CC BY
163Роль семінарського заняття у навчальному процесі середньої та вищої шкіл
Єфремов С. В.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотації:
Розглянуто семінарське заняття та класифікація семінарів у середньої школі. Наведено аналіз груп семінарів, види семінарів за способом діяльності, за дидактичною метою. Встановлено, що семінарське заняття є формою самостійної науково-дослідної роботи, яке сприятиме здобуттю навчально-інформаційних навичок під час підготовки до семінарських занять. Відбір невеликої кількості матеріалу для відповіді на семінарському занятті дає нагоду учню виступити зі своїм повідомленням, обґрунтувати та довести свою точку зору, розвити логічне мислення.
Ключові слова:
семінар, підготовка, виступити, відповідь.
Ефремов С.В. Роль семинарских занятий в учебном процессе средней и высшей школ. Рассмотрено семинарское занятие и классификация семинаров в средней школе. Проведен анализ группы семинаров, виды семинаров по способам деятельности, за дидактической целью. Установлено, что семинарское занятие является формой самостоятельной научно-исследовательской работы, которое способствует приобретению научно-информационных навыков во время подготовки к семинарским занятиям. Отбор небольшого количества материала для ответа на семинарском занятии дает возможность ученику выступить со своим сообщением, обобщить и доказать свою точку зрения, развить логическое мышление.
семинар, подготовка, выступать, ответ.
Yefremov S.V. Role of seminars in educational process of secondary schools and high schools. The seminar and classification of seminars in secondary school were considered. It was analysed the groups of the seminars, types of the seminars by means of activity, by deductive aim. The seminar is the form of independent scientific and research work which enables the reception of scientific and informative skills during preparation for seminar. Choice of small quantity of a material for a seminar gives possibility for pupils to take the floor with his report, generalizing and proving his point of view and developing logical thinking.
seminar, preparation, to take the floor, response.
Вступ.
Навчання це багатогранний процес який сприятиме оволодінням знаннями та їх використанням у майбутньому студентами та школярами, забезпеченням виховання та розвитком позитивних сил навчаючих та гармонійно розвиває особистість упродовж навчання у навчальних закладах. Для підготовки всебічно розвинутої особистості потрібно щонайменш визначити систему знань яку студенти та школярі повинні засвоїти та отримати необхідні уміння та навички. Для виховання морального розвитку варто засвоїти зміст моральних переконань, які повинні стати гідністю навчаючих. Слід зазначити що у навчальному процесі форми навчання забезпечують передачу знань. Однією з таких форм у самостійній роботі є семінарські заняття. Семінарські заняття за дидактичною сутністю і класифікацією - форма навчального заняття, що передбачає самостійного здобуття знань переважно у позааудиторний час з використанням різноманітних джерел з наступним обговоренням наслідків цієї роботи в аудиторії. Семінарське заняття розвиває самостійність мислення та творчості. Вони призвані поглибити, розширити та конкретизувати знання повідомлені на лекції та уроці, перевірити ефективність та якість їх засвоєння. Особлива увага приділяється розвитку навичок роботи з різнорідними джерелами, з яких черпають додаткову інформацію, аналіз та узагальнення теоретичних знань, матеріалів та цікавого педагогічного досвіду, формування уміння формувати проблеми та знаходити шляхи їх вирішення, професійного використовувати знання в умовах учбової аудиторії. На семінарських заняттях оволодівають мовою педагогічної науки, вчаться точно оперувати науковими термінами, формуліровками, робити висновки та застосовувати знання на практиці.
Робота виконана за планом НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
© Єфремов С. В.., 2011
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті - розкрити роль семінарів у навчальному процесі.
Результати дослідження.
На думку відомого радянського педагога Буре Р.С. викладач відіграє найголовнішу роль у створенні робочої атмосфери середи навчаючих впродовж тривання пари а саме визначає тему, мету завдання семінару, планує його проведення, формулює основні та додаткові питання з теми, розподіляє завдання між навчаючими з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей. Семінарські заняття займають значне місто в сучасному педагогічному процесі, однак їх кількість не повинна перевищувати доцільної норми [1].
Слід зазначити, що семінар пропонує колективне обміркування найбільш значних та важких тем курсу, без засвоєння яких неможливо оволодіти основами наук навчального процесу. Упродовж 45 хвилин в підгрупах готовиться виступ кожної людини, кожен учень може сформулювати особливу думку після виступу доповідача, доповідач не залишає його не помітним та дає відповіді на питання присутніх та викладача. Потім вислуховується доповіді наступних доповідачів після яких викладач оцінює роботу усіх виступів [2].
