Кафедра теоретичних основ радіотехніки Текст научной статьи по специальности «Клиническая медицина»

ЮРЧЕНКО М. С., доц., зав. кафедрою теоретичних основ радк>технЬси

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ РАДЮТЕХН1КИ

В 1930 рощ на електротехшчному факультет! КШ спещал1защя з транспортного зв'язку та радютехшки перетворена в спещалынсть «Радютехшка» 1 офщшно утворюеться кафедра радютехшки. В 1940/41 навчальному рощ дя кафедра була роздшена на дв1 кафедри - «Теоретичш основн радютехшки» (ТОР) та «Приймально-передавалью пристро!».

Протягом 44 роыв з дня заснування кафедру радютехшки, а гетм кафедру ТОР очолював професор Володимир Васильович Опевський - засновник радютехшчжн спешальносп в КШ, який в 1941-1962 рр. також був деканом радютехшчного факультету.

В 1973-1989 рр. кафедрою керував проф. Трохименко Я. К. В 19891992 рр. зав!дувачем кафедри працював проректор КП1 проф. 1льченко М. Ю. 3 1992 р. кафедру ТОР очолюе доц. Юрченко М. С.

3 самого початку заснування спешал1зацп радютехшки студенти та ви-пускники безпосередньо брали з'часть в обладнанш радюлабораторп, ство-ренш нових ви\прювальних приладав, будовницт станщй радюмовлення на Укрш'ш.

Невеличка майстерня, що була спочатку в склад! радюлабораторп, а по-ттм вхдокремилась в загалъношсттутську майстерню, стала базою для заснування заводу КЗЕТА (м. Кшв, зараз «Радюприлад»).

Двое перших шженер1в-радиспв заынчили шетитут в 1928 рощ, а з 1931 року розпочався регулярний випуск фах1вщв-радиспв. Багато з них стали ттм визначними вченими, викладачами, будавничими радюпромисловосп.

Серед випускниив тих роыв: Шапаренко М. К. - перший випускник -радист на Укрш'ш; лауреата Державно!' премн СРСР: Жук I. П., Висоць-кийБ. Ф. та ШкудМ. А., професори РозенбергЛ. Д., БабатГ. Т., Тетельба-ум С. I., Воллернер Н. П.

До 1938 року кафедра готувала фах1вщв-раднспв для будавництва, об-ладнання та експлуатацп станщй радюмовлення, а з 1938 року почала подготовку ¡нженерт для радюпромисловосп та науково-дослщшх установ радютехшчного проф1лю За дорученням Всесоюзного комкету в справах вищо1 гаколи (ВКВШ) на кафедр! тд кер1вництвом проф. Опевського В. В. було складено програми спещальних дисциплш, яи ттм, теля схвалення 1'х Всесоюзною методичною конференщею, були прийшгп як типов1. Проф.

© Юрченко М. С.

15

Опевський В. В. до 1973 р. був головою методично! комка по спещальносп «Радютехшка» М1нвузу УРСР.

В 1940 рощ кафедра розпочала пщготовку фах1вщв вищо! квал1ф1каци через асшрашуру. Першими астрантами кафедри були Аверш Т. Ф. та Бо-ва М. Т.

ГНсля вшни на кафедр1 шд кер1вництвом проф. В. В. Опевського велися науков1 дослщження, зокрема, з впровадження струм1в високо! частота з метою осушения оргашчних матер1ал1в.

В 1956 рощ на кафедр1 ТОР почали також виконувати науков! досль джеиня зпдно з господарчими договорами. Науковими кергвниками перших госпдогов1рних тем стали доценти Гудзенко Ю. П., Гойжевський В. О. та Бокринська О. Я. В 1970 рощ шд науковим кер1вницгвом доц. Бокринсь-ко10. Я. була створена проблемна науково-дослвдна лаборатор1я радютехш-чних eлeмeнтiв та пристроУв, яка виконувала дослщження i розробки 13 за-стосуванням принцитв функщонально! електрошки. В 1976 рощ на кафедр1 була створена галузева науково-дослщна лабораторк НВЧ твердотсльно! електрошки та радювим1рювально1 техшки, завщувачем яко! став кт.н. 1ль-ченко М. Ю.

3 1973 року на кафедр1 щц кер1вництвом проф. Трохименка Я. К. вико-нуються дослцркення з автоматизащ! схемотехшчного проектування радю-техшчних ил. 3 1973 по 1979 рр. кафедра була базового оргашзащею Асощ-ащ1 1нженерних ЕОМ, шпдно сшвпрацювала в цих питаниях з 1нститутом юбернетики АН УРСР. 3 1979 р. значна увага придшяеться автоматизащ! схемотехшчного проектування за допомогою персональних обчислювальних засоб1в. Сшвробтшками кафедри видано з 1979 по 1989 р. по цш гематищ 12 монографш та учбових поабниюв.

Проф. Опевський В. В. з 1959 по 1970 р. був головним редактором журналу «Известия вузов СССР. Радиотехника», проф. Я. К. Трохименко з 1958 р. був заступником, а з 1970 р. - головним редактором цього журналу (тепер «Известия вузов. Радиоэлектроника»).

