CC BY
71ПРИНЦИПИ СКЛАДАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОГРАМ З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ ДІТЕЙ З ЦП В УМОВАХ СІМ’Ї
Баришок Т. В.
Львівський державний університет фізичної культури
Анотація. Наша робота присвячена проблемі фізичної реабілітації дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї. Ми пропонуємо основні принципи складання та використання індивідуальних програм з фізичної реабілітації для дітей з церебральним паралічем, які можуть застосовуватися вдома батьками. При складанні та використанні індивідуальних реабілітаційних програм необхідно ураховувати принципи простоти та доступності, наочності, свідомості та активності, систематичності Особливу увагу приділяти індивідуальному підходу. Враховувати вік дитини, її моторний розвиток, функціональний стан рухової системи, соціальні і побутові умови проживання.
Ключові слова: церебральний параліч, фізична реабілітація, сім’я, батьки, принцип.
Аннотация. Барышок Т. В. Принципы составления и использования индивидуальных программ по физической реабилитации для детей с церебральным параличом в условиях семьи. Мы предлагаем основные принципы составления и использования программ по физической реабилитации для детей с ЦП родителями в домашних условиях При составлении и использовании индивидуальных реабилитационных программ необходимо учитывать принципы простоты и доступности, наглядности, сознания и активности, систематичности Особое внимание уделять индивидуальному подходу Учитывать возраст ребенка, ее двигательное развитие, функциональное состояние двигательной системы, социальное и бытовое условия проживания.
Ключевые слова: церебральный паралич, физическая реабилитация, семья, родители, принцип.
Annotation. Baryshok T. Principles of compose and use of physical rehabilitation’s individual programs for children with cerebral palsy in the conditions of home. This article is devoted to the problem of physical rehabilitation of children with cerebral palsy in the conditions of home. We proposed principles of compose and use of physical rehabilitation’s individual programs for children with cerebral palsy, that can be used by parents. At compiling and use of individual rehabilitational programs it is necessary to take into account principles of simplicity and accessibility, obviousness, consciousness and activity, a systematic character. The special attention to give an individual approach. T o take into account age of the child, its motorial development, a functional state of a motorial system, social and domestic requirements of residing.
Keywords: cerebral palsy, physical rehabilitation, family, parents, principle.
Вступ.
За В. І. Козявкіним та співавторами [4] церебральний параліч зустрічається у 2-6 випадках на 1000 новонароджених і є складною багатогранною проблемою, якою займаються різні спеціалісти. Також кількість дітей, які знаходяться вдома, значно перебільшує кількість дітей, які відвідують дитячі садки та школи Л. І. Аксенова та співавтори [1] відмічають, що на жаль, освітні заклади приймають лише дітей з нормальним інтелектом які мають можливість самостійно пересуватися та обслуговуватисебе, а найбільш складні та хворі залишаються вдома. Тому в сучасних умовах державної системи реабілітації дітей з особливими потребами, можлива і необхідна фізична реабілітація саме в сім’ї.
Багато робіт вітчизняних та закордонних авторів присвячена реабілітації дитини з ЦП, низка з них присвячена реабілітації в умовах сім’ї [2,3,6]. Але сім’ї приділяється достатня увага лише в аспекті соціальної та психологічної адаптації дитини у суспільстві (Т. Д. Ілляшенко [2], І. Б. Іванова [3], ), але ж соціальна адаптація без корекції рухових функцій не можлива Саме через фізичну реабілітацію можливо допомогти дитині з особливими потребами усвідомити себе рівноправним членом суспільства, подолати ізоляцію, пом’якшити наслідки інвалідності, сформувати адекватну самооцінку, реалізувати себе [6]. Тому необхідне вивчення особливостей фізичної реабілітації дітей з ЦП в умовах сім’ї, яке б включало і підбір засобів реабілітації та методів контролю, які б могли застосовуватися батьками в умовах сім’ї і виділення основних принципів складання та використання програм з фізичної реабілітації для дітей з ЦП в умовах сім’ї.
