CC BY
13
HayKOBHH BicHHK .HHyBMET iMeHi C.3. IW^KOTO, 2016, T 18, № 2 (66)
HayKOBHH BicHHK .HbBiBCbKoro Ha^0Ha№H0ro ymBepcurery BeTepHHapHOi MegnuUHH Ta 6i0TexH0H0riH iMeHi C.3. f^u^Koro Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies named after S.Z. Gzhytskyj
doi: 10.15421/nvlvet6644
ISSN 2413-5550 print ISSN 2518-1327 online
http://nvlvet.com.ua/
y^K 619:616.81:636.7
naTOMop^o^oriHHi ocoß^HBocri ^engnroMH cooaK
H.I. fflecTaeßa, ^.B. OcagnyK [email protected]
Ha^onanbuuü ynieepcumem 6iopecypcie i npupodoKopucmyeannn yKpainu, eyn. repoie O6oponu, 11, m. Kuie, 03041, yKpaina
npoeedeni docnidwennn 3 euenennn nacmomu diaanocmyeannn, Mopfyonoainnux, Knininnux ma MaKpocKoninnux oco6nueocmeü pi3Hux aicmonoainnux munie noeoymeopenb ciM nnuKie co6aK. Mamepian dnn docnidwenb 6ye ompuManuü nid nac nnanoeux one-pa^ü 3 npueody eudanennn noeoymeopenb ciM 'nnuKie y co6aK e pi3nux KniniKax eemepunapnoi Med^unu Micma Kueea. nyxnunu 6ynu po3nodineni na nyxnunu cmpoMu cmameeoгo mnwy ma гepмiнoгeннi nyxnunu. Ceped nyxnun cmpoMu cmameeoгo mnwy peecmpyeanu neüduaoMy ma cepmonioMy. Onucani MaKpocKoninna ma гicmonoгiцнa xapaKmepucmuKa neüduaoMu y co6aK, nKa cmanoeumb 12,5% eid ycix noeoymeopenb ciM'nnuKie. Cepedniü eiK co6aK i3 neüduaoMow - 9 poKie, naüöinbmy nacmKy 3aüMawmb coßaKu maKux nopid, nK tftoKcmep 'epu ma moümep 'epu. fleüduaoMa Mae de^o noeinbnirnuü picm e nopiennnni 3 inrnuMu nyxnuna-mu ciM'nnuKie, Memacma3ie ne eidMinawmb. B nonoeuni eunadKie meapunu ne Manu Knininnux o3naK. Einbrnicmb neüduaoM cynpo-eodwywmbcn namonoгiew napaananbnux 3ano3. Hoeoymeopennn peecmpywmb nK na npaeoMy, maK i na nieoMy ciM 'nnuKax. Einbrnicmb nyxnun npaeunbnoi oeanbnoi fyopMu, 6ypoгo a6o cipoгo Konbopy, pi3noi Koncucmen^i ma po3Mipy 6e3 o3naK eupa3oK nu neKpo3y. MiKpocKoninno nyxnuna cKnadaembcn i3 гnaнdynoцumie piзнoгo cmynenn 3pinocmi, nKi po3mamoeani y euznndi mnwie, nynKie, nnacmie. Cnocmepiгawmb noniaonanbni Knimunu 3 eo3uno^inbnow 3epnucmow a6o eaKyoni3oeanow ^monna3Mow, ^o Micmumb ninidu. CmoMa nyxnunu xapaKmeprnyembcn dinnnKaMu Kanb^$iKatyi. BidMinawmb Mimomunny aKmuenicmb. ffocni-dwennn i3 euenennn oco6nueocmeü гicmonoгiцнoi 6ydoeu oKpeMux munie nyxnun ciM 'nnuKie do3eonumb onmuMi3yeamu aicmonoai-nny diaгнocmuкy neonna3M.
