CC BY
0РЕЦИДИВУЮЧИЙ ВУЛЬВОВАГ1НАЛЬНИЙ КАНДИДОЗ: АКТУАЛЬН1 ПИТАННЯ (ОГЛЯД Л1ТЕРАТУРИ)
Ратушняк Ната^^я Ярославiвна, Нащональний университет охорони здоров'я Украгни iM. П. Л. Шутка, Кшв, Украна, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-2692-0548 Суханова АуршаÄAb6epmieHa, Нацюнальнийутверситет охорони здоров'я Украгни iM. П. Л. Шупика, Кшв, Украта, ORCID ID: https://orcid.org/0000-0001-7387-3994
DOI: https://doi.org/10.31435/rsglobal_ws/28022022/7780
ABSTRACT
Recurrent vulvovaginal candidiasis (RVVC) is a widespread problem for today. Symptoms of the disease significantly reduce women life quality. It is common reason for medical help. Clinical sings of vaginal candidiasis are nonspecific. The most common method of diagnosis - microscopy of vaginal discharge, does not always provide enough information. Among the causative agents of candidiasis, Candida albicans and Candida non-albicans have different prevalence in different regions of the world. Resistance to antifungal drugs is increasing due to it widespread applying. Risk factors for RVVK are: antibiotic therapy, immunodeficiency conditions, diseases of the gastrointestinal tract, contraceptives, corticosteroids, hormonal disorders of women, allergic diseases. Recent studies indicate the multifactorial cause of candidiasis, especially the imbalanced composition of the vaginal microflora and genetic predisposition. Resistance to antifungal drugs is increasing, especially to Fluconazole, that is most often applied in clinical practice. The role of immunoregulatory mechanisms is reflected in the reduced activity of immunity in the vagina. Changes in Tol-like receptor (TLR) genes have been reported in women with RVVC. Also, interlexins can lead to a prolonged inflammatory process in the vagina. Currently, polymorphism of the mannose-binding lectin gene in women with RVVK relevant topic for research. That changes may be a reasone of recurrence. Determination of mannose-binding lectin for diagnostic and therapeutic purposes is promising research area. There is increasing scientific interest in the study of this pathology. In publication described diagnosis of RVVK, the species composition of the pathogen, risk factors, impact of hormones and genetic predisposition.
Citation: Nataliia Ratushniak, Aurika Sukhanova. (2022) Recurrent Vulvovaginal Candidiasis: Current Issues (a Review). World Science. 2(74). doi: 10.31435/rsglobal_ws/28022022/7780
Copyright: © 2022 Nataliia Ratushniak, Aurika Sukhanova. This is an open-access article distributed under the terms of the Creative Commons Attribution License (CC BY). The use, distribution or reproduction in other forums is permitted, provided the original author(s) or licensor are credited and that the original publication in this journal is cited, in accordance with accepted academic practice. No use, distribution or reproduction is permitted which does not comply with these terms.
Вступ. У наш час поширеними е шфекци, спричинеш умовно-патогенною мшрофлорою, зокрема дрiжджоподiбними грибами роду Candida [1]. Гриби цього роду вважаються представниками нормально! мшробюти. Зазвичай вони колошзують ештелш систем оргашзму. Серед здорових жшок репродуктивного вшу кандидоносшство визначаеться бшьше шж у 60 % випадюв [2, 3]. Нормальна мшрофлора слизових оболонок статевих шляхiв е перешкодою для шфекцшних агентов, яю можуть призвести до вапшту, цервщиту, циститу та ш. [4]. Представники роду Candida, яю можуть бути частиною нормально! мшробюти шхви, стають патогенними, коли для цього шд впливом зовшшшх або внутршшх факторiв у пiхвi жшки виникають сприятливi умови [5]. При зниженш iмунного захисту оргашзму можливе зростання адгезивних властивостей грибiв з прикршленням !х до клтоин ештелда шхви, колошзащею слизово! оболонки i розвитком запально! реакци [6].
ARTICLE INFO
Received: 10 January 2022 Accepted: 19 February 2022 Published: 28 February 2022
KEYWORDS
recurrent vulvovaginal candidiasis, Candida, mannose-binding lectin, fungi, vaginal epithelium.
Вульвовапнальний кандидоз (ВВК) e патологiчним процесом, що призводить до зниження якост життя жшки. Це захворювання супроводжуеться ураженням слизово! оболонки пiхви та вульви внаслщок персистенцп грибiв роду Candida [7]. Найбшьш часто i3 запальним процесом асоцiюються наступнi види: C. albicans, C. glabrata, C. tropicalis, C. parapsilosis i C. krusei [8].
ВВК супроводжуеться характерними видшеннями iз статевих шляхiв. За переб^ом ВВК подiляють на гострий та рецидивуючий. Критерieм рецидивуючого вульвовагiнального кандидозу (РВВК) е кшьюсть загострень, як трапляються вiд 4 разiв протягом 12 мiсяцiв [9]. У дослщженнях вiдзначають зростання кiлькостi захворювань рецидивуючого характеру [10]. Блостейн Ф. [11] та сшвавтори вказують на те, що РВВК трапляеться у 14-28% жшок. Пюля успiшного лiкування попереднього ешзоду у 50% пацieнток симптоми захворювання можуть повертатися за перюд вiд декiлькох днiв до 3 мюящв. Дещо нижчий показник наводиться в шшш роботi, у якш дiагностували рецидив у 28% пащенток через 3 мiсяцi пiсля лшування [12].
