CC BY
117вплив природного об’єкта (дельфіна), виступає як самостійний метод. Це обумовлено тим, що дельфін породжує сильну позитивну установку. На стику установки і реального сприйняття появляється так званий «Ефект дельфіна», що виступає потужним лікувальним чинником. Сприйняття дельфіна вже несе в собі психотерапевтичний характер. Спілкування з ним містить у собі такі лікувальні чинники: позитивні емоції, седативний, відволікаючий, активізуючий ефекти. Дельфін яскраво демонструє інтерес до партнера по спілкуванню, активно взаємодіє, вимагає зворотної відповіді, привертає до себе увагу, демонструє дружелюбність, щирість намірів.
Усього було проведено 150 індивідуальних і 50 групових занять.
У процесі перших 10 занять діти виявляли цікавість, робили прості описові та інформаційні зауваження, виражали радість або тривогу. На наступних 10 заняттях діти прагнули гратися з дельфіном, виявлялися спонтанні реакції.
На 20-30 заняттях збільшували час гри з дельфіном, почуття радості починало домінувати над почуттям тривоги, вербальні взаємодії з однолітками зростали, з’являлася інформація про себе і про родину.
На наступних 10 заняттях пропонували рольові ігри. Підсилювалися відношення дітей із фахівцями, із здоровими однолітками і між собою. Домінуючою емоцією ставала радість.
На заключному етапі продовжували застосовувати рольові ігри, спрямовані на побудову відношень.
Спілкування дитини з дельфіном виступало як сенсорний стимулятор, активізуючи роботу мозкових структур і всього організму в цілому, що сприяло мовному і сенсомоторному розвитку, стимулювало процес розвитку особистості, поповнювало дефіцит позитивних емоцій і забезпечувало підтримку дітям, що переживають самітність або стан дезадаптації, створювало умови для емоційного відреа-гування через тактильну стимуляцію.
Проведення занять із дельфіном супроводжувалося виконанням фізичних вправ, спрямованих на розвиток дрібної і загальної моторики.
Висновки.
Дослідження дозволили встановити, що пси-хокорекційні заняття сприяли розвитку в дітей психомоторних функцій. Вони більш вільно почали виконувати рухи, пов’язані з ізольованими рухами пальців рук. Процес маніпулювання проходив у них у більш розкутій формі, знялася напруга м’язів рук і поліпшилася координація рухів. Також було відзначено, що в дітей з аутичними розладами знизився рівень емоційної напруженості, зменшилися приступи агресивності, невмотивованого занепокоєння, підвищився рівень самоконтролю й усвідомленості дій, а також рівень самообслуговування, підвищився рівень психофізичного розвитку.
Дітям із розумовою відсталістю дана програма дозволила значно скоригувати рівень пізнавальної діяльності: розширився словниковий запас, підви-
щився рівень пам’яті, сприйняття, уваги, мислення. Також відзначали значне удосконалення навичок самообслуговування, укріплення вольових якостей, поліпшення психомоторного розвитку.
Найважливішим моментом цих перетворень є удосконалення аналітико-синтетичної діяльності центральної нервової системи дітей з особливими потребами, а також набуття ними практичного досвіду у виконанні дій, у яких довільна регуляція рухів пальців рук здійснюється переважно на основі кінестетичних відчуттів. Це також свідчить про сформо-ваність у них тонких рухів рук і поліпшення виконання протилежних дій кожною рукою.
Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення інших проблем корекції психомоторики у дітей з особливими потребами.
Література
1. Байкина Н.Г Коррекционные основы физического воспитания глухих школьников: Автореф. дисс. ... доктора пед.наук. - М., 1992. - 29 с.
2. Бабенкова Р. Д. Вопросы физического воспитания глухих детей дошкольного и младшего школьного возраста. - Специальная школа. - 1965. - № 33. - С. 16-19.
3. Крет Я.В. Коррекция психофизического развития глухих детей старшего дошкольного возраста: Дисс. канд. психол.наук. - К., 2000. - 215 с.
4. Ляхова І.М. Корекційно-педагогічні основи фізичного виховання дітей зі зниженим слухом (теоретико-методичний аспект): Монографія. - Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”. - 506 с.
