CC BY
16
Кульчш 1нна МиколаТвна,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри земельного та аграрного права, Нацональний юридичний ун1верситет ¡мен1 Ярослава Мудрого, Укра/'на, м. Харк1в e-mail: [email protected]
ORCID 0000-0002-2012-4794
doi: 10.21564/2414-990x.138.108564 УДК 349.42
ПУБЛ1ЧНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК СПОС1Б ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ С1ЛЬСЬКИХ ТЕРИТОР1Й
Дослгджено сутнкть публгчно-приватного партнерства та його ознаки в1дповгдно до мж-народного законодавства. З'ясовано, що модель публгчно-приватного партнерства може стати в Украгт одним хз способю забезпечення сталого розвитку стьських територш, оскльки сприятиме залученню додаткових фтанав в1д приватних суб'ект1в на виконання державних та регюнальних програм розвитку сгльських територш. Проаналгзовано нацюнальне законодавство i запропоно-вано його удосконалення шляхом унесення змт до Закону Украти «Про державно-приватне партнерство», до розпорядження Кабтету Мiнiстрiв Украти «Про затвердження плану заходiв з реалиацп Концепщ розвитку сгльських територш», прийняття Концепцй публгчно-приватного партнерства у сферi сталого розвитку сшьських територш.
Ключовi слова: публiчно-приватне партнерство; сталий розвиток; альсью територп; дивер-сифжащя; сощальний розвиток села.
Кульчий И. Н., кандидат юридических наук, ассистент кафедры земельного и аграрного права, Национальный юридический университет имени Ярослава Мудрого, Украина, г. Харьков.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-2012-4794
Публично-частное партнерство как способ обеспечения устойчивого развития сельских территорий
Установливается суть публично-частного партнерства и его признаки в соответствии с международным законодательством. Модель публично-частного партнерства может стать в Украине одним из способов обеспечения устойчивого развития сельских территорий, поскольку будет способствовать привлечению дополнительных финансов от частных субъектов на выполнение государственных и региональных программ развития сельских территорий. Анализируется национальное законодательство и предлагается его совершенствование путем внесения изменений в Закон Украины «О государственно-частном партнерстве» (целесообразно среди сфер распространения публично-частного партнерства предусмотреть сельскохозяйственные виды деятельности), в распоряжение Кабинета Министров Украины «Об утверждении плана мероприятий по реализации Концепции развития сельских территорий», которым целесообразно предусмотреть
разработку проектов по развитию сельских территорий на основе публично-частного партнерства, так же предложено принятие Концепции публично-частного партнерства в сфере устойчивого развития сельских территорий.
Ключевые слова: публично-частное партнерство; устойчивое развитие; сельские территории; диверсификация; социальное развитие села.
Вступ. Аграрний сектор економжи демонструе позитивну динамжу зростання, формуючи останшми роками близько 14 % валово! додано! вар-тост в кра!ш та близько 40 % валютних надходжень ввд експорту [1]. Проте збшьшення валового виробництва сшьськогосподарсько! продукцп не сприяе виршенню соцiально-економiчних проблем сiльських територiй, зокрема й надалi залишаеться високим рiвень безробiття та мiграцi! сiльсько! молодо низьким рiвень доходiв сiльського населення, руйнування об'екив сощаль-но! шфраструктури та iн. Така ситуацiя вимагае розроблення комплексно! державно! аграрно! пол^ики, спрямовано! на сталий розвиток сыьських територiй.
AHani3 лШературних даних i постановка 3adani до^дження. Сталий розвиток сшьських територiй передбачае комплексний розвиток економiчно!, соцiально! та екологiчно! сфер села, яы повиннi перебувати у взаемодГ! i вза-емозв'язку з тим, щоб використання природних ресурсiв сiльських територiй задовольняло потреби нишшнього поколiння та здiйснювалося без шкоди для можливостi майбутнiх поколiнь задовольняти власш потреби [2, с. 120].
