CC BY
51ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО КОМПЛЕКСУ ТРАДИЦІЙНИХ ЗАСОБІВ
ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ЗАГОСТРЕННІ РЕЦИДИВНОГО ОБСТРУКТИВНОГО БРОНХІТУ У ДІТЕЙ 5-6 РОКІВ Арєшина Ю.Б.
Інститут фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка
Анотація. Подані практичні рекомендації мають на меті полегшення застосування традиційних засобів оздоровлення у дитячій практиці. Дані практичні рекомендації полегшують застосовування подібного комплексу у дитячій практиці. Включені до його складу засоби вимагають чіткого дозування, порядку дій та розуміння їх як реабілітологом, так і реабілітантом.
Ключові слова: рецидивний обструктивний бронхіт, дитина, традиційний засіб.
Аннотация. Арешина Ю.Б. Практические рекомендации к комплексу традиционных средств физической реабилитации при обострении рецидивирующего обструктивного бронхита у детей 5-б лет. Приведенные практические рекомендации облегчают применение традиционных средств оздоровления в детской практике.
Ключевые слова: рецидивирующий обструктивный бронхит, ребёнок, традиционное средство. Данные практические рекомендации облегчают применение подобного комплекса в детской практике. Включенные в его состав средства требуют четкого дозирования, порядка действий и понимания их как реабилитологом, так и ре-абилитантом.
Annotation. Areshina J.B. Practic recommendations for the complex of traditional means of physical rehabilitation at an aggravation of relapsing obstructive bronchitis at 5-б-year children. In the article is given practic recommendations are aimed to simplify the use of traditional means of recovery at children. The given practical recommendations facilitate application of a similar complex in children’s practice. The means included in its structure demand precise batching, about actions and understanding of them.
Key words: relapsing obstructive bronchitis, child, traditional means.
Вступ.
Актуальною проблемою на сьогодні залишаються захворювання органів дихання. За даними офіційної статистики, серед різних захворювань у дітей 3-14 років вони посідають перше місце, складаючи б2-б5% у структурі захворюваності цього контингенту. За 1995-2005 роки число пульмо-нологічних захворювань зросло майже у 3,б разів, у тому числі й за рахунок рецидивних форм. При чому серед бронхолегеневої патології в педіатрії на першому місці знаходяться бронхіти і їх рецидивні форми (75-250 випадків на 1000 дітей у рік станом на 2005 рік) [4].
Згідно сучасним уявленням, рецидивний бронхіт (РБ) являє собою мультифакторне захворювання, що протікає фазово і характеризується реци-дивуючим запаленням слизової оболонки бронхів і наявністю у періоді ремісії порушень імунної та ендокринної систем. Крім того, встановлено можливість трансформації РБ на хронічний бронхіт та бронхіальну астму [3].
Аналізуючи літературні джерела, які торкаються лікування і реабілітації при цьому захворюванні, ми переконалися, що єдиною добре відпрацьованою і такою, що постійно поновлюється, є медикаментозна реабілітація пацієнтів. Та такий підхід без застосування комплексної фізичної реабілітації (ФР), як відомо, спрямований здебільшого на подолання гострих симптомів захворювання, а не на функціональне відновлення пацієнта.
Найчастіше у доступній літературі можна знайти рекомендації з ФР, що стосуються занять ЛФК, які включають загальнорозвиваючі вправи (ЗРВ), різні види дихальних вправ (ДВ) тощо; проведення сеансів лікувального масажу грудної клітини; комплексів процедур фізіотерапії.
Робота виконана за планом НДР інституту фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С. Макаренка.
Метою даної роботи є розкриття особливостей практичного застосування даного комплексу ФР.
Результати дослідження.
У заняттях ЛФК неможна відмовлятися від дихальних вправ, які виступають у ролі спеціальних. Але, як свідчать спостереження, здійснені під час проведення занять ЛФК у лікарнях та поліклініках, дані вправи виконуються із глибоким диханням, викликаючи не стільки терапевтичний ефект, скільки наростаючу гіпоксемію через «вимивання» з крові вуглекислого газу (ці положення висвітлені К.П. Бутейком). Це призводить до появи запаморочення, головокружіння і подібних симптомів при виконанні таких вправ.
