CC BY
18
УДК 612.017.1 :[576.3+612.112]:616.381-002:612.084 Куюн Л. О., Брюзгна Т. С.
ОСОБЛИВОСТ1 ЛОКАЛЬНОГО 1МУН1ТЕТУ I ФУНКЦ1ОНАЛЬН1
ХАРАКТЕРИСТИКИ 1МУНОКОМПЕТЕНТНИХ КЛ1ТИН ПРИ
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПЕРИТОН1Т1
Нацiональний медичний ушверситет iMeHi О.О. Богомольця (м. КиГв)
Робота виконана в рамках программ кафедри xipypril стоматолопчного факультету Нацiонального Медичного Унiверситету iM. О.О. Богомольця. «Оптимiзацiя вибору пластичного матерiалу при лiкуваннi гриж живота» № державно! реестраци - 0104U000450, 2006 рк
Вступ. На формування мсцевою iмунiтету впливае велика ктькють рiзнихiнфекцiйних агентiв. Цей про-цес е багатофакторним. У м'юцев'1й iмунологiчнiй вiдповiдi приймають участь велика ктькють рiзно-манiтних iмунокомпетентних клггин. Тому для бiльш детального вивчення механiзмiв формування мюце-вого iмунiтету при запальних захворюваннях необ-хщно залучати крiм iмунологiчних iншi методи до-слiдження: бiохiмiчнi, морфолопчнi та бiофiзичнi. Це сприятиме можливостi оцЫити рiзнi аспекти iмунноI вiдповiдi оргаызму на проникнення iнфекцiйного збудника.
Мета роботи - провести порiвняльний аналiз рiвня локально! i системно! iмунологiчно! вiдповiдi при запаленнi черевно! порожнини в умовах гостро-го експериментального перитонггу.
Об'ект i методи дослщження. В роботi ви-користана експериментальна модель запалення черевно! порожнини - перитоыт, Ыдукований у шб-редних мишей лiнi! С-57 Brown. Авторами роботи перитонгг був використаний як найбтьш зручна модель для вивчення особливостей мюцево! iмуноло-пчно! вiдповiдi. Дослiди проводились на 80 експе-риментальних тваринах, контроль - 20 мишей, яким внутршньочеревинно вводили 0,5 мл стерильного пептонового розчину. Як збудник внутршньочерев-но! шфекцм використовували живу культуру ентеро-патогенно! кишково! палички Escherichia coli штам 0-111. Дослiднi тварини були подтеы на двi групи в залежност вiд дози збудника перитонiту: перша група (40 мишей) отримувала по 0.15 мл 1 млрдно! суспензи кишково! палички, друга група - 0,2 мл 2 млрдно! суспензи патогену. За аналог експериментального перитонггу була використана модель за-пропонована авторами роботи [8,5,10]. В процес ^е! роботи було з'ясовано, що перша схема експе-риментально! моделi перитоыту бiльше вiдповiдала виршенню завдань нашо! роботи. Крiм того, вве-дення 2 млрдно! суспензи кишково! палички призво-дила до значно! загибелi експериментальних тварин вже через 2-3 дн пiсля початку дослав. Крiм лЫм-них мишей у експеримент використали 30 безпо-родних тварин (тако! ж ваги i вiку). У цiй робот було зроблено акцент на особливост мiсцево! iмуноло-гiчно! вiдповiдi, але паралельно вивчали системну iмунологiчну вщповщь i провели порiвняльну оцiнку
мюцево! i системно! вiдповiдi. Фагоцитарна актив-нiсть визначалась по двом параметрам: проценту фагоцитоза i фагоцитарному числу з використанням загальновщомо! методики з кгмтинами периферич-но! кровi (КПК) i кJliтинами перитонеального ексуда-ту (КПЕ) [11].
