CC BY
12
чить 36ir отриманого за !! допомогою piBM природно! пожежно! небезпеки з класом пожежно! небезпеки, визначеним за шкалою 1.С. Мелехова для одно-породних чистих хвойних та листяних насаджень.
2. Обчислення середнього класу пожежно! небезпеки великих дiлянок, вiдповiдно до запропоновано! уточнено! методики, здшснюеться за формулою (3) з урахуванням (2), що забезпечуе точнiше урахування породного складу деревосташв.
3. Уточнену методику ощнювання рiвня природно! пожежно! небезпеки доцшьно застосовувати у люових геоiнформацiйних системах, а також у люгоспах та лiсництвах з метою удосконалення протипожежних заходiв.
Лггература
1. Мелехов И.С. Природа леса и лесные пожары / И.С. Мелехов. - Архангельск : ОГИЗ Архангельское изд-во, 1947. - 59 С.
2. Про затвердження правил пожежно! безпеки в люах Укра!ни. - Наказ ДКЛГ № 278 ввд 27.12.2004.
3. Свириденко В.С. Лкова тролопя / B.G. Свириденко, О.Г. Баб1ч, А.Й. Швиденко. -К. : Агропромвидав Укра!ни, 1999. - 172 C.
Кузик А.Д. Уточненная методика оценки естественной пожарной опасности лесов
Обоснована уточненная методика оценивания естественной пожарной опасности для смешанных древостоев с учетом их породных составов и типов условий местопроизрастания. Методика базируется на средневзвешенных пожароопасных характеристиках участка смешанного леса с учетом частиц хвойных и лиственных деревьев, и на принципе формирования пожароопасных условий отдельного дерева в зависимости от породы. На ее основе предложено уточненное вычисление среднего класса естественной пожарной опасности территории квартала, лесничества и лесного хозяйства.
Ключевые слова: естественная пожарная опасность лесов, класс естественной пожарной опасности, тип леса, тип древостоя.
Kuzyk A.D. The problem of itemized and evaluation methodology of natural fire danger of forests
The itemized methodology of natural fire danger for mixed forests with their components and habitat conditions is proved in this article. Methodology is based on the weighted fire danger characteristics of mixed forests with consideration of part coniferous and foliage trees and according to the principle of fire dangerous conditions in the vicinity of separated tree which depends on the kinds of forest. The itemized calculation of medium class of fire danger of the territory of quarter and forests is offered
Keywords: natural forest fire danger, class of natural forest fire danger, type of forest, type of timber stand. _
УДК 351.765(477.83/. 86) Головний спещалкт О.Р. Проще -
1вано-Франтвське ОУЛМГ
ПРАВОВ1 ЗАСАДИ ДОБУВАННЯ ХИЖАК1В У ГАЛИЧИН1 К1НЦЯ XVIII - ПОЧАТКУ ХХ СТОЛ1ТТЯ
Висвгтлено правове регулювання добування хижаюв на територп Галичини кшця XVIII - початку ХХ ст. Проаналiзовано вплив мисливського законодавства у частиш регулювання добування хижаюв на ефективнють мисливства.
Kлючовi слова: мисливське гoспoдapствo, мисливське зaкoиoдaвствo, хиж1 тва-pиии, Галичина.
Ведення ми^ив^^го гoспoдapствa у Гaличинi мае свoï oсoбливoстi, на якi вплинулo ïï геoгpaфiчне poзтaшувaння, звичaeвi нopми галичан, шщ-aльнo-екoнoмiчнi та пoлiтичнi чинники. У npo^d евoлюцiйнoгo poзвитку суспшьства виникае неoбхiднiсть зaкoнoдaвчoгo забезпечення мисл^сь^ гaлузi для ïï ефективнoгo гoспoдapювaння.
Пpoведення iстopioгpaфiчнoгo aнaлiзу виявилo piзнi гpупи в^чизня-них та iнoземних нaукoвцiв, кoтpi дoслiджувaли питання ведення мисливсь-кoгo гoспoдapствa на теpитopiï Галичини. Дo цieï кoгopити належать Я. Зеленчук, який дoслiджувaв мисливствo на теpитopiï Гуцульщини, а тагаж Тiлл, Слoтвинський, Пaвлiкoвський, Павлж, Рoжинський, Шехтель, якi в o^ нoвнoму публiкувaли мaтеpiaли дoслiджень у жуpнaлi мЛoвецьм - дpукoвaнo-му oprarn Гaлицькoгo мисливськoгo тoвapиствa.
