CC BY
12
DOI 10.26724/2079-8334-2018-3-65-205-210 УДК 616.831-005.4-039:611.813.1:612.017.1:57.084
РЕАКЦП 1ВА-1-ПОЗИТИВНИХ КЛ1ТИН М1КРОГЛП У СЕНСОМОТОРН1Й КОР1 ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУР1В ПРИ ЩДУКЦП ТРАНЗИТОРНО1 1ШЕМ11
E-mail: l.yaremenko03@gmail.com
З метою вивчення особливост реакцii iba-1-позитивних клiтин мiкроглii у сенсомоторнiй Kopi головного мозку щуpiв при шдукцп тpанзитopнoi iшемii на фoнi пoпеpедньoi сенсибiлiзацii мозковим антигеном та iмунoкopекцii змш, що виникли був проведений експеримент на 135 бших статевозрших щурах-самцях масою 260 - 290 г. Були застосоваш пстолопчш, iмунoгiстоxiмiчний, морфометричний та статистичний методи дослщження.
Встановлено, що сенсибiлiзацiя мозковим антигеном призводить у rnpi мозку до нейродегенеративних змш та, пiсля перюду незначного зменшення, до збiльшення юлькосп клiтин Iba-1+-мiкpoглii та ix гшертрофп, що можна трактувати як нейрозапалення. Сенсибiлiзацiя мозковим антигеном пoтенцiюe реакщю (збiльшення питомо'1 кiлькoстi) мiкpoглii на транзиторне порушення кpoвooбiгу. 1муномодулятор iмунoфан зменшуе pеакцiю Iba-1+-мiкpoглii у вщновлювальний пеpioд пiсля тpанзитopнoi iшемii. Це корелюе зi спpиятливiшим пеpебiгoм пoстiшемiчнoгo процесу в цiлoму. Останне можна розглядати як прояв нейропротекторних властивостей iмунoфану.
Ключовi слова: головний мозок, сенсибшзащя, iшемiя, Iba-1, мiкpoглiя, iмунoфан.
Дождження е фрагментом НДР "Змти внутршшх оргашв та регуляторних систем за умов експериментального пошкодження та icторичш аспекти розвитку гiстологй, цитологи та ембрюлогй в Укралт ", № держреестраци 0116U 000121.
Незважаючи на те, що головний мозок е забар'ерним органом, та забезпечуеться наявшстю гематоенцефал1чного бар'еру (ГЕБ), у кров1 вщ 5 до 92 % обстежених пащенпв, у яких в анамнез1 були вщсутш судинн мозков1 катастрофи, виявляються антитша до тканинних елеменпв мозку [8, 9]. Показником порушення проникност ГЕБ вважаеться поява в кров1 та л1квор1 аутоантитш, нейроспециф1чних бшюв. Вони зумовлюють мшроциркуляторно-кттинш pеакцii та порушення життед1яльносп кттин мозку. Найбшьш значимою причиною таких змш е шсульт [4]. 1мунокомпетентними кттинами ЦНС е мшрогтя [7, 14, 15]. Пюля шем1чного шсульту активована м1крогл1я продукуе цитокши, чим потенщюе процеси загибел1 нейрошв [17]. Виявлення мшроглп в ЦНС проводять за наявшстю бшка Iba-1. Це кальцшзв'язуючий пептид, який е специф1чним маркером макрофапв; присутнш у цитоплазм1 та ядрах кштин мшроглп. Даний бшок зад1яний у регулящю процес1в фагоцитозу макрофагами та мшроглюцитами та в реоргашзащю цитоскелету та змши кoнфiгуpацii цитoплазматичнoi мембрани [13, 15].
В аспект можливих вплив1в на процеси нейрозапалення привертае до себе увагу синтетичне похщне тимопоетину - 1мунофан (аргшш-альфа-аспартил-л1зил-валш-тирозил-аргшш), який мае 1мунорегулююч1 та детоксикацшш властивосп. 1мунофан шпбуе вшьнорадикальш процеси перекисне окиснення лшщ1в [3], запобпае пошкодженню л1мфоципв та гранулоципв [2]. Окр1м шдукцп 1мунних ефекпв, ¡мунофан посилюе антиоксидантний захист оргашзму. Це е результатом стимуляцп синтезу церулоплазм1ну i лактоферину та шдвищення активносп каталази. Паралельно вщбуваеться зниження продукцп мед1атор1в запалення [2, 3]. Цей пептид демонструе досить виражен нейропротекторн властивосп [1, 6].
