Проектные и тренинговые технологии: их суть, разновидности и опыт применения у высшей школе Текст научной статьи по специальности «Науки об образовании»

■ ■ • • • ••• •• •

Проектні та тренінгові технологи: їх сутність, різновиди та досвід використання у вищій школі

Шапран О.І. Шапран Ю.П.

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Анотації:

Розглядаються проектні та тренінгові технології навчання. Дана сучасна класифікація проектних технологій. Визначена їх роль при підготовці педагогічних кадрів. Висвітлюється досвід використання проектних та тренінгових технологій у вищій школі. За допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи. У практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули такі види тренінгу: партнерського спілкування, сенситивності, креа-тивності.

Ключові слова:

проектні технології, тренінгові технології, інноваційні педагогічні технології.

Шапран О.И., Шапран Ю.П. Проектные и тренинговые технологии: их суть, разновидности и опыт применения у высшей школе. Рассматриваются проектные и тренинговые технологии обучения. Дана современная классификация проектных технологий. Определена их роль при подготовке педагогических кадров. Освещается опыт использования проектных и тренинговых технологий в высшей школе. С помощью тренинговых технологий студенты учатся определять основные направления своей будущей педагогической работы, ее цели и перспективы. В практике работы высшей школы наибольшего распространения приобрели такие виды тренинга: партнерского общения, сенситивности, креативности.

проектные технологии, тренинговые технологии, инновационные педагогические технологии.

Shapran O.I., Shapran Y.P Project and training technologies: essence, types and experience of their usage in the Higher School. Are considered design and training technologies of teaching. The modern classifying of design technologies is given. Their role is defined at preparation of the pedagogical staff. Experience of use design and training technologies in a higher school is illuminated. With the help training technologies students study to define main routes of the future pedagogical operation, its purpose and a perspective. In practice of operation of a higher school of the greatest distribution have acquired such kinds of training: partner dialogue, sensitivity, creative.

project technologies, training technologies, innovative pedagogical technologies.

Вступ.

Педагогічна практика сьогодення активізувала проблеми пошуку та використання інноваційних технологій у процесі підготовки висококваліфікованих кадрів. І.П.Підласий вважає, що сучасна педагогічна теорія „дозріла” до технологічного підходу, визначає його доцільність і раціоналізм [3]. Інноваційні педагогічні технології мають на меті поопераційне впровадження різних видів педагогічних нововведень, які викликають зміни в традиційному педагогічному процесі; подолання наслідків деструктивних процесів у системі освіти, виведення навчальних закладів на вищий конкурентоспроможній рівень. Вони ґрунтуються на нових досягненнях науки і гарантують результативність навчально-виховного процесу у ВНЗ.

Нині, коли в українській вищій школі виникла необхідність у якісно нових характеристиках освітніх систем (поліфункціональності, динамічності, варіативності тощо), метод проектів користується попитом і популярністю. Це пов’язано з тим, що оволодіння елементами проектних технологій свідчить про сфор-мованість багатьох умінь та навичок інноваційної діяльності майбутнього вчителя.

Навчальне проектування не є принципово новою технологією. Метод проектів виник у 20-ті роки ХХ століття в США. Спочатку його називали „методом проблем”, він розвивався в межах гуманістичного напряму у філософії та освіті, у педагогічних поглядах та експериментальних роботах Джона Дьюї, В.Х.Кілпатрика, С.Т.Шацького та ін. [2, с.148]. Метод проектів науковці відносять до технологій ХХІ століття, які передбачають адаптування до змінних умов життя людини постіндустріального суспільства [1, с.67]. С.О.Сисоєва зазначає, що „метод проектів є однією з педагогічних технологій, яка відображає реалізацію особистісно орієнтованого підходу в освіті (саме педагогічною технологією, хоча в назві технології використовується слово „метод”)” [5, с.120]. Ураховуючи даний факт, у сучасній психолого-педагогічній літературі означена вище технологія отримала назву

© Шапран О.І. Шапран Ю.П., 2009

проектної [2]. Сутність її полягає у стимулюванні інтересу до проблеми. Проектна технологія спрямована на розв’ язання педагогічної проблеми, що передбачає використання різноманітних методів та засобів навчання, інтегрування знань і умінь студентів з різних галузей науки, техніки, творчості.

Отже, сутність проектної технології вбачаємо у функціонуванні цілісної системи дидактичних засобів (змісту, методів, прийомів тощо), що адаптує навчально-виховний процес до структурних та організаційних вимог навчального проектування. Останнє, в свою чергу, передбачає системне і послідовне моделювання тренувального розв’язання проблемних ситуацій, які вимагають від учасників освітнього процесу пошукових зусиль, спрямованих на дослідження та розроблення оптимальних шляхів їх розв’язання (проектів), їх неодмінний публічний захист та аналіз підсумків упровадження.