Таким чином, ВВК, а особливо РВВК, е актуальною складною проблемою сьогодення, а рiзнi аспекти ще! проблеми заслуговують на детальний розгляд та врахування сучасних особливостей у ктшчнш практицi.
Клiнiчна картина кандидозу варiабельна, характерна симптоматика виникае тод^ коли Candida проникае в поверхневий ештелш слизово! оболонки тхви i супроводжуеться запальним процесом.
Згiдно з даними, опублшованими Романенко Т. Г. [13] та сшвавторами, симптомами кандидозу були: вапнальт видiлення, свербiж, гiперемiя та набряк. Рщше спостерiгали диспаренурiю та дизурда. У цьому ж дослщженш повiдомляють про виявлення пiдвищення титрiв концентрацп кандид та зниження кшькосп лактобацил. Також у дослiджуваних жшок виявляли супутню мiкрофлору (Staphylococcus aureus, Streptococcus haemolyticus, Gardnerella vaginalis, Escherichia coli та ш). З шшого боку, Кравченко О. В. [10] повщомляла про те, що у 43,3% жшок, хворих на вапнальний кандидоз, не спостерiгали патологiчних видшень з пiхви. У цьому ж дослщженш стверджують, що формування бактерiально-грибкових асоцiацiй призводить до менш виражених симптомiв. Як наслiдок, утруднена дiагностика призводить до збiльшення тривалостi захворювання. Сшд зазначити, що дан1 Кравченко О. В. [6] i Романенко Т. Г. та спiвавторiв [13] узгоджуються в тому, що у жшок, хворих на вапнальний кандидоз, спостерпали тдвищення кiлькостi грибiв роду Candida та зниження кшькосп лактобактерш
Щерба А. О. та сшвавтори [4] придшяли особливу увагу психоемоцшному стану жiнок. У пацieнток з рецидивуючим вульвовагiнiтом, спричиненим кандидозно-герпетичними асощащями, спостерiгали дратiвливiсть, поганий сон, швидку втомлюванiсть, головний бiль та iншi симптоми психоемоцiйного напруження.
Дiагностика РВВК. При лшуванш пацieнток з рецидивуючим ВВК важлива швидка i точна постановка дiагнозу, своечасна iдентифiкацiя рiзних штамiв Candida spp. iз залученням сучасних методiв дiагностики. Використання новггшх технологiй може сприяти запобiганню нерацюнального використання протигрибкових препаратiв.
Дiагностика ВВК повинна бути комплексною. У клшчнш практищ часто ставлять хибний дiагноз РВВК у тих випадках, коли це вщбуваеться тiльки на основi клiнiчних ознак, якi е неспецифiчними. Тим паче, що РВВК характеризуеться меншою виразшстю клiнiчних симптомiв: видшення зi статевих шляхiв незначнi, гiперемiя та набряк спостерiгаються не завжди. Частiше за все, пацieнтку турбують перюдично рецидивуючий свербiж у пiхвi та зонi зовнiшнiх статевих оргашв [14].
Золотим дiагностичним стандартом е мшроскошя вагiнальних видiлень у нативних або пофарбованих за Грамом препаратах. Мшроскошчний метод дозволяе визначити спори та псевдомщелш грибiв, який е характерною ознакою патогенносп процесу й потребуе щентифшацп збудника. При бактерюлопчному дослiдженнi вагiнальних видiлень можливо визначити кшьюсну та якiсну характеристику грибково! iнфекцi!, !! чутливiсть до антимшотичних препаратiв, присутнiсть iнших умовно-патогенних бактерш. Окремо зазначають про необхiднiсть визначення рН вагшального секрету. При кандидозi цей показник залишаеться в межах 4,0-4,5. Якщо рН вищий за 4,7, тодi слiд розглядати питання про iншi види iнфекцi!. У наш час, коли все частше зустрiчаються види Candida non-albicans, для встановлення точного дiагнозу застосовують молекулярно-бюлопчш методи дiагностики [15]. Полiмеразна ланцюгова реакщя в реальному часi дозволяе виявити Candida spp. Але цей метод дiагностики вважаеться додатковим, проводиться за показаниями i не е обов'язковим.
Також повщомляють про утруднену постановку дiагнозу на ВВК та РВВК через низьку чутливють та специфiчнiсть запропонованих методiв. Мiкроскопiя та посiв не дають остаточно! вiдповiдi. Автори вважають, що багато дiагнозiв на кандидоз були помилковими. Враховуючи, що протигрибковi препарати продаються без рецепту, жшки займаються самолшуванням, а це призводить до ще бшьших складнощiв у постановщ дiагнозу i, як наслiдок, усвщомленш справжньо! поширеностi [11].