Проблемою реабілітації при РБ є й те, що увага не приділяється відновленню енергетичної структури організму пацієнта. Проте відомо, що більше половини захворювань мають енергетичну природу. Тобто в їх основі лежить порушення циркуляції енергії (ци) в меридіанах людського тіла. На усунення цього дисбалансу спрямовані східні системи оздоровлення: індійська хатха-йога, китайські оздоровчі напрямки ушу [6; 7; 9]. До того ж дихальні вправи хатха-йоги є потужним оздоровчим засобом не тільки для людей, які мають певну патологію, а й для практично здорових [8].
При проведенні сеансів лікувального масажу мало враховуються сегментарні відповідності, що призводять до появи патологічних ділянок -тригерних точок (ТТ) - у певних м’язах за наявності патології у внутрішніх органах, які з ними співвідносяться. найчастіше вони є ланкою ланцюгової реакції «внутрішній орган - ТТ - внутрішній орган...» [2; 5].
Тож автором був складений комплекс на основі традиційних засобів ФР, у якому були враховані вищезазначені моменти. У результаті проведеного експерименту даний комплекс виявився більш ефективним у порівнянні із процедурами ФР для дітей із загостренням РОБ, що проводилися за звичайною схемою [1].
У даному експериментальному комплексі вступна частина заняття ЛФК включала розминочні вправи, які мали аеробний характер: різні види ходьби, бігу, стрибків, - після чого виконувалися вправи на розслаблення. Перша третина основної частини заняття складалася із ЗРВ і дренажних ДВ. У другу третину основної частини були включені деякі асани йоги («голуб», «кобра», «собака, яка дивиться униз» тощо), які рекомендовані до виконання при захворюваннях органів дихання. Із ДВ виконувалися звукові вправи для покращення відходження мокротиння та йогівські ДВ з метою покращення носового дихання. Остання третина основної частини та заключна частина складалися з елементарних вправ, спрямованих на відновлення та розвиток нормального енергетичного стану організму, які були обрані з оздоровчого стилю ушу тайцзи-цюань (напрямку Ян).
У сеансах масажу було зроблено акцент на розминання м’язів грудної клітини, у тому числі глибоке розминання паравертебральних зон нижньо-шийних та грудних сегментів; були включені елементи перкусійного масажу. Після ударних прийомів, які тонізують м’язи, виконувався ряд прийомів, спрямованих на ліквідацію ТТ у ділянках грудної клітини, які відповідають сегментам ТИ3-ТЬ9. У в.п. «лежачи на спині» проводився седативний лінійний масаж меридіану легень.
Отже, основними практичними рекомендаціями, які стосуються даного комплексу, є наступні:
1. Під час виконання асан хатха-йоги необхідно постійно звертати увагу дітей на необхідності концентрації уваги на певній ділянці тіла. Іншим важливим моментом, про який слід увесь час нагадувати, є неприпустимість затримки дихання під час виконання асани.
2. Можливою умовою більш високої зацікавленості дітей у виконанні асан може виступати знання дітьми назви асани (звісно, на російській або українській мові), що дозволить методисту використати асану у ролі імітаційної вправи і тим самим внести елемент позитивного емоційного забарвлення.
3. При виконанні ДВ хатха-йоги доцільним є запропонувати дітям зайняти зручне положення (наприклад, зручно сісти). Під час виконання вправи увага дітей має бути сконцентрована на акті дихання. Щоб запобігти відволіканню дитячої уваги від процесу виконання вправи, слід частіше змінювати характер вправ (наприклад, ДВ - асана або ЗРВ), а не використовувати окремо блок асан, блок ДВ хатха-йоги, блок ЗРВ тощо.
4. Процес виконання ДВ повинен постійно озвучуватися методистом, оскільки можливим є нерозуміння або відволікання від самої схеми вправи і, як наслідок, неправильне її виконання. Увагу слід постійно акцентувати саме на диханні носом.
5. Для повноцінного відновлення носового дихання, що може зайняти не 1 і не 2 тижні, зорієнту-
вати дітей та їхніх батьків на продовження виконання ДВ хатха-йоги і після виписки з лікарні.