Робота виконана за планом НДР ДВНЗ “ Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”.

Мета, завдання роботи, матеріал і методи.

Мета статті: з’ясувати сутність проектних та тренінгових технологій, узагальнити досвід їх використання у процесі підготовки педагогічних кадрів до майбутньої професійної діяльності.

Результати дослідження.

Зростання популярності досвіду впровадження “методу проектів” у США та провідних країнах Європи протягом останнього часу веде до збільшення кількості різних підходів до трактування його суті. В основу цієї технології сучасні автори покладають наступні критерії:

• розвиток пізнавальних умінь і навичок студентів;

• уміння орієнтуватися в інформаційному просторі;

• уміння самостійно конструювати свої знання;

• уміння інтегрувати свої знання з різних галузей науки;

• уміння критично мислити.

Метод проектів орієнтований на самостійну діяльність студентів (індивідуальну, парну, групову) у відведений для неї час (від декількох хвилин до декількох тижнів, а іноді й місяців) [8].

Педагогіка, психологія та медико-біологічні

Підсумовуючи вище сказане зазначимо, що проектна технологія передбачає наявність проблеми, вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення. Результати запланованої діяльності повинні мати практичну, теоретичну, пізнавальну значимість. Головними ознаками технології є самостійність студентів та використання ними дослідницьких підходів у проекті.

Як сучасна інноваційна технологія “метод проектів” має сталий алгоритм проведення: визначення проблеми (визначення завдань, які випливають із дослідження) — висунення гіпотези вирішення завдань —обговорення методів дослідження — проведення дослідження — оформлення кінцевих результатів — аналіз отриманих даних — коригування — висновки.

Розрізняють такі типи проектів: дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані. Дослідницькі проекти виконуються за логікою і структурою наукового дослідження та використовуються у процесі науково-пошукової діяльності. Творчі проекти відрізняє від інших відповідне оформлення результатів. Учасники рольових і ігрових проектів беруть на себе певні ролі, зумовлені характером і змістом проекту. Інформаційні проекти спрямовані на збір даних про якийсь об’ єкт, явище та узагальнення фактів; широко використовуються на семінарських заняттях. Практико-орієнтовані проекти відрізняє чітко визначений із самого початку результат діяльності його учасників, обов’язково орієнтований на їх соціальні інтереси. Такий проект потребує ретельно продуманої структури, сценарію діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них, чітких висновків, тобто участі кожного в оформленні результатів кінцевого продукту [5, с.122].

Враховуючи різні підходи до класифікації проектів у педагогічній літературі, пропонуємо розрізняти їх за цілим рядом параметрів:

• складом учасників проектної діяльності: індивідуальні та колективні;

• характером партнерських взаємодій між учасниками проектної діяльності: кооперативні, конкурсні;

• способом реалізації міжпредметних зв’язків: моно-предметні та міжпредметні;

• за тривалістю: короткочасні, тривалі, довготривалі;

• метою та характером проектної діяльності: дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані.

При використанні проектних технологій у процесі організації навчання у вищій школі студенти, працюючи у різноманітних групах та виконуючи різні соціальні ролі (лідер, виконавець, посередник і т. п.), знайомляться з різними думками щодо певної проблеми. Студенти вчаться на власному досвіді й досвіді своїх товаришів проводити дослідження, прогнозувати і аналізувати кінцевий результат.

Особливого поширення в практиці роботи вищої школи набуло ігрове проектування - розробка студентами рекомендацій, планів і заходів навчально-виховного характеру. Для цього студентів поділяють на групи з трьох-п’яти осіб. Кожна з них розробляє власні варіанти проектів тих чи інших документів з попереднім їх рецензуванням, а потім захищає їх під час загальної дискусії [7].

Проаналізуємо досвід використання проектних технологій на заняттях з педагогіки та біології. Так, студентам під час вивчення курсу «Педагогічні техно-

логії» (5 курс) пропонувалося розробити проект власної технології навчання. Проекти обговорювалися на семінарських заняттях, студенти активно аналізували їх, доповнювали різними пропозиціями. Найкращі проекти апробувалися під час педагогічної практики у середніх загальноосвітніх закладах.

