CC BY
363
Едуард Миколайович Кiсiлюк,
канд. юрид. наук, доцент Нацональна академ'т внутр'штх справ, м. Кшв
Галина МиколаТвна Грищук,
асЫрантка Сх'дноевропейський нацональний унверситет iменiЛес'1 Укранки,
м. Луцьк
УДК 343.213.3
ПРАВОВА ПРИРОДА ВИДАЧ1 ОСОБИ, ЯКА ВЧИНИЛА КРИМ1НАЛЬНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ
У статт1 здшснено анал1з правовог природи ¡нституту видач1 особи, яка вчинила кри-мтальне правопорушення, у мжнародному та национальному законодавств1. Визначено поняття «видача особи, яка вчинила кримтальне правопорушення», на нормативному та правозастосовному р1вт.
Ключовi слова: екстрадищя, видача особи, правова природа, правове забезпечення, норма-тивний рiвень, правозастосовний рiвень, кримшальне правопорушення.
© Кгсглюк Е. М., Грищук Г. М., 2015
67
Наявшсть велико! кшькоси багатостороншх договорiв та мiжнарод-них конвенцш, а також нацiональних законiв, що регламентують питання видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, певною мiрою зумовили рiзне тлумачення окремих !! елементiв, у тому числi й самого поняття «видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення», дефЬ шщя якого, як правило, нормативно не закршлюеться. Кожен iз дослвд-ниыв цього правового явища, прагнучи обгрунтувати окреме нормативне положення, дати пояснення тому чи шшому факту видач^ виводить власне визначення поняття «видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення», як наслвдок, багатоварiантнiсть пiдходiв до розумiння видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, як тако!.
Мiжнародна та нацiональна практика надання правово! допомоги у кри-мшальних провадженнях i видачi обвинувачених та засуджених осiб свiдчить про те, що сформувався самостшний правовий шститут видачi осiб, якi вчинили кримшальне правопорушення (екстрадицп). Проблема галузево! належ-ностi iнституту екстрадицп! в теорГ! права належить до числа дискусшних, а тому важливим е аналiз його правово! природи. Розвиток мiжнародного нормативного регулювання екстрадицп ускладнюеться iснуванням нащонально! специфiки процедур видачi осiб, що знаходять вщображення у вiдповiдному внутрiшньому законодавствi держав.
Проблеми визначення поняття «видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення», та правово! природи цього шституту дослвджувалися такими сучасними правознавцями, як О. I. Бойцов, В. I. Бояров, Р. М. Валеев, Ю. Г. Васильев, О. I. Виноградова, С. М. Вихрист, В. М. Волженкша, Л. Н. Галенська, В. К. Звiрбуль, I. I. Лукашук, Н. А. Сафаров, М. П. Свистуленко, А. К. Строганова, Т. В. Решетнева, О. I. Чучаев.
Метою дано! науково! публжацп е визначення i системне дослщження правово! природи видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, як комплексного мiжгалузевого шституту в мiжнароднiй правовш системi та пра-вовш системi Укра!ни.
Пiдставою легального iснування шституту видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, за словами вщомого французького юриста XIX ст. Ф. Ел^ е прагнення держав не залишити злочин непокараним [14, с. 325]. До того ж наявшсть даного шституту е об'ективно необхщ-ною з огляду на те, що члени мiжнародно! сшльноти одночасно визнають декшька принципiв поширення норм кримшального права на певну терито-рш, а отже, переважна бiльшiсть держав поки що не вбачае за дощльне на нормативному рiвнi зводити правила дп нацiонального закону про кримЬ нальну вiдповiдальнiсть в просторi лише до унiверсального принципу. Крiм того, названий iнститут потрiбен для охорони правопорядку та недопущення можливост уникнення особами, якi вчинили кримшальне правопорушення, кримшально! вiдповiдальностi.
