CC BY
13Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации». Том 24 (63). № 3. 2011 г. С. 72-77.
УДК 821.111-3.09
ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА МОТИВ1КА ОПОВЩАНЬ К1ПЛ1НГА
Симаковская А. С.
м. Кам'янець-Подшьський, Укра/на E-mail: lavrusha1406@i.ua
В статье рассматриваются условия формирования специфического киплингов-ского хронотопа и принципы его художественного воплощения. Анализируются основные мотивы и лейтмотивы, символы малой прозы Киплинга, их влияние на формирование художественного пространства и времени рассказов писателя.
Ключевые слова: Р. Киплинг, художественное пространство, художественное время, хронотоп, мотив, символ.
У зламш епохи вщбуваються активш трансформаци в ушх сферах сощального життя. Саме тому i лггература в таю перюди переглядае свою усталену уяву про свгг. В.Я. Гречньов, М.П. Утехш та iншi дослщники вважають, що у щ моменти особливого розвитку та актуалiзацil набувають малi жанри [2; 6]. У ромаш важко показати особливост перехiдного часу в усiй 1хнш складностi та дiалектичностi, тому аналiз перетворень i пiзнання нового вщбуваеться за посередництвом малого жанру. У втизняному i зарубiжному лiтературознавствi вщсутш працi, де категорп простору i часу дослiджувалися б на матерiалi мало! прози Кiплiнга. Метою статп е аналiз просторово-часово! мотивiки мало! прози Кшлшга. Згiдно з окресленою метою у статтi виршуеться завдання розглянути особливостi моделювання художньо-го простору та часу, !х символiчного навантаження у малiй прозi Кiплiнга.
В основу аналiзу покладено теорiю М.М. Бахтiна про хронотоп [1], пращ Н. Копистянсько! [4], В.Я. Гречньова, М.П. Утехша.
Здаеться, що оповщання Кiплiнга прийшли з казармового двору чи iз джунгтв, з пилу та шуму, в якому люди працюють, будують, борються за щось. «Ему невольно веришь во всем, что он рассказывает, - писав з приводу майстерносп Кшлшга Купрш, - <...>у него, например, есть особая своеобразная манера вводить читателя в среду и интересы сво!х героев. Для этого он начинает повествование так просто, так небрежно и даже так сухо, как будто вы давным-давно знаете и этих людей, и эти причудливые условия жизни, как будто сегодня Киплинг продолжает вам рассказывать о том, что вы сами видели и слышали вчера. Благодаря такому вводу вы долго испытываете какое-то недоумение, почти непонимание, заставляющее вас беспокойно напряжать память и часто возвращаться назад, к в уме прочитанным строкам» [Цит. за: 5, 60].
Враження вщ оповщання «Оманливий свгганок» здатш дуже довго займати ро-зум читача. Розповiдь дшсно незвичайна, хоча свiт, представлений в ньому, мае життеву достовiрнiсть i не мiстить в собi фантастичних елемеш!в, в той же час це досить дивний свгг. У кшщвщ твору, оповiдач говорить дуже примкну фразу: «Я никогда не видел ничего, до такой степени не свойственного англичанам» [3, т. 5,
130], або, якщо буквально перекласти оригшал - «до тако! мiри неанглшського». Пщ «англшським» i «неанглшським» тут маються на увазi зовсiм не риси нацюна-льно! вдачi. Автор шдкреслюе, що мiсце, в якому розгортаються поди, не стара добра Ангтя, де усе давно вже встановилося i визначилося, а всесвщ у якому панують абсолютно iншi закони. Звичнi норми i уявлення в ньому виявляються даремними.
Проспр, у якому вiдбуваються описуванi поди, Кшлшг чiтко не визначае: «Станция, служившая местом действия всех этих событий, хотя и довольно велика, стоит в стороне от железнодорожной линии, и потому терпит всяческие недостатки. Тут нет ни садов, ни оркестров, ни мало-мальски порядочных увеселительных мест, и тому, кто желал потанцевать, приходилось чуть ли не целый день тащиться в Ла-гор» [3, т. 5, 127]. Щодо визначення часу, то автор використовуе певш алюзп: «румянец со ще чек девушек похитил апрельский зной», або «В самом начале мая, перед отъездом в горы, когда стало очень жарко и на станции осталось всего человек двадцать» [3, т. 5, 128].
