CC BY
116
Л1НГВОДИДАКТИКА
УДК 81''243 (07)+168.522
М. Б. НАЦЮК
ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ Л1НГВОСОЦ1ОКУЛЬТУРНО1
КОМПЕТЕНТНОСТ1 МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В 1НОЗЕМНИХ МОВ У КОНТЕКСТ1 СУЧАСНИХ ДОСЛ1ДЖЕНЬ
Дослiджено та np0aHanÍ30eaH0 тдходи, як висвiтлюють проблему стльного вивчення ÍH03eMH0i мови i культури, зокрема лтгвокрашознавчий, соцюкультурний та мiжкультурний тдходи, встановлено ix внесок у сучасне трактування лтгвосощокультурног компетентностi. Обгрунтовано базовi положення, яю е основою формування лтгвосо^окультурноi компетентностi.
Ключовi слова: компетенттсть, лтгвосо^окультурна компетенттсть, соцiокультурний nidxid, мiжкультурний nidxid.
М. Б. НАЦЮК
ПРОБЛЕМА ФОРМИРОВАНИЕ ЛИНГВОСОЦИОКУЛЬТУРНОЙ КОМПЕТЕНТНОСТИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ИНОСТРАННЫХ ЯЗЫКОВ В СОВРЕМЕННЫХ ИССЛЕДОВАНИЯХ
Исследованы и проанализированы подходы, которые освещают проблему общего изучения иностранного языка и культуры, в частности лингвострановедческий, социокультурный и межкультурный подходы, представлено их вклад в современное понимание лингвосоциокультурной компетентности. Обоснованы базовые положения, которые лежат в основе формирования лингвосоциокультурной компетентности.
Ключевые слова: компетентность, лингвосоциокультурная компетентность, социокультурный подход, межкультурный подход.
M. B. NATSIUK
THE FORMATION OF THE LINGUOSOCIOCULTURAL COMPETENCE OF FUTURE FOREIGN LANGUAGE TEACHERS IN TERMS OF THE MODERN
RESEARCH WORKS
The article analyses the approaches which have been studying the problem of the foreign language and culture teaching such as linguistic country studies, sociocultural and intercultural approaches. The input of these approaches into the modern understanding of the linguosociocultural competence has been clarified. The main concepts which should provide the basis of the linguosociocultural competence have been formed.
Keywords: competence, linguosociocultural competence, sociocultural approach, intercultural approach.
Проблема вивчення культур стльно з навчанням шоземних мов набувае все бшьшого поширення, що зумовлено багатьма чинниками: глобатзащею, мйращями, розвитком економiчних i полиичних вщносин, збшьшенням мiжкультурних зв'язшв.
На сьогодшшнш день практично вс вичизнят i зарубiжнi вчеш визнають той факт, що навчання шоземно! мови повинно зосереджуватись не лише на мов^ а й включати культурний аспект, мае демонструвати юнування зв'язку мiж мовою i культурою [2; 5; 7; 9; 11; 12; 15; 16; 17; 19; 20; 21; 22; 24; 25; 26]. Цей аспект дослвджуеться з 60-70-х рошв минулого столггтя i, набувши численних форм, розвинувся у рiзнi дисциплши.
Метою статп е аналiз положения рiзних пiдходiв i теорiй, ям дослiджували питання спiльного вивчення мови i культури, та 1х внесок у сучасне трактування лшгвосоцюкультурно! компетентносп (ЛСКК).
При розглядi ЛСКК ми виходимо з мiркувань, що ця компетентнiсть передбачае спiльне вивчення мови, культури i соцiуму в процес навчання шоземноí мови.
