CC BY
14
Вкник Нацюнального унiверситету «Льв1вська полггехшка». Серiя: «Юридичш науки» № 4(28), 2020
УДК 340:1
Вiкторiя Чорнописька
Нащональний унiверситет «Львiвська полтохшка», Навчально-науковий шститут права, психологи та шновацшно! осв^и, кандидат iсторичних наук, старший викладач кафедри цивiльного права та процесу Vika_Ch07@ukr.net https://orcid.org/0000-0002-3230-5971
ОСОБЛИВОСТ1 ПРАВОВОГО СТАТУСУ АДВОКАТА В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО СУСП1ЛЬСТВА
http://doi.org/10.23939/law2020.28.132 © Чорнописька В., 2020
Дослщження природи категорп «правовий статус адвоката» показало те, що вона е однieю iз найбшьш фундаментальних й водночас однiею iз найбiльш складних категорiй в правознавчш науцi. Це пояснюеться тим, що, з одного боку, ця категорiя отримала широку сферу використання як в юридичнш теорп, так i в практичнiй площин1, а з шшого - у сучаснiй юридичнш наущ не iснуе единого (ушверсального) пiдходу щодо ро-зумiння й' сутностi.
Правовий статус адвоката - це комплексна категорiя, яка вщображае його правове становище в суспшьств^ що характеризуеться наявнiстю у адвоката юридично встанов-леноТ сукупностi прав, обов'язюв, гарантiй та вiдповiдальностi, як е необхiдними i достатнiми для здшснення адвокатськоТ дiяльностi щодо надання професшноТ правничоТ (правовоТ) допомоги на засадах абсолютно"! незалежностi. Ця категорiя акумулюе i вщ-творюе всю сукупшсть взаемовiдносин адвоката в суспiльствi та вiдображае не тiльки його реальне правове становище, але й формуе юридичний базис для професшноТ дiяль-ност адвоката в ньому. Ця комплексна категорiя слугуе основою для розмежування правового становища адвоката й шших учасникiв правов1дносин.
Ключовi слова: громадянське суспiльство; адвокат; шститут адвокатури; правовий статус адвоката; судочинства; захисна дiяльнiсть; загальний (конституцшний) статус; спецiальний (родовий); шдивщуальний статус.
Постановка проблеми. Становлення в Укра!ш громадянського суспiльства та формування демократично!, правово! держави значною мiрою пов'язане не з !х формальним проголошенням, а з тривалим та складним процесом утвердження прiоритетностi штерешв кожно! особи, iснуванням вiдповiдного конституцшного механiзму захисту прав i свобод людини та громадянина. Досягнення ще! мети е неможливим без надежного функщонування такого iнституту громадянського суспшьства як адвокатура, яка е ключовою правозахисною iнституцiею, що вiдiграе одну iз визначальних ролей у забезпеченш належних умов проживання людини в ньому, себто у формуванш яюсного розвитку такого суспiльства.
1снуюча система правово! допомоги, як зазначено у Стратеги реформування судоустрою, су-дочинства та сумiжних правових шститупв, засвiдчила свою недостатню функцiональну спромож-нiсть, зокрема у зв'язку з: невщповщнютю формального статусу адвоката реальним умовам здшс-нення адвокатсько! дiяльностi, зокрема недосконалiстю практичного забезпечення прав адвоката i гарантiй адвокатсько! дiяльностi; недосконалiстю системи гарантiй незалежностi й належного виконування ними власних функцш; недостатнiстю рiвня професшно! пiдготовки адвока^в; неефе-ктивнiстю дисциплiнарного контролю i етичних стандартiв у адвокатськiй дiяльностi.
Все це вказуе на необхщшсть подальшого реформування законодавства про адвокатуру, зокрема в аспект вдосконалення правового статусу адвоката, насамперед з метою забезпечення повно-цшно! реалiзацil конституцiйного права особи на отримання професшно! правничо! допомоги, що е запорукою становлення громадянського суспiльства та формування правово! держави в Укра!ш. 1з цього випливае й значний рiвень актуальностi нашо! статтi.
Аналiз дослiдження проблеми. Проблеми визначення сутност правового становища адвоката не могли не викликати наукового штересу, а про актуальшсть науково-практичних розробок свщчать як численнi гострi дискусп, так i збiльшення кiлькостi наукових публшацш, присвячених окремим аспектам правового статусу й адвокатури в цшому, i адвоката зокрема. Науковим базисом для розкриття нашо! теми стали дослщження таких вчених-правникiв як М. Аракеляна, Н. Бакаяно-во!, Ю. Барщевського, У. Бернама, О. Бойкова, В. Ботнева, С. Васьковського, Т. Вшьчик, А. Власова, О. Воронова, О. Галоганова, I. Гессена, В. Гончаренка, С. Гончаренка, С. Деханова, В. Дюкшо!, Я. Зейкана, С. 1ваницького, А. 1ванцово!, А. Козьмших, А. Конi, В. Кудрявцева, А. Кучерени, С. Лбаново!, А. Меланчук, Р. Мельниченка, М. Михеенка, М. Молло, Р. Муллерата, В. Нора, Н. Обло-вацько!, Г. Павлово!, М. Погорецького, С. Прилуцького, С. Сафулька, О. Святоцького, В. Святоць-ко!, В. Спасовича, Р. Стефанчука, Ю. Стецовського, Л. Тацш, Д. Фiолевського, I. Фойницького, О. Хотинсько!-Нор, Ю. Шрамко, О. Яновсько!, I. Яртих та iнших.
