CC BY
87СТИМУЛЮВАННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО УЧАСТІ У НАУКОВО-ДОСЛІДНІЙ РОБОТІ
Єгорова О.В.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди
Анотація. В роботі розглядаються питання стимулювання майбутніх учителів до участі у науково-дослідній роботі за різними формами. Це може бути забезпечено завдяки використанню педагогічних прийомів: актуалізації емоційних почуттів студентів у процесі навчання; створенню позитивної емоційної атмосфери на заняттях; взаємодії суб’єктів навчання між собою; розвитку у студентів пізнавального інтересу; збудженню інтересу до предмету; розкриттю зв'язків навчального предмету з наукою; проблемному характеру завдань.
Ключові слова: науково-дослідна робота, стимулювання стимули, проблемний метод, мотивація. Аннотация. Егорова Е.В. Стимулирование будущих учителей к участию в научно-исследовательской работе. В работе рассматриваются вопросы стимулированиябудущихучителей к участию в разных формах научно-исследовательскойработы. Это может быть обеспечено благодаря использованию педагогических приемов: актуализации эмоциональных чувств студентов в процессе обучения созданию положительной эмоциональной атмосферы на занятиях; взаимодействия субъектов обучения между собой; развития у студентов познавательного интереса; возбуждения интереса к предмету; раскрытия связей учебного предмету с наукой проблемному характеру задач.
Ключевые слова: научно-исследовательская работа, стимулирование, стимулы, проблемный метод, мотивация
Annotation. Yegorova O.V. Stimulating future teachers to take part in research work.The questions of the stimulating future teachers to take part in research work are considered in this work. It can be provided due to use of pedagogical receptions: actualizations of emotional senses of students during learning; to build positive emotional atmosphere on occupations; interactions of subjects of learning among themselves; development on students cognitive interest; exaltations of interest to a subject; disclosings of communications educational to a subject with a science; to problem character of problems.
Key words: research work, stimulating, stimulus, problem method, motivation.
Вступ.
Сучасне суспільство характеризується розвитком технічного прогресу і збільшенням сукупних знань людства, що є передумовою зростання потреби в спеціалістах, які здатні не тільки співіснувати з навколишнім середовищем, але й освоювати це середовище, орієнтуватися в новому інформаційному просторі. Цим зумовлена підготовка всебічно розвинених, здатних самостійно, безперервно вчитись, поповнювати і поглиблювати свої знання фахівців, здатних своєчасно адаптуватись до суспільства, яке змінюється, підвищувати свій теоретичний і професійний рівень.
У вищих навчальних закладах є багато чинників, що активно впливають на місце серед них займає залучення студентівдо науково-дослідної роботи, професійну підготовку майбутнього фахівця.
На основі теоретичного аналізу наукової і педагогічної літератури (В.І. Андрєєв, Б.Н. Бальзамов, А. А. Воробйов, Г.Т. Кловак, А.М. Лушникоц О.М. Микитюк, В.М. Шейко) ми можемо визначити, що важливе місце серед них займає залучення студентів до науково-дослідної роботи.
Науково-дослідна робота для студентів є складовою навчального плану і організовується у вищих навчальних закладах на основі «Положення про наукову роботу студентів), розробленого Міністерством освіти і науки України, які зводяться до того, що НДР студентів у межах навчального плану є обов’язковою для кожного студента [1].
Однак, проведене дослідження свідчить про те, що велика частка студентів педагогічних закладів не вбачають важливості науково-дослідної роботи для майбутньої спеціальності й не мають бажання брати у ній участь.
Тому виникає необхідність у розробці шляхів стимулювання студентів до участі у науково-дослідній роботі за різними формами.
Робота виконана відповідно до плану Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди
Формулювання цілей роботи.
Метою даної роботи став аналіз ставлення й участі майбутніх учителів у науково-дослідній роботі, пошук шляхів стимулювання студентівдо участі в науково-дослідній роботі за різними формами.
Результати дослідження.
Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить про те, що ефективність навчального процесу у ВНЗ, спрямованого на розвиток творчого потенціалу особистості майбутнього вчителя, цілком залежить від участі студента у різних напрямках вузівської діяльності, зокрема у науково-дослідній роботі, яка створює необхідні умови для прояву і розвитку його (студента) пізнавальної і творчої активності [2-5]. Отже, науково-дослідна робота студентів виступає ефективним засобом підвищення якості підготовки фахівців в умовах сучасності; є одним із засобів розвитку пізнавальної активності студента та вироблення у нього дослідницької поведінки Науково-дослідна робота студентів дозволяє перенести акцент з процесу репродуктивногозасвоєння знань на розвиток пізнавальних інтересів, формування умінь і навичок ведення наукової роботи [4]. Особливо важливим це виявляється для підготовки майбутніх учителів.
