CC BY
85ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В ВНЗ
Стасюк Р.М. Востоцкая І.Ф. Осипова І.Л.
Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
Анотація. В роботі виявлені, за допомогою анкетування педагогічні умови формування у студентів свідомого ставлення до фізичного виховання, на основі взаємодії між викладачем і студентом. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні протиріччя як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють розв’язанню цих протиріч. Виходячи з теоретичного обґрунтування проблеми ми представили процес фізичного виховання у ВНЗ у виді інформаційної моделі процесу формування фізичної культури студента Характерною особливістю даної моделі є тісний зворотний зв'язок (взаємодія) між студентом і викладачем, завдяки якій останній оцінює вихідний рівень фізичної культуристудента за всіма її складовими.
Ключові слова: студент; викладач, мотив, умови, фізичне виховання
Аннотация. Стасюк Р.Н. Востоцкая И.Ф. Осипова И.Л. Проблемы и пути повышения эффективности физического воспитания в ВУЗе. В роботе раскрыты, с помощью анкетирования, педагогические условия формирования у студентовсознательного отношения к физическому воспитанию, на основе взаимодействия между преподавателем и студентом. Такой подход позволил рассмотреть принципиальные различия мотивационно-целевой направленности между ними, определить главные противоречия как источник основных движущих сил процесса физического воспитания и потом разработать адекватные педагогические условия, которые способствуют решению этих противоречий. Исходя из теоретического обоснования проблемы мы представили процесс физического воспитания во ВНЗ в виде информационной модели процесса формирования физической культуры студента Характерной особенностью данной модели является тесная обратная связь (взаимодействие) между студентом и преподавателем благодаря какой последней оценивает исходный уровень физической культурыстудентаза всеми ее составляющими. Ключевые слова: студент, преподаватель, мотив, условия, физическое воспитание.
Annotation. Stas’uk R.M., Vostoskia I.F., Osipova I.L. Problems and ways the increasing of effectiveness of physical training in the University. In the report, with the help of tests, pedagogical conditions of forming aimed attitude towards physical education on the basis of mutual interconnection between teacher and a student. Approach allowed to look important distinctions of motivational-having a special purpose direction tokoy between them, to define main contradictions as source of basic of motive forces of process of physical education and then to do adequate pedagogical terms which are instrumental in the decision of these tasks. Coming from the theoretical ground of problem we presented the process of physical education in the University as an informative model of process of forming of physical culture of student. The characteristic feature of this model is a close feed-back (cooperation) between a student and teacher, due to the what last estimates the initial level of physical culture of student after all of its constituents.
Key words: student, teacher, motivation, conditions, physical education.
Вступ.
Зміст фізкультурно-спортивної діяльності конкретизується через мотиваційну сферу, що включає в себе мотиви, інтереси, ціннісні орієнтації. До рушійних сил людської поведінки відносяться також почуття й емоції. Мотиваційна сфера визначає не тільки актуально здійснювану діяльність, але й перспективу подальшого розвитку діяльності у бажаному напрямку [1].
Конкретною ж рушійною силою процесу фізичного виховання є протиріччя між цільовою настановою, що фіксує бажану якість і пов'язану зі змістовною стороною особистості (початковий морфофункціональний стан організму), і процесом діяльності, що здійснюється, (фізичним вихованням), що змінюється в залежності від педагогічних умов і пов'язаним з динамічною стороною особистості, її функціональними можливостями.
Від правильно обраної мети, коректної цілеспрямованості (прийняття рішення про мету) залежать вибір засобів і методів здійснення педагогічної діяльності викладача з фізичного виховання, конкретний її результат [3].
У педагогічних дослідженнях, які спрямовані на вивчення та вдосконалення фізичного виховання студентів у вищих навчальних закладах, як правило, аналізується якась одна сторона даної проблеми -"викладацька" чи "студентська1 [2, 3]. Подібний однобічний аналіз фізичного виховання у вищій школі неминуче призводить до еклектичних висновків і не дозволяє розглядати й удосконалювати його як діалектичний процес, де "субєкт-об'єкт" повинні розглядатися як полюси самокерованої системи, яка саморозвивається. В теорії та практиці фізичного виховання недостатньо вивчені педагогічні умови формування свідомого ставлення студента до фізичного виховання, що неможливо створити і реалізувати без найтіснішого особистісного співробітництва між викладачем і студентом
В процесі навчання у ВНЗ фізичне навантаження на тлі розумової і психічної напруги може служити фактором, що компенсує можливий несприятливий вплив стресових ситуацій При цьому мова може йти не просто про фізичні вправи, що компенсують а про значні фізичні навантаження [4].
