CC BY
11
УДК 340.1
С. С. Сливка
Навчально-науковий шститут права та психологи Нащонального ушверситету "Львiвська полггехшка", завiдувач кафедри теори та фiлософii права д-р юрид. наук, проф.
ЗРЕАЛ1ЗОВАНЕ ПРАВО: Ф1ЛОСОФСЬКО-МАТЕМАТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ
© Сливка С. С., 2015
У статт розкрито основний змкт зреалiзованого права з фшософсько-математичним обгрунтуванням. Особливу увагу придшено життeдiяльному процесу людини, яка прожила активне життя ¡з персональними правовими нормами, якi стали для не! природними.
Ключов1 слова: Боже право, зреашоване право, праксеологiя права, реашащя права, аритмологiя, нададитивний ефект, похщна функци, iнтеграл, диференщальне р1вняння (формула).
С. С. Слывка
РЕАЛИЗОВАННОЕ ПРАВО: ФИЛОСОФСКО-МАТЕМАТИЧЕСКОЕ ОБОСНОВАНИЕ
В статье раскрывается основное содержание среализированого права с фило-софско-математическим обоснованием. Особое внимание уделено жизнедеятельном процессе человека, прожившего активную жизнь с персональными правовыми нормами, которые стали для него естественными.
Ключевые слова: Божье право, реализированное право, праксеология права, реализация права, аритмология, нададдитивный эффект, производная функции, интеграл, дифференциальное уравнение (формула).
S. S. Slyvka
REALIZED LAW IS PHILOSOPHICAL AND MATHEMATICAL JUSTIFICATION
The article deals with the basic content of the rights are realized with the philosophical and mathematical reasoning. Particular attention is paid to the process of vital activity of the person who has lived an active life with personal legal provisions that have become natural to her.
Key words: God law, to exercise of law, praxeology of law, the implementation of law, arrhythmology over additive effect, derivative, integral, differential equation (formula).
Постановка проблеми. Актуальшсть реалiзацii права мае онтолопчне походження, оскшьки людина створена правовим порядком i повинна жити за цими правовими правилами. Протягом життя людина реалiзовуе правовi норми природного й надприродного права. Виникае закономiрне запитання про устхи в реалiзацii цих норм життя, чи вдалося, чи не вдалося зреалiзувати те, що на людину було покладено, тобто чи людина усввдомлюе, що ii зреалiзоване право е повним.
Аналiз останшх досл1джень. Дослiджень про зреалiзоване право практично не кнуе. Вiдсутне й тлумачення цього поняття в енциклопедичних словниках. У теори права дослвджуеться реалiзацiя права, те саме стосуеться й фшософи права про реалiзацiю природного права.
Мета дослщження. Метою дослщження е обгрунтувати поняття "зреалзоване право" за допомогою фшософи й математики, використавши при цьому ввдомосп з канон1чного права. З щею метою необхщно провести природно-правовий анашз людського життя ввд дитинства до похилого вжу.
Виклад основного матер1алу. При народженн дитини Бог дав ш два величезн подарунки: душу (як мшровсесвгг) 1 тшо (як правовий мехашзм). Дух формуеться самостшно тд впливом душ1, тша 1 зовшшшх фактор1в. Спочатку це здшснюють батьки, родина, виховател1, вчител1, пресвггери, а пот1м людина переходить у фазу самостшного формування духу, хоча ця самостшшсть до деяко' м1ри е ввдносною.
На щдсввдомому р]вш перед людиною стопъ питання створення власного (персонального) права 1 за його допомогою прожити выведений для не!' час. Йдеться про своервдне природне право створювача, яке е духовною властстю, хоча у творенш цього права брало участь багато ошб й колективш впродовж усього життя. Якщо людина постшно прислухаеться до Божих настанов, перюдично здшснюе реколекцдо набутих правових норм, то таке персональне природне право мае успк в його реашзаци. Людина повинна втшювати в життя, реашзовувати створену систему природно-надприродних онтолопчних закон]в. Ц1 закони мають звершуватися, бути дшсними у втшенш !х на життевому шляху. Для цього людина формуе власний план природно-науково!' оргашзаци пращ та доцшьносп, рацюнальносп й ефективносп необхщних дш, що й обгрунтовуе праксеолопя.
