CC BY
20
8. Мельник В.И. Редкие виды флоры равнинных лесов Украины. - К.: Фитосоци-оцентр, 2000. - 212 с.
9. Плотников В.В. Эволюция структуры растительных сообществ. - М.: Наука, 1979. - 276 с.
10. Ткачик В.П. Флора Прикарпаття. - Львiв: НТШ, 2000. - 254 с.
11. Червона книга Украши. Рослинний свгг/ Пщ заг. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - К.: Укр. Енциклопед1я, 1996. - 607 с.
12. www.biodiv.org - Конвенция о биологическом разнообразии. UNEP/CBD/SBSTTA/ 11/1. Биоразнообразие лесов: рассмотрение вопросов, возникающих в связи с осуществлением пункта 19 решения VI/22.
13. www.rbge.org.uk - Flora Europaea.
14. www.redlist.org - The 2006 IUCN Red list of Threatened Species. - Cambridge CB3ODL, UK. 2000.
15. Rameau, J.C. & Olivier, L. La biodiversite forestiere et sa preservation. Interet patrimonial de la flore, de la vegetation et des paysages forestiers// Rev. For. Fr., 43, num. sp, 1991. - Р. 19-27.
УДК 363.3 Доц. 1.П. Тереля, канд. с-г. наук; доц. В.В. Кий,
канд. техн. наук; acnip. А.В. Кий - НЛТУ Украши, м. Лье1в
ОСОБЛИВОСТ1 ТЕХНОЛОГ1ЧНОГО ОСВОеННЯ
Г1РСЬКИХ Л1С1В
Розглянуто OKpeMi аспекти виконання люозагот1вельних po6iT у прських умовах, виходячи i3 природоохоронних засад збереження життездатного тдросту та довкшля.
Assist.prof. I.P. Terelya; assist. prof. V.V. Kyy; post-graduate A.V. Kyy - NUFWT of Ukraine, L'viv
Peculiarities of mountain forests technological development
This document reviews the individual aspects of forest harvesting operations in the mountain conditions based on the nature-conservative principles for the maintenance of the viable undergrowth and of the environment.
Найважлившим структурним компонентом, що стабшзуе довкшля у протиерозшному аспекл, е люи. Багатовшовий господарський вплив людини на природу призв1в до негативних змш, пов'язаних 1з зниженням продуктивной! насаджень, попршенням 1х структури тощо.
Ведення люового господарства в прських районах базуеться на засадах, як проводяться з врахуванням пол1функщонального значення прських люових екосистем.
Поряд з виконанням цими люами важливих еколопчних функцш вони мають неабияке i сировинне значення. Але л1созагот1вл1 в прських люах по-винш вестись таким чином, щоб не пошкоджувати пiдрiст i не призводити до ерозп грунту, яка при безсистемнш експлуатаци може набувати катастрофiч-них наслщкв [1].
Виконання лiсозаготiвельних робгг у гiрських умовах супрово-джуеться загостренням протирiч мiж лiсоексплуатацiйними i лiсiвничими ви-могами щодо еколопчних функцш лiсу. При використаннi важко! люозаготь вельно! технiки, недотриманнi лiсiвничих вимог щодо розроблення лiсосiк з кожного гектара поверхш зрубу змиваеться або перемщуеться 130... 520 м грунту [5]. Ерозшш процеси припиняються з появою молодого поколiння ль
су, яке на змитих грунтах буде менш продуктивним шж материнське на 23 класи бонiтету.
У практищ люоексплуатаци [2, 3] вщомо багато технологiчних схем, спрямованих передуЫм на максимальне збереження пiдросту (костромська, удмуртська, скородумiвська та iншi технологи). Але вони не завжди дають позитивш результати, оскiльки опрацьованi переважно для рiвнинних умов i не зовЫм е прийнятними для прських, у тому числi й карпатських лiсiв.
Вiдновлення корiнних насаджень - одне з важливих напрямiв покра-щення стану насаджень. I як вщомо, найбiльш стiйкими насадженнями е де-ревостани, насадження яких вщбулось природним шляхом. Власне тут вели-ке значення мае збереження шдросту, з якого надалi отримаемо високопро-дуктивнi, стiйкi деревостани.
