CC BY
31Реалізація ідеї самодіяльності у навчанні у вітчизняних гімназіях наприкінці ХІХ століття
Курашова В.О.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди
Анотації:
Проаналізовано досвід практичної реалізації ідеї самостійності у гімназичному навчанні в історії вітчизняних гімназій у період реформування змісту навчання в гімназіях - наприкінці ХІХ століття. З'ясовано, що в досліджуваний період поширювалися практичні форми і методи гімназичного навчання. Були уведені дисципліни природничого спрямування (спостереження в природі, проведення природних дослідів). Зміст і методи вивчення класичних предметів передбачали видання гімназистами газет, поєднання методів навчання латини і рідної мови.
Ключові слова:
класична освіта, зміст гімназичної освіти, самостійність учнів.
Курашова В.А. Реализация идеи самодеятельности в обучении в отечественных гимназиях в конце Х!Х столетия. Проанализирован опыт практической реализации идеи самодеятельности в гимназическом обучении в истории украинских гимназий в период реформирования содержания обучения в гимназиях - в конце Х1Х столетия. Выяснено, что исследованный период распространялись практические формы и методы гимназического обучения. Были введены дисциплины естественного направления (наблюдения в природе, проведение естественных опытов). Содержание и методы изучения классических дисциплин предусматривали издательство гимназистами газет, объединение методов обучения латыни и родного языка.
классическое образование, содержание гимназического образования, самодеятельность учащихся.
Kurashova V.A. Realization of idea of independent action in teaching in domestic gymnasia at the end of the XIX century. This article analyzes experience of practical realization idea of independence in the gymnasia training in the history of domestic gymnasiums in the period of reformation content of training in gymnasiums - at the end of XIX century. Finds out that in the period which is under investigation practical forms and methods of gymnasium training were spreading. Were imposed disciplines of natural direction (looking out in the nature, natural researching). Content and methods of studying classical disciplines have got publishing newspapers by schoolchildren, coincided methods of training Latin and native language.
classical education, content of training in gymnasiums, independence of schoolchildren.
Вступ.
На сучасному етапі розвитку української держави пріоритетним є системне вивчення національного концепту освіти, доцільне використання культурно-історичної спадщини українського народу, його традицій і духовності, про що наголошено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні. Інтеграційні процеси, глобалізація в освіті спонукає педагогів-науковців та вчителів-практиків до ретельного осмислення та творчого використання позитивного досвіду навчання в українських гімназіях.
Історію становлення гімназійної освіти в окремих регіонах України, змістовне забезпечення освітньої діяльності вітчизняних гімназій аналізували в своїх працях В. Бобров, В. Вихрущ, О. Вишневський, О. Грива, Н. Дідух, Н. Долабчі, А. Лопухівська, Т Лу-таєва. Фундаментальними у цьому плані є монографії та статті Б. Ступарика, в яких аналізується розвиток галицьких гімназій у період з 1772 р. до 1939 р. Розвитку класичної гімназійної освіти на західноукраїнських землях у XIX арк. - першій половині XX арк. присвячено докторську дисертацію І. Курляк.
У працях згаданих науковців питання розвитку пізнавальної ініціативи, навчальної самостійності гімназистів розкрито побіжно. Спрямування освітнього процесу в сучасних українських гімназіях на виявлення і розвиток персональних здібностей, активності і творчості учнів актуалізує питанні вивченні історичного аспекту становлення ідеї самостійності у гімназичному навчанні.
Робота виконана у відповідності до плану НДР Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета статті полягає в узагальненні досвіду реалізації ідеї самостійності у навчанні у вітчизняних © Курашова В.О., 2010
гімназіях досліджуваного періоду.
Результати дослідження.
Як відомо, вітчизняні гімназії наприкінці ХІХ століття зазнали ряд реформ. Довгий час орієнтовані на класичний напрям, гімназії стали давати низький рівень знань, посилився догматизм у методах гімназичного навчання. Для подолання таких негативних тенденцій наприкінці ХІХ століття застосовувались нові форми і методи гімназичного навчання, були уведені дисципліни природничого спрямування. Учні проводили практичні спостереження, працювали над завданнями, що передбачали синтез знань наукових і особистих вражень (наприклад, «Користь та шкода великих річок», «Які корисні справи в природі та житті робить каміння?») і давали змогу учням продемонструвати вміння самостійно робити висновки та відстоювати власну думку [1].
Завдання практичних занять дисциплін природничого циклу (природна історія, природа рідного краю) стосувались як конкретних тем, так і таких, які потребували певного абстрагування («Какие полезніе дела в природе и жизни делают камни?») і спонукали учнів, використовуючи безпосередній особистий досвід, реалізувати у повній мірі свій творчий потенціал [1].