Робота виконана за планом НДР Львівського державного університету фізичної культури
Формулювання цілей роботи.
Метою нашого дослідження було дослідження та обґрунтування основних принципів складання та використання індивідуальних реабілітаційних програм для дітей з церебральним паралічем в умовах сім’ї.
Дослідження проводилося на базі Асоціації батьків та дітей інвалідів “Надія” м. Запоріжжя, протягом двох років. В ньому приймали участь 20 сімей, які мають дітей з ЦП.
Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури; соціологічні (бесіда, анкетування); педагогічні; медико-біологічні (тестування рівня функціонального стану опорно-рухового апарату).
Результати дослідження.
Працюючи з сім’ями, в яких є діти з ЦП, ми дотримувалися принципів фізичного виховання [7]. Проаналізувавши результати роботи, ми виділили основні принципи складання та використання індивідуальних реабілітаційних програм, якими треба керуватися при роботі з сім’ями, в яких є діти з ЦП.
1. Принцип індивідуального підходу
A. Урахування віку дитини та її моторного розвитку.
Всі діти досліджуваних груп були 13-15 років, до цього віку мають бути сформовані всі моторні функції [4,5], та розвиток моторних функцій досліджених дітей не відповідав їх віку, вони з 32 балів мали середній бал - 6,0±0,33 бали.
Б. Урахування функціонального стану рухової сфери дітей.
Для дослідження стану рухової сфери дітей з ЦП ми використали тести для визначення наступних показників моторного забезпечення рухової діяльності: тонусу та сили м’язів, амплітуди рухів у суглобах
Як зазначає Е. М. Мастюкова [5] при ЦП специфічний розподіл спастичності: найбільш виразне підвищення тонусу в м’язах -згиначах кінцівок, в привідних м’язах стегон, внутрішніх ротаторах стегон, згиначах стоп, передпліччя та кисті. Тому ми оцінювали саме ці групи м’язів. Оцінка тонусу м’язів у контрольної групи коливалася між 1,55+0,21 до 3,73+0,15 бала, а у експериментальної груми між 1,78+0,19 до 3,75+0,17 бала відповідно.
При оцінці сили ми зважали на те, що спастичність одних груп м’язів супроводжуєтьсязменшенням сили їх антагоністів [4,5]. Отримані результати оцінки сили м’язів свідчать про значне зменшення цього показника у всіх протестованих м’язах і складають від 1,70±0,08 (м’язи, що відводять стегно) бала до 2,92±0,04 (розгиначі кисті).
Враховуючи патологічність установок кінцівок, ми включили до обстеження тестування амплітуди рухів у суглобах Через те, що підвищення тонусу суттєво впливає на активну амплітуду рухів, а також може відображатись на пасивному діапазоні руху, ми тестували як активну так і пасивну амплітуду рухів у суглобах І пасивна, і активна амплітуда рухів у суглобах в обох групах була менше норми і великої різниці між показникам контрольної та експериментальної груп не спостерігалося. Найбільше зменшення амплітуди від норми як пасивної так і активної спостерігалося при згинанні стегна (при нормі 120° середній результат правої кінцівки контрольної групи 95,91+5,04; середній результат лівої кінцівки експериментальної групи 106,00+2,27).
Враховуючи результати обстежень ми включали до індивідуальних реабілітаційних програм вправи на розтяг спазмованих м’язів, вправи на збільшення сили їх антагоністів, збільшення амплітуди рухів у суглобах
B. Урахуванняумов проживання.
При складанні реабілітаційної програми ми враховували соціально-побутові умови, в яких проживає родина: чи є в дитини своя кімната, чи займатися доводиться у кімнаті відпочинку всієї сім’ї, можливість виходити з дитиною на вулицю, матеріальний стан (можливість придбання допоміжних засобів пересування, болів ...). Ми намагалися використовувати у програмі ті засоби, які вже були у родини: стільці, рушники, мішечки з піском...
2. Принцип простоти та доступності реабілітаційної програми.
