CC BY
21
ПЕРШИЙ ДЕКАН РАДЮТЕХШЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ
Володимир Васильевич ОНевський наро-дився 11 травня 1890 року в м. Крапивно Курсь-ко1 губерни в збщншш дворянськш родиш. Його батько був викладачем люово! школи, згодом професором Петербурзького люового iнституту, мати також вчителювала. Володимир рано при-лучився до техшки, яка i визначила його житте-вий шлях.
В 1904 р. В. Опевський вступив до Кшвсь-кого реального училища, але в 1906 р. був ви-ключений за участь у революцшних виступах. Училище В. Опевський закшчив екстерном i в 1907 р. вступив до Кшвського полггехшчного ш-ституту (КП1), де навчався до 1914 р. з дворiч-ною перервою (1911-1912) на вшськову службу, яку вiн пройшов, в юкро-вiй (радiотелеграфнiй) ротi, одержавши спещальшсть вiйськового радюте-леграфiста та звання прапорщика.
З початком першо! свггово1 вiйни В. Огiевський служив у ддачих вш-ськових радютелеграфних частинах, в 1916 р. став начальником головно! радюстанци Пiвденно-захiдного фронту, а шсля навчання в Качинськш авiашколi стае офiцером - "спещашстом по радiо в авiащi"; в грудш 1917р. вiн, як член полкового та дивiзiйного комiтетiв солдатських депута^в, делегат I Всеросшського зЧзду вiйськових радiотелеграфiстiв у Петроград^ а в сiчнi 1918 р. - голова Ради вшськового телеграфу РРФСР.
Самовщданий в працi, закоханий в радю В.В. Огiевський стае одним з засновниюв телеграфного електрозв'язку - вщповщае за будiвництво вш-ськово! радюстанци в Сокольниках тд Москвою в 1919 р., яка забезпечуе сталий зв'язок польового штабу Реввшськради республiки з фронтами. Пь сля закiнчення будiвництва працюе начальником ще! радiостанцiй та одно-часно, як заступник головного будiвельника, бере участь у будiвництвi першого вузла зв'язку в Москвг
В 1921 р. В.В. Опевський пере!жджае до Киева, де на агрономiчному факультет КП1 працюе професором його батько - один з засновниюв люо-во! дослщно1 справи, результатом дiяльностi якого е i парк Нащонального технiчного унiверситету Украши "КТО". У Киевi В.В. Огiевський викладае радютехшку в Кшвському вiйськовому училищi зв'язку та на електротех-нiчному факультет КП1.
Пiсля демобшзаци з армй в 1922 р. В.В. Опевський повшстю вщда-еться становленню радютехшчно1 спецiальностi, пiдготовцi iнженерних кадрiв для ново1 галузь На електротехнiчному факультет КП1 вiн викладае
ё
В^ник Нащонального техтчногоутверситету Украти "КП1" 11 Серiя - Радютехтка. Радюапаратобудування. - 2006. - № 33.
загальну радютехшку для електрикiв, згодом впроваджуе радiотехнiчну спецiалiзацiю для iнженерiв-електрикiв, яка невдовзi трансформуеться в спецiальнiсть "Радютехшка"; створюе першу в Укра'ш вузiвську радютех-нiчну лабораторiю та експериментально-виробничу майстерню, де розроб-лялися та виготовлялися складнi радiотехнiчнi прилади та системи.
Завдяки плщнш працi В.В. Опевського, в 1928 роцi закшчили КП1 пе-ршi два випускники-радисти, в 1930 рощ створена кафедра радютехшки (надаш перейменована на кафедру теоретичних основ радютехшки - ТОР), з 1931 року почався регулярний випуск iнженерiв-радистiв, а в 1932 рощ створено радютехтчний факультет Кшвського полггехшчного шституту. В.В. Опевський очолював кафедру ТОР бiльше 40 роюв, а радiотехнiчний факультет - бшьше 20 рокiв (1932-1934, 1941, 1944-1962).
В роки Велико! Вггчизняно!' вшни В.В. Огiевський працював професо-ром у Свердловському полггехшчному iнститутi та одночасно науковим сшвробггником одного з оборонних шдприемств Уралу, де розроблялась радютехшчна апаратура вiйськового призначення.
