CC BY
16Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского Серия «Филология. Социальные коммуникации» Том 25 (64) № 1. Часть 1. С. 461-465.
УДК 81'22:81'27
Паралшгвальш феномени у вербальному конфлшт
Чайка Л. В.
Центр наукових досл'джень та викладання iноземних мов НАН Украни, м. Кив, Украна
У публ1кацИ' розглядаетъся феномен вербального конфл1кту з погляду викорис-тання в нъому паралтгвалъних засобгв стлкування як конфлжтогенних чинниюв.
Ключовi слова: паралтгв1стика, вербалъний конфлтт, асиметр1я комушкацИ, со-ц1оетнопсихолтгв1стика.
Актуалънгстъ досл1дження. Проблема мовленнево! комуткаци викликае ве-лику защкавленють серед мовознавщв i мае виходи до теорп мовленневих акпв, лшгвютично! прагматики та теорп мовленнево! дiяльностi. У цих напрямах мо-вознавства комушкащя визначаеться як «специфiчна форма взаемоди людей у процес !х тзнавально-трудово! дiяльностi,... спiлкування, обмiн думками, щеями тощо» [3, с. 233]. Стлкування своею найближчою метою висувае розумшня, тобто успiшнiсть комушкативно! дiяльностi, яка, крiм вербальних факторiв, пов'язуеться з цшим рядом невербальних компонента стлкування, а також i3 нелшгвютичними характеристиками комунiкантiв - соцiальними, психолопчними, етнокультур-ними тощо. Тому дослщження рiзниx форм мовлення, ролi та функцш у них паралiнгвiстичниx та екстралшгвютичних контекстiв призводить до висновку значно! методолопчно! ваги: процес стлкування неможливо зводити до процесу прийому-передачi кодованого повiдомлення вiд одного шдивща до iншого, це пев-ний рiзновид дiяльностi, а саме - мовленнево! дiяльностi [10, с. 25]. Одним з таких явищ е вербальний конфлжт - тобто порушення процесу людського спiлкування за допомогою природно! мови, за якого один iз комунiкантiв або не повшстю, або взагалi не розумiе шшого, негативно ставиться до його манери мовленнево! поведшки, вербально-когнiтивно! бази чи до знаюв, що використовуються в акп спiлкування.
Постановка проблеми. Вербальний конфл^ - явище значною мiрою iндивiдуальне, спрямоване або до розумшня, або до ощнок мовлення комуткантами як мовними особистостями в акп спiлкування. Людина («я») у комуткативному актi передае iншiй людинi («не-я») не лише сво! думки, а й почуття, вiдчуття, емоцп, по-бажання, образи та обмiнюеться ними. Причому вони можуть бути виражеш не лише у звуковш чи письмовш словеснiй формi, а й за допомогою невербальних засобiв (жести, мiмiчнi рухи, малюнки, графши, креслення, особливе розташування матерiалу на сторшщ тощо), не виключено й створення певних знаково-сигналiзацiйниx систем, як реалiзуються в однотипних ситуащях або специфiчниx умовах (абетка Морзе, шрифт Брайля, «мова дотику», «мова посвисту», «мова квiтiв», «мова тамтама» тощо). Вiдомо, що позавербальш жестикуляци виконували у давнi часи функщю
самостшного комушкацшного засобу, а далi - закрiпилися як HaniBCB^OMi засоби вирaзностi та як символи специфiчноl мови o6pa3iB [9, с. 17].
Мета й завдання. В аспекп, що нас щкавить, важливу роль вiдiгрaють оцiнки комушкантами предмета спiлкувaння. Як правило, найбшьш типовим випадком вербального конфл^у е такий, що генеруеться негативними естимащями етнiчних i куль-турних цiнностей, як духовних, так i мaтерiaльних, або розбiжностями в штерпретаци етнiчно релевантних невербальних зaсобiв комушкацп. Вaжливiсть етнокультур-них фaкторiв пов'язана в конфлiктогенезi з тим, що вони визначають свiдомiсть i самосвщомють особистостi: тому нерозумiння функцюнально! специфши мовно! й немовно! поведiнки представниюв рiзних мiкро-, макро- i суперетношв досить часто пiдохочуе вербaльнi конфлшти. Почасти це пояснюеться глибинною закршлешстю даного типу цiнностей, здaтнiстю етшчно! культури залучати до себе людину насам-перед як спадкоемця древшх, тисячорiччями викристaлiзувaних трaдицiй, а по^м уже як творця чогось нового (що бувае вкрай рщко в межах архшчно! традици).
