О. Караваев 18 лютого 1847 року зробив першу в Киевi операщю тд ефiрним наркозом [2].
Другу в Украш операцiю пщ ефiрним наркозом виконав Т.Л. Ванцеттi (1809—1888) у Харковi 28 лютого 1847 р. [2].
Згодом у квггш 1847 р. на базi медичного факультету Харювського ушверситету продовжили до-слщження впливу ефiру на органiзм: «У квiтнi 1847 року факультетом доручено було проф. Ванцетп, Нарановичу i Вiневському провести дослщи в кль нiцi над наркотичною дiею вдихання ефiру. Нара-нович доповiв, що вiн провiв дослiди на 40 особах iз сiрчаним ефiром, запропонованим Пироговим,
^ш
i вважае, що вдихання ефiру знижувало чутливiсть i робило майже безболiсними бiльшiсть операцiй; поганих наслщюв вiд наркозу ефiром не спостерта-лося» [3].
Вщкриття хлороформного наркозу стало ще бшьшою сенсащею, нж вщкриття ефiру. Першим хлороформний наркоз застосував 10 листопада 1847 року англшський акушер Джеймс Янг Омпсон. А вже до кшця 1847 року хлороформний наркоз у Ки-евi застосував В.О. Караваев [1].
Завдяки швидкiй дл й бшьш потужному нарко-тичному ефекту хлороформ дуже швидко майже повшстю витiснив ефiр, оскiльки його токсичш властивостi були менш помiтними при швидкому виконаннi операцiй, а поодиною випадки смертi вiд хлороформу залишались непомiченими на тлi високо! шсляоперацшно! смертностi в хiрургii до-асептичного перюду. Однiею iз причин, що сприя-ли популяризаци хлороформу, було поширення на перших порах думки про шкщливий вплив ефiру на легеневу тканину.
У «Началах общей военно-полевой хирургии» М.1. Пирогов пише, що гад час Кримсько! вiйни (1854—1855 рр.) жодно! операцп пщ його керiв-ництвом не було зроблено без хлороформу. Про наркоз ефiром автор навiть не згадуе. На 10 тисяч операцш у Криму М.1. Пирогов не мав жодного випадку смерт вщ наркозу!
Однак звiстки про летальш випадки вщ наркозу все часпше з'являються на сторшках медичних журналiв. Це стримувало хiрургiв вiд використання наркозу, i багато операцш i далi виконувалися без анестезп.
Украшським хiрургам належить важлива роль у вивченнi хлороформового наркозу. Кшвський хь рург Ю.К. Шимановський в 1865 роцi опублiкував «Настанови з оперативно! хiрургii», у яких вперше докладно описав стади наркозу, можливi усклад-нення при цьому, виклав способи боротьби з хлоро-формовим отруенням, шдкресливши, що найкра-щим методом е штучне дихання [2].
Ю.К. Шимановський шкодував про те, що ефiр повшстю забутий, хоча i е не менш важ-ливим анестетиком, шж хлороформ. «У даний час, унаслвдок застосування хлороформу, iншi не менш важливi речовини, такi як амшен i на-вiть ефiр, майже повнiстю забутi... Оскiльки ефiр викликав кашель i дуже швидко випаровувався, через що вимагав при застосуванш рiзних до-волi складних апарапв, лiкарi охоче почали за-стосовувати новий засiб Сiмпсона, що усував неприемш наслiдки анестезп ефiром», — писав Ю.К. Шимановський [3].
В 1869 рощ Клод Бернар запропонував перед наркозом вводити морфш для того, щоб зменшити тривогу хворого перед операщею, запобiгти стади збудження й зменшити витрати наркотично! речовини на операцiю [1].
В 1871 рощ в Харковi В.Ф. Грубе здшснив першу операщю пщ наркозом закисом азоту. Вш опублжу-
Титульна сторнка докторськоI дисертацп В.Ф. Войно-Ясенецького «Регюнарна анестез'я» (1916)
Титульна сторнка видання нмецькою мовою прац Ю.К. Шимановського «<Настанови з оперативноI х'рургП» (1870)
вав ряд робгг, присвячених застосуванню хлороформу й морфш для знеболювання [2].
Поступово iнтерес до загального знеболювання починае спадати. У 80-90-х роках Х1Х сторiччя в х1рурпчну практику широко впроваджуються ме-тоди мюцево'1 й провщниково'1 анестезп кокашом. Захоплення анестезiею з використанням кокашу в першi роки iснування методу спричиняло значний вщсоток летальностi через високу токсичшсть ще'1 речовини [1].