Проте держава не в змозi реалiзувати основнi засади сталого розвитку сшь-ських територiй в односторонньому порядку. Ця справа вимагае налагоджено! сшвпращ мiж органами державно! влади, органами мюцевого самоврядування, сiльськогосподарськими товаровиробниками та жителями села на засадах публiчно-приватного партнерства. У цьому аспект актуальной набувае досш-дження правового регулювання публiчно-приватного партнерства як способу забезпечення сталого розвитку сшьських територш
Правовi питання публiчно-приватного партнерства у сферi розвитку сшь-ських територш вивчали В. М. брмоленко, О. В. Гафурова, П. Ф. Кулинич, Т. В. Курман, А. М. Статвка, В. Ю. Уркевич та ш.
Метою cmammi е з'ясування сутност моделi публiчно-приватного партнерства та його ознак вщповщно до мiжнародного законодавства, аналiз нащо-нального законодавства у цш сферi та визначення шляхiв його удосконалення з метою забезпечення сталого розвитку сшьських територш.
Виклад основного материалу. Феномен публiчно-приватного партнерства (англ. «public-private partnership») набув свое! популярной в багатьох кра!нах свггу в 90-х роках ХХ ст. Одним iз факторiв його поширення стало прийняття базового документа зi сталого розвитку - «Порядок денний на XXI столггтя» (Agenda ХХ1, Рiо-де-Жанейро, 1992 р.), в якому зазначалося, що жодна кра-!на не в змозi вирiшувати глобальнi проблеми поодинцi, проте досягти цього можливо сшльними зусиллями на основi партнерства в штересах забезпечення сталого розвитку [3].
Узагальненого визначення публiчно-приватного партнерства на св^овому рiвнi немае. Проте мiжнароднi шституцп демонструють власне розумiння цього явища. Так, бвропейська комiсiя публiчно-приватне партнерство визна-чае як форму сшвпращ мiж публiчними органами та св^ом бiзнесу, якi мають на мет забезпечити фшансування, будiвництво, оновлення, управлшня або пiдтримку iнфраструктури чи надання послуг [4]. Економiчна комiсiя ООН у бврош (англ. - UNECE) визначае публiчно-приватне партнерство як форму сшвпращ, що спрямована на фшансування, проектування, впровадження та функщонування об'екив та послуг у державному сектора основними характеристиками яко! е: надання довгострокових послуг (iнодi до 30 роыв); передача ризику приватному сектору; рiзнi форми довгострокових договорiв, що складаються мiж юридичними особами, громадсьыстю та публiчними суб'ектами [5].
Публiчно-приватне партнерство, за визначенням Секретарiату ООН, - це спiльне розумшня спiльних цiлей, готовнiсть розподiляти вщповщальшсть за !х досягнення, продовження дiалогу щодо того, що потрiбно зробити для сприяння !х реалiзацi! [6].
В Укра!ш модель публiчно-приватного партнерства стала набувати свого поширення з розробленням ввдповвдно! нормативно-правово! бази, зокрема Закону Укра!ни вiд 1 липня 2010 р. ««Про державно-приватне партнерство», який визначае органiзацiйно-правовi засади взаемодп державних партнерiв з приватними партнерами та основш принципи державно-приватного партнерства на договiрнiй основi.
На противагу усталеному мiжнародному термiну «публiчно-приватне партнерство», в^чизняне законодавство оперуе категорiею «державно-приватне партнерство» - спiвробiтництво мiж державою Укра!на, Автономною Республ^ кою Крим, територiальними громадами в особi вiдповiдних державних органiв i оргашв мiсцевого самоврядування (державними партнерами) та юридичними особами, крiм державних та комунальних шдприемств, або фiзичними особами - шдприемцями (приватними партнерами), що здшснюеться на основi договору в порядку, встановленому цим Законом та шшими законодавчими актами, i ввдповвдае ознакам державно-приватного партнерства, визначеним цим Законом.