Knrnnoei cmea: нeгepмiнoгeннi nyxnunu, nyxnunu cmpoMu cmameeoгo mnwy, doöponmcni nyxnunu, neüduzoMa, noeoymeo-pennn ciM 'nnuKie, co6aKu.
npoeedenu uccnedoeanun no u3ynenuw nacmomu duaгнocmupoeaнun, MopfyonoaunecKux, KnununecKux u MaKpocKonunecKux oco6ennocmeü pa3nunnux гucmonoгuцecкux munoe noeoo6pa3oeanuü ceMennuKoe co6aK. Mamepuan dnn uccnedoeanuü 6bin nony-nen eo epeMn nnanoeux onepaцuü no noeody ydanenun noeoo6pa3oeanuü ceMennuKoe y co6aK e pa3nunnux KnunuKax eemepunap-noü Medu^nu гopoda Kueea. Onyxonu 6binu pa3denenu na onyxonu cmpoMbi nonoeoгo mnwa u aepMunoaennue onyxonu. Cpedu onyxoneü cmpoMu nonoeoгo mnwa peгucmpupoeanu neüduzoMy u cepmonuoMy. Onucanu MaKpocKonunecKan u aucmonoaunecKan xapaKmepucmuKa neüduaoMu y co6aK, Komopan cocmaennem 12,5% om ecex noeoo6pa3oeanuü ceMennuKoe. Cpednuü eo3pacm co6aK c neüduzoMoü - 9 nem, nauöonbmyw donw 3anuMawm coöam maKux nopod, KaK tftoKcmepbepu u moümepbepu. fleüduaoMa uMeem 6onee Mednennuü pocm no cpaenenuw c dpyauMu onyxonnMu ceMennuKoe, Memacma3oe ne omMenawm. B nonoeune cnynaee wueomnue ne uMewm KnununecKux npu3naKoe. Eonbrnuncmeo neüduaoM conpoeowdawmcn namonoaueü napaananbnux wene3. Hoeoo6pa3oeanun peaucmpupywm KaK na npaeoM, maK u na neeoM ceMennuKax. Eonbrnuncmeo onyxoneü npaeunbnoü oeanbnoü fyopMbi, 6ypoao unu cepoao ^ema, pa3noü Koncucme^uu u pa3Mepa 6e3 npu3naKoe n3e unu nexpo3a. MuKpocKonunecKu onyxonb cocmoum u3 гnaнdynoцumoe pa3noü cmenenu 3penocmu, Komopue pacnonowenu e eude mnweü, nynKoe, nnacmoe. Haxodnm
Citation:
Shestiaieva, N.I., Osadchuk, Y.V. (2016). Pathomorphological features of canine leydig cell tumor. Scientific Messenger LNUVMBT named after S.Z. Gzhytskyj, 18, 2(66), 217-219.
naToMop^o^orHHecKHe ocoßeHHocra ^engnroMM cooaK
H.H. fflecTaeßa, ^.B. OcagnyK [email protected]
Haцuoнanbнuü ynueepcumem 6uopecypcoe u npupodononb3oeanun yKpaunu, yn. repoee O6oponu, 11, Kuee, 03041, yKpauna
Науковий вюник ЛНУВМБТ iMeHi С.З. Гжицького, 2016, т 18, № 2 (66)
полигональные клетки с эозинофильной зернистой или вакуолизированной цитоплазмой, которая содержит липиды. Строма опухоли характеризуется участками кальцификации. Отмечают митотическую активность. Исследования по изучению особенностей гистологического строения отдельных типов опухолей семенников позволит оптимизировать гистологическую диагностику неоплазм.
Ключевые слова: негерминогенные опухоли, опухоли стромы полового тяжа, доброкачественные опухоли, лейдигома, новообразования семенников, собаки.
Pathomorphological features of canine leydig cell tumor
N.I. Shestiaieva, Y.V. Osadchuk [email protected]
National University of life and environmental sciences of Ukraine, Heroyiv Oborony Str., 11, Kyiv, 03041, Ukraine
The research for the study of morphological, clinical and macroscopic characteristics of the different histological types of canine testicular tumors. Material was obtained during a routine surgery for the removal of testicular tumors in dogs in clinics of veterinary medicine in Kiev. Tumors were divided into sex-cord stromal tumors and germ cell tumors. Among the sex-cord stromal tumors recorded leydig (interstitial) and sertoli cell tumors. Macroscopical and histologic characteristics of canine interstitial (Leydig) cell tumor are described. It is 12.5% of all testicular tumors. The average age of dogs is 9 years. Largest share is breeds dog such as foxterriers and toyterriers. Interstitial (Leydig) cell tumor has a slower growth compared to other tumors the testicle, no metastases. Half the animals had no clinical signs. Most interstitial (Leydig) cell tumor go together with the pathology of adnexal structures. This is because Leydig cell tumor lead to increased levels of androgens. This fact may cause pathology of adnexal structures. Neoplasms are recorded both on the right and the left testis. Leydig cell tumor was not related to the cryptorchid testicles. Most tumors regular oval, brown or gray color, different texture and size with no signs of necrosis or ulceration. The average volume of tumors ranged from 2 to 20 cm2. Microscopically, the tumor is composed of cells that resemble Leydig cells and that are arranged into islands or tubular structures. Find polygonal eosinophilic cells with granular or vacuolated, which contains lipids. Nuclei were round mesh of chromatin and distinct nucleolus. Sometimes noted the large cells with 1, 2 or more nucleoli. In some cases, found elongated fusiform cells with small nuclei and granular eosinophilic cytoplasm. Tumor stroma characterized by calcification. Note mitotically active cells. Cysts lined by tumor cells are present in some tumors. Distinction between benign and malignant forms on purely histological criteria, in the absence of metastasis, often is difficult. Studies on the features of histological structure of testicu-lar tumors will optimize the histological diagnosis of neoplasms.