6. Під час виконання вправ тайцзи-цюань особливу увагу на диханні зосереджувати не варто, оскільки більш важливими на початковому етапі занять за цією системою є уявлення про рух ци та відчуття, які він викликає. Однак перед початком виконання цих вправ слід застосувати ДВ з діафрагмальним диханням, що сприяє заспокоєнню організму і налаштуванню його на спокійне виконання наступних вправ.
7. Більш ефективному виконанню вправ тайцзицюань та більш ймовірному виникненню відчут -тя ци у долонях є розслабленість усього організму, зокрема м’язів плечового поясу і верхніх кінцівок. Тому поряд із діафрагмальним диханням можна застосувати 2-3 вправи на розслаблення для цих груп м’язів безпосередньо перед вправами тайцзи-цюань, пояснюючи дітям їх завдання (щось на зразок: «А зараз ми будемо розслаблювати наші ручки»).
8. Дихання при виконанні цієї категорії вправ має бути спокійним і неглибоким. Коліна злегка зігнуті, спина пряма.
9. При виконанні цих вправ увага дітей має бути спрямована на відчуття у долонях, які виникають - тепло, покалування, вібрація або ін. Образне пояснення цих вправ, постійне коментування їх методистом («набираємо енергію руками, втягуємо у себе добро» або «викидаємо із свого організму хворобу, все недобре», «відчуваємо приємне тепло у руках») сприяє розумінню вправи і реалізації принципу свідомого виконання, а не просто механічному здійсненню рухів.
10. Для підвищення мотиваційного аспекту при застосуванні вправ тайцзи-цюань у педіатричній практиці слід адаптувати методику з точки зору адекватної фразеології та образності дій відповідно до віку дітей.
11. Під час застосування спеціальних масажних прийомів, спрямованих на вплив на ТТ, не допускати значної болючості, що може викликати у дитини відчуття значного дискомфорту, страху і, як наслідок, небажання відвідувати процедури масажу, створення атмосфери недовіри до масажиста, фізичної та психічної напруженості. Це може знизити ефективність застосування масажу через створення негативного емоційного забарвлення. Тобто, використовуючи ці прийоми для дітей, масажист має бути дуже обережним і чутливим.
12. При виконанні цього масажу необхідно диференціювати два види болю: біль, який покращує функціональний стан організму, підвищуючи активність систем адаптації (реакції компенсації), та біль, який є сильним стресором і викликає неадекватні реакції (реакції декомпенсації) і, як наслідок , виснаження систем адаптації і погіршення стану Неодмінною умо-
вою має бути те, що біль, який можливо виникає у реабілітанта, повинен знаходитися у межах індивідуальної переносимості і не заважати йому розслабитися. Найбільший ефект відмічається, коли інтенсивність болю складає 50-75% від максимально можливої для даної людини. Після процедури масажу реабілітант не повинен відчувати болю.
13. Під час впливу на ТТ між виконанням масажних прийомів потрібно робити паузи для «відпочинку від болю», застосовувати прийоми погла-жування, потряхування тощо, які сприяють розслабленню.
14. Під час проведення лінійного масажу меридіану легенів дитина має перебувати у розслабленому стані. Тому при завершенні масажу передньої поверхні грудної клітини, який передує масажу меридіану легенів, не слід нехтувати проведенням достатньої кількості прийомів по-гладжуання та економити на них час.
Висновки.
1. Отже, у статті подані практичні рекомендації щодо проведення процедур ЛФК та масажу на основі традиційних засобів оздоровлення, що входять до складу комплексу ФР для дітей 56 років із загостренням РОБ.
2. Дані практичні рекомендації полегшують застосовування подібного комплексу у дитячій практиці, оскільки включені до його складу засоби вимагають чіткого дозування, порядку дій та розуміння їх як реабілітологом, так і реабілітантом.
У подальшому планується провести дослідження щодо профілактики рецидивів РОБ у дітей за допомогою програми ФР, яка базувалася б на зазначених засобах.
Література
1. Арєшина Ю.Б. Застосування традиційних засобів фізичної реабілітації при загостренні рецидивного обструктивного бронхіту у дітей /Матеріали ІХ відкритої науково-методичної конференції студентів факультету фізичного виховання, фізичної реабілітації та спортивної медицини. - К.: НУФВСУ, 2006. - С. 123-131.
