CC BY
21
розвитку науки та культури. Його i м я заслуговуе на повагу як серед псдагопв так i серед niKapÍB. Багато в чому педагопчш погляди М. Пирогова е актуальними в наш час. Гешальшсть його як л i каря для багатьох була вз1рцем. Звичайно, важко висвтшти багатогранну д1яльшсть тако! велико! oco6hctoctí в одшй розвщщ. У проведеному дослщженш не вичерпано bcíx аспекпв дано! теми. Подалыпого анал1зу потребують питания розвитку медично! науки в XIX ст. взагалк та о крем i питания системи ocbíth, яким прщцляв увагу вчений.
Л1ТЕРАТУРА
1. Верхратський С.А. Icropia медицины. - 3-е вид. переробл. i доп. - К.: Вища школа, 1983. - 384 с.
2. Голобородько В.М. Громадсько-просвггницька д1яльшсть M.I. Пирогова в УкраУт/ссрпснь 1856-kbít.1866pp./Авт.дис...к. ют.наук. Кшв. ушв-т ím. Шевченка. - Кш'в, 1996. - 23 с.
3. Горчакова О. А. Гумашстична спрямовашсть педагопчних по гл яд i в М. I. Пирогова. Авт.дис к.п.н. 13.00.01 ХДПУ im.r.Сковороди. - X., 2000. - 20 с.
4. Геселевич A.M. Летопись жизни Н.И.Пирогова. - М.: Медицина, 1976. - 100 с.
5. Свтух М., Потапенко К. Jlncap дупл i тша суспшьства // Рвдна школа. - 2001. - №7. - С.75-77.
6. Кланца П.А. Вопросы организации здравоохран. и высшего мед. образования в наследии Н.И.Пирогова. Авт. дисс...канд.мед.наук. Винницкий мед.инст-т им.Н.И. Пирогова. Винница, 1967.-20 с.
7. Могилевский Б.Л. Н.И.Пирогов. - М.: Медгиз, 1961. - 111 с.
8. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочинения /Сост. А.Н. Алексюк, Г.Г.Савенок. - М.: Педагогика, 1985. - 496 с.
9. Пирогов Н.И. Собрание сочинений в восьми томах.-т.Ш. - Москва - Ленинград: Гос. издат. мед. лит., 1959.-536 с.
10. Пирогов Н.И. Собрание сочинений в восьми томах. - t.V. - М.: Гос. издат. мед. лит., 1961. - 640 с.
11. Пирогов Н.И. Собрание сочинений в восьми томах. - т.VI. - М.: Гос. издат. мед. лит., 1961. - 468 с.
12. Пирогов Н.И.Собрание сочинений в восьми том. - т. VII. - М.: Гос. издат. мед. лит., 1960. - 644 с.
13. Пирогов Н.И. Собрание сочинений в восьми томах. - т.VIII. - М.: Гос. издат. мед. лит., 1962. - 436 с.
14. Порудоминский В. Пирогов. - М.: Молодая гвард1я, 1965. - 304 с.
15. Психолопчний словник. /За ред.член-кор..АПН СРСР В.ГВойтка. - К: Вища школа, 1982. - 216 с.
16. Собчук Г. Кланца П. Музей - усадьба Н.И.Пирогова. - Одесса: Маяк, 1980. - 72 с.
17.17.Ушинський К. Д. Вибраш педагопчш твори: В 2-х т. - т. 1. - К.: Рад. школа, 1983. - 488 с.
1нна СТРАЖН1КОВА
ПЕДАГОПЧШ 1ДЕ1 1ВАННИ ПЕТР1В ПРО ВИХОВН1 МОЖЛИВОСТ1 ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
Як вщомо, одним з найпоширешших напрямклв юторико-педагопчних дослщжень е педагопчна персонал1я. Сьогодш, як пише О. Сухомлинська, "штерес до педагопчних персоналш зростае, i значна частина творчих бюграфш у перше стае об'ектом науково! рефлексп" [9,36]. Зокрема, це стосуеться творчого доробку захщноукрашсысих педагопв.
