CC BY
56стерності (від ІІІ розряду до майстра спорту) супроводжується односпрямованим підвищенням показників технічної підготовленості спортсменів та спортсменок. При цьому, у більшості випадків підвищення показників носить статистично значимий характер (Р<0,01; Р<0,05). Так, у контрольній вправі ведення м’яча на 30 м. динаміка результатів чоловіків в залежності від кваліфікації наступна: ІІІ розряд -4,81 с., ІІ р. - 4,6 с., І р. - 4,33с., КМС - 4,27 с., МС
- 4,12 с. В цій же вправі показники жінок складають: ІІІ р. - 5,94 с., ІІ р - 5,59 с., І р. - 5,36 с., КМС
- 4,97с., МС - 4,76 с. Порівнювальний аналіз показує, що показники жінок-футболісток гірші, ніж результати чоловіків на статистично значиму (Р<0,01) величину.
В жонглюванні м’ячем чоловіки продемонстрували наступні результати: ІІІ р. - 18,1 раз/хв., ІІ р. - 22,5, І р. - 39,1, КМС - 49,6, МС - 50,1 раз/хв. У жінок аналогічні показники дорівнюють: ІІІ р. - 11,8 раз/хв., ІІ р. - 22,4, І р. - 65,2, КМС - 91,7, МС -108,4 раз/хв. Як видно, до рівня ІІ спортивного розряду чоловіки й жінки мають практично однакові показники в жонглюванні м’ ячем, а, починаючи з І розряду, жінки за результатами виконання цієї вправи достовірно (Р<0,01) випереджають чоловіків. Таке лідерство можна пояснити тим, що футболістки виконували цей тест в полегшених умовах.
При виконанні ударів на точність у футболістів було зафіксовано наступні показники: ІІІ р.
- 5,24 раз, ІІ р. - 6,15, І р. - 7,47, КМС - 8,15, МС -8,88 раз. Жінки продемонстрували: ІІІ р. - 3,7 раз,
ІІ рр. - 4,56, І р. - 5,57, КМС - 6,68, МС - 7,32 раз. Із табл. видно, що показники кількості влучень чо-ловіків-футболістів набагато кращі (Р<0,01), ніж аналогічні показники жінок.
У викиданні м’яча двома руками з-за голови футболісти продемонстрували наступні результати: ІІІ р. - 20,6 м., ІІ р. - 22,8, І р. - 23,5, КМС -25,8, МС - 28,2 м. У жінок було зафіксовано наступні показники: ІІІ р. - 12,11 м., ІІ р. - 14,76, І р. - 16,85, КМС - 19,41, МС - 22,18 м. Проаналізувавши ці показники, встановили, що параметри чоловіків-футболістів у вкиданні м’яча значно (Р0,01) вищі, ніж у жінок.
Під час виконання ведення м’яча, обведення стояків, удару по воротах футболісти досягли наступних результатів: ІІІ р. - 7,52 с., ІІ р. - 7,36, І р. -7,14 с., КМС - 6,95, МС - 6,81 с. Футболістки в цій же вправі продемонстрували наступні показники: ІІІ р. - 8,54 с., ІІ р. - 8,19, І р. - 7,76, КМС - 7,65, МС -7,34 с. Порівняння цих показників вказує на те, що чоловіки-футболісти значно (Р <0,01) краще виконують даний тест.
Із табл. видно, що в ході виконання ударів на дальність у футболістів було зафіксовано такі параметри: ІІІ р. - 90,1 м., ІІ р. - 109,4, І р. - 115,1, КМС - 117, МС - 119,3 м. Футболістки спромоглися досягти наступних результатів: ІІІ р. - 70,1 м., ІІ р. - 89,2, І р. - 95,8, КМС - 96,5, МС - 109,6 м.
Проаналізувавши ці показники, встановили,
що параметри чоловіків-футболістів в тесті удари на дальність вищі на статистично значиму (Р<0,01) величину, ніж аналогічні показники жінок. Висновки.
1. В ході досліджень встановили парам ет-ри технічної майстерності, на які слід орієнтуватися при підготовці чоловіків та жінок-футболісток на всіх ступенях кваліфікації - від ІІІ розряду до майстра спорту.