5. Немов Р.С. Психология: Учебн. для студентов пед.вузов. В 3 кн., кн.1. Общие основы психологии. - М., 1994. - 576 с., кн, 2. Психология образования. - 496 с.; кн. 3. Экспериментальная педагогическая психология и психрдиагностика. - 1995. - 512 с.
6. Протопопова О.В. Моторика и психоортопедия. Психология аномального развития ребенка: Хрестоматия в 2 т. / Под ред. В.В.Лебединского и М.К.Бардышевс-кой. Т.2. - М.: ЧеРО: Высш.шк.: Изд-во МГУ, 2002. -818 с. - С. 687-729.
7. Розанова Г.В. Развитие двигательной памяти у глухих и слышащих школьников и о психическом развитии глухих и нормально слышащих детей. - М.: Просвещение, 1962.
8. Шапкова Л.В. Частные методики адаптивной физической культуры: Учебное пособие / Под ред. Л.В.Шапко-вой. - М.: Советский спорт. - 2003. - 464 с., ил.
Надійшла до редакції 04.05.2007р.
РАННЯ Д ІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРИКИ ДІТЕЙ ІЗ НАСЛІДКАМИ ДИТЯЧОГО ЦЕРЕБРАЛЬНОГО ПАРАЛІЧУ (IIII І) ТА ЇХ ІНТЕГРАЦІЯ В СУЧАСНЕ СУСПІЛЬСТВО Крет Я.В., Байкіна Н.Г.
Запорізький національний університет
Анотація. У статті показані методики ранньої діагностики психомоторики у дітей із ДЦП. Розкрита методика корекції психомоторики нетрадиційними формами занять із дітьми з ДЦП. Використання нетрадиційних форм занять із дітьми із ДЦП дозволяє інтенсифікувати процес корекції психомоторики й сприяє нівелюванню розходжень у більш короткий термін, у порівнянні із традиційними.
Ключові слова: дитячий церебральний параліч, нетрадиційні форми занять, рання діагностика, корекція психомоторики.
Аннотация. Крет Я.В., Байкина Н.Г. Ранняя диагностика и коррекция психомоторики детей с последствиями детского церебрального паралича (ДЦП) и их интеграция в современное общество. В статье показаны методики ранней диагностики психомоторики у детей с ДЦП. Раскрыта методика коррекции пси-хомторики нетрадиционными формами занятий с детьми с ДЦП. Использование нетрадиционных форм занятий с детьми позволяет интенсифицировать процесс коррекции психомоторики и оказывает содействие нивелированию расхождений в более короткий срок, по сравнению с традиционными.
Ключевые слова: детский церебральный паралич, нетрадиционные формы занятий, ранняя диагностика, коррекция психомоторики.
Annotation. Kret Ya.V., Baykina N.G. Early diagnostics and correction of psychomotor system of children with the consequences of child’s cerebral paralysis (DTSP) and their integration in modern society. The methods of early diagnostics of psychomotor system at children with DTSP are shown in the article. The method of correction by the psychomotor system untraditional forms of employments with children with DTSP is exposed. Use of nonconventional forms of employment with children allows to intensify process of correction psychomotor and assists levelling of divergences in shorter term, in comparison with traditional. Keywords: child’s cerebral paralysis, untraditional forms of employments, early diagnostics, correction of psychomotor system.
Вступ.
У державній Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті акцент робиться на необхідності посилення уваги до проблем освіти дітей із відхиленнями в психофізичному розвитку в системі суспільного виховання, забезпечення їх повноцінної життєдіяльності, соціального захисту, умов для максимальної реабілітації [І-5].
Актуальність проблеми діагностики і корекції психомоторики в осіб з особливими потребами обумовлена тим, що вона була і залишається базисною проблемою спеціальної психології, а її подальша розробка пов’язана із логікою розвитку психолого-педа-гогічної науки і забезпечує її теоретико-методологіч-ний рівень.
Робота виконана за планом НДР Запорізького національного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета роботи: вивчити фактори занять фізичними вправами, що впливають на формування особистості й соціальну адаптацію осіб із наслідками ДЦП і намітити шляхи вдосконалення їхньої інтеграції в сучасне суспільство.