Метою статт е вирiшення на основi комплексного аналiзу правово! природи сучасно! адвокатури, як необхiдного елементу формування громадянського суспшьства, та правово! держави -важливо! науково! проблеми, а саме: розкриття на концептуальному рiвнi теоретико-правових положень правового статусу укра!нського адвоката.
Виклад основного матерiалу. Для характеристики правового становища шдивщуума в сощ-умi у правничш лiтературi використовуються рiзноманiтнi термiни, примiром «правовий статус», «юридичний статус», «правовий модус», «фактичний статус» «соцiальний статус», власне термш «правове становище (положення)» та навiть «правовий режим». Ми тдтримуемо позицiю Т. Примак та К. Орлово!, якi вказують на доцiльнiсть використання саме термiну «правовий статус» та подають цшу низку фактiв на пiдтвердження власно! позицi! (зокрема, вiдповiднiсть такого термiну природно-правовiй доктринi, европейським та мiжнародно-правовим стандартам, його поширенiсть в нормативних актах, теоретичнiй та галузевiй лтератур^ юридичних словниках), що, як вони зазначають: «вщповщае загальним вимогам, що встановлюються правилами юридично! технiки (термши мають бути загальновизнаними, визначатися стшким характером й мати широке поши-рення)» [1, с. 22]. Враховуючи вказане, ми тдтримуемо думку тих науковщв, яю пiд правовим статусом осмислюють «комплексну, iнтегративну категорiю, яка вщображае взаемовiдносини особистостi та суспшьства, громадянина i держави, iндивiда й колективу, iншi соцiальнi зв'язки» [2, с. 266].
Актуальшсть дослщження природи категорп «правовий статус» полягае i в тому, що вона е одшею iз найбiльш фундаментальних й водночас одшею iз найбiльш складних категорiй в право-знавчiй наущ. Це пояснюеться тим, що, з одного боку, ця категорiя отримала широку сферу викори-
стання як в юридичнш теори, так i в практичнш площинi, а з iншого - у сучаснш юридичнiй науцi не icHye единого (унiверсального) пiдходу щодо розумшня ïï сутностi.
Виходячи з того, що «правовий статус служить юридичною основою cоцiальноï активноcтi особистосп», як слушно зауважуе О. Почечуева, «ефективнють здiйcнення адвокатом-захисником захиcноï дiяльноcтi в cyдочинcтвi залежить вiд того, наскшьки чiтко будуть cформованi основи його дiяльноcтi, позаяк якi основи, такий i ïx можливий потенщал щодо захисту прав та законних iнтереciв обвинуваченого / пiдозрюваного» [3, с. 341]. Ми шдтримуемо таку позищю, адже рiвень закрiплення правового статуту, передуам, адвоката та адвокатури загалом безпосередньо познача-еться на рiвнi надання профеciйноï правничо1' (правово1') допомоги, а отож, й на рiвнi правово1' заxищеноcтi cоцiyмy.
Значення категорiï «правовий статус» полягае i в такому: саме вона «дае можливють побачити права, свободи та обов'язки особи в щлюному, системному вигляд^ дозволяе здiйcнювати порiв-няння cтатyciв, розкривае шляхи подальшого ix удосконалення» [4, с. 549]. Ми подiляeмо таку позицiю, оcкiльки категорiя «правовий статус адвоката» насамперед дае можливють вирiзняти адвоката серед шших суб'екпв, якi надають юридичнi послуги, передуем в адмiнicтративномy, цивiльномy та господарському судочинсга, враховуючи наявнicть у нього, поряд з процесуальни-ми, ще й комплексу професшних прав, обов'язюв, гарантiй та вiдповiдальноcтi.
На пiдcтавi вищевказаного, ми доходимо висновку, зпдно з яким пiд категорieю «правовий статус» необxiдно розyмiти комплексну категорда, яка акумулюе й вщтворюе увесь комплекс взае-мовiдноcин особи в сусшльсга, що не лише формуе юридичну основу дiяльноcтi особи в ньому, упм й дае можливють з'ясувати реальне (фактичне) правове становище особи в cоцiyмi та е базисом для розмежування такого становища певно].' особи порiвняно з шшою.
Окремi наyковцi акцентують на поxiдномy xарактерi повноважень адвоката вщ повноважень особи, iнтереcи котро" вони представляють, й зауважують на тому, що адвоката не треба розглядати як самостшного учасника судочинства [5, с. 366]. Ми обгрунтовуемо позищю, зпдно з якою потрiбно виходити iз похвдного характеру виникнення повноважень в адвоката у процес та сприйняття його як самостшного учасника провадження, який надшяеться вщносною cамоcтiйнicтю. На нашу думку, правовий статус адвоката мае тюний взаемозв'язок з правовим статусом клieнта, штереси якого адвокат представляе (захищае) або ж надае йому iншi види правовоï допомоги. У цьому аспект справедливим е твердження Б. Бургера [6, с. 3], який, дослщжуючи залежнють прав i обов'язкiв адвоката вщ процесуального становища його довiрителя в кримiнальномy cyдочинcтвi, зауважуе, що максимальний обсяг процесуальних прав надаеться адвокату-захиснику обвинуваче-ного, шдозрюваного, дещо меншим обсягом прав е надшений адвокат-представник потерпiлого, цивiльного позивача, цившьного вiдповiдача, а значно меншим обсягом прав володie адвокат, який вщстоюе iнтереcи cвiдка.