1снуе значна kí ль клеть юторико-педагопчних праць (Б.Гречин, Т. Завгородня, Ю. Кал1чак, О. Касьюв, В. Ковальчук, М. Кляп, Р. Михайлишин, Н. Пастушенко, Б. Ступарик, I. Чсрвшська та íh.), якл присвячеш розкриттю педагопчних погляд1в, освиньо! д1яльност1 захщноукрашських педагопв. У них з'ясовано значения галицьких оевтгн (М. Базник, В. Безушко, В. Бень, I. Вели-горський, М. Галущинський, Ю. Дзерович, А. Крушельницький, Я. Кузьм1в, Я. Кущй, I. Лобай, Я. Мацюк, О. Партицький, I. Ющишин, Я.Ярема, В. Яр mí в та íh.) у становленш й розвитку украшського шклльництва. i'x внесок у розвиток Tcopira i практику навчання та виховання у Галичин1. Разом з тим, згадуючи сьогодш тих, хто своею д1яльшстю сприяв розвитку Teopii i практики навчання в Галичиш, н1як не можна обминути творчий доробок галицького педагога 1ванни Петр1в.
Серед в1тчизняних дослщниюв, якл щкавилися життям i працею 1ванни Петр1в, сл1д назвати Т. Завгородню, О. Мурську (племшниця 1ванни Петр1в - I.C.) та О. Карп'юк [1]. Дсякл дан1 про галицьку вчительку знаходимо у публЬсащях, що були надруковаш в газетах Бельгп i Канади [10].
1ванна (Христина) Петр1в народилася 20 елчня 1892 р. у Львов1 в родиш Мурських. ГБсля заклнчення учительсько! ceMÍHapii вона з 1918 по 1944 pÍK вчителювала в народних школах
Львова, де викладала украшсысу i польську мови, часто виступала на сторшках галицьких педагопчних i дитячих видань. Нерщко вона друкувала сво! пращ у сшвавторств1 3Í сво!м чоловп<ом - вщомим галицысим педагогом, управителем народно! школи ím. Марюяна Шашкевича у Львов1 - Денисом Петровим.
У 1944 р. 1ванна разом 3Í cím ею eMÍrpye спочатку до Hímchhhhh. де помирае вщ не в ил i ко в но! хвороби и чоловп< - Денис Петр1в, а пот1м до Бельгн. У 1954 p. I. Петр1в прибула до Канади, де й прожила останш роки свого життя .
Метою cmammi е обгрунтування педагопчних ¡дсй щодо реашзацн виховно! функцн навчання 1ванни Петр i в на р1зних етапах II життя та ocbíthi>oí д1яльностг
Враховуючи об'ективн1 i суб'ективш фактори, що вплинули на ocbíthio д1яльшсть 1ванни llcTpÍB. формування II педагопчних попшадв i цЫсно! концепцн можна умовно роздшити на три перюди: галицысий, бсльпйський i канадський (шд час cviirpauií).
У перший перюд свое! педагопчно! д1яльносп в Галичиш, коли учш були в украшомовному середовшщ, I. Петр i в в основному придпяла увагу вдосконаленню методики викладання р1зних предмет!в у початковш школг Упм, у мгжвоенний перюд I. Пстр1в наполягала на особливому значенш виховного аспекту д1яльност1 вчитсл1в. Вона шдкреслювала: "Школа мае научити д1твору дивитися на cbít, в1дчувати його i розу\пти. Учитель мусить зважати на це, що наука подавана в школ i мае tícho лучитися життем, д1твора мусить в1дчувати. що це, чого вона вчиться, буде 1й в життю noTpioHC. Ученик направду скористав 3Í школи, коли набув меткосп ума i в кожд1м випадку дае co6i раду, а ще краще, знае, чому так, а не шакше мусить поступити" [2, 13].
Принципове значения у здшененш виховуючого навчання I. Петр i в надавала такому важливому методу навчання, як д1алогу. Так, наприклад, стаття "Д1ти говорять" в1дображае основну властив1сть И методично! системи. Зазвичай методисти ошкувалися тим, щоб п1дказати вчителю, що i як bíh повинен розповщати на урощ. 1ванна Петр i в була впевнена, що не менш важливим е шший аспект - що i як говорять д1ти. Учителька була палким прихильником думки, що учень мае бути р1вноправним учасником навчально-виховного процесу. Як бачимо, ще! педагопки сшвроб1тництва вже набували поширення в Teopii i практищ галицьких педагог!в м1жвоенно! доби. Саме тому 1ванна Петр1в у сво!й педагог1чн1й практищ так широко використовувала д1алог не т1льки на урощ, але й у позаурочний час. За и переконанням у школ1 в npoueci педагог!чно доц1льного кер1вництва в учшв формуеться самост1йшсть творчо! д1яльност1. Якщо ж дитина "не вщважиться школи на самост1йну працю", то це, попереджала I. Петр1в, "залишаеться на ц1ле життя" [3, 12].