Видовий склад збудника. Збудниюв ВВК та РВВК подшяють на 2 види: Candida albicans та Candida non-albicans. Переважання Candida albicans в етiологi! ВВК е беззаперечним, але частота визначення представниюв Candida nоn-albicans - C. krusei, C. glabrata, C. tropicalis, C. parapsilosis в останш роки мае тенденщю до збiльшения. Повщомляють про значнi вiдмiнностi у поширенш видiв Candida залежно вiд регюну. У близько 90% хворих на кандидоз жшок щентифшували Candida albicans [16]. За шшими даними, поширешсть Candida albicans була вiд 75-90%, на Candida non-albicans припадало 10-20%. Але у кра!нах Африки, Близького Сходу та Ази поширешсть Candida non-albicans 33-50% [17].
Фактори ризику РВВК. До основних факторiв розвитку кандидозу статевих шляхiв вiдносять: застосування антибiотикiв, iмунодефiцит, хронiчнi захворювання шлунково-кишкового тракту, ендокриннi захворювання, застосування цитостатиюв, променеву терапiю, алергiчнi захворювання, порушення функци яeчникiв, застосування кортикостеро!дав та контрацептивiв [18]. Розаттi Д. та сшвавтори [17] вважали, що ураження шхви кандидами е багатофакторним процесом, сприятливими чинниками для якого е, зокрема, незбалансований склад мшрофлори пiхви та генетична схильнють. До етiологiчних чинникiв РВВК щ ж автори вiдносять: змiиу сшввщношення лактобактерiй, якi продукують перекис водню (антимшробна активнiсть якого пригнiчуe швазда кандид) та синтезують молочну кислоту iз глiкогеиу (молочна кислота сприяе здоровому мiкробiому пiхви); фiзiологiчну або фармаколопчну естрогенiзацiю органiзму. Ключову роль у розвитку РВВК може вщграти етшчна приналежнiсть i, як наслщок, генетична схильнiсть, а також видовий склад збудника.
Повщомляють, що бластоспори Candida потрапляють у шхву з нижшх вiддiлiв шлунково-кишкового тракту [16]. Було вивчено взаемозв'язок мiж мшробюмом шлунково-кишкового тракту та сечостатевих оргашв: внаслiдок реiнфiкувания грибами Candida гострий запальний процес переходить у хрошчний та зумовлюе рецидиви у сечостатевш системi. Автори в таких випадках рекомендують проводити дослiдження кишково! мiкрофлори [19]. З iншого боку, Бейкер Ф. К. та сшвавтори [20] припускали, що джерелом C. albicans при РВВК е вологе середовище ештелда статевих шляхiв. Пщсумовуючи цю шформащю, зазначаемо, що недостатня ппена статевих оргашв у жшок може бути фактором ризику ВВК. Дослщження в 1нди показало, що вищу кшькють ВВК спостерпали у жшок з незадовшьною гiгieною. У дослщженш, що проводили в 1раш, дшшли висновку, що у 63% жшок з ВВК був низький рiвень осв^и, цим пояснювали незадовшьну гiгieиу статевих органiв [21].
Резистентнють збудника до флуконазолу е одним з факторiв виникнення РВВК. Пюля застосування флуконазолу для лiкувания РВВК протягом перших декшькох рокiв було задокументовано лише кiлька випадкiв резистентност C. albicans до цього препарату. Сучаснiшi дослiдження повiдомляють, що 8 iз 25 пацieнток мали низьку чутливють до флуконазолу. Враховуючи вищеописане, застосовувати флуконазол, особливо для тривало! терапи, потрiбно тшьки пiсля дiагностичного пiдтвердження збудника. Також слщ запобiгати загальнодоступностi антимiкотичних препарапв [22].
Дискусiйними на сьогодшшнш день визнанi наступнi фактори: прийом оральних контрацептивiв (особливо при високш дозi естрогену), призначення естрогенiв з лшувальною метою, використання виутрiшньоматкових контрацептивiв, спермiцидiв та презервативiв, а також порушення правил ппени i сексуально! поведшки, особливостi одягу [23].
1снуе зв'язок мiж вагiнальиим кандидозом i використанням спермiцидiв та презервативiв. Припускають, що це обумовлено !хн1м складником ноноксинол- 9 (N9). N9 знерухомлюе спермп i руйнуе !х мембрану. Водночас, ця сполука впливае на iншi вiруси й бактер^, чим порушуе мiкробiоценоз пiхви. Lactobacillus, яю е одним з бар'eрiв у статевих шляхах, також зазнають тако! д^ N9. Candida можуть метаболiзувати N9, посилюючи таким чином адгезда епiтелiю пiхви. Насамкiнець, N9 порушуе еттелш пiхви, що призводить до подразнення статевих органiв [21].
Виутрiшньоматковi спiралi (ВМС) е поширеним методом контрацепцп. Не iсиуe спiльно!' думки щодо впливу ВМС як сприятливого чинника ВВК чи РВВК. Та все ж повщомляли про часпше використання ВМС у жшок при ВВК чи РВВК, шж у здорових жшок. Також, деяю
дослщження виявили, що колонiзацiя кандидою була вищою у жiнок, якi використовували ВМС. Опублшована iнформацiя показала, що C. albicans можуть утворювати бiоплiвки на ВМС. Ще бiльшу концентрацiю дрiжджiв було виявлено на нитках сшралг Таким чином, ВМС може слугувати резервуаром для дрiжджiв. Науковцi дшшли висновку, що iснуе зв'язок мiж вагiнальним кандидозом та термiном використання ВМС. Жшки, якi використовували ВМС менше одного року, мали менший ризик розвитку ВВК, пов'язаного з пристроем [21]. За результатами аналопчного дослiдження, колонiзацiя Candida була вдвiчi вищою пiсля 1-5 рокiв використання ЛНГ-ВМС, що робить !! менш рекомендованою для тривалого використання у пащенток з рецидивуючим вульвовагiнальним кандидозом або з ризиком його виникнення [24].