Уявляеться, що використання категорп «державно-приватне партнерство» е недощльним з таких мiркувань. По-перше, аналiзуючи норми Закону, можна зробити висновок, що до публiчних партнерiв законодавець вiдносить не лише органи держано! влади, а й органи мюцевого самоврядування, як представляють штереси територiальних громад. По-друге, використання категорп «публiч-но-приватне партнерство» (англ. - «public-private partnership») е усталеною тер-мшолопею в мiжнародному правозастосуваннi. По-трете, дослiвним перекладом «public-private» е саме «публiчно-приватний», а не «державно-приватний», до того ж, маеться на увазi публiчна влада як на центральному, так i на мюцевому рiвнях.
Дощльно також зазначити, що не всяка сшльна дiяльнiсть мiж публiчними та приватними суб'ектами належить до публiчно-приватного партнерства. Вщмшними ознаками публiчно-приватного партнерства, за визначенням бвро-пейсько1 комiсiï, е: 1) вiдносно тривалий термiн ввдносин, який передбачае спiвпрацю партнерiв, що представляють державний i приватний сектори у рiз-них аспектах запланованого шфраструктурного проекту; 2) метод фшансування проекту, частково за рахунок приватного сектору, iнодi шляхом застосування бшьш складних схем iз залученням рiзних сторiн; 3) важлива роль еконо-мiчного оператора, який виступае на рiзних етапах проекту (проектування, впровадження, фшансування). Партнер, який представляе державний сектор, зосереджуеться, переважно, на визначенш щлей, яких необхщно досягнути в контекст загальносуспiльних iнтересiв; якостi надаваних послуг i щново'1 пол^ тики; бере на себе вщповщальшсть за мониторинг вiдповiдностi встановленим цiлям; 4) розподш ризикiв мiж партнерами, яы представляють державний i приватний сектори. Хоча партнерство мiж державним i приватним секторами не обов'язково означае, що партнер, який представляе приватний сектор, приймае на себе всi ризики або навгть бшьшу частину ризикiв. Точний розподiл ризиюв визначаеться в кожному окремому випадку вщповщно до здатностi сторiн щодо оцiнювання, контролю та управлiння ризиками; 5) проект публiчно-приватного партнерства повинен також передбачати проектування, будiвництво, експлуата-цiю та/або утримання основних фондiв у поеднаннi з приватним фшансуванням [7, с. 8].
Проте на думку деяких науковщв, закрiпленi ознаки державно-приватного партнерства у вгтчизняному законодавствi свiдчать, що дана форма сшвробгт-ництва мiж державою та приватним бiзнесом спрямована насамперед на задо-волення iнтересiв держави. Адже саме держава як публiчний партнер в особi вiдповiдних органiв влади мае на мет забезпечення вищих технiко-економiчних показникiв ефективностi дiяльностi, нiж у разi здiйснення тако1 дiяльностi державним партнером без залучення приватного партнера. Держава як публiчний партнер очшуе вщ приватного партнера внесення ним швестицш в об'екти партнерства iз джерел, не заборонених законодавством, натомкть передае приватному партнеру частину ризиыв, якi виникають у процесi здiйснення державно-приватного партнерства. Заiнтересованiсть приватного партнера у державно-приватному партнерствi законом лише презюмуеться, оскiльки такий партнер залучаеться на конкурентних засадах (тобто мае виграти конкурс) до сшвробгтництва з державним партнером на основi довготривалих вiдносин (вiд 5 до 50 роыв) [8, с. 248].
Крiм того, очевидним недолiком Закону е вщсутшсть закрiплення сiльсько-господарсько1 дiяльностi як сфери застосування публiчно-приватного партнерства (Законом передбачено лише забезпечення функщонування зрошувальних i осушувальних систем). При цьому зазначено, що за ршенням державного партнера державно-приватне партнерство може застосовуватися в шших сферах дiяльностi.
Аналiз зазначеноТ норми дае шдстави стверджувати, що в даному pa3i rni-цiатива застосування моделi публiчно-приватного партнерства для розвитку сiльських територш повинна виходити вщ органiв державно!' влади або оргашв мiсцевого самоврядування. Така ситуащя не лише обмежуе можливють використання цього мехашзму, але й суперечить ключовим принципам Сшльно! аграрно! полiтики бвропейського Союзу, застосування яких е важливим за умов адаптацп нащонального законодавства до законодавства 6С.