Саме актившеть учня розвивае в нього самост1йшсть думки, яка (зпдно з Джоном Дю!, ще! якого добре знала i пропагувала 1ванна Петр1в) е для дитини iнструментом для розв'язання щоденних проблем i досягнення поставлено! мети в ni лому. "Потреба думати для творения е сильшша, - стверджуе вона, - як думання для самого думання" [3, 12].
Eviirpanin I. Петр i в ознаменовала новий етап !! педагопчних пошуклв. тепер вже у галуз1 виховання укра!нсысих д1тей на eviirpanii.
У 1949 р. в Белы!! вийшла и книжка "За душу дитини", яка, на нашу думку, могла б мати бшып точну i бшып конкретну назву, а саме: "За душу украшсько! дитини".
Проанатзувавши положения, яи вщетоюе автор зазначено! пращ, можна переконатися, що за обсягом невелике достижения було дуже корисним для батьклв. що ем1грували в pÍ3HÍ кра!ни. Як шдкреслюе Т.Завгородня, пояснюеться це тим, що в багатьох елм ях батьки "не давали" д1тям шякого нацюнального виховання, а публ1чна школа здшенювала чужонац1ональне виховання. Сталося так, що дитина опинилася в чужлм оточенш. Тому, наполягала 1ванна Петр i в. перш за все, необхщно було виховувати шдростаюче покол1ння у патр1отичному ,nyci, використовуючи 6aratí надбання украшсько! icTopii, власно! культури i, чи не найголовшше, рщно! мови.
Канадський перюд життя 1ванни Петр1в характеризуеться активним поверненням до розробки проблем дидактики та методики викладання в початковш школь Про це евщчить хоча б назва одше! з и праць: "Актив1зац1я учня" (1956, передрук 1992). Саме в шй 1ванна Петр1в аргументовано наполягала на одному з основних постулат! в и педагопчно! концепщ!, який випливав з глибокого переконання, що процес навчання е двостороннш, що i учень в ньому е не просто об'ектом, але й суб'ектом д1яльностг Отже, дуже важливо вал я ко
створювати можливост1 для актиегзацЛ' учшв: "Рщна Школа, - писала вона, - мусить прямувати до актив1зацп учшв. мусить призвича!ти 1х самостшно працювати над собою", бо вщ "цього залежатиме, чи молодь теля закшчення навчання в Рщнш Школ1 буде дал1 працювати над здобуттям ширшого й основного знания про Укра1ну та украшсью справи, чи попаде в поворотну пописьменшсть" [2, 35].
Прикладом тако! роботи учителя й учня е запропонована I. Петр1в методика навчання читання в народшй школ1, де наголос робиться на необхщносп самостшного тихого читання, яке "привчае д1тей працювати над лектурою \ студдавати". За II переконанням, слщ привчати учшв "до розумного читання лектури, дитячих чи юнацьких журнал!в. до самостшного студ1ювання ¡сторЛ. гсографп \ т.п.", що давало можливють молод1 самостшно здобувати знания з дшянки украшознавства [9, 5 -6].
У тюному зв'язку з таким розумшням сутносп навчально-виховного процесу 1ванна Петр1в постшно вщетоювала гасло: "Навчання й виховання" це паралельш процеси!
Ц1 переконання, що були притаманш I. Петр1в ще у 20-30-т1 роки XX ст., стали ще бшып виразними в и виступах час ¡в емшрацп. Так, у 1957 р. вона, вживаючи красномовний термш "виховне навчання", наполягала, що "..новппя школа мусить визнати виховання понад знания. Вона не мае наповняти голови д1тей вщомостями й подавати 1м репертуар факпв, ел ¡в { формулою. Вона мае сформувати людину, приготовляти характери до майбутнього життя". Це означало, зокрема, за словами 1ванни Петр1в, необхщшеть навчити дитину "розу\пти \ практикувати чесноти й права громадянина держави \ члена нацюнально!, в нашому випадку украшсько! епшьноти. Навчити дитину правильно думати, безпосередньо обсервувати, виробити у дитини змилування до самостшного доходження, призвича!ти дитину вщповщно пор1внувати, класифшувати знания й лучити одш з одними" [5, 11].
