Роль микроэлементов в жизнедеятельности прудовых рыб Текст научной статьи по специальности «Ветеринарные науки»

УДК 577.118:339.311

Янович Н.С., асистент, Янович Д.О., к.б.н., доцент © Льв\вський нацюнальнийутеерситет ветеринарногмедицини та бютехнологт

Iмет С.З. Гжицького

РОЛЬ М1КРОЕЛЕМЕНТ1В У ЖИТТСД1ЯЛЬНОСТ1 СТАВКОВИХ РИБ

У статт1 узагалънено наявт в лтератур1 дат про бюлог1чну роль м1кроелемент1в - м1Ы, залгза, марганцю, цинку, кобальту, селену та йоду у життед1яльност1 ставкових рыб. Показано значения вказаних мтроелемент1в в регуляцп бткового, лтдного та вуглеводного обм1ну в оргатзм1 рыб, метабол1зму гормотв та тших бюлог1чно активных речовин, активност1 антиоксидантног системы, ¡мунног системы, еритропоезу, процесах регуляцп гетв, росту тарозвитку ставковихриб.

Акцептовано увагу на участ1 мтроелемент1в в обм1т речовин в якост1 простетичних груп фермент1в, зазначено ф1зюлог1чну потребу та лгмтуючг концентрацИ мтроелемент1вувод1 став1в тарацютриб.

Розглядаютъся наслгдки нестач1 та надлишку вказаних м1кроелемент1в у вод/ став1в / рацют ставкових риб, зокрема сповыънення росту та розвитку, анем1я, оксидативний стрес, катаракта, ероз1я плавниюв, м'язова дистрофгя, жирова дегенерац1я печтки, гемол1з еритроцит1в, гто- та гтертиреоз, патологгчт змтиу кровотвортй систем! та т.

В статт1 наголошено на необх1дност1 врахування екологгчно! ситуацп у водних екосистемах, а саме концентрацИ м1кроелемент1в у компонентах ггдроекосистем, з метою попередження передозування гх у районах риб та негативного впливу наяюстъ та безпечтстърибницъкогпродукцп.

Ключов1 слова: ставков1 риби, м1кроелементи, зал1зо, мгдъ, марганецъ, цинк, кобальт, селен, йод, нестача, надлишок, ферменти, гормони, гранично допустим/ концентрацИ.

УДК 577.118:339.311

Янович Н.Е., Янович Д.О.

Львовский националъныйуниверситет ветеринарноймедицины и биотехнологий имени С.З. Гжицкого, г. Львов, Украина

РОЛЬ МИКРОЭЛЕМЕНТОВ В ЖИЗНЕДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРУДОВЫХ РЫБ

В статье обобщены литературные данные, касающиеся биологической роли микроэлементов - меди, железа, марганца, цинка, кобальта, селена и йода в жизнедеятельности прудовых рыб. Показано значение указанных микроэлементов в регуляции белкового, липидного и углеводного обмена в организме рыб, метаболизме гормонов и других биологически активных веществ, активности антиоксидантной системы, иммунной системы, эритропоэза, процессахрегуляции генов, роста и развития прудовыхрыб.

© Янович Н.6., Янович Д.О., 2014

345

Акцентировано внимание на участии микроэлементов в обмене веществ в качестве простетических групп ферментов, указано физиологическую потребность и лимитирующие концентрации микроэлементов в воде прудов и рационерыб.

Рассматриваются последствия нехватки и избытка указанных микроэлементов в воде прудов и рационе прудовых рыб, а именно задержка роста и развития, анемия, оксидативный стресс, катаракта, эрозия плавников, мышечная дистрофия, жировая дегенерация печени, гемолиз эритроцитов, гипо- и гипертиреоз, патологические изменения в кроветворной системе и др.

В статье указано на необходимость учета экологической ситуации в водных экосистемах, а именно концентрации микроэлементов в компонентах гидроэкосистем, с целью предупреждения их передозировки в рационах рыб и негативного влияния на качество и безопасность продукциирыбоводства.

Ключевые слова: прудовые рыбы, микроэлементы, железо, медь, марганец, цинк, кобальт, селен, йод, недостаток, избыток, ферменты, гормоны, максимально допустимые концентрации.

UDC 577.118:339.311

Yanovych N.E., Yanovych D.O.

Lviv national university of veterinary medicine and biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj, Lviv, Ukraine

TRACE ELEMENTS ROLE IN POND FISHES VITAL FUNCTIONS

Literature data concerning biological role of such trace elements, as copper, iron, manganese, zinc, cobalt, selenium and iodine in pond fishes vital functions are summarized in the article. Importance of mentioned above trace elements in regulation of proteins, lipids and carbohydrates metabolism in fishes body, hormones and other biologically active substances metabolism, antioxydant system activity, immune system activity, erythropoiesis, genes regulation processes, growth and development of pond fishes is shown.

Attention is paid to the trace elements involvement in metabolism in the form of prosthetic groups of enzymes; physiological necessity of trace elements as well as their limit concentrations in ponds water and fishes diet are mentioned in the article.

Consequences of deficiency and excess of mentioned above trace elements in ponds water and pond fishes diet, such as growth and development delay, anemia, oxidation stress, cataract, fin erosion, muscle dystrophy, fatty liver degeneration, erythrocytes haemolysis, hypo- and hyperthyroidism, pathological changes in haematopoietic system etc. are observed in the article.

The article is emphasized on necessity of accounting of ecological status in water ecosystems, namely trace elements concentration in hydroecosystems components, with the aim to prevent their overdosing in fishes diet and negative influence on quality and safety of fish-farming production.

Key words: pond fishes, trace elements, iron, copper, manganese, cobalt, selenium, iodine, deficiency, excess, enzymes, hormones, threshold limit value.

346

Вступ. Мжроелементи мктяться в оргашзм1 риб в мммальних кшькостях, проте вони вщ1грають важливу роль у процесах росту, розвитку, регуляци функцш дихання, кровотворення, розмноження та ш. Мжроелементи беруть участь у формуванш кютяку, пщтриманш осмотичного тиску та кислотно-лужно! р1вноваги, активують ферментну та гормональну функци.

Роль м1кроелемент1в в оргашзм1 риб под1бна до 1х рол1 в шших живих оргашзм1в. До бюгенних м1кроелемент1в у риб вщноситься зал1зо, мщь, марганець, цинк, кобальт, селен та йод. Головна вщмшшсть риб вщ наземних хребетних полягае в тому, що вони отримують мжроелементи не тшьки з кормом, але \ безпосередньо з води через зябра та шюру. Тому пщвищення антропогенного навантаження на водш екосистеми обумовлюе пщвищену увагу до вивчення впливу р1вня м1кроелемент1в у вод1 рибоводних став1в та накопичення 1х у тканинах риби.

Мщь. Вперше цей мжроелемент був виявлений в оргашзм1 рослин та тварин у 1816 р. Значения мщ1 для живих оргашзм1в було показано в дослщах на щурах [1], у яких мжроелемент стимулював процеси росту та утворення гемоглобшу. Бюлопчне значения мщ1 для оргашзму риб обумовлено И участю в будов1 ряду фермешчв, що приймають участь у окисно-вщновних процесах, а також процесах тгментаци, формування юстково! \ сполучно! тканин та вщтворення [2]. В бшьшост1 випадюв ¿они мда у склад1 фермешчв вдаграють роль переносник1в електрошв та як фактор, що обумовлюе утворення ферментносубстратних комплекшв та збереження третинно! структури фермент1в [3].

Бюлог1чна роль м\д1. Мщь ввдграе важливу роль у обмм бщюв та нуклешових кислот. Бщьше 90% вс1е! мщ1 сироватки кров1 мютиться у церулоплазмш - бшку плазми кров1 з ферментними властивостями.

Таблиця 1

Мщь-вмкш ферменти, Тх бшлоНчна роль та наслщки зниження активности

(за ипёетооа Е.1, БиШе МБ., 1999 [2])

Фермент Номенклатура Бюлопчна роль Прийняп скоро-чення Паталопчт змши при знижент активносл

Церулоплазмш КФ 1.16.3.1 Транспорт зал1за (Те2+^ Бе3+), задания кров1, антиоксидантна функция СР Анем1я

Цитохром-с оксидаза КФ 1.9.3.1 Транспорт eлeктpoнiв в дихальних ланцюгах ССО Анокая (дегене-ращя нейрошв, гшертроф1я серця)

Дофамш-Р-моноксигеназа КФ 1.14.17.1 Метабол1зм катехоламшв ББМ Порушення обмшу катехоламшв

Шзилоксидаза КФ 1.4.3.13 Формування сполучно! тканини ЬО Патолопчт змши в юстковш тканит та серцевих м'язах

Си-7п супер-оксиддисму-таза КФ 1.15.1.1 Антиоксидантна функщя (дисмутащя 02" до Н202) Си7п БОБ Перекисне окис-нення лшд!в

Тирозиназа КФ 1.14.18.1 Перетворення тирозину в мелашн Депшментащя

Еритропоез. Мщь приймае опосередковану участь в процесах еритропоезу шляхом регуляци абсорбци зал1за в слизовш оболонщ кишечника, мобшзаци його з тканин { використання в синтез! гемоглобшу. Кр1м того, мщь-вмкний а2-глобулш церулоплазмш стимулюе включения зал1за в його депо,

347

бшок ферритин [4], та забезпечуе транспорт зал1за шляхом утворення Ее(Ш) трансферрину [5].

Антиоксидантний захист. Участь мщ1 в антиоксидантному захист1 тканин риби вщбуваеться двома шляхами. Перший включае в себе порушення обмшу зал1за за нестач1 мщ1, другий реал1зуеться завдяки активное^ антиоксидантного ферменту Си-2п супероксиддисмутази. Встановлено, що в печшщ риб актившсть гем-вмюного ферменту каталази, який розкладае в кл1тинах перекис водню до води I молекулярного кисню, знижуеться за нестач1 мщ1 незалежно вщ концентраци зал1за в тканинах [6]. Си-2п супероксиддисмутаза виконуе функцш захисту кл1тин вщ супероксиду (02-), що утворюеться в позакл1тинному середовищг В систем! антиоксидантного захисту в оргашзм1 риби бере участь також бшок церулоплазмш, який зв'язуе ¿они зал1за та вщьш радикали [4].

Система гмунного захисту. В дослщах на лабораторних тваринах показано, що мщь впливае на функцюнування ¿мунно! системи. Зокрема, при нестач1 мвд1 пщвищуеться кшьюсть тучних кл1тин в м'язовш тканиш [7], та знижуеться кшьюсть специф1чних ¿мунних кл1тин [8]. Мщь також впливае на фагоцитарну актившсть лейкоцит1в [9]. Пщ впливом мщ1 в оргашзм1 риб пщвищуеться отршсть до несприятливих фактор1в навколишнього середовища та деяких шфекцшних захворювань. Мщь зв'язуе мжробш токсини за типом хелатних сполук та посилюе дш антибютимв [3].

/нш/ бюлог1чт функцп. Встановлено, що мщь у склад1 фермента дофамш-Р-моноксигенази приймае участь у розвитку тканин серця та метабол1зму катехоламш1в у серщ та мозку [10]. При нестач1 мщ1 порушуеться синтез мюф1брилярних бшюв, що пов'язуеться з низькою концентращею цитохром-с оксидази, фермента, що бере участь в перенос! електрошв у дихальних ланцюгах [11]. У склад1 фермента тирозинази мщь приймае участь у процесах шгментаци, впливае на утворення меланшу та забарвлення риб [2,3]. Кр1м того, мщь впливае на структуру та функцш нуклешових кислот, а також на актившсть ферменив енергетичного обмшу, зокрема АТФ-аз [12,13].

М1дъ в оргашзм1 риб. В оргашзм1 риб мщь найбшьшою м1рою накопичуеться в нирках та печшщ [14]. За високо! концентраци мщ1 у вод1, мжроелемент нагромаджуеться також у зябрах та шк1р1, тобто в органах, яю безпосередньо контактують з водою [15]. За середньо! концентраци мвд1 3 мг/кг маси тша вмкт И в печшщ складае 4,8-5,3 мг/кг, що на 40-80% бшьше, шж в шших органах \ тканинах [16]. Встановлено, що в перюд нересту вм1ст мщ1 у печшщ знижуеться, а в статевих органах - пщвищуеться [3].