Метою роботи було вивчити особливосп експpесii Iba-1 протешу в сенсомоторнш кор1 при моделюванш тpанзитopнoi iшемii на фон пoпеpедньoi сенсибiлiзацii мозковим антигеном та 1мунокорекцп 'х наслщюв.
Матер1ал та методи дослщження. Дослщження були виконаш на 135 самцях бших статевозрших щур1в лшп Вютар з масою тша 260-290 г. Тварин утримували у в1варп на стандартному рацюш, по 5 тварин у клгтщ, з вшьним доступом до 'ж та води та постшним св1тловим режимом 12/12 год. У дослщах використовували самщв щур1в, оскшьки р1вень естрогешв ютотно впливае на перебп шем1чного ушкодження головного мозку [10]. Тварин було подшено на 6 груп. Щури групи К (умовно штактш контроль; n=10) не зазнавали жодних втручань. Тварини вс1х шших груп за 12 д1б до вщтворення модел1 шемй були сенсибшзоваш 20% водно-сольовим екстрактом (антигеном) гомолопчно' тканини мозку (вмют бшку 0,33-0,5 мг/мл за Лоур1), який був отриманий за загальноприйнятою методикою. Щурам шдшюрно
© Л.М. Яременко, Л.П. Бщна, 2018
вводили: у 1-й день - 0,5 мл; 2-й день - 1 мл; 3-й день - 1,5 мл екстракту. При цьому тварини групи Кс (контроль, сенсибшзоват; n=25) не зазнавали жоднж iншиx втручань. Тваринам групи ПОс (псевдоопероват, сенсибшзоваш; n=25) здшснювали оперативний доступ до лiвoï загально! coннoï артерп та ïï мoбiлiзaцiю, пicля чого рану зашивали. Щурам групи ПСAc (перев'язка сонноИ артерп, cенcибiлiзoвaнi; n=25) здшснювали аналопчний доступ до лiвoï загально" сонно" артерп та ïï мобшзащю, пicля чого в зазначену артерда вводили 0,2 мл фiзioлoгiчнoгo розчину та накладали лiгaтypy. Тваринам груп MEAc (з мiкpoембoлiзaцieю басейну сонноИ артерп, cенcибiлiзoвaнi; n=25) та MEAc+i (MЕAс+iмyнoфaн; n=25) моделювали гостре порушення мозкового кpoвooбiгy шляxoм введення у лiвy загальну сонну apтеpiю 0,2 мл розчину, що мютив 20 мл в^мит^ iзoльoвaниx aдипoцитiв, 2,8 мл 10% CaCh, 10 г твшу та 0,9% NaCl до загального об'ему 100 мл [5], тсля чого на apтеpiю накладали лнатуру. Щури MEAc+i отримували шдшюрно по 0,5 мкг iмyнoфaнy (НВП «Бионокс», Рociя) на 1 - 10, 21 - 23, 30 - 32 та 50 - 51 дш експерименту. Тваринам груп ПОс, ПСАс та МЕАс шдшюрно водили фiзioлoгiчний розчин за aнaлoгiчнoю cxемoю. Опеpaтивнi втручання були викoнaнi з використанням тioпентaлoвoгo наркозу (50 мг/кг).