У свш час М. Д. Серпевський зазначав, що цей шститут виступае единим засобом недопущения уникнення кримшально! вщповщальност особою, яка вчинила злочинне д1яння в однш держав1 1 переховуеться в шшш, громадяни-ном яко! вона не е 1 на права громадян яко! ця особа не посягала [12, с. 342]. В умовах постшного розвитку м1жнародно-правових стандарт1в протидп зло-чинност видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, виступае складовою м1жнародно-правового мехашзму сшвробггництва у сфер1 боротьби з1 злочиншстю. Взагал1-то, шститут видач1 е досить ефективним правовим засобом боротьби з м1жнародними 1 внутршньодержавними злочинами, оскшьки, незважаючи на територ1альш обмеження, юрисдикцп окремих держав дозволя-ють !м сшвпрацювати у цьому питанш на м1жнародному р1вш.
Видачу особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, у теорп права часто розглядають у розр1з1 адмшктративного права, оскшьки на правоза-стосовному р1вш досить часто р1шення про видачу особи (задоволення кло-потання про видачу) приймаеться не судом, а органом виконавчо! влади [7, с. 157]. Кр1м того, в юридичнш л1тератур1 в р1зш часи досить пошире-ною була думка, що питання видач1 особи, яка вчинила крим1нальне правопорушення, потр1бно в1дносити до сфери дп норм крим1нального процесу [2, с. 48]. Деяы науковц1, зокрема А. Ф. Бернер, вчення про видачу особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, розглядали як доповнення до вчення про покарання за злочини, вчинеш за межами держави [1, с. 790].
Найбшьш переконливою, на нашу думку, виглядае наукова позищя, в1дпо-вщно до яко! видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, е части-ною кримшального права, зокрема, шституту виконання покарання [7, с. 157].
Сучаснш правовш наущ також в1домий п1дх1д, зг1дно з яким норма про можливкть видач1 засуджених ос1б з метою виконання вироку мае особливу юридичну природу - вона виступае у вигляд1 правила м1жнародного кри-м1нально-виконавчого права [8, с. 370]. У л1тератур1 висловлено думку, в1д-пов1дно до яко! видачу особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, потр1бно вщнести до р1зновиду м1жнародно! правово! допомоги у кримшаль-них справах [15, с. 51].
Додамо, що найб1льш прийнятим 1 визнаним ниш е шдх1д, виходячи з якого видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, належить до тих правових шститут1в, як1 знаходяться на меж1 м1жнародного та нащ-онального права. Як зазначае Р. М. Валеев, шститут видач1 особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, включае як м1жнародно-правов1 норми, так 1 норми нащонального кримшального 1 кримшального процесуального права держави 1, таким чином, носить комплексний характер [3, с. 207]. 1з позицп щодо комплексной 1нституту видач1 особи, яка вчинила крим1-нальне правопорушення, по сут1, виходить 1 В. Коняхш, зазначаючи, що «нормативна база шституту мае двор1вневу структуру: 1) внутр1шньодер-жавне (зокрема, конституцшне, крим1нальне, крим1нально-процесуальне)
i 2) мiжнародне законодавство (наприклад, багатосторонш i двостороннi угоди, укладеш за участю держави)» [5, с. 17].
На думку О. О. Ейхельмана, суть видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, зводиться до передачi одшею державою на прохання чи вимогу шшо! держави особи, яка шдлягае покаранню за законом про кримЬ нальну ввдповвдальшсть останньо!, з певною метою - бути ввдданою до рук суду [16, с. 134]. Сформульована таким чином дефшщя видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, заснована на дещо вузькому пiдходi до розумшня мети !! здiйснення. Така мета О. О. Ейхельманом зводиться лише до вщдання особи до суду (зввдси i обмеження ним кола о^б, якi шд-лягають видач^, що, по сутi, е видачею особи задля покладання на не! кри-мшально! вiдповiдальностi, залишаючи поза увагою знову-таки видачу для приведення до виконання такого, що набрав законно! сили, обвинувального вироку суду запитуючо! держави.
За висловлюванням Л. Оппенгейма, видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, - це передача обвинуваченого чи засудженого тш держав^ на територп яко! ця особа вважаеться такою, що вчинила злочин, або засуджена за нього пею державою, в межах яко! в даний час знаходиться iмовiрний зло-чинець [9, с. 257]. Видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, е такою дiею мiжнародно! судово! допомоги, якою одна держава видае шшш осiб, переслщуваних останньою, чи навггь засуджених за вчинення злочину, яким було порушено норми закону у межах ще! держави [11, с. 142].