Деpжaвне pегулювaння гaлузi мисливства у Галичиш дoсi ще не стaлo oб,eктoм дoслiдження. Недoстaтньo дoслiдженi системи деpжaвнoгo pегулю-вання мисливства кoнфлiкти шщальних веpств пiд час пpoведення шлюван-ня на теpитopiï Галичини з XVIII ш ХХ ст.
Метою е дoслiдження системи деpжaвнoгo pегулювaння мисливства, впливу на ньoгo суспшьних вiднoсин, poзкpиття евoлюцiï зaкoнoдaвствa, яке pеглaментувaлo дoбувaння хижaкiв на теpитopiï Галичини з XVIII пo XX ст.
Для paцioнaльнoгo ведення ми^ив^^го гoспoдapствa неoбхiднo pе-гулювати чисельшсть хижaкiв у мисливських угiддях, як е aнтaгoнiстaми блaгopoднoï дичини. Шкiдливi та хижi твapини мають певне гoспoдapське значення. Пpaктичнo з часу утвopення Австpiйськoï iмпеpiï у 1772 p. всташв-лювались зaкoнoдaвчi пpaвoвi мехaнiзми pегулювaння чисельнoстi хижaкiв. Уже у 1786 p. булo ^ийнято патент (указ), пунктoм 3 ягаго хижaкiв дoзвoля-лoсь дoбувaти гажшму, винятoк стaнoвили хижаки, яких утpимувaли у вoльepнoму гoспoдapствi. У випадку, тли хижаки нaдмipнo poзмнoжувa-лись, виганавча влада вiдпoвiднo дo ст. 383 Цив^ль^го зaкoну, opгaнiзoвувa-ла ^лювання на хижaкiв [1].
Дo хижих твapин у Гaличинi зapaхoвувaли кaбaнiв, ведмедiв, вoвкiв, лисиць, пpичoму за вiдстpiл вoвкa та ведмедя видавали нaгopoду [2]. Нaдaлi пpaвилa вiдстpiлу хижaкiв на теpитopiï Галичини pеглaментувaлись загаш-дaвчo. Так, у мисливсьгаму зaкoнi вiд 5 беpезня 1897 p., який дiяв на теpитo-piï кopoлiвствa Галичини i Лoдoмеpiï та Kpaкiвськoгo князiвствa, визнача-лoсь, щo вiдстpiлювaти шбак i кoтiв дoзвoлялoсь у випадку, тли вoни знaхo-дяться дaлi нiж 300 метpiв вiд нaйближчoгo будинку (стаття 43). На власни-кiв пpaвa пoлювaння пoклaдaвся oбoв,язoк знищення хижaкiв та шкiдливoï дичини (ст. 44). Стаття 45 визначала, шр диких твapин, якi сташвлять зaгpo-зу для людськoï безпеки, пoтpiбнo тpимaти у вoльepi. Вже в цьoму зaкoнi, ш-piвнюючи iз пoпеpеднiми, дo хижaкiв не зapaхoвувaли диких кaбaнiв, а булo дoдaнo pись та дикoгo гата, тoбтo, ведмедi, вoвки, pисi, дик кoти i лисицi. Цi види твapин мав пpaвo вiдстpiлювaти i вилoвлювaти та пpивлaснювaти кoжен мисливець. Але ^и цьoму зaкoн визначав, щo пoлювaти на цi види хижаюв мoжнa лише з дoзвoлу власника a6o opендapя мисливських упдь. Таких тва-
рин як куниця, Txip, ласка, бшка, хом'як, видра, орел, а також, а також пта-xiB - яструби, сива чапля, крук, ворона можна було вщстршювати кожному у присутност власника мисливських упдь (ст. 46).
Стаття 47 встановлювала, що у мюцевостях, де дикi кабани завдавали велико1 шкоди сiльському господарству, уповноважеш до полювання були зо-бов'язаш ïx вiдстрiлювати. При недостатньому ïx вiдстрiлi вiдповiдальнiсть за завданi шкоди покладались на власника права полювання. Повгтова влада у таких випадках мала право сама видавати безкоштовш сертифжати на вщстрш диких кабашв або iншиx шкiдливиx тварин, навт без згоди власника полювань. Про видачу безоплатних сертифжа^в державна пов^ова влада бу-ла зобов'язана прошформувати власника полювання, а також мюцеву полiцiю.