Р1вень забезпеченост1 оргашзму риб мщдю зал ежить вщ ряду фактор1в: бюгеох1м1чних особливостей середовища кнування, х1м1чно! форми елемента, кл1матичних та гщрох1м1чних фактор1в, ф1зюлопчного стану оргашзму, а також р1вня 2п, Бе, Сё та Мо - метабол1чних антагошсив мщг Ф1зюлопчш норми мда в ращош риб дос1 не встановлеш, оскшьки залишаеться вщкритим питания про динам1ку мвд1 в онтогенез! риб, взаемовщносини И з шшими мжроелементами та И вплив на оргашзм риб залежно вщ в1ку [3]. Умовно за ф1зюлопчну норму мщ1 в оргашзм1 риб можна прийняти концентрацш даного мжроелемента в скелетних м'язах - 0,01-0,4 мг/кг [17]. В дослщах на форел1 встановлено, що добова потреба для риб у мщ1, необхщна для покриття обмшних витрат \

348

забезпечення приростов, складае не менше 0,20 мг на кг маси тшариб [18]. Для мальюв та однор1чок коропа оптимальний вмкт мщ1 у вод1, який забезпечуе високу рибопродуктившсть став1в, становить 0,01-0,02 мг/л [19]. У коропа, що отримував СиБО4 у вигляд1 добавки до рацюну (20 мг на 1 кг сухо! речовини корму), зменшувалися затрати корму на одиницю приросту, краще засвоювався протеш корму \ збшьшувалися прироста [20]. Оптимальний вмкт мщ1, за даними р1зних автор1в, коливаеться в межах 1-9 мг/кг корму. £ даш, що мммальний вмкт мщ1 в кормах форел1 та коропа складае 3 мг/кг корму, для канального сому - 4 мг/кг корму [17].

Нестача м1Ы в оргашзм1 рыбы. Бюх1м1чною ознакою нестач1 мда в оргашзм1 риб е зниження И концентраци у печшщ, яка депонуе цей мжроелемент. За нестач1 мщ1 знижуеться синтез церулоплазмшу, що супроводжуеться зниженням концентраци мщ1 в плазм1 кров1 [2]. Вм1ст мвд1 в цшьнш кров1 знижуеться дещо повшьшше, оскшьки мщь в значнш кшькост1 мютиться в еритроцитах в склад1 ферменту Си-2п супероксиддисмутази [2]. Дешгментащя зовшшшх покрив1в у риб за нестач1 мщ1 зумовлена пригшченням активносп тирозинази [21].

За нестач1 мда порушуеться синтез сполучно! тканини, вщбуваються змши амшокислотного складу еластину судии [22]. Зниження активное^ л1зилоксидази за нестач1 мщ1 призводить до порушення мщност1 кютково! тканини та процеав мшерал1заци хрящово! тканини [23]. Нестача мщ1 супроводжуеться також зниженням активносп цитохром-с оксидази та Си-2п супероксиддисмутази в нейронах, а також порушенням обмшу дофамшу та норадреналшу внаслщок зниження активное^ дофамш-Р-моноксигенази [24,25]. В серцевому м'яз1 за нестач1 мда вщм1чено зниження активносп цитохром-с оксидази та порушення ультраструктури мпохондрш [26].

Анем1я у риб за нестач1 мщ1 спричиняеться внаслщок порушення штрацелюлярного обмшу зал1за в кл1тиш [27]. Розвиток анеми може ускладнюватись гемол1зом еритроцит1в внаслщок зниження 1х антиоксидантного статусу занестач1 мда [28,29]. Дефщит мщ1 спричиняе також посилення перекисного окиснення лшщ1в в оргашзм1 риб внаслщок зниження активное^ Си-2п супероксиддисмутази [30]. Анем1я служить клмчною ознакою нестач1 мщ1 у уЫх вид1в тварин, проте розвиток И спостер1гаеться за тривалого або значного дефщиту даного мкроелементу [31].

Надлышок м\д1 в оргатзм1 рыбы. Забруднення водних екосистем важкими металами, зокрема мщдю, приводить до нагромадженш И у фпо- та зоопланктон!, зообентоа, детрит^ вищш воднш рослинносл, звщки мщь по троф1чних ланцюгах, а також безпосередньо з води, надходить в оргашзм риб, накопичуючись у значнш кщькостс в органах \ тканинах. На вщм1ну вщ оргашчних токсикант1в, важк1 метали не пщдаються трансформаци та дуже повшьно вилучаються з бюгеох1м1чних ланцюпв [32].

Гранично допустима концентращя мщ1 в органах { тканинах риб становить 10 мг/кг сухо! речовини, у донних вщкладах - 3 мг/кг, у вод1 рибницьких став1в - 0,001 мг/л. Для прюноводно! риби мщь е бшьш токсичною пор1вняно до шших метал1в, за виключенням ртуп, проте вона вщносно слабо акумулюеться в оргашзм1 I практично не накопичуеться у м'язах [33]. ЛД50 мда для риб

349

коливаеться в межах 0,017-1,0 мг/л залежно вщ умов навколишнього середовища [16].

Надлишок мщ1 в оргашзм1 коропа супроводжуеться зниженням кшькост1 еритроцит1в I гемоглобшу та збшьшенням кшькост1 лейкоцит1в в кровг В сироватщ кров1 коропа за надлишку мщ1 вщм1чаеться зниження концентраци глюкози, холестеролу та загального бшка [34]. Хрошчне отруення коропа солями мщ1 призводить до порушеиия синтезу бшюв в печшщ, зменшенню концентраци бшюв у сироватщ кров1 за рахунок зниження його а-, Рг I у-глобулшових фракцш, збшьшення альбумшо-глобулшового коефщента [35].

Летальна та сублетальна концентращя мщ1 викликае зниження р1вня небшкових та пщвищення р1вня бшкових тюл1в у печшщ коропа [33]. Двократш ГДК мщ1 спричиняють зниження концентраци загального бшка в печшщ та м'язах I зниження вмкту РНК та ДНК в печшщ коропа, що свщчить про шпбуючий вплив пщвищених концентрацш мщ1 на синтез нуклешових кислот в цьому оргаш [13]. Надлишок мщ1 в оргашзм1 риби спричиняе посилення перекисних процеЫв в кров1 та печшщ внаслщок зниження активносп супероксиддисмутази та каталази в печшщ I еритроцитах [36].

За дп на оргашзм коропа сублетальних концентрацш мщ1 змшюеться направлешсть та штенсившсть газообмшу I азотистого обмшу, що проявляеться у зниженш активное^ споживання кисню, збшьшення швидкост1 видшення вуглекислого газу та екскреци ам1аку. За цих умов в оргашзм1 риб вщбуваеться стимулящя анаеробних процеЫв та використання бшка як окиснювального субстрату [37,38]. При цьому в печшщ риб спостер1гаеться зниження активное^ фермента сукцинатдегщрогенази та пщвищення активност1 лактатдегщрогенази - фермента, що веде до утворення молочно! кислоти - юнцевого продукту гл1кол1зу [39].

Марганець. Значения марганцю для живих оргашзм1в, а саме вплив його на процеси росту та репродуктивну функцш, вперше було показано в дослщах на мишах та щурах [40,41]. Специф1чна бюх1м1чна роль марганцю в живих оргашзм1в була встановлена з вщкриттям таких марганцевм1сних металопроте!шв, як шруваткарбоксилаза [42] та супероксиддисмутаза (Мп80Б)

[43].

Бюлог1чна роль марганцю. Бюлопчна роль марганцю реал1зуеться через ферменти, що активуються цим мжроелементом. Марганець активуе обмш бшюв, жир1в та вуглевод1в, впливае на фосфорно-кальщевий обмш. Вщ вмкту марганцю в ращош залежить ркт риби, утворення юсток, кровотворення та розмноження [44].

Розвиток хрящовог тканини. Марганець е незамшним елементом для синтезу хондро1тин сульфату, що входить до складу мукополкахарид1в оргашчно! частини юстково! тканини [45]. Встановлено, що за нестач1 марганцю знижуеться синтез мукополкахарид1в, що входять до складу хрящово! тканини. Це пояснюеться зниженням активное^ глжозил-трансфераз (фермешпв, що вщповщають за синтез полкахарцщв та гл1копроте!шв), яка залежить вщ концентраци марганцю в оргашзм1 [46,47]. За нестач1 марганцю в хрящовш тканиш вщм1чаеться зниження концентраци протешглжану [48].

Обмш л\тд1е та вуглевод\в. Згщно сучасних уявлень, марганець-залежний фермент шруваткарбоксилаза приймае участь у процеЫ глюконеогенезу,

350

порушення якого спостер1галось за нестач1 марганцю в дослщах на щурах та морських свинках [49]. Марганець регулюе також обмш лшдав як кофактор ферментав, що катал1зують перетворення мевалоново! кислоти в сквален та стимулюють синтез холестеролу I жирних кислот у печшщ [45].

Антиоксидантний захист. Захист кл1тин оргашзму вщ вщьних радикал1в кисню (02 ) в значнш м1р1 залежить вщ активное^ антиоксидантних фермент1в - супероксиддисмутаз. Кр1м мщь- та цинк-вмкно! супероксиддисмутази, в оргашзм! риби мютиться фермент, що мае в катал1тичному центр! марганець. Нестача марганцю призводить до зниження активное^ МпБОБ в серцевому м'яз1, що е причиною посилення процеЫв перекисного окиснення лшвдв при згодовуванш тваринам ращошв з високим вмютом полшенасичених жирних кислот [50], та структурних змш в м1тохондр1ях кл1тинних мембран печшки [51] та серця [52]. Мггохондри кл1тин е особливо чутливими до деструктивно! ди вшьних радикал1в, оскщьки щ органели споживають близько 60% целюлярного кисню.

Марганець в оргашзм1риб. Марганець поступае в оргашзм риб через зябра та кишечник. Вважаеться, що р1вень абсорбци марганцю з води е достатньо високим [53]. Засвоення марганцю з корм1в залежить вщ ряду фактор1в, в тому числ1 вщ вмюту кальцш та фосфору, надлишок яких в рацюш пригшчуе всмоктування марганцю в кишечнику [53]. Основним депо марганцю в оргашзм! риби е скелет, де мжроелемент мютиться переважно у вигляд1 неоргашчних сполук. Значш концентраци марганцю накопичуються також в зябрах риби [14].

Потреба риб у марганщ, згщно даних р1зних автор1в, коливаеться вщ 2 до 20 мг/кг корму [17]. У молод1 коропа та форел1 дефщит марганцю проявляеться при вмкт1 його в рацюш 4 мг/кг корму; оптимальний р1вень марганцю для цих вид1в риб становить 12-13 мг/кг [17].

ГДК марганцю у вод/ рибницъких господарств становить 0,01 мг/л, у органах / тканинахриб - 2,0 мг/кг сухог маси, у донних вгдкладах - 1500 мг/кг.

Нестача марганцю в оргатзм1 риб. На вщмшу вщ шших м1кроелемент1в, нестача марганцю не завжди супроводжуеться адекватним зниженням концентраци його в кров1 та печшщ [2]. Зниження активное^ лужно! фосфатази в юстковш тканиш за нестач1 марганцю спостер1гаеться не завжди, нав1ть за клмчно виражених порушень розвитку кютково! тканини [54]. Низький вмкт марганцю в рацюш (1,3 мг/кг) та вод1 (0,0033 мг/л) призводить до зниження активное^ супероксиддисмутази в серщ та печшщ форел1 [55]. Наслщком цього може бути жирове переродження печшки риб.

Нестача марганцю в перший перюд життя риб спричиняе порушення розвитку скелету та хондродистрофш [56], порушення синтезу мукопол1сахарид1в [57]. За нестач1 марганцю спостер1гаеться вкорочення тша риб.

Одшею з характерних ознак нестач1 марганцю у риб е катаракта очей. Виключення марганцю з рацюну коропа призводить до розвитку катаракти у 70% риб [58].

Надлишок марганцю в оргатзм1 риби. Пщвищення вмкту марганцю в оргашзм1 риб супроводжуеться зниженням концентраци зал1за в серцевому м'яз1 I плазм1 кров1 [59] та порушенням синтезу гемоглобшу [60], що

351

пояснюеться взаемним антагошзмом м1ж марганцем та зал1зом у процесах абсорбци та зв'язуванш з трансферином.

При пщвищенш вмюту марганцю в печшщ канального сома на 20,2 \ 54% внаслщок збшьшення його вмюту у вод1 виявлено зменшення кшькост1 лшвдв у печшщ вщповщно на 32,2 1 23,3% [61].

Зашзо. Цей мжроелемент е найбшьш поширеним у живих оргашзм1в, що пояснюеться його ушкальними властивостями приймати та вщдавати електрони в бюх1м1чних реакщях. Зв'язок м1ж вмютом зал1за в ращош та змшами у кров1 було встановлено ще в 16 стор1чч1, проте ф1зюлопчна роль його з'ясована значно шзшше - у 1886 р., коли цей мжроелемент було виявлено в склад1 гемоглобшу коней. Як важливий структурний елемент гемоглобшв, цитохром1в та редокс-фермешгв, зал1зо ввдграе життево важливу роль у процесах транспорту, депонування та обмшу кисню, транспорту електрошв у дихальнихланцюгахташ. [62].