Оповщач заздалепдь попереджае читача, що поди, про як тде мова, не мають ясного i однозначного сенсу: «Никто не узнает всей правды, хотя женщины передают эту историю шёпотом друг другу после бала, корда убирают на ночь свои косы и сравнивают списки своих жертв. Мужчины не могут, конечно, присутствовать при этом, а потому и те и другие толкуют её по-своему» [3, т. 5,125]. По^зному сприй-мають чоловши i жшки одного з головних геро!в «Оманливого свганку» - Сомаре-за. Оповщач зазначае, що вш «был странный мужчина» [3, т. 5, 126]. Але ус схо-дяться в одному: Сомарез мае серйозш почуття до старшо! з двох сестер Коплей ^ як з'ясовуеться у фшал^ помиляються. Непорозумшня виршуеться шд час замюь-кого шкшка, спещально оргашзованого для того, щоб Сомарез мав змогу порозум> тися з пею, яку вш дiйсно любить, i внести яснiсть в двозначш стосунки, що скла-лися у нього з обома сестрами.
Читачевi, який знаходиться, так би мовити, в шшш, «англiйськiй» реальностi, здаються дивними i час, i мiсце, вибраш для пiкнiка: вiн мае вщбутися «при свете луны у старой гробницы, возле русла высохшей реки, в шести милях от станции» [3, т. 5, 128]. Нч, свiтло мсяця, стара гробниця, русло висохло! рiчки - усе це бiльше нагадуе антураж готично! юторп, нiж розповщь про замiську гулянку. Мотив ноч^ в поеднаннi з мiсяцем, старою гробницею та висохлою рiчкою, напружуе увагу читача, змушуе задуматись, що це все означае. Ми шби шдсвщомо налаштовуемось на поди, яю вiдбуватимуться у магiчному, iнфернальному простора Обстановка налаштовуе на очiкування чогось надзвичайного. Сам же опис шкшка явно перекликаеться з жанром пасторалк «Мы собрались возле пруда. Кто-то захватил с собой банджо — этот нежнейший из музыкальных инструментов, — и три-четыре человека запели... Затем мы стали беседовать, группами или все вместе, лежа под деревьями, а с розовых кустов на наши ноги сыпались сожжённые солнцем лепестки, и беседовали так до самого ужина. Ужин был прекрасный, холодный, как лед» [3, т. 5, 129].
Задана щитчна тональшсть руйнуеться згадкою про те, що пелюстки троянд, що осипають землю i учасниюв шкшка, обпалеш сонцем, а вечеря холодна, як лщ. Реч^ цшком звичайш для жителя 1нди, але не для читача, якому выводиться роль спостер^ача ззовнi. Напруга досягае кульмшаци, коли вибухае пiщана буря, що ос-
73
таточно стирае ус натяки на пасторальшсть. Сцена набувае ще бшьшо! фантастич-ностi. Мотив шщано! бурi виступае в оповщанш як символ людини, що заблукала. В даному випадку заблукали вс персонажi твору у сво!х сподiваннях. Вони були впе-вненi, що Сомарез кохае старшу сестру. Сам же головний герой ще! розповщ теж заблукав, сильна буря збила його з пантелику i вш зiзнався у коханнi iншiй сестра Оповiдач, дiзнавшись вiд Сомареза, що той любить не старшу, а молодшу сестру, вирушае за нею в гонитву, щоб повернути 11 i виправити помилку. Скачка ^зь т-щанi вихори пiд гуркоти грому i спалахи блискавок викликае у нього асощащ! з «поганим сном», вш свiдомо намагаеться поринути в ошричний простiр. Але посту-пово в ньому мiцнiе впевнешсть в тому, що вiн е учасником театрально! дп, вкрай умовно! i «ненатурально!»: «эта сцена очень походила на театральную, причём сходство увеличивалось белыми от пыли, призрачными фигурами мужчин и женщин, которые, стоя под апельсиновыми деревьями, аплодировали Сомарезу, словно по окончании театральной пьесы» [3, т. 5, 131] .