2. Бюлер М, Шайдхауер Х. Лечение триггерных точек - теоретические аспекты и примеры из практики // ЛФК и массаж. - 2003. - №3. - С. 33-45.
3. Дудченко Л. Ш., Каладзе Н.Н. Иммунореабилитация детей, больных рецидивирующим бронхитом, на этапе санаторно-курортного лечения // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2004. - №1. - С. 6-12.
4. Костроміна В.П., Речкіна О.О., Усанова В.О. Сучасні підходи до лікування захворювань органів дихання у дітей (Метод. рек.) Академія медичних наук України. Міністерство охорони здоров’я України. Інститут фтизіатрії і пульмонології ім.. Ф.Г Яновського. - К.: Б. в., 2005. - 18 с.
5. Левит К.Э. Функция и дисфункция. Основные вопросы диагностики и лечения в мануальной медицине // Мануальная терапия. - 2005. - №1. - С. 53-58.
6. Лувсан Г. Очерки восточной рефлексотерапии. - М.: «Топи кал»; «Цитадель», 1995. - 232 с.
7. Маслов А.А. Танцующий феникс. Тайны внутренних школ ушу. - РнД.: «Феникс», 2003. - 384 с.
8. Рамачарака Й. Лечение дыханием: Наука о дыхании индийских йогов: Дыхание по восточным методам как средство физического, умственного, душевного и духовного развития.- М.: НТ-Центр, 1995. - 62 с.
9. Рамачарака Й. Хатха-йога: Философия физического благополучия. - М.: ФиС, 2002. - 17б с.
Надійшла до редакції 21.05.2007р.
ГОТОВНІСТЬ СТУДЕНТІВ МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ ДО ПРОФЕСІОНАЛЬНОЇ ПРАЦІ “ОХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ” У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА Арзютов Г.М., Болотов О.О. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Національний транспортній університет України
Анотація. Професійно-прикладна фізична підготовка (ППФП) фахівців різного профілю сприяє формуванню професійно важливих фізичних і психологічних якостей, а також прикладних рухових навичок, необхідних багатьом категоріям осіб, що працюють в екстремальних умовах професійної діяльності. У вузах системи МОН України у зв’язку з початком підготовки фахівців охоронних структур надання цих видів підготовки найбільше проявляється в її профілюючому характері проведення - спеціальній фізичній підготовці (СФП), що відображено в існуючих навчальних планах і робочих програмах. У процесі СФП успішно формується великий комплекс психофізичних, особистих якостей, що комплексно характеризуються як “готовність” фахівців охоронних структур у їх ефективній і безпечній професійній діяльності
Ключові слова: готовність, охоронна діяльність, спеціальна фізична підготовка, психологічна підготовка, професійно-прикладна фізична підготовка.
Аннотация. Арзютов Г.Н., Болотов О.О. Готовность студентов министерства образования и науки Украины к профессиональной работе “охранная деятельность” в процессе физической подготовки как педагогическая проблема. Профессионально-прикладная физическая подготовка (ППФП) специалистов разного профиля оказывает содействие формированию профессионально важных физических и психологических качеств, а также прикладных двигательных навыков, необходимых многим категориям лиц, работающих в экстремальных условиях профессиональной деятельности. В вузах системы МОН Украины всвязи с началом подготовки специалистов охранных структур предоставление этих видов подготовки больше всего проявляется в ее профилирующем характере проведения - специальной физической подготовке (СФП), что отображено в существующих учебных планах и рабочих программах. В процессе СФП успешно формируется большой комплекс психофизических, личных качеств, комплексно характеризуемых как “готовность” специалистов охранных структур в их эффективной и безопасной профессиональной деятельности
Ключевые слова: готовность, охранная деятельность, специальная физическая подготовка, психологическая подготовка, профессионально-прикладная физическая подготовка.
Annotation. Arzyutov G.N., Bolotov O.O. Readiness of students of the Ministry of Education and science of Ukraine for professional work “security activity” during physical preparation as a pedagogical problem. Professional - applied physical preparation of experts of a different structure assists formation of professionally important physical and psychological qualities, and also the applied impellent skills necessary for many categories of persons, working in extreme conditions of professional work. In high schools of system MON of Ukraine in connection with the begin-