Праксеологм (вчення про дмння) у фшософи права займаеться вивченням, дослщженням природних й надприродних закотв по частинах для вибору ди, анал1зу вчинюв, застереження ввд неприродно' поведшки та прийняття природно-справедливого ршення. Вбачаеться програмшсть, методолопчшсть праксеолопчних фшософсько-правових проекта у сфер1 нормативних дш на перспективу, а також обгрунтування дш у минулому. Тобто праксеолопя права ввдображае практичний бш втшення нормування поведшки людини, його проектування. Практичшсть права -це власне його реал1зацм, яка забезпечуеться правом1рною поведшкою.
Реал1зац1я персонального природного права здшснюеться у двох вим1рах: ф1зичному й духовному. Зазначимо, що ф1зичний вим1р стосуеться перетворення Божого права на дшстсть у практичних д1ях, як здшснюються видимо. У той же час духовний вим1р реал1заци - це правова дшстсть у думках, почуттях, як1 ззовш е невидимими. Якщо ф1зичний вим1р реал1заци Божого права бшьше нагадуе правовий стан сввдомосл людини, то духовний - пвдсввдомкть. Реал1зац1я (дотримання, виконання, використання, застосування) Божого права у пвдсввдомосл е фактично умовною програмою для поведшки людини. Боже право у пвдсввдомосл забезпечуе автоматичну правом1рну поведшку, тобто духовний вим1р реашзаци забезпечуе ф1зичний вим1р, керуе ним. У тому раз1 доцшьно говорити про повну (ф1зичну й духовну) реал1защю.
Звичайно, найкраще розглядати реашзащю такого права у кожнш життевш ситуаци (точщ), що е складним завданням. Тому природною нормою е реал1зацм людини (як особистостГ) в колективах, оскшьки и призначення жити не стшьки для себе, як для шших. Протягом життед1яльност1 людина перебувае у р1зних колективах, як умовно можна розглядати у трьох вим1рах, системах, групах: дошкыьт, навчально-освтт 1 професшт. В кожнш грут пануе своя атмосфера 1 формуеться своервдна ментальшсть як сощально-психолопчна установка, внутршнш свгг, духовна налаштоватсть на сприйняття свпу, на поведшку в обов'язковш культуролопчнш дмльностг
Життя у дошкыьнт грут здшснюеться, як правило, перших с1м роюв тсля народження. Протягом цих роюв цей колектив е умовним 1 формальним, оскшьки не кожна дитина перебувае у ясельнш грут, а пот1м у дитячому садку. Однак в поняття групи входить с1м'я, родина, суспшьство тощо 1 особливо хрест батьки. Це первинт колективи, в яких пануе аритмолопя (перервне свггосприйняття). Р1ч у тому, що тут не завжди пануе цшеспрямоватсть у згуртувальних д1ях, е порушення ритм1в у навчанн 1 виховант, але мае м1сце висока шформативтсть, допитлив1сть 1 ментальна структура шгерес1в. Це своервдна "губка", яка вбирае все 1 сховатись ввд не!' досить важко. Тому дитина у дошкшьнш грут повинна досягнути апогею у своему розвитков1, щоб отримати те, що 'й належиться, яке обов'язково стане у пригод1 значно тзтше.
Якщо уважно дослвдити дошкшьну групу, то можна зробити висновок, що не вш досягнення шгелектуального розвитку приписуються самш дитит. Це заслуга батьюв, родини 1 вс1х, з яким
ввдбувалося активне й пасивне спшкування. Умовно кажучи, iнтелектуальнi успiхи потрiбно дшити на кiлькiсть осiб, якi мали особливий вплив на дитину.
Значне зниження аритмологй у свiтопiзнаннi спостеркаеться у навчально-освтнт групi, до яко!' входять школа, професiйно-технiчне училище, коледж (техшкум), унiверситет (iнститут) тощо. Ментальшсть цих груп вiдображае задоволення шдиввдуальних iнтересiв, високу органiзованiсть, спшьне виршення справ, розподш обов'язкiв й ролей i взагалi дифузiю задумiв та мотивiв майбугньо!' дiяльностi.