Також в оповщанш присутш i бiблiйнi мотиви. Персонам твору неодноразово згадують бiблiйнi сюжети. Наприклад, сам шкшк вони називають «Но!в ковчег», а згодом, як i у Святому Письмi, розгортаеться негода, в даному випадку буря, вщ яко! всi геро! ховаються у просторi цього ж «Ноевого ковчегу». Досить часто персонаж порiвнюють бурю iз судним днем: «Ветер, казалось, черпал песок и сваливал его в большие кучи; земля дышала жаром, подобным тому, который, говорят, будет в день страшного суда» [3, т. 5, 133]. Мотив тску нагадуе героям оповщання про швидкоплиннють часу, що протшае, наче тсок ^зь пальщ.
Оповщання Р. Кiплiнга «Фiнанси бопв» вперше було опублiковано у 1891 рощ у збiрцi «Життя дае фору». Цю iсторiю розповiдае старий жрець маленькому хлопчику, який пришс йому пожертву i заховався тд теплу ватну ковдру старого, щоб з^^ися. Жрець повiдав хлопчиковi легенду. Колись, дуже давно, б^ храму сидiв один бiдняк, який сорок роюв провiв у молига. I ось бог Шива виршив винагоро-дити його, зробивши багапем. Але про це дiзнався один лихвар i захотiв посiсти мюце жебрака на декiлька днiв. За це вш пообiцяв старому багато срiбла. Саме це срiбло, що отримав жебрак вщ лихваря, i було тим обiцяним багатством бопв. Так i став жебрак багатим, а лихвар залишився без шчого. В оповiданнi притча виступае як дещо iнший жанровий рiзновид, але розповiдае !! не наратор, а персонаж. Так само як i у мiфi, у прига говориться про часи першотворення, тобто тут дiе мiфiчний (доiсторичний) «раннш час», про що повiдомляеться ще на початку: «Давным-давно, когда боги ходили между людьми — как и теперь, только у нас нет достаточно веры, чтобы видеть это, — Шива, величайший из богов, и Парвати, его жена, гуляли в саду одного храма» [3, т. 3, 353].
В самому оповщанш наратор опосередковано говорить про час описуваних по-дш: «Ужин в чубаре Дхуини Бхагата [Чубара Дхуини Бхагата — монастырь в северной Индии] закончился, и старые жрецы курили или перебирали чётки» [3, т. 3, 351]. Про пору року ми дiзнаемось уже вщ старого жреця, який говорить: «на земле туман, а в воздухе ночной холод и осенью нехорошо ходить голым» [3, т. 3, 351]. Таким чином, можна визначити, що поди вщбуваються восени, у веч> рнш час, коли вш вже закшчили працювати i спека почала спадати.
74
«Вышел маленький голый ребёнок с широко открытым ртом, с пучком ноготков в одной руке и связкой сушеного табака в другой» [3, т. 3, 351]. Квгги е символом краси, новонароджено! дитини. Той, хто несе у руках квггку, не може зробити шчого поганого. Хлопчик несе жебраку квГти i тютюн для того, щоб той помолився за його хворого батька. Але оскшьки було прохолодно, то «гобинд (жебрак. - А.С.) вытянул руку из-под своего громадного, разноцветного старого одеяла и устроил привлекательное гнёздышко рядом с собой» [3, т. 3, 352]. Мотив ковдри в оповщан-ш виступае захистом для маленько! дитини, що бо!ться всього на свт i ще навГть твердо не сто!ть на ногах. Хлопчик все бшьше i бшьше занурюеться тд не!, тому що вщчувае тепло i захист.
Сива борода старого жреця е лейтмотивом цього оповщання, вона символiзуе знання, мудрiсть, досвiд. Саме тому хлопчик тягнеться до не!, як до чогось незвща-ного: «гобинд улыбался, когда ребёнок теребил его бороду» [3, т. 3, 352]. I не дивно, що жебрак розповщае дитиш мудру легенду. Це легенда про бога Шиву та його дружину Парватг У iндiйськiй мiфологi!' бог Шива е майстром i вчителем шзнання, яке приходить до людини рiзними шляхами. В будь-якому випадку мудрють Шиви надае душевного спокою i щастя, врiвноважуе всi сили, якi борються в людинi. Бог Шива з'являеться там, де виникають страждання, i вказуе шлях до кращого життя, вiн «руйнуе руйнацi!». В оповщанш ми бачимо, як боги встановлюють справедли-вiсть, карають лихваря, тобто руйнують план руйнацi!, який придумав сам лихвар.