Завдання дослідження:
- дати теоретичне й методологічне обґрунтування системи психологічної допомоги, спрямованої на профілактику й корекцію рухових порушень при дитячому церебральному паралічі;
- виявити психологічні й соціально-психологічні фактори, що впливають на рівень та особливості соціальної адаптації дітей із руховими порушеннями.
У дослідженні брали участь ІІ6 дітей із ДЦП. Спрямованість роботи на виявлення психологічних
особливостей осіб із порушеннями опорно-рухового апарату, а також механізмів їхнього формування, визначила вибір методів дослідження.
Діти вивчалися в місті Євпаторії (Україна), санаторій «Дружба», і в Північній Ірландії м. Дунганнон у реабілітаційних центрах з дитячим церебральним паралічем. Вони перебували під спостереженням протягом 5 років і були обстежені на різних етапах комплексної реабілітації в період навчання в школі й під час занять фізичними вправами. Для виявлення особливостей психічного розвитку учасників експерименту використовувалися результати психологічного обстеження, проводився аналіз анамнестичних даних, сімейної ситуації, оцінювалися характер і динаміка психокорекційної роботи під час занять фізичними вправами.
У ході досліджень апробувалися психоко-рекційні методики: групові психокорекційні заняття, тренінги спілкування, невербальні методи (нетрадиційні форми занять), індивідуальна психокорекція, корекційна робота з родиною.
Дослідження проводилися в 2 етапи: перший етап - вік учасників був 5-7 років, вони відвідували спеціальні інтегровані дошкільні установи; другий етап -учасники обстежувалися при навчанні в школі у віці 7-8 років. Деякі з них обстежувалися декілька разів.
У дослідженні брали участь 116 дітей, які мали клінічний діагноз: «Дитячий церебральний параліч, пізня резидуальна стадія». За тяжкістю рухових порушень вони склали три групи.
Перша група (1) - діти з важкими руховими порушеннями, що пересуваються тільки на милицях або в колясці. У більшості з них грубо порушені ман-іпулятивні функції через гіперкінези або контрактури, що утрудняло самообслуговування й викликало ускладнення при письмі й на заняттях фізичними вправами.
Друга група (ІІ) - діти з руховими порушеннями середньої тяжкості, що пересувалися з опорою на тростину. Маніпулятивні функції розвинені достатньо: вони повністю обслуговували себе, могли писати й гратись.
Третя група (ІІІ) - діти з легкими руховими порушеннями, що пересувалися самостійно на значну відстань дефектною ходою. Ходьба відрізнялася нестійкістю. Маніпулятивні функції були обмежені незначно, але м’ язова сила в руках знижена.
У 95 % учасників дослідження були виявлені дизартричні розлади.
В анамнезі в більшості з них відзначалася затримка психічного розвитку. В 5-6 років усі вони були обстежені фахівцями ПМПК і мали рекомендації для навчання в інтегрованих класах.
На першому етапі дослідження його учасники відвідували реабілітаційні центри (77%) або навчалися в загальноосвітніх школах (23%).
Усі обстежувані були інвалідами дитинства.
Система психолого-педагогічного вивчення учасників дослідження здійснювалася за трьома напрямами:
- рання діагностика психомоторики функцій до й після занять фізичними вправами;
- дослідження психічних функцій;
- дослідження впливу нетрадиційних форм занять на корекцію психомоторних функцій.
Загальне соматичне ослаблення й сповільненість розвитку локомоторних функцій супроводжуються відставанням у розвитку рухової сфери в дітей із ДЦП. У зв’язку із цим проведені дослідження з немовної симптоматики: дрібної моторики рук, пальців за методикою Н.І.Озерецького [1]. Були запропоновані варіанти методик:
- «Перебір пальців» за 5-бальною системою.
- «Реципрокна координація рухів» - дитина почергово стискала і розтискала кисті рук з одночасним показуванням кінчика язика на кожен стиск. У серію входило стискування і повернення кисті у вихідне положення. Оцінка результатів проводилася за 4-бальною системою.
