CC BY
16
HayKOBMM BiCHMK ^tBiBCtKoro Ha^OHa^tHoro yHiBepcMTeTy
BeTepMHapHoi Megw^HM Ta öioTexHO^oriw iMem C.3. I^M^Koro
Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies
ISSN 2518-7554 print ISSN 2518-1327 online
doi: 10.15421/nvlvet8342 http://nvlvet.com.ua/
UDC 611.019-092:616-006.6
Pathomorphological characteristics of of ovarian tumors in domestic animals
N.I. Mykhalenko, E.S. Kotlyarov
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
Article info
Received 22.01.2018 Received in revised form
03.03.2018 Accepted 06.03.2018
National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Faculty of Veterinary Medicine, Heroyiv Oborony str., 15, Kyiv-41, 03041, Ukraine. Tel.: +38-067-378-20-48 E-mail: pathologi-cal_anatomy@nubip. edu. ua
Mykhalenko, N.I., & Kotlyarov, E.S. (2018). Pathomorphological characteristics of of ovarian tumors in domestic animals. Scientific Messenger of Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnologies. 20(83), 216-220. doi: 10.15421/nvlvet8342
Pathomorphological and clinical studies of 23 cases of ovarian tumors of dogs and cats have been carried out, which allowed to determine the morphological, clinical and anamnestic features of different histological types of ovarian tumors. Both types of animals dominated benign tumors. Malignant neoplasms were registered only in dogs, and only dogs observed proliferative tumors. 2 cases were verified as tumor-like lesions, one for each animal species. The group of epithelial tumors was the most widely reported in dogs and cats, namely different histological variants of cystadenoma. The variety of variants of cystadenoma in the dog prevailed - serous, serous proliferative, mucinous and malignant variants (cystadenocarcinoma) were observed, whereas only serous cystadenoma was diagnosed in cats. In addition to cystadenoma, aden-ofibroma in cats and light-cell carcinoma andBrenner\s tumors in dogs have been described. In the second place in the prevalence are the Sex Cord-Stromal Tumors. Our studies only registered granulosa-stromal cell tumors, which were represented by granulosa cell tumors of the ovary in dogs, and fibroma of the ovary in cats. Germ Cell Tumors were recorded as dysgerminoma. In both species of animals, there is a clear dependence of the appearance of neoplasm on its histological type. All neoplasms with one or more cavities referred to different variants of cystadenoma. Other histological types of ovarian tumors looked like a single, limited knot of soft or dense consistency of different sizes. At the time of detection of ovarian tumors, the age of dogs varied about 9 years, cats - about 12 years. Among the dogs of the general group, a large proportion was made by breeding animals. In the study group, dogs of the following breeds were registered: Labrador, German Shepherd Dog, Staffordshire Terrier, Caucasian Shepherd Dog and Doberman. Among the 6 cats, only one was pedigree. Tumors of ovaries in dogs and cats were almost not accompanied by clinical symptoms. In most cases, ovarian tumors were found accidentally during routine sterilization.
Key words: veterinary oncology, ovarian tumors, cystadenoma of the ovary, clear-cell carcinoma of the ovary, Brenner's tumor, adenofibroma of the ovary, granulosa cell tumor of the ovary, fibroma of the ovary, dysgerminoma of the ovary, endometriosis, dogs, cats.