Ми враховували можливість батьків виконувати програму, режим праці та відпочинку, складність вправ, їх кількість та тривалість, вихідні положення та їх зміни, ситуацію у сім’ї. Також ми врахували і той факт, що хоча серед досліджених сімей бу ли батьки з вищою освітою, спеціальної освіти у сфері фізичного виховання не було у жодного з батьків, досвід занять спортом мали 35% батьків, але на час дослідження вже жоден не займався оздоровчою фізичною культурою Весь досвід з фізичної реабілітації був отримано через читання спеціальної літератури та епізодичних занять разом з інструктором ЛФК.
3. Принцип наочності та практичності.
Перш ніж внести вправу до комплексу з фізичної реабілітації ми спочатку виконували її самостійно, показуючи батькам в. п., хвати, рух, точки опору, потім батьки пробували виконати праву самостійно, ми виправляли помилки, іноді змінювали вправу, робили її простою та доступною для батьків. Також ми записували вправи разом з методичними рекомендаціями
4. Принцип свідомості і активності.
Ми намагалися пояснити, як батькам, так і дітям, що без їх свідомого та активного ставлення позитивного результату отримано бути не може, що вони повинні розуміти необхідність занять, відносити їх до обов’язкових режимних моментів. Саме відсутність свідомості та активності розділила сім’ї експерименту на контрольну та експериментальну групи Бо більшість батьків контрольної групи, не зрозуміли необхідності постійних занять і не проявили активного відношення до процесу фізичної реабілітації своїх дітей.
5. Принцип систематичності.
Ми роз’яснювали і батькам і дітям, що ефект після заняття тримається до 2 діб і потім зникає, і щоб його закріпити необхідно систематично займатися, не менше 4-5 разів на тиждень. Кожна сім’я впевнилася в цьому на власному досвіді, коли позаймавшись певний час досягався позитивний ефект і робилася пауза (через хвороби дітей, підвищену зайнятість батьків, проблеми приватного характеру), і після цього батьки помічали, що досягнутий ефект зменшився. Як правило, це по-перше стосувалося підвищення тонусу м’язів і вслід за цим зменшенням амплітуди рухів, погіршенням рівноваги.
Висновки.
При складанні та використанні індивідуальних реабілітаційних програм для дітей з церебральним паралічем необхідно ураховувати принципи простоти та доступності, наочності, свідомості та активності, систематичності, особливу увагу приділяючи індивідуальному підходу, а саме ураховуючи вік дитини, її моторний розвиток, функціональний стан рухової системи, соціально-побутові умови проживання.
У подальших дослідженнях планується доповнення знань з особливостей процесу реабілітації дітей з
церебральним паралічем в умовах сім’ї.
Література.
1. Аксенова Л. И. Социальная педагогика в специальном образовании. - М.: Академия, 2001.- С. 133-138.
2. Ви не самотні (на допомогу батькам дітей з особливими потребами) / Авт. кол, за ред. Т. Д. Ілляшенко -К.: Ніка-Центр, 2002.- 40с.
3. Іванова І. Б. Проблеми соціально- психологічної адаптації дітей - інвалідів. // Інтеграція аномальної дитини в сучасній системі соціальних відносин: Матер. Всеукр. наук- практ. конф. (2-3 лист. 1994р.).- К., 1994.-
С.32-34.
4. Козявкин В. И., Шестопалова Л. Ф., ПодкорытовВ. С. ДЦП. Медико- психологические проблемы. Львів, 1999. - 200с.
5. Мастюкова Е. М. Физическое воспитание детей с церебральным параличом. Младенческий, ранний и дошкольный возраст. М.: Просвещение, 1991.- 160с.
6. Соціально-педагогічна та психологічна допомога дітям та молоді з особливими потребами та їхнім батькам // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. -2003.- №3.- С. 106-109.
7. Теория и методика физического воспитания. В 2-х томах / Под ред. Т. Ю. Круцевич - Т. 1. - К.: Олимпийская литература, 2003.- С. 47-61.
Надійшла до редакції 01.12.2007р.