2. За результатами порівнювального аналізу виявили, що чоловіки-футболісти мають значно вищий рівень технічної майстерності, ніж жінки. Практично у всіх контрольних випробуваннях, які характеризують ступінь технічної підготовленості гравців різної кваліфікації, футболісти достовірно (Р<0,01, Р<0,05) випередили жінок-футболісток.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем технічної майстерності футболістів та футболісток різної кваліфікації.
Література.
1. Зеленцов А.М., Лобановский В.В., Разумовский Е.А. Технико-тактические действия футболистов // Футбол: Ежегодник / Сост. В.П. Климин, С.А. Савин. Редкол.: К.И. Бесков и др. — М.: Физкультура и спорт, 1982. — С. 9-13.
2. Максименко И. Г. Планирование и контроль тренировоч -ного процесса в спортивных играх. — Луганск: Знание, 2000. — 276 с.
3. Максименко И.Г. Основы отбора, обучения и тренировки футболистов. — Луганск: Знание, 2002. — 424 с.
4. Максименко І.Г. Дослідження параметрів змагальної діяльності футболістів і футболісток різної кваліфікації та їх порівнювальний аналіз // Педагогіка, психологія та меди-ко-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту // зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №12. - С. 112-115.
5. Чанади А. Футбол. Тренировка. — М.: Физкультура и спорт, 1985. — 268 с.
Надійшла до редакції 20.10.2006р.
РОЗВИТОК ПРАВИЛ ЗМАГАНЬ І СИСТЕМИ СУДДІВСТВА ВПРАВ ХУДОЖНЬОЇ ГІМНАСТИКИ В ПЕРІОД 1955 - 1987 РОКІВ
Нестерова Т.В.
Національний університет фізичного виховання і спорту України
Анотація. У статті визначено тенденції розвитку правил змагань: періодичність підвищення значимості якісного і кількісного компонента труднощів; ріст впливу композиційної структури і змісту вправ; конкретизація і поділ функцій суддів.
Ключові слова: правила, програма змагань, труднощі, вправи.
Аннотация. Нестерова Т.В. Развитие правил соревнований и системы судейства упражнений художественной гимнастики в период 1955-1987 годов. В статье определены тенденции развития правил соревнований: периодичность повышения значимости качественной и количественной компоненты трудности; рост влияния композиционной структуры и содержания упражнений; конкретизация и разделение функций судей.
Ключевые слова: правила, программа соревнований, трудность, упражнения.
Annotation. Nesterova T.V. Development of the competition rules and system of judgment of the rhythmic gymnastic exercises in the period of 1955-1987. The article deals with
the tendencies of the development of the competition rules: periodical increase of the impotence of difficulty quality and quantity component; influence growth of the compositional structure and contest of exercises; concretization of the judge’s functions.
Keywords: rules, program of competitions, difficulty, exercises.
Вступ.
Введення художньої гімнастики в програму Ігор Олімпіад є підсумком багаторічної плідної роботи тренерів, гімнасток, суддів. Саме розвиток і вдосконалення правил змагань і системи суддівства слід розглядати як рушійну силу, що забезпечила сучасне становище художньої гімнастики в системі олімпійського спорту [2]. Відомо, що визначення тенденцій розвитку виду спорту дозволяє своєчасно вносити корекції в систему підготовки спортсменок, заздалегідь готуватися їм до змін правил змагань [1]. Разом з тим саме правила змагань та класифікаційні програми є джерелом для впровадження в практику прогресивних технологій [3]. У пошуках шляхів вдосконалення художня гімнастика неодноразово проходила по своєрідній спіралі [4]. Найбільш наочно це відображено у правилах змагань, які слід розглядати як документальний літопис системи управління розвитком художньої гімнастики.
Актуальність даної роботи обумовлена висвітленням правил змагань у їхній історичній ретрос-пективі, з позицій обґрунтування входження художньої гімнастики до системи олімпійського спорту.
Робота виконана відповідно до Зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту на 2006-2010 р. по темі 2.1.6. “Раціональна побудова тренувального процесу в спортивних видах гімнастики на етапах багаторічної підготовки».
Формулювання цілей роботи.
Ціль роботи - визначити основні тенденції розвитку правил змагань і системи суддівства вправ,
що передували входженню художньої гімнастики до програми Ігор Олімпіад. Для досягнення поставленої мети використовувалися наступні методи дослідження: аналіз наукової і спеціальної літератури, зіставлення і системний аналіз 10 правил змагань.