Лтгвократознавчий пiдхiд. У колишньому Радянському Союзi основу стввивчення мови i культури закладено С. М. Верещагiним i В. Г. Костомаровим у 70-х роках XX ст. у лшгвокрашознавчому пiдходi i дисциплiнi «лшгвокрашознавство». Остання визначаеться як наука, що займаеться вивченням мови з точки зору 11 культуротворчо! функцп з для виявлення в нiй нацiонально-культурноl семантики [3, с. 8, 37]. На сучасному етат лшгвокрашознавство трактуеться як комплексна наукова дисциплша синтезуючого типу, яка вивчае взаемозв'язок i взаемодiю культури i мови в процесi функцiонувания останньо1 [19, с. 137], розвивае iдею про необхiднiсть навчання шоземно1 мови як сукупност форм вираження з вивченням суспiльного i культурного життя носив мови [17, с. 30]. Основним внеском лшгвокрашознавства для розумшия ЛСКК можна вважати:
• вивчення ввдображення у мовi явищ, специфiчних для культури, в якш використовуеться ця мова;
• до^джения нацiонально-культурного компоненту в лексицi рiзного типу (термiнах, фразеологiзмах, ономастицi, афоризмах);
• розмежування термiнiв «безе^валентна», «фонова», «конотативна» лексика;
• розробка методичних основ навчання лексичних одиниць з нацюнально-культурним компонентом;
• дослiджения потенцiалу художньо1 лiтератури для розумiния культури краши, мова яко! вивчаеться [3].
Сощокулътурний пiдхiд. Уведений в процес навчання шоземно1 мови аспект культури набув подальшого розвитку у соцiокультурному тдход^ який запропонував, окрiм аналiзу культурних складових певних явищ, враховувати i соцiальний компонент [7, с. 211]. Зазначений тдхвд, основоположником якого е В. В. Сафонова, спрямований на розвиток сприйияття студентами образiв i стилiв життя людей шшо! культури та врахування цих вiдмiнностей в умовах мiжкультурного спiлкувания [15, с. 76]. Вш ставить за мету формування соцюкультурно! компетентностi, що в узагальненому виглядi передбачае оволодiния нацюнально-культурною специфiкою кра1ни, мова яко! вивчаеться, i вмiннями будувати свою мовленневу i немовленневу поведiнку вiдповiдно до ще1 специфiки [15, с. 99].
Основними досягненнями соцiокультурного пiдходу можна вважати:
- визнання соцюкультурно! компетентносп обов'язковим компонентом пiдготовки вчителiв шоземно1 мови, який передбачае соцiокультурне збагачення навчально-комунiкативноl практики студентiв;
- визначення соцюкультурно! компетентности И складових i мiсця в iншомовнiй комушкативнш компетентностi;
- розробка мiждисциплiнарноl бази на основi кра1нознавства, лшгвокрашознавства, культурознавства, соцiолiнгвiстики, загальних дисциплiн (фшософп, соцюлоги, полiтологií) для формувания соцiокультурноí компетентности
- обгрунтувания необхiдностi соцюкультурно! компетентносп для професiйноí пiдготовки майбутнiх учителiв iноземноí мови;
- стверджения необхвдносп взаемовивчения iноземноí та рiдноí мов i культур, здiйснения 1х порiвняння
- розширения рамок вивчения культури, що передбачае ознайомлення з культурним рiзноманiттям етичних, соцiальних, релiгiйних та шших культурних груп полiкультурного сустльства;
- проведения навчания iноземноl мови в рамках дiалогу культур, що визнаеться певним типом ввдносин, при яких культури розглядаються рiвноправними й ушкальними [15, с. 18, 165, 206, 215, 219, 410; 16, с. 206, 226, 284].
Як справедливо зазначае I. Ю. Голуб, у зарубiжнiй методищ з розвитком iдеí мiжкультурного навчания термiн «соцюкультурна компетентнiсть» перестав
використовуватися, натомють ця проблематика розглядаеться пiд час аналiзу поняття мiжкультурноï комунiкацiï як основно1 мети мiжкультурного навчання iноземноï мови [6, с. 18].