Бюлог1чна роль зал1за пов'язана головним чином з функщею зал1зовмюних бшюв. До них належать гемопротеши що мютять цей елемент у склад1 протопорф1рину гему, та негемов1 зал1зопроте!ни.

До групи гемопроте!шв вщносяться дихальш бшки (гемоглобш, мюглобш) та ферменти (цитохроми, цитохромоксидази, пероксидази та каталази).

Близько 25-50% зал1за в оргашзм1 риб знаходиться у склад1 гемоглобшу (пор1вняно до 60-65% у ссавщв) - комплексу протопорф1рину гему та глобшу, що мштиться у еритроцитах. У вигляд1 оксигемоглобшу вш переносить кисень з артер1альною кров'ю до оргашв та тканин, а у вигляд1 карбоксигемоглобшу -транспортуе С02 з венозною кров'ю. Гемоглобш може також переносити N0 [63] тарегулювати кислотно-лужну р1вновагу [64].

В менших кшькостях в оргашзм1 риби мютиться мюглобш - Бе-порф1рин, що мютить 0,34% зал1за. Експреая мюглобшу виявляеться в мюцитах серця та волокнах скелетних м'яз1в живих оргашзм1в. Бюлопчна роль мюглобшу полягае в депонуванш кисню в м'язах та перенос! його в середину кл1тин до м1тохондрш [2,65]. Як депо кисню, мюглобш одночасно вщ1грае роль буферу внутршньокл1тинного парщального тиску 02 [66]. Згщно останшх дослщжень, мюглобш може виконувати {шш1 функци, зокрема зв'язувати N0, який шпбуе цитохром с-оксидазу та порушуе процес дихання в кл1тиш [67]. Кр1м того, мюглобш залучений у поглинання активних форм кисню [68].

Протягом тривалого часу роль зал1за в оргашзм1 риб розглядалась виключно з позицш учасп цього м1кроелементу в синтез! гемоглобшу та транспорт! кисню. Ширший погляд на ф1зюлопчну роль зал1за пов'язаний з виявленням його у склад1 цитохром1в, що здшснюють функцш переносу електрошв у дихальнш ланщ. Здатшсть цитохром1в а, Ь \ с транспортувати електрони пов'язана з1 змшою валентное^ зал1за (Ре(П)-Ее(Ш)) [69]. Цитохроми а I а3 е компонентами ферментного комплексу - цитохром с-оксидази, яка катал1зуе завершальну стадш дихання [70].

Ще одним гемовмкним ферментом, який функцюнуе в уЫх аеробних оргашзмах, е каталаза (Н202 оксидоредуктаза) [71], функщя яко! полягае у розкладанш пероксиду водню до води та молекулярного кисню [72]. Даний

352

фермент вщ1грае ключову роль в захист1 молекул гемоглобшу вщ оксидативного ушкодження [73].

Група зал1зовмкних фермент1в пероксидаз бере участь у зв'язуванш потенцшно небезпечних продукт1в обмшу речовин [2], активаци протимжробно! активное^ лейкоцита шляхом утворення токсичних сполук кисню [74], модифжацн молекул бшюв, лшвдв та нуклешових кислот за р1зномаштних патоф1зюлопчних умов [75].

Негемов1 зал1зопротети. До них вщносяться насамперед зал1зо-арковмкш бшки, яю м1стять Бе-Б-кластери, що вщ1грають роль иростетичних груи ферменив, зад1яних у процесах транспорту електрошв, ферментного катал1зу, регуляци експреси гешв [62], беруть участь у пщтриманш гомеостазу зал1за в м1тохондр1ях [76]. Зокрема, бшки фередоксини беруть участь в регуляци активное^ фермента, зад1яних у синтез! стерощних гормошв, утворенш метаболтв в1тамшу Б { жовчних кислот [77-79], ¿зомеризаци цитрату до ¿зоцитрату в цикл1 Кребса [80]. Зал1зо-с1рковмкний фермент ферохелатаза катал1зуе включения зал1за в протопорф1рин при бюсинтез1 гему [62]. Кр1м того, зал1зо опосередковано бере участь в регуляци циклу трикарбонових кислот шляхом стимулювання активное^ сукцинатдегщрогенази [2].

Залгзо в оргашзм1 риб. Пор1вняно до ссавщв, вмкт зал1за в оргашзм! риб е низьким, що пояснюеться малим об'емом кровг В 1 г риби мктиться в 2-3 рази менше зал1за, шж у ссавщв [81]. Риби здатш абсорбувати зал1зо безпосередньо з води через зябра, проте основним джерелом його в оргашзм1 служать корми [82]. В лососевих риб виявлена позитивна корелящя м1ж вмктом зал1за у вод1 та плазм1 кров1 [57]. Вм1ст зал1за в сироватщ кров1 риб залежить вщ видових \ статевих особливостей та сезону [44].

Потреба р1зних вид1в риб в зал1з1 коливаеться в широких межах (7-300 мг/кг сухого корму); вона становить в середньому 30-200 мг/кг [17]. Доступшсть зал1за з корму е досить низькою, що пояснюеться утворенням важкоперетравних ф1тат-мшеральних комплекЫв з зал1зом у рослинних компонентах корму [83] та високим вмктом фосфору, що знижуе р1вень засвоення зал1зау кормах тваринного походження [84].

ГДК зал1за для оргашв \ тканин риб рибогосподарських водойм становить 30 мг/кг сухо! маси, для води господарських водойм - 1,0 мг/л. В дослщах на заплщненш ¿кр1 бшого амура встановлено, що внесения в воду зал1за в доз1 0,1 мг/л збщьшувало вихщ личинок та 1х життездатшеть вщповщно на 8 та 10%, а в концентраци 0,5 мг/л - вщповщно на 11 \ 38%. Збшьшення дози зал1за до 1 мг/л призводило до зниження виходу личинок на 6%, а до 5,0 мг - на 10% [3].

Нестача зал1за в оргашзм1 риби. За нестач1 зал1за в оргашзм1 форел1, коропа, канального сома спостер1гаеться мжроцитарна гшохромна анем1я [17]. Зниження темпу росту у форел1 при анеми виражено бшьшою м1рою, шж у коропа. Клш1чним проявам нестач1 зал1за в оргашзм1 риб передуе виснаження запаЫв депонованих форм цього елементу (феритину, гемосидерину) в печшщ, нирках та селезшщ, зниження вмюту зал1за та феритину в сироватщ кров1 [85]. За нестач1 зал1за в риб спостер1гаеться зниження вмюту гемоглоб1ну, еритроцита [86] та концентраци трансферину в кров1 [87].

353

В дослщах на лабораториях тваринах показано, що значний дефщит зал1за спричиняе нестачу тиреощних гормошв [88] та зниження отрност1 до захворювань [89].

Таблиця 2

Потреба риб у мшроелементах, мг/кг сухого корму

МЕ Лососев1 Короп Канальный сом Райдужна форель

Молодняк 1-р1чки 2-р1чки

Бе 150-300 200 20 11 9 7

Си 1-3 3 4,8 1,1 5,2 9,3

Мп 8-15 12-13 2,4 2,7 1,0 2,9

гп 15-30 15-30 20,0 185 61 288

Со 0,05-0,1 0,1 - - - -

8е 0,15-0,38 - 0,25 - - -

I 3,5-4,0 - - - - -

* Зггдно даних Watanabe et al., 1997 [53], потреба риби в кобальт/ колиеаетъся вгд 0,05 до 1,0; селет - 0,15-0,5; йоЫ - 1-4 мг/кг сухого корму залежно вгд еидоеих особлиеостей.

Надлишок зал1за в оргашзм1 риб. Надлишок зал1за в оргашзм1 риб негативно впливае на обмш речовин, оскшьки цей мжроелемент може посилювати перекисне окиснення лшдав, особливо за високого вмкту полшенасичених жирних кислот в рацюш [57,90,91]. Зал1зо у надлишкових концентращях шщше утворення гщроперекиЫв та пероксцщв. Вшьне зал1зо мае бере участь у генераци гщроксильного радикалу ('ОН) у реакци Габера-Вейса; тому зал1зо в оргашзм1 транспортуеться \ збер1гаеться у зв'язанш з бшками форм1 [2]. Надлишок зал1за в оргашзм1 риби спричиняе перенасичення 1м печшки, зниження засвоювання фосфору та мщ1, зменшення вмкту в1тамшу А у печшщ [82]. Надм1рш концентраци зал1за в оргашзм1 риб спричиняють також руйнування аскорбшово! кислоти [57].

Цинк. Есенщальна роль цинку для найпростших форм життя вщома вже понад стор1ччя, а для рослин - з 1926 р. У 1934 р. в дослщах на лабораторних тваринах було встановлено вплив цинку на процеси росту \ розвитку тварин. Даш про превентивну роль цинку в розвитку паракератозу у свиней [92] стимулювали подальше вивчення значения цинку для живих оргашзм1в. Шсля вщкриття вугшьно! ангщрази - першого вщомого цинквмкного ферменту, цший ряд цинкзалежних ензим1в було виявлено в тканинах живих оргашзм1в.

Бюлог\чна роль цинку. Роль цинку в оргашзм1 риб зумовлена його участю в регуляци багатьох ланок обмшу речовин у склад1 цинквмкних фермент1в. Зокрема, цинк залучений до обмшу в1тамшу А шляхом регуляци активное^ ретиненредуктази та алкогольдегщрогенази; щ ферменти катал1зують перетворення ретинолу в альдегщ в1тамшу А в процеЫ, що забезпечуе з1р [2]. Встановлена непряма участь цинку у пщтриманш стабшьност1 мембран еритроциив [93] та обмм незамшних жирних кислот [94]. Найбшьша потреба риб в цинку вщм1чена в перюд штенсивного росту та статевого дозр1вання.

Вплив цинку на ф1зюлопчний стан риб пов'язаний також з регулящею активное^ гешв шляхом зв'язування мжроелемента з залишками цистешу \ пстидину в ДНК-зв'язуючих бшках [95], що зад1яш у процесах транскрипци

354

нуклешових кислот та подшу кл1тии [96]. Таким чином, опосередкована участь цинку в процесах травления, гл1кол1зу, синтезу ДНК, обмшу бшюв та нуклешових кислот пов'язана головним чином з регулящею мжроелементом активносп гешв, особливо в перюд подшу та росту кл1тин [96]. Один з симптом1в нестач1 цинку, а саме анорекшя, пов'язаний з1 змшою експреси гену холецитокшшу в тонкому кишечнику [97], та зниженням експреси гешв мРНК труваткшази, хоча цей мехашзм залишаеться маловивченим та иередбачае також змши у концентраци нейротрансм1ттер1в у мозку [2].

Таблиця 3

Окрем1 цннк-вмкш ферменти та Ух бшлоНчна роль

(за Шёетооё Е.1, БиНДе МБ., 1999 [2])_

Фермент Номенклатура Бюлопчна роль

Алкогольде-пдрогеназа 1.1.1.1 Ккотинамщ адетн динуклеотид (НАД) - зв'язане перетворення спирпв \ альдегтдш

Лужна фосфатаза 3.1. 3.1 Вив1льнення РО4 з1 зв'язаних форм, наприклад моноеф1р1в

Вупльна анпдраза 4.2.1.1 Транспорт С02

Карбоксипептидази А 3.4.17.1 та 3.4.17.2 ПдролЬ С-термшальних амшокислот з полтеп-тидаз, наприклад, в панкреатичному травлент.

Колагеназа 3.4.24.3. Розщеплення колагенових волокон

Лейцин амшопептидаза 3.4.11.1 Вив1льнення амшокислот з М-термшальних шнщв б1лка та полшептид1в

Маннозидаза 3.2.1.24 Пдрол1з маннози

Супероксиддисмутаза 1.15.1.1. Руйнування в1льних радикал1в О2-

Цинк залучений у формування та функцюнування внутршньоклпинних мембран [98] та оргашзаци внутр1шньокл1тинних органел, зокрема рибосом [3].

Важливу роль у газообмЫ та регуляци газових залоз у риб вщ1грае цинквмкна вугщьна ангщраза [99]. Цей фермент також бере участь в утворенш соляно! кислоти в слизистш оболонщ шлунка та формуванш реакци середовища соку пщшлунково! залози [3].

Цинк здшснюе вилив на ркт, розвиток та розмноження риб, бере активну участь в процесах формування юсток та кровотворення, впливае на з1р. В дослщах на лабораторних тваринах встановлено, що за нестач1 цинку знижуеться чутлив1сть до шсулшу, що ускладнюе метабол1зм вуглевод1в [100].