Важливим для реалізації ідеї самостійності у гімназичному навчанні у досліджуваний період було те, що більшість гімназій видавали гектографовані газети: «Молодецька праця» - Львівська академічна гімназія, «Молодий голос» - Перша Київська гімназія. У цих газетах гімназисти друкували свої вірші, повісті, статті на історичні та літературні теми. Так у Ста-ніславівській гімназії видавався рукописний журнал «Зірка». Це позитивно впливало на рівень виконання гімназистами письмових завдань з дисциплін класичного гуманітарного спрямування. Адже загальновизнаним є факт про те, що як тільки письмові завдання
втрачали ознаки схематизму і переставали бути засобом контролю, то вони виявилися способом самовиявлення та необхідним стимулом самостійної пізнавальної активності гімназистів.
Як свідчить проведене узагальнення досвіду діяльності вітчизняних гімназій, задокументованого у щорічних звітах, вивчення літератури в нижчих гімназіях не передбачало розмаїття методів для реалізації ідеї самостійності. Учні читали, переказували і декламували вивчені уривки напам’ять. Крім того, вони виконували письмові завдання: в 1 - 2 класах - три на місяць, в 3 - 4 класах — два на місяць [2 - 4].
Учителі відмічали, що гімназисти першого класу, здебільшого «не приносять самостійно здобутого ні мовного чуття, щоб звичні граматичні форми могли успішно розпізнавати і утворювати, ані (вміння) зробити розбір речення... не складного, а поширеного, ані писати орфографічно - а то все повинні вміти, якщо наука в першому класі має розпочинатися» [2].
Так, на думку вчителя Загарського, учневі потрібно довести, що «систематична, оперта на граматиці наука чужої мови може відбутися лише на підставі знайомства із законами рідної мови, чи іншими словами, знання рідної мови мусить бути фундаментом, на котрому можна розвивати будову чужої мови» [3]. А якщо врахувати те, що латинська мова була не тільки основним предметом, але «головним болем» багатьох гімназистів, то таке практичне спрямування вивчення цієї мови повинно було стати певним стимулом. Педагогами враховувалося й те, що певна частина учнів потребувала й інших стимулів; їм необхідно довести наступне: низький рівень знання рідної (викладової) мови стануть перешкодою на шляху до розуміння краси латиномовних текстів [4]. Учитель Київської другої гімназії Навроцький, аналізуючи причини низької успішності учнів, зазначав про необхідність робити акценти під час викладання саме на «реальній користі», яку повинні мати з науки учні [5].
Педагогічну полеміку викликало питання методики вивчення історії літератури. Учителі Харківських гімназій вважали її благодатним матеріалом для формування пізнавальної активності, навчальної самостійності учнів. Правильний шлях до саме такого вивчення літератури - читання «такої кількості творів повністю, щоб на основі їх накреслити образ історичного розвитку літератури» [6]. Але виникало правомірне питання: чи було це реальним? За підрахунками педагога Б. Грінченка, який був противником штудіювання уривків з літературних творів і виступав за необхідність вивчення цілісних текстів, учням потрібно було прочитати щонайменше 40 великих за обсягом творів. Опоненти заперечували не саму дисципліну, а виступали проти кількості і труднощі змісту текстів, бо, на їхню думку, навіть тих 6 творів, які передбачалося читати, знайомлячись із періодом «золотого віку», не здатні створити в уяві учнів цілісної картини літератури названого періоду. Педагог указував, що вивчення творів давнішої літератури «не будять у молодому розумі тої цікавості, що у людях зрілих, і вчитель багато праці собі мусить докласти,
щоб науку ту оживити і пробудити до лектури давніх письменників необхідне зацікавлення» [7, с. 15].
Так, на засіданнях педагогічних рад Харківської чоловічої гімназії було внесено такі пропозиції: рекомендувати видання окремої інструкції для вивчення історії літератури, видання дешевих книжок творів прозових і поетичних для домашньої лектури, перевірка володіння літературною мовою вчителів, що викладали цей предмет [8].
У той же час гімназійні комісії намагалися розв’язати питання, пов’язані із підготовкою підручників, що, безперечно, було досить непросто, бо підручник в кожному предметі має включати те, що учень повинен уміти, не може він бути книжкою для приватного читання, бо досвід вчив, що учні не були схильні до самодіяльних занять з підручником.
У результаті упровадження нового проекту навчального плану у 1894 р., за яким у 1 - 4 класах гімназії передбачалося «читання і мовлення, ґрунтовне знання флексії і синтаксису, знання граматики і правильне усне та писемне мовлення, вироблення доброго смаку шляхом читання, вивчення напам’ять і декламацію важливих поетичних творів і прозових уривків» [9, с. 18].
