CC BY
101психологические ритмы указанных функциональных состояний находятся в противофазе.
Выявленные суточные психологические ритмы исследуемых функциональных состояний, индивидуальные (для каждой возрастной группы) достаточно хорошо синхронизированы, акрофазы не очень сильно смещаются друг относительно друга в течение наблюдаемого периода, так что в целом могут свидетельствовать о наличии суточной периодичности.
Выводы.
Выявленные суточные психологические ритмы исследуемых функциональных состояний, индивидуальные (для каждой возрастной группы) достаточно хорошо синхронизированы, акрофазы не очень сильно смещаются друг относительно друга в течение наблюдаемого периода, так что в целом может свидетельствовать о наличии суточной периодичности.
Перспективы дальнейших исследований. Интерес к познанию особенностей временной организации биосистем в онтогенезе возрастает в связи с необходимостью решения вопроса о том, что же является определяющим в онтогенезе — изменение физиологического, а, вместе с ним, и психического состояния с возрастом, которое приводит к изменению временной организации, или, напротив, изменение иерархической структуры временной организации, которое изменяет функциональное состояние организма.
Практическое знание хронологического изучения онтогенеза состоит в поиске путей оптимизации нормального развития и поддержания циркадианной системы в старости. Такие исследования помогут установить нормативы для разных этапов пре- и постнатального развития, лучше решать вопросы разграничения нормы от патологии, диагностики и терапии, профотбора и другие.
Литература
1. Аминев Г. А., Трускалов В.В. Флуктуации вызванного потенциала и социальная адаптация личности. // Физиология человека, 1984, Т.10, ц3. - С.465-468.
2. Алякринский Б.С., Степанова С.И. По закону ритма. -М.: Наука, 1985. - С. 15-31.
3. Агаджанян Н.А., Шабатура Н.Н. Биоритмы, спорт, здоровье. -М.: Физкультура и спорт, 1989. -208 с.
4. Бехтерев В.М. Объективная психология. -М.: Наука, 1991. - 480 с.
5. Бюннинг Э. Биологические часы. /Кн.: Биологические часы. -М.: Мир, 1964. - С. 11-26.
6. Емельянов И.П. Формы колебаний в биоритмологии. -Новосибирск: Наука, 1976. - 127 с.
7. Капица С.В., Кудюмов С.В., Малинецкий ГГ, Синергетика и прогнозы будущего. - М.: Наука, 1997. - 285 с.
8. Макаров В.И. Три ритма. //Наука и жизнь, 1986, ц 1. -С. 96-102.
9. Меницкий Н. Моделирование структуры и функции центральной нервной системиы /Кн.: Механизмы деятельности центрального нейрона. -М., Л.: Наука, 1969. - С. 203-241.
10. Пэрна Н.А. Ритм, жизнь и творчество. -Л.; М.: Петроград, 1925. -141 с.
11. Чижевский А.Л., Шишина Ю.Т. В ритме солнца. -М.: Наука, 1969. - 112 с.
Поступила в редакцию 10.10.2007г.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ РУК В ОНТОГЕНЕЗІ І У ДІТЕЙ З ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ
Кукса Н.В.
Сумський державний педагогічний університет ім. А.С.Макаренка
Анотація. У статті представлено аналіз динаміки розвитку функціональних можливостей рук у здорових дітей і дітей з церебральним паралічем. У дітей з ДЦП онтогенетична послідовність розвитку моторних функцій рук порушується. Це виявляється в затримці розвитку в порівнянні з нормою, в недостатності якісних показників рухової функції рук, що обумовлено специфічними патологічними проявами даного захворювання.
Ключові слова: дитячий церебральний параліч, рухова функція рук, норма, патологія.
Аннотация. Кукса Н.В. Особенности развития двигательной функции рук в онтогенезе и у детей с церебральным параличом. В статье представлен анализ динамики развития функциональных возможностей рук у здоровых детей и детей с церебральным параличом. У детей с ДЦП онтогенетическая последовательность развития моторных функций рук нарушается. Это сказывается в задержке развития в сравнении с нормой, в недостаточности качественных показателей двигательной функции рук, которая обусловлена специфическими патологическими проявлениями данного заболевания.
