Научная статья на тему 'Особливості трактування постаті ловеласа в поетичній драмі Лесі Українки «Камінний господар» і комедії Марка Кропивницького «Джигун»'

Особливості трактування постаті ловеласа в поетичній драмі Лесі Українки «Камінний господар» і комедії Марка Кропивницького «Джигун» Текст научной статьи по специальности «Искусствоведение»

CC BY
58
14
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
Ключевые слова
драма / поетика / мораль / воля / влада / драма / поэтика / мораль / воля / власть

Аннотация научной статьи по искусствоведению, автор научной работы — Киричок Максим Сергійович

У статті зіставляються твори Лесі Українки й Марка Кропивницького – “Камінний господар” і “Джигун”, окреслюються їх подібності й відмінності, пов’язані, зокрема, з психологією головних персонажів – Дон-Жуана і Павла Вдовиченка. Мало відома п’єса Марка Кропивницького «Джигун» може розглядатися як попередниця славетної драми Лесі Українки “Камінний господар”. Адже в цих творах, хай і на різному матеріалі, порушуються багато в чому спільні морально-етичні проблеми. Масштаби спокуси жінок у дон Жуана безмежні, світові, а у Павла Вдовиченка вони обмежені селом, у якому він спромігся запаморочити голову багатьом жінкам, які до безтями його кохають, віддані йому, нехтують зради нього навіть ріднею та дітьми. Як дон Жуан, так і Павло Вдовиченко переслідуються. Перший владними структурами, та так званим “вищим світом”, другого ненавидять селяни за руйнування родин, порушення і нехтування традиціями, а чоловіки скривджених жінок погрожують розправою над ним. Сільські парубки теж вороже ставляться до Павла й при нагоді ладні вдатися до силових засобів і дій. Дон Жуан від переслідувань переховується, Павло Вдовиченко захищається словом. Він розумний, заможний, тактовний, вміло полемізує з селянами, жінками і чоловіками й відверто зізнається у своїх гріхах, кається. У кожному суспільному прошаркові є мораль і антимораль. Художнє осмислення цих категорій характерне для п’єс Лесі Українки і М. Кропивницького. Спільного між поглядами письменників на джигунство і ловеластво чимало. Є чимало спільного також у побудові діалогів, особливо дон Жуана і Павла з коханками.

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.
iНе можете найти то, что вам нужно? Попробуйте сервис подбора литературы.
i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.

Особенности трактовки образа ловеласа в поєтической драме Леси Укратнки «Каменный властелин» и комедии Марка Кропивницкого «Джигун»

В статье сопоставляются произведения Леси Украинки и Марка Кропивницкого – “Каменный властелин” и “Джигун”, очерчиваются их сходства и различия, связанные, в частности, с психологией главных персонажей – дон Жуана и Павла Вдовиченко. Малоизвестная пьеса М. Кропивницкого «Джигун» может рассматриваться как предшественница знаменитой драмы Леси Украинки “Каменный властелин”. Ведь в этих произведениях, пусть и на разном материале, затрагиваются во многом общие морально-этические проблемы. Масштабы искушения женщин у дон Жуана, можно сказать, безграничные, мировые, а у Павла Вдовиченко они ограничены селом, в котором ему удалось заморочить голову многим женщинам, которые до безумства в него влюбляются, преданы ему, пренебрегая ради него даже родней и детьми. Как дон Жуан, так и Павло Вдовиченко преследуются. Первый властными структурами и так называемым “высшим светом”, второго ненавидят крестьяне за разрушение семей, пренебрежение к традициям, а мужья обманутых женщин грозятся расправой над ним. Сельские парни также, как к врагу, относятся к Павлу и при случае склонны прибегнуть к силе. Дон Жуан от преследований скрывается, Павло Вдовиченко защищается словом. Он разумный, состоятельный, тактичный, умело полемизирует с крестьянами, женщинами и мужчинами, сознается в своих грехах, раскаивается. В каждой общественной прослойке есть мораль и антимораль. Художественное осмысление этих категорий характерно для пьес Леси Украинки и М. Кропивницкого. Общего между взглядами писателей на джигунство, на поведение ловеласа немало. Немало общего также в построении диалогов, особенно дон Жуана и Павла с любовницами.