Отримані дані свідчать, що навчальні семінари класифікуються за рівнем вимог, які визначають готовність навчаючих брати участь у семінарської роботі. На початковому етапі навчання по різним предметам аналізуються тексти, де учні навчаються виділяти головне, складати плани прочитаного к семінарському заняттю. У цьому випадку уроки проводяться як звичайні уроки з тією відмінністю, що нові знання засвоюються не з уст викладача, а в процесі їхньої самостійної роботи над відповідної літературою. Послідовно в останніх класах навчання семінарські заняття ускладнюються за змістом і формою. Семінари набувають науковості на яких обговорюються не лише зміст, форми викладу нових знань, але й методика їх одержання. Так поступово ускладнюючи виконувані
Педагогіка, психологія та медико-біологічні
завдання на різних семінарах, викладач створює умови, за яких навчання сприятиме розвитку, подальшому збагаченню упроваджених умінь, що в свою чергу дає змогу організувати наступні семінарські заняття на вищому рівні [2].
Отже, семінарські заняття розподіляються на три групи: підготовчі, власні семінарські заняття та між-предметні семінари. На підготовчих семінарах учнів знайомлять з новими для них формами навчальної роботи, активізують, розвивають уміння й навички самостійно вивчати програмний матеріал, брати участь в обговоренні змісту занять, складати план і конспект прочитаного, аналізувати текст. За цільовою спрямованістю заняття можна поділити на семінари повторення і систематизації знань, семінари вивчення нового матеріалу, змішані семінари, на яких досягається не одна мета, а декілька цілей. У свою чергу кожну з названих груп поділяють на семінарські бесіди, повідомлення та комбіновані. На семінарських заняттях перед учнями ставляться завдання оволодіти певними прийомами самостійної роботи над навчальним матеріалом і оформлення її результатів (конкретні знання та розвиток умінь застосувати засвоєне в різних ситуаціях) [5].
За способом проведення семінарські заняття розподіляються на семінарські розгорнуті бесіди, семінарські коментовані доповіді, повідомлення, семінари розв’язання завдань, семінари - диспути і змішані семінари.
За дидактичною метою розрізняються семінари засвоєння нових знань, поглиблене вивчення окремого питання чи групи взаємопов’язаних питань, семінари повторення, узагальнення й систематизації знань. Іноді семінари одночасно виконують функції заліку до теми. За характером навчального матеріалу семінарські заняття поділяються розбором філософської, науково - популярної літератури, державних документів, статистичних матеріалів.
Міждисциплінарні семінари - інтегрально комплексний семінар і студентська конференція. Ці семінари відбуваються з декількох споріднених предметів та забезпечують розуміння міжпредметних зв’язків, систематизують уміння та навички.
Вивчення методичної літератури переконливо доводить, що підготовка до семінарського заняття вимагає використання навчально - інформаційних умінь та навичок, а саме уміння працювати з книгою, вести бібліографічний пошук для підбора належної літератури для семінару.
Лозова В. І. визначає роботу з книгою як чинника здатності учнями набувати нових знань самостійно, закріплювати їх, розширяти та поглиблювати набуті на заняттях знання; по - друге - спонукає учнів до оволодіння методами самоосвіти, а саме: способами користування книгою, радіо, засобами інформації, загальними та спеціальними журналами, телебаченням, касетами та платівками. Самостійна робота учнів може забезпечити реалізацію принципу індивідуального підходу в навчанні, дозволяючи диференціювати навчальні завдання, свідомість і міцність опанування знань, розвиток пізнавальної активності тощо [3].
Лернер І.Я. вважає, що в роботі з підручником слід частіше використовувати такі завдання, як знаходжен-
ня в тексті відповідь на питання відшукуючи головну думку прочитаного матеріалу, опис предметів, явищ, подій, зрівнювати їх між собою, осмислювати причини явища, знайти наслідки, складання планів, конспектів та тезисів, доводити докази, записи «о прочитаном» це важлива умова повноцінної мови в пізнавальної роботі допомагає учню у самостійної роботі [5].