В аспект нашого доcлiдження вищевказаний взаемозв'язок проявляеться i в тому, що за своею суттю «професшний статус адвоката мае конституцшно-правову природу» i на нього покладаеться обов'язок «щодо захисту вищоï конcтитyцiйноï щнностк прав i свобод людини» [7, с. 6]. Своею чергою, право на квалiфiкованy юридичну допомогу, за твердженням О. Галога-нова, е «невщ'емним елементом правового статусу адвокатури, структурно входить до правового шституту основних прав i свобод людини та громадянина, який лежить в оcновi правового статусу особи» [8, с. 18-19].
Здшснивши аналiз загальних рис категорп «правовий статус» й установивши взаемозв'язок правового статусу адвоката iз правовим статусом особи, штереси якоï вш захищае (представляе), вважаемо за доцшьне розкрити змют, власне, cамоï категорп «правовий статус адвоката». В юридичнш лiтератyрi поряд з категорieю «правовий статус особи» використовують i таку категорда, як «правове становище особи», а тому виникае необхщнють в дослщженш сшввщношення вказаних категорш.
Так, деяю науковщ дотримуються позицi!, зпдно з якою категорiя «правове становище особи» е бшьш широкою за змютом та включае в себе i категорiю «правовий статус особи». Зокрема, з таких позицш виходить М. В^рук, який вказуе на те, що «центральне мiсце в структурi правового становища особистостi займае !! правовий статус. Визнанi державою права, свободи, законш ште-реси та обов'язки в !х едност складають правовий статус як основу, ядро правового становища особистосп» [9, с. 29]. У свою чергу до структурних елеменпв правового становища особистосп вiн також вiдносить громадянство, правосуб'ектнiсть, юридичнi гарантi! та такий специфiчний елемент як принципи, яю закрiпленi в законi або випливають з правово! природи вщносин особис-тостi, суспiльства i держави. Подiбних поглядiв дотримуються й iншi науковщ.
Зовшм iншо! позицi! дотримуються науковщ, яю не бачать рiзницi мiж вищевказаними кате-горiями та «визначають правовий статус особи як !! становище в суспiльствi, закрiплене правом». Так, деяю науковцi розкривають змют категорi! «правовий статус особи», вказуючи на те, що вона встановлюе (визначае) правове становище особи в суспшьства Примiром, А. Венгеров шд правовим статусом розумiе сукупнiсть прав i свобод, обов'язкiв i вщповщальност особистостi, що встанов-люють !! правове становище у суспiльствi [10, с. 585]. треба зауважити, що науковщ виходять iз тотожностi означених категорш не тiльки в аспект характеристики правового статусу особи, упм i вiдносно iнших суб'ектiв права. Не е виключенням в цьому разi i правовий статус адвоката.
Ми тдтримуемо позищю тих вчених, яю зазначають, що подати вказаш категорi! «немае особливо! необхiдностi, оскшьки смислове подвоення термiну не сприяе перцепцi! та аналiзу однiе! з визначальних категорш правознавства», та виходять з того, що «правовий статус будь-якого суб'екта е не чим шшим, як його правовим становищем». Тож слушною е вказiвка М. Матузова, який звертае увагу, що законодавство, юридична практика, ЗМ1, а теж мiжнароднi акти про права людини не проводять мiж цими категорiями будь-якого розмежування, а вживають !х в одному ж сенсь Вiн вказуе, що цi категорп «цiлком взаемозамiннi» [2, с. 264].
У площиш спiввiдношення категорiй «правовий статус особи» та «правове становище особи» треба звернути увагу й на позищю О. Халеппо, яка шд правовим статусом адвоката розумiе статис-тичне його правове положення, а тд правовим становищем - «динамiчну категорiю, яка змiнюе права та обов'язки адвоката, зумовлеш його вступом у правовщносини з довiрителем» [11, с. 13]. Ми не под^емо таку позицiю авторки, позаяк нею правове становище адвоката фактично ототож-нюеться iз таким рiзновидом його статусу, який в юридичнш лiтературi отримав назву «iндивiдуальний правовий статус». Як зазначае Д. Дамдшов: «Динамша персонiфiкацi! абстрактного правового статусу викликала до життя поняття «шдивщуальний правовий статус», яким позначалося правове становище реального суб'екта права - учасника конкретних правовщносин» [112, с. 13]. На дина-мiчнiсть та мшливють iндивiдуального правого статусу особи у чаш вказуе й М. В^рук, зазначаю-чи, що «ця змiна, динамiка iндивiдуального правового статусу особистосп вiдбуваються в рамках единого правового статусу та рiзноманiтних спещальних правових статусiв, характерних для ще! особи. Тому iндивiдуальний правовий статус особистосп показуе, якi саме права та обов'язки особистосп фактично реалiзуються, використовуються на даний момент» [9, с. 304].
На пiдставi вищевказаного ми висновуемо, що категорп «правовий статус особи» та «правове становище особи» е тотожними та рiвнозначними, в юридичнш теори та практищ наповнюються аналопчним змютом. Лише такий стан речей дае нам можливють найбшьш точно розкрити сутнють категорп «правовий статус особи», використовуючи при цьому категорда «правове становище особи».