З метою визначення стану процесу науково-дослідної роботи (НДР) студентів й з’ясування позицій його учасників у плані їх ставлення, розуміння необхідності й доцільності організації цього процесу нами було використано такі методи дослідження, як спостереження й анкетування
Відповідно до мети констатуючогоетапу експерименту було проведено анкетування 107 майбутніх учителів гуманітарного профілю.
Студенти в більшості своїй, знають про всі види НДР студентів Беруть участь у науковій роботі загалом тільки в тих видах робіт, що передбачаються навчальним планом і є обов'язковими. У наукових конференціях і конкурсах олімпіадах бере участь дуже мало: 16,8% студентів Порівняно з даними за 1995, в яких 41,9 % студенів Харківських вищих навчальних закладів брали участь у наукових конференціях [6,с. 214], кількість студентів що займаються цим видом науково-дослідної роботи значно зменшилась.
Важливо відмітити, що у наукових гуртках бере участь лише невелика частка опитаних - 2% студентів Якщо порівняти дані за 1995, то зайнятість студентів у наукових гуртках при кафедрах знизилась на 44,2 % [6,с. 207].
33,6% студентів вважають, що в університеті треба займатися НДР, 64,5% не бачать необхідності в цьому, 1,9% - було важко відповісти.
Поряд із цим, 52,3% студентів вважає, що участь у науково-дослідній роботі допомагає розширити професійні знання, 25,3% - розвиває дослідницькі уміння й здібності, 22,4% - забезпечує професійну практику та сприяє швидкій адаптації на робочому місці.
На запитання «Чи є у вас бажання займатися НДР в університеті», тільки 32,7% відповіли ствердно, 65,4% не мають такого бажання, 1,9 % - було важко відповісти. У той же час, 49,5% студентів визнають, що у них відсутній інтерес займатися наукою
Таким чином, при зіставленні анкетних даних у формі відповідей студентів ми дійшли висновку, що майже всі опитувані знають і займаються науково-дослідною роботою, але в основному тільки за тими формами, що передбачається навчальним планом і є обов’язковими (написання рефератів, курсових робіт).
Аналіз результатів анкетування і спостереження дає можливість стверджувати що значна частина опитуваних (60%) не бажає займатися науково-дослідною роботою в університеті і не бачить в цьому необхідності для майбутньої професії.
Тому, виникла необхідність розробити шляхи стимулювання студентів до участі у науково-дослідній роботі та підвищити мотивацію студентів до НДР.
Стимулювання ми розглядаємо як процес активізації внутрішніх рушійних сил особистості (мотивів) за допомогою зовнішніх, об'єктивних спонукачів (стимулів) для самоактуалізації особистості Стимулами пізнавальної діяльності студентів виступають методи, прийоми, засоби, процеси, що здатні виконувати спонукальні функції по відношенню до внутрішніх рушійних сил розвитку особистості. З цього виходить, що стимулювання є важливою складовою всього навчально-пізнавального процесу, оскільки забезпечує сумісну активність викладачів і студентів по досягненню мети навчання, сприяє підвищенню їхньої мотивації.
Відомо, що всі студенти реагують на процес стимулювання неоднакове, оскільки у кожного свій первинний рівень розвитку, з своїми особливостями, своїм досвідом. З урахуванням цього головним завданням педагога полягає в самоактуалізації особистості того, що навчається, тобто надати можливість особистості максимально реалізувати весь свій потенціал здібностей. Саме тому головною метою на наших заняттях поряд із вивченням програмного матеріалу було стимулювання студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності та підвищення мотивації до участі в науково-дослідній роботі, яка характеризується розумінням сенсу цього виду діяльності, усвідомленням важливості процесів, що вивчаються, для власної майбутньої професійної діяльності, формуванням професійного й дослідницького інтересів.
Так, мотивація до науково-дослідної роботи припускає наявність стійких інтересів (пізнавального, професійного, особистісного, соціального), що окреслює не тільки інтерес, позитивне ставлення майбутнього вчителя до дослідницької діяльності, але й відображають загальну спрямованість особистості, його пошуково-творчу, дослідницьку позицію, яка, в свою чергу, зумовлює переконаність у професійній та соціальній значущості дослідницької діяльності й усвідомлення необхідності приймати в ній активну участь.