Вербальним конфлiктaм, пов'язаним з рiзною iнтерпретaцiею жеспв, присвячена велика кiлькiсть дослiджень [1; 5; 6; 7; 11; 13; 17; 18]. У лшгвокультурному аспекп свого часу П. Екман i В. Фрiзен [20; 22] запропонували клaсифiкaцiю жестiв i описали мiру, якою кожний зi знаюв е панкультурним, тобто використовуеться багатьма ет-носами незалежно вiд особливостей !х культури. Знаки, що мають панкультурну основу, виражають переважно афекти, iншi - жести-емблеми, шюстративш жести, же-сти-регулятори - зазвичай специфiчнi для культури i е результатом iндивiдуaльного вивчення. Зазначимо ютотш для нашо! проблеми аспекти цього питання.
Насамперед, нерозумшня чи негативна оцшка жесту може пов'язуватися з !хньою мiжетнiчною омонiмiею. Так, жарт1вливо-фамтъярне поплескування по шиг «Молодчага!» египтянин зовам однозначно зрозум1е як образу його чолов1чог г1дност1 [11, с. 278]. В. А. Пронников й I. Д. Ладанов вщзначають такий факт, що яскраво шюструе безлiч вщтшюв, здатних передаватися жестами: "В японцгв вертикалъний швидкий рух голови означае не я згодний з вами, а скор1ше я уважно слухаю вас. З цъого приводу на адресу японщв пост1йно сиплютъся скарги невдачливих тоземщв: «Як же так, увесъ час м1й партнер кивав ствердно головою, а як д1йшло до завер-шення беади, сказав щосъ начебто Hi!»" [12, с. 208]. Так само неоднозначшсть жесту призводить до непорозумшь при спшкуванш рошян чи украшщв iз болгарами: рух головою зверху вниз штерпретуеться як згода в схщних слов'ян i як заперечен-ня в болгар (тривалий вiзaнтiйський вплив), чому присвячена вщома праця Р. Якобсона [19, с. 284-289]. Цшаве свщчення про вербальний конфлшт через мiжетнiчну омошмда жесту залишила Л. С. Белозерська-Булгакова: "Все мы обратили внимание на то, что греки, когда отрицают что-либо, говорят охи (нет), а сами головой кивают утвердителъно. Когда говорят да, произносят «нэ», а головой поводят из стороны в сторону отрицателъно. В моей юности у родственников в Петербурге жила оченъ хорошенъкая гречанка Деспина. Ей часто звонил мужской голос. Она постоянно отрицателъно мотала головой и говорила нэ. Тетушка поучала нас с кузиной: «Вот, девочки, берите пример. Какая суровая недотрога наша Деспина. Ни на что ее нелъзя уговоритъ». Толъко много лет спустя, в Константинополе, поняла я, что девочкам не надо было братъ пример с Деспины".
Передумовою значних непорозумшь можуть слугувати й подiбнi в рiзних нaродiв жестовi знаки. «Цыування руки тд час прив1тання у француз1в, поляков, роаян поширюетъся тыъки на ж1нок. Поцыувавши руку ¡талтщ при знайомств1, можна
викликати скандал. Це - прившей ïï нареченого. Поцшувати руку арабськШ жгнцг, безправтсть яког протягом столть освячувалася ¡сламом, зовам неприйнятно. Таке втання в араб1в може адресуватися високошановному наставниковi, багатт, у якого бiдний перебувае в повнт залежностi» [8, с. 177].
Полiсемiя й omohîmîh жеспв виступають конфлштогенними навт у межах одше1 етнокультурно1 спшьноти. Так, кивок убш з тдморгуванням може озна-чати «пропозищю вийти поговорити, тти разом, привертання чиеюь уваги на ко-гось i3 присутнiх, на дiю, предмет тощо» [8, с. 170]. Для члена ж волейбольно1 чи баскетбольно1 команди цей жест означае прагнення дiяти спiльно й одночасно вказуе напрямок, у якому повинна бути зроблена передача м'яча [15, с. 28].