Ключевые слова: детский церебральный паралич, двигательная функция рук, норма, патология. Annotation. Kuksa N.V. Peculiarities of development of upper limbs’ motor functions in ontogenesis and children with cerebral palsy. The analysis of dynamics development of hands’ functional possibilities with normal children and children with cerebral palsy are considered in the article. At children with a cerebral paralysis the ontogenetic sequence of development of motor functions of hand is broken. It affects in an arrest of development in comparison with norm, in failure of quality indicators of motorial function of hand which is caused by specific pathological exhibitings of the given disease.
Key words: children cerebral palsy, motor functions of hands, norm, pathology.
Вступ
Проблема дитячого церебрального паралічу (ДЦП) на сучасному етапі залишається гостро актуальною, що обумовлено її соціальною значимістю. Дитячий церебральний параліч - одна з найпоширеніших причин дитячої інвалідності. ДЦП займає друге місце після ЗПР і перед вродженими аномаліями. За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я України частота захворювання на ДЦП протягом останніх п’яти років коливається в межах 1,7-2,4 випадків на 1000 новонароджених. На сьогоднішній час в Україні налічується близька 20000 дітей, що страждають на ДЦП (В.Ю. Мартинюк.).
В структурі дефекту при ДЦП провідними є рухові порушення, що супроводжуються порушеннями мовлення, психіки, зору, слуху, глибокої чуттєвості. Як відзначають ряд науковців, вираженість психічних і мовленнєвих розладів у дітей даної нозології корелює з важкістю порушень функції верхніх кінцівок (О. М. Мастюкова, І.Ю. Левченко, К.О. Семе-
нова та ін.). Обмеження предметно - практичної діяльності, соціального досвіду, неможливість повноцінної ігрової діяльності внаслідок порушення моторики рук негативно впливають на розвиток психічної сфери. Недостатність маніпулятивної функції рук в сполученні з недорозвиненням зорово-моторної координації та активного дотику перешкоджають формуванню у дитини предметного сприйняття і пізнавальної діяльності (О.М. Мастюкова, І.І.Мамайчук, В.І. Козявкін, М.В. Іпполітова, Р.Д. Бабенкова, Є.С. Каліжнюк ).
Збереженість функції рук у дітей з ДЦП має важливе значення для набуття навичок самообслуговування, соціально-побутової орієнтації, навчання, професійної підготовки, що в свою чергу, визначає прогноз у відношенні соціальної адаптації та інтеграції таких дітей в суспільство. Проте, як відзначає К.О. Семенова, у 30-45% дітей з ДЦП рухові функції рук різко обмежені впродовж всього життя, а у 75-90% залишаються дефектними. Особливо страждають тонкі диференційовані рухи кистей і пальців рук.
Корекційно - педагогічна робота по розвитку функціональних можливостей рук у дітей з ДЦП базується на теоретичній концепції поетапного формування рухових функцій (згідно принципу онтогенетичної послідовності рухового розвитку) як у здорової дитини, так і дитини з ДЦП. Це означає, що незалежно від віку хворої дитини розвиток рухових функцій необхідно розпочинати саме з того рівня, на якому відбулася його затримка (Л.О. Бадалян, М.М. Єфименко, Б.В. Сермеєв, О.М. Мастюкова ).Таким чином, при вирішенні питань, щодо організації та методичного забезпечення планомірної корекційно
- педагогічної роботи по розвитку функціональних можливостей рук у дітей з ДЦП, педагог повинен спиратися на теоретичні положення про функціональні етапи розвитку моторики верхніх кінцівок у здорової дитини, а також знати особливості становлення рухових функцій рук у дітей з ДЦП.
