CC BY
32
КБК 2226-2849
В1СНИК МАР1УПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1ЛОСОФ1Я, КУЛЬТУРОЛОГ1Я, СОЦ1ОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 10
УДК 786.207(045) Ю. С. Сабадаш РЕЦЕНЗ1Я НА ВИДАННЯ:
Молчанова Т. О. Мистецтво шашста-концертмейстера у культурно-1сторичному контекст1: ктор1я, теор1я, практика : монограф1я. - Льв1в : Л1га Прес, 2015. - 558 [2] с.
Проанал1зована монограф1я «Мистецтво татста-концертмейстера у культурно-1сторичному контекст1: 1стор1я, теоргя, практика» проф. Молчановог Т. О. Наголошено, що ця робота е першою спробою в украгнському музикознавств1 комплексного дослгдження гсторико-культурног генези фаху татста-концертмейстера та системи набуття знань I навичок його д1яльност1 у р1зних напрямках. Зазначено, що у контекст1 сучасног ор1ентацИ украгнського музикознавства,
спрямованого на анал1з Iсторичних процес1в розвитку музичного мистецтва та перегляду усталених погляд1в щодо сприйняття явищ профестно'г музичног традицп, обрання досл1дницею теми монографи видаеться на чаЫ.
Шдкреслено беззаперечну наукову варт1сть I перспективтсть гг використання як у курсах «1стори музики», «1стори фортетанного мистецтва», «Основи концертмейстерськог роботи», «1стори вокального мистецтва», «Культурологи», в1дпов1дно й у педагог1чнт та концертно-виконавськгй практицг, а висновки, сформульованг наприкгнцг монографи, е вагомим теоретичним тдхрунтям для подальших досл1джень, розробок стратеги Ыших виконавських керункгв.
Зазначено, що вона стане у нагод1 науковцям, студентам, пращвникам культури, д1ячам мистецтв та е вагомим внеском у розвиток украгнськог культурологи та сучасного музикознавства.
Як вщомо, концертмейстерство - особливий рiзновид виконавсько! дiяльностi танюта. Концертмейстер - це музикант, без якого не може обштися жоден з виконавщв. Оперний чи балетний спектакль, виступ хорового колективу чи будь-який музичний конкурс не можуть вщбутися без попередньо'1 ствпращ з концертмейстером, його активно! участ у виконавськш штерпретацп твору. Вш мае волод^и спещальними фаховими якостями, пов'язаними з необхщшстю розподшяти слухову та вiзуальну увагу на кшька об'екпв. Виконуючи свою партию, концертмейстер повинен бути у ■псному контакт з солютом чи диригентом, орiентуватися на 1хню гру чи жест. Вш мае вщчувати себе «оркестром», працюючи з оперно-симфошчними творами, частиною цшого - у дует з шструменталютами.
Проте i дониш iсторiя i теорiя фаху концертмейстера залишаеться малодослщженою гшкою музикознавства. Склалася вельми парадоксальна ситуащя:
МИСТЕЦТВО
ШАШСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА У КУЛЫУРНО-1СТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТ1: 1стор1я, теорш, практика
КБК 2226-2849
В1СНИК МАР1УПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УН1ВЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1ЛОСОФ1Я, КУЛЬТУРОЛОГ1Я, СОЦ1ОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 10
мистецтво ташста-концертмейстера, яке впродовж столт формувалося та закршлювалося у виконавськiй практицi, мае свою специфшу, виконавськi, педагогiчнi завдання, дютало найбiльш широкого розповсюдження саме як фах, дос не отримало теоретичного обгрунтування у спецiальних наукових джерелах. Вщсутш не лише фундаментальнi пращ, в яких проблема розглядалася б як цшсне юторико-культурне явище, а й таю, де б розроблялася система набуття виконавських знань i навичок -дослщження системно-формуючо'1 методологи, кшцевим результатом яко'1 е створення цшьових засад пiдготовки музиканта цього керунку на принципах взаемозалежносп та взаемозв'язку мiж рiвнями розвитку. До того ж, ниш не здшснено i чiткого дефiнiцiйного визначення фаху - спроби цього термшолопчного формулювання знаходяться у станi розбiжностi та суперечливосп. Все зазначене вище визначае принципову актуальшсть теми дослiдження.