Результати дослідження.
Проведені дослідження показали, що на початкових етапах розвитку художньої гімнастики за основу були взяті правила спортивної гімнастики, які мали специфічні особливості. У змаганнях оцінювалася не тільки техніка виконання вправ, але і погодженість рухів з музикою. Суддя мала помітити не тільки дрібні похибки в техніці (втрата рівноваги, недостатня амплітуда, неточність положення і т.д.), але стежити за виконанням вправи в цілому, за умінням додати рухові правильний відтінок (плавний, енергійний, м’який, з акцентом і ін.), за умінням виконувати рухи відповідно до відтінків музичного твору Особливістю суддівства в художній гімнастиці була оцінка узгодженості виконання обов’язкової вправи без предмета групою гімнасток (в усіх розрядах). Оцінювалися одночасність виконання, єдність темпу, ритму, швидкість орієнтування в просторі, чіткість малюнка композиції, рівняння, збереження необхідних інтервалів і дистанцій [7].
Композиція мала включати рівноваги, повороти, стрибки й елементи, що демонструють гнучкість. Рухи предметів мали відповідати встановленій для них специфіці і виконуватися у рівній мірі обома руками. Один елемент, виконуваний лівою рукою, мав бути розцінений. У правилах наводилося 256 елементів I і II груп труднощів (табл. 1).
Труднощі вправ майстрів спорту (1955) складали 4 елементи І групи і 6 елементів ІІ групи. Кожен елемент І групи за програмою майстрів спорту мав цінність 1,2 бали, а з 1958 року - 1,3 бали. Кожен елемент ІІ групи коштував 0,8 бала. Кількість замін елементів нижчої складності на більш складні не обмежувалася. У довільних вправах гімнастки мали виконувати не менш двох нових елементів і
Елементи труднощів у правилах змагань 1955, 196Qроків Таблиця 1
Елементи без Група труднощ ів Елементи з Група труднощ ів
предмета І ІІ предметами І ІІ
Хвилі / Змахи 8 / 4 8 / 5 С какалка 1 2 1 2
Стрибки 1 0 1 2 Обруч 1 1 1 2
Рівноваги 7 1 2 М 'яч 1 2 1 2
Повороти 9 1 0 Булави 7 8
Н ахи л и 6 6 Стрічка 1 2 1 2
Елементи акробатики 1 5 1 3 Шарф 1 0 1 1
Усього елементів без предмета: 59 бб Усього елементів з предметами : б 4 б 7
з’єднань. Градація помилок виконання: дрібна - 0,050,1 бала; значна 0,3-0,4 бали; груба - 0,8 бала. У правилах 1955 року було описано 120 різних помилок, поділених на 22 групи [5].
Труднощі елементів, що не були приведені у правилах, визначалася шляхом порівняння, що входило до функції оцінювальної комісії, яку мав призначати головний суддя змагань. До неї залучалися найбільш кваліфіковані судді, які приступали до роботи за день до початку змагань. Оцінювальною комісією установлювалася вартість індивідуальних вправ у балах, з якої судді на змаганнях мали оцінювали техніку виконання. Високо оцінюючи одну вправу і знижуючи оцінку іншої, комісія в певній мірі мала можливість керувати творчою роботою гімнасток. Під час змагань члени комісії стежили за виконанням гімнастками елементів труднощів і вказували старшому судді на елементи, за які треба знизити оцінку. Спортсменкам надавалось право відмовитися від попереднього перегляду вправ. У цьому випадку оцінка за якість складання вправ визначалася безпосередньо під час змагань. У наступному виданні правил змагань (1960) параграф про оцінювальну комісію було вилучено, як і вимоги до запису довільних вправ [5].
За композиційні недоліки передбачалися знижки: 0,1 бала - значні помилки; 0,3 бали - грубі помилки. Сума знижок за всі помилки композиції не могла перевищувати 0,8 бала, а з 1966 року - 1,0 бал. Тривалість вправ регламентувалася за мінімальним часом: для вправ зі скакалкою не менш 1', для вправ з іншими предметами 1’30". За кожні відсутні 5", знімалося 0,1 бала. В обов’язкових вправах майстрам спорту надавалася друга спроба, якщо вони до показу оцінки суддями, відмовлялися від неї. Довільні вправи виконувалися з однієї спроби. У стрибках у висоту кожен вид стрибка гімнастки виконували з двох спроб: по 2 стрибка на двох висотах і 2 спроби у стрибку з містка.