Деяю дослщження пропонують теорда про взаемозв'язок вагiнального кандидозу та одягу. До РВВК бшьш схильш жiнки, якi були прихильницями тiсного одягу та одягу, що погано пропускае повiтря. Сприятливим фактором може бути бшизна iз синтетичних тканин, колготи. Зв'язок мiж одягом, бшизною та кандидозом пояснюють мюцевим пiдвищенням вологостi й температури, алерпчною реакцiею та гiперчутливiстю. Проте така шформащя потребуе уточнень, оскiльки не ва автори виявили взаемозв'язок [21].
Вплив статевих гормошв на розвиток РВВК. Особливу увагу при РВВК придшяють гормональному статусу жшки. У хворих на РВВК спостернали зростання естрадюлу у секреторну фазу, тодi як у здорових жшок концентращя естрадiолу знижувалась. Також вiдзначали пщвищення концентрацi! прогестерону у хворих жшок, порiвняно зi здоровими у фазу пролiферацi!. У серединi менструального циклу концентращя прогестерону у хворих пащенток була нижчою, шж у здорових. Така тенденщя спостерналася пiд час секреторно! фази. Цi змiни створюють сприятливi умови у пiхвi внаслщок порушення мiкробiоценозу та накопичення вуглеводiв, що у свою чергу сприяе розвитку РВВК. Таким чином, рекомендують дослiдження спiввiдношення естрадiолу до прогестерону, яке максимально виражене на 21 день циклу [25]. Вщомо, що колошзащя мiкроорганiзмами посилюеться пiсля менархе та знижуеться в перюд постменопаузи, тобто за активного впливу естрогешв [16].
Естроген мае здатнiсть шдтримувати вагiнальну iнфекцiю C. albicans. Це пов'язано з тим фактом, що естроген сприяе накопиченню глшогену в кштинах слизово! оболонки пiхви, який е необхщним для грибiв роду Candida. Цей гормон стимулюе перехщ з дрiжджiв до гiфально! форми. Водночас припускають, що прогестерон не мае значного впливу на стшюсть вагшально! iнфекцi!. Естрогени, якi входять до складу оральних контрацептивiв, сприяють розвитку ВВК та РВВК. Застосування цих препаратiв збiльшуе адгезiю Candida до вагшального епiтелiю. Це вщбуваеться внаслiдок стимуляцi! рецепторiв гормонiв збудника. Оральш контрацептиви впливають на iмуннi реакцi! i, як наслiдок, знижуеться вагшальна резистентнiсть до Candida. У першу чергу це вщбуваеться через зниження рiвнiв лактоферину та iмуноглобулiнiв IgA та IgG [21]. Але, слщ зазначити, що це стосуеться бiльшою мiрою високодозованих комбiнованих оральних контрацептивiв. У сучаснiй гiнекологiчнiй практищ найчастiше призначаються низько-або ультранизькодозоваш препарати, що значно зменшуе ризики.
Генетична схильшсть до РВВК. О^м гормонального статусу, причиною розвитку РВВК е порушення iмунорегуляторних механiзмiв. Зокрема, порушення локально! iмунно! вiдповiдi внаслщок зниження активностi IgA, IgM та лiзоциму у цервiкальному секретi. Водночас спостернали пiдвищення рiвня IgG та sIgA. Також при РВВК спостерпали iмуносупресiю Т-лiмфоцитiв, NK-клiтин, зниження фагоцитозу, рiвня циркулюючих iмунних комплекшв [26].
Бар'ером для шфекци е вроджена iмунна система. За розтзнавання збудника вiдповiдають iмуннi клгтини, що у свою чергу посилюе синтез прозапальних цитокiнiв. Тол-подiбнi рецептори (TLR) i рецептори лектину типу С розшзнають гриби через окремi елементи !хнiх стiнок [16]. Порушення у генах Тол-подiбних рецепторiв 2 (TLR2) часто зустрiчали у жшок з РВВК [11]. У дослщженнях на мишах дiйшли висновку, що виршальним у захистi органiзму вщ кандидозу е вироблення та передача сигналiв iнтерферону-гамма та iнтерлейкiнiв (IL-23, IL-17 та IL-22), що, ймовiрно, вщбуваеться i в людей [16]. Окремi дослiдники вiдзначають важливiсть взаемодп IL-22, NLRC4 та IL-1Ra. Порушення цього взаемозв'язку, в першу чергу дефщит IL-22, вважають фактором розвитку РВВК. На рантх стадiях кандидозу NLPR6 стимулюе синтез IL-18, що в свою чергу веде до активацп IL-22 та NRLC4, яю знову ж таки посилюють синтез IL-18 на шзшх етапах РВВК. Такий механiзм може призводити до встановлення постiйного позитивного зв'язку, який призводить до затяжного запального процесу [17].