Головний мозок для дослщжень отримували вщ тварин через 1, 3, 10, 30 та 90 дiб тсля оперативного втручання, тобто, вщповщно, через 13, 15, 22, 42 та 102 доби тсля сенсибшзацп мозковим антигеном, тсля нaдмipнoгo введення тюпенталу натрда в (200 мг/кг). Протягом не бшьше 1 xв. розтинали череп, виймали мозок, який фронтально poзpiзaли на три частини. Середню частину занурювали у 10 %-вий забуферений фopмaлiн (pH 7,4; 4°С, 24 год). Maтеpiaл ущшьнювали у пapaфiнi та виготовляли пстолопчш зpiзи завтовшки 4 мкм, яю забарвлювали азур II-еозином або в якиx проводили iмyнoгicтoxiмiчнy pеaкцiю з антитшом до Iba-1 (rabbit polyclonal, 1:750; «Molecular Probes», США) вщповщно до протоколу виробника. Для вiзyaлiзaцiï пpoдyктiв реакцп використовували систему детекцп EnVisionTM FLEX («Dako», Дaнiя). Зpiзи додатково забарвлювали гемaтoкcилiнoм Гiллa. Як позитивний контроль використовували зразки мозку щypiв з визначеною позитивною реактившстю; для негативного контролю проводили вс процедури, за виключенням застосування пеpвинниx aнтитiл.
Отримат препарати вивчали та фотографували за допомогою Olympus BX51, цифровоИ камери Olympus C3040ZOOM, з програмним забезпеченням Olympus DP-Soft 3.2. за cтaндapтизoвaниx умов. На 7 м^офото (x200, 1280x960 пiкcелiв RGB) проводили пiдpaxyнoк кiлькocтi Iba-пoзитивниx (Iba-1+) клиин у ciми теcт-пoляx ганглюнарного шару кори лiвoï та правоИ твкуль (площа 430^320 мкм). Отримат дaнi обробляли стандартними статистичними методами з poзpaxyнкoм середнього арифметичного, стандартного вдаилення, помилки середнього, дoвipчиx iнтеpвaлiв. Для oцiнки вipoгiднocтi вiдмiннocтей cеpеднix значень кiлькocтi Iba-1+-клiтин мiж групами, а також мiж ураженою та контралатеральною швкулями мозку використовували t-критерш Стьюдента.
Результати дослщження та ïx обговорення. Проведет спостережеиия показали, що кора твкуль мозку щур1в контрольно! групи мае звичайну будову. Виявлеш Iba-l+-k.iíthhh (рис. 1) мали , невелик! ядра та tohkí вщростки характерно!
для мшроглюципв будови (невелику кшьюсть слабо розгалужених вщростюв, вщ яких вщходять тоненьк1 г1лочки). 1нколи ni k.iíthhh tícho прилягали до кровоносних м1кросудин або нейрошв [19]. За умов сснсибЫзацп (рис. 2) юльюсть Iba-1 -k.iíthh через 12 i 15 д1б дослщу виявлялася дещо зб1льшеною, у nopÍBffiiHHi з контролем, що
X
Рис. 1. Клi^ини мiкроглil в сенсомоторнiй умовно iн^ак^ного супроводжувалося зменшенням к1лькост1 щура (К). Iмуногiстохiмiчна реакцiя з антитшом проти 1Ьа-1, ... . ...
забарвлення гематоксилiном. Мiкрофото, об. 20, ок.10. тдросттав клiтин та Штенсивност1 IX
маркування була дещо меншою. . Через 22 i 43 доби дослiду кiлькiсть кттин мiкроглii зменшувалася, але достовiрно не вiдрiзнялася вiд контрольних значень. Разом з тим вiдмiчалося деяке зростання iнтенсивностi експресii в них ГЬа-1. Через 102 днi пiсля початку сенсибiлiзацii в сенсомоторнiй корi виявлялося достовiрно бiльше мiкроглiоцитiв, якi характеризувалися бiльш високою експресieю ГЬа-1, тж у контролi. При цьому вони мали, як правило, бiльшi розмiри тiла та бiльше вiдросткiв [18].
Рис. 2. Змши галькосп Ьа-1+-м^оглюцит1в при порушеннях церебрального кровообiгу на фош попередньо1 сенсибшзацп мозковим антигеном та iмунокорекцiя змiн, що виникли. К - контроль (умовно штактш тварини); Кс - сенсибiлiзованi тварини; ПОс - тварини iз псевдооперацieю, сенсибшзоваш; ПСАс - тварини з перев'язаною лiвою сонною артерieю, сенсибiлiзованi; МЕАс - тварини з мiкроемболiзацieю судин швкуш адипоцитами, сенсибiлiзованi; МЕАс+i - тварини з МЕАс, яга отримували ш'екцц iмунофану.