У нижчих класах гімназії уводили самостійне читання, вправи з граматики, декламацію і письмові завдання. Наприкінці 4 класу учні мали повторити увесь вивчений матеріал з граматики. Віднайдено приклади завдань на практичних заняттях в чотирьох вищих класах: «Досвідченість і стилістична вправність в усному і писемному вживанні мови, пізнання найвизначніших різновидів поезії і прози, пізнання цілісних творів рідної літератури, а також найважливіших подій з життя знаменитих вітчизняних письменників і подій вітчизняного письменства» [9, с. 18]. Як бачимо, такий приклад підтверджує, що в гімназіях самостійність у навчанні обмежувалася засвоєнням мовних і стилістичних конструкцій, текстів стародавніх авторів.
У 5 класі гімназій взагалі не передбачалося вивчення нового матеріалу, на початковому етапі належало систематизувати знання, набуті у попередніх класах «для користі читання вітчизняної літератури у
6 - 8 класах» [9, с. 19]. У вищій гімназії розпочиналося вивчення теорії літератури: «пізнання на підставі хрестоматій звичайних тропів і фігур, також найважливіших видів поезії і прози» [9, с. 19].
Установлено, що до самодіяльного сприйняття історико-літературних відомостей учні були готові після 5 класу, тому у 6 класі працювали над самостійною лектурою. Самостійна домашня лектура доповнювала класну. Так, ще один із представників духовенства, виступаючи на загальних зборах Товариства грамотності у Харкові, дав поради, що стосувалися саме домашньої лектури як дуже важливого чинника розвитку самодіяльності у навчанні. Він наголошував на тому, що «лише найкращі твори можуть бути застосовані для цієї мети і, бажано, під суворим контролем школи» [10].
Наприкінці ХІХ століття з питань організації на-
вчальної роботи в гімназіях та інших навчальних закладах у практичних узагальненнях «Думки і зауваження до проекту Статуту шкіл відомства Міністерства народної освіти», «Про предмети суджень і суперечок на педагогічних радах гімназій» наголошувалося на необхідності доброзичливого і гуманного ставлення керівництва закладів до педагогів, дотримання такту в спілкуванні з ними, заперечувалося управління закладами за рахунок єдиного адміністрування з боку директорів та інспекторів гімназій, вносилися пропозиції щодо педагогічного керівництва, яке ґрунтується на авторитетові керівників закладів [11; 12, с. 49].
У ході дослідження установлено, що наприкінці ХІХ століття ідея самостійності у гімназичному навчанні спрямовувалося на формування вправності учнів у висловленні думки і на письмі. Однак, педагогами гімназій було виявлено таку проблему, яка полягала у тому, що в 1 - 2 класах гімназій рівень підготовки учнів був різний. Тому спершу стали готувати однакову базу для всіх, працювати над збільшенням словникового запасу, розвитком пам’яті шляхом вивчення зворотів і цілих уривків, читання й відповідей на запитання, регулярних занять з відмінювання частин мови і штудіювання основ синтаксису, бесід та ретроверсій. Письмові завдання - «диктанти, вправи орфографічні, були пристосовані до практичних потреб, написання з пам’яті вивчених уривків, ретро-версій» [13].
У 3 - 4 класах передбачався вільний переказ прозових і поетичних уривків, самостійне збагачення словникового запасу, узагальнення виразів і зворотів, які передають подібну думку (синонімів). Продовжувалося вивчення граматики, узагальнювались знання з синтаксису. Види письмових робіт - ретроверсії, репродукції, оповідання, описи, листи. На цьому етапі навчання передбачалося збільшення самостійності учнів, виділення часу на самостійну роботу.
У 5 класі учні мали самостійно переказувати на основі лектури, вивчати напам’ять переважно прозові уривки; крім цього, з 5 класу уводилась обов’язкова домашня лектура. Теми письмових робіт - переказ змісту прочитаних уривків, оповідання, описи, переклади з інших мов. У 6 класі додавали стилістику і поетику на основі попередньо прочитаних творів.
З 7 класу учні гімназій починали вивчати історію літератури. До видів письмових робіт належали: характеристики, описи, звіти з прочитаної шкільної чи домашньої лектури. Домашня лектура залишалася обов’язковою складовою [13, арк.. 21].
Щодо домашньої лектури, то слід зазначити, що вона щороку змінювалась, але в будь-якому випадку вона включала твори найзнаменитіших авторів. Наприклад, у 1897 - 1898 н.р. для читання рекомендувались такі твори: 6 клас - «Орлеанська діва» арк.т;
7 клас - «Марія Стюарт» арк.т, «Іфігенія в Тавриді» Гете; 8 клас - «Коріолан» Шекспіра, «арк.» арк.т [13].