Блостейн A. та ствавтори [11] також стверджують про генетичну схильност до РВВК. Перш за все, щеться про полiморфiзм манозозв'язуючого лектину (MBL2), який е частиною вродженого
iMymTeiy. Недостатнють активност MBL2 збiльшуe ризик РВВК у чотири рази. Собель Дж. та сшвавтори [16] також прцщлили особливу увагу манозозв'язуючому лектину. На думку дослщниюв, цей бiлок зв'язуеться з мiкрооргaнiзмaми Candida i дie як опсонiн - посилюе фагоцитоз. Це у свою чергу зменшуе кшькють збудника у статевих шляхах. Розатт Д. та спiвaвтори [17] також повщомляли про полiморфiзм гена (MBL2), який чaстiше спостерiгaли у пащенпв з РВВК, нiж у здорових жiнок.
Причиною РВВК може бути гшерактивна iмyннa вiдповiдь або неефективна iмyннa вiдповiдь, що проявляеться порушенням розпiзнaвaння фрaгментiв мембрани кандид. Полiморфiзм рецепторiв поверхнi епiтелiaльних клттин може мати шкiдливий вплив на вироблення протигрибкових цитокiнiв в оргaнiзмi хазя!на [27]. Бабула О. та сшвавтори [28] стверджують, що причиною РВВК е нездатнють виробити стшку iмyннy реaкцiю оргaнiзмy проти кандид. У такому випадку, посилення опсошзацп до цих збyдникiв вiдбyвaеться за допомогою змiни рiвнiв MBL.
1снують сyперечливi дaнi щодо змiни рiвнiв MBL у кровi мiж РВВК та контролем. Певш дослiдження вказують, що кiлькiсть MBL зростае, в той час як iншi показують, що кiлькiсть MBL знижуеться у жшок, хворих на РВВК [28, 29, 30]. З шшого боку, Хаммад Н. М. та сшвавтори [31] не знайшли статистично! вiрогiдностi мiж показниками рiвнiв MBL у здорових та хворих на РВВК жшок. Рекомендують разом з до^дженням MBL у сироватщ кровi проводити дослiдження генотипу гена MBL2. Такий пщхщ може дати бшьш детальну iнформaцiю про процеси в оргaнiзмi пaцiентiв. Перспективним видаеться лшування iз застосуванням MBL у жшок з дефщитом цього бiлкa у сироватщ кровi при РВВК.
Повщомляють про рiзнy концентрaцiю MBL при РВВК у видшеннях з шхви та у кровi. Бабула О. та сшвавтори [28] дослщжували вагшальш видiлення i дiйшли висновку, що при РВВК кшькють MBL знижуеться порiвняно з контролем. Хешч Е. та сшвавтори [29] проводили дослщження MBL у кровi жiнок, хворих на РВВК. У висновках зазначають, що, на вiдмiнy вiд вагшальних видiлень, у кровi кiлькiсть MBL була вищою у жiнок, хворих на РВВК, шж у контрольнш грyпi. Цi ж автори повщомляють, що важко точно визначити та стандартизувати MBL у вaгiнaльномy секрету оскiльки його склад змiнюеться залежно вiд менструального циклу.
Хенiч Е. та сшвавтори [29] повщомляли, що середня концентращя MBL у кровi жшок за РВВК, що використовували контрацептиви (гормоновмiснa внyтрiшньомaтковa спiрaль або оральш контрацептиви), була вищою, шж у жшок з РВВК без застосування гормональних контрaцептивiв. Це узгоджуеться з теорiею, що шфекцп статевих оргашв можуть посилюватися пiд дiею естрогенiв. Ц ж автори повщомляли, що пюля лшування кiлькiсть MBL у сироватщ кровi зменшувалась.
Пщсумовуючи iнформaцiю щодо манозозв'язуючого лектину, хочемо зазначити, що змiни концентрацп MBL виявляли в основному у жшок з РВВК. У рiзних дослщженнях зyстрiчaються поодинокi здоровi ж1нки з пщвищеними показниками цього бшка, що не вщповщали показникам контрольно! групи, та хворi на РВВК, показники яких були нижчi або на рiвнi здорових жшок. Це пояснювали полiморфiзмом гена MBL2, що вщповщае за синтез цього бiлкa [29].
Окремо науковщ звертають увагу на ген NLRP3. Цей ген кодуе запальш цитокши IL-1, IL-18, полiморфiзм цього гена часто зyстрiчaли у пaцiенток за РВВК [11].
У дослщженнях при обстеженш жшок, дiйшли висновку, що мyтaцiя гена CLEC7A призводить до порушення функци цитоюшв i, як нaслiдок, - рецидивуючих iнфекцiй слизових оболонок [32]. В експериментах, що були проведен на мишах, спостерiгaли посилення грибкового ураження у грyпi тварин з порушеннями рецепторiв Р-глюкану та дектину-1 [33, 34].