Текст научной работы на тему «Особливості трактування постаті ловеласа в поетичній драмі Лесі Українки «Камінний господар» і комедії Марка Кропивницького «Джигун»»

Учет записки Тавртського нацюнального утверситету iMeHi В. I. Вернадського.

Серiя: Фiлологiя. Соцiальнi комунжаци. - 2014. - Т. 27(66), № 4. Частина 2. - С. 25-30.

УДК 821.161.2

ОСОБЛИВОСТ1 ТРАКТУВАННЯ ПОСТАТ1 ЛОВЕЛАСА В ПОЕТИЧН1Й ДРАМ1 ЛЕС1 УКРА1НКИ «КАМ1ННИЙ ГОСПОДАР» I КОМЕДП МАРКА КРОПИВНИЦЬКОГО «ДЖИГУН» Киричок М. С.

Тавршський нащональний ушверситет iMeHi В. I. Вернадського, Смферополь

E-mail: ukrlit_tnu @maiLru

У статт зютавляються твори Леи Укра!нки й Марка Кропивницького - "Камшний господар" i "Джигун", окреслюються !х подiбностi й вщмшносп, пов'язаш, зокрема, з психолопею головних персонажiв - Дон-Жуана i Павла Вдовиченка. Мало вiдома п'еса Марка Кропивницького «Джигун» може розглядатися як попередниця славетно! драми Лесi Укра1нки "Камiнний господар". Адже в цих творах, хай i на рiзному матерiалi, порушуються багато в чому спiльнi морально-етичш проблеми. Масштаби спокуси жiнок у дон Жуана безмежт, свiтовi, а у Павла Вдовиченка вони обмежеш селом, у якому вiн спромiгся запаморочити голову багатьом жшкам, яю до безтями його кохають, вiдданi йому, нехтують зради нього навiть рiднею та дпъми. Як дон Жуан, так i Павло Вдовиченко переслiдуються. Перший владними структурами, та так званим "вищим свiтом", другого ненавидять селяни за руйнування родин, порушення i нехтування традициями, а чоловiки скривджених жiнок погрожують розправою над ним. Сшьсью парубки теж вороже ставляться до Павла й при нагодi ладт вдатися до силових засобiв i дiй. Дон Жуан вiд переопдувань переховуеться, Павло Вдовиченко захищаегься словом. Вш розумний, заможний, тактовний, вмшо полемiзуе з селянами, жiнками i чоловiками й вiдверто зiзнаегься у сво!х грiхах, каеться.

У кожному суспшьному прошарковi е мораль i антимораль. Художне осмислення цих категорш характерне для п'ес Лесi Укра!нки i М. Кропивницького. Спiльного мiж поглядами письменникiв на джигунство i ловеластво чимало. G чимало стльного також у побудовi дiалогiв, особливо дон Жуана i Павла з коханками.

Km4aei слова: драма, поетика, мораль, воля, влада.

Мало вщома п'еса Марка Кропивницького "Джигун" може розглядатися як попередниця славетно! драми Леш Укра!нки "Камшний господар". Адже в цих творах, хай i на р1зному матер1ал1, порушуються багато в чому спшьш морально-етичш проблеми. Ц1каво провести аналопю м1ж образною системою поетично! драми Лес Укра!нки i комедп Марка Кропивницького. Ймов1рно, що така аналопя не буде сприйматися окремими лггературознавцями, але заперечувати !! повнютю аж шяк не можна.