Запровадження в гімназіях пояснювально-ілюстративного методу навчання, використання елементів проблемного, взаємного навчання під час вивчення предметів мовно-літературного циклу сприяло
прояву самостійності учнів у навчанні. Наприклад, у приватних жіночих гімназіях Харкова у кожному класі об’єднувалися групи любителів певної дисципліни (5 - 8 учнів). Ці групи були відповідальними за виготовлення наочності для проведення уроків. Згодом таким чином підготовлена наочність експонувалася в шкільних педагогічних музеях [14].
Реалізація ідеї самодіяльності в гімназіях відбувалася через виконання асистентських функцій з різних навчальних предметів. Робота асистентів організовувалась так: «асистенти» вели облік наочних посібників, планували послідовність їх використання, допомагали вчителеві укладати списки рекомендованої літератури, організовували групові читання, перевіряли домашню лектуру, допомагали в організації навчальних виставок, забезпечували органічний зв’язок між урочною та позаурочною формами навчальної роботи. Асистенти організовували та проводили обліково-повторювальні, узагальнюючі уроки з тем, допомагали вчителеві добирати змістовне забезпечення уроків (читали історичну, художню, науково-популярну літературу, добирали доцільні уривки, розподіляли дидактичний матеріал і матеріал для читання на різних етапах уроку, організовували коментоване читання).
Слід зазначити, що під час впровадження ідеї самодіяльності учнів в навчальний процес гімназій головні зусилля спрямовувалися на те, щоб підвищити науковість змісту навчального матеріалу, стимулювати розширене та поглиблене вивчення навчального предмета. Найпродуктивнішим у цьому плані були навчально-освітні об’єднання і учнівські товариства, що організували позакласну та позашкільну самоосвітню і наукову роботу. Приділялась увага шкільним клубам, учнівським науковим товариствам, учнівським бюро тощо.
Висновки.
З’ясовано, що наприкінці ХІХ століття поширювалися практичні форми і методи гімназичного навчання, були уведені дисципліни природничого спрямування (спостереження в природі, проведення природних дослідів), зміст і методи вивчення класичних предметів передбачали видання гімназистами гектографованих газет, поєднання методів навчання латини і рідної мови; були розроблені інструкцій для домашнього читання «лектури», письмових вправ - ретроверсій, вільних переказів пояснювально-ілюстративного методу навчання, використання арк.тів проблемного, взаємного навчання під час вивчення предметів мовно-літературного циклу.
Серед форм гімназичного навчання, спрямованого на реалізацію ідеї самодіяльності учнів, у досліджуваний період варто виділити: групи любителів певної дисципліни, виконання асистентських функцій вчителя з різних навчальних предметів.
Проведене узагальнення не вичерпує усі аспекти вказаної педагогічної проблеми. Подальшого вивчення потребують питання визначення прогностичних тенденцій розробки змісту гімназичного навчання, спрямованого на розвиток самостійності у навчанні.
Література
1. Справа про введення географії до навчальних планів гімназій. -ЦДІАУ м. Києва, ф.707, оп. 164, спр.1,ч.З, арк..194.
2. Циркуляр про викладання російської мови в гімназіях. - Там само, ф. 707, оп. 209, спр. 84, арк.. 10.
3. Матеріали з’їзду Київського обласного педагогічного товариства. -ЦДІАУ України м.Києва, ф.274,оп.4,спр.611, арк..376.
4. Звіт 1-го гімназійного з’їзду (1898). - ЦДІАУ м.Києва, ф.707, оп.262, спр.24, арк.. 2.
5. Циркуляр про поліпшення навчально-виховної роботи в гімназіях та посилення нагляду. - ЦДІАУ м. Києва, ф. 707, оп. 294, спр. 25.
6. Циркуляр про вивчення історії літератури в гімназіях. - ЦДІАУ м. Києва, ф. 707, оп. 160, спр. 1,ч. 1, арк.. 102.
7. Грінченко Б. Наша школа. / Б.Грінченко. - Х., 1912. - 47 с.
8. Звіт 2-го гімназійного з’їзду (1899). - Там само, ф.274, оп.З, спр.517.
9. Материалы по реформе средней школы. Примерные програми, обьяснительные записки. - СПб.: Мин. Нар. Просвещ., 1894. -
680 с.
10. Школа (статья в ж. Вперед №1,1913).- ЦДІАУ м.Києва, ф.317, оп.1, спр.5875, арк..1.
11. Кантель Г. Проект реформи современной средней арк..(доклад) - Спб., 1901. - 2 с.
12. Елисеев В. Программы и правила всех класов мужских гимназий и прогимназий Министерства народного просвещения. -арк..: Родное слово, 1910. - 163 с.
13. Інформація про діяльність шкільно-лекційної комісії Товариства грамотності м. Києва.- Інститут рукописів ЦНБ НАН їм. Вер-надського, ф. 114, №4, арк..5.
Надійшла до редакції 09.04.2010р.
Курашова Вікторія Олександрівна [email protected]