Цинк в оргашзм1 риб. Цинк поступав в оргашзм риби з водою та кормом, причому перший шлях мае бшьше значения за високого вмкту цинку у вод1 [101]. Цинк в оргашзм1 риб накопичуеться у значних кщькостях у печшщ, гонадах та яечниках, що обумовлено його стимулюючим впливом на репродуктивну функцш риб. Бщьша частина цинку у кров1 риб (85%) локал1зуеться в еритроцитах, 3% - в лейкоцитах, 12% - у сироватщ кров1 [3].

Потреба риб у цинку коливаеться залежно вщ виду; в середньому вона становить 15-40 мг/кг корму. Оптимальний вмкт цинку в кормах для форел1 складае 61-288 мг/кг [102], а дози цинку до 600 мг/кг не спричиняли негативного впливу на И оргашзм. Натомють вмют цинку в рацюш коропа 294 мг/кг виявився надм1рним \ негативно впливав на його рют [17]. За даними Н.Ю. Евтушенко та Т.Д. Малижево! (1980) [103], найбщьш стимулююча д1я цинку на бшоксинтезуючу функцш печшки в корошв спостер1гаеться при його

355

концентраци 96,5 та 117,3 мг/кг корму. Ф1зюлопчна потреба дорослого канального сома в цинку становить 20 мг/кг, молодняку - 150 мг/кг корму [104].

1нтенсивнють абсорбци цинку в кишечнику риб залежить вщ вм1сту в рацюш окремих мшеральних речовин. Под1бно до марганцю, цинк погано засвоюеться з корм1в тваринного походження з високим вмктом кальцш та фосфору, а також з рослинних компонешгв рацюну, що м1стять ф1тинову кислоту, яка зв'язуе цинк з утворенням нерозщеплюваних ф1тат-мшеральних комплекЫв [83]. Доступшсть цинку для риби з корм1в коливаеться вщ 22 до 72 % [82].

ГДК цинку для оргашв \ тканин риби господарських водойм та рибних продукт1в (м'язи) становить 40,0 мг/кг сухо! маси [105,106], донних вщкладень рибницьких водойм - 230 мг/кг [15], води рибницьких водойм - 0,01 мг/л [17]. Оптимальний вмют цинку в м'язах риби, що вщповщае ф1зюлопчнш потреб1 в цьому мшроелемент1, становить 1,1 - 6,0 мг/кг натурально! речовини [17].

Нестача цинку в оргашзм1 риб. Дефщит цинку в риб призводить до затримки росту, зменшення споживання корму, пщвищенням загибелг Для окремих вид1в риб, зокрема райдужно! форел1, характерною ознакою нестач1 цинку е катаракта, ероз1я плавниюв, вкорочення тша [53,81,82]. Дефщит цинку в оргашзм1 риби призводить до зниження активное^ цинквм1сних фермент1в гл1кол1зу та дихання як наслщок, до кисневого голодування [3]. За нестач1 або надлишку цинку пригшчуеться актившеть травних фермент1в (швертази) та фагоцитарна актившеть кров1 риб [107]. Кр1м того, нестача цинку у риб призводить до зниження активное^ алкогольдегщрогенази в печшщ, як наслщок, до зниження концентраще! в1тамшу А в плазм1 кров1, незважаючи на оптимальний вмкт його в рацюш [108].

Надлишок цинку в оргатзм1 риби. Вплив надлишкових доз цинку на оргашзм риб у л1тератур1 висв1тлено мало. Результати дослщжень, проведен! на сшьськогосподарських тваринах, евщчать про стшюсть тваринного оргашзму до високих доз цинку [109,110]. Вважаеться, що концентращя цинку у вод1 20 мг/л е абсолютно токсичною для бшьшост1 вид1в риб [111]. Швидка загибель риби за гострого отруення цинком обумовлена гшокЫею тканин внаслщок р1зкого зниження проникносп ештелш зябер для кисню [112].

Кобальт. Значения кобальту для тварин вперше було встановлено у 1935 р. в дослщах на австралшських в1вцях та худобу що хворши на так звану "узбережну хворобу" \ ензоотичний маразм, та на шотландських в1вцях, що випасались на вапнякових грунтах [113]. В 1948 р. кобальт було виявлено в склад1 антианем1чного фактору, що в подальшому дктав назву вп-амшу В12.

Бюлог1чна роль кобальту. Значения кобальту для оргашзму риб пов'язане передус1м з бюлопчною роллю в1тамшу В12. Як I шш тварини, риби потребують кобальт для забезпечення синтезу в1тамшу В12 кишковою мкрофлорою. У склад1 метилкобаламшу (МеСЫ) - одше! з форм в1тамшу -кобальт приймае участь у побудов1 вуглецевих ланцюпв в1тамшу шляхом регуляци активное^ ряду метилтрансферазних фермент1в. Метилкобаламш також активуе метюншеинтетазу, що постачае метильш групи для утворення форм1ату та норадреналшу.

356

У склад1 аденозилкобаламшу (ЛёоСЫ) кобальт впливае на енергетичний обмш та перетворення сукцинату в пропюнат. Як { шш1 мжроелементи, кобальт виконуе роль активатора ферменив у пром1жному обмш1 речовин. Зокрема, ¿они кобальту беруть участь у реакщях гл1кол1зу I циклу трикарбонових кислот, активують ферменти дшептидазу, фосфатазу, аргшазу, каталазу та багато шших [110]. В склад1 в1тамшу Вх2 кобальт бере участь в синтез! гемоглобшу та м'язових бшюв.

Кобальт в оргатзм1 риб. В оргашзм риби кобальт поступав як з водою, так \ з кормом. Найбшьше кобальт нагромаджуеться в зябрах риб. Згщно л1тературних даних [114], кобальт у водоймах Украши мютиться в незначних концентращях. Згщно сучасних уявлень, мш1мальна потреба в кобальт! для р1зних вид1в риби коливаеться в межах 0,05-1,0 мг/кг корму. В дослщах на форел1 додавання хлористого кобальту до складу комбкорму в доз1 25 мг/кг за умов повно1 вщсутност1 цього у вод1 пщвищувало масу риб на 30,4% \ пщвищувало здатшсть 1х до виживання в 2 рази [115]. Встановлено, що в двор1чок форел1, яю отримували кобальт з рацюном, вщбуваеться перерозподш жиру в тканинах, а жири ставали менш насиченими [116,117].

ГДК кобальту для води рибницьких водойм становить 0,01 мг/л, донних вщкладень - 5 мг/кг, оргашв \ тканин риби - 0,08 мг/кг сухо! маси [118].

Нестача кобальту в оргатзмг риби. При нестач1 кобальту у риб знижуеться концентращя мжроелементу та в1тамшу Вх2 в сироватщ кров1 та печшщ. В дослщах на канальному сомику було показано, що дефщит кобальту в рацюш приводить до зменшення синтезу в1тамшу Вх2 в його оргашзм! [53]. Нестача кобальту у риб супроводжуеться зниженням активное^ метилтрансферази, порушенням процеав метилювання та метабол1зму метюншу [119]. За нестач1 кобальту шпбуеться В-окиснення жирних кислот з наступним накопиченням жиру в печшщ риб. За нормальних ф1зюлопчних умов, вшьш жирш кислоти використовуються у синтез! триглщерид1в в печшщ з наступним експортом 1х у вигляд1 лшопроте!шв дуже низько! щшьност1 (ЛДНЩ). Проте утворення ЛДНЩ потребуе наявносп метилкобаламшу та метюшнсинтетази, вмют та актившсть яких за нестач1 кобальту знижеш. Як наслщок, у печшщ вщбуваеться накопичення тригацилглщерол1в { посилюеться перекисне окиснення полшенасичених жирних кислот [2]. Внаслщок цього в оргашзм! риб посилюеться утворення продукта перекисного окиснення лшвдв, знижуеться вмют в1тамшу Е та шших антиоксиданта, спостер1гаеться порушення структури м1тохондрш [120].

Нестача кобальту у риб призводить до сповщьнення росту та розвитку анеми. Зниження вмюту жиру у тканинах риб за нестач1 кобальту може супроводжуватись ожиршням печшки [2].

Вважаеться, що р1зниця м1ж ф1зюлопчною \ токсичною дозою кобальту для риби е достатньо високою, внаслщок чого передозування м1кроелементу е малоймов1рним. Аналопчне положения вщм1чаеться також у птах1вництв1 [121]. Токсичшсть сполук кобальту для оргашзму теплокровних тварин проявляеться за 100-кратного перевищення мшмально! потреби мжроелементу в рацюш [2].

Селен. Селен був вщкритий в 1817р. Токсична д1я селену на жив1 оргашзми була вщома рашше, шж була встановлена його ессенщальна роль

357

у живленш тварин [122]. Важлива роль селену в життед1яльносп живих оргашзм1в була встановлена в 1973р., коли було з'ясовано, що мшроелемент е компонентом ферменту глютатюнпероксидази [123], який е ключовим ферментом системи антиоксидантного захисту в кл1тинах. Починаючи з середини 80-х рок1в уявлення про бюлопчну роль селену значно розширилися. Зокрема, в 1990 рощ був виявлений ще один селеновмюний фермент - йодтиронш 5'-дейодиназа, який катал1зуе дейодування тироксину з утворенням метабол1чно бшьш активного трийодтироншу [124].

Таблиця 4

Селенопроте'ши (за Köhrle et al, 2000 [132])._

Селенопротеши Прийнял скорочення

Глютатюнпероксидази: - цитозольна - фосфоттдна - плазми - гастроштестинальна GPx cGPx, GPx-1 PHGPx, GPx-4 PGPx,GPx-3 GI-GPx,GPx-GI,GPx-2

Иодтиро шндейодинази -5'-дейодиназа, тип I -5'-дейодиназа, тип II -5-дейодиназа, тип III 5'DI 5'DII 5-DIII

Тюредоксинредуктази - тюредоксинредуктаза - мггохондр1альна тюредоксин-редуктаза - гомологи тюредоксинредуктази TrxR Trx-2 SelZf1;SelZf2

Селенофосфатсинтетаза 2

Функцюнально вдентифшоваш: - селенопротеш P10 - селенопротеш P12 - селенопротеш W - селенопротеш R Sel P Sel W Sel R

- селенопротеш T - селенопротеш X - селенопротеш N - селенопротеш T- клтгин Sel T Sel X Sel N

У 1996 рощ селен був виявлений в фермент! тюредоксинредуктаз1 [125], який бере участь у перетворенш багатьох оргашчних \ синтетичних сполук. На даний час виявлено ряд селеновм1сних ферментав: принаймш 4 ¿зоформи глютатюнпероксидаз, 3 - йодтироншдейодинази, 3 -тюредоксинредуктази, селенофосфатсинтетаза [126]. Окр1м того, виявлено принаймш 4 селеновмкних протеши, роль яких в обмш1 речовин остаточно нез'ясована.

Бюлог1чна роль селену. Важлива роль селену в оргашзм1 риб зумовлена його багатостороншм впливом на обмш речовин \ ф1зюлопчш функци. Зокрема, селен включаеться в пуринов! \ шримщинов1 основи нуклешових кислот, бере участь у синтез! простагландишв \ незамшних жирних кислот, а також в ¿мунних реакщях. Селен проявляв захисний вплив при на жив1 оргашзми важких метал1в: Сё, Ag [127]. У вигляд1 селенопроте!шв селен мютиться в органах \ тканинах тварин: селенопротеши виявлеш в кров1 [128] { скелетних м'язах [129]. Винятковкть селену як елементу живлення зумовлена функцюнуванням селеновм1сних проте!шв, у яких вш знаходиться у форм1 селеноцистешу [130]. Селен бере участь в антиоксидантному захист1,

358

центральне положения в якому займае селенвмюна глютатюнпероксидаза [123], впливае на енергетичний метабол1зм шляхом стимуляцн синтезу тиронш 5'-дейодиназ, яю катал1зують перетворення тироксину в трийодтиронш [124], у регуляци фактор ¿в транскрипци за участю тюредоксинредуктаз [131]. У результат! дослщження селенопроте!шв, м1чених 75Se, шляхом електрофорезу встановили, що юльюсть селенопроте1шв досягае 30-50 [132]. Бщьше 10-ти з них проявляють ензиматичну актившсть.

В селенопротешах селен знаходиться в вигляд1 селенцистешу; цей зв'язок пщвищуе каталпичну актившсть ензим1в [133,134]. При замщенш селеноцистешу ензим1в цистешом ix актившсть знижуеться на 2-3 порядки.