Не будучи бездоганними, так визначення бшьш повно розкривають сут-шсть видачу вказуючи на можливють застосування екстрадицшних положень i до засуджених осiб, стосовно яких iз тих чи шших причин вирок не було виконано. Визначаючи видачу як правомiрну дш, шляхом вчинення яко! держава вщдае заарештовану особу, обвинувачену або засуджену за вчинення кримшального правопорушення, шшш державу що мае право суду над щею особою та покарання, росшський дослiдник проблем кримшального права П. П. Пусторослев також звертав увагу на те, що може ввдбуватися видача як обвинувачених у вчиненш злочину, так i засуджених осiб, щодо останшх, то вирок мае набрати законно! сили [10, с. 122]. Дане визначення заслуго-вуе на увагу ще й тому, що його автор вказуе i на процесуальш передумови видачi - взяття особи шд варту. Це, безперечно, е шдтвердженням комплексной даного правового явища, зумовлено! природою ввдносин, яы станов-лять предмет правового регулювання шституту видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення.
При визначенш поняття «видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення», на теоретичному рiвнi були спроби поеднання територiального принципу та принципу громадянства. Так, С. Соколов зауважував, що шд екстрадищею, або видачею особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, розумшть передачу особи, яка вчинила злочин, державою, в межах яко! знахо-
диться злочинець, тш держав^ на територп яко! було вчинено злочин, або тш, громадянином яко!' вона е [13, с. 45]. Характерно, що такий шдхвд до визна-чення поняття «екстрадищя» застосовуеться i сучасними науковцями, напри-клад В. I. Борисовим [6, с. 72].
Ще задовго до утвердження видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, як правового шституту Гуго Гроцш, будучи прихильником принципу ушверсально! юрисдикцп, у сво!й ввдомш працi «Про право вшни та миру» проголосив положення: «aut dedere aut punier» (або видай, або покарай), ввдповвдно до якого кожна держава, на територп яко! знаходиться особа, винна у злочиш, вчиненому поза !! межами, повинна або сама пока-рати цю особу, або ж видати держав^ що порушила стосовно не! кримшальне провадження [4, с. 508, 509]. Захисники ушверсального принципу застосу-вання закону про кримшальну вщповвдальшсть у просторi стоять на позицп визнання за кожною державою права карати за будь-який злочин незалежно вiд того, якого вiн характеру, ким i де його вчинено.
Таким чином, видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення е заходом, що здшснюеться у рамках мiжнародно! допомоги у боротьбi iз зло-чинами одшею державою в штересах iншо! шляхом фiзично! передачi обвину-вачено! чи засуджено! особи. Завдяки видач^ за наявностi достатнiх для цього шдстав, до видано! особи, яка вчинила кримшальне правопорушення зпдно iз законодавством запитуючо! держави, може бути застосований такий захвд кри-мiнально-правового впливу, як покарання.
Враховуючи викладене, визначати поняття «видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення», потрiбно на двох рiвнях: нормативному та право-застосовному. На нормативному рiвнi видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, - це сукупшсть правових норм, яы регулюють ввдносини, що виникають у зв'язку iз наданням однiею державою iншiй правово! допомоги у кримiнальних провадженнях, що полягае в передачi обвинуваченого з метою сприяння забезпеченню належних умов для здшснення правосуддя в тш кате-горГ! проваджень, яка належить до компетенцп останньо!, або засудженого для виконання такого, що набрав законно! сили, вироку суду запитуючо! держави. У такому значенш видача виступае правовим шститутом, за допомогою норм якого здiйснюеться регламентацiя, так званих, екстрадицшних вГдносин.
На правозастосовному рГвш видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, - це врегульоваш нормами права ввдносини, вступаючи в яы, одна держава запитувана сторона - уможливлюе (шляхом ФГзично! передачi обвинувачено! або засуджено! особи) реалiзацiю Гншою державою - запитуючою стороною комплексу заходiв по кримшальному пере-слiдуванню особи, обвинувачено! у вчиненш злочину, або спрямованих на виконання вироку, що набрав законно! сили.