У щурiв груп ПОс та ПСАс стан сенсомоторно! кори вiзуально не вiдрiзнявся вщ того, що спостерiгався у Кс. У лiвiй пiвкулi за умов ПОс, з боку ураження, на вiдмiну вiд Кс кiлькiсть 1Ьа-1+клiтин зростала до 15(3) доби дослщу пiсля сенсибшзацп i на такому рiвнi залишалося протягом усього спостереження. У правiй, контрлатеральнiй пiвкулi динамiка змiн кiлькостi мiкрогiоцитiв практично вщтворювала ту, що була притаманна Кс (рис. 2).
При ПСАс з боку ураження вщбувалося значиме наростання кiлькостi Iba-1+-клiтини до 3 доби шсля операцй, яке перевищувало таке при Кс та ПОс i поим поступово незначно зростало до 42 (30) - 102 (90) дiб експерименту. У правш ж пiвкулi змiни кiлькостi клгтин мшроглй на вiдмiну вiд того, що спостерпалося при ПОс, зростало до 22 (10) - 42 (30) дiб дослщу i тшьки наприкiнцi 102 (90) доби поверталося до контрольних значень (рис. 2)
В умовах проведення МЕАс в корi уражено! пiвкулi виникали виразш дифузнi дегенеративно-деструктивнi змiни, якi проявлялися осередками ушкодження, що часто носили характер комiрчастоl дегенерацй. Останнi проявлялись як формування невеликих осередкiв некрозiв (дiаметр 50-300 мкм) у деяких тварин. На !х мiсцi у вщдалеш строки формувалися глiальнi рубщ. У одша експерментально1 тварини через 10 дiб була виявлена псевдоюста, що займала майже всю товщу кори твкуль В iнших дшянках кори спостерiгалися розповсюдженi дегенерацiйнi змши нейрошв, що призводило в подальшому до зменшення !х кiлькостi (питомо1 щiльностi). Останне супроводжувалося дифузним зростанням кiлькостi глiоцитiв
Iмуногiстохiмiчне дослiдження показало, що в лiвiй пiвкулi мозку шсля вщтворення МЕАс до першо1 i третьо1 дiб за межами осередюв деструкцй вiдбувалося стрiмке зростання кшькосп Iba-1+-клiтин, яка ставала майже вдвiчi бiльшою нiж у контроле За умов МЕАс клiтини мшроглн часто мали бiльшi, нiж в контрол^ розмiри тiл та товстiшi вiдростки. Iнодi, особливо поблизу осередюв деструкцй через 1 добу (рщше через 3 доби) пiсля iшемiчноl атаки можна було спостерiгати Ша-1+-кттини форма яких наближалася до кулясто1 (рис. 3). З 15(3) до 42(30) доби кшьюсть клiтин мнкроглн залишалася практично на одному рiвнi (рис. 4). До 102(90) доби ж !х кiлькiсть суттево зменшувалася, але залишалася достовiрно бiльшою, як вщ контрольних значень, так i вiд значень в усiх вище описаних дослiдних групах. У контрлатеральнш (правiй) пiвкулi при МЕАс (рис. 2) спостер^алося помiрне достовiрне поступове збшьшення кiлькостi Iba-1+-клiтин, яке вщтворювало динамiку, що спостерiгалася при ПСАс, але на бшьш високому рiвнi (рис.2). Введення iмунофану призвело до зменшення виразносп нейродегенеративних процесiв як у лiвiй пiвкулi, де вщтворювалася мiкроемболiя, так i в контрлатеральнш, де ведучим патогенетичним фактором виступала сенсиб^защя мозковим антигеном [18]. Але при цьому через 1 i 3 доби шсля моделювання iшемiчноl атаки кiлькiсть виявлених клiтин мшрогли практично не змiнювалася i залишалася на рiвнях притаманних МЕАс. Через 10 дiб пiсля МЕАс у лiвiй пiвкулi за умов дн iмунофану вiдмiчалося суттеве зменшення кшькосп Iba-1+-клiтин, яке у послiдуючi
строки спостережень продовжувало поступово спадати (рис. 4). На 102 (90) добу експерименту воно хоча i було достовiрно бiльшим за контрольнi значення, але достовiрно меншим, нiж при МЕАс.