Key words: sex-cord stromal tumors, interstitial cell tumor, Leydig cell tumor, benign tumor, tumors of the testicle, dogs.
Вступ
Останшм часом лiкарi ветеринарно! медицини почали придшяти увагу вивченню pi3Hm факторiв ризи-ку, механiзмiв патогенезу новоутворень, морфолопч-них особливостей та значения рiзних прогностичних факторiв. Це обумовлено значним ростом онколопч-но! патологи у дрiбних тварин та необхвдшстю розро-бки превентивних та терапевтичних заходiв (McEntee, 1990). Проте у лiтературi недостатньо висвгглеш пи-тання про частоту виникнення новоутворень собак, фактори анамнезу, а також щодо особливостей мжро-i макрохарактеристик новоутворень, з якими стика-еться лжар ветеринарно! медицини.
Тестикулярш пухлини у кабелiв зустрiчаються часто (5 - 15% ввд уах новоутворень) та майже завжди е причиною втрати репродуктивно! функцп або i заги-белi тварини (Shestiaieva, 2010). Вивчення саме пато-морфолопчних особливостей новоутворень ам'янишв е вкрай важливим для визначення точного дiагнозу. Нажаль в Укра!ш не проводиться системати-чш патоморфолопчш та ешзоотолопчш дослвдження злояшсних пухлин у собак.
Метою роботи було вивчення частоти дiагносту-вання, морфолопчш, клшчш та макроскошчш особ-ливосл рiзних пстолопчних тишв новоутворень ам'янишв собак. Зпдно мети планувалось дослщити: патоморфолопчш особливосп рiзних пстолопчних тишв, !х клшчну картину та залежшсть мiж виник-
ненням новоутворень ам'янишв та анамнестичними даними.
MaTepia™ i методи дослщжень
Матерiал для дослвджень був отриманий шд час планових операцш з приводу видалення новоутворень ам'янишв у собак в рiзних клiнiках ветеринарно! медицини мюта Киева. Обробку патологiчного мате-рiалу виконували за загальноприйнятими гiстологiч-ними методами.
Результати та ix обговорення
За принципами, що покладенi в основу класифжа-ц^ новоутворень сiм'яникiв собак (Misdorp, 2002), пухлини, якi трапилися у дослщженш випадковiй вибiрцi, були розподшеш на пухлини строми статево-го тяжу та гермшогенш пухлини. Серед пухлин строми статевого тяжу в наших дослвдженнях реестрували лейдигому та сертолiому.
Лейдигома - новоутворення сiм'яникiв, яке походить з ендокриноципв, що розташованi мiж прошар-кам сполучно! тканини за межами звивистих ам'яних канальцiв (клiтини Лейдпа) (Gelberg and McEntee, 1987). Лейдигоми складали 12,5% вiд усiх новоутворень ам'янишв та займали трете мюце пiсля семiноми та сертолюми. На момент звернення до кишки серед-нiй вiк собак склав 9 рокiв. Всi тварини, в яких було дiагностовано лейдигому були породистими. Найбь льшу частку склали собаки таких порвд, як фокс-
Науковий вюник ЛНУВМБТ ¡меш С.З. Гжицького, 2016, т 18, № 2 (66)
тер'ери та тойтер'ери. Новоутворення дiагностували як на правому, так i на лiвому сiм'яниках, жоден ви-падок лейдигоми не був пов'язан ¡з сiм'яниками, що не опустилися. В значнiй кiлькостi пухлини були представлен поодинокими новоутвореннями, але реестрували випадок, коли ураження мало вигляд дек1лькох вузлiв на одному ам'янику. Бiльшiсть пух-лин собак мали правильну овальну форму, бурий або сiрий кол1р i були пухко! та, iнодi, щшьно! консистен-цп без ознак виразок чи некрозу. Розмiри лейдигом собак дослвджено! вибiрки дуже варiювали. Середнш об'ем новоутворень склав вiд 2 до 20 см2. Тривал1сть захворювання, який визначався як час ввд появи кл> нiчних ознак до моменту звернення в клшку, в сере-дньому для лейдигом склала 8 мiсяцiв. Це був найви-щий показник серед шших пстолопчних тишв новоутворень ам'янишв, що може сввдчити про дещо повшьшший рiст лейдигом в порiвняннi з шшими пухлинами сiм'яникiв.