Мiжкультурний nidxid. Його суть полягае в тому, що вш до^джуе загальш i частковi закономiрностi взаемодiï представник1в рiзних культур [7, с. 76]. За кордоном, особливо у США, штерес до вивчення культур, зумовлено переважно економiчними i полиичними зв'язками, емiграцiею, втiлюеться у теорш мiжкультурноï' комушкаци, започаткованоï Е. Т. Холлом у 70-х роках XX ст. Мiжкультурну комушкащю у ïï найбiльш загальних рисах можна визначити як обмш iнформацiею мiж людьми рiзних культур [24, с. 1]. Теорiя мiжкультурноï комунiкацiï зосереджуеться на питаниях вiдмiнностей культур, що впливають на спiлкування мiж 1'х представниками, пояснюе, як культурнi зразки мислення вiдображаються у певному комушкативному стилi i як реальнiсть сприймаеться через культурнi поняття i цшносп [20, с. 4, 9].
Для розумшия ЛСКК теорiя мiжкультурноï комунiкацiï додае так1 факти:
• формування свiтогляду, який передбачае здатшсть бачити свiт з рiзних точок зору, з площини iншоï культури [7; 24; 25], враховувати шший мовний код, iншi звича1' i традицп, iншi норми соцiальноï поведшки [5, с. 56];
• використання власно1' культурно!' iдентичностi i власно1' культури для здiйснения мiжкультурного спшкування [5, с. 56; 8, с. 43; 19, с. 137; 25, с. 387];
• вивчення бар'ерiв мiжкультурного спшкування, зокрема таких як етноцентризм, стереотипи, упереджения [20, с. 5; 24, с. 50-55];
• використання стратегш для переборення бар'ерiв мiжкультурного спiлкувания, зокрема розвитку емпатп [20; 24; 26], комунiкативноï гнучкосп, самоусвiдомлення [16; 26], культурного релятивiзму [20; 25].
Мiжкультурний nidxid у навчант Шоземно1' мови реалiзовуеться у розробщ моделей спiльного навчання 1М й iншомовноï культури украшськими [2; 6; 12], росшськими [7; 9; 15; 16] та европейськими [8; 21; 22; 26] дослвдниками, де кшцевою цiллю е сформувати шшомовну комунiкативну компетентнiсть [12; 13; 14; 16; 19] або мiжкультурну комушкативну компетентнiсть [2; 6; 21; 22; 26]. Хоча вивчення сшвввдношения названих компетентностей не лежить в межах до^джения нашоï статтi, ми вважаемо, що щ термiни потребують уточнення.
Передусiм потрiбно з'ясувати термiн «компетенттсть», який завоював ключове положения в термшолопчному полi мовноï освiти [14, с. 3]. Компетенттсть визначаеться як здатшсть устшно задовольняти iндивiдуальнi й сощальш потреби, дiяти й виконувати поставленi завдания [12, с. 11]. В узагальненому виглядi цей термш включае знания, навички, вмiния i здiбностi [8; 12; 14; 19], мовленневi стратегiï [14, с. 4], а також особиспсне ставления, досввд [12, с. 11], мотивацiйну, етичну, соцiальну й поведiнкову складовi [8, с. 30].
1снуе багато визначень iншомовноï комунiкативноï компетентностi, спiльними положенными яких е завдания формувати у людини здатнiсть розумiти i породжувати iншомовнi висловлювания [5, с. 19] ввдповвдно до цiлей i ситуацш спiлкувания [19, с. 140], з урахуванням соцiокультурних норм поведiнки [2, с. 60].
Мiжкультурна комунiкативна компетенттсть для навчання майбутшх учителiв iноземноï мови визначаеться як сукупнiсть здiбностей, знань, вмiнь, установок i якостей особистосп, що дозволяють 1и устшно й адекватно спшкуватися цiею мовою в ситуащях мiжкультурного спiлкувания рiзних видiв i типiв з урахуванням основних зовшшшх соцiокультурних та внутршшх ситуативних фактор1в та навчати мiжкультурноï комунiкацiï [2, с. 63], дае змогу мовнш особистостi вийти за межi власноï культури i набути якостей медiатора культур, не втрачаючи власноï культурноï iдентичностi [5, с. 78].