- «Асиметричне постукування» - дитині необхідно відтворити по наслідуванню 5-9 серій рухів зі змінного постукування два рази однією рукою й один раз - іншою (умовна позначка 2-1); потім ускладнювали завдання, і порядок ударів ставав протилежним (1-2). Завдання виконувалося двічі у швидкому (8-9 серій в 5 с) і більше повільному (5-6 серій в 5 с) темпі. Оцінка результатів проводилася за 4-бальною системою.
- «Графічні проби» - дитині пропонували не відриваючи олівця від паперу відтворити графічні ряди по наслідуванню, 1-й ряд - «ланцюжка», 2-й ряд -«парканчики», 3-й ряд - «дах». Для аналізу регулюючої функції мови завдання пропонувалося у двох варіантах: «Малюй і підказуй собі: ланцюжок - раз, ланцюжок - два, ланцюжок - три». Оцінка результатів проводилася за 4-бальною системою.
Рівень розвитку пізнавальної діяльності визначали за методиками С. Д.Забрамної [2], Н.М.Стад-ненко, А.Г.Обухівської, Т Д.Ілляшенко, Л.В.Борщевсь-кої [3], Т.В.Розанової [4]. Пропонувалися такі методики: «Панель», «Виключення зайвого предмета», «Четвертий зайвий», «Групування предметів».
Результати дослідження.
Дослідженнями встановлено, що розвиток психомоторних функцій у дітей із ДЦП істотно відстає від їхніх здорових однолітків. У дітей із ДЦП у віці 5-6 років запізнюється вступ у лад вищих коркових рівнів організації рухів, що не забезпечує прогресивний розвиток точних і силових рухів, а також не створює необхідних умов для освоєння все більшого числа рухових навичок і предметних ручних маніпуляцій. У зв’язку з недорозвиненням психомоторних функцій затримується формування навичок письма. Останнє є складною психомоторною навичкою, успішне становлення якої опирається на узгодження взаємодії всіх рівнів організації рухів. У здорових дітей ця навичка досягає необхідного розвитку до початку молодшого шкільного віку.
Для даної категорії дітей характерне недорозвинення тонко координованих рухів пальців рук, не-
розуміння рухових установок, просторові й ритмічні порушення, ізольованість і нерозмірність рухів. Діти зазнавали труднощів при відтворенні певного положення пальців рук за запропонованим зразком. У них спостерігалися дискоординовані рухи, неточності, сповільнене утворення рухових диференційовок. Також відзначали несформованість навичок письма.
Таким чином, діти із ДЦП суттєво відставали в моторному розвитку, характеризувалися диспро-порціональністю, незрілістю рухів на всіх рівнях їхньої організації, що визначало розходження у всіх психомоторних актах і низький рівень їх виконання.
Проведена оцінка моторної зрілості дозволила не тільки діагностувати моторний вік, його відповідність (невідповідність) метричному віку, але й конкретизувати рівень відстаючих ланок моторики, використати динаміку моторної зрілості як об ’ єктив-ний критерій для визначення адекватних засобів і методів психокорекційної роботи.
Експериментальні дослідження проводилися з дітьми із ДЦП і здоровими у віці 5-6 років за спеціально розробленими методиками розвиваючого характеру. Система поетапної, чітко дозованої допомоги дітям із ДЦП під час експерименту давала можливість виявляти особливості їх пізнавальної діяльності: уміння оперувати зоровими образами, здійснювати практичні й розумові дії, а також використати мову при вирішенні завдань пізнавальної спрямованості.
При діагностиці пізнавальних психічних процесів дітям із ДЦП необхідно пропонувати завдання, а потім надавати допомогу в словесних вказівках. Наочна допомога й словесні вказівки дозувалися за ступенем інформативності. Попередньо дітям із ДЦП пропонували загальні вказівки, а потім конкретні шляхи вирішення. Все це дозволяло їм виконувати основні завдання. При діагностиці пізнавальної діяльності в даної категорії дітей необхідно дотримуватися принципу від складного до простого, а потім до складного.