Пошкодження шдросту вщбуваеться, здебiльшого, пiд час виконання ль созагот^вельних робiт. Тому тут повинен бути комплексний пiдхiд, тобто необ-хiдно враховувати не тшьки технологiчнi аспекти, але й трудношд майбутнього лiсовiдновлення, що властивi прським умовам. Звiдси випливае, що деколи до-цiльнiше пiд час виконання заготаельних робiт вiддати прiоритет питанням збереження пiдросту, провiвши додатково вiдповiднi заходи, як вимагають бшьших трудовитрат та збiльшують собiвартiсть заготовленого 1м деревини.
Найперше необхщно зауважити, що люовий фонд у Карпатах розмь щений переважно на крутих (21... 30°) i дуже крутих (бшьше 30°) схилах -близько 54 %, помiрно крутих (11.20°) - 35 % i тiльки 12 % - на пологих схилах (до 11°), [4]. Виходячи з цього вiдрiзнятимуться i рекомендаций щодо виконання люоЫчних робiт залежно вщ величини схилу.
Крiм цього, шдрют пошкоджуеться насамперед пiд час падшня дерев, що звалюються, а у подальшому при !х транспортуваннi у виглядi стовбурiв, сортиментiв чи дерев.
Помiркуемо над питанням пошкодження шдросту деревами, що звалюються, тд час падшня. Тут напрошуються два напрями виршення проблеми:
• звалювання дерева в напрям1, де вщсутнш тдршт або завдаеться мшмальна шкода шдросту;
• звалювання дерева (назвемо умовно) на "захисну подушку", яка сприйме на себе всю або частково всю силу удару падаючого дерева, захистивши ввд ме-хатчних пошкоджень тдршт.
Вибiр напряму звалювання дерева залежить вiд багатьох факторiв i повинен передусiм забезпечити безпеку звалювальника, а далi - техшчш можливостi звалювання дерева у випдному, з точки зору збереження шдросту, напрямь Таким чином найбшьш ймовiрнiшим буде другий напрям вирь шення проблеми - звалювання на "захисну подушку", роль яко! може вико-нувати, наприклад, крона попередньо зваленого дерева. У практицi виконання люозаго^вельних робiт у рiвнинних умовах вiдомi схеми звалювання дерев на шдкладне дерево. Однак, при И прямому застосуванш подiбно до рiв-нинних умов виникають наступш проблеми: пiд час падшня дерева, за раху-нок його значно! маси, при звалюваннi вниз по схилу, воно набувае значно! кшетично! енерги, що викликае велику силу удару дерева об землю (рис. 1; А, Б). Як наслщок, виникають значш сили реакци, як пiдсилюються пруж-
нiстю крони, що спричиняе вщбивання дерева вщ землi. Тобто дерево повшс-тю або частково вщриваеться вiд земл^ що призводить до рiзкого, значного зменшення або навгть вiдсутностi коефщента зчеплення мiж деревом i грунтом. Внаслщок порушуеться така умова стшкост
О Бта< О еоБау, (1)
де: О - маса дерева; а - кут нахилу мюцевостц у - коефiцiент тертя мiж грунтом та лежачим деревом.
С соБаШ
С -ята
О -5ша
О соб
А
Рис. 1. Схема падшня дерева: А - в момент удару дерева об землю; Б - в момент максимального тдскакування дерева в1д землг
Дерево починае рухатися вниз по схилу i одночасно, iз значно мен-шою швидюстю, падае на грунт, коефщент зчеплення у зростае до максимально! величини i в момент виконання умови стшкосл дерево зупиняеться. Якщо ж кут схилу буде таким, що при юнуючому коефщент зчеплення умова стшкост не буде виконуватися, то дерево самовшьно iз наростаючою швидкiстю рухатиметься вниз по схилу до зменшення його кута i вщновлен-ня умови стшкост (пiднiжжя схилу) або ж зупиниться швидше, коли наштов-хнеться на якусь перешкоду, наприклад кам'яний валун чи пеньок.
Це явище - самовшьний рух дерева шсля спилювання та падшня, е ду-же небезпечним для звалювальника i помiчника, а також призводить до зни-щення пiдросту на шляху руху дерева.