На пiдставi наведеного визначення видач^ можна провести !"! подш на види. Так, залежно вГд мети, з якою запитуеться видача, та характеру правових
наслщыв, настання яких у запитуючш державi стае можливим у результат видачi, можна видiлити наступш видовi прояви видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення: 1) видача з метою покладення на особу кримшаль-но! вщповщальностц 2) видача для приведення до виконання винесеного судом запитуючо! держави i такого, що набрав законно!' сили, обвинувального вироку.
Разом i3 цим на особливу увагу заслуговуе проблема розмежування понять «видача» та «передача», що широко використовуються при розглядi екстрадицшних питань. У юридичнш лiтературi спостертаеться ототож-нення деякими вченими видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, iз передачею о^б, засуджених до позбавлення волi, для ввдбування покарання. Слiд пам'ятати, що видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення (екстрадищя), включае i систему взаемопов'язаних послЬ довних заходiв, що е самостшними процесуальними дiями зi встановлення, розшуку, затримання i передачi осiб однiею державою iншiй для здшснення правосуддя. У ланцюзi таких процесуальних дш складовою виступае передача особи, видача яко! запитуеться, компетентними органами запитува-но! держави ввдповвдним компетентним органам запитуючо! держави для подальшо! реалiзацiï кримiнально-правових ввдносин.
Потрiбно зауважити, що такого роду ситуащя мае мiсце i при наданш державами мiжнародно-правовоï допомоги у такш iï формi, як передача особи, засуджено! до позбавлення вол^ для вiдбування покарання. Вона, як i видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, виступае самостшним пра-вовим шститутом, оскiльки мае власний предмет правового регулювання, який забезпечуеться щлим комплексом правових норм як на нащональному рiвнi, так i на мiжнародному.
Разом iз тим необхiдно звернути увагу на те, що при передачi засуджених осiб пiдлягае виконанню на територп держави, якiй особу передано, саме вирок шоземно! держави, яку прийнято називати державою винесення вироку, тодi як видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, мае на мет створити умови для приведення до виконання вироку, постановленого саме судом запитуючо! держави [6, с. 72]. Крiм того, передача як форма мiжнародно-правовоï допомоги у кримшальних провадженнях проводиться тшьки щодо засуджених осiб задля забезпечення вщбування ними у державу як правило, громадянами яко! вони е, призначеного !м покарання, тодi як видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, для приведення до виконання винесеного судом запитуючо! держави i такого, що набрав законно! сили, вироку може запиту-ватися не тшьки стосовно власних громадян, а й громадян третьо! держави. Водночас, потрiбно враховувати, що одшею з умов передачi засуджено! до позбавлення волi особи е наявшсть ïï згоди на таку передачу, тодi як при видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення, наявност тако! згоди не вимагаеться. Тому некоректним, на нашу думку, е вщнесення до джерел видачi особи, яка вчинила кримшальне правопорушення (екстрадицп), тих норматив-
них акт1в, норми яких регулюють саме питання передач! ос1б, засуджених до позбавлення вол1, для вщбування покарання. До реч1, нащональний законода-вець також погодився з такою позищею, вшсши Законом Укра!ни в1д 16 травня 2013 р. «Про внесення змш до деяких законодавчих акт1в Укра!ни щодо приве-дення законодавства у вщповщшсть з Кримшальним процесуальним кодексом Укра!ни» вщповщш змши до ст. 10 Кримшального кодексу Укра!ни.
Таким чином, видача особи, яка вчинила кримшальне правопорушення (екстрадищя), - це передача особи державою, на територп яко! вона перебувае, шшш держав1 (на !"! запит) для притягнення !"! до кримшально! вщповщаль-ност або для приведення у виконання обвинувального судового вироку, який набрав законно! сили.
Список лггератури:
1. Бернер А. Ф. Учебник уголовного права. Часть общая и особенная / А. Ф. Бернер. -Вып. 1. Часть общая / пер. и изд. Н. Неклюдова. - Спб : В типографии Н. Тиблена и комп. (Н. А. Неклюдова), 1865. - 916 с.