Характеристика i функщя селенопротегтв. Глютатюнпероксидаза (КФ.1.11.1.9) - перший вщомий селенвмкний фермент [135]. Фермент бере участь у захиси макромолекул i бюмембран у кл1тин1 вщ ушкодження шляхом г1дрол1зу гщроперекису водню [136,137]. Пщтримання активное^ антиоксидантних фермент1в в оргашзм1 риб, лшщи якого мютять багато полшенасичених легкоокиснюваних жирних кислот, мае важливе значения. Завдяки cboim антиоксидантним властивостям, глютатюнпероксидази захищають оргашзм вщ кардюваскулярних порушень, злояюсних захворювань, бактер1альних i в1русних хвороб, м'язових дистрофш, артропатш та ¿и. Ряд дослщжень, проведених в останш роки, вказуе на те, що глютатюнпероксидази беруть участь у регуляци багатьох метабол1чних процеЫв. Так, фосфолшщна глютатюнпероксидаза бере участь у регуляци бюсинтезу лейкотр1ен1в, тромбоксашв i простагландишв, впливае на nepe6ir запальних процеЫв [138]. У гастроштестинально! глютатюнпероксидази виявлеш дшянки, яю впливають на picT i диференщацш клпин ештелш кишечнику [139].

Селен входить також до складу дейодиназ, ферменив, яю катал1зують дейодування тироксину, що приводить до утворення бщьш активного за впливом на метабол1зм трийодтироншу. Вщомо 3 типи дейодиназ - I, II, i III, синтез яких регулюеться р1зними генами [140-142]. С 2 типи тироксин Т4 -5'-дейодиназ, яю катал1зують вщщеплення йоду в 5'-положенш зовшшнього юльця тирозилу i використовують редуковаш сульфгщрильш групи в якост1 кофактору. Ц1 ферменти в1др1зняються за локал1защею, структурою, юнетичними характеристиками i вщповщдю на ф1з1олог1чн1 стимули [143]. Т4-5'-дейодиназа типу I переважае в печшщ, нирках i щитопод1бнш залоз1 [144]. Т4-5'-дейодиназа типу II переважае в мозку, г1поф1з1 i mKipi. За нормальних умов, дейодиназа I в печшщ i нирках служить головним джерелом циркулюючого в кров! Тз , тод1 як дейодиназа II в основному катал1зуе утворення Т3 в ЦНС, жировш тканиш i г1поф1з1 [145]. Дейодиназа типу III значно поширена в органах i тканинах тварин. Цей фермент катал1зуе дейодування тироксину в положенш 5 внутршнього юльця поза щитопод1бною залозою з утворенням оберненого трийодтироншу, який не мае ф1зюлопчно! активност1 [146]. Вважаеться, що цей фермент шактивуе тиреощш гормони [147].

Шляхом перетворення тироксину в трийодтиронш дейодинази опосередковано впливають на енергетичний, вуглеводний, жировий i бшковий обмши та на ряд ф1з1олог1чних функцш, яю регулюються гормонами щитопод1бно1 залози [147]. Ддерш рецептори in vitro зв'язують Т3 значно

359

бшылою Mipoio, шж Т4. In vivo Т3 складае майже весь зв'язаний з ядерними рецепторами гормон щитопод1бно! залози [146].

Селен виявлений також в тюредоксинредуктаз1 (К.Ф.1.6.4.5.), фермент^ що характеризуеться широким спектром регуляторно! ди [125]. Селенцистеш, що входить до складу ферменту, зумовлюе його актившсть [134]. Нещодавно селенопротеши були виявлеш також в 2-х тканинно-специф1чних ¿зоензимах тюредоксинредуктази [148]. Тюредоксинредуктази беруть участь у перетворенш багатьох оргашчних i синтетичних сполук, дисульфщних груп бшюв [149]. Тюредоксинредуктази захищають щитопод1бну залозу вщ перекиЫв, яю утворюються пщ час синтезу тиреощних гормошв [150]. Складова тюредоксинредуктази, тюредоксин, е центральним регулятором окисно-вщновного стану в кл1тиш [151]. Його дш пов'язують з функщею фактор1в транскрипци i ядерних рецептор1в. Окр1м того, тюредоксин бере участь у вщновленш катал1тично! активност1 рибонуклеотид-редуктази, ферменту, який бере участь у перетворенш рибонуклеотид1в у дезоксирибонуклеотиди. Таким чином, тюредоксинредуктаза бере участь у багатьох ланках метабол1зму в кл1тинах еукарют1в [131]. Про ключову роль селену в тюредоксинредуктаз1 св1дчить той факт, що виключення гену селеноцисте!н-тРНК е летальним для мишей, так само як виключення гену тюредоксину [152].

Близько 60-70% селену у плазм1 кров1 зв'язано з селенопроте!ном Р. Функщя цього проте!ну остаточно не з'ясована. Вважаеться, що bíh виконуе функц1ю позакл¿тинного антиоксиданту [153]. Зокрема, селенопротеш Р проявляв антиоксидантний вплив у васкулярн1й систем!, де bíh зв'язуеться з ендотел1альними кл1тинами [154]. In vitro цей проте!н проявляв пероксидазну активн!сть, як i багато орган1чних i синтетичних селенцисте!н-вм1сних проте1шв

[155]. Окр1м того, селенопроте!н Р бере участь у зв'язуванн1 важких метал1в

[156]. Роль селенопроте!ну Р у транспорт! селену залишаеться п1д питаниям, оск1льки селенцисте!н може звшьнятись лише при руйнуванн1 селенопроте!ну [156].

Селен в op¿anÍ3MÍ риб. Под1бно до шших м1кроелемент1в, селен легко абсорбуеться з води, де bíh знаходиться у вигляд1 розчинних йон1в. На вщмшу в1д важких метал1в, селен не накопичуеться в opraHÍ3MÍ риби. Зокрема, у форел1 в1дм1чена здатшсть виводити надлишок селену через зябра та з сечею; в тканинах риб виявлеш незначш коливання концентраци селену при 3míhí вм1сту його в кормах вщ 0,38 до 13 мг/кг корму [157].

Потреба риби в селеш коливаеться вщ 0,15 до 0,5 мг/кг корму [17]. Показником забезпеченост1 орган1зму риби селеном може служити активн1сть глутатюнпероксидази. Максимальна активн1сть цього ферменту в плазм1 кров1 форел1 в1дм1чалась за вмкту селену в pauioHi 0,15-0,38 мг/кг. ГДК селену для води рибоводних став!в складае 0,0016 мг/л. Природний bmíct селену у вод1, як правило, не досягае ГДК i коливаеться в р1чкових водах в межах 0,00035 -0,00088 мг/л. В пщземних водах bmíct селену може становити 0,08 - 0,012 мг/л [158].

Нестача селену в оргатзмг риби. Нестача селену викликае в риби зменшення споживання корм1в, загальмован1сть pyxiB, пригн1чення росту, пщвищену смертн!сть. В риб вщм1чаеться м'язова дистроф1я, жирова

360

дегенеращя печшки, накопичення рщини в черевнш порожниш, гемол1з еритроциив, зниження гематокриту [53,157]. Кшшчш симптоми, пов'язаш з нестачею селену в оргашзм! риб, обумовлеш пригшченням активное^ ферментно! ланки системи антиоксидантного захисту. Нестача селену та токоферолу в оргашзм! риб приводить до зменшення перетворення метюншу в цистин з наступним розвитком м'язово! дистрофи.

Ознаки нестач1 селену в риб можна попередити р1зними комбшащями селену та в1тамшу Е, сшввщношення яких залежить вщ вмюту селену в рацюш.

Надлишок селену в оргатзм1 риб. В надм1рних концентращях селен проявляв шюдливий вплив на оргашзм риби. Токсичною вважаеться доза селену 3-15 мг/кг корму. В дослщах, проведених на канальному сом1 та форел1, введения селену в ращон в доз1 вщповщно 13 та 15 мг/кг корму призводило до зменшення споживання корму та засвоюваност1 поживних речовин, уповщьнення росту, збшьшення вмкту глжогену в печшщ. Кр1м того, доза селену 10 мг/кг призводить до розвитку ниркового кальцинозу у форел1 -патологи, що спостер1гаеться також при нестач1 цього мжроелементу. Токсичною для форел1 виявилась також доза селену 3 мг/кг корму за тривалого введения мжроелементу в оргашзм риби [17]. Таким чином, р1вень потреби риб в селеш та токсична доза виявляються близькими, що створюе певш складнощ1 при нормуванш рацюну за даним мжроелементом.

Иод. Потреба в йод1 живих оргашзм1в визначаеться в дуже малих величинах, проте вш е незамшним елементом живлення. Нестача йоду в оргашзм1 риби та теплокровних тварин викликае розростання сполучно! тканини в щитопод1бнш залоз1 з утворенням зобу - типового прояву йодного дефщиту. Зв'язок зобу з нестачею йоду було встановлено в 19 стор1чч1, коли було встановлено, що сол1 йоду попереджують розвиток цього захворювання. Розвиток зобу в риб вперше було описано бшя 100 роюв тому.

Бюлог\чна роль йоду. Иод ввдграе важливу роль у життед1яльност1 живих оргашзм1в, що зумовлено його центральним положениям у забезпеченш функци щитопод1бно1 залози: йод входить до складу тиреощних гормошв - тироксину I трийодтироншу. Щитопод1бна залоза - ендокринний орган, який вщ1грае важливу роль у регуляци ф1зюлопчних функцш I обмшу речовин в живих оргашзм1в. Участь щитопод1бно1 залози в регуляци бюх1м1чних процеЫв в оргашзм! зумовлена бюлопчною д1ею йодвмюних гормошв - тироксину (Т4) I трийодтироншу (Тз), що синтезуються з амшокислоти тирозину, яка входить до складу тиреоглобулшу [159].

Встановлено, що трийодтиронш значно актившший, шж тироксин [159]. Гормони щитопод1бно1 залози у тканинах риби впливають на бшьшють кл1тинних функцш [160]. Вмют ядерних рецептор ¿в тиреощних гормошв високий в тканинах, яю характеризуються активною вщповщдю на 1х дш, наприклад, у печшщ, та низький в тканинах, що характеризуються низькою вщповщдю, зокремав селезшщ [159].

Тиреощш гормони беруть участь у регуляци багатьох метабол1чних процеав, впливають на синтез I актившсть багатьох ферментав, обмш деяких гормошв, а також на перетворення метаболтв, в1тамш1в I мшеральних елемент1в [159-161]. Цей вплив зумовлений змшою активное^ гешв кл1тинного ядра та процешв транскрипци [162]. Бюлопчна д1я гормошв

361

щитопод1бно! залози, яка не пов'язана з яд ер ними рецепторами, полягае у стимуляци транспорту амшокислот i цукр1в у л1мфощнш тканиш та активност1 АТФ-аз в еритроцитах [160,163]. Вважаеться, що д1я тиреощних гормошв реал1зуеться як шляхом зв'язування !х з ядерними рецепторами, так i шляхом зв'язування з рецепторами в шших компонентах кл1тини [159].

Тиреощш гормони беруть участь у регуляци ряду метабол1чних процеЫв в живих оргашзмах. Зокрема, вони стимулюють обмш бшюв, лшщ1в, вуглевод1в, водний i електрол1тний обмши [159-161]. У серцевому м'яз1 Т3 стимулюе транскрипцш мюзинових гешв, що приводить до збшьшення концентраци ¿зоферменту мюзину, який мае високу АТР-азну актившсть, а також кальцшзалежно! АТР-ази. U,i ефекти спричиняють пщвищення серцевих скорочень i споживання кисню [164]. Окр1м того, е даш про вплив гормошв щитопод1бно1 залози на функцш м1тохондрш. Зокрема, Т3 стимулюе м1тохондр1альний синтез бшюв, внутр1шньокл1тинний транспорт АДР, неоргашчного фосфату i енергетичних субстрата, а також продукцш ATP i споживання кисню [165].

Пщ впливом тиреощних гормошв прискорюеться окиснення жирних кислот. Тиреощш гормони стимулюють лшол1з в жировш тканиш шляхом пщвищення активност1 гормон-чутливих лшаз, внаслщок чого пщвищуеться р1вень вшьних жирних кислот у плазм1 кров1 i i'x окиснення в тканинах [166].

Тиреощш гормони стимулюють також синтез багатьох структурних бшюв, фермешпв i гормошв. Пщвищення штенсивност1 синтезу бшюв у тканинах тварин при тиреощних гормошв вщбуваеться внаслщок стимуляци синтезу мРНК в результат! посилення транскрипци гешв i трансляци, прол1фераци рибосомних компонента, а також транспорту амшокислот [159,162].

Таблиця 5

Найбшьш характеры! ознаки дефщиту мжроелемент1в у риб

_ (за Остроумова Н.И., ^2001 [17])*_

Мжроелементи Симптоми мжроелементноТ нестач!

Zn, Mn Викривлення та деформащя хребта, ребер, вкорочення тша, низька мшерал1защя kictok.