Виховання повинно здшснюватися не тшьки в позаурочний час (як це шод1 практикувалося, та й практикуеться доел), а в самому навчальному процес1. Як зауважуе 1.Петр1в, "в процес1 навчання виховуемо учня, виробляемо в ньому настирлив1сть в роботг Призвичаемо його доводити дшо до клнця - добиватися мети. Привчаемо до докладносп, до рацюнального розпод1лу часу \ т. п." [5, 11]. Кожний навчальний предмет, на и думку, створюе умови, вносить щось специф1чне у виховний процес.
Так, наприклад, для патрютичного виховання учшв 1ванна Петр ¡в пропонувала об'еднувати предмета украшознавчого циклу: украшська мова, ¡стор1я та географ1я Украши, украшська л1тература тощо [4, 7-8].
Пост1йна увага до проблем виховання вщдзеркалювалася, зокрема, у з\пст1 "Виховно! порадш для батьклв". яка друкувалася на сторшках газета "В1льне Слово" (Канада). Це було важливою частиною не просто педагопчного. але й сусп1льно-осв1тнього доробку 1ванни Петр1в. Опинившись на чужиш, багато украшських родин в1дчували нагальну потребу в порадах, у консультащях з рпних питань, \ насамперед виховного спрямування. I авторитетне слово 1ванни Петр ¡в приносило багато користг
Педагопчна концепц1я I. Петр ¡в на с\пграцп була викладена в п реферат! на Виховн1й Педагог1чн1й конференцп Об'еднання Украшських Педагопв (ОУП) у Торонто у серпш 1957 р., у виступах, яи були надрукован1 у педагог1чних часописах Канади п1д дуже схожими назвами: "Навчання й виховання - це паралельш процеси" (1957) \ "Навчання й виховання це паралельш процеси нов1тньо1 школи" (1990). У них розкрип основш теоретичш положения щодо оргашзацп виховного навчання в школах. За и твердженням, метою тогочасного виховання було "виховати повновартюну людину. Вона повинна в1дзначатися тривким добрим характером, сильною волею, людиною, яка кермувала б у жита засадами моралк у нашому випадку засадами християнсько! морал1. Людиною релшйною, св1домою свое! нащонально! приналежност1, добрим громадянином держави. Людиною меткою, зарадною, людиною ¿шщятиви й чину. Людину з виразними прикметами свое! особовосте" [5, 11].
Тому "найважшше завдання вчителя навчити д1тей не тшьки деклямувати про любов до Батыавщини, про в1ршсть свош церкви, про любов до ближнього, але навчити !х те все в щоденному жита виконувати, доказувати дшом" [5, 11-12]. I щоб розв'язати основне завдання ново! школи - врахування "природи дитини" необхщно було, поряд з шшими умовами, постшним вивченням р1вня розвитку дитини, "и духовного й ф1зичного стану", "виробляти в
дитиш релшйне життя, штелектуальну культуру, т. зн. критичний змисл, належне зрозумшня морально! свободи". Отже, головними умовами ефективно! побудови навчально-виховного процесу 1ванна Петр1в вважала врахування конкретних умов 1 обставин, у яких здшснюеться навчання; реал1защю шдивщуального шдходу до учшв залежно вщ в1ку, р1вня !х шдготовленосп; прояв творчосп вчителя у вибор1 матер ¡ал у. метод ¡в [ форм взаемодп з учнями, а також урахування особистосп самого вчителя.
Педагог пропагувала громадянське виховання д1тей ем1гранпв, повагу до держави, збереження украшського менташтету. Щдтримуючи д1яльшсний пщхщ у вихованш особистост1 учшв, щкавим е твердження автора про особливосп процесу морального виховання, у якому повинш поеднуватися поглиблення морально-етичних знань учшв з включениям !х у вщповщш способи поведшки. Тшьки таким чином, за и переконанням, можливо сформувати моральш риси людини, яю е основою формування особистостг
У доповщ1 на II Педагопчнш конференцн ОУП в Торонто 1.Петр1в неодноразово поверталася до думки, що важливим шляхом паралельного розв'язання проблем навчання 1 виховання е "конкретне й зосереджене на самому життГ навчання, яка вщкидае вербальне, виключно теоретичне, навчання 1 досягае формування в дитини "тяги до самостшно! працк до самостшних висновюв, що е запорукою дальшо! самоосв1ти учня" [6, 26]. У доповщ1 вона не тшьки висловила свою позищю, але й визначила завдання, яи, на !! думку, необхщно розв'язати педагогам: навчити дитину самостшно користуватися навчальною л1тературою та шшими джерелами шформацн, щоб вона полюбила книжку; формувати в учшв загальнонавчальш умшня 1 навички; домогтися, щоб першоосновою патрютичного нащонального виховання стала родина.