Роботу виконано у відповідності до плану НДР кафедри фізичної реабілітації Сумського державного педагогічного університету ім.. А.С.Мака-ренка „Теоретико-методологічні і організаційно-методичні основи здоров’я, фізичної реабілітації і корекційної педагогіки”.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - порівняльний аналіз особливостей розвитку функціональних можливостей рук в онтогенезі і у дітей з ДЦП.
Результати дослідження і їх обговорення.
Розвиток рухових функцій дитини визначається поетапним дозріванням центральної нервової системи, генетичною програмою розвитку та різноманітним впливом оточуючого середовища (особливо цілеспрямованим тренуванням функцій). В основі нормального рухового розвитку лежать реакції двох типів - випрямлення і рівноваги [1].
Процес розвитку рухових функцій ґрунтується на наступних принципах:
- становлення рухових навичок відбувається шляхом поетапності;
- послідовні стадії в розвитку рухових функцій накладаються одна на іншу (удосконалюючи одні рухові навички, дитина починає освоювати інші);
- в процесі сенсомоторного розвитку виникає і в подальшому реалізується можливість диференціації та ізоляції окремих рухів;
- розвиток і удосконалення рухів починається від голови до верхніх, а далі до нижніх кінцівок (це-фало-каудальний принцип рухового розвитку);
- розвиток рухових функцій здійснюється в напрямку від проксимальних до дистальних відділів кінцівок [6].
Розвиток функціональних можливостей рук відбувається у тісному зв’язку з формуванням загальної моторики. На всіх етапах онтогенезу руки відіграють важливу роль у становленні реакцій випрямлення і рівноваги, в свою чергу, вертикалізація тіла та формування навичок ходьби надають можливість вивільненню рук для освоєння дитиною складних маніпуляцій і удосконалення тонких диференційованих рухів.
О.М. Мастюкова виділяє наступні етапи моторного розвитку дитини, що, на нашу думку, найбільш повніше відтворюють картину поетапності розвитку рухових функцій здорової дитини.
I етап (від народження до 4 міс.) - формування контролю над положенням голови і можливості її вільної орієнтації.
II етап (4-6 міс) - освоєння функції сидіння.
III етап (6-8 міс.) - освоєння повзання.
IV етап (8-12 міс.) - розвиток рухових механізмів, необхідних для вставання і збереження положення стоячи.
V етап (12-18 міс.) - самостійна ходьба з використанням рук для збереження рівноваги.
VI етап (18-24 міс.) - удосконалення самостійної ходьби з вивільненням рук для маніпулятив-ної діяльності під час пересування.
VII етап (24-30 міс.) - удосконалення тонких рухів для розвитку предметно-практичної діяльності.
Безпосередньо розвиток моторики верхніх кінцівок в онтогенезі проходить наступні функціональні етапи : формування опорної функції рук на розкриті кисті, розвиток довільного (активного) кистьового захвату і перцептивних дій, включення пальцевого захвату, протиставлення пальців, поступове ускладнення маніпулятивно - предметних дій, удосконалення тонких диференційованих рухів пальцями рук [2,4].
Формування опорної функції рук відбувається на базі установчих рефлексів. Спочатку дитина в положенні на животі піднімає верхню частину тулуба, спираючись на передпліччя (в нормі 4-5 міс.), а згодом на розігнуті в суглобах руки з розкриттям кисті і відведенням великого пальця (5-6 міс.). Поступово дитина починає спиратися на одну руку, вивільняючи іншу для захвату іграшки. В подальшому дитина активно використовує руки для збереження рівнова-
ги в положенні сидячи (6 міс.)і на чотирьох (7міс.), при повзанні (7-8міс.) і вставанні біля опори (8 міс.). Розвиток самостійної ходьби починається з освоєння дитиною бокової ходьби з підтримкою за меблі (10-11 міс.). Наступний крок - самостійне пересування з відведеними в сторони руками для утримання рівноваги (12міс.). Приблизно в 1,5 роки з’являються узгоджені (реципрокні) рухи рук при ходьбі [1,3].
