Пієлонефрит у ВІЛ-інфікованих хворих у стадії СНІДу Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

Гоженко А.1. та спвав. ПЮЛОНЕФРИТ У В1Л-1НФ1КОВАНИХХВОРИХ В СТАД11 СН1ДУ

УДК 616.97

Шелонефрит у В1Л-шфжованих хворих у стадil СН1Ду

Гоженко А.1., Горобець О.П., Гойдик В.С., Сервецкий С.К., Гуменюк Р.В.

Украгнський науково-досл1дний 1нстишут медицини транспорту МОЗ Украши Одеський обласний Центр по профыактищ i боротьби з1 СН1Дом

ПИЕЛОНЕФРИТ У ВИЧ-ИНФИЦИРОВАННЫХ БОЛЬНЫХ В СТАДИИ СПИДа Гоженко А.И., Горобец О.П., Гойдык В.С., Сервецкий С.К., Гуменюк Р.В.

Изучался мочевой синдром при пиелонефрите у ВИЧ-инфицированных больных в стадии СПИДа и выяснялись причины и следствия его развития. Проанализирован характер функциональных изменений почек у 81 больного пиелонефритом, находившихся на стационарном лечении Одесского областного центра по профилактике и борьбе со СПИДом. О наличии мочевого синдрома судили по появлению белка, эритроцитов, лейкоцитов и цилиндров в моче; учитывали так же концентрацию креатинина и мочевины в крови. При оценке функций почек установлено, что наличие мочевого синдрома является частым проявлением ВИЧ-инфекции. Основной клинической формой, при которой зарегистрированы проявления мочевого синдрома, является пиелонефрит: мочевой синдром выявили у 60 (74 %) больных пиелонефритом. Таким образом, у больных СПИДом одним из основных сопутствующих заболеваний является пиелонефрит, а мочевой синдром наблюдается практически у всех больных. Мочевой синдром регистрируется у части больных более трех месяцев, что свидетельствует о формировании хронической почечной болезни у больных СПИДом.

PYELONEPHRITIS AT HIV-INFECTED OF PATIENTS IN THE STAGE OF AIDS Gozhenko A.I., Gorobets O.P., Goydyk V.S., Servetsky S.K., Gumenyuk R.V.

The urinary syndrome under pyelonephritis at HIV-infect-ed patients being in the AIDS stage has been studied, and causes and effects of its development have been elucidated. The character of functional changes of kidneys at 81 patients with pyelonephritis being on stationary treatment in Odessa Regional Center on AIDS Prophylaxis and Prevention has been analysed. The presence of the urinary syndrome has been ascertained by the appearance of albumen, erythrocytes, leucocytes and cylinders in urine, taking into account similarly of the creatinine and urea concentration in blood too. Appreciating the kidneys functions, the presence of the urinary syndrome has been proved as the frequent manifestation of HIV-infection. The basic clinical form under which the manifestations of the urinary syndrome are registered is pyelonephritis: the urinary syndrome has been exposed at 60 (74 %) patients with pyelonephritis. Thus, the basic concomitant disease at AIDS patients is pyelonephritis, and the urinary syndrome is observed practically at all the patients. This syndrome has been registered at some patients during more than 3 months, that testifies the chronic kidney disease forming at AIDS patients.

В ступ. Еmдемiя В1Л-шфекци е одшею з найбшьш гострих проблем, що станов-лять загрозу здоров'ю населення та завдають значного економiчного збитку. За офщшним висновком експерпв ВОЗ, В1Л-шфекщя на початку 90-х роюв минулого сторiччя прийняла характер пандеми [7, 10]. У Роси в 2005 р. було документально зафшсовано 300 тис. випадюв В1Л-шфекци; при цьому реальну кшьюсть В1Л-шфшованих мiжнароднi експерти ощнюють у 0,8-1,5 млн. ошб. За даними Об'еднано! програми ООН i ВОЗ по ВШСНЩУ, в даний час бшьше 40 млн. ошб у свт страждають на цю шфекщю; щодня вщбуваеться зараження 14 тис. ошб.

По рiвню захворюваносп В1Л-шфекщею в 2006 р. Одеська обл. займала 23 рангове мюце серед 27 адмшютративних територш Украши, у 2007 р. в обласп було зареестровано 1470 нових випадюв В1Л-шфекци (61,3 на 100 тис. населення проти 34,4 в Укра!ш) [2, 7, 10].

Проведет втизняними iмунологами дослщження продемонстрували зниження показниюв iмунiтету у жителiв ряду репошв Украши; на цьому фош збшьшуеться кшь-юсть хворих з хрошчними запальними захво-рюваннями, зокрема сечостатево! системи. Хрошчш шфекцп сечостатево! системи е численною групою в структурi нефролопчних

захворювань 1 заимають друге-трете м1сце серед шфекцш оргатзму [3, 8].

