CC BY
119Дослідження стану м’язового тонусу у дітей першого року життя з затримкою рухового розвитку
Нагорна О. Б.
Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем ’янчука
Анотації:
Мета: обґрунтувати необхідність нормалізації м'язового тонусу у дітей першого року життя з затримкою рухового розвитку засобами фізичної реабілітації. У результаті застосування розробленої програми ранньої фізичної реабілітації дітей основної групи, що складена індивідуально для кожної дитини з урахуванням її особливостей та можливостей, були забезпечені всі передумови для всебічного розвитку дитини, які дозволили швидше нормалізувати м'язовий тонус, тим самим прискорити розвиток рухової сфери.
Ключові слова:
м’язовий тонус, гіпертонус, гі-потонус, програма ранньої комплексної реабілітації, затримка рухового розвитку.
Нагорная О. Б. Исследование состояния мышечного тонуса у детей первого года жизни с задержкой двигательного развития. Цель: обосновать необходимость нормализации мышечного тонуса у детей первого года жизни с задержкой двигательного развития средствами физической реабилитации. В результате применения разработанной программы ранней физической реабилитации детей основной группы, которая составлена индивидуально для каждого ребенка с учетом его особенностей и возможностей, были обеспечены все предпосылки для всестороннего развития ребенка, которые позволили быстрее нормализовать мышечный тонус, тем самым ускорить развитие двигательной сферы.
мышечный тонус, гипертонус, гипотонус, программа ранней комплексной реабилитации, задержка двигательного развития.
Nagorna O. B. The research of the state of muscular tone for children of first-year of life with the delay of motive development. Purpose: to ground the necessity of normalization of muscular tone for the children of first-year of life with the delay of motive development by facilities of physical rehabilitation. As a result of application of the developed program of early physical rehabilitation of children of basic group which is made individually for every child taking into account its features and possibilities, all pre-conditions were well-to-do for comprehensive development of child, which allowed quick to normalize muscular tone, the same to accelerate development of motive sphere.
tone of muscles, hypertonicity, hypotonia, program of early complex rehabilitation, delay of motive development.
Вступ.
В Україні щороку збільшується кількість дітей з затримкою локомоторного розвитку.
Причини затримки статокінетичного розвитку можуть бути різними - недоношеність різного ступеня, знижена вага при народженні, КИ-фактор чи групова несумісність крові матері і плоду за системою А-В-О, інфікування матері під час вагітності вірусними захворюваннями, гідроцефалія, гіпоксично-ішемічне ураження ЦНС, пологова черепно-мозкова травма, синдром тонусних порушень, асфіксія дитини під час пологів чи гостра гіпоксія (недостатність поступання кисню в головний мозок дитини, що веде до загибелі клітин мозку, крововиливів), перинатальна енцефало-патія [1].
Міжнародна та вітчизняна практики свідчать, що реабілітаційні заходи повинні розпочинатись досить рано, програма повинна проводитись комплексно -медикаментозне лікування, засоби фізичної реабілітації: масаж, ЛФК, гідротерапія. Необхідно створити максимальні умови для реабілітації, розпочавши її відразу після встановлення діагнозу дитині, що має затримку чи розлади рухового розвитку.
Розпочавши спеціальні заняття в перший рік життя дитини, можна значно краще коригувати наявні порушення, попередити формування рухових патологічних стереотипів і тим самим сприяти розвитку повноцінної особистості. Сучасна медицина довела необхідність раннього початку лікувально-реабілітаційних заходів для дітей із затримкою статокінетичного розвитку, тому, що в перші роки життя мозок дитини розвивається найбільш інтенсивно, формуються рухові навички за рахунок автоматизації рухових функцій [2, 4].
На сьогоднішній день при народженні дитини, що має з певних причин затримку рухового розвитку, батьки починають нелегкий шлях подолання цієї за© Нагорна О. Б., 2010
тримки, страху за майбутнє дитини. Не дивлячись на те, що нині у кожному місті України все доступнішою є фізична реабілітація для дітей з затримкою рухового розвитку, наявність різних методик, все це вирішує проблему не комплексно, а з позиції важливої, але обмеженої вузькими рамками задачі. У зв’язку з цим виникає потреба в створенні індивідуально розробленої програми відновлення і розвитку для кожної дитини, яка буде включати в себе засоби фізичної реабілітації, психічний розвиток, сенсорний вплив для взаємодо-повнення та взаємопідсилення корекційних заходів, а також активне залучення батьків дітей до безперервного процесу реабілітації дитини.