Оповiдання «Повернення 1мрея» привертае увагу читача своею загадковютю. Вперше воно було опублiковане у США у «Mine Own People» 1891 року, а згодом у збiрцi «Життя дае фору». 1снуе думка, що на написання цього оповщання Кшлшга надихнула iсторiя, що трапилась з ним у 1888 рощ в Аллахабада У бунгало, де вш жив разом з друзями, була стеля з тканини, що постшно провисала. Коли вже вш почули неприемний запах, то виявили, що там, за тканиною, була мертва бшка. Цей шцидент автор i взяв за основу, тшьки трохи його переробив.
В оповщанш розповщаеться про загадкове зникнення 1мрея, який був офщш-ним службовцем, що мав вщношення до Британського правлшня. Чому вш зник, шхто не розумiв: «Без предупреждения, без какого-либо понятного повода, молодой, только что начинавший избранную им карьеру, он решился покинуть свет, т. е. исчезнуть с той маленькой индийской станции, где он жил» [3, т. 3, 340]. ПростГр оповщання окреслений маленькою iндiйською станщею. Через чотири мюящ в бу-динок 1мрея переселився Стрiкленд, один iз полiцейських чиновникiв Британського правлiння. У нього була собака Тггженс, якому вш навiть видiлив окрему юмнату: «Туземцы считали Титдженс домовым и обращались с ней с большой почтительностью и страхом» [3, т. 3, 341]. Оповщач деякий час жив разом iз Стрiклендом. Саме в цей перюд i почали вщбуватись дивнi подi! в бунгало 1мрея. Оповiдач постiйно вiдчував чиюсь присутнють в будинку, собака Тггженс також був чимось стурбова-ний. Наступного дня Стршленд та оповщач помГтили змш, що звисали зГ стелi. Коли Стрiкленд вилГз нагору, то побачив за тканиною, що вщдшяла горище вщ житлових юмнат, тГло 1мрея з перерГзаним горлом. Як виявилось, 1мрея вбив його слуга.
Художнш час, в якому вщбуваються подГ!, обмежуеться лише певним перюдом доби - сутГнками. Лейтмотив сутшок показуе нам усю загадковють зникнення 1м-
75
рея. У цей перюд вщбуваеться все найдившше, все найпотаемнiше. Цей час назива-ють ще часом собаки. Отже, Т^женс недаремно завжди насторожуеться i виглядае схвильованим в цей перюд. Як i оповiдач, вш вiдчувае щось страшне, мiстичне. Собака символiзуе трансцендентальну силу, за допомогою яко! можна йти ниткою ю-тини через лабiринти земних помилок. Мотив сутiнок постiйно протиставляеться мотиву свiтла: «Когда наступали сумерки, Титдженс блестящими глазами, с поднявшейся дыбом шерстью, следила за движениями чего-то невидимого мне. Она никогда не входила в комнаты, но в глазах еёвыражался интерес, и этого было совершенно достаточно. Только когда мой слуга приходил заправлять лампы и комната принимала светлый и обитаемый вид, она входила вместе со мной и проводила время, наблюдая за невидимым лишним человеком, двигавшимся за моим плечом» [3, т. 3, 345].
Мотив лампи та свiчки в цьому оповщанш символiзуе свило, тобто пошук ю-тини i пояснень серед усього незвщаного. Лампа завжди е поряд з персонажами в перюд настання сутшок. Вона допомагае зробити явним те, що приховано вщ люд-ського знання.