Розглядатимемо вплив школи, шкiльнi дiалоги, шкшьний менталггет, де спiльнi iнтереси i формування громадсько1 думки вiдбувалися у клаш як однiй iз клiтинок школи й суспшьства. Вважаемо учнiвську групу - клас як основу школьно!' духовностi, як основне джерело духовно!' культури та згуртованостi. Не можна сказати, що учень сформувався без учасп класу. Тобто колектив класу бшьшою мiрою пiдсвiдомо впливае на кожного учня. Успiхи учня - це значне досягнення впливу класу, яке важко помггити, але з цим потрiбно рахуватися. I, навпаки, особислсть кожного учня впливае на ефектившсть шкшьно! i громадсько!' дмльносп класу. Фактично особиста свобода у колективi класу е вiдносною. До таких висновюв доходить фактично кожен учень, але тшьки тодi, коли насте активна фаза роздушв i спогадiв, тобто у старшому вщ1
Профестна група вважаеться найбшьш ршадчною, ментальною з розширеними межами самовиявлення особистосл. Можна сказати, що ця група мае найбшьший нададитивний (додавальний) ефект. У професшнш дiяльностi у формуванш особистостi додаеться все, набуте ранiше: колективна мораль, розподш ролей, самоврядування, колективна взаемод!я та ш., що е дуже цiнним, ефективним. Цей нададитивний ефект утворюеться завдяки подвижництву шкшьних норм на вищий, професiйнiй рiвень. Тобто тi фактори, як впливали на людину у дошкшьному, студенському вiцi, не були марними. Вони знайшли себе, але змшилася !хня якiсть, ступiнь значимости I навпаки, внаслiдок формування сощальних ролей: лiдера, керiвника, вченого, батька, вчителя i т.д. людина отримуе можливють "ввддати" всi сформованi якосл сво'й професiйнiй групi. Це означае - життя, для колективу, поеднання колективних i суспшьних iнтересiв, що е обов'язком, функщею кожно! людини.
Розглядуванi колективи як компактнi сощальт групи не т1льки об'еднують людей, а й утворюють (як зазначалося) нададитивний ефект. Тобто колектив дае додатковi результати усп!ху. Якщо людина виконуе якусь функщю у =/ (х), то в колективi усп!х отримуе певне прискорення, прирiст. У результатi у життед!яльному процесi доводиться розв'язувати певне р!вняння, яке називаеться диференцiальним, оскшьки потрiбно враховувати прирости (зокрема, впливу колективу). У математищ це р!вняння про швидюсть i дотичну, в результат утворюеться поняття похщно!
Людське життя описуе криву лшто, але, якщо просуватися по дотичнiй, то отримати результат можна з бшьшою швидюстю:
> X
Зауважимо, що похiдна - це границя ввдношення приросту функцii Ау р до приросту аргумента
Ах , коли прирют аргумента прямуе до нуля (уникнення кривизни): —^^— —.
Ах 0 0 Ах
За допомогою цього ввдношення утворюеться життеве диференцiальне рiвняння, яке сввдчить про наявнiсть похiдноi (скшчено1) у кожнiй точцi1. Найкраще, коли людина постiйно живе у такш системi координат, яка визначае правове поле. Для прикладу розглянемо випадок.
Людина живе на додатнш координатнш площиш ХОУ, яка ввдображае правове поле. Вiсь х (абсциса) - це норми поведшки, створет людиною (позитивне право), а вюь у (ордината) - норми поведшки, створенi Богом (природне право). На цьому полi людина здiйснюе свою дмльшсть, тобто рухаеться, демонструе свою поведшку, що призводить до рiзних координат кожноi точки перебування: М) (х), у) М2 (х2, У2), i т. д.
Найоптимальнiшою поведiнкою людини на Землi буде та, яка визначаеться точками М (х,у), як утворюють пряму пвд кутом 45°. Якщо факти (точки) поведшки утворюють пряму пiд кутом 0.1 <45°, то людина бшыие прислухаеться до норм позитивного права 1, звичайно, ввддаляеться ввд природного права. У випадку, якщо кут съ > 45°, то людина бшыие наближаеться до Бога \ менше прислухаеться до людських порад, тому значення у буде бшьшим: людина набувае рiзного ступеня святостi. Це вiдображае пряма у = к2х (к2> 1).
Але життед1яльшсна поведшка людини майже школи не утворюе прямоi, а криву, тож кути нахилу до вiсi абсцис визначаються дотичними до 6удь-яко' точки поведшки. Тодi для визначення значення у необхвдно розв'язувати життеве диференщальне рiвняння, але мiстить прирости аргумента (поради, впливи оточення), прискорення або сповшьнення темпiв життя2.