Окрiм того, проводився цитолопчний аналiз кть-костi КПЕ i його якiсний склад. КПЕ одержували за загальновщомою методикою [8]. Через 24-48 годин пюля введення кишково! палички за 0,5 години до забиття тварин !м внутршньочеревинно вводили 5 мл культурального розчину RPMI, у якому були роз-веденi антибiотики i гепарин. Ктьюсну оцiнку спектру жирних кислот лт^в кJliтин перитонеального ексудата, лiмфо!дних кJliтин периферично! кровi i селезшки проводили за методом J. Folch et al., 1957 [13,6] i показники отримували шляхом вимiрювання пло|Щ пiкiв метильованих похiдних жирних кислот та визначення !х складу у вщсотках (%). Похибка ви-значення становила 10,0% [13,6]. ^м iмунологiч-них та бiохiмiчних проводились також i морфологiчнi дослiдження, вивчали пстолопчы зрiзи селезiнки, якi були забарвлен гематоксилiн-еозiном згiдно за-гальновiдомо! методики.
Експерименти виконан з дотриманням вимог бвропейсько! конвенцi! про захист хребетних тварин, що використовуються для дослщних та iнших наукових цтей, (Страсбург, 1986) та Закону Укра!-ни «Про захист тварин вщ жорстокого поводження» (2006).
Всi отриманi результати були пщдаы статистичнiй обробцi з використанням стандартно! методики оцн ки показниюв M±m i вiрогiднiсть p визначалась згщно з правилами рядово! варiацiйно! статистики [7].
Результати дослщження та 'Гх обговорення. Встановлено, що безпородн бiлi мишi виявилися бтьш стiйкими до внутрiшньочеревинно! iнфекцi! у порiвняннi з лiнiйними тваринами. В груп безпород-них мишей внутршньочеревинне введення 0,15 мл 1,5-2,0 млрдно! суспензи ентеропатогенно! кишково! палички не викликало загибелi тварин через 48 годин пюля Ы'екцм. Тодi як у груп дослiдних лiнiйних тварин така сама доза збудника перитоыту призводила до загибелi 15-20% тварин вже через 24 години.
В таблиц 1 наведен результати, як тюстру-ють змiни складу жирних кислот (ЖК) загальних лг п^в КПЕ, селезiнки i КПК експериментальних тварин при перитонт. В груп дослiдних тварин у КПЕ i клiтинах селезiнки достовiрно збтьшуеться вмiст лiнолево! ЖК на 18%, а вмют арахiдоново! кислоти зменшуеться практично вдвiчi та докозотрiеново!
Таблиця 1.
Склад загальних жирних кислот лт^в кттин перитонеального ексудату та селезiнки мишей з перитонiтом
Жирн кислоти Контрольна група (М±т, п=5) Досл1дна група (М±т, п=5)
Кл1тини перитонеального ексудату
16:0 23,4±1,2 24,3±1,7
18:0 7,0±0,6 8,9±1,1
18:1 13,4±0,9 15,4±2,2
18:2 23,9±1,0 28,3±3,1
18:3 Сл1ди 0,2±0,0
20:4 10,5±1,6 5,1±1,4*
22:3 21,8±1,7 15,2±4,5
НЖК 30,4±1,4 33,4±1,8
НЕЖК 69,6±1,4 66,6±1,8
ПНЖК 56,2±1,3 49,2±4,2
Кл1тини селезшки
Жирш кислоти Контрольна група (М±т, п=5) Досл1дна група (М±т, п=6)
16:0 19,8±1,5 24,9±2,5
18:0 7,2±1,7 8,3±0,9
18:1 14,1 ±1,1 17,1 ±1,9
18:2 3,7±0,9 5,5±1,7
18:3 0,7±0,0 0,7±0,1
20:4 8,4±2,0 6,8±1,9
22:3 46,1±6,5 36,7±7,0
НЖК 27,0±3,2 33,2±2,8
НЕЖК 73,0±3,2 66,8±2,8
ПНЖК 58,9±4,3 49,7±4,4
Примiтка. НЖК - насичен жирнi кислоти; НЕЖК - ненасичен жирнi кислоти; ПНЖК - полЫенасичен жирнi кислоти. *р < 0,05 - рiзниuя миж дослiдною i контрольною групами достс^рна.