Вщомий дослщник творчосп Лес Укра!нки О. К. Бабишкш вважае драму "Камшний господар" "гешальним твором на поширену в свповш лггератур1 тему про спокусника жшок дон Жуана" [2, с. 271]. В лисп до А. Кримського поетеса з певним ¡рошчним острахом писала: "Боже, прости i помилуй! Я написала "Дон Жуана"! Отого-таки самого, "всесвггаього i свггового", не давши йому навпъ шякого псевдошма" [5, т. 12, с. 396]. Побоювалася поетеса i за можливе негативне ставлення лпературознавщв до твору й особливо не сприйняття його читачами. У лисп до сестри вона повщомляла: "...Краще почути осуд на рукопис i здержатись

25

вщ друкування, шж видрукувати невдалу рiч та ще з такою вiдповiдальною темою! - се ж неслава не стшьки для мене, а для нашо! лтератури взагалi, - скажуть: "Ну, вже роз^нались хохли з дон Жуаном, за 300 лгг уперше, та й то недотепно..." [5, т. 12, с. 414].

Працю над "Камшним господарем" Леся Украшка розпочала у 1912, в якому i завершила твiр. Звичайно, вона ознайомилася з творами на цю тему багатьох митщв свггово! лггератури, зокрема п'есами Тiрсо де Молши "Севiльський спокусник", Мольера "Дон Жуан, або Кам'яний псть", оперою Моцарта "Дон Жуан", новелою Е. Гофмана "Дон Жуан", романом у вiршах Байрона "Дон Жуан", новелою Мерiме "Душi чистилища", драмою О. Пушкша "Кам'яний гiсть", оперою О. Даргомижського на цей текст, драматичною поемою О. К. Толстого "Дон Жуан"... Звичайно, знаючи художнi полотна таких визначних попередниюв, Леся Укра1нка певною мiрою побоювалася за наслiдки свое! пращ над осмисленням теми про дон Жуана, тим паче, що еволющя цього образу в свгговш лiтературi вiдбувалася завжди i в рiзних ракурсах. Дон Жуан змальовувався як гуляка, Гвал^вник i спокусник, а також як людина з глибокими почуттями i романтичними iдеалами.

У Е. Т. А. Гофмана дон Жуан несе людям лише зло, спокусу та нещастя. У Байрона дон Жуан - шукач вiчноl краси, втшено! в багатьох жшках. Пушкшський дон Гуан, як визначае Б. Городецький, е "втшенням високого пафосу морально! чистоти" [3, с. 295]. Леся Украшка в художньому осмисленш образу дон Жуана йде сво!м, оригiнальним шляхом i витлумачуе його не традицiйно, а, як слушно зауважуе Павло Антокольський, "полемiзуе з усiею традицiею донжуанiзму, викликае на змагання i Пушкiна, i Байрона, i Моцарта, i багатьох шших..." [1, с. 77]. Уже в назвi твору укра1нсько1 письменнищ вiдчутна своерiднiсть: "Камiнний господар", а не "Кам'яний псть". 1дея твору Леш Украшки визначаеться зiткненням свободи i консерватизму. Колись вiльнолюбивий дон Жуан, який заради волi не бажав пов'язувати свою долю з найвродлившою жшкою, докорiнно змiнився, погнавшись за владою, i скам'янiв. Вш перестав бути "лицарем волi", як писала письменниця у лисп до А. Кримського [5, т. 12, с. 396].

Марко Лукич Кропивницький тему джиГунства, тобто ловеластва, художньо осмислюе на матерiалi буденного життя i побуту украшського народу. У 1893 роцi, ще задовго до появи "Камшного господаря" Леш Украшки, вш написав комедда "Джигун". У листi до В. Лукича-Левицького Марко Лукич писав: "Я, сидячи дома, та охаючи, та стогнучи, написав нову комедда в 3 дiях iз сучасного юнування села i оце завтра-пiслязавтра посилаю в цензуру" [4, т. 6, с. 429]. В шшому лисп до цього ж адресата М. Кропивницький повщомляе, що читав п'есу декому в Харков^ i п'еса сподобалась [с. 430].