Дослщивши сшввщношення мiж означеними категорiями, вважаемо за можливе розкрити де-фшщда категорi! «правовий статус особи» й, зокрема, категорп «правовий статус адвоката». Укла-дачi як енциклопедичних, так i тлумачних словникiв виходять iз розумiння правового статусу, як правового становища, а саме як сукупшсть прав та обов'язюв громадянина чи юридично! особи. Подiбних поглядiв дотримуються i бiльшiсть науковцiв у галузi права, якi, дослiджуючи природу статусу того чи шшого суб'екта права (зокрема й адвоката), в основу дефшщи категорп «правовий
статус» вкладають той чи шший склад його елеменпв. Примiром, вiдомий теоретик А. Венгеров правовий статус розглядае як cyкyпнicть прав i свобод, обов'язюв i вщповщальност особи, що встановлюють ïï правове становище в суспшьсга [10, с. 585].
У контекст висв^лення змюту дефiнiцiï категорп «правовий статус» потребуе уваги позищя тих вчених, яю зазначають, що вона розкривае не тшьки реальне (фактичне) правове становище особи, але й вказуе на ïï потенцшне правове становище. То ж слушною е позищя М. Впрука, який тд правовим статусом розглядае «сощально допycтимi та необхщш можливоcтi, потенцп оcобиcтоcтi не лише як шдивщуума, а як громадянина держави» [9, с. 595].
Аналiзyючи правову природу дефiнiцiï категорп «правовий статус адвоката», звертаемо увагу на погляди тих науковщв, яю ^м iншого вказують i на щльове призначення cyкyпноcтi елементiв складу такого статусу. Ми щлком подiляeмо позищю цих науковщв, оскшьки такий шдхщ щодо визначення дефiнiцiï категорп «правовий статус адвоката» дае нам можливють не тшьки визначити структуру правого статусу адвоката, й з'ясувати основну мету, задля якоï вш надшяеться таким статусом.
З викладеного випливае, що аналiз як загальноï, так i cпецiалiзованоï (правничоï) лiтератyри дае нам можливють, з одного боку, дшти висновку щодо вщсутносп в наущ не тiльки единого розумшня дефшщп категорп «правовий статус адвоката», але i категорп «правовий статус особи», а з шшого - пересвщчитись, що переважна бiльшicть науковщв «висв^люють поняття правового статусу невщривно вiд його елементiв, а змют цього поняття визначаеться через його структуру». Тож для повнощнного розкриття дефiнiцiï категорп «правовий статус адвоката» передуем необxiдно з'ясувати cyкyпнicть елеменпв структури його правового статусу, яю б забезпечили необхвдну yнiверcальнicть, дieвicть та cиcтемнicть такоï правовоï категорп.
Аналiз правничоï лiтератyри стосовно структури правового статусу адвоката як особи, на яку покладаеться конституцшний обов'язок по наданню профеciйноï правничоï (правовоï) допомоги зокрема, так i структури правового статусу особи в щлому, свщчить, що серед наyковцiв немае едност щодо кiлькоcтi елементiв таких статушв, i визначення категорiй елеменпв, якi в cyкyпноcтi й повинш формувати правовi статуси i адвоката, i особи в суспшьствь
Незважаючи на такий плюралiзм у поглядах щодо визначення структури та видового набору елеменпв правового статусу як адвоката, так i особи, проведений нами аналiз дае можливють дшти висновку, що переважна бшьшють науковщв необхщними елементами правого статусу визначають права та обов'язки особи. Права та обов'язки особи, поряд iз свободами, належать до загально-прийнятих елеменпв статусу Такий тдхвд - лише права й обов'язки особи становлять структуру правового статусу особи - в юридичнш лiтератyрi отримав ще назву вузького шдходу. Зокрема, такого шдходу дотримуеться О. Лукашева, яка вказуе, що правовий статус особи в найзагальшшо-му виглядi може бути охарактеризований як система прав i обов'язюв, що законодавчо закршлю-еться державами в конститущях, мiжнародно-правовиx актах про права людини та шших нормативно-юридичних актах. Вона зазначае, що права i обов'язки - основний вихщний елемент права, шчого вагомшого в cтрyктyрi права фактично немае [5, с. 225].
Дотримуються вузького шдходу щодо структури елеменпв правового статусу й науковщ, предметом дослщження яких е безпосередньо правовий статус адвоката. Так, О. Бойков зазначае, що тд «поняттям статус адвоката, присвоення якого дае право здшснювати адвокатську дiяльнicть, маються на yвазi його прав та обов'язюв, що мютяться у Закош про адвокатуру, в галузях проце-суального законодавства, у корпоративних актах адвокатcькоï cпiльноти» [13, с. 8].
Ми абсолютно подшяемо позищю тих науковщв, яю вважають, що «система прав обов'язюв -серцевина, центр правовоï сфери, i тут лежить ключ до виршення основних юридичних проблем» [2, с. 50]. Проте, на наше глибоке переконання, лише сукупносп прав та обов'язюв як елеменпв структури правового статусу особи недостатньо, оскшьки вона не забезпечить повною мiрою не тшьки можливють належного теоретичного обгрунтування сутност цього статусу, але й повнощнного визначення фактичного правового становища тieï чи iншоï особи. Втм, на нашу думку, право-
вий статус особи, зокрема й адвоката, ^м прав i обов'язюв особи, повинен включати в себе й iншi структурш елементи.