Не оминула 1.Петр1в 1 проблему особливостей виховання на ем1грацп д1тей р1зних в1кових категор1й. За и словами, ще у дошкшьному в1щ д1тям треба говорити про те, що вони украшщ. Це "перейде кр1зь !хню п1дсв1дом1сть. закоршиться в !хн1х мозкових кл1тинах 1 почуваннях" [8, 8]. Проте, щоб д1ти могли справд1 любити Украшу, остання мусить бути для них чимось дшеним, а не казковим, представленим в кольорових фарбах. 1нформащя про Укра!ну повинна бути щкавою, але правдивою. Одночасно 1ванна Петр1в наполягала, щоби зм1ст матер ¡алу не був перенасиченим "звеличенням смерт1 за батьклвщину . "Сам1 жертви й могили, - писала I. Петр1в, - без позитивних вислщив не збудять в учнях захоплення. Учням треба показати напп здобутки, нашу вщпоршеть 1 життездатшеть" [6, 27]. Таю попередження доевщчено! вчительки заслуговують на серйозну увагу, вони не втратили свое! актуальносп [ в наш час.
Особлив1стю багатьох статей галицького педагога був !х конкретний характер. Як правило, вона не захоплювалася теоретичними закликами. I все ж у сво!х багаточисленних виступах, книжках, статтях, реценз1ях 1ванна Петр1в не обминала загальш проблеми педагог! кп: оргашзащю навчально-виховного процесу, характеристику його основних компонент!в. принцишв оргашзащ! виховуючого навчання - врахування при вибор1 змюту матер1алу в1кових та психолог1чних особливостей дитини. За и твердженням, "матер¡ал навчання невщповщний для дитячого вп<у. не т1льки не виховуе, а навпаки, шкодить вихованню"; побудова вивчення укра!нознавчих дисципл1н "на основ! дитячих зац1кавлень, порив1в жпттед1яльност1: в1дштовхування у навчально-виховному пропса вщ найближчого оточення учшв, найближчо! д1йсност1 1 вщ того, що дитина знае; використання наочност1; включения д1тей у р1зномаштш види д1яльност1 тощо.
Враховуючи крапп надбання св1тово! педагопчно! думки, зокрема, пращ укра!нських д1яч1в осв1ти, вона виробила власш педагог1чш переконання, якими керувалась протягом всього свого життя.
Висновки. Псдагопчна концепц1я 1ванни Петр1в полягала в обгрунтуванш орган1чно! едносп пропсслв навчання й виховання у розвитку \ формуванш особистост1 дитини. Враховуючи об'ективш \ суб'ективш фактори можна видшити таю пер1оди становления педагопчно! концепцп галицько! вчительки:
Перший етап (1911-1944) - галицький перюд. Тодк працюючи в школ1, пост1йно друкуючись у р1зних галицьких педагопчних часописах, проводячи велику просв1тницьку д1яльшсть, 1ванна Петр1в в основному придпяла увагу методищ викладання у початков1й школ1, наполягаючи на особливому значенш виховного аспекту д1яльност1 вчителя.
Другий етап (1945-1954) - пер ¡од cviirpauii в Бельгй'. Посилення акценту на вихованш украшсько! дитини в чужемовному середовшщ. Особливютю цього перюду е л1тературна творчють I. Пстр1в. Враховуючи умови, в яких оиинилася галицька вчителька, вона важливим засобом виховання дитини вважала як поетичш, так i проза!чш л1тературш твори.
Трстш етап (1954-1971) - на cviirpauii в Канадг Працюючи редактором методичного вщщлу педагопчного журналу "Учительське Слово" (Канада), редактором сторшки Лi ги Укра!нських Католицьких жлнок в Канад1 ("Наша мета"), оргашзовуючи укра!нознавч1 курси, вакацшш (кашкулярш - I.C.) nieoceni для украшських д1тей, вона повертаеться до розробки проблем дидактики та методики викладання рпних предмет!в у початковш nnconi, вимагаючи посилити у навчально-виховному nponcci акцент на вихованш особистосп учня.