Професор Опевський В.В. школи не був викладачем-теоретиком. Шд його керiвництвом в 1924 рощ в Киевi збудовано першу в Укра'ш та третю в Радянському Союзi станцiю радюмовлення; в 1928-1930 рр. будуються потужш радюстанци в Киевi, Харковi, ОдеЫ, Днiпропетровську, Тираспо-лi; створюеться Кшвське товариство друзiв радiо, яке за власш кошти бу-дуе в Киевi радiомовну станцiю потужнiстю 1 кВт з 80-метровою антеною та видае журнал "Радю для вЫх"; за його консультативною пiдтримкою будуються радюстанци в Сталiнградi, Елiстi, Вшнищ, Донбасi. За шщати-вою та шд керiвництвом В.В. Огiевського в лаборатори радiотехнiки роз-роблено та в експериментально-виробничш майстернi налагоджено вироб-ництво високовольтних конденсаторiв для радюстанщй. Виготовленi на основi цих конденсаторiв фiльтри мали меншi розмiри та вартють вiдносно аналогiчних виробiв шмецько! фiрми "Лоренц". Це дозволило вже в 1931 рощ вщмовитись вщ iмпорту нiмецьких виробiв, що заощадило бiльше 700 тис. золотих карбованщв. Згодом на базi цього дослщного виробництва вирiс великий конденсаторний завод.
Дшсно титанiчну роботу Володимир Володимирович Опевський ви-конав для становлення РТФ КП1. В першi повоенш роки пiд керiвництвом та при безпосереднш участi декана факультету проф. Опевського В.В. були виконаш роботи по вiдбудовi примiщень, вщновленню учбово!' та нау-ково!' лабораторное' бази, книжних фондiв; вирiшено безлiч задач вiдносно змютово! частини та методики навчання, сформоваш новi навчальш на-прями та спецiальностi, що вщповщали стрiмкому розвитку радюелектро-шки, розробленi новi учбовi плани та програми дисциплш. Як результат ще! працi, на РТФ було сформовано науково-методичну базу необхщну для яюсного навчання радiоiнженерiв. Подальша учбова робота РТФ шд
12 В^ник Нацюнального техтчного утеерситету Украти "КП1"
Серiя - Радютехшка. Радюапаратобудуеання. - 2006. - № 33.
керiвництвом проф. Опевського В.В. пов'язана з постшним удосконален-ням навчальних плашв i програм, пiдвищенням якостi та ефективност занять, вирiшенням додаткових задач по забезпеченню промисловостi шже-нерними кадрами. Декiлька разiв формуються додатковi потоки прискоре-но! шдготовки iнженерiв на базi середньо! техшчно! освiти (форма, що ни-т набувае популярностi), вводяться новi учбовi дисциплiни, удосконалю-ються форми участ промислових пiдприемств в учбовiй роботь В 1960 р. на факультет (вперше в КП1) органiзовано студентське конструкторське бюро, студенти активно залучаються до науково! роботи кафедр.
Володимир Васильович Опевський користувався великою повагою i популярнiстю серед викладачiв та студенлв, як у зв'язку зi своею викла-дацькою i оргашзацшною роботою, так i завдяки особистим рисам характеру; був простим i доступним у спiлкуваннi, видшявся високим ступенем iнтелiгентностi. Це позначалося i в повазi до людей, i в службовому спш-куванш, i в особистiй скромностi. Особливою повагою у Володимира Ва-сильовича користувалися студенти, роботi з якими вш вiддавав не тiльки робочий, а й особистий час, аби довести рiвень !х знань до необхiдного, встановленого !м же рiвня: вигадував рiзнi форми самостшно! та шдивщу-ально! роботи, проводив консультаци в гуртожитку або у себе вдома, надавав студентам можливють ознайомитись з ушкальними книжками з його велико! приватно! бiблiотеки.
Багато обов'язюв професор Огiевський В.В. виконував на громадських засадах: був вщповщальним редактором журналу "Известия ВУЗов МВ и ССО СССР" в роздш "Радютехшка", членом президи координацiйно! Ради з радюелектрошки АН УРСР та експертно! комiсi! МВ та ССО УРСР, членом Укра!нського республжанського правлiння науково-технiчного това-риства радюелектрошки iм. О. С. Попова.
Серед учшв професора Огiевського В.В. 11 докторiв та 33 кандидата наук, багато лауреа^в державних премiй, керiвникiв тдприемств науково-дослiдних iнститутiв та конструкторських бюро радюелектронно! промис-ловостi. Вш заклав серед сво!х учнiв та колег принципи та традицп праце-любностi, принциповостi та поваги до людей.
В^ник Нащонального техтчногоутверситету Украти "КП1" 13 Серiя - Радютехшка. Радюапаратобудування. - 2006. - № 33.