А
№
«ж
> -V'.; * \ < Л . я г-
• - А"
ДМ '
Б
■ ч. ■
Рис. 3. А. Клiтини мкрогли в сенсомоторнiй корi щура через 15 дiб пiсля сенсибшзаци мозковим антигеном (Кс). Iмуногiстохiмiчна реакцiя з антитшом проти 1Ьа-1, забарвлення гематоксилшом. Мкрофото, об. 20, ок.10. Б. Клггини мкрогли в осередку некрозу в сенсомоторнш корi щура через 15(3) дiб пiсля сенсибшзоаци (МЕАс). Iмуногiстохiмiчна реакцiя з антителом проти 1Ьа-1, забарвлення гематоксилшом. Мкрофото, об. 20, ок. 10.
А
»#
Ч <
*
а 4
к
&
♦
V -V *
'Ш*
ч.
. " 4 «
"<4Г
ЛУ
г
*
# * 4 *
С'
ф
* аЛ
«л/,
.Б
Рис. 4. А. Клггини мкрогли в сенсомоторнiй корi щура через 42(30) дiб шсля сенсибшзоаци (МЕАс). Iмуногiстохiмiчна реакцш з антитшом проти 1Ьа-1, забарвлення гематоксилшом. Мкрофото, об. 20, ок.10. Б. КлГтини мкрогли в сенсомоторнiй корГ щура через 42(30) дГб шсля сенсибшзоаци (МЕАс), як отримували ш'екци Гмунофану. 1муногютох1мГчна реакцш з антитшом проти 1Ьа-1, забарвлення гематоксилшом. Мкрофото, об. 20, ок. 10.
У контрлатеральнш швкулГ при МЕАс тсля незначного зростання кшькостГ клгган мжрогли через 22 (10) дГб дослщу вона зменшувалася, а по™ поступово наростала (рис.2).
Таким чином, проведеш дослщження показали, що сенсибшзащя мозковим антигеном очжувано призводить у корГ мозку до нейродегенеративних змш [5] та тсля перюду незначного зменшення до збгльшення кшькостГ клгган 1Ьа-1+-мжрогли та !х гшертрофи, що можна трактувати як один з проявГв нейрозапалення [18]. Порушення кровотоку в лГвш швкулГ головного мозку, на фош попередньо! сенсибшзаци мозковим антигеном, призводить до збгльшення у гострий перюд тсля шеми кшькосп клпин 1Ьа-1+-мжрогли в корГ головного мозку, причому у бгльшш мГрГ чим при вГдсутност сенсибГлязаци [19]. Виразшсть цього явища залежить вщ ступеня ГшемГчного пошкодження, що цшком очжувано [11]. Наприкшщ експерименту 102 (90) дГб цей показник знижувався, хоча залишався бгльшим, шж у контролГ та ПОс та ПСАс. Слщ зазначити, що у контлатершьнш твкулГ при ПСАс та МЕАс вщмГчалася шверсГя реакци мжрогли, що виникала у вщповщь на сенсибшзацш, Г кшькють И зростала. Тут ми, вГропдно, стикаемось Гз системними змшами, як можуть реатзовуватися за рахунок Гмунних регуляторних впливГв на щ кмтини [12, 16, 17]. Введення Гмунофану при МЕАс достовГрно зменшувала кшькють 1Ьа-1+-мжрогли як на бощ ураження, так Г контрлатерально! швкулг Причому щ змши були вщстрочеш та проявлялися лише з 22 (10) доби дослщу, що сшвпадало з початком вГдновлювального перюду пГсля ГшемГчно1 атаки. ДинамГка змш кшькостГ мГкроглП у контрлатеральнГй твкулГ при МЕАс+Г практично вГдтворювала тГ, що спостерГгалися при сенсибГлГзацП, але були при дещо бшьш виражеш, хоча й недостовГрно. ДинамГка змш кшькостГ мГкроглГальних клГтин при МЕАс+Г, дозволяе припускати, що ведучим мехашзмом тут виступае модуляцГя стану Гмунно1 системи, а не антиоксидантнГ
властивосп iмунофану. Даний феномен сшвпадае з вщносно менш виразною депресieю популяци Т-лiмфоцитiв, у тому числi й Т-хелперiв [6, 12, 16, 17]. Активащя Т-регуляторних клiтин виступае як один з ютотних нейропротекторних факторiв, що запускаються пiсля iшемiï [12, 16]. Кшьюсть таких клiтин зростае шд впливом iмунофану [1, 2, 3, 6]. Разом з тим, вiрогiдно, не можна виключити можливосп безпосереднього впливу iмунофану на мшрогтю.