Молчанова Т. О. зосередила сво'1 науковi пошуки на осмисленнi мистецтва концертмейстера як своерщного рiзновиду виконавсько'1 дiяльностi. Та справедливо акцентуе на тому, що цей фах е особливим рiзновидом спiльного виконавства, яке базуеться на двох детермшантах - самоцшшсть як складова фахово'1 довiри до себе з вшьним самовисловлюванням кожного з виконавщв дуету, та едшсть загального музичного простору для обох, визначена дослщницею як «праця у взаемодп». Використовуючи джерелознавчий, iсторико-логiчний, герменевтичний, анал^ичний, ретроспективний та обсервацiйний дослщницью методи, у монографп вiдстежуеться еволющя формування концертмейстерського фаху вiд витоюв до сьогодення, у цьому контекст! здшснено аналiз становлення камерних вокальних та iнструментальних жанрiв, а також шструментар^ та визначена 1х роль у процес функцiонування мистецтва спшьного музикування удвох; з'ясовано змiст деяких дефшщшних визначень, надано чiтких формулювань цього виконавського рiзновиду.
Дослiджуючи коршня цього фаху, Молчанова Т. О. справедливо зауважуе, що мистецтво спшьного музикування юнувало з давшх давен та було пов'язане зi стосунками людей у суспшьста, 1'х рольово! та емоцшно! взаемодп, тому i його розвиток ставав наслiдком ще'1 кореляцii на всiх рiвнях суспшьно-пол^ичних процесiв, що вiдбувалися у сощумь Його корiння сягають ще первюного устрою та вельми тривалий час воно залишалося мистецтвом синкретичним - музикант уособлював актора, спiвака, акомпашатора, почасти ще й циркача, декламатора i танцiвника. У добу Середньовiччя також ще не виникло фундаментальних для музично'1 культури визначень «музичний твiр» i «музичне виконавство» - юнувало лише сукупне поняття музики та музиканта - людини, яка творить це мистецтво у реальному звучанш. Та лишень з появою нотописьма, поступовим збагаченням оперного, камерно-вокального та камерно-шструментального репертуару, вщкриттям навчальних музичних закладiв, а також запровадженням курсу з виховання пiанiстiв-акомпанiаторiв (згодом -концертмейстерiв) цей рiзновид дiяльностi пiанiста став окремою важливою складовою виконавства. На сьогодш цей фах являе собою виконавський феномен, який впродовж багатьох столт гнучко фшсував трансформацiю становлення та динамшу розвитку мистецтва спiльного музикування, що еволюцюнувало синхронно з безперервною змшою iсторичноi структури музично'1 культури та з кожним еволюцшним етапом оновлювало мапстральний напрям, широту обрпв. Пройшовши нелегкий шлях самоствердження та спростування усталених поглядiв щодо визначення «первинность вторинностi» участi музикантiв у форма^ спiльного музикування, цей виконавський рiзновид сприяв появi такого спещалюта як пiанiст-концертмейстер та утвердженню прюритетносп фаху.
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНШЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1ЛОСОФ1Я, КУЛЬТУРОЛОГ1Я, СОЦ1ОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 10
У першому роздш здiйснено грунтовний аналiз джерелознавчо'' бази вивчення проблематики мистецтва спшьного виконавства та, зокрема, ташста-концертмейстера, процес теоретичного усвщомлення функцш супроводу у трактатах музикаштв XV-XVIII ст., у працях i статтях провiдних втизняних та iноземних музикознавцiв, виконавцiв i музикаштв-практиюв Х1Х-ХХ1 ст. Водночас опрацьоваш й джерела, в яких розглядаються практичнi професiйнi питання виконавства на шструментах, з рiзними колективами, ствпраця з якими входить у сферу дiяльностi концертмейстера.
У цьому роздш також впорядковано тезаурус термшологп окресленого темою розвщки фаху концертмейстера, який охоплюе поняття, термiни та визначення, i справедливо наголошено, що його перегляд мае стояти на порядку денному не лише музикознавщв, а й кожного виконавця, який бере участь у процес спшьно! гри, що, вщповщно, сприятиме грамотнш лексичнш комушкацп.
Другий роздiл присвячено аналiзу iсторико-культурних процесiв кожно'' епохи, що уможливлюе осягнення циклiчностi етапiв формування спшьного виконавства. Саме у такому формат простежено юторичну еволюцiю мистецтва спшьно! гри - вiд його витоюв через вiдповiднi етапи становлення та розвитку до сучасних рiзновидiв концертмейстерського виконавства.