На основi дослiдження профiлю цитокiнiв (IL-1Ra, IL-1P, IL-6, IL-17, IL-22, TNF-a,) та Т-хелперiв (Th-1, Th-2, Th-17) у кровi жiнок з РВВК повщомляють про надмiрний синтез цитоюшв. Така реакщя оргaнiзмy е бшьш схожою на аугамунний запальний процес, шж на порушення фyнкцi! iмyнiтетy, а саме Т-хелперiв. На думку aвторiв, до РВВК призводить зростання активносп IL-1P та невiдповiднa реакщя IL-1Ra. Тaкi висновки можуть сприяти пошуку нових схем лiкyвaння, як будуть спрямовaнi на зменшення запального процесу [35].
На основi таких даних припускають, що схильнiсть оргашзму до РВВК пов'язана з генетичними факторами. Генетична схильнiсть до РВВК також пщтверджуеться даними про амейний анамнез [35]. Дослiдження на мишах та обстеження людей свщчать про те, що при РВВК рщко спостерпали дефiцит iмyнно! реaкцi! на грибкових агенпв, але поширеною була гшерзапальна реaкцiя на колонiзaцiю Candida. Ймовiрно, причиною були генетичнi фактори. У зв'язку з цим мазда Candida не можна вважати основною причиною захворювання. Сучасш нayковцi, що активно дослщжують РВВК, вважають за необхщне провести глибокий aнaлiз генетичних дослiджень у поеднaннi з глибоким aнaлiзом iмyнологiчних дослiджень у пащенпв з РВВК. Це дасть змогу зрозумгти роль вродженого та набутого iмyнiтетy у жшок з щею пaтологiею [17].
Бiоплiвки rp^ÏB Candida. Характеристики вiрyлентностi C. albicans, яю сприяють реaлiзaцiï ïï патогена властивостей, складаються зi здaтностi пржднуватися до епiтелiaльниx клiтин, переxодy дрiжджiв у гiфи, секрецiï позaклiтинниx г^рол^^н^ ферментiв (протешаз i фосфолiпaз), фенотишчно1' aдaптивностi й утворення бiоплiвки [36]. До утворення бюптвки, яка e важливим фактором вiрyлентностi та зaбезпечye резистентнiсть до терaпiï, сxильнa бшьшють грибiв роду Candida spp. (90%). З дослщжень вiдомо, що така властивють бiльш виражена у представника Candida non-albicans - C. tropicalis порiвняно з C. albicans. [37].
До утворення бюпшвки сxильнa бшьшють iзольовaниx мiкрооргaнiзмiв виду Candida. З дослщжень вiдомо, що таку властивють мають бiля 90% циx грибiв. Важливо зазначити, що iзоляти з сильними aдгезiйними властивостями були видшеш вiд пaцieнтiв з ВВК, тодi як вiд РВВК iзоляти мали слaбшi aдгезiйнi властивосп. Посилення адгезп також вiдбyвaeться за рaxyнок синтезу фосфолшази. Це ферменти, яю пов'язаш з iнфекцiйними процесами, сприяють адгезп та швазп при гостриx i рецидивуючж вyльвовariнiтax. Синтез фосфолiпaзи виявлено у C. albicans та C. guilliermondii. В окремиx iзолятiв C. glabrata було виявлено такий же фактор вiрyлентностi. В цiломy, iзоляти РВВК були менш вiрyлентними, шж iзоляти ВВК, xочa здавалося, що мало б бути навпаки. Це ще раз доводить, що причина РВВК приxовaнa у генетичнш с^льност оргaнiзмy xaзяïнa [38]. У випaдкax генетично1' сxильностi до РВВК вiдбyвaeться посилена колонiзaцiя пixви, яка сyпроводжyeться запаленням через сильну локальну iмyннy вiдповiдь. Така реaкцiя важко mддaeться контролю, i все, що зaлишaeться лiкaревi, - це протигрибковi препарати [16].
Свiдсiнкi А. та ствавтори [39] уперше вiзyaлiзyвaли гриби роду Candida у бiоптaтax з mxßR Результати цього дослiдження суперечать загальноприйнятим уявленням про взaeмодiю збудника з вагшальним епiтелieм, адже вони не виявили слщв утворення бiоплiвок у rn^ern^ з ВВК та РВВК. Автори також заявляють, що гриби Candida на поверxнi епiтелiю були поодинокими i не прилягали до слизово1' оболонки пixви. З iншого боку, при вaгiнaльномy кaндидозi помгтш бiлi нашарування на епiтелiï mxm, якi мають вигляд бiоплiвки. Автори стверджують, що цi бiлi нашарування нaспрaвдi e глибоким запальним шфшьтратом, а кандидозна iнфекцiя в основному локaлiзyвaлaся у вaгiнaльномy секретi.
Висновки. У висновкax xочемо зазначити, що РВВК зaлишaeться актуальним питанням у практищ лiкaря aкyшерa-гiнекологa. На сьогодшшнш день e начасним визначення ytix фaкторiв ризику рецидивування процесу. За остант роки внaслiдок розвитку методiв виявлення та видово1' iдентифiкaцiï збудника спостерпають зaцiкaвленiсть до вивчення uieï пaтологiï науковцями зi всього св^. Але меxaнiзм розвитку РВВК потребye бiльш детального вивчення. Це призведе до розвитку новиx пiдxодiв у л^вант, оскшьки на сьогоднi зростж: кiлькiсть випадюв резистентностi грибiв Candida до aзолiв. Акцентyeмо увагу на тому, що важливу роль у розвитку РВВК вiдiгрae генетична сxильнiсть, що nроявляeться у порyшеннi iмyнноï вiдповiдi.