Сенсибiлiзацiя мозковим антигеном призводить у корi мозку до нейродегенеративних змш та пiсля перiоду незначного зменшення до збшьшенням кiлькостi клiтин 1Ьа-1+-мшрогли та 1'х гiпертрофiï, що можна трактувати як нейрозапалення.
Сенсибiлiзацiя мозковим антигеном потенщюе реакцiю (збiльшення питомоï кiлькостi) мiкроглiï на транзиторне порушення кровообiгу.
1мунофан зменшуе реакцiю 1Ьа-1+-мшрогли у вiдновлювальний перiод пiсля транзиторноï iшемiï. Це корелюе зi сприятлившим перебiгом постiшемiчного процесу в цшому. Останне можна розглядати як прояв нейропротекторних властивостей iмунофану.
1. Belozertsev YuA, Yuntsev SV. Issledovaniye neyroprotektornogo i nootropnogo deystviya preparatov pri patologii TSNS. Zabayk. med. vest. 2008; 2: 42-45. [in Russian]
2. Hrabovyi OM, Yaremenko LM. Sposib modelyuvannya kombinovanoho sudynno-imunnoho poshkodzhennya mozku. Opubl. Patent Ukrayiny № 36843. 2008 zhovt. 11. [in Ukrainian]
3. Mishchenko T-S, Dariy VI, Baranova KV. Vzayemozvyazok zapalnykh ta protyzapalnykh markeriv u khvorykh v hostromu periodi mozkovykh insultiv. Ukr. visnyk psykhonevrolohiyi. 2014; 22(2,79): 16-18. [in Ukrainian]
4. Yaremenko LM, Hrabovyy OM. Stan populyatsiyi limfotsytiv pry modelyuvanni porushen krovoobihu u liviy pivkuli holovnoho mozku u shchuriv ta yoho korektsiya. Imunolohiya ta alerholohiya. 2009; 1: 40-44.5. 5. Diamond B, Honig G, Mader
5. et al. Brain-reactive antibodies and disease. Annu. Rev. Immunol., 2013; 31: 345-385. [in Ukrainian]
6. Irani S, Lang B. Autoantibody-mediated disorders of the central nervous system. Autoimmunity. 2008; 41(1): 55-65.
7. Lalancette-Hebert M, Swarup V, Beaulieu J, et al. Galectin-3 is required for resident microglia activation and proliferation in response to ischemic injury. J. Neurosci. 2012; 32(30): 10383-10395.
8. Liesz A, Suri-Payer E, Veltkamp C, Doerr H, Sommer C, Rivest S, et al. Regulatory T cells are key cerebroprotective immunomodulators in acute experimental stroke. Nat. Med. 2009; 15: 192-199.
9. Stolp HB, Dziegielewska KM. Review: Role of developmental inflammation and blood-brain barrier dysfunction in neurodevelopmental and neurodegenerative diseases. Neuropathol. Appl. Neurobiol. 2009; 35: 132-146.
10. Walsh JT, Zheng J, Smirnov I, et al., Regulatory T cells in central nervous system injury: a double-edged sword. J. Immunol. 2014; 193(10): 5013-5022.
11. Yaremenko LM, Grabovyi OM. Influence of sensitization with brain antigen sensitization on the condition of cerebral cortex sensomotor neuroglial elements of their immunohistochemical detection. Deutscher Wissenschaftsherold. 2016; 2: 6-9.