Отримані результати дослідження свідчать про низький рівень розвитку пізнавальних психічних процесів у більшості дітей із ДЦП. Діти із ДЦП відстають від їхніх здорових однолітків у рівні розвитку пізнавальних психічних процесів (сприйняття, мислення, пам’ ять). У них відзначаються порушення ходу міркувань при вирішенні завдань, труднощі встановлення внутрішніх, причинних зв’язків явищ. Успішність виконання дітьми із ДЦП різного роду логічних операцій залежить від наочності пропонованого матеріалу і його підкріплення життєвим досвідом.
Вивчення психічних функцій показало, що в дітей із ДЦП виявляються порушення просторового сприйняття й конструктивного праксису, причому існує пряма залежність між тяжкістю рухової патології й ступенем виразності цих порушень.
На другому етапі досліджень під спостереженням перебували діти із ДЦП у контрольній групі з такими формами:
- спастична диплегія - 10;
- подвійна геміплегія - 7;
- гіперкінетична форма - 6;
- геміпаретична форма - 5;
- атанічно-статична форма - 7. Усього - 33:
19 хлопчиків й 14 дівчаток.
Варто вказати, що в цих дітей були відзначені супутні захворювання й вторинні порушення, а також мовні й психічні відхилення.
В експериментальну групу входили діти із ДЦП із порушенням мови. У даної категорії дітей була порушена функція артикуляційного апарату. Це призводило до невиразності мови й обмеження спілкування з однолітками й дорослими. Мовнорухові утруднення вторинно призводили до порушення аналізу звукового складу слів. Діти не могли розрізняти звуки на слух, повторювати склади, виділяти звуки в словах. Вони дуже складно формували абстрактні поняття, просторово-часові відносини, побудову речень, сприйняття форми й об’єму тіла, недостатньо розвинений граматичний склад мови.
Порушення мови сполучалося з розладами дихання й голосоутворення. У них переважало прискорене, аритмічне, поверхневе дихання. При цьому порушена координація між диханням, фонацією й артикуляцією. Порушення голосу пов’язані з парезами й паралічами м’язів язика, губ, м’якого піднебіння, гортані. Голос у них був слабкий, тихий, глухий, монотонний, емоційно невиразний. Вони із зусиллям опановували читанням і письмом. Тривалий час діти повільно читали по складах, переставляли букви, пропускали рядки. У листі спотворювався графічний образ букв, із зусиллям з’ єднували букви в слова, а слова у фрази, зустрічалася дзеркальність листа. У них відзначалися оптико-гностичні розлади, спас-тичність м’язів кисті, очей, звуження поля зору, порушення взаємодії мовнослухової, мовнорухової і зорово-моторної систем.
На другому етапі були апробовані прийоми предметної діяльності, розвивали маніпулятивні функції.
Варто вказати, що контрольна група дітей у віці 5-6 років займалася за загальноприйнятою програмою для дітей із ДЦП у школах Північної Ірландії.
В експериментальній групі дітям у віці 5-6 років були запропоновані заняття в сухому басейні й на фітболах. Використання нетрадиційних форм занять пояснюється тим, що тіло дитини в басейні постійно перебуває в безпечній опорі, що особливо важливо для дітей з руховими порушеннями. Крім того, у басейні можна пересуватися, відчуваючи постійний контакт шкіри з кульками, що наповнюють басейн. Це сприяє масажу тіла, стимулюється про-пріоцептивна й тактильна чутливість. Дитина вільно рухається, міняє напрямок руху, позу, чергуючи діяльність із відпочинком, мимовільно регулюючи навантаження, задовольняє потребу в русі. У сухому басейні розвивали моторику, координували рухи, рівновагу, пропріоцептивну чутливість усіх сенсорних систем, зменшували спастику й гіперкінези, стимулювали функцію паретичних м’язів, сприяли збільшенню рухливості хребта й суглобів верхніх і
нижніх кінцівок, створювали психоемоційний настрій.
Підбор вправ у басейні був індивідуальний залежно від форми й ступеня тяжкості захворювання.
В експериментальній групі дітям із ДЦП також пропонувалися заняття фітбол - гімнастикою. Для дітей 3-5 років діаметр м’яча дорівнював 45 см, від 6 до 10 років - 55 см.