Fe, Co, Se, Cu Порушеиия кровотвореиия, знижения BMicry гемоглоб1ну, еритроципв.

Mn, Se, Zn, Cu Жирове переродження печшки, анем1я, м'язова дистроф1я, ексудативний д1атез

Zn, Mn Катаракта, некроз плавников.

I Зоб

* Зниження швидкосп росту риб спостер1гаеться при нестач1 будь-якого житгево важливого мжроелементу.

Йод в оргашзм1 риб. Йод легко поступае в оргашзм риби з води через зябра та з 1ж1 в шлунково-кишковому трактг Морська вода мштить набагато бшьше йоду, шж пркна, тому у морських риб вщсутнш дефщит цього мжроелементу. В м'яЫ морських юсткових риб мютиться 0,12-7,6 мг йоду/кг натурально! речовини, в м'яс1 прюноводних риб - 0,02-0,7 мг/кг [17]. Потреба бшьшост1 риб в йод1 точно не встановлена. £ даш, що мммальна доза йоду в рацюш риб становить 2,8 мг/кг корму [53]. Згщно шших даних, нижня границя

362

вм1сту йоду в рацюш форел1 та коропа не повинна бути меншою, шж0,1-1,0 мг/кг [17]. В середньому потреба риб в йод1 коливаеться в межах 1,0-4,0 мг/кг

[17].

Нестача йоду в оргашзм1 риб. Нестача йоду в рацюш риб призводить до зниження його р1вня в оргашзм1 та порушення функци щитопод1бно1 залози ще до прояв1в ознак И гшертрофи. Хиж1 види риб е бшьш схильними до розвитку зобу, шж рослинощш. Нестача йоду в оргашзм1 риб приводить до гшофункци щитопод1бно1 залози та пригшчення обмшу бшюв, жир1в, вуглевод1в, енергетичного обмшу, процеав росту та розвитку, що регулюються гормонами щитопод1бно1 залози.

Надлишок йоду в орган1зм1 риб не спостер1гаеться. Це обумовлено, по-перше, нестачею йоду у грунтах та вод1 у багатьох perioHax св1ту, та по-друге -толерантшстю оргашзму риб до вщносно високих його доз. Наприклад, птиця витримуе дози йоду, що в 300-1000 раз1в вищ1 вщ оптимально!, без видимих негативних наслщюв для оргашзму [121].

Висновки. Наведен! даш свщчать, що мжроелементи ввдграють важливу роль в життед1яльност1 риб як структурш елементи бщюв, у тому числ1 фермента. Багато з них пщвищують актившсть фермента, гормошв, в1тамш1в шляхом взаемоди м1ж собою. Тому дефщит р1зних елемента в ряд1 випадюв викликае под1бн1 м1ж собою морфофункцюнальш розлади. Наприклад, деформащя хребта та вкорочення тща у риб i ссавщв виникають не тшьки за нестач1 макроелемента, що формують юстяк (кальцш, фосфор, магнш), але i за дефщиту цинку та марганцю, що беруть активну участь в процесак формування к1сток. Паталопчш змши в кровотворнш систем! спостер1гаються не лише за нестач1 зал1за, але i за дефщиту кобальту та мщг

Ряд мжроелемента бере участь у систем! антиоксидантного захисту оргашзму. Вони входять до складу супероксиддисмутаз (Zn, Mn, Cu) i глютатюнпероксидаз (Se), яю знешкоджують вшьш радикали i продукти перекисного окиснення лшдав. Нестача цих мжроелемента проявляеться зниженням активност1 антиоксидантно! системи з наступними клмчними проявами: жировим переродженням печшки, м'язовою дистроф1ею, ексудативним д1атезом, катарактою, некрозом плавниюв, анем1ею.

Нестача будь-якого мжроелементу призводить до затримки росту риб, особливо в молодому вщ, що служить шформативним показником забезпеченост1 оргашзму риби поживними та мшеральними речовинами.

Особливо! уваги вимагае сучасна еколопчна ситуащя у водних екосистемах, а саме забруднення важкими металами, а також мжроелементами. Щ фактори слщ враховувати з метою попередження передозування мжроелемента у рацюнах риб та негативного впливу ix на яюсть рибницько! продукци.

Л1тература

1.Hart E.B., Steenbock H., Waddell J., Elvehjem C.A. Iron in nutrition. 7. Copper as a supplement to iron for hemoglobin building in the rat // J. Biol. Chem.-1928.- V. 77.- P. 797-812.

2.Underwood E.J., Suttle N.F. The Mineral Nutrition of Livestock.- CABI Publishing.- 1999.- 614 p.

3.Воробьев В.И. Биогеохимия и рыбоводство // Саратов, МП "Литера", 1993.- 224 с.

363

4.Saenko E.L., Yaroplov A.I., Harris E.D. Biological functions of caeruloplasmin expressed through copper-binding sites // J. Trace Elements Exp. Med.- 1994.- V. 7.- P. 69-88.

5.Frieden E. Caeruloplasmin, a link between copper and iron metabolism // Adv. Chem. Series.- 1971.- V. 100.- P. 292-321.

6.Taylor C.G., Bettger W.J., Bray T.M. Effect of dietary zinc or copper deficiency on the primary free radical defense system in rats // J. Nutr.- 1988.- V. 118.- P. 613-621.

7.Schuschke D.A., Saari J.Y., West C.A., Miller F.N. Dietary copper deficiency increases the mast cell population of the rat // Proc. Soc. Exp. Biol. Med.- 1994.- V. 207.- P. 274-277.

8.Mulhern S.A., Koller L.D. Severe or marginal copper deficiency results in a graded reduction of the immune status in mice // J. Nutr.- 1988.- V. 118.- P. 10411047.

9.Ноздрюхша Л.Р. Биологическая роль микроэлементов в организме животных и человека.- М.: Наука, 1977.- 183 с.

10. Gross A.M., Prohaska J.R. Copper-deficient mice have higher cardiac epinephric turnover // J. Nutr.- 1990.- V. 120.- P. 88-96.

11. Chao J.C.J., Medeiros D.M., Davidson J., Shiry L. Low levels of ATP synthase and cytochrome c oxidase subunit peptide from hearts of copper-deficient rats are not altered by the administration of dimethyl sulphoxide // J. Nutr.- 1994.- V. 24.- P. 789-903.

12. Никаноров A.M., Жулидов A.B., Покаржевский А.Д. Биомониторинг тяжелых металлов в пресноводных экосистемах // Л.: Гидрометеоиздат, 1985.144 с.

13. Курант В.З. Динамика белков и нуклеиновых кислот в организме карпа под влиянием повышенных концентраций марганца, цинка и меди // Гидробиол. журнал.- 2001.- Т.37, №4.- С. 45-51.

14. Оценка пригодности рыбы как пищевого продукта на основании изучения экосистемы водоёмов-охладителей донецкого региона. Литвинова Т.Г., Мельник А.Ф., Стецюк З.А., Власова Н.Н., Колос Е.Н., Михайленко Н.Г. и др.// Рыбноехозяйство.- 1980.- В. 31.- С.45-48.

15. Показники riflpoxiMi4Horo та токсиколопчного стану води, донних вАдкладАв та оргашв i тканин риб ДобротвАрського водосховища. Мельник А.П., Стецюк З.О., Колос О.М. та iH. // Рибне господарство, 2004. - Вип. 63. - С. 155 -160.

16. Мур Дж. В., Рамамурти С. Тяжелые металлы в природных водах.- М.: Мир, 1987.- 265 с.

17. Остроумова НИ. Биологические основы кормления рыб.- Санкт-Петербург, "ИП Комплекс", 2001.- 372 с.

18. Сорвачев К.Ф. Основи биохимии питания рыб. М.: Легкая и пищевая промышленность. 1982. - 248 с.

19. Ротовская B.C., Порохонская Е.М., Панченко С.М., Литвинова Т.Г. Влияние микроэлементов на водные организмы и рыбопродуктивность прудов // Рыбноехозяйство.- 1971.- В. 13.- С.87-90.

20. Сыров B.C., Невежина Л.Н., Балашова М.Н. Применение микроэлементов в кормлении карпа // Рыбное хозяйство, 1967. - № 4. - С. 4953.

364

21. Holstein T.J., Fung R.Q., Quevedo W.C., Bienieki T.C. Effect of altered copper metabolism induced by mottled alleles and diet on mouse tyrosinase // Proc. Soc. Exp. Biol. Med.- 1979.- V. 162.- P. 22264-268.

22. Hill C.H., Stratcher B., Kim C. Role of copper in the formation of elastin // Federat. Proc.- 1967.- V. 26.- P. 129-133.

23. Opsahl W., Zeronian H., Ellison M., Lewis D., et al. Role of copper in collagen cross-linking and its influence on selected mechanical properties of chick bone and tendon // J. Nutr.- 1982.- V. 112.- P. 708-716.

24. Feel B.F., Mills C.F., Boyne R. Cytochrome oxidase deficiency in the motor neurones of copper-deficient lambs: a histochemical study // Res. Vet. Sci.-1965.- V. 6.- P. 170-177.

25. O'Dell B.L., Smith R.M., King R.A. Effect of copper status on brain neurotransmitter metabolism in the lamb // J. Neurochemistry.- 1976.- V. 26.- P. 451-455.

26. Leigh L.C. Changes in the ultrastructure of cardiac muscle in steers deprived of copper // Res. Vet. Sci.- 1975.- V. 18.- P. 282-287.

27. Williams D.M., Kennedy F.S., Green B.G. Hepatic iron accumulation in copper-deficient rats // Brit. J. Nutr.- 1983.- V. 50.- P. 653-660.

28. Barry T.N., Reid T.C., Millar K.R., Sadler W.A. Nutritional evaluation of kale (Brassica oleracea) diets. 2. Copper deficiency, thyroid function and selenium status in young cattle and ship fed kale for prolonged periods // J. Agr. Sci, Cambridge.- 1981.- V. 96.- P. 269-282.

29. Bush J.A., Jensen W.N., Athens J.W. et al. Studies on copper metabolism. 19. The kinetics of iron metabolism and erythrocyte life-span in copper-deficient swine.- 1956.- V. 103.- P. 701-712.

30. Radi A.A.R., Matkovics B. Effect of metal ions on the antioxidant enzyme activities, protein contents and lipid peroxidation of carp tissues // Comp. Biochem. Phys.- 1988.- V. 90, №1.- P. 69-72.

31. Baumgartner S., Brown D.J., Salevsky E., Leach R.M Copper deficiency in the laying hen // J. Nutr.- 1978.- V.108.- P. 804-811.

32. Линник П.Н., Набиванец Б.И. Формы миграции металлов в пресных поверхностных водах.- Л.:Гидрометеоиздат, 1986.- 270 с.

33. Столяр О.Б., Курант В.З., Балабан Р.Б. Влияние ионов меди на тиоловые соединения в печени карпа // Гидробиол. журнал.- 1998.- Т. 34, №3.-С. 87-91.

34. Dhanapakiam P., Ramasamy V.K. Toxic effects of copper and zinc mixtures on some haematological and biochemical parameters in common carp, cyprinus carpio (linn) // J. Environ. Biol.- 2001.- V. 22.- P. 105-111.

35. Шемчук B.P., Авдосьев Б.С. Накопление меди в органах и тканях карпов при скармливании им комбикорма с добавлением аммиаката меди // Рыбное хозяйство.- 1972.- №14.- С. 25-28.

36. Леус Ю.В., Грубинко В.В. Активность антиоксидантной системы карпа при действии ионов тяжелых металлов // Гидробиол. журн.- 1998.- Т. 34, №2.- С. 59-63.

37. Коваленко В.Ф. Особенности обменных процессов у рыб в условиях воздействия сублетальных концентраций меди и цинка // Гидробиол. журн.-2004.- Т. 40, №2.- С. 97-103.

38. Колупаев В.И. Дыхание гидробионтов в норме и патологии.- Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989.- 189 с.

365

39. Nemscok J., Orbah L., Vig E. et al. Effect of Cu on some biochemical parameters of fishes // Heavy Metals Water Organ.- Budapest, 1985.- P. 413-425.

40. Kemmerer A.R., Elvehjem C.A., Hart E.B. Studies on the relation of manganese to the nutrition of the mouse // J. Biol. Chem.- 1931.- V. 92.- P. 623-630.

41. Orent E.R., McCollum E.V. Effects of deprivation of manganese in the rat // J. Biol. Chem.- 1931.- V. 92.- P. 651-678.

42. Scrutton M.C., Utter M.F., Mildvan A.S. Pyruvate carboxylase. 6. The presence of tightly bound manganese // J. Biol. Chem.- 1966.- V. 241.- P. 34803487.