Таким чином, всебiчне поглиблене визначення причин виникнення, меxaнiзмiв вiрyлентностi й резистентностi грибково1' iнфекцiï, удосконалення дiarностичниx пiдxодiв дозволить по-новому ощнити патогенез рецидивуючого ВВК i визначити оптимальну тактику лiкyвaння.
Л1ТЕРАТУРА
1. Коновалова, Т. С., & Степаненко, В. I. Рацюнальна етютропна, патогенетична та мкцева терaniя при сечостатевому кандидоз1 в жшок Украшський журнал дерматологи, венерологи, косметологи, 2007. 62-73.
2. Вринчану, Н. О. (2016). Кандидоз. Проблеми та перспективи антифунгально1 терапи (частина I). Фармаколопя та лжарська токсиколог, (6), 3-11.
3. Sherrard, J., Wilson, J., Donders, G., Mendling, W., & Jensen, J. S. (2018). 2018 European (IUSTI/WHO) International Union against sexually transmitted infections (IUSTI) World Health Organisation (WHO) guideline on the management of vaginal discharge. International journal of STD & AIDS, 29(13), 1258-1272.
4. Щерба, О., Ластовецька, Л., & Шако, В. (2019). Особливосп кличного перебиу xронiчноrо кандидозно-герпетичного вульвовапнпу. Збiрник науковж праць Асоцiaцiï aкyшерiв-riнеколоriв Украгни, 2 (44), 126-131.
5. Miró, M. S., Rodriguez, E., Vigezzi, C., Icely, P. A., Riera, F. O., Vargas, L., ... & Sotomayor, C. E. (2017). Vulvovaginal candidiasis: An old disease with new challenges. Revista iberoamericana de micologia, 34(2), 65-71.
6. Zordan, R., & Cormack, B. (2011). Adhesins in opportunistic fungal pathogens. Candida and candidiasis, 243-P2.
7. Сyxaновa, А. А., Савченко, С. G., & Коломшченко, Т. В. (2015). Можливосп корекцп мюцевого iмyнiтетy у жiнок з рецидивуючим вульвовагшальним кандидозом. Здоровье женщины, (2), 124-128.
8. Turner S.A., Butler G. The candida pathogenic species complex. Cold Spring Harbor Perspectives in Medicine. 2014; 4(Suppl. 9): a019778. DOI:10.1101/cshperspect.a019778.
9. Сyxaновa, А. А., Савченко, С. G., & Коломшченко, Т. В. (2014). Сучасш п^оди до терапп рецидивуючого вульвовапнального кандидозу. Здоровье женщины №7 (93), 146 - 150.
10. Kravchenko, О. V. (2021). Проблемш питання дiaгностики та лiкyвaння вyльвовaгiнiтiв змшано1 бaктерiaльно-кaндидозноï етiологiï. Reproductive Endocrinology, (57), 43-46.
11. Blostein, F., Levin-Sparenberg, E., Wagner, J., & Foxman, B. (2017). Recurrent vulvovaginal candidiasis. Annals of Epidemiology, 27(9), 575-582.
12. Rathod, S. D., Klausner, J. D., Krupp, K., Reingold, A. L., & Madhivanan, P. (2012). Epidemiologic features of Vulvovaginal Candidiasis among reproductive-age women in India. Infectious diseases in obstetrics and gynecology, 2012.
13. Романенко, Т. Г., Стаселович, Л. Ю., & Сулiменко, О. М. (2020). Рацюнальна тератя кандидозного вульвовапнггу шд час вагггносп. Reproductive Endocrinology, №3(53), 105-108.
14. Donders, G. G., Bellen, G., & Mendling, W. (2010). Management of recurrent vulvo-vaginal candidosis as a chronic illness. Gynecologic and obstetric investigation, 70(4), 306-321.
15. Van Riel, S. J., Lardenoije, C. M., Oudhuis, G. J., & Cremers, N. A. (2021). Treating (Recurrent) Vulvovaginal Candidiasis with Medical-Grade Honey—Concepts and Practical Considerations. Journal of Fungi, 7(8), 664.
16. Sobel, J. D. (2016). Recurrent vulvovaginal candidiasis. Americanjournal of obstetrics and gynecology, 214(1), 15-21.
17. Rosati, D., Bruno, M., Jaeger, M., Ten Oever, J., & Netea, M. G. (2020). Recurrent vulvovaginal candidiasis: an immunological perspective. Microorganisms, 8(2), 144.
18. Калугина, Л. В., & Татарчук, Т. Ф. (2012). Вульвовагинит в практике семейного врача: выбор терапевтического подхода. Репродуктивная эндокринология, (6), 38-42.
19. Коновалова, Т. C., & Степаненко, В. I. (2006). Особливосп клшчного переб^ сечостатевого кандидозу у жшок залежно ввд стану мшроценозу тхви i кишшвника. Мжолопя, 4, 59-70.