Половина тварин не мали суттевих клiнiчних ознак, ^¡м збiльшеного ураженого сiм'яника. В ш-ших випадках новоутворення ам'янишв супроводжу-валось запаленням параанальних залоз. З л1тератури ведомо, що бшьшють лейдигом призводять до тдви-щення рiвня андрогешв, саме цей факт може стати причиною виникнення патологи параанальних залоз. Жодного випадку лейдигоми ам'яника ¡з наявнiстю метастатичних уражень нами вiдмiчено не було.
Рис. Клтгини i3 свiтлою цитоплазмою та свгглими ядрами i3 1-2 ядерцями.
Фарбування гематоксилiном та еозином. Х 200
Мшроскошчно лейдигома складалась iз гландуло-цитiв рiзного ступеня зршосп, що росли у виглядi тяжiв, пучков, пластiв. Переважно спостерiгали поль гональнi, iнодi шестиграннi клiтини з рясною еозино-
фiльною зернистою або вакуолiзованою цитоплазмою, що мютить значну кiлькiсть лiпiдiв (рис.). Ядра були круглi iз сiтчастим хроматином та вираженими ядерцями. Iнодi ввдшчали велик! клiтини з 1, 2 або дешлькома ядерцями. В деяких випадках знаходили витягнуп веретеноподiбнi клтшни !з невеликими ядрами та еозинофiльною зернистою цитоплазмою. Ввдшчали виражений плеоморфiзм клгган та мгготич-ну активнiсть. Стома характеризувалась дiлянками кальцифшацп.
Висновки
Отже, лейдигома - доброяшсна пухлина, яка скла-даеться !з глаидулоцитiв р!зного ступеня зршосп та, завдяки сво!м клшчним характеристикам, легко ви-являеться при зовшшньому огляд! i пальпаци мошонки, вона не дае метастаз!в та повшьно росте. Зазвичай пухлина розвиваеться в одному ам'янику, що опус-тився i виробляе чолов!ч! статев! гормони (андроге-ни), пвдвищений р!вень яких в оргашзм! створюе пос-тшний фон, що сприяе виникненню патолог!! пераа-нальних залоз.
Перспективи подальших дослгджень. Визначення особливостей пстолопчно! будови окремих тишв пухлин ам'янишв, у т.ч. лейдигоми, дозволить опти-м!зувати та полегшити пстолопчну д!агностику неоплазм. Нараз! визначення пстолопчних тишв новоутворень ускладнене використанням лжарями р!зних критерив та класифжацш. Тому дослвдження патомо-рфолопчних особливостей р!зних пстолопчних тишв пухлин тварин буде продовжено i надалг
Бiблiографiчнi посилання
Shestiaieva, N.I. (2010). Patomorfologichna harakteristika seminomi sobaki. Naukovi pratsi Pivdennogo filialu NUBIP Ukraini «Krimskiy agrotehnologichniy universitet»: Veterinarni nauki. Simferopol. 129, 250253 (in Ukrainian). Gelberg, H.B., McEntee, K. (1987). Equine testicular
interstitial cell tumors. Vet Pathol. 24, 231-234. McEntee, K. (1990). Scrotum, spermatic cord, and testis: Proliferative lesions. Reproductive Pathology of Domestic Animals - Academic Press Inc., San Diego, 279-306.
Misdorp, W. (2002). Tumors of the genital systems. Tumor in domestic animals. Iowa State Press, 2002, 4, 575-612.
Стаття над1йшла до редакцп 19.09.2016