43. Gregory E.M., Fridovich I. Superoxide dismutases: properties, distribution, and functions. In: Hoekstra W.G., Suttie J.W., Ganther H.E., Mertz W. (eds.). Trace Element Metabolism in Animals. University Park Press, Baltimore, 1974.- P. 486488.

44. Воробьев В.И. Микроэлементы и их применение в рыбоводстве. М.: "Пищевая промышленность", 1979.- 182 с.

45. Church D.C., Pond W.G. Basic animal nutrition and beeding. 3rd ed. John Wiley and sons, New York, 1988.- P. 181-210.

46. Leach R.M. Role of manganese in mucopolysaccharide metabolism // Fed. Proc.- 1971.- V. 30.- P. 991-994.

47. Leach R.M. The role of trace elements in the development of cartilage matrix. In: Lonnerdal B., Rucker R.B. (eds.). Trace Element in Man and Animals. Plenum, New York, 1988.- P. 267-271.

48. Liu A. C.-H., Heinrichs B.S., Leach R.M. Influence of manganese deficiency on the characteristics of proteoglycans of avian epiphyseal growth plate cartilage // Poult. Sci.- 1994.- V. 73.- P. 663-669.

49. Underwood E.J. Trace Elements in Human and Animal Nutrition.-Academic Press, New York, 1977.- 545 p.

50. Malecki E.A., Greger J.L. Manganese protects against heart mitochondrial lipid peroxidation in rats fed high levels of polyunsaturated fatty acids // J. Nutr.-1996.- V. 126.- P. 27-33.

51. Bell L.T., Hurley L.S. Histochemical enzyme changes in epidermis of manganese-deficient fetal mice // Proc. Soc. Exp. Biol. Med.- 1974.- V. 145.- P. 1321-1324.

52. Luo X.G., Su Q., Huang J.C., Liu J.X. Effect of manganese (Mn) deficiency on tissue Mn-containing superoxide dismutase (MnSOD) activity and its mitochondrial ultrastructures in broiler chicks fed a practical diet // Vet. Zootech. Sinica.- 1993.- V. 23.- P. 97-101.

53. Watanabe T., Kiron V., Satoh H. Trace minerals in fish nutrition.-Aquaculture, 1997.- V. 151, №1-4.- P. 185-207.

54. Van Reen R., Pearson P.B. Manganese deficiency in the duck // J. Nutr.-1955.- V. 55.- P. 225-234.

55. Knox D., Cowey C.B., Adron J.W. The effect of low dietary manganese intake on rainbow trout (Salmo gairdneri) // Brit. J. Nutr.- 1981.- V. 46, №3.- P. 495-501.

56. Liu A.C.-H., Heinrichs B.S., Leach R.M. Influence of manganese deficiency on the characteristics of proteoglycans of avian epiphyseal growth platecartilage // Poult. Sci.- 1994.- V. 73.- P. 663-669.

366

57. Hurley L.S., Wooten E., Everson G.J., Asling C.W. Anomalous development of ossification in the inner ear of offspring of manganese-deficient rats // J. Nutr.- 1960.- V. 71.- P. 15-19.

58. Satoh S., Yamamoto H., Takeuchi T., Watanabe T. Effects on growth and mineral composition of carp on deletion of trace elements or magnesium from fish meal diet // Nippon Suisan Gakkaishi.- 1983.- V. 49.- P. 431-435.

59. Grace N.D. Effect of high dietary Mn levels on the growth rate and the level of mineral elements in the plasma and the soft tissues of sheep // New Zealand J. Agr. Res.- 1973.- V. 16.- P. 177-180.

60. ARC. The Nutrient Requirements of Pigs. Farnham Royal, Slough, UK.-1981.- P. 271-273.

61. Дмитриева О.В., Евтушенко Н.Ю., Весельский С.П. и др. Обмен веществ в организме канального сома при его садковом выращивании в зависимости от концентрации микро- и макроэлементов в воде. Рыбное хозяйство, 1985. - В. 39. - С. 23 - 27.

62. Зал1зо в оргашзм1 людини i тварин (6ioxiMi4Hi, ¿мунолопчш та еколопчш аспекта) // Антоняк Г.Л., Сологуб Л.1., Сштинський В.В., Бабич Н.О.- Льв1в, 2006.- 310 с.

63. Gross S.S., Lane P. Physiological reactions of nitric oxide and hemoglobin: A radical rethink // Proc. Natl. Acad. Sci. USA.- 1999.- V. 96, №18.- P. 9967-9969.

64. Коржуев П.А. Гемоглобин. Сравнительная физиология и биохимия.-М.: Наука, 1964.- 296 с.

65. Wittenberg J.B. Myoglobin-facilitated oxygen diffusion: role of myoglobin in oxygen entry into muscle // Physiol. Rev.- 1970.- V. 50.- P. 559-636.

66. Ordway G.A., Garry D.J. Myoglobin: an essential hemoprotein in striated muscle // J. Exp. Biol.- 2004.- V. 207.- P. 3441-3446.

67. Brunori M. Nitric oxide, cytochrome c-oxidase and myoglobin // Trends Biochem. Sci.- 2001.- V. 26.- P. 21-23.

68. Flogel U., Merx M.V., Godecke A. et al. Myoglobin: a scavenger of bioactive NO // Proc. Natl. Acad. Sci. USA.- 2001.- V. 98.- P. 735-740.

69. Hatefi Y. The mitochondrial electron transport and oxidative phosphorylation system // Annu. Rev. Biochem.- 1985.- V. 54.- P. 1015-1069.

70. Keilin D. The History of Cell Respiration and Cytochrome. Cambridge: Cambridge University Press, 1966.

71. Goth L., Rass P., Pay A. Catalase enzyme mutations and their associations with diseases // Mol. Diagn.- 2004.- V. 8, №3.- P. 141-149.

72. Утворення активних форм кисню та система антиоксидантного захисту в оргашзм1 тварин. Антоняк Г.Л., Бабич НО., Сологуб Л.1., Сштинський В.В. // Бюлопя тварин.- 2000.-Т.2 (2).- С. 34-43.

73. Putnam C.D., Arvat A.S., Bourne Y., Tainer J.A. Active and inhibited human catalase structures: ligand and NADPH binding and catalytic mechanism // J. Mol. Biol.- 2000.- V. 296.- P. 295-309.

74. Root R.K., Cohen M.S. The microbicidal mechanisms of human neutrophils and eosinophils // Rev. Infect. Dis.- 1981.- V. 3.- P. 565-598.

75. Tafazoli S., O'Brien P.J. Peroxidases: a role in the metabolism and side effects of drugs // Drug Discov. Today.- 2005.- V. 10, №9.- P. 617-625.

76. Roualt T.A., Tong W.H. Iron-sulphur cluster biogenesis and mitochondrial iron homeostasis // Nat. Rev. Mol. Cell Biol.- 2005.- V.6, №4.- P. 345-351.

367

77. Simpson E.R., Miller D.A. Cholesterol side-change cleavage, cytochrome P450, and iron-sulphur protein in human placental mitochondria // Arch. Biochem. Biophys.- 1978.- V. 190, №2.- P. 800-808.

78. Schiffer B., Zöllner A., Bernhardt R. Stripping down the mitochondrial cholesterol hydroxylase system, a kinetics study // J. Biol. Chem.- 2004.- V. 279., № 33.- P. 34269-34276.

79. Miller W.L. Minireview: regulation of steroidogenesis by electron transfer // Endocrinology.- 2005.- V. 146, №6.- P. 2544-2550.

80. Walden W.E. From bacteria to mitochondria: Aconitase yields surprises // Proc. Natl. Acad. Sci. USA.- 2002.- V. 99, №7.- P. 4138-4140.

81. Steffens W. Grundlagen der Fischernahrung.- VEB Gustav Fischer Verlag Jena, 1985.- 226 p.

82. Сергеева Н.Т. Биохимия витаминов и минеральных элементов. Калининград. гос. техн. ун-т., 1998.- 122 с.

83. Papatryphon E. Growth and mineral absorption by striped Bass (Morone saxatilis) fed a plant feedstuff based diet supplemented with phytase // J. World Aquacult. Soc.- 1999.- V. 30.- V. 30, №2.- P. 161-173.

84. Sugiura S.H., Dong F.M., Rathbone C.K., Hardy R.W. Apparent Protein digestibility and mineral availabilities in various feed ingredients for salmonid feeds // Aquaculture.- 1998.- V. 159, № 3,4.- P. 177-202.

85. Planas J., de Castro S. Serum iron and total iron-binding capacity in certain mammals // Nature London.- 1960.- V. 187.- P. 1126-1127.

86. Lim C., Sealey W.M., Klesius P.H. Iron methionine and iron sulfate as sources of dietary iron for channel catfish (Ictalurus punctatus) // J. World Aquacult. Soc.- 1996.- V. 27, №3.- P. 290-296.

87. Gatlin D.M., Wilson R.P. Characterization of iron deficiency and the dietary iron requirements of fingerling channel catfish // Aquaculture.- 1986.- V. 52.- P. 191-198.

88. Beard J., Tobin B., Green W. Evidence for thyroid hormone deficiency in iron-deficient, anaemic rats // J. Nutr.- 1989.- V. 119.- P. 772-778.

89. Weinberg E.D. Iron witholding: a defence against infection and neoplasia // Phys. Rev.- 1984.- V. 64.- P. 65-102.

90. Muntane J., Mitjavila M.T., Rodriguez M.C., Puig-Parellada P., Fernandez Y., Mitjavila S. Dietary lipid and iron status modulate lipid peroxidation in rats with induced adjuvant arthritis // J. Nutr.- 1995.- V. 125.- P. 1930-1937.

91. Ibrahim W., Lee V.-S., Ye C.-C., Szabo J., Bruckner G., Chow C.K. Oxidative stress and antioxidant status in mouse liver: effects of dietary lipid, vitamin E and iron // J. Nutr.- 1997.- V. 127.- P. 1401-1406.

92. Tuckler H.F., Salmon W.D. Parakeratosis of zinc deficiency disease in pig // Proc. Soc. Exp. Biol. Med.- 1955.- V. 88.- P. 613-616.

93. Bettger W.L. The effect of dietary zinc on erythrocyte-free and membrane-bound amino acids // Nutr. Res.- 1989.- V. 9.- P. 911-919.

94. Cunnane S.C., Yang J. Disruption of the metabolism of polyunsaturated fatty acids (PUFA) during moderate zinc deficiency // Proceedings of the Ninth International Symposium Trace Elements in Man and Animal.- 1997.- P. 604-608.

95. Berg J.M. Zinc fingers and other metal-binding domains: elements for interactions between molecules // J. Biol. Chem.- 1990.- V. 265.- P. 6513-6518.

96. Chesters J.K. Trace element-gene interactions // Nutr. Rev.- 1992.- V. 50.-P. 217-223.

368

97. Cousins R.B. Differential mRNA display, competitive polymerase chain reaction and transgenic approaches to investigate zinc-responsive genes in animals and man // Proceedings of the Ninth International Symposium Trace Elements in Man and Animal (TEMA 9).- 1997.- P. 849-852.

98. Школьник М.Я. Микроэлементы в жизни растений. Л., 1974. С. 318.

99. Строганов Н.С. Экологическая физиология рыб. М., 1962.- С. 444.

100. Kennedy K.J., Rains T.S., Shay N.F. Zinc deficiency changes preferred macronutrient intake in subpopulations of Sprague-Dewley outbred rats and reduces hepatic pyruvate kinase gene expression // J. Nutr.- 1998.- V. 128.- P. 43-49.

101. Романенко В.Д., Малыжева Т.Д., Евтушенко Н.Ю. Роль отдельных органов в механизмах регуляции обмена цинка у рыб.- Гидробиол. журн.-1985.- т. 21, №3.- С. 57-62.

102. Шмаков Н.Ф., Яржомбек А.А. Обмен и потребности радужной форели в микроэлементах (марганец, медь, цинк, железо) // Сб. науч. трудов ВНИИПРХ, 1980. В.29 - С. 72-80.

103. Евтушенко Н.Ю., Малижева Т.Д. Интенсивность белкового синтеза в печени карпа при его содержании в воде с различной концентрацией цинка // Тез. докл. Второго Всесоюз. совещ. по использ. теплых вод в ТЕС и АЕС для рыбного хозяйства.- М., 1980.- С. 26-27.

104. Gatlin D.M., Wilson R.P. Dietary zinc requirements of fingerling channel catfish // J. Nutr.- 1983.- V. 113, №3.- P. 630-635.

105. Дмитр1ева O.B., Колос O.M. До питания про забруднення ставово! риби важкими металами. Рибне господарство, 1993.- Вип. 47.- С. 75-78.

106. Кумулятивний токсикоз старших вжових груп коропа. Литвинова Т.Г., Вовк H.I., Стецюк З.О., Архангельський С.Ю., Мельник О.М. Рибне господарство.- 1999.- Вип. 52-53.- С. 140-144.