Ранні ознаки затримки рухового розвитку проявляються з перших трьох місяців життя дитини до 1 року. При огляді помітно, що у дитини недостатньо розвиваються рухові навички, притаманні типовому хронологічному віку: вона не може перевернутись, сісти, утримувати голову, не розвивається опора на руки, маніпулятивна активність рук.
Одним з основних діагностичних і клінічних проявів затримки рухового розвитку є порушення м’язового тонусу - підвищений (гіпертонус) чи понижений (гіпотонія). Як наслідок - пози дитини нетипові і неприродні: дитина або зовсім не робить притаманних її віку рухів, або вони недостатні за своїм об’ємом, силою, асиметричні з правої та лівої сторони тіла, швидко затухають [1, 3, 5].
Робота виконана згідно теми: «Ефективність фізичної реабілітації осіб різного віку при порушенні функціонування систем організму. Відновлення психофізичних властивостей спортсменів засобами фізичної реабілітації» (номер державної реєстрації 0109и003032).
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження: обґрунтувати необхідність нормалізації м’язового тонусу у дітей першого року
проблеми фізичного виховання і спорту № 1 / 2010
життя з затримкою рухового розвитку засобами фізичної реабілітації.
Завдання дослідження:
• провести діагностику стану м’язового тонусу в дітей з затримкою рухового розвитку;
• вивчити залежність рухового розвитку дітей першого року життя від стану м’ язового тонусу;
• довести ефективність впливу запропонованої індивідуальної комплексної програми фізичної реабілітації на стан м’ язового тонусу та розвиток рухової сфери.
Результати дослідження.
Дослідження проводилося на базі Рівненського центру медико-соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи. У ньому було заді-яно 44 дитини віком від 3 до 12 місяців з діагнозом: синдром затримки рухового розвитку: основна група (n = 22), контрольна група (n = 22). Команда фахівців включала лікаря-невролога, реабілітолога, психолога.
При оцінці стану м’ язового тонусу ми використовували наступні тести.
Гіпотонус визначали за допомогою: тесту «шалі», «положення жабки», проби на тракцію за руки, проби на вертикальну підтримку, проби на горизонтальну підтримку. При діагностиці м’язової гіпотонії клінічно на перший план у дитини першого року життя виступала характерна «поза жабки»: кінцівки розігнуті, руки пасивно лежать вздовж тіла чи зігнуті в ліктях, китиці (долоні) лежать біля голови, пальці розкриті; стегна в положенні абдукції і зовнішньої ротації. У дитини знижена рухова активність, вона малоактивна, спостерігається гіпермобільність в суглобах, порушені активні, спонтанні рухи в руках і ногах, характерних для здорової дитини.
Діагностуючи м’язовий гіпертонус, ми застосовували наступні тести в положенні дитини на животі: проба на розгинання голови і шиї, тракція за руки, визначали спастику верхніх та нижніх кінцівок; в положенні дитини на животі: проба на захисну реакцію голови, проба на флексорну спастичність рук, проба на захисну екстензію рук, проба на реакцію опори.
Застосовували проби для виявлення спастичності в м’ язах кінцівок:
• проба на розгинання голови і шиї (дитині, що лежить на спині, намагаємось повільно зігнути голову - дитина з типовим розвитком може повністю зігнути голову до грудей, виводячи при цьому руки вперед, при м’ язовій гіпертонії це зробити важко);
• при спробі підтягнути вверх дитину з гіпертонусом за руки, її голова закидається назад [4].
Під час проведення первинного огляду дітей першого року життя, що мають затримку рухового розвитку, лікар-невролог і реабілітолог визначали рівень рухового розвитку відповідно до хронологічного віку, проводили діагностику стану м’язового тонусу (табл. 1).