1нтенсивтсть жестикуляцп, рiзна в рiзних народiв, також здатна до конфл^огенези: " ...в одномуроман 20-хроюв молодий египтянин чи сирiець Гоха, уперше зштовхнувшись i3 европейцями, склав про них дуже невтшне уявлення: його дратувало, що тл, навть сперечаючись, зовам не робили жодних жестiв: йому було обтяжливо, незручно роз-мовляти з ними, - ця нерухомiсть здавалася йому протиприродною" (Л.В. Успенський).
Зовим рiзне сприйняття буде мати текст, прочитаний «наживо», - i текст, про-слуханий у запису: "Вспоминается любопытный эпизод: на филологическом факультете МГУ им. Ломоносова преподавательница-кубинка прочла лекцию по истории латиноамериканской литературы. Эмоционален был ее язык и мимика. И именно поэтому нам показался вполне естественным ее энергичный протест, когда декан вознамерился представить эту же лекцию другому курсу в магнитофонной записи. «Да как же они поймут, не видя меня!» - бурно жестикулировала кубинка, подкрепляя свою правоту соответствующими жестами и интонацией»" (С. Алейникова).
Такий паралшгвютичний феномен, як мiмiка, може викликати вербальний конфл^ як прямо (негативна реакщя на мову сшвбесщника, виражена у певних мiмiчних ру-хах), так i непрямо. Цшаве дослщження у зв'язку з цим було проведено Дж. Франклом серед медичного персоналу невролопчного вщдшення клшчно1 лшарш. За його да-ними, персоналу легше зрозумгти (sic!), що прагнуть виразити хворi на афазiю, нiж установити контакт iз пацiентами, якi страждають на хворобу Паркiнсона (на одному з етатв симптомом цiеï хвороби е масковидне обличчя). Незважаючи на те, що в цих хворих не порушеш центри тзнання i мови, вщсутшсть експресiï у вигщщ мiмiки вселяе в працiвникiв лшарш почуття невпевненостi у налагодженнi контакту, у тому, що лшар i пащент зрозумiли один одного правильно.
Висновки та подальшi перспективи до^дження проблеми. Таким чином, мовленневе утворення (висловлювання, повщомлення, текст, дискурс), крiм сво-го актуального значення, надае нам i уявлення про людину, яка його породжуе. При цьому адресат не абстрагуеться вщ мовленневих характеристик свого партнера з комушкативного акту. У певний момент ïx сощопсихоетнолшгвютична мозаïка може скластись таким чином, що щ мовленневi характеристики ста-нуть для адресата бшьш важливими, нiж власне текст. У разi ж негативноï маркованост мовленневого портрета адресанта провокуеться вербальний конфлшт естимацiйного, оцiнного характеру. Неконгруентшсть вiдносин мiж комунiкантами стимулюе виникнення вербальних конфлiктiв мiж мовними особистостями [4] не лише через ïx об'ективнi розбiжностi, а й завдяки ïx iндивiдуальним упереджен-ням та схильностям мовного плану. Дослiдження такоï комунiкативноï асиметрiï багатомiрноï соцiоетнопсиxолiнгвiстичноï природи мають, вiдповiдно, носити мiждисциплiнарний характер.
Список лггератури
1. Американское коммуникативное поведение : [научное издание] / Воронежский межрегиональный ин-т обществ. наук ; под ред. И. А. Стернина, М. А. Стерни-ной. - Воронеж : ВГУ - МИОН, 2001. - 223 с.
2. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. - К. : Наукова думка, 1989. - 189 с.
3. Горелов И. Н. Коммуникация / И. Н. Горелов // Лингвистический энциклопедический словарь. - М. : СЭ, 1990. - С 233.
4. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю. Н. Караулов. - М. : Эдиториал УРСС, 2002. - 264 с.
5. Красильникова Е. В. Жест и структура высказывания в разговорной речи / Е. В. Красильникова // Русская разговорная речь. Фонетика. Морфемика. Лексика. Жест. - М. : Наука,1983. - С. 214 - 238.