Доволi стрним для визначення структури правого статусу особи i адвоката е питання щодо гарантiй, як обов'язкового елементу такого статусу. Стосовно цього заслуговуе на увагу позищя В. Бессарабова та М. Косарева, зпдно з якою статус адвоката включае в себе таю елементи: повно-важення адвоката (права, обов'язки i способи !х реалiзацi!); гарантi! незалежностi адвоката; гарантп безпеки адвоката; гарантi! недоторканност адвоката, а також вiдповiдальнiсть адвоката [14, с. 102].
Тут треба звернути увагу на те, що в юридичнш лiтературi наявна й позищя, вщповщно до яко! гарантп розглядаються не тiльки як елемент правового статусу, а навпаки - права та обов'язки, разом з процесуальною формою та процесуальними санкщями саме i складають структуру право-вих гарантш адвокатсько! дiяльностi.
Дослщжуючи структуру правового статусу як адвоката, так i особи в цшому, треба звернути увагу на те, що одним з найбшьш дискусшних е питання щодо вщнесення вщповщальносп до структурних елементiв такого статусу. Так, низка науковщв дотримуються те! позицi!, що юридична вiдповiдальнiсть не належить до елементiв правового статусу особи. Вим, бiльшiсть вчених вважа-ють, що вiдповiдальнiсть являе собою самостшний та необхiдний елемент правового статусу особи. Так, Г. Процько вказуе, що «до елеменпв правового статусу особи, окрiм прав i обов'язюв, необидно вiднести й вщповщальшсть особи. Оскiльки наявнiсть у особи юридичних обов'язкiв передбачае юридичну вщповщальшсть у разi !х невиконання» [15, с. 89].
Ураховуючи вищевказане, ми вважаемо, що вщповщальшсть е одним з необхщних, основних елементiв структури правового статусу особи. Видшення вщповщальносп як самостiйного елементу тако! структури е обгрунтованим, оскiльки лише в такому разi буде забезпечено вщповщальне ставлення громадянина до сво!х обов'язюв, до !х виконання. А враховуючи при цьому загальнов> домий ви^в, що «права особи закiнчуються там, де починаються права шшо! людини», можна дiйти висновку, що лише вщнесення вiдповiдальностi до елементiв структури правового статусу особи забезпечить дiевий мехашзм реалiзацi! особою не тшьки покладених на не! обов'язкiв, але й належного використання особою наданих !й прав.
Зауважимо, що в юридичнш лiтературi неодноразово гарантi! та вщповщальнють розглядаються як елементи структури правового статусу вже безпосередньо адвоката. Зокрема, подiбного погляду дотримуеться П. Хотенець. Вш вважае, що найприйнятшшим е пiдхiд, згiдно з яким поняття «статус адвоката» охоплюе: а) права й обов'язки адвоката; б) вщповщальшсть адвоката; в) гарантп дiяльностi адвоката [16, с. 12].
Дослщжуючи питання про структуру правового статусу особи (адвоката), треба звернути увагу, що низка науковщв видшяють ще й значну кшьюсть шших категорш, яю, на !хню думку, е самостшними елементами такого статусу. Так, достатньо поширеною в юридичнш лiтературi е позищя, вщповщно до яко! окремим структурним елементом правого статусу особи (адвоката) е право- та дiездатнiсть особи.
Заслуговуе на увагу й позищя тих науковщв, яю до елеменпв правового статусу вщносять i порядок та шдстави як набуття, так i припинення того чи iншого статусу, зокрема статусу адвоката. Проте, ми вважаемо, що питання про шдстави та порядок набуття, так i припинення (зупинення) правового статусу адвоката повинш розглядатися виключно як «процедурш моменти», яю жодним чином не повинш розглядатися як самостшш елементи його статусу.
Розглядаючи питання про структуру правового статусу особи i адвоката зокрема, ми звертае-мо увагу й на те, що низка науковщв вказують на необхщшсть включення й шших категорш до основних та необхвдних елеменпв такого статусу. Так, до основних елемешгв правового статусу особи (адвоката) вщносять також: громадянство; функцн; принципи; правовi норми та правовщно-сини, а також низку шших елеменпв (наприклад, Л. Тацш до правового статусу адвоката вщносить також обмеження, якi застосовуються вщносно адвокатiв, та елементи його сощального захисту, матерiального забезпечення, а М. Сфiменко [11, с. 17], розглядаючи правовий статус адвоката в
адмшютративному судочинств^ вказуе, що це комплексна категорiя, яка, ^м обов'язкiв адвоката, згадуваних нами функцш права, включае також i завдання).
Ми не подшяемо позици про необхщнють включення вищевказаних категорiй як основних та необxiдниx елементiв правового статусу особи (адвоката). Слушною тут е думка О. Лyкашевоï, що низка додаткових елеменнв (наприклад, громадянство, загальна правоздатнicть) е передумовами правового статусу особи [17, с. 92]. Бшьш деталiзye цю точку зору Г. Процько [15, с. 173], яка вказуе на те, що вс iншi пропоноваш у юридичнш лiтератyрi елементи (правовi гаранти, право-cyб'eктнicть, громадянство та iншi) е передумовами набуття правового статусу, формою, основою чи умовами його здшснення. Не вщносить вона до таких елеменнв i норми та принципи, зазначаю-чи, що норми права е юридичною формою статусу особи, в той час як принципи права вщносно правового статусу можуть виступати лише основоположними правилами для його формування, але не входити до його змюту. Ми фактично повною мiрою шдтримуемо таю позици О. Лyкашевоï та Г. Процько, за винятком вщнесення останньою правових гарантш не до основних елеменнв правового статусу особи.
