CC BY
44
Л1ТЕРАТУРА
1. Бiбiк Н. Формування предметних компетентностей в учшв початково! школи: монографiя / Бiбiк Н., Вакуленко М., Мариненко В. та ш. - К.: Педагогiчна думка, 2014. - 346 с.
2. Бондар В. Конкурентоздатшсть педагога як складова його професшно! компетентностi / В. Бондар // Сучасна початкова освгга: вектори розвитку: зб. наук. праць. - Бердянськ, 2012. - С. 38-42.
3. Локшина О. I. Змют школьно! освiти в кра!нах Свропейського Союзу: теорiя i практика (друга половина ХХ - початок XXI ст.): монографiя / О. I. Локшина. - К.: Богданова А. М., 2009. - 404 с.
4. Савченко О. Я. Дидактика початково! школи: шдручник / О. Я. Савченко. - К., 2012. - 504 с.
5. Цимбалару А. Д. Педагопчне проектування освггаього простору в школi I ступеня: теорiя i практика: монографiя / А. Д. Цимбалару. - К.: Педагопчна думка, 2013. - 691 с.
REFERENCES
1. Bibik N. M., Vakulenko M. S., Martynenko V. O. ta in. Formuvannya predmetnykh kompetentnostey v uchniv pochatkovoyi shkoly [Formation of subject competence in elementary school students]: monohrafiya. Martynenko. - Kyyiv: Pedahohichna dumka, 2014. 346 р.
2. Bondar V.I. Konkurentozdatnisf pedagoga yak skladova jogo profesijnoyi kompetentnosti [Competitiveness teacher as part of his professional competence]. Pochatkova shkola, 2008, vol.7, рр. 22-23.
3. Lokshyna O.I. Zmist shkilnoyi osvity' v krayinax Yevropejs'kogo Soyuzu: teoriya i praktyka (druga polovyna XX — pochatok XXI st.) [The content of school education in the European Union: Theory and Practice (second half of XX-beginning of XXI century)], Kyyiv : Bogdanova A.M., 2009. 404 р.
4. Savchenko O.Ya. Dy dakty ka pochatkovoyi osvity' [Didactic primary education], Kyyiv: Gramota, 2012. 504 р.
5. Cymbalaru A.D. Pedagogichne proektuvannya osvitnogo prostoru v shkoli I stupenya: teoriya i praktyka [Teacher designing educational environment at school and degree: Theory and Practice], Kyyiv: Pedagogichna dumka, 2013. 692 р.
УДК 378.147
Н. Д. КАБУСЬ
РЕСУРСНИЙ П1ДХ1Д ЯК П1ДГРУНТЯ СОЩАЛЬНО-ПЕДАГОГ1ЧНО1 Д1ЯЛЬНОСТ1 З1 СТАЛОГО РОЗВИТКУ СОЦ1АЛЬНИХ ГРУП
Обтрунтовано значущкть застосування ресурсного тдходу як методологгчного тдтрунтя соц1ально-педагог1чно'1 дгяльностг 3i сталого розвитку соцгальних груп. Виявлено види зовтштх та внутрштх ресурав, необхгдних для сталого розвитку соц1ально'1 групи. Показано, що сощально-педагоггчна д1яльн1сть е важливим ресурсом стимулювання сощальних груп до сталого розвитку. З урахуванням того, що розвиток е внутрШньо детермгнованим процесом яюсних змгн субъекта, котрий вгдбуваеться за умов активгзацИ його внутршнгх ресурсних можливостей, пов'язаний з переходом вгд потенцшного до актуального й водночас потребуе стимулювання означених процеав ззовш через знаходження точок резонансу, доведено, що ефективтсть соц1ально-педагог1чног дгяльностг з1 сталого розвитку сощальних груп забезпечуеться здатнгстю ii суб'ектгв активгзовувати власнг ресурси (знання, вмтня, зд1бност1, творчий потенщал), доцшьно використовувати педагог1чн1, соц1ально-педагог1чн1, тформацшт ресурси, а також залучати соцгальт, людсьт ресурси громади з метою актуалгзаци внутрштх ресурав соцгальних груп: iхнього духовного, творчого, дгяльтсного, субъектного, соцгального потенцгалу, внутрштх чинниюв i мотивгв, котр1 е рушшною силою Ы саморозвитку, що загалом сприятиме нарощуванню людського та со^ального капталу як основних ресурав сталого розвитку сусптьства.
Ключовi слова: сталий розвиток, ресурси, ресурсний пiдхiд, сощальна група, сталий розвиток соцiальноi групи, соцiально-педагогiчна дiяльнiсть.