Редукція вродженого хапального рефлексу і нормалізація м’язового тонусу сприяють розвитку активного довільного захвату предмету. Спочатку дитина захоплює підвішену іграшку рукою в зоні її дії до серединної лінії тіла, а згодом в зоні дії іншої руки [3]. Для дитини 4-5місяців характерний захват усією долонею при пронованому передпліччі. В 6 місяців формується захват з використанням великого пальця для фіксації предмета при нейтральному положенні руки. Наприкінці 7 місяця дитина бере предмет пальцями і витягнутим великим пальцем, не торкаючись долонею. В 8-10 місяців продовжує удосконалюватися функція захвату при положенні руки в супінації. Дитина захоплює дрібний предмет витягнутим вказівним і великим пальцем („пінцетний захват”). У цей період з’являється вказівний жест і можливість довільного відпускання предмета з пальців рук. В 11-12 місяців формується „щипцевий” захват - подушечками зігнутого вказівного і опозиційного великого пальців [7,8].
У формуванні предметно - маніпулятивніх дій на першому році життя дитини РА. Абрамович -Лехтман виділяє чотири основних етапи. Перший -етап переддії - характеризується грою з власними руками, захватом уявних предметів, проведенням руками по ковдрі (з 2,5 міс.). На другому - етапі результативних дій - дитина захоплюючи іграшку, стукає, розмахує нею, перекладає із однієї руки в іншу (з 4 міс.). На етапі співвідносних дій дитина починає діяти з двома предметами одночасно - вкладає, виймає, знімає і нанизує кільця (з 7 міс.). Наприкінці першого року життя дитина виконує рухові дії, наслідуючи рухи дорослих - розмішує чайною ложкою в чашці, направляє ложку до рота, зачісує ляльку, зминає і рве папір, перегортає сторінки книги та ін..
В 1,5-2 роки дитина самостійно п’є з чашки, тримаючи її двома руками, починає користуватися виделкою, взуває чоботи, будує вежу з 2-6 кубиків, відкручує кришку пляшечки, малює штрихи і „каракулі”. В 2-3 роки у дитини вже виразно спостерігається перевага однієї руки. На цьому етапі дитина активно маніпулює дрібними предметами, розриває папір зустрічними рухами рук, розрізає папір ножицями (два розрізи), нанизує кілька намистин. В 3 роки дитина під керівництвом дорослого повністю вдягається, застібує блискавку, розстібає і намагається засті-бнути ґудзики. Долонний захват олівця змінюється на захват кінчиками пальців рук. Дитина, наслідуючи рухи дорослих, легко креслить горизонтальні та вертикальні лінії, малює замкнене коло. В 4-5 років дитина утримує олівець зрілим захватом (між великим і вказівним пальцями з опорою на середній), розфар-
бовує прості форми, копіює друковані літери, малює будинок і людину, складає картинки із кубиків, вдягається без допомоги, застібує ґудзики, зашнуровує черевики. В 5-6 років - копіює геометричні фігури, пише літери і цифри, охайно вирізає картинки [6,7,8].
Таким чином, в процесі моторного розвитку примітивні і загальні рухові реакції поступово змінюються на довільні цілеспрямовані і диференційовані рухи. Розвиток тонких, точних рухів пальців рук і диференційованого захвату в залежності від характеру і величини предмету свідчить не лише про удосконалення рухової функції рук, а й про ускладнення аналітико - синтетичної діяльності мозку дитини.
При церебральних паралічах внаслідок ураження мозку в період його інтенсивного росту і диференціації онтогенетична послідовність рухового розвитку порушується. В основі цих порушень -патологічна активізація безумовних (вроджених) рефлексів, що при нормальному розвитку згасають к 3-4 -місяцям життя дитини, порушення м’язового тонусу (по типу спастичності, ригідності, дистонії, гіпотонії), затримка вертикалізації тіла і реакцій рівноваги.