Фітболи мають комплекс корисних впливів на організм людини. Вібрація на м’ ячі активізує регенеративні процеси, сприяє кращому кровообігу й лімфовідтоку, збільшує скорочувальну здатність м’язів. При цьому поліпшується функція серцево-судинної системи, зовнішнього дихання, підвишуюгь-ся обмін речовин, інтенсивність процесів травлення, захисні сили й опірність організму.
Вібрація, сидячи на м’ячі, за своїм фізіологічним впливом подібна з райттерапією (лікуванням верховою їздою). При цьому створюється м’язовий корсет, поліпшується функція внутрішніх органів, урівноважуються нервові процеси, розвиваються всі фізичні якості й формуються рухові навички, відбувається колосальний позитивний вплив на психоемоційну сферу.
Умови виконання вправ на м’ ячі набагато важчі, ніж на твердій стійкій опорі (на підлозі), тому що вправи виконуються в постійному балансуванні, і, для того щоб не впасти, необхідно поєднувати центр ваги тіла із центром м ’ яча. Ускладнені умови роботи дозволяють одержати швидкі результати за короткий час. Фітбол сприяє гарній релаксації м’язів, а природна опуклість м’яча може бути використана для корекції різних деформацій хребта. Заняття з фітбо-лом мають оздоровче, виховне, корекційно-розвива-юче значення для всієї психомоторики дітей із ДЦП.
Використання фітбол-гімнастики в профілактиці, лікуванні й корекції різних захворювань і деформацій дозволяє різноманітити заняття, вносити емоційну розрядку, сприяє корекції рухової сфери в дітей
із ДЦП.
Висновки.
1. Розвиток психомоторики значно складний у ранньому й дошкільному віці. Для дітей характерна підвищена стомлюваність, вони дратівливі, метушливі, у них підсилюються насильницькі рухи. Довільна діяльність формується дуже повільно. Ці особливості визначають необхідність сполучень занять психомоторики із заходами, спрямованими на загальний розвиток дитини й попередження в неї вторинних емоційних і поведінкових відхилень.
2. Використання нетрадиційних форм занять із дітьми із ДЦП дозволяє інтенсифікувати процес корекції психомоторики й сприяє нівелюванню розходжень у більш короткий термін, у порівнянні із традиційними.
Проведені дослідження дозволили розробити ряд психологічних рекомендацій, які необхідно враховувати в корекційному розвиваючому процесі з даною категорією дітей.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем діагнос-
тика і корекція психомоторики дітей із наслідками дитячого церебрального паралічу.
Література
1. Озерецкий Н.И. Метод массовой оценки моторики у детей и подростков. - М.: І928. - 77 с.
2. Забрамная С.Д. Психолого-педагогическая диагностика умственного развития у детей. - М.: І99З. - ІІ2 с.
3. Стадненко Н.Д., Ілляшенко Т.Д., Борщевська Л.В., Обух-івська А.Г. Методика діагностики відхилень у розумовому розвитку молодших школярів та старших дошкільників. - К.: Абетка, І988. - І4З с.
4. Розанова Т.В. Методы психолого-педагогического изучения глухих детей со сложным дефектом // Дефектология. - І992. - № 2/З. - С. З-ІЗ.
З. Смольц Т.В., Розум І. А., Штангєєва О.О., Щербак Л.М. Ритмічна гімнастика як засіб адаптації до життя в не учбовий час // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2GG6. - №З. - С. 9І-94.
Надійшла до редакції 04.05.2007р.
ВЛИЯНИЕ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНЫХ ЗАНЯТИЙ СПОРТОМ НА ВЕЛИЧИНЫ ИНТЕГРАЛЬНЫХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТОЙ СИСТЕМЫ ОРГАНИЗМА ДЕТЕЙ ШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА Кузнецов А. А., Сватьев А.В., Маликов Н.В. Запорожский национальный университет
Аннотация. В статье приведены данные относительно особенностей адаптации сердечно-сосудистой системы развивающегося организма к систематическим физическим нагрузкам. Показано, что основные адаптивные изменения со стороны аппарата кровообращения школьников-спортсменов заключаются в снижении степени функционального напряжения его регуляторных механизмов. Кроме этого, показана достаточно высокая эффективность программы функциональной диагностики «ШВСМ-интеграл-юни-ор», что свидетельствует о возможности ее практического применения при проведении мониторинга состояния различных групп населения в различных условиях окружающей среды.