Н. Д. КАБУСЬ
РЕСУРСНЫЙ ПОДХОД КАК ОСНОВА СОЦИАЛЬНО-ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ДЛЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ СОЦИАЛЬНЫХ ГРУПП
Обоснована значимость применения ресурсного подхода как методологической основы социально-педагогической деятельности по устойчивому развитию социальных групп. Выявлены виды внешних и внутренних ресурсов, необходимых для устойчивого развития социальной группы. Показано, что
социально-педагогическая деятельность является важным ресурсом стимулирования социальных групп к устойчивому развитию. С учетом того, что развитие является внутренне детерминированным процессом качественных изменений субъекта, который происходит благодаря активизации его внутренних ресурсных возможностей, связан с переходом от потенциального к актуальному и в то же время нуждается в стимулировании указанных процессов извне через нахождения точек резонанса, доказано, что эффективность социально-педагогической деятельности для устойчивого развития социальных групп обеспечивается способностью ее субъектов активизировать собственные ресурсы (знания, умения, способности, творческий потенциал), целесообразно использовать педагогические, социально-педагогические, информационные ресурсы, а также привлекать социальные, человеческие ресурсы общества с целью активизации внутренних ресурсов социальных групп: их духовного, творческого, деятельностного, субъектного, социального потенциала, внутренних факторов и мотивов, которые являются движущей силой саморазвития, что в целом будет способствовать наращиванию человеческого и социального капитала как основных ресурсов устойчивого развития общества.
Ключевые слова: устойчивое развитие, ресурсы, ресурсный подход, социальная группа, устойчивое развитие социальной группы, социально-педагогическая деятельность.
N. KABUS
THE RESOURCE APPROACH AS THE FOUNDATION OF THE SOCIO-PEDAGOGICAL ACTIVITIES FOR THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF
SOCIAL GROUPS
The article accentuates the importance of the resource approach implementation as a methodological basis of socio-pedagogical activities for sustainable development of social groups. The kinds of internal and external resources necessary for sustainable development of the social groups are revealed. It is proved that socio-pedagogical activity is an important resource of promotion the social groups to sustainable development. The paper demonstrates the development as the internally determined process of qualitative changes in the subject, which takes place under conditions of activation of his internal resources.The development presupposes transferring from the potential to the actual and requires the promotion of these processes from outside through finding the resonance points. The article proves that the efficiency of social and educational activity for sustainable development of social groups is provided by the range of abilities of the subjects to activate their own resources (knowledge, skills, abilities and creativity). It is also expedient to use the appropriate pedagogical, social, educational and informational resources and involve the social and human resources of the community to activate the internal resources of the social group: their spiritual, creative, active, subjective and social potential together with the internal factors and motives, which are the power force of their self-development. Their activation will help build human and social capital as a key resource for the sustainable development of the society.
Key words: sustainable development, resources, resource approach, social group, sustainable development of social group, social and educational activity.
Реалiзацiя стратеги сталого розвитку цившзацл [8] як основного opieffrnpa третього тисячолотя, що передбачае збалансований поступальний еколопчний, економiчний та сощальний прогрес св^ово! спшьноти протягом тривалого часу, можлива лише за умов обеднання зусиль рiзних сощальних груп: дтей, молод^ дорослих, людей старшого вшу, им!, громади, наци як ключових ланок забезпечення сталосп в ушх напрямах суспшьного розвитку [1, с. 275-281], виршення глобальних проблем людства не може бути досягнуте зусиллями окремих особистостей. Разом з тим означеш групи ниш самi не характеризуются гармоншшстю власного юнування. Стимулювання сощальних груп до сталого розвитку потребуе оргашзащ! щлеспрямовано! сощально-педагопчно! дiяльностi в цьому напрямi [3; 4], важливими субектами яко! е вчитель, сощальний педагог, сощальний пращвник як фахiвцi, котрi в професшнш дiяльностi взаемоддать з представниками рiзних сощальних груп, реалiзуючи осв^ньо-виховну й соцiальну полггику держави.
Результативнiсть тако! дiяльностi значною мiрою залежить вiд усвiдомлення !! методологiчних засад, застосування методологiчних пiдходiв, якi, розкриваючи способи оргашзащ! i побудови теоретично! i практично! дiяльностi в певному напрямi, забезпечують !! ефективнiсть. З урахуванням того, що розвиток е внутршньо детермiнованим процесом якiсних змiн субекта, що вщбуваеться переважно як саморух завдяки активiзацi!' його внутрiшнiх
ресуршв, повязаний з переходом вiд потенщйного до актуального й водночас потребуе стимулювання означених процесiв ззовнi, вважаемо: застосування ресурсного пiдходy як сукупносп технологiй, способiв, прийомiв виявлення i залучення ресyрсiв зовнiшнього впливу для активiзацiï й розвитку внyтрiшнiх потенщйних можливостей суб'екта з метою пщвищення ефективностi його дiяльностi, спiлкyвання, стимулювання до самореалiзацiï [5, с. 180] е важливим методологiчним пiдгрyнтям соцiально-педагогiчноï дiяльностi зi сталого розвитку сощальних груп.