Третш роздiл висвiтлюе аналiз юторико-сощальних передумов визрiвання мистецтва пiанiста-акомпанiатора в Укрш'ш XIX-поч. XX ст. Зазначено, що завдяки подвижницькш дiяльностi видатних укра'нських акомпанiаторiв-концертмейстерiв фах пiанiста-концертмейстера набув статусу самостийно! галузi виконавства та мав, вщповщно, значний вплив на становлення та розвиток мистецтва спшьного виконавства. У вщповщнш оптищ проаналiзовано юторш музичного життя й музично'1' осв^и захiдного регiону Укра'ни - Галичини як яскравого та самобутнього явища в укра'нському культурному простора
Четвертий роздiл розглядае вербальне i невербальне спшкування у фаховiй ствпращ «концертмейстер - солют». У роздш проаналiзовано творчу лабораторiю концертмейстера та солюта, з'ясовано передумови 1'х творчо'' взаемодп та скерованостi дiй пщ час опрацювання твору. Водночас окреслеш передумови та мотивацп психологiï стосунюв пiанiста-концертмейстера i солiста на етат спiвпрацi. Адже саме психофiзiологiчнi властивосп концертмейстера мають великий вплив на регулящю комунiкативних контактiв з солютом та його творчу адаптацiю.
Представлена у п'ятому роздш методолопя опанування комплексом навиюв i знань базуеться на обгрунтованому технологiчному аналiзi уах рiзновидiв концертмейстерсько'' роботи.
Не можна оминути увагою й цiкавий шюстративний матерiал, зiбраний та оброблений дослщницею, який вдало гармошзуе та умотивовуе весь теоретичний матерiал (вмiщено у додатках монографп).
Насамкшець хочеться знайти слова вдячносп Т. О. Молчаново'' за пiдготовку такого цiкавого видання. Розглядаючи розвiдку, як перший досвщ концептуального дослiдження феномену пiанiста-концертмейстера у соцюкультурному контекстi, слiд пiдкреслити беззаперечну наукову вартють i перспективнiсть ïï використання як у курсах «1сторп музики», «Iсторiï фортепiанного мистецтва», «Основи концертмейстерсько'' роботи», «Iсторiï вокального мистецтва», культурологи, вщповщно й у педагопчнш та концертно-виконавськш практицi. Зазначу, що висновки, сформульоваш наприкiнцi монографiï, е вагомим теоретичним пщгрунтям для подальших дослiджень, розробок стратегiï iнших виконавських керункiв.
На нашу думку, монографiя «Мистецтво пiанiста-концертмейстера у культурно-юторичному контекстi: iсторiя, теорiя, практика» мае очевидне практичне значення,
ISSN 2226-2849
В1СНИК МАРГУПОЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО УНШЕРСИТЕТУ СЕР1Я: Ф1ЛОСОФ1Я, КУЛЬТУРОЛОГ1Я, СОЦ1ОЛОГ1Я, 2015, ВИП. 10
щкава, актуальна, вона стане у нагодi науковцям, студентам, пращвникам культури, дiячам мистецтв та е вагомим внеском у розвиток украшсько'1 культурологи та сучасного музикознавства.
The Review of the Edition:
Molchanova T.O. The Art of the pianist-concertmaster in the culture-historical context: history, theory, practice: monograph. - Lviv: LigaPress, 2015. - 558p.
There analyzed the monograph «The Art of the pianist-concertmaster in the cultural-historical context: history, theory, practice» by professor Molchanova T.O. There stressed that this work is a first attempt in Ukrainian musicology of a complex research of a historical and cultural origin of occupation of a pianist-concertmaster and the system of gaining knowledge and skills of his activity in different directions. There marked that in the context of a modern orientation of Ukrainian musicology, which is directed onto the analysis of historical processes of development of music art and the revision of the established views onto the perception of phenomena of professional music tradition, choosing the theme of the monograph is very up-to-date.
There underlined the undeniable scientific value and the availability while giving lectures in such courses as «The History of music», «The History ofpiano art», «The History of vocalic art», «Culture Studies», as well as in teaching practice and concert mastery, and conclusions which are formulated at the end of the monograph are theoretical background for further investigations, developing strategies of other mastery concertmasters.
There marked that it will be useful for scientists, students, cultural workers and is a considerable contribution into the development of Ukrainian culture studies and modern musicology.