Активізація хапального рефлексу перешкоджає розвитку довільного захвату, розкриттю кисті, маніпуляції руками і формуванню зорово-моторної координації [3]. Кисті рук дитини тривалий час залишаються стисненими в кулак, ускладнюється відведення великого пальця, а в подальшому протиставлення його іншим пальцям руки. При вираженості лабірінтного тонічного рефлексу (підвищення тонусу м’язів - розгиначів в положенні на спині і м’язів -згиначів в положенні на животі) дитина не спроможна витягнути руки вперед і дістати предмет, піднести руки чи ложку до рота. В умовах вертикалізації для дітей даної нозології характерна патологічна установка рук - руки зігнуті в ліктьових і променево - зап’ястковому суглобах, передпліччя і кисті проновані. При активізації симетричного шийного тонічного рефлексу - нахил голови дитини вперед спричиняє підвищення м’язового тонусу згиначів верхніх і розгиначів нижніх кінцівок, а нахил голови назад - навпаки. Патологічна активність цього рефлексу також є механізмом формування патологічних установок верхніх кінцівок при вертикальному положенні тіла дитини. Дія асиметричного шийного тонічного рефлексу виявляється у впливі повороту голови на м’язовий тонус кінцівок (підвищення тонусу м’ язів - розгиначів на боці повернутої голови і м’язів згиначів на протилежному боці). Внаслідок цього дитина не спроможна зігнути руку для захвату предмета на боці повороту голови; а якщо їй вдається з зусиллям зігнути руку, то голова негайно повертається в протилежний бік, що унеможливлює розглядання захопленого предмету. Роз’єднаність рухів руки і очей ускладнює розвиток предметно - практичної діяльності, формування навичок письма, читання. Збереженість патологічних рефлексів може спостерігатися у дітей дошкільного віку, а інколи і в шкільному віці [2]. Для усунення проявів позотонічних рефлексів педагог повинен в процесі заняття допомогти дитині добрати найбільш
адекватну позу, при якій пригнічується дія тонічних рефлексів і знижується м’язовий тонус.
Порушення м’ язового тонусу, найчастіше по типу спастичності, в сполученні з патологічними рефлексами обмежують (парези) чи унеможливлюють (плегії) довільні рухи і супроводжуються зниженням сили м’язів. Внаслідок підвищення м’язового тонусу і тривалого перебування кінцівки в певній позиції к 23 рокам можливе формування контрактур (згинальні контрактури в ліктьовому і променево - зап’ястковому суглобах, пронаційні контрактури передпліччя) [10]. Функціональні можливості рук при цьому різко обмежені. Для зниження спастичності м’язів застосовується комплекс релаксаційних вправ для кистей і пальців рук, що проводиться на початку, а також протягом заняття (вільні погойдування кінцівками, струшування, плескання по столу розслабленими кистями, самомасаж кистей і пальців рук тощо).
Становлення реакцій випрямлення і рівноваги у дітей з ДЦП в більшості випадків значно затримані (на 3-5 років і більше) [9]. Це зумовлює неможливість вивільнення рук для розвитку предметно -маніпулятивної діяльності, адже дитина постійно використовує руки для опори з метою підтримки рівноваги. Ранній початок проведення належних корекцій-но-реабілітаційних заходів по стимуляції моторного розвитку дитини у відповідності до принципу поетапності дозволяє уникнути 70-80% наслідків цього захворювання [5].
Окрім цього, формуванню необхідних практичних навичок, пов’язаних з тонкими координованими рухами рук, перешкоджають порушення кіне-стезій (м ’ язово-суглобове відчуття) [4,9]. Дитина не відчуває рухів і положення рук, внаслідок чого не може правильно відтворити певні рухи без зорового контролю, і швидко забуває без систематичного підкріплення ті дії, яким її навчали. У таких дітей виникають значні ускладнення при засвоєнні рухових навичок необхідних для самообслуговування і навчання, особливо тих що потребують складнокоор-динованих рухів кистей і пальців рук. Розвиток кінестетичної пам’яті про рух можливий за умови систематичного і безперервного її підкріплення на базі численного повторювання руху. При цьому педагог повинен стежити за правильністю виконання рухового завдання.