Аналiз дослiджень у галyзi сталого розвитку (А. Кремiнський, С. Кримський, Л. Левковська, Л. Мельник, О. Пометун, Т. Тимочко та ш.) свщчить, що до важливих ресуршв сталого сyспiльного розвитку вщносять освiтy як засiб цiлiсного впливу на виховання особистосп, а також людський i соцiальний капiтал, що характеризують людський чинник й вщображають якiсний розвиток людськоï спiльноти, можливосп ïï дiяльностi, соцiальноï взаемодiï i взаеморозумшня. Ресурсний пiдхiд е також важливим тдгрунтям пiдготовки майбyтнiх фаивщв педагогiчного, соцiально-педагогiчного профiлю (Б. Гершунський, В. Лозова, С. Микитюк, О. Попова, Л. Рибалко та ш.), де виокремлюються рiзнi види ресуршв розвитку особистостi: зовнiшнi (матерiально-технiчнi, шформащйш, психологiчнi, органiзацiйно-yправлiнськi, освiтнi), котрi вщображають переважно умови оточуючого середовища, та внутршш (потенцiал, можливостi, резерви, сутнюш сили, якi вiдображають спрямованiсть особистосп, ïï здiбностi, досвiд, рiвень свщомосп, iнтелектyального, емощйно-вольового розвитку, готовшсть до дiяльностi, спiлкyвання, прагнення до вдосконалення, стан здоров'я), якi е основним джерелом розвитку [5, с.167]. Водночас з цим вчеш зазначають: реалiзацiя стратегiï сталого розвитку суспшьства вiдбyваеться доволi повiльно, що свщчить, зокрема, про неналежне недостатне залучення зовшшшх i внyтрiшнiх ресyрсiв (як сукупносп об' ективно iснyючих умов, засобiв, можливостей, що можуть бути мобшзоваш й використанi у процес розвитку бyдь-якоï системи) для виршення означеноï проблеми [4; 6; 7].
Метою статт е обгрунтування доцiльностi застосування ресурсного пiдходy як методологiчноï основи соцiально-педагогiчноï дiяльностi зi сталого розвитку сощальних груп, виявлення основних ресуршв, активiзацiя яких забезпечить результатившсть дiяльностi в дослiджyваномy напрямi.
Враховуючи, що розвиток суб'екта (особистостi, сощальних груп) вщбуваеться за умов активiзацiï його ресурсних можливостей i пов'язаний з переходом вiд потенцiйного до актуального й подальшого вдосконалення актуального, що свщчить про прогресивш змши, тобто розвиток, а досягнення сталосп розвитку, вщповщно, потребуе активiзацiï важливих в цьому аспект ресyрсiв через знаходження точок резонансу, що забезпечувало б синергетичний ефект, стверджуемо: ресурсний пщхщ е невiд'емним методологiчним пщгрунтям сощально-педагогiчноï дiяльностi зi стимулювання сощальних груп до сталого розвитку, котрий застосовуеться на рiзних рiвнях виршення означеноï проблеми.
Ресурсний пщхщ е важливою основою вирiшення проблеми сталого загального розвитку. Найбшьш щнними ресурсами сyспiльства, якi забезпечують його спроможшсть прогресивно розвиватися на засадах сталого розвитку, е сощальний i людський каттал. Узагальнення дослiджень вчених (П. Бурдье, В. Gлагiн, Дж. Коулмен, С. Кримський, Т. Лех та ш.) стосовно цього питання дозволяють пiд людським капiталом розум^и сyкyпнiсть знань, yмiнь, навичок, здiбностей, особистiсних та моральних якостей, рiвень здоров'я, освiченостi, свiдомостi, креативностi особистосп чи сyкyпностi осiб, ï^ ставлення до дiяльностi, працi, готовнiсть будувати життя на гyманiстичних засадах тощо. Соцiальний капiтал вiдображае рiвень взаемноï довiри, взаемодопомоги, спiвпрацi, соцiальноï едност сyспiльства й означае здатнiсть до констрyктивноï взаемодiï, спiльноï добровiльноï соцiально-корисноï дiяльностi з метою досягнення значущих цiлей на пiдгрyнтi змiцнення взаемовщносин мiж людьми, ствердження соцiальних щнностей, принципiв соцiальноï справедливостi та вщповщальносп, е iнтегрованим показником результату колективних дiй окремих людей i сощальних груп, котрi внаслiдок синергетичного ефекту взаемодп отримують певнi результати [1, с. 6].