Вщомо, що синдром набутого !мунодефщиту (СН1Д), етюлопчно пов'язаний з в1русом !муно-дефщиту людини (В1Л), е тяжким розладом !мунно! системи з неминучим летальним результатом. Розвиток ктшчно! картини у ход1 В1Л-шфекцп визначаеться глибоким виборчим виснаженням популяцп С^4+-кл1тин [1, 4-6]. Перебп В1Л-шфекцп на вс1х клшчних стад1ях - вщ безсимптомного в1русоносшства до клшчно розгорнено! стади СН1Ду - мае характер системно! патологи. У зв'язку з цим, можна вважати, що нирки можуть бути одним з оргатв-мшеней при СНЩ1.

Одним з основних ктшчних прояв1в патологи нирок е наявнють сечового синдрому; до його головних симптом1в вщносяться:

- проте!нур1я;

- цил1ндрур1я;

- лейкоцитур1я;

- еритроцитур1я.

Сечовий синдром е маркером як захворювань нирок, так { досить часто зустр1чаеться при патологи р1зних оргашв { систем: захворювання легетв, печшки, серцево-судинно! системи тощо. При цьому наявнють сечового синдрому !, особливо, проте!нурп розглядаеться, як результат, з одного боку, змш, що вщбуваються в систем! бшкового гомеостазу, а з шшого, як результат ди на нирки шфекцшного агента або токсичних речовин, як авто1мунне 1 шшого пошкодження захворювання. У зв'язку з цим, стушнь виразност сечового синдрому можна розглядати, як один ¿з критерив тяжкост розвитку основного захворювання. Разом з тим, функцюнальний стан нирок { сечовий синдром у хворих на СН1Д вивчений недостатньо.

У зв'язку з цим, мета роботи полягала у вивченш сечового синдрому при телонефрит у ВШ-шфшованих хворих у стади СН1Ду 1 з'ясувант причин { наслщюв його розвитку.

Матерiали i методи. Нами проанал1зовано характер функцюнальних змш нирок у 81 хворого на телонефрит, що знаходилися на стацюнарному л!кувант в Одеському обласному Центру по профшактищ 1 боротьб! з1 СН1Дом. Хвор! були розподшеш таким чином:

а) за статтю:

- чоловшв - 50 хворих, що склало 62 %

вщ загально! кшькосп;

- жшок - 31 (38 %);

б) за мюцем проживання:

- мюьких жител1в - 78 % ;

- сшьських - 22 %;

в) за вшом:

- у вод вщ 20 до 30 роюв було 17 (21 %)

хворих;

- вщ 30 до 40 рокв - 35 (43 %);

- в!д 40 до 50 рок!в - 28 (35 %);

- вщ 50 роюв { вище - один хворий (1 %).

При анал1з1 матер1алу враховували:

- ктшчний д1агноз;

- ктшчну стадда ВГЛ-шфекцл;

- патогенетичну стадда ВШ-шфекци;

- опортунютичт шфекци;

- супутш захворювання;

- дат ¿мунолопчних дослщжень;

- шструментальш й лабораторш методи об-стеження;

- дослщження функцюнального стану ни-рок;

- л1кування, ешкриз.

Ус хвор! отримували базову тератю та сим-птоматичне лшування залежно вщ супутньо! патологи. Застосовувалися препарати ВААРТ у схемах, передбачених протоколами МОЗ:

- комб1в1р;

- лам1вудин;

- ешв!р;

- в1росепт;

- сталувудин.

З 81 дослщжуваних хворих померло 31.

Про наявнють сечового синдрому судили по появ1 бшка, еритроципв, лейкоцитов { цил1ндр1в в сечц так само враховували концентращю кре-атиншу { сечовини в кров!.

Результати. У вс1х обстежених хворих д1агностовано ВГЛ-шфекщю у стади СН1Ду на шдстав! ктшки та ¿мунолопчного дослщження (Рис. 1).

При анал1з1 патогенетично! стади ВГЛ-шфек-ци за ступенем ¿мунолопчно! недостатносто, залежно вщ абсолютно! кшькосп CD4+-Т-лiмфо-ципв, хвор! розподшилися таким чином:

- у II стади було 5 хворих, що склало 6 % вщ загально! кшькосп;

- у III стади - 17 (21 %);

- у IV стади - 42 (52 %);

- у V стади - 17 (21 %) хворих.