Украшсью х1рурги були пiонерами мюцево'1 анестезп. В 1886 роцi кшвський х1рург А.1. Лукашевич провiв на собi та iнших здорових людях дослщи iз застосування провщниково! анестезп: «...у лгг-нi мюящ 1885 р. зробив 150 введень розчину кока-хну собi та шшим здоровим людям, а також провiв 36 операцiй пiд кокашом». В 1908 рощ вш виклав у Кшвському хiрургiчному товариствi методику вико-нання провщниково'1 анестезп, якою користуються й донинi [2].
В 1910 рощ на з'1зд Кшвського хiрургiчного това-риства активно обговорювалася проблема спинно-мозковох анестезп. В.Г. Бергман доповiв про 376 ви-падкiв анестезп, з яких вш у 275 випадках застосував розчин адреналшу як ад'ювант. Л.П. Мар'янчик описуе 100 випадюв застосування тропококашу для введення у субарахнощальний простр, зазначаючи, що в 11 хворих довелося додатково застосувати хло-роформний наркоз, а «у 2-х випадках, в ютеричок, були уявш болЬ [4].
Згадуючи першi кроки в поширенш регiонарних методик анестезп, не можна не вiдзначити працю одного з найвправшших хiрургiв тогочасно'1 Росш-сько1 iмперii, випускника медичного факультету Кшвського ушверситету Св. Володимира, В.Ф. Вой-но-Ясенецького. «Регюнарна анестезiя», шюстрова-на автором, була видана в Санкт-Петербурзi в 1915 роцi.
У цш книзi В.Ф. Войно-Ясенецький пише: «У цей час вийшла першим виданням книга профе-сора Брауна «Мюцева анестезiя, 11 наукове обГрун-тування i практичне застосування». Я зi спрагою прочитав 11 i з не1 вперше дiзнався про регюнарну анестезiю, небагато методiв яко1 зовсiм недавно були опублiкованi. Я запам'ятав, мiж iншим, що проведення регюнарно! анестезп сiдничного нерва Браун вважае неможливим. У мене з'явився жвавий штерес до регюнарно! анестезп, я поставив собi завдання зайнятися розробкою нових 11 методiв» [5].
I виконав це завдання бшьше нiж добре. В 1916 рощ В.Ф. Войно-Ясенецький захистив доктор-ську дисертацiю за темою «Регюнарна анестезiя». «...Для дисертацп потрiбно вивчити французьку мову i прочитати близько п'ятиста робгг французь-кою й шмецькою мовами...», iз чим майбутнш святитель Лука впорався на вщмшно [5].
«За свою дисертащю я отримав вiд Варшавсько-го унiверситету велику премiю iменi Хойнацького в дев'ятсот рублiв золотом, призначену «за крашд тво-
ри, що прокладають новий шлях в медицинг», — зга-дуе Войно-Ясенецький в автобiографГi [5].
Сучасники високо оцiнили працю Валентина Фелгксовича. Так, офiцiйний опонент на захистг докторсько1 дисертацГi професор Мартинов пише: «Ми звикли до того, що докторськг дисертацп пи-шуться зазвичай на задану тему з метою отрима-ти вище призначення по службi i наукова щннгсть ЗСх невелика. Але коли я читав Вашу книгу, то наче почув спгв птаха, який не може не спгвати, i високо оцгнив його» [5].
В 1923 рощ Войно-Ясенецький прийняв черне-чий постриг й отримав сан епископа. Через 10 днгв професора заарештували. Загалом у засланнг й таборах Валентин Фелгксович провiв 12 рокiв. Та навiть у такгй складнiй життевiй ситуацГi, незважаючи на заборону, вiн продовжував займатися улюбленою справою — хiрургiею й анестезгологгею, видае кла-сичну працю «Нариси з гншно1 хiрургГi» [1].
Поряд гз реггонарною анестезгею украшськг хг-рурги успгшно розробляли методику внутргшньо-венного наркозу. Старший лгкар блисаветградсько! повгтово! лгкарнг В.Л. Покотило на VII з'!здг росгй-ських хгрурггв повгдомив про 1610 операцгй, про-ведених пгд веронало-хлороформовим наркозом, запропонованим автором в 1905 роцг; у жодному випадку не було вгдзначено отруення вероналом [2].