У тдручниках з ютори укра1нсько1 лiтератури, а також у лггературознавчих дослiдженнях, ця комедiя письменника iнколи лише згадуеться, але Грунтовно не розглядаеться. Сцешчне життя п'еси теж було нетривалим, оскiльки грали И лише у трут Манька i Боярсько! у Харковi у 1894 роцi 20 липня. Над удосконаленням тексту твору автор теж не працював. Рукопис п'еси збертаеться лише у Санкт-Петербурзькш театральнш бiблiотецi, iнвентарний № 27970. Його цензура

26

Особливостг трактування постатг ловеласа в поетичшй драмг Лес Украшки «Кам1нний господар» 7 комедИ'Марка Кропивницького «Джигун»

23 листопада 1893 року дозволила до вистави i друку. Мiж рукописом i опублшованим текстом п'еси наявш певш вiдмiнностi, зокрема у характеристик головного образу - джигуна Павла Вдовиченка. Це питання потребуе окремого дослщження.

Як дон Жуан, так i Павло Вдовиченко, ошукують жшок, спершу захоплюються ними, запалюючи в 1хшх серцях почуття кохання, а по^м, скориставшись ними, залишають без будь-яко! вiдповiдальностi за 1хню долю. Обидва персонажi спершу принижуються перед жшкою, а по^м знущаються над нею. Отож мораль, вiрнiше, антимораль характерна для рiзних суспiльних прошаркiв, для так званого "пашвного середовища" i звичайних селян.

Звершмо увагу з цього приводу на дiалоги донни Соль з дон Жуаном та Павла з Катрею:

ДОН-ЖУАН (ховае стилет) Що ж вам бажано, прехороша пат?

ДОННА СОЛЬ ДОН-ЖУАН ДОННА СОЛЬ ДОН-ЖУАН

Не знаете?

Ш, далеб1 не знаю. Ви пам'ятаете, що ви писали? Я вам писав: "Покиньте чоловжа,

як вш вам осоружнии, 1 вт1каиге . ДОННА СОЛЬ З ким?

ДОН-ЖУАН А конче треба з кимсь?

Хоч [ зо мною. Можу вас провести. ДОННА СОЛЬ Куди?

ДОН-ЖУАН В Кадкс.

ДОННА СОЛЬ Навщо?

ДОН-ЖУАН Як - навщо?

Х1ба на волю вирватись то мало? ДОННА СОЛЬ То ви мене просили на стр1вання,

щоб се сказати? ДОН-ЖУАН А для чого ви

на те стршання йшли? Чи ви хотши тдсолодити трохи прку страву подружтх обов'язюв? Вибачайте,

я солодощ1в гогувагь не вчився. ДОННА СОЛЬ (подаеться до сходгв на рундук)

Ви ще мет заплатите за се! [5, т. 6, с. 100-101].

ПАВЛО. Не я тебе покидаю, а моя щербата доля!..

КАТРЯ. .Чого так дивишся на мене? Так зрадш, може, що мене вздр1в, що аж язика прикусив?..

ПАВЛО. Чого ти, Катре, хочеш вщ мене?

КАТРЯ. Коли б тямила - сказала б, коли б змогла - вимовила б!.. Вздрша тебе [ дивлюсь, вдивляюсь, очей не одведу!..

ПАВЛО. Ти, Катре, зам1жня, не моя.

КАТРЯ. Твоя я, тальки твоя!.. Шду за тобою, куди скажет, тду й не оглянусь!

ПАВЛО. У тебе дп^и е!..

КАТРЯ. Не жаль мет !х!.. Я не можу без тебе жить!.. Павле! У чоловжа, в схованщ, лежать грош1, мало не дт сотт, я в1зьму !х, втечемо: на Дш, в Бессарабш, за Дншро!.. Куди хочеш втечемо, з гршми всюди нам добре буде!..

ПАВЛО. Доженуть!..

27

КАТРЯ. То ось який ти смшивий? А тода, як пiдпабузнювавсь до мене, казав: втечемо, нас тде не знайдуть. Казав: хоч знайдуть, то в домовит, та й там укупщ!..

ПАВЛО. Думав тода, що можна виховатись... [4, т. 2, с. 379—380].