ПатоморфолоНчна характеристика пухлин яечниюв дрiбних тварин
Н.1. Михайленко, Е.С. Котляров
Нац1ональний ун1верситет бюресурав i природокористування Украти, м. Кшв, Украна
Проведет патоморфологiчнi та ^тчт до^дження 23 випадтв новоутворень яечниюв собак та котiв, ят дозволили визна-чити морфологiчнi, кл^чн та анамнестичш особливостi рiзних гiстологiчних титв новоутворень яечниюв. У обох видiв тварин переважали доброяюсш пухлини. Злояюсш новоутворення реестрували лише у собак, також лише у собак спостеркали пролiфе-ративж новоутворення. 2 випадки були верiфiкованi як пухлиноподiбнi ураження, по одному у кожного виду тварин. Найширше у собак та у котiв була представлена група епiтелiальних пухлин, а саме рiзнi гiстологiчнi варiанти цистаденом. Рiзноманiтнiсть варiантiв цистаденом у собак переважала - спостер^али серозний, серозний пролiферативний, муцинозний i злоятсш варiанти (цистаденокарциному), тимчасом як у котiв дiагностували лише серозну цистаденому. Крш цистаденом, описан аденофiброма у котiв та свiтлоклiтинна карцинома i пухлина Бреннера у собак. На другому мкщ за розповсюджетстю - пухлини строми стате-вого тяжу. В наших до^дженнях реестрували лише гратульозо-стромальноклiтиннi пухлини, ят у собак були представлен грану-льозоклтинною пухлиною, а у котiв - фiбромою яечника. Гермтогенш пухлини рееструвались у виглядi дисгермтоми. В обох видiв тварин проглядаеться чШка залежтсть зовншнього вигляду новоутворення вiд його гктолог1чного типу. ВЫ новоутворення, що мали одну або дек1лька порожнин, вiдносились до рiзних варiантiв цистаденом. Iншi гiстологiчнi типи новоутворень яечнишв виглядали як поодинокий обмежений вузол м 'яког або щтьног консистенцп рiзного розмiру. На момент виявлення пухлини яечнимв
вж собак коливався близько 9рокв, котiв - близько 12ротв. Серед собак загальног групи бтьшу частку склали породистi тварини. У до^дженш групi зареестровано собаки таких порiд: лабрадор, ншецька вiвчарка, стаффордширський тер 'ер, кавказька вiвча-рка та доберман. Серед 6 котiв лише один був породистим. Новоутворення яечнитв як у собак, так i у тшок майже не супрово-джувались клШчними симптомами. У бiльшостi випадтв новоутворення яечнитв знаходили випадково при плановш стерилгзацИ.
Ключовi слова: ветеринарна онкологiя, пухлина яечника, цистаденома яечника, свiтлоклiтинна карцинома яечника, пухлина Бреннера, аденофiброма яечника, гранульозоклШинна пухлина яечника, фiброма яечника, дисгермтома яечника, ендометрюз, собаки, коти.
Вступ
Серед захворювань людини злояшсш новоутворення е одшею з найскладшших проблем як теоретично!, так 1 практично! медицини. I хоча значення пух-линно! патологи у тварин не е адекватним значенню тако! у людини, проте проблема онколопчних захворювань у ветеринар!! також е актуальною ! не лише в суто утилитарному ввдношенш, а й у пор!вняльному аспект!. Науков! дослщження та практичш спостере-ження виявляють суттевий зв'язок м!ж злояшсними пухлинами людини ! тварин. Цей зв'язок особливо чико виявляеться в етюлогп, клшчних особливостях ! в характер! переб!гу захворювання. Пояснення цьо-му - !снування загальних для людини ! тварин чинни-шв, зокрема б!олог!чних законом!рностей життед!яль-носп орган!зму ссавц!в (Greenacre, 2004; Woldemeskel and Wascher, 2017).
Пухлини яечнишв трапляються б!льше у собак, н!ж у шшок (Greenacre, 2004). Частота пухлинних уражень яечник!в серед уах випадшв новоутворень у собак складае приблизно 1-3% (Arlt and Натег1, 2016; Mykhai1enko and Voitsekhovych, 2017). Вивчення саме патоморфолог!чних особливостей новоутворень яечнишв е вкрай важливим для визначення точного д!агнозу та обумовлено цшим рядом як економ!чних, так ! наукових причин. Саме це ! стало метою нашо! роботи, для виконання яко! були заплановаш так! завдання: з!брати !нформац!ю щодо анамнезу захворювання; отримати дан! про патоморфолопчну характеристику пухлин яечник!в у собак ! шшок; провести анал!з отриманих даних з огляду на характеристики пухлин ! породу тварин.