Для кожно'' людини важливо знати свою природну здатшсть до життевих здобутюв без приростiв i прискорень, тобто первюне (разом з нададитивними ефектами), подiбно до того, як робиться кардюграма пiсля заспокоення органiзму ввд iнтенсивних рухiв). У математицi це iменуеться знаходженням первiсноi функци, тобто виконуеться обернене завдання: знаходиться функцм за "даною й похвдною" (встановлюеться справжне "обличчя" людини у конкретному вчинку). 1ншими словами, знаходиться штеграл або розв'язуеться iнтегральне рiвняння.
Життевi успiхи кожно' людини залежать ввд колективноi енерги (сiм'i, класу, школи, академiчноi групи, трудового колективу i т.д.). Протягом пройденого життевого шляху людина виконувала певну функцiю, яку умовно можна подати такою штегральною формулою:
1 Не у кожнш життевш точцi можна провести дотичну: людина без свщомосл, тяжко хвора, перебувае в мiсцях позбавлення волi i т.д.
2 В обох випадках - це порушення норм Божого права, тобто ^х (додатне i вщ'емне прискорення).
71 (х)^ 171 , 1201 (и № .„ . „
у = \\-= \\--, \7 -, в якш вiдображений весь ф]лософсько-правовий
А 20 В
змют життя кожно!' людини.
Зазначено iнтегральну формулу, яка складаеться ]з трьох доданкiв ввдповвдно до розглядуваних трьох колективiв, груп. Перший доданок репрезентуе дошкшьну групу в]ком в]д 0 до семи роюв, протягом яких дитина виконуе певну функщю / (х). Значення ще! функци делиться на константу А, яка ввдповвдае отриманому нададидивному ефекту у дошкшьний перiод (як правило -це кшьюсть людей, як] найбшьше впливали на формування осо6истост]).
Протягом шкшьного перiоду (ввд 7 до 17 рок]в) учень продовжував виконувати ту ж функщю /, але яка залежить ввд шшо! змшно!, в]д ]нших аргумента, тобто t. Отримане значення функци / (I) - це результати вшх учн]в класу (наприклад, 30 учн]в i вважатимемо, що та кшьюсть була з першого класу).
Аналопчно розглянемо третю, професшну групу, яка тривае з 17 до 120 роюв3 i людина продовжуе виконувати функщю/, але яка вже залежить ввд шшо! змшно! и. В - константа, кшьюсть ос]6, як] мали безпосереднш вплив на життедiяльнiсть розглядуваного суб'екта.
Наголосимо, що у життедiяльностi кожно!' людини колективiв iснуе значно бшьше, тому буде й вiдповiдна кшьюсть доданкiв з ]ншими iнтегральними межами. Кр]м того, iнтегральна формула не е остаточною i потребуе деяких уточнень, як] залежать в]д конкретних умов життево! практики. Також можна показати життеве значення й шших шкшьних навчальних предметiв: х]ми, бюлоги, ф]зики та ]н., що пвдкреслюе !хню важливiсть i практичне значення.
Варто зосередитися на проблемах зреалiзованого людиною права i на тому, чому людина згадуе свою прожиту частину життя I чи правильно вона згадуе, I для чого вона згадуе.
По-перше. Бог створив людину ]з тдсввдомою зоною, яка здшснюе своервдний "запис" власно! життедiяльностi (под]6но до запису вiдеокамерою) для постшного самоаналiзу. Тому згадування свого життя зумовлено природною потребою, тобто так мае бути. Зрештою, ми самi ввдчуваемо, що лише на схил] життя людину тягне до спогадiв. У молодост] на це майже не зверталося уваги: все похапцем, в]чш турботи, радощ], устхи, невдач] заповнювали нашу св]дом]сть. До "запишв" у п]дсв]домост] у нас не було часу звертатися, та ] ми не завжди хотши "дивитися", що там "записано". Тепер, коли вже немае куди постшати, думаемо про причини свого прискорення ] вдаемося до роздум]в (в деяких випадках, може, й затзно). Ця стаття частково допоможе встановленню деяких причин бурхливого життя ] задовольнить природну потребу перегляду власного "кшофшьму".