Гіпотонічний стан м’язів мали б (27,27%) дітей основної групи та 7 (31,81%) дітей контрольної групи. М’язовий гіпертонус було зафіксовано у 16 (72,73%) дітей основної групи та у 15 (68,18%) контрольної.
Після проведеного первинного огляду ми скла-
ли програму реабілітаційних заходів індивідуально для кожної дитини основної групи. Діти контрольної групи проходили курс реабілітації за традиційною загальноприйнятою схемою.
Індивідуальна програма ранньої комплексної фізичної реабілітації включала в себе, крім традиційних сеансів масажу та ЛФК, також заняття з гідрокінезо-терапії, ігротерапії, використання сенсорного впливу, залучення батьків до співпраці з командою фахівців.
Основне завдання у відновному періоді - сприяти формуванню і розвитку фізіологічних рухових навичок за принципом онтогенетичної послідовності.
При складанні індивідуальної програми реабілітації ми ставили завдання:
• визначити стан м’язового тонусу у дітей,
• максимально нормалізувати патологічний тонус, що є запорукою кращого рівня моторного розвитку, профілактики рухових порушень,
• попередити утворення тугорухливості в суглобах кінцівок,
• попередити виникнення патологічних стереотипів руху і положення тіла.
Окремі завдання для дітей основної групи:
• розслаблення м’язів при наявності гіпертонусу, стимуляція ослаблених м’язів для профілактики утворення патологічних положень і забезпечення мобільності в суглобах;
• сприяти своєчасному розвитку установочних рефлексів, що забезпечують утримання голови, сидіння, стояння, а також стимуляція рефлексів, на основі яких формуються навички пересування (повзання, переступання, ходіння), розвиток дрібної маніпуля-тивної активності.
Основним правилом, яким ми керувались при складанні програми реабілітації дітям від 3 місяців до 12 місяців життя з затримкою рухового розвитку, це зберігання послідовності в розвитку установочних рефлексів і життєво-необхідних рухових навичок у відповідності з етапами розвитку рухових функцій здорової дитини.
Також завданням реабілітаційної програми ми вважали покращення рухливості в суглобах, стабілізацію опороздатності рук та ніг, виховання схеми тіла, розвиток системи рівноваги, координації.
Засобами корекції були використані ЛФК, масаж, гідротерапія, особлива ігротерапія, як супроводжуючий фактор - сенсорний вплив. Батьків дітей навчали проведенню гідротерапії, ігротерапії, ЛФК в домашніх умовах.
ЛФК, гідротерапія, ігротерапія проводилися щоденно, протягом дня, навантаження збільшувалось поступово за рахунок збільшення кількості повторень вправ, інтенсивності проведення процедур, подовження часу заняття.
Масаж проводився курсами (10 процедур) через кожні 2 місяці, вид масажу визначався необхідністю впливу на м’язовий тонус, супроводжувався пасивною та активною гімнастикою. На заняттях ЛФК та масажу ми використовували фітболи різних розмірів в залежності від віку дитини, музичний супровід, яскраві іграшки, вправи проводили перед великим дзеркалом.
Таблиця 1
Результати первинного огляду дітей
Діти Гіпертонус Гіпотонус Нормотонія
кількість % кількість % кількість %
основна група (n=22) 1б 72,73 б 27,27 0 0
контрольна група (n=22) 15 б8,18 7 31,81 0 0
Таблиця 2
Результати контрольного огляду дітей
Діти Гіпертонус Гіпотонус Нормотонія
кількість % кількість % кількість %
основна група (n=22) 9 40,91 4 18,18 9 40,91
контрольна група (n=22) 11 50 б 27,27 5 22,72
Розвиток рухових навичок за принципом онтогенетичної послідовності проводився у формі ігри, що є найкращим мотивом для активності самої дитини, залучення її до процесу навчання.
Щоденний, послідовний, посилений потік аферентних сигналів, пов’язаних зі збудженням рецепторів м’язів, сухожилків, суглобово-зв’язкового апарату, інших периферичних рецепторів, що надходять у головний мозок під час проведення корекційних занять, позитивні емоції, якими супроводжуються заняття, дозволяють досягти позитивного результату: сумуючись, такі сигнали є достатньо сильними для збудження клітин головного мозку, його рухових центрів, що, в свою чергу, покращує та пришвидшує руховий розвиток.