Науковщ зазначають, що змщнення людського та соцiального катталу - основного ресурсу сталого суспшьного розвитку, як i виршення проблеми сталого розвитку загалом, потребуе мобшзаци ушх iнститyтiв сyспiльства й насамперед системи освгги як засобу пщвищення рiвня дyховностi людини i суспшьства, оскшьки дyховнiсть е
систeмоyтвоpювaльним фaктоpом збepeжeння ïx цiлiсностi, що визнaчae стaлiсть життeвого шляxy окpeмоï людини i людства загалом, y звязку з чим piвeнь дyxовностi також pозглядaeться важливим внyтpiшнiм peсypсом сталого pозвиткy.
Основним засобом пiдвищeння piвня дyxовностi завжди 6уло сощальж виxовaння. Hинi вчeнi нaголошyють на нeобxiдностi «глобального виxовaння», оpieнтовaного на ствepджeння «кyльтypи м^у», пpинципiв взaeмодiï та спiвpобiтництвa, pозвиток вiдповiдaльноï твоpчоï особистостi як пpeдстaвникa людства, виxовaння людeй в дyсi взaeмоpозyмiння i взaeмопiдтpимки, а також на pозyмiння дiтьми, молоддю, доpослими вiдповiдaльностi за збepeжeння людського цивiлiзaцiï [1, с. 320-329]. Глобальж виxовaння pозглядaeться важливим peсypсом виpiшeння глобaльниx пpоблeм, вщповщно до чого виокpeмлeно дeкiлькa piвнiв його pозyмiння, а сaмe: 1) як нагально1' потpeби зaбeзпeчити осв^у й виxовaння всix дiтeй i вж доpослиx у всьому свт - пpовiдний piвeнь, на якому rpyнтyються iншi; 2) yсi освггш систeми мають озбpоювaти глобальним бaчeнням свiтy та вiдчyттям eдностi усього сущого; 3) yсi засоби масово1' iнфоpмaцiï й комyнiкaцiï мають ^ацювати в iм,я глобального виxовaння для здшсжння глобально!' освiти, класною юмнатою яко1' бyдe вeсь свiт [8].
^овщними peсypсaми глобального виxовaння в сучасному iнфоpмaцiйномy сyспiльствi, на думку бaгaтьоx дослiдникiв, мають стати iнфоpмaцiйнi peсypси, pоль якиx нинi с^мко зpостae й якi здaтнi зaбeзпeчити «пpосвiтy в^». Його пpовiдними агентами мають бути учш^л^ виклaдaчi вж piвнiв та видiв освiти - тpaдицiйноï, aльтepнaтивноï, позaшкiльноï, «нeфоpмaльноï», а також сощальш пeдaгоги як фaxiвцi в гaлyзi соцiaльного виxовaння, котpi мають бути здатними залучати iншi соцiaльнi peсypси сyспiльствa, всix rax, xто сво1м пpиклaдом можe впливати на iншиx людeй [6].
Застосування peсypсного пiдxодy до сталого pозвиткy соцiaльноï гpyпи пepeдбaчae виявлeння peсypсiв, aктивiзaцiя якиx e пiдrpyнтям ïï гapмонiйного пpогpeсивного pозвиткy - як кожного ïï пpeдстaвникa, так i ^упи як пeвноï цiлiсностi. Bpaxовyючи, що бiльшiсть aвтоpiв (Б. Гepшyнський, В. Лозова, С. Микитюк та ш.) внyтpiшнi peсypси pозвиткy пов'язують з поняттям «потeнцiaл», що ознaчae джepeло, можливiсть, зaсiб, peсypс, пpипaс, який можe бути пpивeдeний у дда i викоpистaний для досягжння пeвноï мeти, пpичомy поняття «потeнцiaл» як сyкyпнiсть можливостeй вживaeться стосовно як окpeмоï особистостi, так i соцiaльниx спiльностeй, сyспiльствa загалом, а також бepyчи до уваги, що актуатзащя внyтpiшнix потeнцiйниx можливостeй суб' eктa e основним джepeлом його pозвиткy, ввaжaeмо, що важливою умовою сталого pозвиткy соцiaльниx гpyп e aктивiзaцiя ïx peсypсного потeнцiaлy. З ypaxyвaнням пpовiдниx в aспeктi сталого pозвиткy видiв дiяльностi (пiзнaвaльноï, пepeтвоpювaльноï, цiннiсноï, комyнiкaтивноï), того, що pозвиток сyб'eктностi e визначальною умовою сталого pозвиткy, pозглядaeмо внyтpiшнiми peсypсaми сталого pозвиткy соцiaльниx гpyп ïx д^овний, твоpчий, дiяльнiсний, суб^ктний i сощальний потeнцiaли.