Державна повiтова влада мала також право i обов'язок оргашзовувати на нетривалий час пiд своïм контролем вiдстрiл шкiдникiв, при чому споЫб добування вона мала право визначати самостшно. Мешканцi гмiн, на терито-рiï яких проводились загальш облави, мали обов'язок, вiдповiдно до ршення повiтовоï влади, безоплатно проводити запнку (ст. 48). У разi органiзацiï полювань на хижаюв не дозволялось вiдстрiлювати iншу дичину, ^м xижакiв. Якщо пiд час полювання на хижаюв було вщстршяно шшу дичину крiм хижаюв, то тодi таку вiдстрiляну дичину реалiзовували через аукцiон, який ор-ганiзовувала повiтова влада, а грошi з продажу зараховували у фонд бщних мешканцiв гмiни (ст. 49). Стаття 50 визначала, що для добування шюдниюв, власник полювання мав право використовувати капкани, сильця та iншi прис-тосування, але при цьому потрiбно було вжити заxодiв для безпеки людей, а саме поставити вщповщт iнформацiйнi знаки. У випадках, коли повгтова влада визнавала, що дикi кабани i ведмедi завдавали велико1' шкоди, то влас-ники землi мали право також виставляти рiзного роду капкани для вщлову кабанiв та ведмедiв [3].
У наступному мисливському закош, який був ухвалений Галицьким сеймом 10 жовтня 1907 р., було запроваджено змши: органи виконавчо1' влади встановлювали осiб, якi б мали право до знищення ведмедiв, вовюв, рисi, диких котiв, кабанiв за рахунок кош^в уповноважених до полювання, що позитивно вплинуло на штереси селян, позаяк xижi тварини завдавали шкоди 1'хньому урожаю [4].
З 1918 до 1927 р. на територи Галичини дiяв мисливський закон, який був прийнятий Галицьким сеймом ще за чаЫв правлшня Австро-Угорсько1' iм-перiï, тобто, у 1907 р. В шших частинах Польсько1' республiки мисливство велось вщповщно до тих адмшютративних одиниць, з яких утворилась Польсь-ка республiка. Вiдповiдно до ст. 50, таю тварини як вовки, видри, кунищ, тхо-ри, горностай ласки, кролики, яструби, сороки, ворони можна було добувати цший рж. Також закон дозволяв знищувати яйця та пташенят вiд перерахова-них птаxiв. Цих тварин власнику свое1" землi дозволялось добувати на вщсташ до 100 метрiв вiд свое1" забудови (ст. 50). Стаття 72 визначала, що у випадку завдання вовками i дикими кабанами велико1' шкоди людям, власник або орен-дар мисливських упдь не вживатиме вщповщних заxодiв для ïï винищення, то воевода мав право оргашзувати облавне полювання на щ види [5].
Вiдповiдно до ст. 37, уповноважений до полювання мав право вщстрь ляти немисливсью породи собак i бродячих ко^в, якi перебували на територп мисливського ревiру на вiдстанi не меншоï як триста метрiв вiд житлових або господарських забудов, або на вщсташ не менш як тридцять метрiв вiд дороги загального сполучення. У ст. 39 було вщзначено, що собак при господарях не вважали бродячими.
Спостерiгалась гумашзащя мисливського законодавства, оскiльки вщ-повщно до ст. 51, дозвiл на використання капкашв для добування шюдливих хижакiв надавала лише Рада Мiнiстрiв Республiки Польща за поданням мь нiстра сiльського господарства [6].
Вщповщно до типового контракту про оренду мисливства, який зат-верджувався урядовою комшею фiнансiв i казначейства Царства Польського вщ 9(21) листопада 1835 р. ст. 22 накладався обов'язок вiдстрiлу хижакiв. Як доказ про виконану роботу, орендар повинен був представити одну пару юн-щвок вщ пернатих хижакiв або одну пару вовчих вух та шс. У випадку неви-конання ^eï вимоги на нього накладався штраф сумою 1 злотий [7].