Основною ктшчною формою, при якш ви-

являли сечовий синдром, е телонефрит. Д1агноз «телонефрит» встановлено ктшчно й тдтвер-джено лабораторними й шструментальними дослщженнями. При анал1з1 ще! групи хворих отримат таю дат (Рис. 1):

- проте!нур1я виявлена у 53 (65 %) хворих;

- лейкоцитур1я - у 32 (40 %) хворих; кшькють лейкоцитов була в межах 3-5-8 у пол! зору;

- еритроцити в сеч! були у 24 (30 %) хворих; !х кшькють коливалася у межах 2-3-5 у пол! зору;

- цил1ндрур1я виявлена у 42 (52 %) хворих;

- бактершур!я - у 65 (80 %) хворих.

Таким чином, у 17 (21 %) хворих телонефрит

не супроводжувався вс1ма симптомами сечово-

Дерматовенерология. Косметология. Сексопатология

1-2 (11)' 2008

Гоженко А.1. та спвав. ПЮЛОНЕФРИТ У В1Л-1НФ1КОВАНИХХВОРИХ В СТАДН СН1ДУ

протеlнурiя

леикоцитурiя

еритроцит^я

цилiндрурiя

Рисунок 1. Структура сечового синдрому при телонефритп у хворих 3i СН1Дом

го синдрому. Окр1м цього, кшьюсть хворих, що знаходилися на стацюнарному лшуванш:

- бшьше трьох мюящв складала 20 (25 %) хворих; серед них сечовий синдром виявлений у 19 (95 % хворих ще! групи);

- менше трьох мюящв - 61 хворий (75 %); серед них сечовий синдром виявлений у 41(67 % хворих ще! групи).

Разом з сечовим синдромом, у 18 (22 %) хворих було вщм1чено шдвищення р1вня креатиш-ну, при цьому вш знаходився в таких межах:

- 120-150 ммоль/л - у 5 хворих;

- 150-200 ммоль/л - у 5 хворих;

- 200-300 ммоль/л - у 4 хворих;

- 300-500 ммоль/л - у трьох хворих;

- бшьше 600 ммоль/л - у одного хворого.

У вс1х хворих ¡з збшьшенням концентрацп креатиншу в плазм1 кров1 наголошуеться наяв-нють сечового синдрому.

Бактер1йур1я була виявлена у 65 (80 %) хворих, при цьому вона мала таю показники:

- «+» - у 35 (43 %) хворих;

- «++» - у 18 (22 %);

- «+++» - у 12 (15 %) хворих.

У 16 (20 %) хворих бактершурн не було.

Залежно вщ ¡мунолопчно! недостатносп, сечовий синдром при шелонефрип був виявлений у таких патогенетичних стад1ях (Рис. 2):

- II стад1я - у трьох (5 %) хворих;

- III стад1я - у 13 (22 %);

- IV стад1я - у 29 (48 %);

- V стад1я - у 15 (25 %) хворих.

Бакгер1йур1я була виявлена:

- у 5 (8 %) хворих, що знаходилися в II стадп;

- у 15 (23 %) - у III стадо;

- у 30 (46 %) - у IV стадо;

- у 15 (23 %) - у V стадо.

Обговорення. Таким чином, результати

вивчення функщональних особливостей нирок у хворих на СН1Д дозволяють прийти до вис-новку про те, що сечовий синдром спостер> гаеться у бшьшосп хворих на СН1Д, причому, зпдно з клшчними i лабораторними даними,

Рисунок 2. Частота сечового синдрому при шелонефрип залежно ввд патогенетично! стадiï ВIЛ-iнфекцiï

у бшьшосто пащентов при СНIДi розвиваеть-ся пiелонефрит. Таким чином, патолопя нирок може розглядатися, як одне з основних усклад-нень СН1Ду, причому вона виявляеться часто вже на II стади iмунологiчно! недостатностi та, в цшому, збiльшуеться з !! ступенем. Безумов-но, що у бiльшостi хворих пошкодження нирок мае iнфекцiйний характер i пiелонефрит, що розвиваеться унаслщок пригноблення iмунiте-ту, е основною нозолопею. Тим часом, широ-ке й усшшне застосування антиретровiрусних препаратов значно продовжило життя хворих на СН1Д. Як наслiдок, гостра патолопя нирок у ще! категори хворих почала набувати хрошч-ного характеру. Дшсно, за нашими даними, з 81 хворого на стацюнарному л^ванш знаходи-лося бiльше трьох мюящв 19 хворих, серед них у 16 хворих впродовж усього перюду лшування рееструвався сечовий синдром.

Виходячи з сучасних уявлень про хрошза-цiю захворювань нирок, можна стверджувати, що у цих пащентов формуеться хронiчна нир-кова хвороба. Звичайно, у бiльшостi випадюв вона е наслiдком пiелонефриту, хоча не можна виключати й шший, нозологiчний генез. Цей висновок повнютю пiдтверджуеться тим, що у 18 пащентов вiдмiчено пiдвищення рiвня кре-

Л1ТЕРАТУРА

1. Бойчук С.В, Мустафин И.Г., МакароваМ.В, Дунаев П.Д, Александер Л. Механизмы репликации ВИЧ-1 в С04+-лимфоцитах: роль антигенпрезентирующих клеток // Иммунология. - 2007. - Т. 28, № 4. - С. 196-199.