Враховуючи вищевказане можна дшти висновку, що до елеменнв структури правового статусу як особи, так i зокрема адвоката, ^м прав та обов'язюв, яю, без сумшву, е виxiдними та загаль-ноприйнятими елементами, необxiдно включати також правовi гаранти та вiдповiдальнicть. На нашу думку, лише сукупнють прав, обов'язюв, гарантiй та вiдповiдальноcтi забезпечать необхщну yнiверcальнicть, дieвicть та системнють такоï категорп як правовий статус адвоката. yci iншi право-вi категорп (правоcyб'eктнicть, громадянство, принципи, правовi норми, функци, завдання тощо) повинш розглядатися лише як передумови виникнення (набуття) правового статусу або умови, яю е дотичними до нього та сприяють його реалiзацiï, але в жодному разi не можуть бути вщнесеш до елементiв структури правового статусу особи, i адвоката зокрема. Не повинш розглядатися окре-мими структурними елементами вказаних статушв також свободи та законнi штереси, яю, на нашу думку, повинш сприйматися вiдповiдно як окремий, cпецифiчний рiзновид права особи (свободи характеризують статус особи саме у поеднанш з ïï правами) або ж як передумова вступу у право-вщносини чи набуття вiдповiдного статусу.
Отже, правовий статус адвоката - це комплексна категорiя, яка вщображае його правове становище в суспшьсга, що характеризуемся наявнicтю в адвоката юридично вcтановленоï cyкyпноcтi прав, обов'язюв, гарантiй та вiдповiдальноcтi, яю е необxiдними i доcтатнiми для здшснення ним адвокатcькоï дiяльноcтi щодо надання профеciйноï правничоï (правовоï) допомоги на засадах абсо-лютноï незалежносп. Ця категорiя акумулюе i вщтворюе всю cyкyпнicть взаeмовiдноcин адвоката в суспшьств^ i не тiльки вщображае його реальне правове становище, але й формуе юридичний базис для профеciйноï дiяльноcтi адвоката в ньому.
Незалежний правовий статус адвоката - це основоположна властивють здшснення адвокатсь-коï дiяльноcтi, що вiдображаe особливе його правове становище в суспшьсга, яке характеризуемся вiдcyтнicтю як будь-яких втручань та перешкод з боку шших ошб у профеciйнy дiяльнicть адвоката, так i бyдь-якоï його позапрофеciйноï заiнтереcованоcтi в процеci ïï здшснення. Така властивють мае визначальний вплив на вс структурш елементи правового статусу адвоката (формуе сутнють ïx сприйняття), якi в свош cyкyпноcтi повиннi забезпечувати можливicть надання ним профеciйноï правничоï (правовоï) допомоги на засадах його абcолютноï незалежносп.
Доcлiджyючи питання про cyтнicть правового статусу особи в аспекн його впливу на статус адвоката, треба звернути увагу й на те, що в юридичнш лiтератyрi наявш рiзноманiтнi критери клаcифiкацiï правового статусу особи. Загальновизнаним е критерiй класифшацп правового статусу особи за характером (змютом), згiдно з яким розрiзняють: загальний (конcтитyцiйний) статус; cпецiальний (родовий) та шдивщуальний статус.
Деякi науковщ до вищевказаних видiв cтатyciв додають ще шшк мiжнародно-правовий статус (наприклад, суб'ектами е бiженцi або вимушеш переcеленцi, держави, мiжнароднi органiзацiï тощо); галузевий статус (характеризуе особливосн прав та обов'язкiв cyб'eктiв стосовно певноï сфери
суспшьних вщносин); мiжгалузевий (визначаеться нормами комплексних правових iнститутiв) та iншi. Наявш в юридичнiй лiтературi й iншi критерп класифшацп видiв правового статусу особи.
В аспект нашого дослщження найбiльш прийнятною диференцiацiею видiв правового статусу особи все ж е його класифшащя за характером (змютом), зпдно з якою розрiзняють: загальний (конституцiйний) статус; спецiальний (родовий) та шдивщуальний статус. Враховуючи специфiку правового статусу адвоката, в розрiзi класифшацп правового статусу особи за характером (змютом), доходимо такого висновку: загальний (конституцшний) статус особи, яка е адвокатом, вщповщае правовому статусу фiзично! особи; спещальний (родовий) статус тако! особи складае сукупнiсть професiйних прав, обов'язюв та iнших елементiв статусу, а отже, може отримати назву професшно-го статусу; шдивщуальний правовий статус адвоката являе собою його правове становище шд час надання ним конкретних видiв професшно! правово! допомоги [18, с. 363]. У свою чергу iндивiдуаль-ний статус адвоката характеризуемся можливютю виокремлення процесуально! та непроцесуально! форми дiяльностi адвоката щодо надання правово! допомоги. При цьому, незалежно вщ того, яку форму свое! дiяльностi реалiзуе адвокат, за ним збертаеться професiйний статус адвоката, i така особа повинна, власне, найменуватися «адвокат-захисник», «адвокат-представник» або ж саме термшом «адвокат» - наприклад, за надання правово! допомоги свщку.