Визначення ЛСКК перекликаеться з визначенням соцiокультурноï компетентност1 В. В. Сафоново", який у поясненнi остаиньо", вiдштовхуеться вiд поият1йного наповнения термшв «соцiум» i «культура» [14, с. 17]. Враховуючи таке тлумачення термша «соцiокультурна компетентнiсть», ми переконанi, що вш не може охоплювати ви аспекти вивчения мови i культури, осшльки термiнологiчно не включае поняття «мова». Услiд за Н. Ф. Бориско [2] та С. Ю. Школаевою [12], вважаемо термiн «лшгвосоцюкультурна компетентнiсть» бiльш придатним для охоплення спiльного вивчения iноземноï мови, ïï культури i сощуму.
Шд лiнгвосоцiокультурною компетентнiстю Н. Ф. Бориско розумiе сукупнiсть спецiальних лшгвокрашознавчих, соцiолiнгвiстичних, соцiально-психологiчних культурологiчних, мiжкультурних знань, навичок i вмiнь, як1 становлять здатнiсть i готовнiсть особистостi до мiжкультурного дiалогу як учасника i посередника [2, с. 63]. Н. Б. 1шханян пропонуе розглядати ЛСКК як здатшсть особистостi здiйснювати мiжкультурну комунiкацiю, що базуеться на: 1) знаниях лексичних одиниць з нащонально-культурною семантикою i вмiниях застосовувати !х в ситуацiях мiжкультурного спiлкувания; 2) володшш соцiокультурно обумовленими сценарiями i нацiонально-специфiчними моделями поведiнки з використаниям комунiкативноí технiки, прийиятно! в цш етнокультурi; 3) вмiниях використовувати фоновi знания (iсторико-культурного, соцiокультурного, етнокультурного фошв) для досягнения культурного взаеморозумiння з нолями мови [9, с. 21]. Обидва визначения ЛСКК акцентують увагу на функцюнально-педагопчному аспектi, який уточнюе складовi та змiстовi компоненти i функцií. Однак у наведених визначениях вiдсутнiй психологiчний компонент, не стверджуеться необхiднiсть формувания позитивного ставления до культури краíни, мова яко! вивчаеться, розумiния вiдмiнностей мiж рiдною й шшомовною культурами.
Наше робоче визначения ЛСКК базуеться на визначениях М. О. Богатирьовоí та С. Ю. Школаево!, котрi найбiльш повно представляють аспект спiльного вивчения мови, культури i соцiуму. ЛСКК розглядаеться ними як цшсна система уявлень про крашу, мова яко! вивчаеться, i про св^, що дозволяе комушканту будувати свою вербальну i невербальну поведiнку в певному ситуативному контексп на основi емпати, знань фоново! та безеквiвалентноí лексики з урахуваниям соцiокультурного фону iншомовного спiлкувания i сучасних реалiй, властивих культурi кра!ни, мова яко! вивчаеться, вiдкрито сприймати iнший спосiб життя, порiвнювати його з нацюнальною своерiднiстю свое! кра!ни, свого народу [1, с. 12] i передбачае вмiния використовувати краíнознавчi та фоновi знания про кра!ну, мова яко! вивчаеться; мiнiмум словникового запасу мови, факти, норми та цшносп нацюнально! культури [11, с. 64].
Немае одностайно! думки щодо складових ЛСКК. У Загальноевропейських Рекомендащях з мовно! освiти видiляеться соцюлшгвютична компетентнiсть [8, с. 13] як така, що забезпечуе спiльне вивчения мови i культури. На основi праць дослiджень Ради Свропи [18, с. 109] вчеш розглядають соцюкультурну, соцiолiнгвiстичну, соцiальну компетентностi як складовi iншомовноí комунiкативноí компетентностi, що мютять аспект вивчения мови, соцiуму i культури [7; 14; 19]. Н. Б. 1шхаиян складовими ЛСКК визначае лшгвютичний, соцiальний та культурний компоненти [9, с. 24].
В укра!нськш методищ навчания iноземноí мови питанию визначения компонентного складу шшомовно! комушкативно! компетентности ЛСКК зокрема, присвячено ряд праць [2; 6; 11; 12]. Найбшьш лопчною нам видаеться запропонована С. Ю. Нiколаевою структура ЛСКК, до складу яко! входять соцюкультурна, соцiолiнгвiстична i соцiальна компетентностi [12, с. 13].