© Стасюк Р.М. Востоцкая І.Ф. Осипова І.Л., 2009
Нерозуміння очевидного факту, що лише в абстракції можливе виділення напрямків виховної роботи, призвело до того, що фахівці у сфері фізичної культури і спорту відокремили свою діяльність як деяку реальність і зосередили всю увагу на тренуванні фізичних якостей, формуванні рушійних навичок і вмінь. Враховуючи лише біологічний субстрат людини і звівши до його показників контрольні і залікові вимоги до студентів вони настільки відокремили фізичне від духовного що особистість людини залишилася поза полем зору. Все, що відноситься до духовної сфери, - зміст думок і відчуттів, ціннісні орієнтації, потреби, інтереси, - складає спрямованість особистості студента як правило, викладачами не враховується. Тому у свідомості студентів процес фізичного виховання фіксується як діяльність, спрямована на здачу нормативів, досягнення якихось інших показників, не пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю. Процес фізичного виховання у свідомості студентів стає діяльністю механічною, позбавленою творчості - "що наказують, те і робить". По суті, у ВНЗ продовжується фізкультурнийрізновид "бездітної педагогіки", що починається з перших років навчання в школі [4,5,6].
Дослідження виконано згідно плану наукових робіт інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка
Мета дослідження: вивчити та зробити аналіз питання мотиваційно-цільової спрямованості процесу фізичного виховання і питання, які у тій чи іншій мірі опосередковано впливають на цю спрямованість. Представити процес фізичного виховання у вищому навчальному закладі (ВНЗ) у вигляді інформаційної моделі.
Результати дослідження.
Виходячи з цих вимог, ми розробили анкету для викладачів і анкету для студентів відповіді на питання, у яких дозволили розкрити постановку фізичного виховання у ВНЗ - з позиції студента і з позиції викладача. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні протиріччя як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють розв’язанню цих протиріч. Для цього питання були умовно поділені на блоки в 1-й блок увійшли питання, що розкривають потреби, мотиви і цілі, пов'язані з оволодінням фізичною культурою у 2-й - питання, що розкривають знання, уміння і навички, що відносяться до фізичної культури В 3-й блок - анкети для студентів увійшли питання з їх фізичної підготовленості і можливостей (для викладачів - пов'язані з їх особистісними і професійними якостям), 4-й блок - питання, що розкривають соціально-демографічні характеристики.
Для вирішення цього питання було опитано 289 студентів I і IV курсів Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка та 22 викладача кафедри фізичного виховання За даними результатів опитування оцінюючи власну активність на навчальних заняттях з фізичного виховання, студентипершого курсу оцінили як 100 %, студенти 2-го курсу оцінювали власну активність - 95,2%, на 3му - 81,1%, на 4-му - 65,3%.( див. рис.1 )
Рис. 1. Оцінка власної активності студентами І-ІУ курсів на занятті по фізичному вихованню.
Зниження активності ускладнює пасивність студентів у ставленні щодо особистого фізичного розвитку і стану здоров’я. Ставлення до цінностей фізичної культури формується залежно від складу їх об’єктів. Основними ознаками типології ставлень до цінностей фізичної культури є свідомість, почуття інтересу і поведінка, котрі фактично відтворюються в умовах навчально-виховного процесу.
В анкеті для студентів найбільшу значимість представляли відповіді на питання: "Чому Ви витрачаєте свій час на фізичні вправи?". Студентивідповідали, що це необхідна умова для поліпшення здоров'я 42,2 %, збереження працездатності 12,2 %, вказували, що вправи сприяють фізичному розвитку 20,8 %, розвивають вольові якості людини 10,1 %, моральні 6,8 % і естетичні 7,8 %.
Відповіді на питання: "Які фактори в більшому ступені ускладнюють можливість регулярно займатися фізичними вправами?" за ступенем значимості були наступними: завантаженість навчальними заняттями 40,0 %, зайнятість суспільною роботою 34,7 %, заняття особистими справами 24,9 %, зайнятість сімейними справами 4,9 %; лише біля 5 % студентів відповіли, що у них немає ускладнень для регулярних занять фізичними вправами. Ніхто зі студентів не відзначив, що їм важко змінити звичку, що склалася, відпочивати пасивно, хоча саме ця субєктивна причина за результатами деяких досліджень [1] лежить в основі негативного відношення до фізичної культури.
Відповіді на питання анкети для викладачів дозволили проаналізувати проблему фізичного виховання у ВНЗ, головним чином, за трьома напрямками: як викладачі оцінюють цілі, мотиви і потреби у фізичному вихованні студентів і свої власні, які знання, уміння і навички необхідні студентам і викладачам для успішної реалізації процесу фізичного виховання у ВНЗ; якими особистісними і професійними якостями повинен володіти викладач кафедри фізичного виховання ВНЗ.