Безсумшвно, що за значенням i обсягом центральне мiсце займае процесуальна форма дiяль-ностi адвоката. Але в жодному разi не треба применшувати й ролi непроцесуально! форми дiяль-ностi, яка може передувати та (або) супроводжувати процесуальну форму, оскшьки визначити ефективнiсть дiяльностi адвоката щодо надання професiйно! правничо! (правово!) допомоги можна лише на пiдставi аналiзу як процесуально!, так i непроцесуально! форми його дiяльностi. Наявнiсть професiйно! складово! та вищевказаний взаемозв'язок мiж такими формами дiяльностi адвоката вказуе на доцiльнiсть використання саме правово! конструкцп «процесуальна та непроцесуальна форми дiяльностi адвоката», а не «процесуальний та непроцесуальний статус адвоката».
Висновки. Правовий статус адвоката - це комплексна категорiя, яка вщображае його правове становище в сусшльсга, що характеризуемся наявнiстю у адвоката юридично встановлено! сукуп-ност прав, обов'язкiв, гарантiй та вщповщальносп, якi е необхвдними i достатшми для здiйснення адвокатсько! дiяльностi щодо надання професшно! правничо! (правово!) допомоги на засадах абсолютно! незалежносп. Ця категорiя акумулюе i вщтворюе всю сукупнiсть взаемовiдносин адвоката в суспiльствi та вiдображае не тшьки його реальне правове становище, але й формуе юридичний базис для професшно! дiяльностi адвоката в ньому. Ця комплексна категорiя слугуе основою для розмежування правового становища адвоката й шших учасниюв правовiдносин.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Примак Т. К., Орлова К. А. Терминологические трудности определения категории «правовой статус». Вестник Балтийского федерального университета им. И. Канта. Серия: Экономические и юридические науки. 2012. № 9. С. 19-27. 2. Теория государства и права: курс лекций. Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. 2-е изд., перераб. и доп. Москва: Юристъ, 2001. 776 с. 3. Почечуева О. С. Некоторые вопросы возникающие при реализации профессиональных функций адвоката-защитника и представителя в уголовном процессе. Пробелы в российском законодательстве. 2008. № 2. С. 340-343. 4. Басик В. П. Эволюция правового статуса личности и его отражение в российской правовой науке. Правоведение. 2005. № 1. С. 2135. 5. Ивакин В. Н. Участие адвоката по гражданским делам в суде общей юрисдикции и арбитражном суде: вопросы теории. Lex Russica. 2006. № 2. С. 340-373. 6. Бургер Б. М. Процессуальные формы участия адвоката в досудебном производстве по уголовным делам: автореф. дис. на соиск. научн. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. Краснодар, 2010. 26 с. 7. Баренбойм П. Б., Резник Г. М. Адвокатура как защитник гражданского общества. Законодательство и экономика. 2004. № 9. С. 5-11. 8. Галоганов А. П. Правовой статус адвокатуры: российская законодательная модель и конституционные принципы обеспечения прав человека: автореф. дис. на соиск. научн. степ. докт. юрид. наук: спец. 12.00.11. Москва, 2011. 50 с. 9. Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности. Москва: Норма, 2008. 448 с. 10. Венгеров А. Б. Теория
государства и права: учебник. Москва: Омега-Л, 2002. 608 с. 11. Халеппо Е. М. Правовое положение адвоката как участника гражданского и арбитражного процесса в Российской Федерации: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.15. Москва, 2012. 30 с. 12. Дамдинов Б. Д. Теоретические проблемы правового статуса субъекта Российской Федерации. Сибирский юридический вестник. № 3. 2002. С. 12-16. 13. Бойков А. Д. Сущность и правовое содержание статуса адвоката. Адвокат. 2010. № 10. С. 37-44. 14. Бессарабов В. Г., Косарев М. А. Понятие правового статуса адвоката. Право и политика. 2005. № 11. С. 93-102. 15. Процько Г. I. Правовий статус: поняття та структура. Пiвденноукраiнський правничий часопис. 2011. № 3. С. 88-91. 16. Хотенець П. В. Правовий статус адвоката в Укра!ш: автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.10. Х., 2002. 23 с. 17. Права человека: учебник для вузов. Отв. ред. Е. А. Лукашева. Москва: Изд-во НОРМА, Издательская группа «ИНФРА М-НОРМА», 2001. 573 с. 18. Заборовський В. В. Правова природа процесуально! та непроцесуально! форми дiяльностi адвоката щодо надання правово! допомоги. Порiвняльно аналтичне право. 2016. № 1. С. 362-366.