Згідно правилам 1955 року до участі в змаганнях допускалися гімнастки двох вікових груп: дівчата - 12-16 років; дорослі - 17 років і старіші. Форма гімнасток: купальник, або майка і труси, або костюм зі спідничкою, на ногах гімнастичні туфлі. Акробатичні вправи дозволялося виконувати без взуття.
У 1958 році був уведений поділ гімнасток на 4 вікові групи: діти - 9-12 років (програма новачків); підлітки (дівчинки) - 13-14 років (програма
ІІІ й ІІ розрядів); юнаки (дівчата) - 15-16 років (програма І розряду і майстрів спорту); дорослі - 17 років і старіші. Дозволялося всі вправи виконувати без взуття. З 1966 року гімнастки змагалися у 4 розрядах [3]. У довільних вправах молодших розрядів дозволялося використовувати різні за розміром м’ячі, шарфи, стрічки. Вимоги до предметів по програмі майстрів спорту були більш конкретизовані: довжина стрічки - 7 м; діаметр обруча до 95 см; булави різної форми (у виді сніжинки, з прапорцем, з вимпелом). Дискусія про фактуру і розміри пред-
метів у 1965 році призвела до постанови БЮ про уніфікацію вимог щодо них.
Правила змагань 1967 року були більш деталізовані і мали наступну структуру: загальні положення про змагання; суддівська колегія; вказівки до суддівства обов’язкових і довільних вправ; особливості суддівства обов’язкових і довільних вправ; оглядова комісія [5]. Вперше було введено параграф про діяльність оглядових комісій, які мали контролювати суддівство, готувати характеристики на суддів і списки на підвищення суддівських категорій.
Кількість елементів складності для майстрів спорту було підвищено до 6 елементів І групи у вправі без предмета і 5 у вправах із предметами. За невиконання одного елемента передбачалася знижка 1,0 бал. У правилах вказувалися розміри семи предметів: м’яч, шарф, стрічка, обруч, булави, вимпели, великий шарф на паличці. Рекомендувалося водночас з відкритим суддівством використовувати суддівські записки. Була скасована друга спроба в обов’язкових вправах. Тривалість вправ встановлювалася в наступних межах: вправа зі скакалкою - 1' -1’30"; інші індивідуальні вправи - 1’30" - 2'; групові вправи - 3' - 3’30". Порушення регламенту часу каралося знижками: 0,05 бала - за кожну відсутню секунду; 0,3 бали - за перевищення часу.
У правилах змагань 1971 року були більш деталізовані знижки порушення музичного супроводу і помилок ритму рухів (0,1 - 1,0 бала) [5]. В якості музичного супроводу дозволялися твори у виконанні одного музичного інструмента (фортепіано). Вперше в історії художньої гімнастики вправи могли виконуватися під магнітофонний запис. Таблиця елементів труднощів без предмета налічувала 69 елементів І групи і 59 елементів ІІ групи. Елементи акробатики було виключено з переліку труд -нощів, а перелік елементів труднощів у вправах із предметами збільшено. Вони розподілялися на І і ІІ групи відповідно: скакалка - 28 і 17; обруч - 16 і 17; м’яч - 28 і 25; стрічка - 12 і 10; шарф - 18 і 17; вимпели - 15 і 14. Були представлені знижки, що мали застосовуватись у випадку відхилення від норм щодо параметрів предметів: 1,0 бал в індивідуальних і 2,0 бали в групових вправах. Була змінена градація знижок за помилки виконання: дрібна - 0,1 бала; середня - 0,3 - 0,4 бали; груба - 0,8 бала. Відсутність елемента труднощів лівою рукою наказувалося знижкою 0,3 бали. В правилах було надано перелік з 21 групи помилок виконання і 7 груп помилок композиції. Як недолік правил 1971 року слід зазначити дублювання знижок за композиційні помилки та помилки виконання. Цією нормою гімнастки двічі наказувались за одну помилку.