Матерiал i методи дослщжень
Новоутворення яечник!в др!бних тварин було отримано пвд час планових операц!! з приводу вида-лення пухлин яечник!в та стерил!зац!! у р!зних ктт-ках ветеринарно! медицини мюта Киева. Одна пухлина була вщбрана п!д час проведення патолого-анатом!чного розтину на кафедр! анатом!!, пстологп ! патоморфолог!! тварин !меш В. Касьяненка. Одержа-ну випадкову виб!рку новоутворень яечник!в вщ 17 собак та 6 шшок пвддавали подальшому анал!зу !з застосуванням г!столог!чних метод!в. Г!столог!чн! типи визначали за М!жнародною г!столог!чною класи-фшащею пухлин яечник!в ВОЗ (MacLach1an аМ Кеп-nedy, 2002).
Результати та Ух обговорення
У обох вид!в тварин переважали доброяк!сн! пух-лини. Злояшсш новоутворення реестрували лише у
собак, також лише у собак спостер!гали прол!ферати-вн! новоутворення. 2 випадки були вер!ф!кован! як пухлинопод!бш ураження, по одному у кожного виду тварин (рис. 1). Найбшьш широко у собак та у копв (64,7 та 50,0% вщювщно) була представлена група еп!тел!альних пухлин, а саме р!зш г!столог!чн! вар!ан-ти цистаденом. Р!зноман!тн!сть вар!ант!в цистаденом у собак переважала - спостертали серозний, серозний прол!феративний, муцинозний ! злояк!сн! вар!анти (цистаденокарциному), тимчасом як у копв д!агнос-тували лише серозну цистаденому. Кр!м серозно! цистаденоми у кот!в знаходили ще одну серозну еш-тел!альну пухлину - аденоф!брому. Поява сполучно! тканини в цистаденом! була лише у копв, тод! як у собак для цистаденом був характерним розвиток про-л!феративних зм!н.
* 1 1
ПУХЛИНОПОДШТ
ЛОЕГТОИЯСН! ПУХЛИН»
пимши зяояется пухлини
(ГТРОЛ11€РАТ Л ВЩ) ПУХШШИ
■ Зсг.ого ■ Со£ике Кйга
Рис. 1. Розподш пухлин яечник!в у собак та копв за кл!н!чною класиф!кац!ею
Цистаденоми являли собою шсти, на внутршнш поверхн! яких спостер!гали щ!льн! сосочки. Стшка з внутршньо! поверхн! була вкрита однорядним цилш-дричним ештел!ем, сполучнотканинна основа сосоч-к!в перебувала у стан! г!ал!нозу або набряку (рис. 2).
Рис. 2. Серозна грубососочкова цистаденома. Сосочки вкрит! однорядним цил!ндричним еп!тел!ем. Фарбування гематоксил!ном ! еозином Х 100
Така картина ввдповщала грубососочковому типу. В деяких випадках спостертали здатнють ештелш утворювати слиз. Ц пухлини були вер1ф1коваш нами як муцинозш цистаденоми. Серед цистаденом реест-рували зразки 1з вираженою прол1феращею ештелио, що виявлялось багаторядшстю, утворенням сосочко-вих епггел1альних структур та мггозом. За класифжа-щею под1бш пухлини ввдносять до пром1жних або прол1феративних. Ва вони мали пашлярний тип росту та характеризувались наявшстю м'яких сосочкових розростань, що заповнювали одну або дек1лька камер пухлини (рис. 3).
Рис. 3. Серозна прол1феративна цистаденома. Утворення сосочкових еттел1альних структур. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 100
Прол1феративний вар1ант спостернався 1 в муцино-знш цистаденом1. Третина випадк1в цистаденом були визначеш нами як злояшсш. На злояшснють новоутво-рень вказували шфшьтративний рют, прол1феращя епггел1ального компоненту, виражена атитя клгган та значна к1льк1сть мггоз1в. Характерним для цистадено-карцином були наявш у великий кшькосп псаммомш тшьця. Це кулясп утворення, що виникають внаслвдок випадшня в тканину бшково-лшщних субстанцш, як1 щддалися шкрустаци солями кальцш (рис 4).