Основш досягнения мiжкультурного напрямку в навчаннi iноземноí мови i культури для формувания ЛСКК у майбутшх учителiв iноземноí мови:
• обгрунтовано положения, що навчания мови i культури повинно ввдбуватися одиочасно [5, с. 77; 21, с. 10];
• доведено, що навчания шоземно! мови е мiжкультурним i !! вивчения означае залучения студентiв до свiту, який культурно ввдмшний вiд !х власного [22, с. 22; 26, с. 1];
• обгрунтовано необхвдтсть поеднання радио! й iноземноí мов i культур [16, с. 206; 22, с. 20];
• до^джено взаемозв'язок мiжкультурноí компетентносп й iншомовноí комунiкативноí компетентносп [7, с. 226-236; 26, с. 3];
• запропоновано методику формувания мiжкультурноí комунiкативноí компетентностi, що передбачае формувания знань, вмшь, ставлень [2, с. 63-64; 21, с. 15; 26, с. 4-5];
• встановлено, що моделлю для формувания мiжкультурноí комушкативно! компетентносп виступае не носш мови, а медiатор культур [16, с. 140; 21, с. 5].
Аналiз зазначених пiдходiв дав нам змогу узагальнити положения, як1 повинш бути покладенi в основу формування ЛСКК.
1. Взаемозв'язок i взаемовплив мови i культури. На сьогодш зв'язок мови i культури не викликае сумнiвiв у бшьшосп вчених [1; 2; 3; 5; 7, 15; 16; 19; 20; 21; 24; 25; 26 ]. У мовi
збертаються культурш цiнностi, як1 ввдображеш в одиницях мови, усних i письмових текстах [19, с. 136], у нш показаш не лише реальш умови життя, а й суспшьна самоусвiдомленiсть народу, його менталиет, нацiональний характер, спосiб життя, традицп, звича^ мораль, система цiнностей, свгговвдчуття, бачення свiту [17, с. 14]. З шшого боку, культура формуе мовну картину свiту i презентуеться в структурi цieï мови [7, с. 109].
2. 1снування картини свiту кожного народу [4; 5; 7; 17]. Кожен сощум вiдрiзняеться своею концептуальною системою - картиною свггу, яка вiдповiдае фiзичним, духовним, психологiчним, етичним, естетичним й шшим потребам у свiтi. Мова е одним i3 засобiв формувания картини св^ [4, с. 48]. При вивченш iноземноï мови студент входить в шший свiт, iнше свиобачения, без розумiния якого неможливе повноцшне спiлкувания мовою, яку вивчае, «з особистiстю, котра належить до iншоï спiльноти, де дiе iнша система цшностей» [5, с. 24].
3. Сощальна природа мови [7; 17; 23; 24; 25]. Проникнення в специфiчнi для певноï мови компоненти значення дозволяе поглянути на мову як на сощальний феномен, що ввдкривае цiлий свiт iншоï культури [7, с. 50]. Значення слш юнуе в людях, як1 використовують це слово, а не в шших вимiрах, - таких, як просто сви [17, с. 128]. При такому пiдходi до мови центр навчання iноземноï мови змiщуеться у розвиток здатност iнтерпретувати i генерувати значення, яке тдходить у певному лiнгвосоцiумi [23, с. 60].
4. Вплив культури i сощуму на формування особистостi, ïï поведiнки, сприйняття, спiлкувания [20; 21; 24; 25]. Культурна основа i сустльний досввд людини визначають те, як сви повстае людинi i як вона взаемодiе з цим свиом. Сприйняття реальностi людиною культурно обумовлене, а, отже, i ïï поведшка i мовленнева дiяльнiсть перебувають тд впливом культури [20, с. 19; 24, с. 144]. Базуючись на власному досввд взаемодп у суспшьств^ людина формуе систему цiнностей, переконань, як впливають на спiлкувания i змют повiдомлень. Культура е визначальною в процеа творения значения i взаеморозумшия [24, с. 125], оскшьки ïï всеохоплюючий вплив на особиспсть визначае не лише лiнгвiстичнi, а й психолопчш аспекти спiлкувания, полегшуючи його носiям однiеï культури i утруднюючи носiям рiзних культур [7, с. 7].