Так, в опублшованому бвропейською комiсiею документi «Майбутне сшь-ського свггу» (1988) вперше акцентувалася увага на необхщност розроблення европейсько! полiтики сiльського розвитку, визнавалися проблеми сощаль-но-економiчноï нерiвностi мiж регюнами, диспропорцп розвитку мiста i села, бщшсть, мiграцiя та безробiття сшьських жителiв. Вирiшення проблем перед-бачалось здшснити за допомогою нових заходiв, зокрема шляхом розроблення общинного шдходу до вирiшення проблем сiльськоï мкцевост iз залучення мiсцевих iнiцiатив, проведення шформащйно-просв^ницько1 дiяльностi, ство-рення та впровадження об'екпв ново!" iнфраструктури, запровадження заходiв у галузi освiти i професшного навчання, розроблення комплексних програм розвитку сшьських районiв через залучення сшьських громад у процес виршення нагальних проблем [9].
Для реалiзацiï вказаних заходiв з метою забезпечення сталого розвитку сшьських територш та ефективного виршення проблем населених пункпв, бвропейським Союзом були розроблеш програми розвитку сiльських територiй «Лщер I», «Лiдер II», «Лiдер+» (англ. «Leader»), основною метою яких стало залучення громадськост до виршення проблем за принципом «знизу-вгору» шляхом обрання найбшьш перспективних планiв розвитку населених пункив та ix фiнансування зi спецiально створених структурних фондiв. Як свщчить европейський досвiд, модель публiчно-приватного партнерства при залученнi мiсцевиx шщатив стала ефективною для сталого розвитку сшьських територiй.
Однак в УкраШ за вiдсутностi належного органiзацiйно-правового забезпечення реалiзувати позитивний европейський досвщ поки що не видаеться можливим. Хоча спроби правового регулювання залучення мкцевих iнiцiатив при вирiшеннi проблем сшьських територiй простежуються у нащональному законодавствi. Зокрема, йдеться про розпорядження Кабшету Мiнiстрiв Украши вiд 23 вересня 2015 р. № 995-р. «Про схвалення Концепцп розвитку сшьських територiй», яким передбачаеться удосконалення системи управлшня сiльськими територiями, зокрема, шляхом: законодавчого та нормативно-правового забезпечення розвитку сшьських територш; посилення ролi територiальниx громад сiл, селищ у плануванш та впровадженнi заxодiв з розвитку сшьських територiй; сприяння розвитку державно-приватного партнерства для реалiзацiï проекив розвитку сiльськиx територiй та залучення швестицш; створення фонду розвитку сшьських територiй.
Незважаючи на гостру необхвдшсть закрiплення плану розвитку сшьських територiй, шляxiв та способiв розв'язання проблем, очевидним е той факт, що
прюритетшсть розвитку сшьських територш залишаеться й надалi лише заде-кларованою нормою. Адже затверджеш Концепцiею заходи два роки фактично не виконувалися, оскшьки для реалiзацiï цих положень необхiдним е прийняття плану заходiв, який повинен був бути переданий Кабшету Мiнiстрiв Украши протягом одного мiсяця. Проте лише розпорядженням КМУ вщ 19 липня 2017 р. № 489-р «Про затвердження плану заходiв з реалiзацiï Концепцй розвитку сшьських територш» цей документ було прийнято [10].