У процесі дослідження представник організації педагогічного процесу у середній школі Лернер І.Я. привертає увагу на перевірці знань упродовж навчання яка характеризується чотирма рівнями: перший рівень - відтворення знань; другій - розуміння суті, явищ, процесів, подій й розкриття закономірних зв’язків між ними; третій - застосування знань у стандартних умовах; четвертий - застосування знань у нових ситуаціях. Для визначення цих рівнів складаються спеціальні картки - завдання для усного та письмового опитування. На кожне запитання заздалегідь складаються еталон очікуваних відповідей. Під час опитування фіксують відповіді й орієнтовані реакції учнів за допомогою пристроїв, магнітофонів і кінофотокамер. Здобуті матеріали визначають рівень знань, умінь та навичок [5].
За метою вивчення реальних можливостей учнів перед початком проведення перших семінарів організовують контрольні роботи, складають розгорнутий план прочитаного, складають конспект на певну тему за матеріалами двох - трьох параграфів підручника, записують після розповіді викладача основні положення викладеного матеріалу, записують зауваження до відповіді учня на уроці, пишуть стислу анотацію на науково -популярну статтю [5].
Організація навчання на семінарі у вищих навчальних закладах характеризується професорсько - викладацьким складом КДПІ імені Кранге, де на першому курсі практикувалося проведення своєрідних тренін-гів, на яких студентів ознайомлювали з основними прийомами самостійної науково - дослідної роботи під час семінарських курсів. Наголошувалося увага на таких деталях: рекомендується на кожній сторінці конспекту робити поля розміром до четверті сторінки, ліву - більшу частину - використовувати для виписок з першоджерел, поле - для самостійної аналітичної роботи. Студентів попереджають, де вони мають також робити нотатки, щоб можна було швидко й легко співвіднести необхідну інформацію. Рекомендується під час конспектування застосовувати різні шрифти, кольорові чорнила, види підкреслень тощо. Показово, що увага зверталася на вироблення умінь давати заголовки, назви конспектам, поповнення словникового запасу новою термінологією, лексикою, використовувати в самостійній роботі словникову, довідкову, енциклопедичну літературу. Таким чином, конспекти, які виконують студенти, не лише оптимізують семінарські заняття, але й дають змогу попередити формалізм в опануванні дисципліни, прогресію функціональної неграмотності [4].
У процесі підготовки студентів до семінарів потрібно організовувати консультації, які розрізняються на колективні, групові, індивідуальні. Колективні організовують для усіх студентів, де розглядаються загальні (обов’язкові ) питання до семінару починаючі з харак-
теристики особливостей роботи і закінчуючи вимогами до оформлення конспекту. На групових консультаціях звертають увагу на питання які треба з’ясувати. Це запобігає зайвим повторенням у виступах і допомагає студентам цілеспрямовано обговорювати винесені на семінар питання. Студентам надається можливість самостійно відбирати ілюстрований матеріал, приклади з додаткової літератури тощо. Особливість індивідуальних консультацій лежить у бесіді з окремим студентом. Зміст індивідуальних консультацій визначається характером питань і тими труднощами, які постають перед учнями (складання плану, виступи, формування тез і відбір аргументів для їх доведення чи спростування, розподіл роботи в часі) [4].
В літературних даних дуже стисло виражена методика дослідницького навчання яка обумовлена функціями: формування рис творчої діяльності, які складають зміст творчого елементу соціального досвіду; організація творчого засвоєння знань, навчання використовування знань для здобуття нових знань у результаті такого рішення; забезпечення оволодінням методики наукового пізнання у процесі діяльності під час пошуку. Це є умовою формування інтересу, потреби у творчої діяльності, бо зовні мотиви діяльності не виникають без зацікавленості та потреби. Однієї діяльності для цього не достатньо, бо й без неї дана мета не досяжна. Враховуючи ці функції визначаємо призначення цього метода у організації пошукової, творчої діяльності по вирішенню завдань семінарського призначення. Будування питань до кожного семінару дозволяє викладачу програмувати діяльність навчаючих поступово сприяючу до формування необхідних рис творчої діяльності. Оволодіння уміннями використання знань на практиці упродовж експерименту: зрозуміти проблему, висунути гіпотезу, будувати план та переконливість висновків на семінарах це є елемент наукового пізнання [6].
Навіть підготовка до семінару презентує собою невелике пошукове завдання, яке має своє функції: вивчення фактів, явищ при роботі з підручником, будування плану дослідження, здійснення плану дослідження в відшукуванні зв’язків одного явища з іншим, перевірка роботи на семінарі з практичними висновками.