107. Берман Ш.А., Гозит И.К. Микроэлементы в организме рыб и птицы //Рига, 1968.- С. 85-96.

108. Chhabra A., Arora S.P. Effect of vitamin A and zinc supplement on alcohol dehydrogenase and superoxide dismutase activities of goat tissues // Indian J. Anim. Sci.- 1993.- V. 63.- P. 334-338.

109. Георгиевский В.И., Анненков Б.Н., Самохин В.Т. Минеральное питание животных. -М.: Колос.- 1979.- 471 с.

110. Мшеральне живлення тварин / За ред. Клщенка Г.Т., Кулика М.Ф., КосенкаМ.В., ЛковенкаВ.Т. таш. / К.: Свгг.- 2001.- С. 99-105.

111. Bengtsson B.E. Vertebral damage to minnows Phoxinus phoxinus rexposed to zinc.- Oikos, 1974.- V. 25.

112. Skidmore J.F. Respiration and osmoregulation in rainbow trout with gills damaged by zinc sulphate // J. Exp. Biol.- 1970.- V. 52.- P. 481-494.

113. Suttle N.F. The role of the comparative pathology in the study of copper and cobalt deficiencies in ruminants // J. Comp. Path.- 1988.- V. 99.- P. 241-258.

114. Романенко В.Д., Евтушенко Н.Ю., Желтов Ю.А. Методические рекомендации по применению и технологии обогащения искусственных гранулированных комбикормов для рыб витаминно-минеральными премиксами. Киев, "Науковадумка", 1982.- 15 с.

115. Цирульская З.И., Люкшина В.Д. Включение в корма микроэлементов дляулучшенияростарыб // Сб. науч. трудовГосНИОРХ, 1981.- В. 176.- С. 151154.

369

116. Шабалина A.A. Влияние хлористого кобальта на развитие и рост радужной форели (Salmo lrideus Gib.) // Изв. ГосНИОРХ, 1964.- Т. 58, С. 139149.

117. Шабалина A.A. Действие хлористого кобальта на физиологические показатели радужной форели (Salmo lrideus Gib.) // Вопр. ихтиологии.- 1968.Т. 8, В. 5.- С. 931-938.

118. Фактори накопичення важких метал1в в екосистем1 дншровських водосховищ. Литвинова Т.Г., Мельник А.П., Стецюк З.А., Колос О.М., Власова Н.М. та1н.- Рибнегосподарство.- 2005.- Вип. 64.- С. 131-143.

119. Kennedy D.G., Blanchflower W.J., Scott J.M. et al. Cobalt-vitamin B12 deficiency decreases methionine synthase activity and phospholipid metilation in sheep // J. Nutr.- 1992.- V. 122.- P. 1384-1390.

120. Kennedy S., McConnell S., Anderson D.G. et al. Histopathologic and ultrastructural alteration of white liver disease in sheep experimentally depleted of cobalt // Vet. Pathology.- 1997.- V. 34.- P. 575-584.

121. Георгиевский В.И. Минеральное питание сельскохозяйственной птицы. М., Колос.- 1970.- 328 с.

122. Schwarz K., Foltz C.M. Selenium as an integral part of factor 3 against dietary necrotic liver degeneration// J. Am. Chem. Soc. -1957. -Vol.79. -P.3292-3293.

123. Flohe L., Günzler W., Schock H.H. Glutathione peroxidase: a selenoenzyme// FEBS Lett. -1973. -Vol.32. -P.132-134.

124. Arthur J.R., Nicol F., Beckett G.J. Hepatic iodothyronine 5'-deiodinase. The role of selenium// Biochem. J. -1990. -Vol. 272. -P.537-540.

125. Tamura T., Stadtman T.C. A new selenoprotein from human lung adenocarcinoma cells: purification, properties and thioredoxin reductase activity// Proc. Natl. Acad. Sci. USA. -1996. -Vol. 93. -P.1006-1011.

126. Allan C.B., Lacourciere G.M., Stadtman T.C. Responsiveness of selenoproteins to dietary selenium// Ann. Rev. Nutr. -1999. -Vol.19. -P.1-16.

127. Underwood E.J. The mineral nutrition of livestock// Farnham Royal.-

1981.

128. Hill K.E., Lloyd R.S., Yang G.I., Read R., Burk R.F. The cDNA for rat selenoprotein P, contains 10 TGA codons in the open reading frame// J. Biol. Chem. -1991. -Vol.266. -P.10050-10053.

129. Vendeland S.C., Beilstein M.A., Yeh J.Y., Ream W., Whanger P.D. Rat skeletal muscle selenoprotein W: cDNA clone and mRNA modulation by dietary selenium// Proc. Natl. Acad. Sci. USA. -1995. -Vol. 92. -P.8749-8753.

130. Forstrom J.W., Hachowski J.J., Tappel A.L. Identification of the catalytic site of rat liver glutathione peroxidase as selenocysteine//Biochemistry. -1978. -Vol.17. -P.2639-2644.

131. Hayashi, Ueno Y., Okamoto T. Oxidoreductive regulation of nuclear factor kappa B. Involvement of a cellular reducing catalyst thioredoxin// J. Biol. Chem. -1993. -Vol.268. -P.11380-11388.

132. Köhrle J., Brigelius-Flohe R., Böck A., Gärtner R., Meyer O., Flohe L. Selenium in Biology: Facts and Medical Perspectives// Biol. Chem. -2000. -Vol. 381. -P.849-864.

133. Gromer S., Wissing J., Behne D., Ashman K., Schirmer R.H., Flohe L., Becker K. A hypothesis of the catalytic mechanism of the selenoenzyme thioredoxin reductase// Biochem. J. -1998. -Vol. 332. -P.591-592.

370

134. Lee S.R., Bar-Noy S., Kwon J., Levine R.L., Stadtman T.C., Rhee S.G. Mammalian thioredoxin reductase: Oxidation of the C-terminal cysteine/selenocysteine active site forms a thioselenide, and replacement of selenium with sulfur markedly reduces catalytic activity// Proc. Natl. Acad. Sci. USA. -2000. -Vol. 97. -P.2521-2526.

135. Rotruck J.T., Ganther H.E., Swanson A.B., Hafeman D.G., Hoekstra W.G. Selenium: Biochemical role as a component of glutathione peroxidase// Science. -1972. -Vol.179. -P.588-590.

136. Sies H., Sharov V.S., Klotz L.O., Briviba K. Glutathione peroxidase protects against peroxynitrite-mediated oxidations. A new function for selenoproteins as peroxynitrite reductase// J. Biol. Chem. -1997. -Vol.272. -P.27812-27817.

137. Flohe L. The selenoprotein glutathione peroxidase. In: Glutathione: Chemical, biochemical, and medical aspects. D. Dolphin, R. Roulson, O. Avramovic, eds. -1989. -P.644-731.

138. Weitzel F., Wendel A. Selenoenzymes regulate the activity of leucocyte 5-lipoxygenase via the peroxide tone// J. Biol. Chem. -1993. -Vol.268. -P.6288-6292.

139. Gao X., Sedgwick T., Shi B.Y., Evans T. Distinct functions are implicated for the GATA-4,-5 and -6 transcription factors in the regulation of intestine epithelial cell differentiation// Mol. Cell. Biol. -1998. -Vol.18. -P.2901-2911.

140. Kohrle J. The trace element selenium and the thyroid gland// Biochimie. -1999. -Vol.81, №5. P.527-533.

141. Kohrle J. Local activation and inactivation of thyroid hormones: the deiodinase family// Mol. Cell. Endocrinol. -1999. -Vol.151. -P.103-119.

142. Kohrle J. The selenoenzyme family of deiodinase isoenzmes controls local thyroid hormone availability// Rev. Endocrine Metabol. Dis. -2000. -Vol.1. -P.59-48.

143. Berry M.J., Larsen P.R. The role of selenium in thyroid hormone action// Endocr. Rev. -1992. -Vol. 13. -P.207.

144. Schoenmakers C.H., Pigmans I.G., Visser T.J. Species differences in liver type I iodothyronine deiodinase// Biochim. Biophys. Acta. -1992. -Vol.22, №1-2. -P.160-166.

145. Berry M.J., Banu L., Larsen P.R. Type I iodothyronine deiodinase is a selenocysteine-containing enzyme// Nature. -1991. -Vol.349. -P.438-440.

146. Visser T.J., Kaptein E., Terpstra O.T., Krenning E.D. Deiodination of thyroid hormone by human liver// J. Clin. Endocrinol. Metab. -1988. -Vol.67. -P.17.

147. Kohrle J. Thyroid hormone deiodination in target tissues - a regulatory role for the trace element selenium?/ Exp. Clin. Endocrinol. -1994. -Vol.102,№2. -P.63-89.

148. Watabe S., Makino Y., Ogawa K., Hiroi T., Yamamoto Y., Takahashi S.Y. Mitochondrial thioredoxin reductase in bovine adrenal cortex, its purification, properties, nucleotide/amino acid sequences, and identification of selenocysteine// Eur. J. Biochem. -1999. -Vol.264. -P.74-84.

149. Holmgren A., Bjornstedt M. Thioredoxin and thioredoxin reductase// Meth. Enzymol. -1995. -Vol.252. -P.199-208.

150. Arthur JR., Beckett G.J. Thyroid function// Br. Med. Bull. -1999. -Vol.55,№3. -P.658-668.

151. Follman H., Haberlein J. Thioredoxins: universal, yet specific-thiol-disulfide redox cofactors// BioFactors. -1995. -Vol.5. -P.147-156.

371

152. Matsui M., Oshima M., Oshima H., Takaku K., Maruyama T., Yodoi I., Taketo M.M. Early embryonic lethality caused by targeted disruption of the mouse thioredoxin gene// Dev. Biol. -1996. -Vol.178. -P.179-185.

153. Arteel G.E., Mostert V., Oubrahim H., Briviba K., Abel I., Sies H. Protection by selenoprotein P in human plasma against peroxynitrite-mediated oxidation and nitration// Biol. Chem. -1998. -Vol.379. -P.1201-1205.

154. Hill K.E., Burk R.F. Selenoprotein P: Recent studies in rats and humans// Biomed. Environ. Sci. -1997. -Vol.10. -P.198-208.

155. Haring D., Schreier P. Chemical engineering of enzymes: altered catalytic activity, predictable selectivity and exceptional stability of the semisynthetic peroxidase selenosubtilisin// Naturwissenschaften. -1999. -Vol.86. -P.307-312.

156. Burk R.F., Hill K.E. Selenoprotein P. A selenium-rich extracellular glycoprotein// J. Nutr. -1994. -Vol.124. -P.1891-1897.

157. Lovell R.T. Selenium in fish feeds: nutritional, environmental and legal aspects // Aquacult. Mag.- 1996.- V. 22, №1.- P. 76-81.

158. Ермаков B.B., Ковальский B.B. Биологическое значение селена. М., Наука.- 1974.- 298 с.

159. Felig P., Baxter J., Frohman L. Endocrinology and Metabolism.-McGraw-Hill, Inc.- 1995.- P.448-549.

160. Davis P.J. Cellular actions of thyroid hormones. In: The Thyroid: A Fundamental and Clinical Text, 6th ed., eds. Braverman L.E., Utiger R.D. Philadelphia, Lipprncott, 1991.- P. 190-203.

161. Кравщв Р.Й., Романишин В.П. Ветеринарна ендокринолопя.- Льв1в, 2001.- 154с.

162. Brent G.A., Moore D.D., Larsen P.R. Thyroid hormone regulation of gene expression // Annu. Rev. Physiol.- 1991.- V.57.- P.17-22.

163. Oppenheimer J.H. Thyroid hormone action at the cellular level. In: The Thyroid: A Fundamental and Clinical Text, 6th ed., eds. Braverman L.E., Utiger R.D. Philadelphia, Lippincott, 1991.- P. 204-224.

164. Effect of thyroid hormone on the abundance of Na,K-adenosine triphosphatase a-subunit messenger ribonucleic acid / S. Chaudhury, F. Ismail-Beigi, G.G. Gick, et al./ Mol. Endocrinol.- 1987.- V. 1.- P. 83-87.

165. Guernsey D.L., Edelman I.S. Regulation of thyroid thermogenesis by thyroid hormones. In: Molecular Basis of Thyroid hormone Action, eds. Oppenheimer J.H., Samuels H.H., New York, Academic Press.- 1983.- P. 293-312.

166. Freake H.C., Schwartz H.L., Oppenheimer J.H. The regulation of lipogenesis by thyroid hormone and its contribution to thermogenesis // Endocrinology.- 1989.- V. 125.- P. 2865-2868.

Рецензент - д.вет.н., професор Юсьшв 1.Д.

372