Зми, що звисають зi стел^ також несуть символiчне навантаження в оповщанш. Наратор зазначае: «Я ненавижу и боюсь змей, потому что если поглядеть в глаза любой змее, то увидишь, что она знает всё о тайне падения человека и чувствует всё презрение, которое чувствовал дьявол, когда Адам был изгнан из рая. Не говоря о том, что её укус всегда бывает роковым, но и так неприятно, когда она обвивается вокруг ног» [3, т. 3, 347]. Змiя символiзуе мудрють, безсмертя. В даному випадку зми натякають героям оповщання на швидке розгадування зникнення 1мрея, вони показують !м шлях досягнення ютини. Як виявилось, 1мрей «повернувся», лампу вже загасили, тобто таемниця зникнення вже розгадана i немае чого боятись. Зали-шилось лише з'ясувати, хто його вбив.
Розслщувати вбивство знову допомагае лампа, тобто !! свило: «при свете одинокой лампы Багадур-Хан (слуга. - А.С.) стоял смертельно бледный» [3, т. 3, 348]. Сам зовшшнш вигляд слуги говорив про його причетшсть до цього вбивства. Поки Стршленд розповщав слузi про покарання за вбивство, яке вш здшснив, Багадур-Хан ненароком стае на розчавлену змда i помирае вщ отрути. Тобто змiя символiч-но встановлюе справедливють, смерть за смерть.
Отже, Кшлшг у сво!х оповщаннях використовуе важливi мотиви, що мають ве-лике символiчне значення: мотив лампи, зми, пщано! бурi, бiблiйнi мотиви. Також автор тяжiе до шфернальносп, використовуе суто iндiйську символшу, звертаеться до iндiйсько! мiфологi!, при цьому не пояснюючи !! значення, досить часто використовуе мiфологiчний хронотоп для передачi основно! ще! оповiдання.
Список використаних джерел
1. Бахтин М.М. Формы времени и хронотопа в романе : Очерки по исторической поэтике // Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики : Исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. - М. : Худож. лит., 1975. - С. 234-407.
2. Гречнёв В.Я. Категория времени в литературном произведении / В.Я. Гречнёв // Анализ литературного произведения. - Л. : Наука, 1976. - С. 126-144.
3. Киплинг Р. Собр. соч. в 6-ти т. / Редьярд Киплинг. - М. : ТЕРРА, 1996.
76
4. Копистянська Н. Аспекти функцюнування простору, просторово! детал1 в художньому твор1 / Н. Копистянська // Молода нацш : Альманах. - К., 1997. - Вип. 5. - С. 172-178.
5. Скляр Ф.М. Р. Киплинг-новеллист: от репортажа к рассказу / Ф.М. Скляр // Вопросы зарубежн. лит. : Сб. научн. трудов. - Томск : Томский ун-т, 1979. - № 603. - С. 53-63.
6. Утехин И.П. Жанры эпической прозы / И.П. Утехин. - Л. : Наука, 1982. - 185 с.
Омаковська А. С. Просторово-часова мотивжа оповвдань юплшга / А. С. СГмаковська // Вчеш записки Тавршського нацюнального ушверситету Гм. В. I. Вернадського. Серш «Фшологш. Сощальт комушкаци». - 2011. - Т. 24 (63), № 3. - С. 72-77.
У статп розглядаються умови формування специф1чного кгплшпвського хронотопу i принципи його художнього вт1лення. Анатзуються основн1 мотиви та лейтмотиви, символи у малш проз1 К1пл1н-га, !х вплив на формування художнього простору i часу опов1дань письменника.
Ключовi слова: Р. К1пл1нг, художнш прост1р, художн1й час, хронотоп, мотив, символ.
Simakovska A. S. Prostorovo-chasova мотивжа stories of Kipling / А. S. Simakovska // Scientific Notes of Taurida V. I. Vernadsky National University. - Series: Philology. Social communications. - 2011. -Vol. 24 (63), No 3. - P. 72-77.
This article is devoted to the peculiarities of modeling of specific Kipling's chronotope and the principles of its artistic embodiment. There is made the analysis of themain motives and leitmotivs, symbols of the Kipling's small prose, its influence on forming artistic space and time of writer's short stories.
Key words: R. Kipling, artistictime, artisticspace, chronotope, motive, symbol.
Поступила в редакцию 01.09.2011 г.
77