Запобшти цьому явищу, на нашу думку, можна тшьки одним способом - зафжсувавши спиляне дерево до початку його руху вниз по схилу, наприклад, за допомогою спещального чокера, виготовленого iз синтетичного матерiалу. Один кшець якого, повинен кршитися нижче площини зрiзування, а другий - вище (рис. 2).
Таким чином, при звалюванш дерева на схил^ яке передбачаеться у подальшому використати як "захисну подушку з метою максимально можли-вого збереження шдросту, доцшьно застосовувати фiксуючий чокер, який унеможливить рух дерева тсля спилювання вниз по схилу.
Звалювання наступно! групи дерев, у кшькост 4-5 шт., буде здшсню-ватися на попередне. При цьому необхщно старатися, щоб крона кожного наступного дерева потрапила на крону попереднього.
Водночас пошкодження шдросту може вщбуватися не тшьки в мющ безпосереднього падшня дерева, але i при поздовжньому його рус вниз по схилу чи перекочуванш. I тут виршальне значення мае величина схилу. Тому, якщо е небезпека руху дерева при його звалюванш на "захисну подушку",
а вщповщно i пошкодження шдросту, то доведеться i в цьому випадку засто-сувати фiксуючий чокер.
Запропонований шдхщ щодо технологiчного освоення гiрських лiсiв е наслiдком теоретичних узагальнень авторiв, вивченням iснуючого практичного досв^ лiсових пiдприемств та врахуванням специфжи гiрських лiсiв. Ок-ремi положення ще! роботи знайшли практичне застосування, зокрема, у ДП "Берегометський лiсгоспм Чернiвецького обласного управлшня лiсового госпо-дарства, який у 2002 р. був мюцем проведення семiнар-наради Держкомлюгос-пу з питань впровадження поступових рубань у букових i ялицевих люах.
Лiсосiку залежно вiд рельефу мiсцевостi та стрiмкостi схилу розбива-ють на пасжи. У кожнiй пасiцi прокладаеться трелювальний волок. При складному рельефi форма паЫки визначаеться рельефом мiсцевостi. Власне тут люосшу доцiльно розбивати на зони залежно вщ орографiчних та грунто-вих умов, ступеня небезпечност робiт, наявностi скальних дiлянок, а також куртин тдросту. Пiсля визначення меж зон останш розбиваються на паЫки, найчастiше довшьно! форми, яка визначаеться рельефом мюцевость Трелю-вальш волоки прокладають не у кожнш пасiцi, а по зонах, причому волок мо-же пересiкати сумiжнi пасiки. Пасiчнi трелювальнi волоки можуть бути прок-ладенi на межi пасiк або посерединi 1х, але обов'язково з урахуванням рельефу мюцевост i напрямку звалювання дерев. Нижче трелювального волоку за-лишають вiдбiйнi дерева. Це можуть бути i високi пнi. Але повинна бути пе-реглянута нормативна вимога щодо висоти пшв. На сьогодш для дерев вище 30 см, (саме такого дiаметру дерева е чисельшшими в гiрських лiсах Карпат) вона не повинна перевищувати одте! третини дiаметра пня.
Самим ймовiрним вважаемо прокладання трелювальних волокiв по нижнш межi пасiки. Трелювання зрубаних дерев здшснюеться за верхiвку, а при поступових та вибiркових рубках - у сортиментах.
Рис. 2. Звалювання дерева iз фшсуючим чокером
Пасiчнi трелювальш волоки прокладають паралельно або шд невеликим кутом до горизонталi (тобто поперек схилу) i прилягають до мапстраль-ного пiд кутом 30-40°. Останш на пологих схилах прокладають уздовж схилу зигзагоподiбно, а на похилих i стрiмких - серпантинними ходами з дотри-манням нахилiв, допустимих правилами з техшки безпеки (до 14° взимку i до 22° у суху погоду влггку). Навантажувальнi площадки (верхнi склади) влаш-товують бiля люовозно! дороги.