Найбільшу значимість представляли для нас відповіді на питання: "Що, на Вашу думку, формує в більшому ступені фізичну культуру студентів’". 64,5 % викладачів відповіли, що це - рівень розвитку фізичних якостей; 63,2 % - арсенал рухових умінь і навичок; 40,8% викладачів вважають, що фізичну культурувизначає стан здоров'я студентів Дані відповіді свідчать про цільову характеристику процесу фізичного виховання, спрямованого на досягнення певного рівня фізичного розвитку, функціональної і фізичної підготовленості що в кінцевому підсумку дозволить успішно здійснювати основну навчальну, а потім і трудовудіяльність.
На думку викладачів, мотивами, що домінують, що спонукують студентів до занять фізичними вправами і спортом, є: розвиток фізичних якостей 51,3%, зміцнення здоров'я 48,6 %, емоційне задоволення від рухової активності 26,3 %.
Мотив, як відомо, є головною спонукальною силою, що направляє людину на ту чи іншу конкретну, предметну діяльність, в тому числі на фізкультурно-спортивну. Природно, що стійкий мотив, що спонукає до занять фізичними вправами і спортом, може розвинутися тільки при зацікавленому відношенні студентів до фізичного виховання як до життєво необхідної потребі, що у подальшому дозволить людині самостійно займатися фізичним самовдосконаленням
Виходячи з теоретичного обґрунтування проблеми ми представили процес фізичного виховання у ВНЗ у виді інформаційної моделі процесу формування фізичної культури студента Характерною особливістю даної моделі є тісний зворотний зв'язок (взаємодія) між студентомі викладачем, завдяки якій останній оцінює вихідний рівень фізичної культуристудента за всіма її складовими.
Потім викладач спільно зі студентом розробляє і ставить найближчу мету для досягнення більш високого рівня його психофізіологічного і морфофункціонального розвитку у виді певної моделі процесу формування фізичної культури.
При цьому, дана модель не повинна істотно розходитися з вимогами програми формування фізичної культуристудента Виходячи з інформаційної моделі, викладач і студентрозглядалися в системі суб єктно-об’єктних взаємозв'язків як взаємодіючі субєкти.
Висновки:
1. Ми розробили анкету для викладачів і анкету для студентів відповіді на питання, у яких розкривають постановку фізичного виховання у ВНЗ з позиції студента і з позиції викладача. Такий підхід дозволив побачити принципові відмінності з мотиваційно-цільової спрямованості між ними, виявити головні протиріччя як джерело основних рушійних сил процесу фізичного виховання і потім розробити адекватні педагогічні умови, що сприяють розв’язанню цих протиріч.
2. Нами запропонована модель процесу формування фізичної культуристудентівуніверситету яке полягає : а) у комплексній діагностиці індивідуальних психофізіологічних і особистісних якостей; б) в єдності теоретичної та практичної підготовки в) в організації взаємостосунків викладач - студент в процесі фізку льтурно-спортивної діяльності.
Подальше дослідження необхідно спрямувати на пошук та вивчення інших шляхів підвищення ефективності фізичного виховання в ВНЗ.
Перелік літератури
1. Алексейчук І., Добровольська Н., Начата О. Мотиви занять фізичною культурою і спортом у вищій школі // Фізичне виховання, спорт і культураздоров’я у сучасному суспільстві: Зб. наукових праць. -Луцьк, 2002. Том 1. - С. 173-175.
2. Лігоцький А.О. Стратегія развитку професійної освіти в Україні: Навч. метод пособ /Нац. акад. внутр.прав України. - К., 1997. - 48 с.
3. Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури - К., 1993. - С. 123-126.
4. Тамбовський А.Н., Бархударян Р.Г. Двигательная активность, зрение, студентов// Межд. науч. конгресс « Физическая культура спорт, туризм- в новых условиях развития стран СНГ.» - Минск: Тесей, 1999.-С. 194-197.
5. Чернобаб И.О., Г рибан Г.П., Чубаров М.М. Пути повышения эффективности физического воспитания в вузах // Физическая культура и спорт в повышении социальной активности студентов: Сборник научных трудов / Уманский сельхозинститут: - Умань, 1990. - С. 9-20.
6. Strassen B.A. Conceptual Model of Instruction // Teaching Practice: Problem and Perspective (stones E., Morris S. - Ind. 1992. - P.172-186.
Надійшла до редакції 03.02.2009 р.