Так, дyxовний потeнцiaл як штегральна xapaктepистикa можливостeй сyб'eктa, що вiдобpaжae його здaтнiсть на кyльтypно-цивiлiзовaномy, моpaльномy piвняx взaeмодiяти з навколишшм свiтом, спpиймaючи його як цшнють, спpоможнiсть особистостi до вiльного й вщповщального сaмотвоpeння власного життя на основi волi та совiстi, ^агжння до сaмовдосконaлeння - пpовiдний систeмоyтвоpювaльний peсypс сталого pозвиткy соцiaльноï групи. Твоpчий потeнцiaл вiдобpaжae сyкyпнiсть можливосгей соцiaльного суб ^кта, що визначають його здатшсть до твоpeння власного та суспшьного життя, спpоможнiсть eфeктивно твоpчо вiдповiдaти на виклики, долати тpyднощi, виpiшyвaти пpоблeми та сyпepeчностi, а також ^агжння i здaтнiсть до твоpчоï сaмовиpaжeння, соцiaльноï твоpчостi, pea^a^ï власного пpизнaчeння. Важливою e актуатзащя й peaлiзaцiя дiяльнiсного потeнцiaлy особистосп, соцiaльноï гpyпи чepeз стимулювання ïx ^знава^но^ пepeтвоpювaльноï, комyнiкaтивноï, цiннiсноï активносп, пpaгнeння до сaмоpозвиткy й сaмоpeaлiзaцiï в piзниx видax дiяльностi, здатносп дiяти для власного й суспшьного благополуччя, оскшьки сaмe дiяльнiснa ^^ода людини, котpa пpиxодить у св^ зpeaлiзyвaтися як особистiсть й шдивщуальшсть, стимyлюe ïï i до тдивадуально^ i до спiльноï дiяльностi, конкpeтниx дiй та вчинкiв для здшсжння позитивниx змiн у бyттi.
Суб^ктний потeнцiaл як сyкyпнiсть можливостeй щодо сaмооpгaнiзaцiï i сaмоyпpaвлiння власною дiяльнiстю та pозвитком ознaчae здaтнiсть самостшно, свiдомо й вiдповiдaльно
будувати свое життя, визначати напрями власного розвитку, контролювати i корегувати його результати, спроможшсть до передбачення, прогнозування, рефлекси й на основi цього вибудовування позитивних стратегш життедiяльностi, вмiння протцщяти будь-яким негативним факторам, чинити ошр тому, що перешкоджае розвитку, запобтати кризовим станам, що загалом уможливлюе сталють розвитку соцiальноï групи й кожного ïï представника.
Крiм того, суттевим внyтрiшнiм ресурсом соцiальноï групи е ïï сощальний потенщал, що вщображае здатнiсть до позитивних взаемовщносин з шшими людьми, свiдоме долучення до солiдарних соцiальних спiльностей рiзного рiвня - сiм'ï, громади, наци, цившзаци, прагнення дiяти для 1х позитивного розвитку. Розвиток соцiального потенщалу сприяе переходу особистостi, соцiальноï групи на вищий - духовний рiвень розвитку сощальносп [6], коли суб'ект не лише ставить сощально значyщi цiлi, а й розyмiе, що спшьними зусиллями, у спiвпрацi з шшими можна досягти бшьшого, усвщомлюе цiннiсть спiльноï дiяльностi й, вщповщно, позитивно впливае на шших суб'екпв: власною поведiнкою, дiями, вчинками, залучае до спiльноï позитивноï соцiально значyщоï дiяльностi iнших людей. Отже, актyалiзацiя й збагачення соцiального потенцiалy найповшше сприяе розвитку соцiальноï групи як цшсносп.
Вiдзначимо, що зазначенi види потенцiалy тiсно взаемопов'язаш й взаемодоповнюють один одного, характеризуючи спроможшсть суб' екта бути вщповщальним творцем власного та суспшьного життя. ïх активiзацiя та розвиток сприятиме нарощуванню людського й сощального капiталy, на змщнення якого мае бути спрямована сощально-педагопчна дiяльнiсть в дослiджyваномy напрямi, натомють важливо враховувати: незатребyванiсть потенцiалy зумовлюе регрес - сповшьнений, а з часом зникаючий розвиток потенщйних можливостей суб'екта (С. Микитюк).