Рис. 4. Цистаденокарцинома. Псаммомш тшьця. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 50
Аденоф1брома була вер1ф1кована нами в одному випадку та характеризувалась ф1брозними д1лянками,
що чергувались 1з кастами. Ф1брозш дшянки були побудоваш за типом ф1броми (рис. 5).
Рис. 5. Аденоф1брома. Ф1брозш дшянки побудоваш за типом ф1броми. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 50
Кр1м цистаденом, у собак спостертали свилокль тинну карциному та пухлину Бреннера. Мшроскопч-на картина пухлини Бреннера характеризувалась вираженою стромою, в якш знаходили р1зш за формою та розм1ром гшзда ештел1альних клгган (рис. 6).
Рис. 6. Пухлина Бреннера. Виражена строма 1з гшздами епггел1альних клгган. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 50
Епггел1альш клтгани велик! округл1 з1 свгтлою сла-боеозинофшьною цитоплазмою. У ештел1альних гшз-дах спостер1гали порожнини, що вкрип куб1чним епггел1ем. Порожнини заповнеш набряклими злуще-ними епггел1альними клгганами. Сполучнотканинний компонент пухлини був представлений веретеноподь бними клгганами та колагеновими волокнами. Спо-стертали вогнищевий палшоз навколо ештел1альних гшзд.
Свилоклгганна карцинома складалась з трубочок та др1бних к1ст, як1 були утвореш великими свгтлими клгганами дещо сплющено! форми (рис. 7). Пухлина е важкою для диференщацп вщ лшдо-клгганних пух-лин та нирково-клтганного раку. В даному випадку диференщашя була проведена за макроскотчними ознаками та клшчною картиною.
■■■а
■.¿■.а •»/ ••
■•■Ж'' *
• * л:
V V '
•Л» %-V
у
: • тл >
¿»V
. . :• й-ЧЙ® _ - у
!й%У1 V«
Рис. 7. Св1тлоклгганна карцинома. Мшрошсти утвореш великими свгтлими клгганами. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 100
На другому мсщ за розповсюджетстю - пухлини строми статевого тяжу (17,4%). В наших дослвдженнях реестрували лише гранульозо-стромальноклгганш пухлини, як1 у собак були представлен гранульозокль тинною пухлиною, а у котв - ф1бромою яечника. Гра-нульозоклтганна пухлина яечника мала характерш др1бш кругл клггани 1з незначною цитоплазмою, базо-фшьними ядрами 1з наявними борознами, що надають !м схожосл 1з зернами кави (рис. 8). Ми спостер1гали м1крофолшулярний та трабекулярний вар1анти пухлини. При м1крофол1кулярному варинп ввдшчали етте-тальт пласти у вигляд1 альвеол, що четко ввдмежоваш великим шаром сполучно! тканини. Характерним для цього вар1анту були наявш м1кропорожнини, як1 були заповнеш бшковим еозинофшьним секретом 1 зруйно-ваними ядрами. При трабекулярному варинп клетинш структури мали вигляд вузьких тяж1в з анастомозами. Тяжи були четко ввдмежоваш ввд оточуючо! тканини та складались з одного, двох або дешлька шар1в епетелш.
Рис. 9. Ф1брома яечника. Клетинш елементи та волокниста тканина. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 50
Гермшогенш пухлини рееструвались в наших дос-лвдженнях у вигляд1 дисгермшоми, яка складалась з великих мономорфних клетин округло! форми 1з ви-раженою светлою зернистою цитоплазмою, що, ймо-в1рно, мютила липди та гликоген. Ядра були велиш, овальш 1з глибками хроматину та 1-2 базофшьними ядерцями. В деяких зразках ядра мали витягнуту форму, ядерця в таких ядрах не проглядались. Реестру-вали не чисельш метози. Клетини утворювали пласти р1зних розм1р1в, що були роздшеш прошарками строми, яка була дифузно шф1льтрована л1мфо!дними клетинами (рис. 10).
Рис. 8. Гранульозоклетинна пухлина. Ядра з борознами схож1 на кавов1 зерна. Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 250
Ф1брома яечника складалась 1з клетинних елемен-т1в та волокнисто! тканини (рис. 9). Клггани були веретенопод1бш, також ввдшчали наявшсть з1рчастих форм. Ф1брома майже не м1стила судин.