У 1973 році вперше в країні були видані для внутрішнього користування міжнародні прави-ла[6]. Згідно ним усі вправи оцінювалися 4 суддями й арбітром, який судив усі вправи, але свою оцінку повідомляв тільки в спірних випадках. Для встановлення загальних вихідних позицій проводилася нарада після виступу першої гімнастки.
Вправи оцінювалися з 10,0 балів, що складалася з оцінки за композицію - 7,0 балів (5,0 балів - цінність елементів труднощів; 1,0 бал - оригінальність і технічна цінність композиції; 1,0 бал - узгодженість рухів з музикою) і оцінки за виконання - 3 бали (1,5 бала - техніка виконання; 1,5 бала - загальне враження). Пропонувалася наступна градація помилок: дрібні - 0,1 - 0,2 бали; середні - 0,3 - 0,4 бали; грубі - від 0,5 бала.
Індивідуальні вправи з предметами мали містити 8 елементів труднощів (6 середня і 2 вища), з яких не менш трьох елементів труднощів мали виконуватися з роботою предметом лівою рукою. Знижка за відсутність одного елемента труднощі лівою рукою складала 0,3 бали і 1,0 бал при повній їх відсутності. Кожен елемент середньої труднощі оцінювався в 0,5 бала, вищої - 1,0 бал. Правила містили таблицю загальних помилок і помилок у вправах із предметами. Наводилися приклади середньої і вищої труднощів у вправах без предмета (по 29 елементів) і з предметами: скакалка з прядив’яної мотузки без ручок (39 елементів вищої і 40 середньої труднощі); дерев’яний обруч білого або натурального кольору з внутрішнім діаметром 0,8 - 0,9 м (по 36 елементів вищої і середньої труднощі); гумовий м’яч, вагою не менш 400 грам, діаметром 1820 см (по 18 прикладів елементів труднощів).
У цих правилах зазначалась наявність двох площадок у розмірі 12 Ч 12 м, одна покрита килимом , інша без килима. Форму гімнасток - непрозорий гімнастичний купальник. Заборонялися будь-які прикраси (блискітки, стрічки, квіти). Дозволялося виступати босоніж або в гімнастичних тапочках.
У 1975 році в СРСР були затверджені нові правила змагань. Відповідно до них гімнастки могли змагатися у 7 розрядах за новою класифікаційною програмою [3]. Гімнастки, яким виповнилося 17 років, мали право брати участь у змаганнях дорослих. Були введені нові знижки за технічні і композиційні помилки: дрібна - 0,1 бала; середня - 0,3 -0,4 бали; груба - 0,5 бала. Тривалість групових вправ була зменшена і мала бути в межах 2’30" - 3'.
У доповненнях до правил змагань (1977) було уніфіковано підхід щодо кількість елементів труднощів для всіх вправ програми кандидатів у майстри спорту і майстрів спорту - 8 елементів вищої труднощі. У коментарях до вправ із предметами вказувалося на обов’язкове виконання елементів, перелік яких наводився. Знижка за відсутність специфічних елементів однієї з груп складала 0,3 бали. За недостатню кількість елементів, виконаних лівою рукою (норма - мінімум 3) впроваджувалась знижка
0,3 бали. Була встановлена однакова тривалість вправ з усіма предметами (1' - 1’30").
З 1982 року в змаганнях дорослих могли брати участь дівчата з 15 років [5]. До шести осіб було збільшено склад бригад судій у індивідуальних змаганнях і до 10 осіб (8 суддів і 2 арбітри) у змаганнях з групових і парних вправ. Конкретизувалися вимоги до композиції: замість заборонених акро-
батичних елементів дозволялося не більш 3 півак-робатичних елементів (перекиди, упори, положення минаючого шпагату, стійки на лопатках і грудях); перелічувалися елементи без предмета і маніпуляції предметами, що були обов’язковими. Уточнювалися вимоги щодо труднощів - 8 елементів І групи у попередніх змаганнях і 10 елементів у фінальних. Також вводилися елементи ризику і особливої технічної складності (0,3+0,3 бали). Сума знижок за їхню відсутність не могла перевищувати 0,6 бала. Заміна предмета під час виконання вправи наказувалася знижкою 1,0 бал. Тільки для індивідуальних вправ було приведено більш І70 технічних і композиційних помилок. Перелік труднощів без предмета і з предметами складався відповідно з 54 і 87 елементів.