Визначалось, що шюри вЫх хижих тварин: ведмедiв, вовкiв, лисиць, борсуюв, рисi, диких котiв, тхорiв, куниць, ласок i видр, добутих шд час полювання в державних люах, повинш бути реалiзованi лише через аукцiон. Для стимулювання вiдстрiлу хижакiв четверта частина виторгу йшла особi, яка вполювала дичину, а решта суми йшла до каси державноï скарбницi. Шкiрки хижаюв, впольованих не пiд час облав, завжди належали тш особi, яка ïx добула. Також була встановлена шкала винагород за добування вовюв залежно вiд вiку та стат^ а саме: за добування скаженого вовка, за якого мис-ливець шддавав небезпецi власне життя, встановлювали премiю 20 рублiв, з добування скаженого вовка без наражання мисливця на небезпеку - 10 руб-лiв, за стару вовчицю - 6 рублiв, за старого вовка - 4 рубл^ за молодого вовка або вовчицю - 3 рублi [8].
Як зазначав Микола Рейман [9], вщповщно до права, хижаки e власшс-тю господаря мисливських угiдь, на яких вони перебувають. Виходячи iз цих принципiв, на власника мисливських упдь покладався обов'язок знищення хижаюв, осюльки вони не лише шкiдливi для мисливськоï дичини, але також i для свiйськиx тварин. Законодавство Царства Польського, яке регулювало знищення хижаюв, визначало, що хижаюв потрiбно винищувати без огляду на час, для ïx винищення дозволяться застосовувати рiзнi способи i знаряддя, але лише особам, якi мають право на полювання. До хижаюв належали ведмщь, борсук, вовк, лисиця, рись, дикий ют, видра, куниця, тxiр, горностай.
Вщповщно до постанови Адмiнiстративноï ради вiд 14 жовтня 1834 р. Польського Королiвства, було оргашзовано фонд для премiювання оЫб за знищення xижакiв. Цей фонд наповнювали за рахунок коштiв отриманих за дозволи на право носшня мисливськоï зброï.
Кожен лiсник або егер був зобов'язаний представити протягом року одну пару вух та шс вовка, одну пару вух лисищ або двi пари тхорячих, куни-цевих вух. За невиконання цього розпорядження передбачався штраф сумою 6 злотих. Для звшьнення вщ штрафу егер мав довести, що на територи, за яку вш вщповщав, немае xижакiв [9].
Велика чисельшсть хижаюв негативно впливала на мисливство Галичини. Павлж С. у статл мТоргiвля дичиною, рибами i раками в Галичиш" вщ-значав деяю негативнi чинники, серед шшого - велика кiлькiсть xижакiв, а також суворi клiматичнi умови, вирубування лiсiв, брак кормово1' бази, велика чисельшсть бродячих ко^в та собак, браконьерство, торпвля дичиною ошб, якi не мають на це права, незаконне володшня зброею по селах, зловжи-вання службовим становищем особами уповноваженими на охорону мисливських упдь, невщповщно шдготовлена мисливська охорона та поганий контроль з боку виконавчо1' влади та оргашв мюцевого самоврядування за дотриманням мисливського закону [10].
Як зазначено у статл С. Лобося "Мисливство польське в тепершнш прес мисливськiй", одшею з причин поганого стану мисливства у Галичиш е велика юльюсть хижаюв, холодш та снiжнi зими. 1з всix xижакiв найпошире-шшим залишалась лисиця. Так, на одному полюванш було вiдстрiляно дев'ять лисиць. Для пiдгодiвлi лисиць навiть використовують загиблих коней, щоб лисицi мали що 1'сти i не вшдали зайцiв. А вовкiв плодилося стшьки, що вони навiть стали небезпечш для людей [11].
Негативний вплив на мисливство в Галичиш мала Перша свлова вшна, бойовi ди яко1' прокотилось територiею краю. Внаслщок военних дiй значно зросла чисельшсть хижаюв та стрiмко поширилось браконьерство [12]. Галицьке мисливське товариство, яке було утворене у Львов^ обстоюва-ло iнтереси мисливства у Галичиш i шд час обговорення змш до мисливського закону лобшвало положення, за якого особам, яю здiйснювали вiдстрiл xижакiв, посвiдчення мисливця повинно було видаватись безкоштовно [13].
Для стимулювання та мотиваци мисливсько1' охорони до вщстршу хижаюв граф Йозеф Потоцький, як член Галицького мисливського товариства, органiзував нагороду для мисливсько1' охорони iм. графа Йозефа Потоцького, яку отримували особи, котрi вiдзначились самовiдданiстю у справi охорони дичини i вiдстрiлу хижаюв та боротьби з браконьерством. З щею метою було оргашзовано шють нагород, а саме: двi - по 30 корон, двi - по 20 корон i двi -по 10 корон [14].