Уже за першг 70 рокгв (1847—1917) застосування анестези в Украшг сформувалися основнг напрямки знеболювання: загальна (гнгаляцгйна й внутргшньо-венна) г реггонарна анестезгя.
У 20-тг роки ХХ сторгччя на сторгнках медично! лгтератури тривають суперечки м1ж прихильни-ками й противниками загального знеболювання. Доброю глюстрацгею щодо продовження дискусгй може бути II з'1зд хгрурггв Одесько1 губернп, на якому з програмною доповгддю «Мгсцева анестезгя» виступив В.Л. Покотило. Доповгдач вгдзна-чив: ефгр г хлороформ дають повне знеболювання, г тгльки небезпека застосування загального наркозу змушуе шукати гншг методи. Але будь-який метод може конкурувати гз загальним знеболюванням тгльки в тому випадку, якщо вгн безпечний г дае добру анестезгю. Однак у разг мгсцево1 анестези жод-на з умов не може бути виконана. Лише невеликг операцп вдаеться проводити без вгдчуття хворими болю. Промови про те, що певну операцгю можна зробити пгд мгсцевою анестезгею, ще не означа-ють, що вона проводиться абсолютно безболгсно. Не виконана й друга умова — безпека застосування методу. Автор видгляе три ступенг отруення мгсце-вими анестетиками: I ступгнь — прискорення пульсу, блгдгсть шкгрних покривгв, вгдчуття спраги, пгт, нудота, блювання; II ступгнь — слабкий частий пульс, колапс, сон, загальна аналгезгя, судоми, по-рушення дихання, цганоз; III ступгнь — зупинка дихання, смерть [1].
В.Л. Покотило вказав, що в лгтератург останнгх двох рокгв добре висвгтленг всг ступенг отруення, на пгдтвердження сво!х слгв навгв данг Американсько1
^m
медичноï асоцiацïï, яка узагальнила даш двох со-цiологiчних дослщжень i констатувала 68 смертей у результата отруень у найрiзноманiтнiших випадках, в основному тд час легких операцш пщ мiсцевою анестезiею [1].
Отже, робить висновок автор, сучасш методи мiсцевоï анестези не задовольняють вимоги без-пеки хiрургiчних втручань, ^м того, хворий усвь домлюе, що вщбуваеться з ним, i це травмуе його псих^. У разi малих хiрургiчних втручань це не мае особливого значення, але у випадках великих, коли складно розiбратися в анатомiчних сшввщ-ношеннях i е необхщшсть порадитися з помiч-никами, це неприпустимо. В.Л. Покотило ствер-джуе, що сучасна мiсцева анестезiя з устхом може застосовуватись у випадках багатьох малих опера-цiй, однак вона ще не досягла такого ступеня роз-витку, щоб претендувати на випснення загального знеболювання: «I я б побоявся стверджувати, що цей момент колись прийде» [2].
У шсляреволюцшний перюд знеболюванню придшяють усе бiльше уваги, кiлькiсть хiрургiв, якi проводять операцИ iз знеболюванням, зростае в гео-метричнiй прогресИ, проводяться все складнiшi по-рожнинш операцïï, якi потребують посиленого по-стiйного контролю за станом пащента [1].
Стало зрозумiло, що один хiрург з асистентами фiзично й психолопчно не спроможний упоратися з таким штелектуальним навантаженням, i в боротьбi за здоров'я хворого операторам став потрiбен силь-ний, озброений особливими знаннями та вмiннями союзник — лжар-анестезюлог.
Конфлiкт ÏHTepecÏB. Автори заявляють про вщ-сутнiсть конфлжту iнтересiв при пiдготовцi даноï статп.
Список лператури
1. Сторшки ктори анестезологи Украгни (присвячуеться 100рччю Нащональног медичног академп niслядиnломноï oceimu iMemi П.Л. Шупика) / О.А. Лоскутов, М.В. Бондар, Ю.1. Марков, М.В. Болюк, Р.А. бфименко. — К..: МВЦ «Медшформ», 2018. — 155 с.
2. Дейнека 1.Я. Коротт нариси з ктори хiрургiï в Укршнськт РСР / 1.Я. Дейнека, Ф.С. Мар'енко. — К..: Здоров'я, 1968. — 254 с.
3. Скворцов И.П. Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805—1905) [Електронний ресурс] / И.П. Скворцов, Д.И. Багалей. — 1905. — Режим доступу: http://escriptorium. univer.kharkov.ua.