Под1бнють ситуацш { д1алопв у творах письменниюв незаперечна. У М. Кропивницького Катря спроможна заради Павла залишити трьох малолггшх дггей, у Лес Украшки мореска заради дон Жуана - отруша рщного брата:

ДОЛОРЕС Я бачила його

останнш раз, як ми були в Кадка, вiн жив тода, ховаючись в печерах... жив контрабандою... а часом плавав з тратами... Тодi одна циганка покинула свш табiр i за море з ним утекла, та там десь i пропала, а вш вернувся i привiз в Кадiкс якусь мореску, що струша брата для Дон-Жуана. Потам та мореска тшла в черницi [5, т. 6, с. 75].

Масштаби спокуси жшок у дон Жуана безмежш, свггов1, а у Павла Вдовиченка вони обмежеш селом, у якому вш спром1гся запаморочити голову багатьом жшкам, яю до безтями його кохають, вщдаш йому, нехтують навггь рщнею та дггьми. Як дон Жуан, так { Павло Вдовиченко переслщуються. Перший владними структурами, та так званим "вищим свггом", другого ненавидять селяни за руйнування родин, порушення { нехтування традищями, а чоловши скривджених жшок погрожують розправою над ним. Сшьсью парубки теж вороже ставляться до Павла й при нагод1 ладш вдатися до силових засоб1в I дш. Дон Жуан вщ переслщувань переховуеться, Павло Вдовиченко захищаеться словом. Вш розумний, заможний, тактовний, вмшо полем1зуе з селянами, жшками { чоловшами й вщверто з1знаеться у сво!х гр1хах, каеться { мае нам1р одружитися з вродливою д1вчиною Явдохою, дочкою селянина Пилипа Галушки. Проте селяни настшьки збентежеш його вит1вками, що не ймуть йому в1ри, а десяцький за аморальну поведшку заарештовуе гульвюу. Зам1жш коханки Павла приносять йому !жу, терпуг { вш втшае з-тд арешту, щоб знову зводити жшок. Дон Жуан же, як вщомо, жадае влади, намагаеться бути командором й одягнувши його плаща - кам'яше. Епоха усшх1в свггового дон Жуана у Лес Украшки шби завершуеться, донжуанство у М. Кропивницького продовжуе жити, а джигуни й дотепер зваблюють жшок та д1вчат й залишають !х з дггьми, тепер матерями-одиночками, а рашше покритками.

У кожному суспшьному прошарков1 е мораль { антимораль. Саме художне осмислення цих категорш характерне для п'ес Лес Украшки { М. Кропивницького.

Проблему морали проблему ставлення до жшки М. Кропивницький розроблював у свош творчосп набагато рашше Лес Украшки { спшьного м1ж поглядами письменниюв на джигунство 1 ловеластво чимало. С чимало спшьного у побудов1 д1алопв, особливо дон Жуана 1 Павла з коханками. Хоча мистецька

28

Особливостг трактування постатг ловеласа в поетичшй драмг Лес Украшки «Кам1нний господар» i комедп Марка Кропивницького «Джигун»

вивершешсть твору Леш Украшки значно вища. Кропивницький же сам був не досить высоко! думки про свш TBip, хоча й вважав цю тему актуальною i вiчною.

П'еса Лесi Укра!нки "Камшний господар" здобула всесвгтне визнання, твiр М. Кропивницького "Джигун" i дотепер мало вщомий не лише читачевi та глядачев^ а й лiтературознавцям-фахiвцям, яю не спромоглися надежно оцiнити його як своерщие мистецьке явище.

Список л^ератури

1. Антокольский П. Поэты и время / Павел Антокольский. - М., 1957.

2. Бабишкш О. Драматурпя Леи Украшки / Олег Бабишкш. - К., 1963.

3. Городецкий Б. П. Драматургия Пушкина / Б. П. Городецкий. - М.-Л., 1953.

4. Кропивницький М. Твори : в 6 т. / Марко Кропивницький. - К. : Держ. вид. худ. тт., 1958-1960.

5. Украшка Л. З1бр. твор1в : у 12 т. / Леся Украшка. - К. : Наук. думка, 1975-1979.