12. Yaremenko LM, Grabovyi OM. Reactions of Microglial Cells in the Sensorimotor Cortex of Rats after Transient Ischemia. Neurophysiology. 2017; 49(2): 107-112.
РЕАКЦИЯ №A-1-ПОЗИТИВНЫХ КЛЕТОК МИКРОГЛИИ В СЕНСОМОТОРНОЙ КОРЕ ГОЛОВНОГО МОЗГА КРЫС ПРИ ИНДУКЦИИ
ТРАНЗИТОРНОЙ ИШЕМИИ Яременко Л.М., Бидна Л.П., Шепелев С.Е., Грабовой А.Н.
С целью изучения особенности реакции iba-1-позитивны? клеток микроглии в сенсомоторной коре головного мозга крыс при индукции транзиторной ишемии на фоне предшествующей сенсибилизации мозговым антигеном и иммунокоррекции возникших изменений, был проведен эксперимент на 135 белых половозрелых крысах-самцах массой 260 - 290 г. были применены гистологические, иммуногистохимический, морфометрических и статистический методы исследования. Установлено, что сенсибилизация мозговым антигеном приводит в коре головного мозга к нейродегенеративным изменениям и, после периода незначительного уменьшения, к увеличению количества клеток ^-1 + -микроглии и их гипертрофии, что можно трактовать как нейровоспаление Сенсибилизация мозговым антигеном потенцирует реакцию (увеличение удельного количества) микроглии на преходящее нарушение кровообращения. Иммуномодулятор имунофан уменьшает реакцию ^-1 + -микроглии в восстановительный период после транзиторной ишемии. Это коррелирует с более благоприятным течением постишемического процесса в целом. Последнее можно рассматривать как проявление
REACTION OF IBA-1-POSITIVE MICROGLIA CELLS IN THE SENSORIMOTOR CORTEX OF RATS WITH INDUCTION OF TRANSIENT ISCHEMIA Yaremenko L.M., Bidna L.P., Shepelev S.Ye.,
Grabovyi O.M. In order to study the peculiarities of the reaction of iba-1-positive microglia cells in the cortex of rats with induction of transient ischemia against the background of previous sensitization by the brain antigen and the resulting changes, an experiment was carried out on 135 white mature male rats weighing 260-290 grams histological, immunohistochemical, morphometric and statistical methods of investigation have been applied. It has been established that sensitization by brain antigen leads to neurodegenerative changes in the cerebral cortex and, after a period of insignificant decrease, to an increase in the number of Iba-1 + -microglia cells and their hypertrophy, which can be treated as a neuroinflammation. Sensitization by brain antigen potentiates the reaction (increase in the specific amount) of microglia to a transient circulatory disturbance. Immunomodulator imunofan reduces the reaction of Iba-1 + -microglia in the recovery period after transient ischemia. This correlates with a more favorable course of the post ischemic process as a whole. The latter can be considered as a manifestation of the neuroprotective
нейропротекторных свойств иммунофана. properties of imunophane.
Ключевые слова: головной мозг, сенсибилизация, Key words: brain, sensitization, ischemia, Iba-1,
ишемия, Iba-1, микроглия, имунофан. microglia, imunophane.
Стаття надшшла 3.01.18 р. Рецензент Срошенко Г.А.