Справа знищення хижаюв набувала i полличного значення шд час ух-валення у Галицькому сеймi закошв, якi стосувались мисливства. Так, Олек-сандр Убиш серед доказiв щодо корис^ мисливства зазначав, що мисливщ спричиняються до знищення xижакiв, яю завдають шкоди селянським госпо-дарствам [15]. А депутат Галицького сейму Стадницький зауважив, що завдя-ки великим коштам мисливщв, яю йдуть на знищення хижаюв, щоразу цих тварин стае менше. Там, де хижаки завдають шкоди, власники полювань на цш територп повинш виплачувати компенсаци селянам [16].
Ф. Ружинсьюй та Е Шехтель у свош книзi "Економiчне значення мисливства для нашого краю" здшснили юторичний та економiчний аналiз мисливства у Галичиш i, серед шшого, зазначили, що у крашах, де мисливство ведеть-ся найефективнiше, там i вщстршюеться найбiльша чисельнiсть хижаюв [17]. Хоча хижаки завдавали збитюв мисливству, вони мали i певне економiчне значення. Так, у 1898 р. краши Австро-Угорсько1' iмперiï було отримали 412 тис. крон вщ реалiзацiï шк1р дичини, зокрема: 29 ведмедiв, 142 вовк1в та ш. (табл. 1).
Табл. 1. Реалiзацiя штр мисливських тварин в Австро-Угорськш iмперiiу 1898 р. [18]
Вид Штук Вартшть одте! шшрки, крон Дохвд, крон
Олень 9321 6,0 55.926
Лань 2628 4,0 10.512
Козуля 54782 1,0 54.782
Серна 6529 2,0 13.058
Дикий кабан 2449 3,0 7.347
Заець, кролик 1175259 0,2 235.051
Ведмвдь 29 5,0 145
Вовк 142 2,0 284
Рись 34 1,0 34
Лисиця 24432 0,9 21.988
Куниця 8515 0,5 4.257
Тх1р 17603 0,3 5.280
Видра 920 1,0 920
Борсук 2928 1,0 2,928
Всього 393.512
Детальшше про юльюсть рiчного вщстршу хижакiв у кра!нах Австро-Угорсько! iмперп та умовно добутих хижаюв у Царствi Польському подано у табл. 2.
Табл. 2. Рiчний вiдстрiл хижашв (1908 р.) [17]
На 1000 га, гол. У Польшу на 46508000 га, гол.
Вид у крашах Австро-Угорсько! 1мпери умовно добуто в Польшу
Лисиця 2.08 4 186032
Куниця 1,00 1 46508
Ласка 7.81 8 372064
Тх1р 3.48 4 186032
Борсук 0,40 0.5 23254
Бшка 21.80 20 930160
Всього 1744050
Висновок. З утворенням Австро-Угорсько! iмперп чисельшсть хижаюв регулювали вщповщш нормативно-правовi акти. До хижих тварин спо-чатку було занесено таю, як ведмед^ кабани. Вже вщповщно до мисливсько-го закону 1897 р., до хижаюв було долучено рись та дикого кота. У наступно-му мисливському закош 1927 р. до числа хижаюв було додано видру, куни-цю, тхора, ласку, яструбiв, сорок, ворон. На цей час багато iз зазначених тварин на територи Укра!ни малочисельш i занесенi до "Червоно! книги". За зав-даш хижаками збитки було визначено вщповщальшсть власника права полю-вання щодо вiдшкодування збиткiв, а на цей час це питання законодавчо не врегульовано. Для вдосконалення регулювання мисливського законодавства необхщно i надалi дослщжувати питання правового регулювання добування хижаюв на територи Галичини в юторичному аспектi.
Л1тература
1. ТШ Е. Wykiad prawa rzeczowego аи8г1уаек1е§о (рга-^ wlasnosci, prawo 81игеЬпо8с1 1 рга-^ zastawu). - Т. II., wyd. drugie. - Lw6w : ШкЫеш ksi?garni Seyfartna 1 Czajkowskiego, 1892. - S. 177-184.
2. Slotwinski K.L. Katechizm poddanych galicyj skich o prawach i powinnosciach ich wzgl^dem Rz^du, Dworu i samych siebie. - Krakow : zakllad nar. im. Ossolinskich, 1832. - S. 132-135.