REFERENCES
1. Prymak T. K., Orlova K. A. Termynolohycheskye trudnosty opredelenyia katehoryy «pravovoi status». [Terminological difficulties in defining the category of «legal status».]. Vestnyk Baltyiskoho federalnoho unyversyteta ym. Y. Kanta. Seryia: Ekonomycheskye y yurydycheskye nauky. 2012. No. 9. P. 19-27. 2. Teoryia hosudarstvay prava: kurs lektsyi. [Theory of state and law: a course of lectures].Pod red. N. Y. Matuzova y A. V. Malko. 2-e yzd., pererab. y dop. Moskva: Yuryste, 2001. 776 p. 3. Pochechueva O. S. Nekotorye voprosy voznykaiushchye pry realyzatsyy professyonalnykh funktsyi advokata-zashchytnyka y predstavytelia v uholovnom protsesse. [Some issues arising in the implementation of the professional functions of a defense attorney and a representative in criminal proceedings] Probely v rossyiskom zakonodatelstve. 2008. No. 2. P. 340-343. 4. Basyk V. P. Evoliutsyia pravovoho statusa lychnosty y eho otrazhenye v rossyiskoipravovoi nauke. [Evolution of the legal status of the individual and its reflection in Russian legal science].Pravovedenye. 2005. No. 1. P. 21-35. 5. Yvakyn V. N. Uchastye advokata po hrazhdanskym delam v sude obshchei yurysdyktsyy y arbytrazhnom sude: voprosy teoryy. [Participation of a lawyer in civil cases in the court of general jurisdiction and the arbitral tribunal: questions of theory].Lex Russica. 2006. No. 2. P. 340-373. 6. Burher B. M. Protsessualnye formy uchastyia advokata v dosudebnom proyzvodstve po uholovnym delam [Procedural forms of participation of the lawyer in pre-trial proceedings on criminal cases]: avtoref. dys. na soysk. nauchn. step. kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.09. Krasnodar,
2010. 26 p. 7. Barenboim P. B., Reznyk H. M. Advokatura kak zashchytnyk hrazhdanskoho obshchestva. [Advocacy as a defender of civil society].Zakonodatelstvo y ekonomyka. 2004. No. 9. P. 5-11. 8. Halohanov A. P. Pravovoi status advokatury: rossyiskaia zakonodatelnaia model y konstytutsyonnye pryntsypy obespechenyia prav cheloveka [Legal status of the bar]: avtoref. dys. na soysk. nauchn. step. dokt. yuryd. nauk: spets. 12.00.11. Moskva,
2011. 50 p. 9. Vytruk N. V. Obshchaia teoryia pravovoho polozhenyia lychnosty [General theory of the legal status of the individual]. Moskva: Norma, 2008. 448 p. 10. Venherov A. B. Teoryia hosudarstva y prava: uchebnyk. [Theory of State and Law] Moskva: Omeha-L, 2002. 608 p. 11. Khaleppo E. M. Pravovoepolozhenye advokata kak uchastnyka hrazhdanskoho y arbytrazhnoho protsessa v Rossyiskoi Federatsyy [Legal status of a lawyer as a participant in civil and arbitration proceedings in the Russian Federation]: avtoref. dys. na soysk. nauchn. step. kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.15. Moskva, 2012. 30 p. 12. Damdynov B. D. Teoretycheskyeproblemy pravovoho statusa subeekta Rossyiskoi Federatsyy. [Theoretical problems of the legal status of the subject of the Russian Federation].Sybyrskyi yurydycheskyi vestnyk. No. 3. 2002. P. 12-16. 13. Boikov A. D. Sushchnost y pravovoe soderzhanye statusa advokata. [The essence and legal content of the status of a lawyer]. Advokat. 2010. No. 10. P. 37-44. 14. Bessarabov V. H., Kosarev M. A. Poniatyepravovoho statusa advokata. [The concept of legal status of a lawyer]. Pravo y polytyka. 2005. No. 11. P. 93-102. 15. Protsko H. I. Pravovyi status:poniattia ta struktura. [Legal status: concept and structure].Pivdennoukrainskyi pravnychyi chasopys. 2011. No. 3. S. 88-91. 16. Khotenets P. V. Pravovyi status advokata v Ukraini [Legal status of a lawyer in Ukraine]: avtoref. dys. na zdob. nauk. stup. kand. yuryd. nauk: spets. 12.00.10. Kh., 2002. 23 p. 17. Prava cheloveka [Human rights]: uchebnyk dlia vuzov. Otv. red. E. A. Lukasheva. Moskva: Yzd-vo NORMA, Yzdatelskaia hruppa «YNFRA M-NORMA», 2001. 573 p. 18. Zaborovskyi V. V. Pravova pryroda protsesualnoi ta neprotsesualnoi formy diialnosti advokata shchodo nadannia pravovoi dopomohy. [Legal nature of procedural and non-procedural form of activity of a lawyer to provide legal assistance.. Porivnialno analitychne pravo. 2016. № 1. P. 362-366.
Дата надходження: 16.09.2020р.
Victoriya Chornopyska
Institute law, psychology and innovative education Lviv Polytechnic National University Department of Civil Law and Procedure
Ph.D.
PECULIARITIES OF THE LEGAL STATUS OF A LAWYER IN THE CONDITIONS OF FORMATION OF CIVIL SOCIETY
A study of the nature of the category «legal status of a lawyer» has shown that it is one of the most fundamental and at the same time one of the most complex categories in jurisprudence. This is due to the fact that, on the one hand, this category has received a wide range of applications both in legal theory and in practice, and on the other - in modern legal science there is no single (universal) approach to understanding its essence.
The legal status of a lawyer is a complex category that reflects his legal position in society, characterized by the presence of a lawyer legally established set of rights, duties, guarantees and responsibilities that are necessary and sufficient to practice law to provide professional legal (legal) assistance on the basis of absolute independence. This category accumulates and reproduces the whole set of relationships of a lawyer in society and reflects not only his real legal position, but also forms the legal basis for the professional activity of a lawyer in it. This complex category serves as a basis for distinguishing the legal status of a lawyer and other participants in legal relations.
Key words: civil society; lawyer; institute of advocacy; legal status of a lawyer; litigation; protective activities; general (constitutional) status; special (generic); individual status.