2. Бочкова Л.В, Немцов А.В. Розвиток епщеми В1Л-шфекцп/СШДу в Одеськш областо // Инфекционный контроль. - 2007. - № 4. -С. 3-10.

3. Др1яньська B.C., Дрантк Г.Г., Степанова Н.М., Кал1шна Н.А, Сидоренко C.B, Петри-на О.П, Нгкгтгн О.Д. Стан iмунiтету у хворих на хрошчш шфекци сечово! системи // Укра!нський журнал нефрологи та дiалiзу.

- 2007. - Т. 14, № 2. - С. 13-17.

4. Запорожан В.М, Аряев М.Л. В1Л-шфекщя i СН1Д. - К.: Здоров'я, 2004.

5. Макашева Е.В, Морозова Е.В, Иванова Н.И.,

Аксенова В.Я, Богомолова Н.Н., Черных Е.Р. Результаты иммунологического контроля ВИЧ-положительных пациентов. Иммунологические маркеры, исследуемые для характеристики и прогноза течения ВИЧ-инфекции в Кемеровском областном центре по профилактике и борьбе со СПИДом и инфекционными заболеваниями // Иммунология.

- 2007. - Т. 28, № 3. - С. 132-133.

6. Меньшиков И.В., Бедулева Л.В. Идиотип-ан-тиидиотипические взаимодействия в патогенезе СПИДа // Иммунология. - 2006. - Т. 27, № 5. - С. 316-321.

атиншу в кров^ що свщчить про формування нирково! недостатносто. Хоча не можна виклю-чити i вненирковий чинник цього пщвищення, проте щлком обгрунтовано можна розглядати це пщвищення, як наслщок зниження клубоч-ково! фшьтраци, що узгоджусться з наявнютю сечового синдрому у цих хворих. Можна при-пустити, що висока вiрогiднiсть шфекцшно! патологи нирок у хворих на СН1Д закономiрно буде обумовлювати розвиток хрошчно! нирково! хвороби, особливо у зв'язку з усшхами в л> куваннi основного захворювання i продовжен-ням життя хворих.

Таким чином, своечасна дiагностика i л> кування нирково! патологи у хворих на СН1Д е необхщним елементом тактики !х ведення i профiлактики розвитку хрошчно! нирково! хвороби (результат !! розвитку - хрошчна ниркова недостатнють).

Висновок. У хворих на СН1Д одним з основних супутшх захворювань е пiелонефрит, а сечовий синдром спостериаеться практично в ушх хворих (74 %). Сечовий синдром рееструеться у частини хворих бшьше трьох мюящв, що свщчить про формування хрошчно! нирково! хвороби у хворих на СН1Д.

7. Онищенко Г.Г. Основные направления деятельности по противодействию эпидемии ВИЧ/СПИДа в Российской Федерации // Иммунология. - 2006. - Т. 27, № 6. - С. 356-361.

8. Павлюк С.О. Патогенетичне взаемовщношен-

ня вiрусноi i бактерiальноi шфекци нирок // Уролопя. - 2006. - Т. 8, №.1. - С. 35-39.

9. Смирнов А.В., Есаян А.М, Каюков И.Г. Хроническая болезнь почек: на пути к единству представлений //.Нефрология. - 2002. - Т. 6, № 4.

10. Соколова Ю.В, Сизякина Л.П. Особенности секреции цитокинов и их рецепции в динамике ВИЧ-инфекции // Иммунология. - 2007.

- Т. 28, № 6. - С. 324-327.

11. Черноусов А.Д, Петрова Т.В, Пичугина Л.В, Ильинская А.Н, Литвина М.М., Донец-кова А.Д, Пак В.Г., Апарин П.Г, Трубчани-нова Л.П, Ульянова Л.И. Индукция клеточной латентности ВИЧ комбинацией высокоэффективной антиретровирусной терапии и интерферонов у пациента с исходной с3-ста-дией ВИЧ-инфекции (клинический случай, шестилетнее наблюдение) // Иммунология.

- 2006. - Т. 27, № 5. - С. 266-269.

12. Черноусов А.Д., Петрова Т.В., Пичугина Л.В, Литвина М.М., Донецкова А.Д., Кофи-ади И.А, Ребриков Д.В, Апарин П.Г. Посттерапевтическая клеточная латентность ВИЧ у пациента с исходной развернутой картиной СПИДа // Иммунология. - 2007. - Т. 28, № 6.

- С. 327-331.

1-2 (11)' 2008