4. ЗасЪдаше Юевского Хирургического Общества, 13-го декабря 1910 г. // Хирургическт архивъ Вельяминова. — 1911. — № 3. — С. 557-558.
5. Святитель Лука Крымский (Войно-Ясенеикий). Я полюбил страдание. Автобиография / Святитель Лука Крымский (Войно-Ясенеикий). — М.: Изд-во имени святителя Игнатия Ставропольского, 1999.
Отримано 03.01.2019 ■
Лоскутов О.А., Бондарь М.В., Марков Ю.И., Болюк М.В., Ефименко Р.А.
Национальная медицинская академия последипломного образования имени П.Л. Шупика, г. Киев, Украина Развитие анестезиологии в Украине: путь от искусства к науке
Резюме. Историю хирургии можно разделить на два основных этапа: до 1846 года и после него. В этой работе авторы представили в хронологическом порядке основные этапы развития анестезиологии в Украине, сосредоточив внимание на врачах, которые впервые проводили хирургические вмешательства под общим и местным обезболиванием. В 1846 году по инициативе В.А. Караваева и А.П. Вальтера, учеников Н.И. Пирогова, при Киевском университете была организована комиссия по изучению влияния эфира на организм. Исследовав в эксперименте влияние эфира на животный организм, В.А. Караваев 18 февраля 1847 года сделал первую в Киеве операцию под эфирным наркозом. Вторую в Украине операцию под эфирным наркозом выполнил Т.Л. Ванцетти в Харькове 28 февраля 1847 года. А уже к концу 1847 года хлороформный наркоз в Киеве применил В.А. Караваев. В 1871 году в Харькове В.Ф. Грубе выполнил первую операцию под наркозом закисью азота. В 80—90-е годы XIX века в хирургическую практику широко внедряются
методы местной и проводниковои анестезии кокаином. Украинские хирурги были пионерами местной анестезии. В 1886 году киевский хирург А.И. Лукашевич провел на себе и на других здоровых людях опыты по применению проводниковой анестезии. Выпускник медицинского факультета Киевского университета Св. Владимира В.Ф. Войно-Ясенецкий в Санкт-Петербурге в 1915 году издает монографию «Регионарная анестезия», иллюстрированную автором. В послереволюционный период обезболиванию уделяют все больше внимания, количество хирургов, проводящих операции с обезболиванием, растет в геометрической прогрессии. Возникает потребность в постоянном надзоре за состоянием пациента и в медперсонале, который будет его проводить. Это и было началом формирования анестезиологии как науки и отдельной специальности.
Ключевые слова: наркотизатор; первое обезболивание; первая анестезия; украинские анестезиологи; история обезболивания; эфир
O.A. Loskutov, M.V. Bondar, Yu.I. Markov, M.V. Boliuk, R.A. Yefymenko Shupyk National Medical Academy of Postgraduate Education, Kyiv, Ukraine
The development of anesthesiology
Abstract. The history of surgery can be divided into two main parts: before and after 1846. In this work, the authors introduced the main milestones and stages of anesthesiology development in Ukraine in chronological order. We focused on doctors who for the first time ever performed operations under general and local anesthesia. In 1846, Pyrohov's students V.O. Karavaiev and A.P. Walter investigated the ether influence on the animal organism in experiment in Kyiv. On February 18, 1847, V.O. Karavaiev performed first surgery under the ether anesthesia. T.L. Vanzetti performed the second in Ukraine operation under the ether anesthesia in Kharkiv. And by the end of 1847, chloroform anesthesia was used by V.O. Karavaiev in Kyiv. In 1871, V.F. Grube carried out the first operation under nitrous oxide anesthesia in Kharkiv. In the 19th century, methods of regional cocaine anes-
in Ukraine: a way from art to science
thesia were widely implemented in surgical practice. Ukrainian surgeons were pioneers of local anesthesia. In 1886, Kyiv surgeon A.I. Lukashevych conducted experiments on himself and on other healthy people with the use of peripheral nerve anesthesia. In 1915, after the graduation from St. Volodymyr University in Kyiv, V.F. Voino-Yasenetskiy published a book "Regional anesthesia" in St. Petersburg, it was illustrated by the author. The number of surgeries performed under anesthesia increased in geometric progression after the revolution. There was a need for constant supervision of patient's state and the medical staff that will carry it out. That was the beginning of the formation of anesthesiology as a science and as a specialty. Keywords: anesthetist; first anesthesia; Ukrainian anesthetists; history of anesthesia; ether