Внутршшми ресурсами сталого розвитку соцiальноï групи як вщкршга саморегyлюючоï самодетермiнованоï системи е не лише потенцшш, а й наявш можливостi ïï представникiв (зокрема, знання, вмшня, здiбностi, досвiд, система щнностей, рiвень свiдомостi, емоцшно-вольового розвитку), а також внутршш чинники й мотиви, котрi е рушшною силою ïï саморозвитку (вiдчyття, мислення, воля, потреби, штереси, сподiвання, цш, цiнностi, переконання, думки, iдеï, прагнення самостшно вирiшyвати виникаючi проблеми, запобшати кризовим станам, активнiсть, готовнiсть до дiяльностi, спiлкyвання, почуття солiдарностi, здатшсть до взаемодопомоги, спiльноï дiяльностi для виршення важливих завдань, самоорганiзацiï та самоуправлшня, загалом прагнення до гармоншного, щасливого iснyвання, що спонукае до самовдосконалення).
Застосування ресурсного пщходу до соцiально-педагогiчноï дiяльностi зi сталого розвитку сощальних груп передбачае виявлення й залучення ресуршв зовшшнього впливу, як можуть забезпечити ефективнiсть дiяльностi щодо активiзацiï внyтрiшнiх ресyрсiв соцiальноï групи, ïï здатностi до саморозвитку й самооргашзаци. Проведений науковий пошук дозволяе стверджувати, що до ресуршв зовнiшнього впливу належать iнформацiйнi, педагопчш, соцiально-педагогiчнi ресурси, людськi, соцiальнi ресурси громади, що забезпечують ефектившсть дiяльностi зi стимулювання соцiальноï активностi, позитивного виявлення представниюв рiзних соцiальних груп, активiзацiï ix прагнення до вдосконалення.
Так, педагоги, сощальш педагоги, сощальш працiвники як основнi суб'екти сощально-педагогiчноï дiяльностi насамперед мають бути спроможними залучати власнi внyтрiшнi ресурси (знання, вмшня, досвщ, здiбностi, творчий потенщал, особистюш якостi, здатнiсть переконувати) з метою розробки ефективних засобiв впливу на мотивацiйно-цiннiснy, свiтогляднy, дiяльнiснy спрямованiсть соцiальноï групи, а також оптимально використовувати педагопчш, сощально-педагопчш ресурси (засоби, прийоми, методи виховання, технологи сощально-педагопчно].' дiяльностi), розyмiючи педагогiчний процес, соцiально-педагогiчнy дiяльнiсть насамперед як засоби виховання i розвитку особистосп, групи, забезпечення ]_'хнього сходження до гумашстичних цiнностей, yсвiдомлення значyщостi навколишнього св^у, iншиx людей, взаемодопомоги i солщарносп, свiдомого вибору позитивних стратегiй життедiяльностi.
Соцiально-педагогiчна дiяльнiсть у цьому контекст передбачае реалiзацiю широкомасштабноï просвiтницькоï, сощально-виховно].' роботи, що потребуе залучення значного спектру шформацшних ресyрсiв, добору змюту, який би ефективно впливав на свщомють, переконання, волю представникiв рiзниx соцiальниx груп. Як зазначалося,
шформащя е одним з найважливiших ресуршв сталого розвитку: люди мають бути пошформованими про наслiдки певно! дiяльностi чи бездiяльностi, чiтко розумiти, для чого потрiбно змiнювати свою поведшку та дп, розумiти основнi проблеми, перспективи розвитку сучасно! цившзаци, способи !х попередження й вирiшення, власну роль у переб^у означених процешв. У зв'язку з цим фахiвцi педагогiчного, соцiально-педагогiчного профiлю мають бути здатним не лише добирати потрiбну переконливу iнформацiю, а й самостшно створювати необхiднi iнформацiйнi ресурси, зокрема, сощальна рекламу (як стацiонарну - плакати, постери, буклети, вщеоролики, так i таку, що поширюеться через комп'ютерш, соцiальнi мережi), блоги, власш сторiнки, сайти з метою поширення позитивного досвiду, пропаганди громадсько! дiяльностi, надання шформаци про соцiально спрямоваш акцп, проекти, використовуючи новiтнi шформацшш та телекомунiкацiйнi технологи як зашб «глобального» виховання дiтей i дорослих, позитивно спрямованих соцiальних груп та «груп ризику», нацiлений на просв^у, розвиток соцiально значущих якостей представниюв рiзних соцiальних груп, !х стимулювання до дiяльностi.