Були деталізовані окремі аспекти забезпечення змагань. Розміри площадки для індивідуальних змагань залишилися 12 Ч 12 м, а для групових вправ були збільшені до 12,5 Ч 12,5 м. Уточнювалася товщина килимового покриття площадки - не більш 2,5 см. Обов’язковим була наявність окремо від залу змагань спеціально підготовленого приміщення або місця для попереднього тренування гімнасток. В склад суддівської колегії вводився суд -дя-контролер, який за допомогою контрольно-вимірювального столу мав контролювати відповідність предметів існуючим вимогам.
У правилах змагань І985 року була представлена нова класифікація змагань: № і - командні; № 2 - фінальні в особистому багатоборстві; № 3 -фінали на видах особистого багатоборства; № 4 -попередні в групових вправах; №5 - фінали в групових вправах [5]. На змаганнях великого масштабу мало працювати апеляційного журі в складі 5 - 7 осіб. Ці нововведення було взято з правил змагань FIG. Суддівство змагань до рівня обласного масштабу мало бути відкритим, вищого - закрите (суддівські записки) з наступним показом оцінок. Елементи з предметами були класифіковані на фундаментальні і не фундаментальні групи. Вводилися спеціальні вимоги до техніки кожного предмету, невиконання яких наказувалося знижками за композицію. Градація дрібних помилок збільшувалася: 0,1 - 0,2 бали. Визначення рівня труднощів нових елементів, яких не було в таблиці правил змагань, а також затвердження нових ризикованих і оригінальних елементів покладалося на суддівську бригаду. У випадку розбіжностей думок судій, знімати конфлікт мало апеляційне журі за результатами аналізу відеозаписів виступів гімнасток.
Правила змагань 1987 року притерпіли суттєвих змін [5]. Учасниць змагань класифікували по 5 розрядах [3]. Розмір площадки для проведення змагань у групових вправах було збільшено до 13 Ч 13 м. Знижка за заміну предмета під час виконання вправи була зменшена до 0,5 бала. Оглядову комісію було перейменовано на спортивно-технічну. У фінальних змаганнях вводилася дрібна знижка - 0,05 бала. За відсутність елементів фундаментальних груп без предмета застосовувалася знижка 0,5 бала,
за недостатність - 0,3 бали. Було змінено перелік елементів труднощів - вони стали більш складними за координацією і амплітудою. У довільних вправах із предметами гімнастки мали виконувати по дві вищі труднощі з кожної фундаментальної групи без предмета (стрибки, рівноваги, повороти, нахили). Знижка за їхню відсутність - 0,3 бали. Мінімальна кількість вищої труднощі у програмах майстрів спорту складала 8 елементів, кожен з яких оцінювався у 0,5 бала. Учасниці фінальних змагань мали виконувати мінімум 10 елементів вищої труднощі плюс елементи ризику (0,3 бали) й особової технічної складності (0,3 бали). Правилами уточнювалося поняття комбінації, як труднощі, що мала складаються з двох технічно складних або ризикованих елементів. Такі комбінації зараховувалися як 2 вищі групи труднощі. Парні і групові вправи оцінювалися двома бригадами суддів: перша бригада оцінювала композицію і труднощі, друга - виконання, погодженість і загальне враження.
Правила змагань 1987 року були введені у дію за рік до першого старту радянських гімнасток на Іграх Олімпіади у Сеулі. Подальший розвиток вітчизняних правил змагань і системи суддівства вправ відбувався узгоджено з правилами FIG активну участь в розробці яких брали наші провідні тренери.
Висновки.
1. На ранніх етапах розвитку художньої гімнастики правила змагань істотно відрізнялися від сучасних. В процесі розвитку змінювався зміст програм, пропорція обов’язкових і довільних вправ. Відмінності стосувалися вимог до розмірів і покриття площадки, предметів, віку учасниць змагань, музичного супроводу, костюмів гімнасток, композиції і труднощі вправ. Ці зміни постійно вносилися з метою підвищення об’єктивність суддівства, конкретизації критеріїв оцінки труднощів та хореографії вправ і поступового їх узгодження з міжнародними правилами. Такий підхід став основою стандартизації національних правил змагань згідно політики FIG з питань розвитку змагальних програм і системи їх суддівства у період входженням художньої гімнастики до Олімпійського руху.