Шдрют, здебiльшого, пошкоджуеться при розвертанш дерев пiд час формування воза. Найкращу збереженiсть природного поновлення дае така технолопя, яка передбачае формування воза шляхом витягування дерев чи сортименпв з пасжи без 1х розвертання. Для цього трелювальний трактор повинен стояти при наборi воза в осьовому напрямi стосовно вщношення до по-валених дерев. Практично, це можливо тiльки при трелюванш за верхiвки, бо при трелюванш дерев за вщземку, у процес формування воза, сильно пошко-джуватиметься життездатний пiдрiст та грунтовий покрив. Варто зазначити, що трелювання за вiдземковi частину дерев е небажаним у прських умовах, виходячи з вимог техшки безпеки. Очевидно, що необхщно до мшмуму звести рiзноманiтнi маневри трелювального трактора люосшою i взагалi, для збереження шдросту i грунту збирання воза варто виконувати, розмютивши трактор на волощ, тобто розробка лiсосiк проводиться за методом вузьких стрiчок, яка передбачае рух трактора тшьки волоком.
Принцип розроблення люосж у гiрських люах за умови, що наявна величина схилу не призведе до самовольного руху дерева пiсля звалювання можна представити такою схемою (рис. 3). Пропонована технолопя розроблення люосж поеднуе у собi розроблення люосж способом вузьких пасiк iз звалюванням дерев на пiдкладне дерево, яке розташовують практично паралельно (кут до 5°) до трелювального волока верхньою його межею.
Напрям схилу
Рис. 3. Схема розроблення пасши: 1 - трелювальний трактор; 2 - трелювальний волок; 3 - паста; 4 - тдр1ст; 5 - звалеш дерева; 6 - тдкладне дерево
Така схема розроблення люосж дае змогу збшьшити збережешсть шдросту на 25-30 %, особливо у смуз^ що прилягае до трелювального волока,
порiвняно з традицiйними технологiями. Вщбуваеться це завдяки тому, що звалений стовбур шдшмаеться вище вiд землi i ковзае на пiдкладному деревi. Поряд з шдвищеною збереженiстю особливо дрiбного пiдросту менше пош-коджуеться i оголюеться вiд пiдстилки грунт, що вельми важливо з протиеро-зшно! точки зору.
Максимальний кут звалювання дерев до пасiчного волока, на нашу думку, не повинен перевищувати 30°. Збшьшення вказаного кута носить ряд незручностей i буде вимагати розвертання, що негативно позначиться на збе-реженост грунту i тдросту.
У стиглих буково-ялицево-смерекових насадженнях, як е найбiльш по-ширеними рослинними угрупуваннями Украшських Карпат, середня висота домшуючо! частини деревостану орiентовно рiвна 28.30 м. Ширину трелю-вального волока приймаемо рiвною 5.6 м, а вщдаль мiж трелювальним волоком та шдкладним деревом 3.4 м. Максимальна протяжшсть ширини па-сiки схилом може бути розрахована за наступною формулою
B = H sin а + C,
де: B - ширина пасши, м; H - висота дерева, м; а - граничний кут мiж пашч-ним трелювальним волоком та зваленим деревом; C - сумарна величина ширини трелювального волока та вщсташ мiж ним i шдкладним деревом (C ~ 9 м).
Поставивши у формулу вказаш величини цифр отримаемо
B = 28 • 0,5 + 9 = 23 м .
Отримана величина i е максимальною протяжшстю пасiки схилом (шириною пасжи), яка забезпечить рацюнальну розробку лiсосiк, виходячи з природоохоронних вимог. Необхщно вiдзначити, що прокладеш трелювальнi волоки надалi варто використовувати у процес лiсовирощування як постшно дiючi технологiчнi коридори.
Запропонований шдхщ щодо технологiчного освоення гiрських лiсiв забезпечуе екологiчно збалансоване лiсокористування, збереження тдросту i залишено! частини дерев, при поступових рубаннях, запобшае проявам згуб-них наслiдкiв природних явищ, посилюе водоохороннi, грунтозахиснi та iншi кориснi властивостi лiсiв.
Вказана технолопя розроблення лiсосiк у поеднаннi з правильно обра-ним способом забезпечить i вдаворення корiнних деревостанiв, яю при вщнос-но високш !х деревнiй продуктивностi вiдзначаються високою бiологiчною стшюстю та найкраще виконують неощненно бiльш важливi екологiчнi функци.