Розвитку маніпулятивної діяльності і дрібної моторики перешкоджають також насильницькі рухи (гіперкінези, тремор пальців рук), що виникають при цілеспрямованих рухах і посилюються при хвилюванні дитини [10]. Характерними порушеннями, що ускладнюють розвиток диференційованих рухів верхніх кінцівок, є патологічні синкінезії - мимовільні співдружні рухи рук чи окремих відділів кінцівки [1,2]. При наявності синкінезій необхідно під час маніпуляцій дитини однією рукою іншу її руку фіксувати.
Порушення рухової функції рук у дітей дошкільного віку варіює в широкому діапазоні - від важких розладів до мінімальних у вигляді моторної невправності і уповільненості рухів. Вираженість
патологічних проявів і порушень при ДЦП визначають ступінь важкості рухових порушень верхніх кінцівок. При важкому ступені рухи рук різко обмежені, дитина не здатна до оволодіння навіть елементарним навичкам самообслуговування. При середньому ступені важкості дитина спроможна здійснювати нескладні маніпуляції і частково оволод -іває навичками самообслуговування. При легкому ступені дитина повністю себе обслуговує, у неї достатньо розвинена маніпулятивна діяльність, але має місце порушення дрібної моторики, що пов’язано з недостатністю тонких диференційованих рухів пальців рук [4].
Отже, визначення реального рівня розвитку рухових функцій, а також характеру і ступеню важкості рухових порушень верхніх кінцівок дозволять спрогнозувати можливість соціальної адаптації дитини і окреслити перспективні напрямки корекцій-но-реабілітаційної роботи з нею.
Висновки
Аналіз особливостей розвитку рухових функцій рук в онтогенезі і у дітей з ДЦП дозволив дійти наступних висновків. У дітей з ДЦП онтогенетична послідовність розвитку моторних функцій рук порушується. Це виявляється, по-перше, в затримці розвитку в порівнянні з нормою, по-друге, в недостатності якісних показників рухової функції рук, що обумовлено специфічними патологічними проявами даного захворювання.
В подальшому ми плануємо представити результати експериментального дослідження маніпулятивної' діяльності і дрібної моторики, а також рівня сформованості графо - моторних навичок у дітей зі спастичними формами церебрального паралічу.
Література
1. Бадалян Л.О., Журба Л.Т., Тимонина О.В. Детские церебральные параличи. -К.: Здоров’я, 1988. - 328 с.
2. Босых В.Г, Павловская Н.Т. Нарушение функции верхних конечностей при спастической диплегии : обследование и коррекция // Коррекционная педагогика. -2004. - №1(3). - С.52-59.
3. Козявкін В.І., Бабадагли М.О., Ткаченко С.К., Качмар О.О.Дитячі церебральні паралічі. - Львів: Медицина світу, 1999. - 312 с.
4. Левченко И.Ю., Приходько О.Г. Технологии обучения и воспитания детей с нарушениями опорно - двигательного аппарата. - М.:Академия, 2001. - 185с.
5. Мартинюк В.Ю. Діагноз „ДЦП”: що далі? // Радість дитинства - вільні рухи. - 2007. - №1. - С.4-5.
6. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст). - М.:ВЛАДОС, 1997. - 303 с.
7. Мастюкова Е.М. Физическое воспитание детей с церебральным параличом. - М.: Просвещение, 1991. - 159 с.
8. Основи медико - соціальної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи // за ред. Мартиню-ка В.Ю., Зінченко С.М. - К.: Інтермед, 2005. - 416 с.
9. Семенова К.А. Восстановительное лечение больных с резидуальной стадией детского церебрального паралича. - М.: Антидор, 1999. - 384 с.
10. John M. Dunn. Special Physical Education. (Adapted, Individual, Developmental). - The University of Utah: Brown & Beuchmark, 2005. - 600p.
Надійшла до редакції 14.10.2007р.