По-друге. Згадувати минуле можна по-р]зному: з жалем, схвально, спокшно тощо. Наголосимо, що жаль за минулим, наршання межуе з гр]хом. Шкодувати за н]чим не можна - така вимога природи життя. Те, що ввдбулося, е законом]рним явищем, хоча воно могло ввдбутися з р]зним в]дчуттям, резонансом, тобто з меншою шкодою для себе, а також для природи, що зменшило б кшьюсть гр]х]в. Хвалити себе за правильно прожите життя навряд чи буде доцшьним, природно обгрунтованим. Вочевидь, це межуе з впевнешстю, самодостатшстю, зарозум1л]стю, горд]стю тощо, що е також грком. Людина не може виставляти соб] т найвищо!, н] найнижчо! оц]нки - це не й завдання та турбота, для цього е вищ] сили. Тобто, себе не можна ненавидгги ] себе не можна любити понад усе у свт. Але себе любити потр]бно як людину, створену Богом, як Божий продукт дкльносп (] не бшьше). Оскшьки схвальн]сть наближена до любов], то сл]д враховувати ]ерарх]ю любов]: найперше потр]бно любити Бога ] все небесне наповнення, пот]м батьюв, родину ] лише на трете мюце потр]бно ставити себе ] вс]х, як] б1ля мене (навпъ свою дитину). При такому розумшш любов] наша схвальна оц]нка прожитого життя буде мати природну й надприродну щншсть. Щодо спок]йного згадування минулого, то варто пам'ятати, що при створенш людини Бог вдихнув у не! душу, тобто дав те, що людиш потр]бно. I все наше прожите життя було диктоване Богом без жодних випадковостей. Те, що ми називаемо випадковим, е законом]рним, в наущ такий стан називають синергетичним, тобто нелшшним, хаотичним, що е
4 Зпдно з Божим планом людина мае право жити на Земл] до 120 роив.
високим ступенем порядку, оскшьки створюеться можливютю для реалiзацii задумiв Божих. Тому наше минуле - мае належати до теорй спокою, теорй рiвноваги, рiвностi, погiдливостi й безтрепетностi.
По-трете. Людина згадуе минуле для того, щоб зрозумгти суть Божих проваджень у сво'й долi. Доля для кожного з нас одна, шдиввдуальна, але рiзнi шляхи й досягнення. Власне и шляхи нас найбшьше турбують, оскшьки ми часто сввдомо i несвiдомо вiддалялися вiд сво'х природних задаткiв. Подiбно до того, як дитина ввддаляеться ввд батькiвськоi любовi й опiки, оскшьки не розуше, що й бажають добра (за умови, якщо ця любов не е слшою, насильною, а обгрунтованою). Пiдтвердженням цього е потяг до перегляду художшх фiльмiв про життевi ситуацii, про шляхи формування своеi долi тощо. Тим самим ми орiентуемося на можливi природт й надприроднi санкцii i, очевидно, сприйматимемо 'х якщо не з радютю, то з почуттям вищо' справедливостi.
По-четверте. Згадування прожитих роюв дае можливiсть позитивно пiдсумувати життедмльшсть, з'ясувати чи виконана онтологiчна мета, чи вдалося зреалiзувати свое персональне природне право. Зреалiзоване право мае метаантрополопчний змiст, який означае завершення активноi життедмльно' дiяльностi. Зреалiзованi правовi норми, якими керувалася людина впродовж життя, е в одних випадках, в шших вони не зреалiзованi. Крiм того, спостерiгаеться багаторазова реалiзацiя одно' i то' ж норми. Можна вести мову про зреалiзацiю права вибору, альтернатившсть тощо. У питаннях зреалiзацii людська iндивiдуальнiсть у правi репрезентуе своерiднiсть, оригiнальнiсть, самобутшсть особи. Зреалiзоване персональне природне право дае можливють визначити ступiнь дотримання норм природного й позитивного права впродовж життя.
Висновки. Отже, персональне зреалiзоване право юнуе в кожно' людини. У цьому правi людина здшснюе свою життедiяльнiсть. Формування персонального права здшснюеться не т1льки власними зусиллями, а за допомогою вищих природних сил та представниюв навколишнього середовища. Якiсть зреалiзованого права людина може ощнити, порiвнявши його з Божим правом.