5. Концепт «вторинноï мовноï особистостi» [2; 5; 7; 10; 14; 16]. Результатом освгги в галузi iноземних мов багато украшських та росiйських вчених вважають формувания вторинноï мовноï' особистосл [2; 5; 7], що визначаеться як багатошаровий i багатокомпонентний набiр мовних здiбностей, вмiнь, готовностi до здшснения мовленневих поступков рiзноï складност [10, с. 29], як показник здiбностей людини приймати повноцiнну участь в мiжкультурнiй комунiкацiï, використовуючи мовну i концептуальш картини свiту iншого лшгвосощуму [5, с. 65]. Акцент у цьому концепт робиться на формуванш не знань, навичок, вмiнь, а рис особистосп, в як1й гармоншно поеднуються соцiальнi й унiкальнi риси людини [14, с. 90]. Ми використовуемо концепт вторинноï мовноï особистосп для розгляду професiйного становления особистосп майбутнього учителя iноземноï' мови, який у процес професiйноï дiяльностi може виконувати роль посередника культур i вихователя нового поколiння молодi [2, с. 8-9].
Для формувания ЛСКК в процес навчания iноземноï мови зазначеш положения зумовлюють:
- необхвдшсть спiльного вивчения рiдноï та iноземноï мов i культур [2; 5; 7; 14; 16; 17; 20; 21] для здшснення повноцшного спшкувания, набуття рис медiатора культур, аналiзу цiлiсно орiентацiйноï системи рiдноï культури i культури, мова я^' вивчаеться [14, с. 253], глибшого усввдомлення власноï культури, свого свiтогляду [16, с. 189; 17, с. 24;], власних стереотитв, упереджень [7, с. 158];
- необхвдтсть формування психологiчноï' готовност1 до сприйняття iншомовноï' культури [7; 14; 20; 21; 24; 25], оскшьки культури рiзнi своею мовою, нормами поведшки, вiруваннями, цшностями [20, с. 2-3], тому важливо бути готовим до сприйняття цiеï' «iншостi»; культурнi компоненти чужоï' культури, яю визначаються з позицiй рiдноï', приводять до конфлiктiв [7, с. 42];
- необхiднiсть формування культурного релятивiзму, тобто розумiния iнших систем координат, окрiм власноï, сприйняття свого погляду як одного з можливих, але не единого [7], оскшьки у рамках власноï культури створюеться iлюзiя свого бачения свiту, способу життя, менталтату як едино можливого i, головне, едино прийиятного, то тшьки вийшовши за рамки
свое! культури, тобто стикнувшись з шшим свiтоглядом, можна зрозумiти ввдмшносп чи конфлiкт культур [17, с. 32-34].
У результата формування ЛСКК можемо передбачити, що студенти набувають:
• когштивного досвiду - розвиток мовно! i концептуально! картин св^, розширення «шдивiдуальноi картини св^» за рахунок залучення до мовно! картини св^ носив iноземно!' мови, розумшня iнших лiнгвокультурних цiнностей, iншого образу мовно! сввдомосл [5, с. 16];
• емоцшно-ощночного досвiду - позитивне ставлення до культури, мова яко! вивчаеться [3; 5; 7], сприйняття чужого способу життя, розвиток емпатп; усвiдомлення власних стереотипiв, упереджень [7; 20; 21; 24];
• сощального досвiду - вмiння будувати свою мовленневу i немовленневу поведiнку ввдповвдно до норм iншомовноi культури [5; 7; 14; 19];
• особистого розвитку - переформування особистосл тд впливом вторинно! картини свiту [17, с. 50], змша цiннiсно-орiентацiйного змюту свiтосприйняття студентiв [14, с. 116], вщступ вiд звичного погляду на сви [22, с. 9; 25, с. 2], переосмислення рiдноi, шшомовно!, загальнолюдсько! культури [14; 19; 24], перспектива створення третьо! культури [16, с. 211; 19, с. 138; 24, с. 227], широкого кругозору у майбутшх учителiв шоземно! мови.