20. Beikert, F. C., Le, M. T., Koeninger, A., Technau, K., & Clad, A. (2011). Recurrent vulvovaginal candidosis: focus on the vulva. Mycoses, 54(6), e807-e810.
21. Gonçalves, B., Ferreira, C., Alves, C. T., Henriques, M., Azeredo, J., & Silva, S. (2016). Vulvovaginal candidiasis: epidemiology, microbiology and risk factors. Critical reviews in microbiology, 42(6), 905-927.
22. Marchaim, D., Lemanek, L., Bheemreddy, S., Kaye, K. S., & Sobel, J. D. (2012). Fluconazole-resistant Candida albicans vulvovaginitis. Obstetrics & Gynecology, 120(6), 1407-1414.
23. Maraki, S., Mavromanolaki, V. E., Stafylaki, D., Nioti, E., Hamilos, G., & Kasimati, A. (2019). Epidemiology and antifungal susceptibility patterns of Candida isolates from Greek women with vulvovaginal candidiasis. Mycoses, 62(8), 692-697.
24. Donders, G. G. G., Bellen, G., Ruban, K., & Van Bulck, B. (2018). Short-and long-term influence of the levonorgestrel-releasing intrauterine system (Mirena®) on vaginal microbiota and Candida. Journal of medical microbiology, 67(3), 308-313.
25. Баркалова, Э. Л. (2013). Гормональный статус больных хроническим рецидивирующим канидиозным вульвовагинитом. Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология, 1, 160-162.
26. Доленко, О. В. (2015). Состояние иммунитета у женщин репродуктивного возраста с хроническим рецидивирующим вагинальным кандидозом. Международный медицинский журнал.
27. Powell, A. M., & Nyiijesy, P. (2014). Recurrent vulvovaginitis. Best Practice & Research Clinical Obstetrics & Gynaecology, 28(7), 967-976.
28. Babula, O., Lazdane, G., Kroica, J., Ledger, W. J., & Witkin, S. S. (2003). Relation between recurrent vulvovaginal candidiasis, vaginal concentrations of mannose-binding lectin, and a mannose-binding lectin gene polymorphism in Latvian women. Clinical Infectious Diseases, 37(5), 733-737.
29. Henic, E., Thiel, S., & Mâidh, P. A. (2010). Mannan-binding lectin in women with a history of recurrent vulvovaginal candidiasis. European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology, 148(2), 163-165.
30. Liu, F., Liao, Q., & Liu, Z. (2006). Mannose-binding lectin and vulvovaginal candidiasis. International Journal of Gynecology & Obstetrics, 92(1), 43-47.
31. Hammad, N. M., El Badawy, N. E., Nasr, A. M., Ghramh, H. A., & Al Kady, L. M. (2018). Mannose-binding lectin gene polymorphism and its association with susceptibility to recurrent vulvovaginal candidiasis. BioMed research international, 2018.
32. Sobel, J. D. (1992). Pathogenesis and treatment of recurrent vulvovaginal candidiasis. Clinical Infectious Diseases, 14(Supplement_1), S148-S153.
33. Taylor, P. R., Tsoni, S. V., Willment, J. A., Dennehy, K. M., Rosas, M., Findon, H., ... & Brown, G. D. (2007). Dectin-1 is required for p-glucan recognition and control of fungal infection. Nature immunology, 8(1), 31-38.
34. Carvalho, A., Giovannini, G., De Luca, A., D'angelo, C., Casagrande, A., Iannitti, R. G., ... & Romani, L. (2012). Dectin-1 isoforms contribute to distinct Th1/Th17 cell activation in mucosal candidiasis. Cellular & molecular immunology, 9(3), 276-286.
35. Sobel, J. D., & Sobel, R. (2018). Current treatment options for vulvovaginal candidiasis caused by azole-resistant Candida species. Expert opinion on pharmacotherapy, 19(9), 971-977.
36. De Medeiros, M. A. P., de Melo, A. V., de Sousa, A. M., Silva-Rocha, W. P., Milan, E. P., & Chaves, G. M. (2017). Characterization of virulence factors of vaginal and anal isolates of Candida albicans sequentially obtained from patients with vulvovaginal candidiasis in north-east Brazil. Journal de Mycologie Médicale, 27(4), 567-572.
37. Sardi, J. C. O., Scorzoni, L., Bernardi, T., Fusco-Almeida, A. M., & Giannini, M. M. (2013). Candida species: current epidemiology, pathogenicity, biofilm formation, natural antifungal products and new therapeutic options. Journal of medical microbiology, 62(1), 10-24.
38. Faria-Gonçalves, P., Rolo, J., Gaspar, C., Oliveira, A. S., Pestana, P. G., Palmeira-de-Oliveira, R., ... & Palmeira-de-Oliveira, A. (2020). Recurrent vulvovaginal Candida spp isolates phenotypically express less virulence traits. Microbial Pathogenesis, 148, 104471.
39. Swidsinski, A., Guschin, A., Tang, Q., Dorffel, Y., Verstraelen, H., Tertychnyy, A., ... & Jiang, X. (2019). Vulvovaginal candidiasis: histologic lesions are primarily polymicrobial and invasive and do not contain biofilms. American journal of obstetrics and gynecology, 220(1), 91-e1.