З метою підвищення мотивації майбутніх учителів використовувалисьнаступні прийоми:
1. Актуалізація емоціональних почуттів у процесі навчання. Як відомо, позитивні емоції позитивно впливають на характер й інтенсивність навчальної діяльності тих, що навчаються. Так, студенти схильні вкласти найбільші зусилля у навчання в ті моменти, коли навчальна ситуація приємна для них, тобто викликає позитивні емоції.
2. Створення позитивної емоційної атмосфери на заняттях. З цією метою ми використовували систему прийомів, які широко використовуютьсяу педагогічній практиці:
- вступне слово викладача, яке дозволило викликати інтерес студентів оволодіти їхньою увагою, встановити контакт з ними. Таке «вступне слово» викладача на заняттях мало значний вплив на студентів -майбутніх учителів гуманітарного профілю, адже вони вчились використовувати слово як засіб переконання набували уміння донести інформацію до слухачів.
- встановлення доброзичливих стосунків між викладачем і студентами (чому сприяло: емоційність викладача, характер контактування з групою, ставлення до власного предмета, форма викладу матеріалу і т.ін.); використання відступу (історичний екскурс), пауз, а також схвалення дій студентів
3. Обов'язковість взаємодії суб’єктів навчання між собою. З цією метою ми намагались забезпечити взаємодію студентів в умовах парної роботи, роботи в малих групах, міжгруповій роботі. При таких
видах роботи студент не був об’єктом, але суб’єктом діяння, де він безпосередньо брав участь у діяльності, в якій оволодівав знаннями, вміннями та навичками. Така пізнавальна діяльність мала колективний характер, надала можливості обміну інтелектуальними цінностями, порівнянню і узгодженню різних точок зору про об’єкти, що вивчаються.
4. Розвиток у студентів пізнавального інтересу. Цьому сприяло:
- встановлення доброзичливих стосунків між викладачем і студентами
- створення ситуації успіху в навчанні, що характеризувалося підбором для студентів завдань зростаючої складності; надання диференційованої допомоги. Зміст та характер навчального заняття був побудований на принципі його поступового ускладнення, особистісної зорієнтованості Наприклад, при перевірці вивченого матеріалу спочатку викладач ставив легкі питання слабкішим студентам потім сильніші студентивідповідали на важкі питання. Після цього пропонувалося слабким студентам повторити ці відповіді своїми словами, або зробити узагальнення, висновок і т.ін.
5. Збудження інтересу до предмету, що вивчається, і до навчального пізнання, на основі застосування активізуючих форм підношення навчальної інформації. Такими формами були: лекція з елементами евристичної бесіди, дискусії, ділова гра, робота з книгою. Вищезазначені форми підношення навчального матеріалу сприяли збудженню інтересу до вивчаємого предмету, а також виконували інші важливі функції Наприклад, під час евристичної бесіди, студентиу відповідь на поставлені викладачем запитання надавали самостійні пояснення або робили висновки на основі отриманих раніше знань; дискусія надавала можливості обміну думками між суб єктами навчання, що вчило студенів самостійно мислити, розвивало здібність до практичного аналізу, надавало навичок аргументації своєї точки зору; ділова гра сприяла формуванню творчого мислення, придбанню студентами професійних умінь, умінь обґрунтовуватисвою точку зору. Зазначимо, що активізуючи форми навчання спрямовані не лише на підвищення мотивації, а й на спонукання студентів до активної розумової діяльності, придбання умінь і навичок, необхідних для виконання науково-дослідної роботи.
На заняттях також організовувалась робота студентів з друкованим текстом, книгою. Робота з книгою, по-перше, надавала можливості студентам самостійно набувати нових знань, розширювати і поглиблювати їх; по-друге - спонукала студентів до оволодіння методами самоосвіти. Така самостійна робота тих, що навчаються, мала на меті забезпечити індивідуалізацію навчання, що дозволило диференціювати навчальні завдання, свідомість і міцність оволодіння знаннями, розвиток пізнавальної активності тощо.
6. Роз'яснення соціальної значущості учіння для особистісного та професійного зростання, розкриття зв'язків навчального предмету з наукою З цією метою у процесі викладання навчального матеріалу ми намагались розкрити значення теоретичних знань для майбутньої професії студенів і взагалі в житті людини; озброїти студентів новими ідеями, концепціями з опорою на їх власний досвід, спостереження Ознайомлення студентів з методами наукового пізнання та їх використання на навчальних заняттях дозволили сформувати правильні уявлення студенів про загальні й конкретні методи наукового пізнання.