3. Nowa ustawa lowiecka dla Galicyi i W. Ks. Krakowskiego. - Krakow : Wisla, 1898. - S. 27-31.
4. Balko R. Kilka uwag o projekcie nowej ustawy lowieckiej dla Galicyi // Lowiec. - 1908. -№ 9. - S. 97-99.
5. Kaluski W. Prawo Lowieckie. - Warszawa : Wydawnictwo zwi^zku pracownikow admi-nistracji gminnej rz. - P. 1928. - S. 13.
6. Pawlikowski M.K. Prawo lowieckie: komentarz dla wojewodztw wschodnich z dol^czeni-em rozporz^dzen wykonawczych i kal^darza mysliwskiego. - Wilno : Nakladem policyjnego klubu sportowego, 1929. - S. 38.
7. Сборник административных постановлений Царства Польського.Ведомство финансов. - Т. 12: О казенных лесах. - Варшава : Типография С. Оргельбранда, 1867. - С. 469-472.
8. Wydrzynski K. Przewodnik dla sluzby lesnej rz^dowej. - T. 1. - Warszawa : Redakcya Sylwana, 1853. - S. 382-397.
9. Reuman M. Gospodarstwo lowieckie z historic starozytn^. lowiectwa polskiego. - Warszawa : Drukarnia Orgelbranda, 1845.
10. Pawlik S. Handel zwieryzun^, rybami i rakami w Galicyi // Lowiec. - 1899. - № 1. - S. 2-6.
11. tobos S. Mysliwstwo polskie w obcej prasie lowieckiej // Lowiec. - 1910. - № 17. - S. 204.
12. Stan zwierzyny w oswobodzonej Galicji // Lowiec. - 1915. - № 21-22. - S. 173-175.
13. Potocki R. W sprawie ustawy lowieckiej // Lowiec. - 1892. - № 4. - S. 60-62.
14. Konkurs na nagrody im. Hr. Jozefa Potockiego dla strazy loweickiej // Lowiec. - 1904. -№ 13. - S. 147.
15. Sprawa ustawy lowieckiej w Sejmie zeszlorocznym // Lowiec. - 1904. - № 1. - S. 5-6.
16. Sprawa ustawy lowieckiej w Sejmie zeszlorocznym // Lowiec. - 1904. - № 7. - S. 79-80.
17. Rozynski F. Ekonomiczne znaczenie lowiectwa dla naszego kraju / F. Rozynski, Dr. E. Schechtel. - Warszawa : Nakladem polskiego towarzystwa lowieckeigo, 1921. - S. 26.
18. Ekonomiczno-spoleczne znaczenie lowiectwa // Lowiec Polski. - 1902. - № 24. - S. 384-385.
Процив О.Р. Правовые принципы добычи хищников в Галиции конца XVIII - начала XX века
Раскрыто правовое регулирование добычи хищников на территории Галиции конца XVIII - начала XX века. Проанализировано влияние охотничьего законодательства в части регулирования добычи хищников на эффективность охотничьего хозяйства.
Ключевые слова: охотничье хозяйство, охотничье законодательство, хищники, Галиция.
Prociv O.R. Law principles of hunting the beasts of prey in Galicia from the end of 18th till beginning of the 20th century
At this article it is showed the law regulation of hunting the beasts of prey in the territory of Galicia from the end of 18th till the beginning of the 20th century. It was analysed influence of hunting laws on the hunting effectiveness in the part of regulation the hunting of beasts of prey.
Keywords: hunting economy^untingjaws^easts^f prey, Galicia.
УДК 338.43.02 Acnip. 1.Г. Гурняк1 - НЛТУ Украти, м. Rbeie
МОДЕЛЬ ОЦ1НЮВАННЯ ВПЛИВУ ВИКИД1В РЕЧОВИН У АТМОСФЕРУ В1Д СТАЦ1ОНАРНИХ ДЖЕРЕЛ ЗАБРУДНЕННЯ ШДПРИеМСТВ ПЕРЕРОБНО1 ПРОМИСЛОВОСТ1
Запропоновано метод застосування теорп скшчених антагошстичних ^ор для ощнювання впливу викидiв речовин в атмосферу вщ стащонарних джерел забруд-нення тдприемств переробно'1 промисловосп.
Ключовi слова: теорiя ^ор, стратегия, викиди, тдприемства.
1 Наук. кер1вник: проф. Г.С. Шевченко, д-р екон. наук - НЛТУ Украши, м. Льв1в