Очевидно, план заходiв повинен розроблятися по кожному задекларова-ному заходу. Але аналiзуючи цей акт можна зробити висновок, що будь-яка норма спрямована на сприяння розвитку державно-приватного партнерства для реалiзацiï проектв розвитку сшьських територiй та залучення iнвестицiй, як передбачалося в Концепцй", - вщсутня, що, безумовно, ставить шд загрозу його виконання. Така ситуащя е незрозумшою, оскiльки виконання затвер-джених заходiв плануеться здiйснювати через державний та мiсцевi бюджети. Проте у складний перюд для нашо1 держави особливо актуальним е залучення додаткових джерел фшансування, зокрема, шляхом використання мехашзму публiчно-приватного партнерства. Адже, як доречно зазначае Т. В. Курман, публiчно-приватне партнерство може бути корисним у сферi забезпечення про-довольчо1 безпеки держави, техшчно'1 i технолопчно1 модернiзацiï сшьськогоспо-дарського виробництва, шновацшно1 дiяльностi, розвитку сiльських територiй та сощально1 сфери села, виведення нових порщ сiльськогосподарських тварин та сортв сiльськогосподарських рослин, розвитку iнфраструктури аграрного ринку тощо [11, с. 127].
Аналiз Плану заходiв дае шдстави стверджувати про можливiсть залучення приватних суб'ектв, зокрема до виконання наступних заходiв: 1) змiцнення матерiально-технiчноï бази закладiв культури i впровадження сучасних шфор-мацiйних технологiй в ïx дiяльнiсть; 2) вiдновлення й модершзащя iнженерних мереж та водоочисних споруд, забезпечення сшьського населення питною водою належно'1 якостi; пiдтримка утворення та дiяльностi сiльськиx центрiв з надання житлово-комунальних послуг та пщвищення рiвня надання таких послуг; 3) розвиток сощальних послуг у сiльськiй громадц 4) органiзацiя роботи з видалення залишюв непридатних або заборонених до використання пестицидiв i агроxiмiкатiв, накопичених за попередш роки, з мюць ïx зберiгання; 5) ство-рення та функщонування музе1в природи, музейних ымнат, екоосвiтнix цен-трiв, еколого-освгтшх класiв, еколого-освiтнix стежок на територiяx та об'ектах природно-заповiдного фонду; 6) проектування i будiвництво водопровiдниx та каналiзацiйниx очисних споруд, у тому чи^ локальних, та iншиx об'ектв сис-теми водовiдведення в сшьськш мiсцевостi iз застосуванням новiтнix технологш та обладнання; 7) сприяння формуванню сировинно1 бази для виробництва i використання бюпалива для теплопостачання комунально1 сфери та сiльського населення та ш. [10].
Отже, з метою залучення приватного сектору до виконання вказаних захо-дiв необxiдним е внесення змш до розпорядження Кабшету Мiнiстрiв УкраТни
ввд 19 липня 2017 р. № 489-р «Про затвердження плану заxодiв з реалiзацiï Концепцп розвитку сшьських територш», а саме передбачити розроблення наз-ваних проек^в iз розвитку сiльськиx територiй на основi публiчно-приватного партнерства. Крiм того, дощльно звернути увагу на той факт, що в проект роз-порядження «Про затвердження плану заxодiв з реалiзацiï Концепцп розвитку сiльськиx територш», розмщеному на сайтi Мiнiстерства аграрно!" полiтики та продовольства, передбачалося розроблення шлотних проектiв iз розвитку сшьських територiй на основi державно-приватного партнерства, що стимулю-ватимуть неаграрнi види дiяльностi в сiльськiй мiсцевостi, та подання ïx заште-ресованим центральним органам виконавчо1 влади на розгляд в установленому порядку щодо фшансування в рамках вщповщних бюджетних програм розвитку. Видаеться, що це положення також дощльно закршити в розпорядженш, вихо-дячи з наступних аргуменпв.
По-перше, пiдтримка диверсифiкацiï сiльськоï економши, зокрема через розвиток неаграрних видiв дiяльностi (туризм; зберiгання, переробка, збут сшь-ськогосподарсько1 продукцп; народнi промисли та ремесла; загопвля, переробка дикорослих плодiв, ягiд, лiкарськиx трав; загопвля i обробка деревини; виго-товлення будiвельниx матерiалiв, будiвництво та ш.) можуть сприяти розвитку сiльськиx територш шляхом збшьшення кiлькостi робочих мюць та розвитку об'ектiв iнфраструктури.