Водночас, незважаючи на переваги сучасних iнформацiйних технологiй, яю, крiм поширення необхщно! шформаци, надають можливiсть зв'язати кожного з кожним i всiма, вiдiграючи важливу роль як в штеграци суспiльства через змщнення соцiальних зв'язюв, так i в iндивiдуалiзацil, зокрема донесення творчого доробку кожного до всього людства [6, с. 242], зауважимо, що означених ресуршв виявляеться недостатньо, щоб вiдiгравати провiдну роль у сощальному вихованнi, оскiльки закликати до дш ще не означае дiяти. Важливим е залучення представникiв рiзних сощальних груп до конкретно! дiяльностi як з метою власного вдосконалення, так i до спiльно! соцiально значущо! дiяльностi стосовно ствердження позитивних щнностей в навчальних закладах, родинi, громада що сприяла б активiзацi! !х наявних i потенцiйних можливостей, котрi завдяки зовнiшнiм стимулам i внутршшм зусиллям можуть стати актуалiзованими, а також стимулювати до виявлення власно! унiкальностi у спiльнiй дiяльностi на благо суспшьства.
Важливою е здатнють педагогiв, соцiальних педагогiв залучати сощальш, людськi ресурси громади, налагоджувати взаемодда з iншими соцiальними iнститутами - шм'ею, соцiальними службами, культурно-просвiтницькими, громадськими, волонтерськими установами, органiзовувати й керувати !хнього дiяльнiстю для досягнення взаемопосилюючого синергетичного ефекту. Переконаш: незважаючи на те, що вщповщно до закошв синергетики вплив мае бути не стшьки потужним, скiльки правильно оргашзованим, важливим е залучення iнших людей, максимiзацiя соцiальних ресурсiв для дiяльностi в дослiджуваному напрямку. Це потрiбно, щоб якомога бiльше людей, котрi мають можливостi соцiально-виховного впливу, цшеспрямовано дiяли в означеному напрямi, завдяки чому такий вплив охоплюватиме бшьшу кшьюсть представникiв рiзних соцiальних груп. Крiм того, як вiдомо, педагоги, сощальш педагоги - не едиш суб'екти сощально-педагопчно! дiяльностi, натомiсть як фахiвцi у галузi соцiального виховання вони можуть i мають бути !! компетентними органiзаторами, фасiлiтаторами, спроможними iнiцiювати, активiзувати й координувати дiяльнiсть рiзних соцiальних суб' ектiв з метою сталого розвитку сощальних груп, сприяючи тим самим створенню розвивально-виховного середовища в сощум^ використанню його позитивного виховного потенцiалу для виршення означено! проблеми.
Таким чином, застосування ресурсного тдходу як пiдrрунтя сощально-педагопчно! дiяльностi зi стимулювання соцiальних груп до сталого розвитку означае набуття !! суб' ектами здатностi активiзовувати рiзнi види ресурсiв соцiальних груп: зовшшшх (педагогiчних, соцiально-педагогiчних, iнформацiйних, людських, сощальних ресуршв) i внутрiшнiх (духовного, творчого, дiяльнiсного, суб'ектного, соцiального потенщалу, внутрiшнiх чинникiв i мотивiв, котрi е рушiйною силою !х саморозвитку), органiзацi! !х взаемодi! для забезпечення ефекту резонансу, коли зовнiшнi ресурси спрямовуються на активiзацiю внутрiшнього потенщалу сощальних груп з метою !х переведення на рiвень самоорганiзацi!, що сприятиме нарощуванню людського та сощального капiталу як визначальних ресурсiв сталого розвитку суспшьства.
Здшснений аналiз не вичерпуе всiх аспектiв вирiшення дослщжувано! проблеми й потребуе обгрунтування цшюно! системи соцiально-педагогiчно! дiяльностi зi стимулювання сощальних груп до сталого розвитку, що е перспективою подальшого дослщження.
Л1ТЕРАТУРА
1. £лапн В. П. Про сутнють поняття сощальний капггал та його роль у процес розбудови сощально1 держави / В. П. £лапн // Актуальш проблеми державного управлшня. - 2011. - № 1. - С. 5-7.
2. Кабусь Н. Д. Актуальшсть подготовки майбутшх сощальних педагопв до сталого розвитку сощальних груп / Н. Д. Кабусь // Педагогика i психолопя формування творчо! особистосп у вищш i загальноосвпнш школах: зб. наук. праць. - Запор1жжя, 2015. - Вип. 42 (95). - С.144-151.