Киричек М. С. Особенности трактовки образа ловеласа в поетической драме Леси Укратнки «Каменный властелин» и комедии Марка Кропивницкого «Джигун» / М. С. Киричек // Ученые записки Таврического национального университета имени В. И. Вернадского. Серия: Филология. Социальные коммуникации. - 2014. - Т. 27 (66), № 4. Часть 2. - С. 25-30.

В статье сопоставляются произведения Леси Украинки и Марка Кропивницкого - "Каменный властелин" и "Джигун", очерчиваются их сходства и различия, связанные, в частности, с психологией главных персонажей - дон Жуана и Павла Вдовиченко. Малоизвестная пьеса М. Кропивницкого «Джигун» может рассматриваться как предшественница знаменитой драмы Леси Украинки "Каменный властелин". Ведь в этих произведениях, пусть и на разном материале, затрагиваются во многом общие морально-этические проблемы.

Масштабы искушения женщин у дон Жуана, можно сказать, безграничные, мировые, а у Павла Вдовиченко они ограничены селом, в котором ему удалось заморочить голову многим женщинам, которые до безумства в него влюбляются, преданы ему, пренебрегая ради него даже родней и детьми. Как дон Жуан, так и Павло Вдовиченко преследуются. Первый властными структурами и так называемым "высшим светом", второго ненавидят крестьяне за разрушение семей, пренебрежение к традициям, а мужья обманутых женщин грозятся расправой над ним. Сельские парни также, как к врагу, относятся к Павлу и при случае склонны прибегнуть к силе. Дон Жуан от преследований скрывается, Павло Вдовиченко защищается словом. Он разумный, состоятельный, тактичный, умело полемизирует с крестьянами, женщинами и мужчинами, сознается в своих грехах, раскаивается. В каждой общественной прослойке есть мораль и антимораль. Художественное осмысление этих категорий характерно для пьес Леси Украинки и М. Кропивницкого. Общего между взглядами писателей на джигунство, на поведение ловеласа немало. Немало общего также в построении диалогов, особенно дон Жуана и Павла с любовницами. Ключевые слова: драма, поэтика, мораль, воля, власть.

Kyryc^k M. S. The peculiarities of interpretation of the tempter's character in Lesia Ukrainka's play "The stone host" and Marko Kropyvnytsky's comedy "Lovelace" / M. S. Kyryc^k // Scientific Notes of Tavrida National V. 1 Vernadsky University. Series : Philology. Social communications. - 2014. - V. 27 (66), № 4. Part 2. - P. 25-30.

The works by Lesia Ukrainka "The Stone Host" and Marko Kropyvnytsky "Lovelace" are compared in this article. The critic pays attention on the resemblances and differences, fastened in particular to psychology of the main characters - Don Zhuan and Pavlo Vdovychenko. The little-known play of Marko Kropyvnytsky "Lovelace" can be viewed as a precursor to the famous Lesia Ukrainka's drama "The Stone Host". The moral-ethic problems, common in many aspects, are touched on these compositions despite the different material. We may say, that Don Zhuan's scopes of the women's temptation are unlimited, global, while Pavlo Vdovychenko's scopes are limited by the village where he was able to turn many women's heads; they were madly in love with him, devoted to him, neglecting their families and children because of him. Both Don Zhuan and Pavlo Vdovychenko are hunted. First of them is hunted by the power structures and so called "beau

29

KapmoK M. C.

monde"; another one is hated by the peasants because of the ruining of the family, neglecting the traditions, and the husbands of the deceived women threaten the violence on him. Rural guys treat Pavlo as their enemy and on occasion, they can use their strength. Don Zhuan hides from the hunting, Pavlo Vdovychenko protects himself with the help of the words. He is clever, substantial, considerate, he knowingly controvert with the peasants: women and men, confesses in his sins, repents.

In every social stratum there is a morality and immorality. An artistic interpretation of these categories is characteristic for Lesia Ukrainka's and Marko Kropyvnytsky's plays. There are many common things in the writers' views at the lovelaces. There are also a lot of common things in the construction of the dialogues, especially Don Zhuan and Pavlo with their lovers. Key words: drama, poetics, moral, freedom, authority.

30

i Надоели баннеры? Вы всегда можете отключить рекламу.