Л1ТЕРАТУРА
1. Завгородня Т. К. 1ванна Петр1в i ii внесок у розвиток дидактичных щей Галичини // Шлях оевгги. -2000. - № 3. - С. 48-51; Мурська О., Карп'юк О. 1ванна Петр1в - дзеркало дупл украшсько! жшки (Жшоцтво у аспект! актуальних релтйних, адеолопчних, сощальних, культурних i полггичних проблем) // Украшський жлночий рух: здобутки i проблеми. - Вип. 1. - Дрогобич: Коло, 2002. -С. 128-136.
2. Петр ¡в I. Активпашя учня // Життя i школа (Канада). - 1992. - №5. - С.35-37.
3. Петрова I. Дгги говорять: Наука мови й вимови // Методика й mid льна практика. Додаток до "Шлях виховання й навчання" (Льв1в). - 1936. -Ч. 1. - С.6-11; 4.2. - С. 23-31; Ч.З. - С.33-36; 4.4. -С. 41-50; 4.6. - С. 56-64.
4. neipiB I. Лекци зв'язаш одним осередком ¡нтсрссовання // Учительське Слово (Канада). - 1957. — 4.4-5. - С.7-8.
5. ricTpiß I. Навчання i виховання - це паралельш процеси // Учительське Слово (Канада). - 1957. -Ч. 10. - С. 11-12.
6. Петр ¡в I. Навчання й виховання це паралельш процеси новггньо! школи // Життя i школа (Канада). -1990. - №5. - С.26-27.
7. Петр ¡в I. Наука гсомстрп в народшй ншш // Шлях виховання й навчання Льв1в). - 1928. - 4.2. -С.13-15.
8. ncTpiß I. Свою Украшу любиъ // Учительське Слово (Канада). - 1956. - 4.7(8). - С.8-9.
9. ncTpiß I. 4итання в народнш ншш // Учительське Слово (Канада). - 1956. - 4.4-5. - С.5-6.
10. Сухомлинська О. В. Персонашя в юторико-педагопчному дискуpei // 1сторико-педагопчний процес: HOBi падходи до загальних проблем. - К: АПН, 2003. - С. 36-46.
11. Янювська С. Одна з тих, яких мало \пж нами // Наша мета (Торонто). - 1958. - №23. - 31 травня; Schill Florence. Finds Hard Work Eases Memories// The globe and (Канада). - 1956. - Б/д.
Олена СЕМЕНОГ
СИСТЕМА ПР0ФЕС1ЙН01 ПIДГОТОВКИ МАЙБУТН1Х УЧИТЕЛ1В YKPAIHCbKOI МОВИ I Л1ТЕРАТУРИ У 80-Х РОКАХ XX СТОЛ1ТТЯ
В умовах активних пошуклв шлях1в i засоб1в удосконалення професлйно! п1дготовки майбутшх учител1в украшсько! мови i л1тератури особливого значения набувае вивчення ¡сторико-педагопчного досв1ду, нагромадженого вищою школою, зокрема у в1с1мдесятих роках XX стол1ття. Якщо на початку цього десятилггтя характерними були ¿деолог1зац1я, денащонал1зац1я, дегумашзащя осв1ти, !! репродуктивн1сть, формал1защя i пад1ння авторитету, то друга половина ознаменувалася наростанням процесу демократизац1!, поступовими зрушеннями в осв1тшй систем), "проривом" у сфер1 мовно! пол1тики.
В останш роки з'явилися пращ, присвячеш питаниям icTopii осв1ти (Н. Гупан, В. Огнев'юк), мовно! пол1тики (Ж. Шевчук, Н. Ломшська), розвитку шновацшних педагог1чних ¡дей (О. Попова), професшно! шдготовки вчител1в, зокрема вчител1в icTopii (С.Шютчина) цього часу. Метою cm um mi е розгляд тенденщй формування системи професшно! шдготовки майбутнього вчителя украшсько! мови i л1тератури у 80-х роках XX столггтя. Досвщ показуе, що така система е досконалою, якщо вона побудована з урахуванням загальних принцишв орган1защ! педагог1чного процесу i забезпечуе пщготовку вчителя як культуромовно! ocoOHCTOCTi та дослщника. Враховуючи це, завданням стагп е аналп зм ¡сто во го наповнення л1нгв1стично!, л1тературознавчо!, психолого-педагог1чно!, методично! пщготовки, зокрема