7. Застосування завдань проблемного характеру. Як відомо, найбільш успішними методами, які стимулюють мотивацію та використовуються для створення атмосфери творчості на навчальних заняттях є проблемний, пошуковий й дослідницький методи. Проблемний виклад матеріалу, застосування проблемних завдань, постановка проблемних питань виконували мотиваційну функцію, дозволяли повторити раніше засвоєні питання, підготувати до засвоєння нового матеріалу і сформулювати проблему, з рішенням якої пов'язано відкриття нового знання. Застосування пошукового (викладач формулював проблему, студент самостійно її вирішув) та дослідницького методу (студент, за умови проблемної ситуації, самостійно визначав проблему та вирішував Ії) дозволило не тільки підвищити мотивацію студентів до навчання, а й до науково-дослідної роботи. Використання завдань, розрахованих на застосування цих методів на навчальних заняттях, так і в якості домашніх завдань спонукало студенів до виявлення їх пізнавальної активності, самостійності, та стимулювало формування у них готовності до виконання науково-дослідної роботи.
Застосування проблемного, пошукового й дослідницького методів в навчально-пізнавальній діяльності дозволило збудити у студентів творчий інтерес а це в свою чергу спонукало їх до активного самостійного й колективного пошуку нових знань. Отже, студенти в своїй діяльності як би відтворювали процес формування знань, що зумовило одержання продуктивних результатів й одночасно виявилось могутнім стимулом розвитку пізнавальної активності й ініціативи.
Використання вищезазначених педагогічних прийомів стимулювання призвело до того, що студенти обираючи теми рефератів та курсових робіт, у більшості своїй віддали перевагу проблемним темам. Значно підвищилась кількість студенів що мали бажання виступити з доповіддю на студентській конференції, написали тези до конференцій. Це, на наш погляд, було зумовлене тим, що після проведення формувального етапу експерименту домінуючими мотивами навчально-пізнавальної діяльності у студентів експериментальних груп стали саме дослідницькі мотиви, жоден студент не виявив небажання займатись науково-дослідною роботою
Висновки.
Важливою складовою навчально-пізнавального процесу у ВНЗ виявляється науково-дослідна робота студентів яка виступає ефективним засобом розвитку пізнавальної активності студента та вироблення у нього дослідницької поведінки. Особливо важливим це постає для підготовки майбутніх учителів.
Підвищення мотивації майбутніх учителів до НДР та стимулювання їх до участі в науково-дослідній роботі за різними формами було забезпечено завдяки використанню педагогічних прийомів: актуалізації емоційних почуттів студентів у процесі навчання; створенню позитивної емоційної атмосфери на заняттях; взаємодії суб’єктів навчання між собою; розвитку у студентів пізнавального інтересу; збудженню інтересу до предмету, що вивчається, і до навчального пізнання, на основі застосування активізуючих форм підношення навчальної інформації; роз'ясненню соціальної значущості учіння для особистісного та професійного зростання, розкриттю зв'язків навчального предмету з наукою проблемному характеру завдань.
Подальше дослідження передбачається провести у напрямку використання дослідницьких завдань з метою стимулювання майбутніх учителів до участі у науково-дослідній роботі за різними формами.
Література:
1. Закон України «Про науковуі науково-технічну діяльність» / Нормативно-правові акти про наукову та науково-технічну діяльність у вищих навчальних закладах України (У 2 кн. - Кн. 1) / За ред. Ю.І. Г оробця та М І. Панова. - Х.: Право, 2001.- С. 43-63.
2. Крамаренко Л.І. Формування інтересу до науково-педагогічних знань у майбутніх учителів початкових класів у педагогічному училищі : автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04. «Теорія і методика професійної освіти» / Л.І. Крамаренко. - Кіровоград, 2005. - 20с.
3. Лушников А.М. Научно-исследовательская работа и профессиональная подготовка будущегоучителя / А.М. Лушников// Советская педагогика - 1974. - № 7. - С. 87-91.
4. Орехов Ф.А. Психолого-педагогическая и практическая подготовка будущих учителей в процессе научно-исследовательскойработы / Ф.А. Орехов - Челябинск: ЧГПИ, 1986. - 80 с.
5. Развитие творческой активности студентов в учебной, научно-исследовательской и социальнополитической деятельности : сб. науч трактатов. - М.: НИИВШ, 1990. - 183 с.
6. Вузовская наука сегодня: Организация, управление, функционирование / [М.Е. Добрускин, А.Г. Мурашко, Э.Г. Петров и др.]; под ред. М.Е. Добрускина - Х.: РИП «Оригинал», 1995. - 232 с.
Надійшла до редакції 31.03.2008 р.