Серед спорцшених кафедр Украши та шших краш кафедра ТОР вдаша насамперед усгахами в постановщ теори радютехшчних ил та застосування персональних обчислювальних засоб1в в анал1з1 та ¡нженерному проектуван-ш радютехшчних ил, пристро!в та антенно! техшки.

В 80-х роках колектив кафедри складаеться з понад 200 сшвробтшыв, в тому числ1 25 викладач1в, бшыие 20 асшранпв та 40 кандидат!в техшчних наук.

В 90-х роках кафедра ТОР зберегла не тшьки традищйно високий ревень учбово-методично! та науково-дослщно! робота, але й нлыисний склад.

В 1997/1998 учбовому рощ на кафедр1 працюють 27 викладач1в, 12 сшв-роб1тниюв умбових лабораторш, 17 асшранпв, 1 докторант та понад 80 сшв-робтшшв науково-досадних лабораторш, в яких мають можливгсть займа-тись науковою роботою понад 30 студенпв старших курав та мапсгранпв.

На кафедр1 шцдно працюють й ветерани, учасники ВВВ: Трохимен-ко Я. К., Бокринська О. Я., Гойжевський В. О., Гудзенко Ю. П, Кисляковсь-кий А. В., Безверхий Б. В., Чернявський С. К. та шип.

За великий внесок в розробку 1 впровадження нових радювгоирюваль-них приладав в 1982 рощ Державно! преми удостоеш проф. Бокринська О. Я, проф. Трохименко Я. К., доц. Кисляковський А. В., к.т.н. Куданов е. В., к.т.н. Кущ С. М., к.т.н. Шеламов Г. М., 1лясов В. П., Цимбал В. I. Проф. 1льчен-ко М. Ю. в 1983 рощ став лауреатом Державно! преми УРСР, а в 1989 рощ -лауреатом Державно! преми СРСР в галугп науки 1 техшки. За заслуги в гад-готовщ ¡нженерних кащпв 1 науков1 розробки урядових нагород удостоен!: засновник кафедри проф. Опевський В. В., проф. Трохименко Я. К., проф. Бокринська О. Я., проф 1льченко М. Ю., доц. Гудзенко Ю. П.

На кафедр! в 1993-1998 рр. розроблено, особливо в галуз1 антен, при-стро!в НВЧ, медично! радаоелектрошки, ряд пристро!в та приладав, частина яких передана в сершне виробницгво:

- телев1з1йна логопер1одична антена (патент Укра!ни № 1, автори Дубровка Ф. Ф., Глушенко В. М., Купр1Й О. М);

- ряд медичних раддоелектронних приладав типу «Полггон» (лаборатор1я медично! апаратури та пристро!в НВЧ, науковий кер1вник доц. Сидо-рукЮ. К.);

- пристро! компенсащ! власних шум1в лшшних 4-полюсниыв (патент Укра!ни, автор доц. Макаренко О. С.);

- нов1 фазозсувач1 та фрагменти ФАР мшметрового даапазону хвиль (автори: к.т.н. Мартинюк О. €., доц. Сидорук Ю. К.);

- малошумш шдсилювач1 та перетворювач1 частота мшметрового даапазону хвиль (автори: доц. Сидорук Ю. К., к.т.н. Скачко В. I., к.т.н. Мартинюк О. С. та ш.);

- нов1 широкосмугов1 поляризацшно-швариангш випром1нювач1 та пристро! для антен р1зного призначення (автори: Дубровка Ф. Ф., к.т.н. Степа-ненко П. Я., к.т.н. Петрушевськнй Ю. В. та ш.);

- нов1 невзаемш пристро! метрового та декаметрового даапазону хвиль (автори: доц. Вунтесмер1 Вол. С. та ¡ншО;

- розроблеш медичш д1агностичш пристро! та системи на основ1 визна-чення параметр1в комплексного електричного импедансу бюоб'екпв та фото-плетизмограм (наукова лаборатор[я шд кер1вницгвом к.т.н. Шарпана О. Б.);

- генератори та синтезатори частота (лаборатора НДЦ «Сол1тон» гад кер1вницгвом проф. Бокринсыим О. Я., к.т.н. Куданова е. В., к.т.н. Балшсько-го М. Г., к-т.н. Гололобова В. П., Максютша В. Г. та ш.).

За високу яисть та досягнення параметр! в свггового р1вня парабол1чних дводзеркальних антен Млжнародне жюр! присудило КБ «Промшь» (м. Тер-ношль) та антеннш лаборатори каф. ТОР Свропейську арку «Золото! 31рки Першосп» (квиень 1995 р., м. Мадрид). Професшш дводзеркальш ангени розроблеш, оптимозоваш вченими кафедр и ТОР та КБ «Промшь», виготов-леш на завода «Сатурн» (м. Терношль) експортуються в Росно, 1ташю, Гер-маюю та шпн краши.

Результативна науково-дослщна робота на кафедр! стала базою для професшноГ подготовки спещалюпв вищо! квал]ф1кацп через мапстратуру та астрантуру (на кафедр! в осганш п ять роыв навчались щор^чно 61ля 20 асшранпв вах видав та роыв навчання), та для захисту в щ роки 1 докторсь-ко1 та 9 кандидатських дисертацш.

Надшшла до редколеги 10.04.98.