Наведемо приклад використання дослідницької проектної технології при вивченні навчальної дисципліни «Паразитологія» студентами 5-го курсу (спеціальність «Біологія»). Студентів зацікавила ідея поширення трематодозів свійських тварин і визначення ролі у цьому проміжних господарів. Відповідно до обраної теми належало встановити офіційні дані санепідемстанції щодо зараженості свійських тварин, дослідити екстенсивність та інтенсивність інвазії проміжних господарів трематод - прісноводних молюсків, виявити найтиповіші способи зараження тварин. Актуальність теми не викликала сумнівів.

Перший етап, який ми назвали підготовчим, полягав у пошуку наукової проблеми. Необхідно було зібрати й узагальнити матеріал, який стосується питання життєвих циклів найтиповіших паразитичних форм, особливостей морфології та фізіології паразитів, їх поширення у природному середовищі, адаптації до життя в організмі проміжних та кінцевих господарів. Дуже важливо було обрати проблему для дослідження, керуючись принципами актуальності, доцільності, новизни очікуваного наукового результату. Із цим завданням студенти упорались своєчасно та якісно. Ними було складено ґрунтовну реферативну частину й обрано тему наукового дослідження. Дослідницька частина проектної технології передбачала відбір наукового матеріалу у природних умовах і його камеральний обробіток шляхом мікроскопічних досліджень тимчасових препаратів.

На другому етапі вівся пошук найпоширеніших шляхів зараження свійських тварин і пропонувалися варіанти мінімізації їх інвазійності.

Третій етап став основним, оскільки передбачав практичну реалізацію дослідження. Ми вирішили залучити якомога більше студентів-експериментаторів. Тобто на даному етапі проект ставав груповим. Кожен учасник здійснив свій аналіз отриманих результатів і запропонував власний варіант вирішення поставленої проблеми.

Узагальнення накопиченого експериментального матеріалу, проведення розрахунків, підбиття підсумків, формулювання наукових висновків і рекомендацій планувалося як четвертий етап проекту. Підсумком цієї діяльності стало з’ясування масштабів поставленої наукової проблеми.

П’ятий етап проекту полягав у складанні звіту про експериментальну частину роботи.

Отже, у процесі організації навчання викладачі за допомогою проектних технологій намагалися сформувати зі студентів самостійних дослідників, спроможних створювати власні проекти і виробляти власні робочі теорії, які їм знадобляться у майбутній професійній діяльності.

Наступною технологією, яка широко використовується в практиці роботи вищої школи є тренінгові технології. За допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи, формувати позитивну „Я-концепцію”, удосконалюва-

ти свої рефлексивні характеристики, адаптуватися до майбутньої професійної діяльності.

І.П.Підласий зазначає: „Процеси, пов’язані із формуванням мотивації, американські педагоги називають тренінгом, диференціюючи останній за чотирма основними напрямками: мотивації досягнень, причинних схем, особистісної причинності та внутрішньої мотивації” [3, с.136]. Тренінгові технології сприяють: розвитку сили волі, цілеспрямованості студентів та учнів, адаптації їх до напруженої праці та самовдосконалення; формуванню позитивного ставлення до професії вчителя; виявленню сильних та слабких сторін кожної особистості; формуванню почуттів обов’язку та відповідальності; співставленню запланованих цілей з власними можливостями та навчанню способів поведінки. типових для людини з високорозвиненою мотивацією.

Л. Д.Тодорів вважає, що „цикл тренінгових занять повинен ґрунтуватися на принципі поступовості: кожний наступний етап має логічно випливати з попереднього. Завдяки цьому людина послідовно заглиблюється в процес усвідомлення себе, відкриваючи різні сторони власного „Я”, своєї самосвідомості. У процесі занять розвиваються такі техніки самопізнання, як аналіз, зворотний зв’язок, зміст уявлень про „Я”. Формою проведення занять є відома модель соціально-психологічного тренінгу, що являє собою активну форму навчання, в процесі якого учасники мають змогу емоційно пережити в індивідуальному досвіді та інтеріоризувати психологічні знання” [6, с.79]. Заняття проводяться у вигляді рольових ігор, психодрам, обговорень, диспутів, тестування (з інтерпретацією результатів), самозвітів (рефлексії) тощо. У практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули наступні види тренінгу: тренінг партнерського спілкування (формування довіри до інших, згуртованості, здатності успішно працювати в колективі), тренінг сензитивності (розвиток умінь прогнозувати почуття, думки та поведінку іншої людини та розуміти себе) та тренінг креативності (розвиток вмінь творчо мислити), що передбачають використання різних психогімнастич-них вправ [4, с.28].