Рис. 10. Дисгермшома. Пласти клетин роздшеш прошарками строми 1з л1мфо!дною шфшьтрашею.
Фарбування гематоксилшом 1 еозином. Х 250.
Серед пухлинопод1бних процеав ми спостеретали ендометрюз, який характеризувався шстами р1зних розм1р1в, що були вистелеш цил1ндричним епетел1ем. Пвд еттетем ввдшчали багату на клггани строму з крововиливами та л1мфо!дними шфшьтратами. Також знаходили макрофаги, деяш з яких м1стили в цитопла-зм1 гемосидерин. В одному з двох випадшв кровови-ливи мали значний об'ем та супроводжувались скле-ротичними зм1нами в стром1.
За формою ва пухлини дано! виб1рки под1лились на дв1 групи: т1, що мали вигляд вузла без видимих порожнин на розр1з1, та т1, що являли собою множин-
Hi або поодинокИ кИсти як i3 тонкою, так i з товстою вираженою капсулою. В обох видiв тварин прогляда-еться чИтка залежнiсть зовнiшнього вигляду ново-утворення вщ його гiстологiчного типу. ВсИ новоутво-рення, що мали одну або декИлька порожнин вИдноси-лись до рiзних варiантiв цистаденом. СерознИ циста-деноми виглядали як множиннИ тонкостiннi к1сти, що розташовувались щИльно одна до одно! та нагадували винограднi грона. К1сти мiстили рiзну к1льк1сть про-зоро! солом'яно! рИдини. Муцинознi цистаденоми являли собою одну кИсту або вузол, що на розрiзi мали багато камер. ВмИст к1ст коливалось вИд слизистого до желеподiбного. 6 iз 10 випадкИв цистаденом/карцином були двобiчними. Iншi пстолопчш типи новоутво-рень яечник1в виглядали як поодинокий обмежений вузол м'яко! або щИльно! консистенцИ! рiзного розмИ-ру. Bсi випадки дисгермiноми характеризувались бугристою або нерiвною поверхнею пухлини. У Ин-ших гiстологiчних типах тако! залежностi не виявле-но. 2 випадки (свИтлоклИтинна карцинома та гранульо-зоклiтинна пухлина) мали крововиливи на розрiзi, що виявлялись вiзуально та займали значну площу пове-рхнi. Bсi пухлини мали бИлий або сiрий колiр, за вий-нятком гранульозоклiтинних пухлин, як1 у всИх трьох випадках мали рiзний жовтуватий вiдтiнок.
Серед собак загально! групи бiльшу частку склали породистИ тварини. У дослiдженiй групi зареестрова-но собаки таких порИд: лабрадор, нiмецька вiвчарка, стаффордширський тер'ер, кавказька вiвчарка та доберман. У лiтературi при аналiзi складу вибiрок поро-дистих собак наводять данИ про значну частоту вини-кнення новоутворень у англ1йських i кокер-спанiелiв, фокс-тер'ерiв та нiмецьких вiвчарок. НашИ данi пИдт-верджують висновок про тдвищений ризик виник-нення пухлин у собак таких порИд, як нИмецька вИвчар-ка. Водночас аналiз показав, що жодна iз порИд не мае переваг за кИлькИстю випадкiв новоутворень яечник1в. Отже, перевага нИмецьких вiвчарок, напевно, вИдо-бражае особистi уподобання населення. Серед 6 котИв лише один був породистим (британська короткошерстна), що, на нашу думку, не пИдтверджуе схильнiсть метисИв до ураження новоутвореннями яечник1в, оскИ-льки спостерiгаеться тенденцiя до утримання безпо-родних котiв, тимчасом як при виборi собаки власни-ки надають перевагу породистим тваринам.
На момент виявлення пухлини яечник1в вИк собак коливався близько 9 рокИв, котiв - близько 12 рокИв. Серед собак 41% тварин на момент захворювання досягли 6-9-рiчного вшу. Для котИв характерним був розвиток пухлин у тварин герiатричного вшу (1013 рокiв) - 67%.