2. Аналіз розвитку правил змагань і системи суддівства в художній гімнастиці періоду 1955
- 1987 років свідчить про наявності тенденції щодо періодичності у нарощуванні спочатку якісної, а потім кількісної компоненти труднощів вправ. Другою тенденцією було збільшення ролі і значення композиційної досконалості при високому рівні вимог до технічної майстерності.
3. Постійних змін зазнавав кількісний склад як самих суддівських бригадах, так і суддів у бригадах. Ця тенденція була пов’язана з уточненням і деталізацією критеріїв суддівства і спрямовувалась на підвищення об’єктивності рішень суддів при розподілі гімнасток по зайнятих місцях.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку аналізу змін правил змагань і сис-
теми суддівства олімпійського періоду розвитку художньої гімнастики.
Література
1. Анализ результатов соревновательной деятельности и подготовленности членов сборной команды Украины по художественной гимнастике на этапе непосредственной подготовки к играм ХХУП Олимпиады / Т.В.Нестерова, А.Г.Ященко, Л.А.Тайболина. - К.: ГНИИФКС, 2000.- 46 с.
2. Винер И.А. Подготовка высококвалифицированных спортсменок в художественной гимнастике: Автореф. дис... канд. пед. наук. - Санкт-Петербург: ГАФК им. Лесгафта, 2003. - 25с.
3. Нестерова Т.В. Эволюция и перспективные направления развития классификационных программ по художественной гимнастике // Физическое воспитание студентов творческих специальностей: Сб. научных трудов / Под ред. С.С. Ермакова. - Харьков. - № 6. - 2006. - С. 33-43.
4. Поэзия движения: К истории создания художественной гимнастики в Ленинграде / Сост. И.Н. Ионина. - Л.: Ле-низдат, 1987. - 159 с.
5. Художественная гимнастика: Правила соревнований. - М.: Физкультура и спорт, 1955.- 47 с.; 1960. - 43 с.; 1967- 40 с.; 1971.- 54 с.; 1975. - 55 с.; 1977 - 64 с.; 1982. - 57 с.; 1985. - 63 с.; 1987 - 62 с.
6. Художественная гимнастика: Правила соревнований для первенства мира и других международных соревнований. - М.: FIG, 1973. - 59 с.
7. Художественная гимнастика: Учебное пособие / Под ред. Ю.Н. Шишкарёвой, Л.П.Орлова. - М.: Физкультура и спорт, 1954. - С. 118 - 128.
Надійшла до редакції 19.01.2007р.
WEB-КЛАСИФІКАТОР ЯК ЗАСІБ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ НАУКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ
Осадчий В.В., Дудченко Є. В. Мелітопольський державний педагогічний університет
Анотація. У статті вирішується проблема систематизації наукової інформації за допомогою Web-класифікаторів, під якими розуміється програмний засіб, що функціонує у мережі Інтернет, для здійснення процесу визначення відношення певної сутності (об’єкта, події, проблеми тощо) до наперед визначеної категорії чи класу. Описується розроблений Web-класифікатор з систематики риб фауни України, який є частиною сайту іхтіологічного інформаційного центру: його інтерфейс, властивості, структура.
Ключові слова: систематизація наукової інформації, Інтернет, Web-класифікатор.
Аннотация. Осадчий В.В., Дудченко Е.В. WEB-классификатор как средство систематизации научной информации. В статье развязывается проблема систематизации научной информации с помощью Web-классификаторов, под которыми имеется ввиду программное средство, функционирующее в сети Интернет, для осуществления процесса отношения определенной сущности (объекта, события, проблемы и т.д.) к наперед определенной категории или классу. Описывается Web-классификатор по систематике рыб фауны Украины, который является частью сайта ихтиологического информационного центра: его интерфейс, структура, особенности.
Ключевые слова: Интернет, Web-классификатор. Annotation. Osadchiy V.V., Dudchenko E.V. The web-qualifier as means of ordering of the scientific information. In clause the problem of ordering of the scientific information by means of Web-qualifiers under which is available in view of a software functioning in a network