Ключевые слова: адаптация, сердечно-сосудистая система, интегральные показатели, функциональное состояние, функциональное напряжение, школьники, возрастная динамика, физические нагрузки Анотація. Кузнєцов А.О., Сватьєв А.В., Маліков М.В. Вплив тривалих занять спортом на величини інтегральних показників серцево-судинної системи організму дітей шкільного віку. В статті приведені дані щодо особливостей адаптації серцево-судинної системи організму, що розвивається, до систематичних фізичних навантажень. Показано, що основні адаптивні зміни з боку апарату кровообігу школярів-спорт-сменів полягають в зниженні ступеня функціональної напруги його регуляторних механізмів. Окрім цього, показана достатньо висока ефективність програми функціональної діагностики «ШВСМ-інтеграл-юніор», що свідчить про можливість її практичного вживання при проведенні моніторингу стану різних груп населення в різних умовах навколишнього середовища.
Ключові слова: адаптація, серцево-судинна система, інтегральні показники, функціональний стан, функціональна напруга, школярі, вікова динаміка, фізичні навантаження.
Annotation. Kuznetsov A.A., Svatyiev A.V., Malikov N.V. Influence of long employments by sport on the
sizes of integral indexes of the cardiovascular system of organism of children of school age. Data in relation to the features of adaptation of the cardiovascular system of developing organism to the systematic physical loadings are resulted in the article. It is shown that the basic adaptive changes from the side of vehicle of circulation of blood of schoolboys-sportsmen consist in the decline of degree of functional tension of his regulator mechanisms. Except for it, enough high efficiency of the functional diagnostic program is shown «school-integral-junior», that testifies to possibility of its practical application during conducting of monitoring of state of different groups of population under various conditions of environment.
Keywords: adaptation, cardiovascular system, integral indexes, functional state, functional tension, schoolboys, age dynamics, physical loadings.
Введение.
В исследованиях целого ряда авторов широко освещено влияние продолжительных занятий физической культурой и спортом на величины основных параметров системы кровообращения людей различного пола, возраста, физической подготовленности и т.п. [1, 2, 5]. Вместе с тем, и в настоящее время подобные исследования не теряют своей актуальности, особенно в плане проведения комплексных обследований значительной категории лиц и с применением новых методических подходов экспресс-оценки текущего функционального состояния сердечно-сосудистой системы организма. Особое значение результаты экспериментальных работ в ука -занном направлении имеют для создания эффективной системы контроля за функциональным состоянием детей школьного возраста, характеризующегося выраженными морфофункциональными перестройками развивающегося организма. Несомненная актуальность и высокая практическая значимость данной проблемы послужили предпосылками для проведения настоящего исследования.
Работа выполнена по плану НИР Запорожского национального университета
Формулирование целей работы.
Целью исследования было изучить влияние продолжительных занятий спортом на деятельность сердечно-сосудистой системы детей школьного возраста.
Результаты исследования.
В рамках эксперимента нами было проведено обследование 196 мальчиков в возрасте от 10 до 16 лет, систематически занимающихся плаванием (экспериментальная группа) и 109 мальчиков этого же возраста, не занимающихся спортом (контрольная группа) У всех обследованных школьников регистрировались следующие параметры сердечно-сосудистой системы: традиционными методами - частота сердечных сокращений (ЧСС, уд/мин), систолическое (АДс, мм рт. ст.), диастолическое (АДд, мм рт. ст.), пульсовое (АДп, мм рт. ст.) и среднее (АДср.) артериальное давление; с помощью эксклюзивной компьютерной программы «ШВСМ-интег-рал-юниор» (авторы - д.м.н., профессор Шаповалова В. А., д.б.н., профессор Маликов Н.В., к.п.н., доцент