У 35,3% собак в анамнезi спостерИгалися пору-шення тiчки, несправжня вагiтнiсть та лактацiя за не!. Серед 17 собак - 6 щенилися, всИ вони мали однИ роди. Половина к1шок страждали на порушення тiчки. Лише 2 тварини за життя народжували кошенят, що е недостатньою к1льк1стю тварин для аналiзу.
Новоутворення яечник1в як у собак, так i у кИшок майже не супроводжувались клшчними симптомами. В одно! собаки Из серозною цистаденокарциномою дiагностували асцит. В Иншо!, що страждала на грану-
льозоклИтинну пухлину, вИдмИчали симетричнИ алопе-цИ! шкИри, що, можливо, було проявом ендокринних порушень, якИ, за даними лИтератури, доволИ часто супроводжують пухлини стромального тяжу. У бИль-шостИ випадкИв новоутворення яечникИв знаходили випадково при плановИй стерилИзацИ!.
Висновки
ПатоморфологИчнИ та клИнИчн дослИдження новоутворень яечникИв собак та котИв дозволило визначити морфолопчш, клшИчш та анамнестичнИ особливостИ рИзних пстологИчних титв новоутворень. Переважали доброяшсш пухлини, злояшсш новоутворення реестру-вали лише у собак, також лише у собак спостерИгали пролИферативнИ новоутворення. НайбИльш широко у собак та у котИв була представлена група епИтелИальних пухлин, а саме рИзнИ пстолопчш варИанти цистаденом. На другому мИсцИ за розповсюдженИстю - пухлини строми статевого тяжу. В обох видИв тварин встановле-на чИтка залежнИсть зовнИшнього вигляду новоутворення вИд його пстолопчного типу: всИ новоутворення, що мали одну або декИлька порожнин, вИдносились до рИзних варИантИв цистаденом, ИншИ пстолопчш типи новоутворень яечникИв виглядали як поодинокий обмежений вузол м'яко! або щИльно! консистенцИ! рИзного розмИру. На момент виявлення пухлини яечникИв вИк собак коливався близько 9 рокИв, котИв - близько 12 рокИв. Серед собак загально! групи бИльшу частку склали породистИ тварини, а серед котИв - метиси. Новоутворення яечникИв як у собак, так i у кИшок майже не супроводжувались клИнИчними симптомами.
Перспективи подальших дослгджень. ОтриманИ ре-зультати дозволяють визначити розповсюдженИсть та особливостИ морфологИчно! будови новоутворень рИзних пстолопчних титв, описати та встановити вИдмшносп у клшИчнш картинИ злоякИсних та доброя-кИсних пухлин. ЦИ данИ поглиблять вИдомИ знання щодо етюлогп та патогенезу рИзних пстолопчних титв новоутворень яечникИв у тварин.
References
Mykhailenko, N.I., & Voitsekhovych, D.V. (2017). Orhanna lokalizatsiia pukhlyn u dribnykh tvaryn riznykh vydiv. Naukovyi visnyk LNUVMBT imeni S.Z.Hzhytskoho. 19(77), 162-165.
doi: 10.15421/nvlvet7735 (in Ukrainian). Arlt, SP., & Haimerl, P. (2016). Cystic ovaries and ovarian neoplasia in the female dog - a systematic review. Re-prod Domest Anim. 51, 3-11. doi:10.1111/rda.12781. Woldemeskel, M.W., & Wascher, S.R. (2017). Pathology in Practice. J. Am. Vet. Med. Assoc. 250(2), 179-181. doi:10.2460/javma.250.2.179. Greenacre, C.B. (2004). Spontaneous tumors of small mammals. Vet. Clin. North. Am. Exot. Anim. Pract. 7(3), 627 - 651. doi: 10.1016/j.cvex.2004.04.009. MacLachlan, N.J., & Kennedy, P.C. (2002). Tumors of the Genital Systems Tumor in domestic animals. Ed. D. Meuten. Iowa State Press. 4, 575-612. doi: 10.1002/9781119181200.ch16.