Отже, трактування ЛСКК, яке юнуе в методицi, сформоване на основi лiнгвокраiнознавчого, соцiокультурного, мiжкультурного пiдходiв. Формування ще! компетентностi у майбутнiх учителiв iноземноi мови грунтуеться на твердженнях про взаемовплив мови i культури, юнування картини свiту кожного народу, культурно! i сощально!' зумовленост людського сприйняття i поведiнки, концепт вторинно! мовно! особистосп, що зумовлюе необхвдшсть спiльного вивчення iноземноi i рiдноi мов i культур, формування психолопчно! готовностi до сприйняття iншомовноi культури, формування культурного релятивiзму.
Подальшого вивчення потребують такi питання: формування психолопчно! готовност майбутнiх учителiв iноземноi мови до взаемодп з iншомовною культурою; навчання усвiдомлення i прийняття ввдмшностей мiж рiдною культурою i культурою, мова яко! вивчаеться; врахування власно! мови i культури у навчанш iншомовноi культури; уточнення структури та змюту ЛСКК; етапи i модель формування ЛСКК у навчанш майбутшх учителiв шоземно! мови.
Л1ТЕРАТУРА:
1. Богатырева М. А. Социокультурный компонент содержания профессионально-ориентированного ученика: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / Марина Александровна Богатырева. - М., 1998. - 226 с.
2. Бориско Н. Ф. Теоретические основы создания учебно-методических комплексов для языковой межкультурной подготовки учителей иностранных языков (на материале интенсивного обучения немецкому языку): дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Наталия Федоровна Бориско. - К., 2000. - 508 с.
3. Верещагин Е. М. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. -3-е изд., перераб. и доп./ Е. М. Верещагин, В. Г. Костомаров. - М.: Русский язык, 1983. - 267 с.
4. Гальскова Н. Д. Современная методика обучения иностранным языкам: пособие для учителя / Н. Д. Гальскова. - М.: АРКТИ, 2003. - 192 с.
5. Гальскова Н. Д. Теория обучения иностранным языкам: лингводидактика и методика: учеб. пособие для студ. лингв. ун-тов и фак. ин. яз. высш. пед. учеб. заведений / Н. Д. Гальскова, Н. И. Гез. - М.: Академия, 2004. - 336 с.
6. Голуб I. Ю. Формування у майбутшх перекладачiв сощокультурно! компетенцй у процес вивчення шмецько! мови тсля англшсько!: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.02 / 1ванна Юрйвна Голуб. - К., 2010. - 210 с.
7. Елизарова Г. В. Культура и обучение иностранным языкам / Галина Васильевна Елизарова. - СПб.: Каро, 2005. - 352 с.
8. Загальноевропейсью Рекомендацп з мовно! освгти: вивчення, викладання, ощнювання / пер. з англ. О. М. Шерстюк; наук. ред. укр. вид-ня С. Ю. Школаева. - К.: Ленвш, 2003. - 273 с.
9. Ишханян Н. Б. Пути формирования лингвосоциокультурной компетенции в интенсивном курсе обучения иностранному языку (английский язык в неязыковом педагогическом вузе): дис. . канд. пед. наук: 13.00.02 / Наталия Борисовна Ишханян. - М., 1996. - 242 с.
10. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность: монография / Ю. Н. Караулов. - М.: ЛКИ; УРСС «Эдиториал», 2010. - 264 с.
11. Методика формування мiжкультурно! шшомовно! комушкативно! компетенцп: курс лекцiй: навч.-метод. посiбник для студ. мовних спец. осв.-квалiф. рiвня «мапстр» / Б^ич О. Б., Бориско Н. Ф., Борецька Г. Е. та ш. / за ред. С. Ю. Школаево! - К.: Леши; 2011. - 344 с.
12. Школаева С. Ю. Цiлi навчання iноземних мов в аспектi компетентшсного пiдходу / С. Ю. Школаева // 1ноземт мови. - 2010. - № 2. - С.11-17
13. Програма з англшсько! мови для ушверситетав /iнститутiв (п'ятирiчний курс навчання): проект / С. Ю. Школаева, М. I. Соловей, Ю. В. Головач та ш.; тд кер. С. Ю. Школаево!, М. I. Соловея. -Нова книга, 2001. - 245 с.