Запропонований шдхщ щодо технологiчного освоення прських лiсiв логiчно доповнюе закон Украши вiд 10.02.2000 р. "Про мораторш на прове-дення суцiльних рубань на прських схилах в ялицево-букових люах Кар-патського регюну". Вш може знайти практичне втiлення на люозаго^влях у гiрських умовах при використанш рiзних трелювальних засобiв деревини.
Лггература
1. Горшенин Н.М. Эрозия горных лесных почв и борьба с ней. - М.: Лесн. пром-сть, 1974. - 128 с.
2. Каневский М.В., Вороницын К.И. Писаренко А.И. и др. Лесозаготовки в горных районах СССР и за рубежом. - М.: Лесн. пром-сть, 1974. - 384 с.
3. Шкчря Т.М. Технологiя i машини люоачних роб1т. - Льв1в: Тр1ада плюс, 2003. - 352 с.
4. Библюк Н.1. Еколопчна cyMicHicTb наявних технологiй лiсозаготiвлi з природнiм се-редовищем: европейський досвiд i украшсью реали// HayKOBi працi ЛАНУ: Зб. наук. праць. -Львiв: УкрДЛТУ. - 2004, вип. 3. - С. 118 ... 132.
5. Кудра В.С., Гриджук 1.Д. Вплив первинного транспорту деревини в горах на люове середовище// Наук. вюник УкрДЛТУ: Люова iнженерiя: технiкa, технология i довкшля. -Львiв: УкрДЛТУ. - 2004, вип. 14.3. - С. 285.289._
УДК 631.532.535 Acnip. С.М. Шевченко - Хмельницький НУ
РОЗМНОЖЕННЯ КАРАГАНИ ДЕРЕВОВИДНО1 (CARAGANA ARBORESCENS LAM.) ЗЕЛЕНИМ ЖИВЦЮВАННЯМ
Висвiтлено особливостi вегетативного розмноження карагани дерево видно!' з використанням стимуляторiв росту.
Post-graduate S.M. Shevchenko - National university of Khmelnyck Reproduction of Caragana arborescens Lam. by grafting
Here are shown bioecological peculiarities of grafting of Caragana arborescens Lam. with the use of the growth stimulators.
Зелене живцювання - один i3 способ1в вегетативного розмноження рос-лин. Важлива особливють цього способу розмноження полягае в тому, що за допомогою функцш листка забезпечуеться регенеращя коренево! системи на окремих вщ материнсько! особини частинах стебла. Якщо для деяких форм рослин - це единий спошб розмноження, то шшим вiн дае змогу зберегти шди-в^альш особливостi особин. Використання способу розмноження зеленими живцями дае змогу скоротити термши отримання повноцiнного посадкового матерiалу, дае змогу при невеликих витратах початкового матерiалу одержати велику кiлькiсть вкорiнених живщв, механiзувати частину робiт. Зелене живцювання проводять в умовах закритого грунту, що ставить вирощування посадкового матерiалу в меншу залежшсть вiд клiматичних умов [1, 4, 5].
Дослщження багатьох авторiв присвячеш розробцi теоретичних основ i практичних питань зеленого живцювання здебшьшого плодових i деяких ль сових порщ. Роботи Р.Х. Турецько! (1961) з 1нституту фiзiологil рослин РАН присвячеш теоретичному обгрунтуванню утворення корiння у живщв [8]. У науково-дослщному зональному шституп садiвництва Нечорноземно! смуги Роси отримали результати розмноження зеленими живцями облшихи, жимо-лостi [9]. Зеленим живцюванням плодових порщ - айви, яблуш, грушi займа-лися в Молдавському науково-дослщному iнститутi плодiвництва [4]. Безпе-речно, значне мiсце у виршенш практичних питань зеленого живцювання багатьох плодово-япдних порiд, !х теоретичного обгрунтування належить Ti-мiрязiвськiй сшьськогосподарськш академи [6].
Вiдкриття стимуляторiв росту сприяло розробцi сучасно! технологи зеленого живцювання. Багаточисленними дослщженнями встановлено позитив-ний вплив Р-шдолш-3-оцтово1 кислоти (1УК) або гетероауксин; Р-шдолш-3-масляно! кислоти (1МК); у-нафтилоцтово! кислоти (НУК) та !х аналогiв на вко-рiнення зелених живцiв рiзних сортiв агрусу, яблунi, вишнi, сливи, облшихи та