Після проведених реабілітаційних процедур за індивідуальною комплексною програмою у дітей основної групи та за традиційною схемою реабілітації у дітей контрольної групи через б місяців ми провели контрольний огляд. При оцінюванні дітей зверталась увага як на зміну м’ язового тонусу так і на динаміку рухового розвитку (табл. 2).
У контрольній групі дітей було відмічено, що у б (27,27%) дітей визначалася гіпотонія, у 11 (50,00%) -гіпертонічний тонус, з них у 4 (18,18%) м’язовий тонус мав тенденцію до ригідності, нормотонія була у 5 (22,72%) дітей. При оцінюванні рухового розвитку у дітей з гіпертонусом, які мали ригідність м’ язів, ми виявили при виконанні пасивних рухів тугорухливість у ліктьових суглобах, обмежену мобільність у плечових, кульшових суглобах, різко обмежену загальну рухову активність, негативну реакцію на пасивну зміну положення тіла дитини. 4 (18,18%) дітей з гіпотонією мали патологічну установку положення тіла (ноги в «позі жабки» при положенні дитини на спині), обмежену рухову активність.
У дітей основної групи відмічено кращу позитивну динаміку: гіпотонічний стан м’язів спостерігався лише у 4 (18,18%), у 9 (40,91%) - гіпертонус та у 9 (40,91%) дітей визначали нормотонію. У 9 (40,91%) дітей, що мали нормотонію (фізіологічний стан м’ язів), руховий розвиток відповідав віковим нормам.
Висновки.
Порушення м’язового тонусу є одним з основних ознак у клініці і діагностиці рухових розладів у дітей, що проявляється в появі спастичності, ригідності, гіпотонії, перемінного тонусу.
При порушенні м’ язового тонусу в сторону зниження чи в сторону підвищення порушується руховий розвиток, становлення лабіринтних рефлексів, які сприяють навичкам повзання, сидіння, стояння, зміні положення тіла в просторі, обмеження мобільності в суглобах кінцівок. Нормалізація м’язового тонусу при затримці рухового розвитку та контроль за патологічним м’язовим тонусом є одним з основних завдань при проведенні реабілітаційної терапії.
У дітей основної групи, які проходили реабілітацію за програмою ранньої фізичної реабілітації, що складена індивідуально для кожної дитини з урахуванням її особливостей та можливостей, були забезпечені всі передумови для всебічного розвитку дитини, які дозволили швидше нормалізувати м’язовий тонус, тим самим прискорити розвиток рухової сфери.
Подальші дослідження планується присвятити вивченню особливостей рухової сфери дітей першого року життя в процесі фізичної реабілітації.
Література:
1. Бадалян Л. О. Детские церебральные параличи / Л. О. Бадалян, Л. Т. Журба, О. В. Тимонина. - К.: Здоровье, 1988. - 228 с.
2. Башкін І. М. Сучасні тенденції в фізичній реабілітації осіб з церебральним паралічем / І. М. Башкін, Е. В. Макарова, В. Ф. Коваленченко // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф. Єрмакова С. С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2009. - № 1. - С. 17 - 20.
3. Восстановительное лечение детей с поражением центральной нервной системы и опорно-двигательного аппарата: Учебнометодическое пособие / Под ред. И. В. Добрякова, Т. Г. Щедриной. - СПб.: Издательский дом СПбМАПО, 2004. - 317 с.
4. Дитячі церебральні паралічі / В. І. Козявкін, М. О. Бабадагли, С. К. Ткаченко, О. О. Качмар. - Львів: Медицина світу, 1999. - 312 с.
5. Нагорна О. Б. Покращення діяльності рук дітей першого року життя з затримкою рухового розвитку / О. Б. Нагорна, І. М. Григус / Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: збірник наукових праць. Випуск VI. Частина ІІ. - Рівне: Редакційно-видавничий центр Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука, 2009. - С. 32 - 41.
Надійшла до редакції 07.12.2009р.
Нагорна Ольга Борисівна grigus.igor@yandex.ua