6. Крейдлин Г. Е. Национальное и универсальное в семантике жеста / Г. Е. Крейдлин // Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке. - М. : Наука, 1999. - С. 170-185.
7. Крейдлин Г. Е. Невербальная семиотика : Язык тела и естественный язык / Г. Е. Крейдлин. - М. : Новое лит. обозрение, 2002. - 581 с.
8. Кулиш Л. Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной речи / Л. Ю. Кулиш. - К. : Вища школа , 1982 - 208 с.
9. Лабунская В. А. Невербальное поведение (социально-перцептивный подход) / В. А. Лабунская. - Ростов-на-Дону, 1986. - 135 с.
10. Леонтьев А. А. Язык, речь, речевая деятельность / А. А. Леонтьев. - М. : Просвещение, 1969. - 214 с.
11. Национально-культурная специфика речевого поведения / Ред. коллегия: д-р фи-лол. наук А.А. Леонтьев и др., АН СССР, Ин-т языкознания ; [А.А. Леонтьев, Е.Ф. Тарасов, Ю.А. Сорокин и др]. - М. : Наука, 1977. - 352 с.
12. Пронников В. А., Ладанов И. Д. Японцы (этнопсихологические очерки) / В. А. Пронников, И. Д. Ладанов. - М. : Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1985. - 348 с.
13. Речевое общение в условиях языковой неоднородности / РАН. Ин-т языкознания; Отв. ред. Л. П. Крысин. - М. : Эдиториал УРСС, 2000. - 221 с.
14. Стернин И. А. Контрастивный метод в описании невербальных коммуникативных сигналов / И. А. Стернин // Kontrastive Beschreibung der russischen und deutschen Sprache = Контрастивное описание русского и немецкого языков. - Halle-Wittenberg, 1996. - С. 123-127.
15. Ханин Ю. Л. Психология общения в спорте / Ю. Л. Ханин. - М. : ФиС, 1980.
- 209 с.
16. Этикет у народов Передней Азии / Под ред. А. К. Байбурина, А. М. Решетова.
- М. : Наука, 1988. - 262 с.
17. Этнические стереотипы поведения / Под ред. А. К. Байбурина. - Л. : Наука, 1985. - 325 с.
18. Этнопсихолингвистика / Отв. ред. Ю. А. Сорокин; АН СССР, Ин-т языкознания. - М. : Наука, 1988. - 198 с.
19. Якобсон Р. О. «Да» и «Нет» в мимике / Р. О. Якобсон // Язык и человек. - М., 1970.- С. 284-289.
20. Ekman P. Universal and cultural differences in facial expression of emotion / P. Ek-man // Nebraska symposium on motivation / J. R. Cole (Ed.). - Lincoln: Nebraska University Press, 1972. - Pp. 207-283.
21. Ekman P., & Friesen W. V. Pan-cultural elements in facial displays of emotions / P. Ekman, Е. R. Sorenson, W. V. Friesen. - Science. - № 164 (3875). - 1969. - Р. 86-88.
22. Ekman P., Friesen W. V. and Ellsworth P. Emotion in the human face : Guide-lines for research and an integration of findings / P. Ekman, W. V. Friesen, P. Ellsworth. - New York : Pergamon Press, 1972. - 191 р.
Чайка Л. В. Паралингвальные феномены в вербальном конфликте // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Серия «Филология. Социальные коммуникации» - 2012. - Т.25 (64). - № 1. Часть 1. С. 461465.
В публикации рассматривается феномен вербального конфликта с точки зрения использования в нем паралингвальных средств коммуникации в качестве конфликто-генного фактора.
Ключевые слова: паралингвистика, вербальный конфликт, асимметрия коммуникации, социоэтнопсихолингвистика.
Chayka L.V. Paralinguistic phenomena in verbal conflict // Uchenye zapiski Tavricheskogo Natsionalnogo Universiteta im. V.I. Vernadskogo. Series «Filology. Social communications». - 2012. - V.25 (64). - № 1. Part 1. - P. 461-465.
The publication deals with the verbal conflict phenomenon from the point of view of using in it paralinguistic means of communication as a conflictogenic factor.
Key words: paralinguistics, verbal conflict, communication asymmetry, socio-, ethno-and psycholinguistics.
Поступила до редакцй22.04.2012р.