2. Будзинский С. Начала уголовного права / С. Будзинский. - Варшава : В типографии И. Яворского, 1870. - 362 с.
3. Валеев Р. М. О понятии выдачи преступников в современном международном праве / Р. М. Валеев // Советский ежегодник междунар. права, 1974. - М., 1976. - С. 207-214.
4. Гроций Г. О праве войны и мира / Г. Гроций. - М. : Госюриздат, 1956. - 868 с.
5. Коняхин В. Институт экстрадиции: уголовно-правовая регламентация / В. Коняхин // Законность. - 2005. - № 1. - С. 17-20.
6. Кримшальне право Укра!ни. Загальна частина : тдруч. / [Ю. В. Баулш, В. I. Борисов,
B. I. Тютюгш та ш.] ; за ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тащя. - [Вид. 4-е, переробл. та допов.]. - Х. : Право, 2010. - 608 с.
7. Международное уголовное право / И. П. Блищенко, Р. А. Каламкарян, И. И. Карпец и др. - М. : Наука, 1995. - 172 с.
8. Назаль Мохаммад. Институт выдачи в структуре международного уголовного права / Мохаммад Назаль // Держава i право. Юридичт i полиичш науки : зб. наук. праць. - 1999. -Вип. 2. - С. 364-373.
9. Оппенгейм Л. Международное право / Л. Оппенгейм; пер. с 6-го англ. изд. [доп. Г. Лаутер-пахтом] ; под ред. [с примеч.] и с предисл. С. Б. Крылова. - М. : Иноиздат, 1949. - Т. 1. Мир. Полутом 2. - 547 с.
10. Пусторослев П. П. Русское уголовное право. Общая часть / П. П. Пусторослев. -Вып. 1. - 2-е изд., испр. - Юрьев : Типография К Маттисена, 1912. - 335 с.
11. Ривье А. Учебник международного права / А. Ривье ; пер. П. Казанского ; под ред. Л. Камаровского. - М. : Типография И. П. Малышева, 1893. - 354 с.
12. Сергеевский Н. Д. Русское уголовное право. Часть общая : пособие к лекциям / Н. Д. Сергеевский. - Изд. 9-е. - Спб : Типография М. М. Стасюлевича, 1911. - 398 с.
13. Соколов С. Институт выдачи преступников и советское законодательство / С. Соколов // Революционная законность. - 1926. - № 9-10. - С. 45-48.
14. Степанов А. В. О выдаче преступников / А. В. Степанов // Юрид. вест. - 1884. - № 7. -
C. 315-348.
15. Табалдиева В. Ш. Международное сотрудничество в сфере уголовного судопроизводства: учеб. пособие / В. Ш. Табалдиева. - М. : Изд-во Москов. психолого-социального ин-та ; Воронеж : Изд-во НПО "МОДЭК", 2004. - 192 с.
16. Эйхельман О. О. Очерки из лекций по международному праву / О. О. Эйхельман. -Вып. 2. - К. : Типография И. И. Чоколова, 1900. - 292 с.
Кисилюк Э. Н., Грищук Г. Н. Правовая природа выдачи лица, которое совершило уголовное правонарушение.
В статье проведен анализ правовой природы института выдачи лица, совершившего уголовное преступление, в международном и национальном законодательстве. Определено понятие «выдача лица, совершившего уголовное преступление», на нормативном и правоприменительном уровне.
Ключевые слова: экстрадиция, выдача лица, правовая природа, правовое обеспечение, нормативный уровень, правоприменительный уровень, уголовное производство.
Kisiliuk E. M., Grishuk G. G. Legal nature issuance person who committed a criminal offense.
The paper analyzes the legal nature of the institution issuing the person who committed the criminal offense of international and domestic law. The concept of issuing person who has committed a criminal offense in the regulatory and enforcement level.
Key words: extradition issuing entity, the legal nature, legal support, the normative level, enforcement level, a criminal offense.
Надшшла до редколегй 03.02.2015 р.