По-друге, розвиток шших видiв дiяльностi на сшьських територiяx е одним iз способiв забезпечення сталого розвитку сшьських територiй, адже, як зазна-чалося у «Повктщ дня на XXI столтя», для задоволення в майбутньому попиту на сировинш товари необхщною е iнтенсифiкацiя сiльського господар-ства шляхом диверсифжацп виробничих систем з метою досягнення максимально! ефективноси при використанш мiсцевиx ресурсiв, при зведенш в той же час до мтмуму екологiчниx та економiчниx ризикiв. Там, де неможлива штенсифшащя систем ведення сiльського господарства, необхвдно виявляти i розвивати iншi можливосп виробництва, використання ресурсiв дико1 природи, аквакультури i рибальства i таких несшьськогосподарських видiв дiяльностi, як наприклад, виробництво товарiв легко1 промисловостi, переробка сшьськогоспо-дарсько1 сировини, агробiзнес, ввдпочинок i туризм та iн. [3].
По-трете, держава, шдтримуючи меxанiзм публiчно-приватного партнерства як спосiб забезпечення сталого розвитку сшьських територiй, тим самим про-довжить процес трансформацй' моделi розвитку сiльськиx територiй iз галузево1 (сiльськi територй' розглядаються виключно як ресурси для сшьського господарства) в територiальну (сiльський розвиток вдентифжуеться iз розвитком сiльськиx районiв в щлому, шляхом використання всix ресурсiв, якi знаходяться в конкретному регюш (людських, фiзичниx природних, ландшафтних та ш.) [13, с. 15], вщбуваеться iнтеграцiя мiж всiма компонентами i галузями на мюцевому рiвнi).
Висновки. Таким чином, модель публiчно-приватного партнерства може стати в УкраМ одним iз способiв забезпечення сталого розвитку сшьських
територш, оскшьки сприятиме залученню додаткових фiнансiв вщ приватних суб'ектв на виконання державних та регюнальних програм розвитку сшьських територiй, що в свою чергу сприятиме сощальному, економiчному та еколопч-ному забезпеченню села. Проте для досягнення такого синергетичного ефекту необxiдно удосконалити правове поле. По-перше, доцiльно внести змiни до Закону Украши «Про державно-приватне партнерство» (необхщно серед сфер поширення публiчно-приватного партнерства передбачити сшьськогосподарсью види дiяльностi). По-друге, ново!" редакцп потребуе розпорядження Кабшету Мiнiстрiв Украши «Про затвердження плану заxодiв з реалiзацiï Концепцй розвитку сшьських територiй» (доцiльно передбачити розроблення проектв iз розвитку сiльськиx територш на основi такого партнерства, а також розроблення шлотних проектiв на основi такого партнерства, що стимулюватимуть неаграрш види дiяльностi в сшьськш мiсцевостi). По-трете, видаеться доцiльним розро-бити та прийняти Концепцiю публiчно-приватного партнерства у сферi сталого розвитку сшьських територiй [14, с. 149] та план заxодiв щодо ïï реалiзацiï.
Список лiтератури:
1. Про схвалення Концепцй розвитку фермерських господарств та сшьськогосподарсько1 кооперацп на 2018-2020 роки: проект розпорядження Кабшету М1шстр1в Украши. URL: http:// minagro.gov.ua/uk/node/24426 (дата звернення: 09.08. 2017).
2. Кульчш I. М. Державна аграрна полиика Украши у сфер1 сталого розвитку сшьських територш: правовий аспект. Проблеми законность Харюв. 2017. Вип. 136. С. 116-125. doi: https:// doi.org/10.21564/2414-990x.136.91373.
3. Agenda 21. United Nations Conference on Environment & Development. Rio de Janerio, Brazil, 3 to 14 June 1992. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf (Last accessed: 09.08. 2017).
4. Green Paper on public-private partnerships and Community law on public contracts and concessions (presented by the Commission), 2004. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=celex:52004DC0327 (Last accessed: 09.08. 2017).
5. United Nations Economic Commission for Europe. Guidebook on Promoting Good Governance in Public-Private Partnerships. United Nations, New York and Geneva, 2008. URL: https://www. unece.org/fileadmin/DAM/ceci/publications/ppp.pdf (Last accessed: 09.08. 2017).