Наприклад, при використанні тренінгу „Хащі” один із гравців намагався проникнути всередину тісного кола, утвореного учасниками групи, або інший варіант тренінгу - „Стебельце на вітрі”: учасники закривали оці та починали розхитувати гравця всередині кола. Створенню позитивного настрою колективу на довготривалу роботу сприяли заняття, на яких його учасники по черзі змальовували будь-який цікавий, смішний випадок із свого життя, розповідали відому казку, пригоду, у якій версія оповідача відрізнялася від оригіналу. Така інтерпретація відомого сюжету на власний лад називається у науковій літературі сторі-теллінгом і відіграє важливу роль у становленні особистості студентів, їх соціальній адаптації [4, с.48]. Оцінити свій емоційний настрій на заняттях з педагогіки та біології можна було за допомогою десятибальної шкали або шляхом вибору студентами відповідного кольору, що характеризував їх психологічний стан (червоний - радісний, мажорний, зелений - спокійний і врівноважений, синій - втомлений та пригнічений, чорний - тривожний і неспокійний).

Отже, впровадження інноваційних технологій у практику роботи сучасної школи змінює репродуктивний характер засвоєння знань, умінь та навичок на проблемне, програмоване та інноваційне навчання.

Позитивні риси технологізації навчального процесу (діагностична постановка цілей, наявність критері-альної поточної і підсумкової оцінки, алгоритмізація навчання, гарантований кінцевий результат) спричиняють поширення використання інноваційних педагогічних технологій у педагогічній практиці.

Висновки.

Таким чином, потреби розвитку сучасної освіти вимагають створення та використання інноваційних педагогічних технологій таких як проектні та тренінгові, які спрямовуються на забезпечення умов для самореалізації студентів у різних видах теоретичної і практичної діяльності, у динамічному житті за нових ринкових умов. Сказане вище дає підстави зробити наступні висновки:

1. проектна технологія передбачає наявність проблеми, яка вимагає інтегрованих знань і дослідницького пошуку її вирішення;

2. за різними ознаками виділяються такі різновиди проектних технологій (за складом учасників -індивідуальні та колективні; за характером партнерських взаємодій - кооперативні, конкурсні; за способом реалізації міжпредметних зв’язків - монопредметні та міжпредметні; за тривалістю - короткочасні, тривалі, довготривалі; за метою та характером проектної діяльності - дослідницькі, творчі, ігрові та рольові, інформаційні, практико-орієнтовані);

3. за допомогою тренінгових технологій студенти вчаться визначати основні напрямки своєї майбутньої педагогічної праці, її цілі та перспективи, формувати позитивну „Я-концепцію”, удоско -налювати свої рефлексивні характеристики, адаптуватися до майбутньої професійної діяльності;

4. у практиці роботи вищої школи найбільшого поширення набули такі види тренінгу як тренінг партнерського спілкування, тренінг сензитивності та тренінг креативності, що передбачають використання різних психогімнастичних вправ.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямку вивчення впливу інших педагогічних технологій на розвиток професійних якостей майбутніх учителів.

Література

1. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: учеб. пособ. [для студентов педагогических вузов и системы повышения квалификации педагогических кадров] / Е.С.Полат, М.Ю.Бухаркина, М.В.Моисеева и др.; под ред. Е.С.Полат. - 2-е изд.

- М.: Издательский центр «Академия», 2005. - 272 с.

2. Освітні технології: навч.-метод. посіб./ [О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.]; за заг. ред. О.М.Пехоти. - К.: А.С.К., 2001.

- 256 с.

3. Підласий І.П. Практична педагогіка або три технології: інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / Іван Петрович Підласий. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2004.

- 616 с.

4. П’ятакова Г.П. Сучасні педагогічні технології та методика їх застосування у вищій школі / Г.П. П’ятакова, Н.М.Заячківська. -Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 55 с.

5. Сисоєва С.О. Особистісно зорієнтовані педагогічні технології: метод проектів / С.О. Сисоєва // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: практико-зорієнтований збірник; кер. С.М.Шевцова, І.ГЄрмаков. - К.: Видавництво „Департамент”, 2003. - С.119 - 124.

6. Тодорів Л.Д. Рефлексивні складові самосвідомості та їх розвиток в умовах занять з елементами тренінгу / Л.Д. Тодорів // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №2 - 3. - С.79 - 86.

7. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: [навч. посіб.] / Петро Миколайович Щербань. - К.: Вища школа, 2004. - 207 с.

8. http://www.uhl-edu.kiev.ua/ukr/technologies/projective det.html

Надійшла до редакції 24.10.2009р.

Шапран Ольга Іллівна, Шапран Юрій Петрович olia.shapran@gmail.com