3. Кабусь Н. Д. Роль сощально1 групи в реал1заци стратеги сталого розвитку суспшьства / Н. Д. Кабусь // Науков1 пращ: науково-методичний журнал. - Вип. 234. - Т. 246. Педагопка. -Миколав: Вид-во ЧДУ 1меш Петра Могили, 2014. - С. 124-129.
4. Кримський С. Б. Цившзацшний розвиток людства / С. Б. Кримський, Ю. В. Павленко - К.: Фешкс, 2007. - 316 с.
5. Науков1 тдходи до педагопчних дослщжень: колективна монограф1я / за заг. ред. В. I. Лозовог -Харшв: Вид-во В1ровець А. П. «Апостроф», 2012. - 348 с.
6. Рижанова А. О. Розвиток сощальносп в культур! шформацшного суспшьства / А. О. Рижанова // Проблеми 1нженерно-педагопчно1 освгги: зб. наук. праць. - Харшв, 2012. - № 36. - С. 240-245.
7. Стадий розвиток суспшьства: навч. поабник / А. Садовенко, Л. Масловська, В. Середа, Т. Тимочко. - К., 2011. - 392 с.
8. Agenda 21: United Nations Conference on Environment and Development. Rio de Janeiro, Brazil, June 3-14, 1992, 351 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/ Agenda21 .pdf.
REFERENCES
1. Yelahin V. P. Pro sutnist ponyattya "sotsialnyy kapital" ta yoho rol u protsesi rozbudovy sotsialnoyi derzhavy [On the essence of the concept of "social capital" and its role in the development of the social state]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnya, 2011, № 1, pp. 5-7.
2. Kabus N. D. Aktualnist pidhotovky maybutnikh sotsialnykh pedahohiv do staloho rozvytku sotsialnykh hrup [The relevance of training future social workers to the sustainable development of social groups]. Pedahohika i psykholohiya formuvannya tvorchoyi osobystosti u vyshchiy i zahalnoosvitniy shkolakh: zb. nauk. pr. - Zaporizhzhya, 2015, iss. 42 (95), pp.144-151.
3. Kabus N. D. Rol sotsialnoyi hrupy v realizatsiyi stratehiyi staloho rozvytku suspilstva [The role of the social group in the implementation the strategy of sustainable development]. Naukovi pratsi: naukovo-metodychnyy zhurnal. - iss. 234, vol. 246. Pedahohika. - Mykolayiv: Vyd-vo ChDU imeni Petra Mohyly, 2014, pp. 124-129.
4. Krymskyy S. B., Pavlenko Yu. V. Tsyvilizatsiynyy rozvytok lyudstva [Civilizational Human Development], Kyiv: «Feniks», 2007. 316 p.
5. Naukovi pidkhody do pedahohichnykh doslidzhen: kolektyvna monohrafiya [Scientific approaches to educational researches], Za zah.red. V. I. Lozovoyi. - Kharkiv: Vyd-vo Virovets A.P. „Apostrof", 2012. 348 p.
6. Ryzhanova A. O. Rozvytok sotsialnosti v kulturi informatsiynoho suspilstva [The development of social culture in the information society]. Problemy inzhenerno-pedahohichnoyi osvity : zbirnyk naukovykh prats, № 36, Kharkiv, 2012, pp. 240-245.
7. Sadovenko A., Maslovska L., Sereda V., Tymochko T. Stalyy rozvytok suspilstva: navchalnyy posibnyk [Sustainable Development of Society]. Kyiv, 2011. 392 p.
8. Agenda 21: United Nations Conference on Environment and Development. Rio de Janeiro, Brazil, June 314, 1992, 351 р. Available at: http://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf (accessed 01.03.2016).
УДК: 373.5.091.3:81243
О. Я. ГОМЕНЮК
МЕТОДИКА НАВЧАННЯ АНГЛШСЬКШ МОВИ В НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
БУКОВИНИ (1933-1939 РР.)
Розглянуто особливостг реал1зацН змшаного методу навчання англшсько1 мови на Буковит впродовж 1933-1939 рр., вгдображено передумови його виникнення. Проанал1зовано навчання аспектгв мови (фонетики, лексики, граматики) i вид1в мовленневог дгяльностг (говортня, читання, письма) на основi навчальних програм та пiдручникiв. Здшснено порiвняльну характеристику методики навчання iноземних мов на Буковинi та Галичит. Виокремлено тдходи та принципи навчання англшсько1 мови на визначенш територИ' i в окреслених часових межах. Обтрунтовано основш положення реалгзацИ'