6. Public-private partnerships: the enabling environment for development. Report prepared by the Secretariat, 30 April 1997. URL: http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un/ unpan000727.pdf (Last accessed: 09.08. 2017).
7. Грищенко С. Шдготовка та реал1защя проеклв публ1чно-приватного партнерства: прак-тичний пошбник для оргатв м1сцево1 влади та б1знесу. Ктв: ФОП Москаленко О. М., 2011. 140 с.
8. Кулинич П. Ф. Земельно-правов1 аспекти розвитку сшьськогосподарсько1 кооперацИ в Укра'М на засадах публ1чно-приватного партнерства: шляхи вдосконалення. Часопис Кшвського унгверситету права. 2014. № 1. С. 247-251.
9. The future of the rural society. Commission communication transmitted to the Council and to the European Parliament on 29 July 1988. Bulletin of the European Communities. 1988. № 4. URL: https://ec.europa.eu/agriculture/sites/agriculture/files/cap-history/crisis-years-1980s/com88-501_ en.pdf (Last accessed: 09.08. 2017).
10. Про затвердження плану заход1в з реал1зацп Концепцй розвитку сшьських територш: розпорядження Кабшету М1тстр1в Украши ввд 19.07.2017 р. № 489-р. URL: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/489-2017-%D1%80 (дата звернення: 09.08. 2017).
11. Курман Т. В. Система заход1в забезпечення сталого розвитку сшьськогосподарського виробництва: поняття, ознаки, змкст. Право i суспыьство. 2017. №1. С. 123-128.
12. Про затвердження плану заход1в з реал1зацп Концепцп розвитку сшьських територш: проект розпорядження Кабшету М1шстр1в Украши. URL: http://minagro.gov.ua/node/18971 (дата звернення: 09.08. 2017).
13. Мантино Ф. Сельское развитие в Европе. Политика, институты и действующие лица на местах с 1970-х годов до наших дней. Рим: Совместное издание Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН и Business Media of the Sole 24 Ore. 2010. 272 с.
14. Стапвка А. М., Кульчш I. М. Публ1чно-приватне партнерство у сфер1 розвитку сшьських територш. Проблеми правового забезпечення сталого розвитку сшьських територш в УкраШ: монограф1я / за ред. А. П. Гетьмана та М. В. Шульги. Харюв: Право, 2016. Розд. 2, гл. 2.3. С. 137-154.
References:
1. Pro skhvalennia Kontseptsii rozvytku fermerskykh hospodarstv ta silskohospodarskoi kooperatsii na 2018-2020 roky proekt rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy URL: http:// minagro.gov.ua/uk/node/24426.
2. Kulchii, I.M. (2017). Derzhavna ahrarna polityka Ukrainy u sferi staloho rozvytku silskykh terytorii: pravovyi aspekt [State agriculture policy of Ukraine on sustainable development of rural areas: legal aspects]. Problemy zakonnosti - Problems of Legality, issue 136, 116-125. doi: https://doi. org/10.21564/2414-990x.136.91373 [in Ukrainian].
3. Agenda 21. United Nations Conference on Environment & Development. Rio de Janerio, Brazil, 3 to 14 June 1992. URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/Agenda21.pdf.
4. Green Paper on public-private partnerships and Community law on public contracts and concessions (presented by the Commission), 2004. URL: http://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/ TXT/?uri=celex:52004DC0327.
5. United Nations Economic Commission for Europe. Guidebook on Promoting Good Governance in Public-Private Partnerships. United Nations, New York and Geneva, 2008. URL: https://www. unece.org/fileadmin/DAM/ceci/publications/ppp.pdf.
6. Public-private partnerships: the enabling environment for development. Report prepared by the Secretariat, 30 April 1997. URL: http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/un/ unpan000727.pdf
7. Hryshchenko, S. (2011). Pidhotovka ta realizatsiia proektiv publichno-pryvatnoho partnerstva: praktychnyi posibnyk dlia orhaniv mistsevoi vlady ta biznesu. Kyiv: FOP Moskalenko O.M. [in Ukrainian].