14. Сафонова В. В. Коммуникативная компетенция: современный подход к многоуровневому описанию в методических целях / В. В. Сафонова. - М.: Еврошкола, 2004. - 236 с.
15. Сафонова В. В. Социокультурный подход к обучению иностранному языку как специальности: дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / В. В. Сафонова. - М., 1992. - 672 с.
16. Сысоев П. В. Концепция языкового поликультурного образования (на материале культуроведения США): дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.02 / Павел Викторович Сысоев. - М., 2004. - 546 с.
17. Тер-Минасова С. Г. Язык и межкультурная коммуникация / Свгглана Григорьевна Тер-Минасова. -М.: СЛОВО/SLOVO, 2000. - 262 с.
18. Щукин А. Н. Лингводидактический энциклопедический словарь: более 2000 слов / А. Н. Щукин. -М.: Астрель, АСТ «Хранитель», 2007. - 746 с.
19. Щукин А. Н. Обучение иностранным языкам: теория и практика: учеб. пособие для преподавателей и студентов / А. Н. Щукин. - М.: Филоматис, 2004. - 416 с.
20. Bennett M. J. Intercultural communication: A current perspective / Milton J. Bennett // M. J. Bennett (ed.) Basic concepts of intercultural communication: selected readings. - Intercultural Press, Inc., 1998. -P. 1-34.
21. Byram M. Introduction // Byram M., Nichols A., Stevens D. Developing intercultural competence in practice. - Clevedon: Multicultural Matters Ltd., 2001. - P. 1-8.
22. Byram M. Teaching and assessing intercultural communicative competence / Michael Byram. -Clevedon: Multicultural Matters Ltd., 1997. - 314 p.
23. Johnson K. E. Second language teacher education: a sociocultural perspective / Karen E. Johnson. - New York: Routledge, 2009. - 148 p.
24. Rogers E. M. Intercultural communication / E. M. Rogers, T. M. Steinfatt. - Illinoise: Waveland Press, Inc. - 292 p.
25. Samovar L. A. Communication between cultures / L. A. Samovar, R. E. Porter, E. R. McDaniel. -Wadsworth: Cengage Learning, 2010. - 411 p.
26. Sercu L. Foreign language teachers and intercultural competence: an international investigation / L. Sercu, E. Bandura, P. Castro etc. - Clevedon, Buffalo, Toronto: Multilingual Matters Ltd, 2005. - 219 p.
УДК 811.111(07)
I. Д. ОЛ1ЙНИК
РОЗВИТОК НАВИЧОК ЧИТАННЯ: АКТИВ1ЗАЦ1Я ФОНОВИХ ЗНАНЬ
Проаналiзовано явище фонових знань при навчанш навичок читання. Фоновi знання — це здобутi знання та уявлення, що використовуються в nроцесi сприйняття i розумтня та розвиваються в результатi нових здобутих знань. У процеЫ читання фоновi знання змтюються, збагачуються й вписуються в ширшi рамки особистого досвiду. Одне iз завдань цei статтi — запропонувати рiзнi стратеги i методи, ят можна було би використовувати на заняттях для активiзацii фонових знань в nроцесi удосконалення навичок читання.
Ключовi слова: навички читання, фоновi знання, фрейм, змiстовi, лiнгвiстичнi фоновi знання.
И. Д. ОЛИЙНЫК
РАЗВИТИЕ НАВЫКОВ ЧТЕНИЯ: АКТИВИЗАЦИЯ ФОНОВЫ ЗНАНИЙ
Проанализировано понятие фоновых знаний при развитии навыков чтения. Фоновые знания — существующие знания и представления, которые используются в процессе восприятия и развиваются в результате получения новых знаний. В процессе чтения фоновые знания меняются, обогащаются и вносятся в новые рамки личного опыта. Одно из заданий статьи — предложить стратегии и методы,