DOI 10.26724/2079-8334-2018-3-65-210-214
УДК 615.224-06:612.015.11:616.61-06:616-005.6]-092.9
ВПЛИВ L-АРГШШУ ТА АМ1НОГУАН1ДИНУ НА ПОКАЗНИКИ ВЫЬНОРАДИКАЛЬНОГО ОКИСНЕННЯ У НИРКАХ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ
АНТИФОСФОЛ1П1ДНОМУ СИНДРОМ1
E-mail: yaremchuk@tdmu.edu.ua
Метою роботи було дослщити вплив L-аргшшу та амiногуанiдину на стан окремих показниюв прооксиданто-антиоксидантно! системи та тканинного дихання у нирках при експериментальному антифосфолшщному синдромi та на mi вагiтностi у тварин з щею патологieю. Антифосфолiпiдний синдром (АФС) моделювали на мишах лiнii BALB/с за допомогою кардiолiпiну за методикою Зайченко Г.В. та ствавт. (2011). Введення L-арпншу при АФС та на rai вагiтностi у тварин з АФС супроводжуеться зменшенням проявiв оксидативного стресу, зокрема зниженням рiвня пероксидного окиснення лiпiдiв, вiдновленням активност та вмiсту компонентiв антиоксидантно! системи та ферменив електронно-транспортного ланцюга у нирках. Застосування амшогуашдину у нирках тварин з АФС та на rai ваптност у тварин з щею патолопею проявляеться дискоординацiею в системi прооксиданти-антиоксиданти.
Ключовi слова: експериментальний антифосфолшдний синдром, нирки, оксидативний стрес, антиоксидантна
система.
Робота е фрагментом комплексног НДР «Бiохiмiчш мехашзми порушень метаболiзму за умов надходження до оргатзму токсикантiв рiзного генезу», № державног реестрацн 0116U003353.
Антифосфолшщний синдром (АФС) - автгамунне захворювання, яке характеризуеться рецидивуючими артер1альними або венозними тромбозами р1зно! локал1зацп, акушерською патолопею, тромбоцитопешею, наявшстю в кров1 антитш до негативно заряджених фосфолшадв мембран та зв'язаних з ними гл1копроте!шв [7, 9, 2, 4, 13]. У загальнш популяцй АФС часпше спостерпаеться в жшок, шж у чоловшв, при первинному АФС це сшввщношення складае 4:1, при вторинному АФС - сягае 7:1. При катастроф1чному АФС, який може розвиватися за умов як первинного так i вторинного АФС, без своечасного лшування смертшсть сягае 60% [1, 8, 2, 13].
Високий ризик швалщизацп, порушення репродуктивно! функцй у жшок надае цш проблем! сощального значення. Серед пащенток ¡з невиношуванням ваптносн АФС виявляють у 27-42 % випадюв, водночас в 90-95 % жшок без адекватного лшування ембрюн гине [3].
Патогенетичними мехашзмами розвитку АФС е вазоспазм, гшеркоагулящя у плазмовш ланщ гемостазу, що призводить до виникнення тромбоз1в у мшроциркуляторному русл1 [9, 11, 13]. Вщомо, що оксидативний стрес е важливим моментом патогенезу АФС, в тому числ1 при системному червоному вовчаку i виникаючш на цьому групп нирковш недостатносн [10, 12]. Бшьше того, виражешсть оксидативного стресу е показником високо! активносн процесу при АФС [10, 2, 5]. Доведено також, що при акушерському АФС в ендотелп порушуються синтез та бюдоступшсть оксиду азоту (NO), який бере участь в регуляцп судинного тонусу i коагуляцшних властивостей кров1 [7]. Частота ураження нирок, одним ¡з прояв1в якого е пошкодження мшроциркуляторного русла, при АФС становить 25-68 % [7, 1]. Разом з тим, вщсутня едина точка зору щодо рол1 оксидативного стресу та системи оксиду азоту у мехашзмах ураження нирок за умов АФС [7, 9, 10]. Зазначене вище свщчить про актуальшсть пошуку серед модулятор1в синтезу NO ефективних засоб1в корекцп ураження нирок, що виникае при АФС.
Метою роботи було дослщити особливосн впливу попередника синтезу оксиду азоту L-аргшшу та шпб1тора 1ндуцибельно! NO-синтази амшогуашдину на стан окремих показниюв прооксиданто-антиоксидантно! системи та тканинного дихання у нирках при експериментальному антифосфолшщному синдром1 та на тт ваптносп у тварин з щею патолопею.
Матер1ал та методи дослщження. Дослщження проводили на 80 мишах лшп BALB/с (самках), яких утримували на стандартному ращош в1вар1ю. Експерименти здшснювали з дотриманням принцишв бюетики вщповщно до «Загальних етичних принцишв експерименнв на © О.З. Яремчук, К.А. Посохова, 2018