8. Kulynych, P.F. (2014). Zemelno-pravovi aspekty rozvytku silskohospodarskoi kooperatsii v Ukraini na zasadakh publichno-pryvatnoho partnerstva: shliakhy vdoskonalennia [Land law aspects of development of agricultural cooperation in Ukraine on the basis of public-private partnership: ways of improvement]. Chasopys Kyivskoho universytetu prava - Law Review of Kyiv University of law, 1, 247-251 [in Ukrainian].
9. The future of the rural society. Commission communication transmitted to the Council and to the European Parliament on 29 July 1988. Bulletin of the European Communities. 1988. № 4. URL: https://ec.europa.eu/agriculture/sites/agriculture/files/cap-history/crisis-years-1980s/com88-501_en.pdf.
10. Pro zatverdzhennia planu zakhodiv z realizatsii Kontseptsii rozvytku silskykh terytorii: rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 19.07.2017 r. № 489-р. URL: http://zakon3.rada. gov.ua/laws/show/489-2017-%D1%80.
11. Kurman, T.V. (2017). Systema zakhodiv zabezpechennia staloho rozvytku silskohospodarskoho vyrobnytstva: poniattia, oznaky, zmist. Pravo i suspilstvo - Law and Society, 1, 123-128. [in Ukrainian].
12. Pro zatverdzhennia planu zakhodiv z realizatsii Kontseptsii rozvytku silskykh terytorii: proekt rozporiadzhennia Kabinetu Ministriv Ukrainy. URL: http://minagro.gov.ua/node/18971.
13. Mantino, F. (2010). Sel'skoe razvitie v Evrope. Politika, instituty i dejstvujushhie lica na mestah s 1970-h godov do nashih dnej. Rim: Sovmestnoe izdanie Prodovol'stvennoj i sel'skohozjajstvennoj organizacii OON I Business Media of the Sole 24 Ore [in Russian].
14. Stativka, A.M., Kulchii, I.M. (2016). Publichno-pryvatne partnerstvo u sferi rozvytku silskykh terytorii. Problemy pravovoho zabezpechennia staloho rozvytku silskykh terytorii v Ukraini. A.P. Hetman, M.V. Shulha (Eds.). Kharkiv: Pravo, part 2 , ch. 2.3, 137-154 [in Ukrainian].
Kulchii I. M., PhD in Law, Teaching Assistant of Department of Land and Agricultural Law, Yaroslav Mudryi National Law University, Ukraine, Kharkiv.
e-mail: [email protected] ; ORCID 0000-0002-2012-4794
Public-private partnerships as a way of ensuring sustainable rural development
The author examined the essence of public-private partnership and its features in accordance with international law. The model of public-private partnership can become one of the ways to ensure sustainable development of rural areas in Ukraine, as it will facilitate the attraction of additional funds from private subjects for the implementation of state and regional rural development programs. The author analyzes the national legislation and proposes its improvement through the introduction of amendments to the Law of Ukraine «On state-private partnership» (it is expedient to include agricultural activities to the sphere of public-private partnership) and to the order of the Cabinet of Ministers of Ukraine «On approval of the plan of measures to implement the Concept of development of rural areas», which should provide for the development of rural development projects on the basis of public-private partnerships and proposes adoption of the Concept of public-private partnerships for sustainable rural development. The author proposes to stimulate the development of non-agrarian activities in rural areas on the basis of public-private partnerships for the following reasons. First, support for the diversification of the rural economy, in particular through the development of non-agricultural can promote the development of rural areas by increasing jobs and the development of infrastructure. Second, the development of other types of activities in rural areas is one of the way to ensure sustainable development of rural areas. Third, the state, supporting the mechanism of public-private partnership, will continue the process of transformation model of the rural development from the sectoral into the territorial model.
Keywords: public-private partnership; sustainable development; rural territories; diversification; rural social development.
Hadiuwna do pedKomzii 10.08.2017 p.