Пізнавальна самостійність пропонує емоційне співвідношення до самостійного набуття знань, до процесу пізнання - допитливість, цікавість до проблемі процесу їх вирішення. Однак, щоб усі ці особливі намагання були задоволені та якісно аналізовані, учню та студенту необхідно оволодіти певними уміннями, а саме володіти раціональними способами дій умінь, знати та здійснювати різні етапи процесу пізнання, володіти доступними методами наукової галузі знань та способів діяльності. Тобто, пізнавальна самостійність пропонує здатність індивіда власними силами організовувати свою пізнавальну діяльність здійснювати її для рішення пізнавальної проблеми. Необхідно виокремити питання вирішення проблеми пізнавальної самостійності у цілому: визначення шляхів виховання пізнавальних інтересів до проблем гуманітарних наук та поступово до суспільних проблем; навчання способом самостійного здобуття знань, шляхом самоосвіти;
шляхи навчання, прийомам раціональної та розумової діяльності; роль міжпредметних зв’язків в розумовому вихованні та формування світогляду; роль підручника в керівництві пізнавальної діяльності; зв'язок процесу формування пізнавальної самостійності зі всією системою виховання та становлення особистості [6].
Пізнавальна самостійність повинна перш за все знаходити своє втілення у рішенні пізнавальних завдань, уміння їх вирішувати це важливий критерій досягнутої самостійності у пізнанні, а усе збільчу-юча важкість цих завдань - вирішальний показник рівня пізнавальної самостійності. Тому пізнавальні завдання презентуються нам вихідним пунктом дослідження цієї теми. Важливим питанням виховання самостійності є питання о ступені самостійності, яку необхідно досягнути. Це питання має два аспекту - інтелектуальний та емоційний. Інтелектуальний визначає оптимально важкі види завдань, до самостійного вирішення яких треба підготовити основну масу навчаючих, як ці завдання повинні ускладнюватися від заняття до заняття, які типи їх і коли повинні вводитися в практику навчання. Емоційний це властивість характеру людини, його потреби, внутрішній мотив при виконанні кожної справи.
Висновки.
Таким чином, семінарське заняття у середній та вищий школі є невідємлемою частиною самостійної науково - дослідної роботи яке сприятиме використанню навчально - інформаційні уміння та навички під час використання теоретичних лекційних та самостійних знань у підготовці до семінарського заняття. Відбір невеликої кількості матеріалу для відповіді на семінарському заняття дає нагоду виступити зі своїм повідомленням, обґрунтувати та довести свою точку зору та розвивати логічне мислення при відповідях на питання викладачів упродовж усього навчання у середньої та вищих шкіл та застосування знань у майбутньому.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення педагогічних методів до підготовки до семінарських занять у середній та вищій школах.
Література:
1. Буре Р.С. Семинарские, практические и лабораторные занятия по дошкольной педагогике / Р.С. Буре, С.В. Жундрикова, Т.І. Єрофеева. - М.: Асаdemy, 2000. - 268с. - Библиогр.: с.268. та в підрядк. прим.- ISBN 966-7695-09-5.
2. Римаренко В.Є Семінарські заняття / В.Є. Римаренко. - К.: „Радянська школа”, 1981. - 124с. - Бібліогр.: с. 124. та в підрядк. прим. - ISBN 966^306-01-3.
3. Лозова В.І. Теоретичні основи виховання та навчання: навчальний посібник [для студентів вищих педагогічних вузів] / В.І. Лозова, ГВ. Троцко. - Х.:”ОВС”, 2002. - 400с. - ІSBN 966-785811-1.
4. Наукова статистика: нормат. док. / Звіт про науково - дослідну роботу КДПІ імені Кранге: Архів МВО ф.71,спр.10, арк.1627. -ISBN 966-7115-84-5.
5. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И.Я. Лернер. - М.: Педагогика, 1981. - 186с. - Библиогр.: с.178 -183(168 названий), та в підрядк. прим. - ISBN 966-6030-08-3.
6. Лернер И.Я. Познавательные задачи в обучении гуманитарным наукам / И.Я. Лернер. - М.: Педагогика, 1972. - 240с. - Библиогр. с.237 - 238(30 названий), та в підрядк. прим. - ISBN 9664305-91-1.
Надійшла до редакції 31.01.2011 р.
Ефремов Сергей Владимирович [email protected]