ЖК на 26% у пор1внянн1 з контролем. Це обумовлюе зниження суми ненасичених ЖК за рахунок суми за рахунок суми пол1ненасичених (ПНЖК) - 16%. Вщ-м1чено зростання р1вня насичених жирних кислот у дослщних тварин у пор1внянн1 з контрольними. Анал1з даних складу жирних кислот загальних лтг д1в досл1дних мишей в умовах перитонггу св1дчить про те, що у мишей з перитоытом спостер1гаеться посилення перекисного окислення при в1рогщно-му зниженн р1вня арах1доново1 кислоти (С20:4) в 2 рази. Це обумовлюе зниження суми ненасичених жирних кислот за рахунок суми полшенасичених ЖК (ПНЖК) на 16%. Таким чином, змша стввщношення насичених I ненасичених ЖК може буди свщченням розвитку процес1в пероксидацИ л1п1д1в КПЕ. В клгги-нах селез1нки мае мюце зб1льшення вм1сту пальмг тиново! ЖК на 25% I оле!ново! ЖК на 20%. Кр1м того спостер1гаеться зниження вм1сту арах1доново1 ЖК на 10% I докозотр1еново1 ЖК на 20%, що обумовлюе зниження насичених I ненасичених ЖК за рахунок суми ПНЖК на 16%. Ц1 зм1ни сп1ввщношення сум на-
Таблиця 2.
Склад загальних жирних кислот лт^в кл^ин периферичноГ кровi мишей з перитонiтом
Жирн1 кислоти Контрольна група ( М±т, п=5) Досл1дна група ( М±т, п=8)
16:0 36,3±1,1 38,3±1,7
18:0 32,8±0,4 31,1 ±0,5
18:1 10,2±0,5 17,2±1,1
18:2 6,9±0,6 6,6±0,8
20:4 13,7±1,3* 6,8±0,5
НЖК 69,1 ±1,7 69,4±1,5
ПНЖК 30,8±1,5 30,6±1,5
20,6 13,4±1,3
Примiтка. НЖК - насичен жирнi кислоти; НЕЖК - ненасичен жирнi кислоти; ПНЖК - полшенасиченл жирнi кислоти. *Р < 0,01 - р^ниця мiж дослщною i контрольною групами достовiрна.
сичених I ненасичених ЖК можуть свщчити про роз-виток процес1в пероксидацИ л1п1д1в в цих об'ектах. Таблиця 2 надае дан1, як1 демонструють показники хроматограф1чного анал1зу жирних кислот загальних л1п1д1в кл1тин периферично! кров1 (КПК) тварин експериментальних I контрольних груп. В КПК мае мюце збтышення вмюту оле!ново! ЖК на 68% та зниження вмюту арахщоново! ЖК на 50%. Ц1 зм1ни у концентрацп вищих ЖК свщчать про розвиток го-строго запального процесу на локальному I системному р1внях в орган1зм1 тддослщних тварин, при цьому на системному р1вн1 ц1 показники досягають практично двократного збтышення.
Функцюнальна активнють кл1тин як перитонеального ексудату, так I периферично! кров1 достов1рно зростае в реакци фагоцитозу (за вщсотком та фа-гоцитарним числом). У тварин дослщно! групи по-р1вняно з контролем з КПЕ у дослщнм груп1 вщсо-ток фагоцитуючих кл1тин - 93,5±3,6, ФЧ- 1,3±0,1, у контрол1 в1дпов1дно ц1 дан1 були такими - 76,03±0,89 та 1,02±0,03 (табл. 3).
У таблиц! 3 представлен! дан! оцшки ктькюного ! яюсного складу КПЕ тварин контрольно! ! дослщно! груп ! як свщчать наведен! результати в дослщнм груп! ц показники в!рогщно ви|Щ загально! ктькост КПЕ у пор1вняы з контролем (у дослщ загальна кть-к!сть КПЕ -10,21±1,34х106, у контрол! - 6,3±2,43х106, р< 0,01 ). Досл1дження якюного складу препарат!в КПЕ експериментальних тварин та контрольно! груп свщчать про наявнють !х в!рогщних вщмЫностей. У контрол! спостер!гали так! величини вщсотка пери-тонеальних макрофапв - 61,3±2,13, тод! як у експе-римент! - 43,3±2,16; вщповщно вщсоток перитоне-альних нейтрофт1в в контрольна груп! - 23,12±1,47 та в дослщнм - 33,32±2,43 (табл. 3). Згщно з дани-ми, як1 наведен! у роботах автор!в [6,11], перитоне-альн! макрофаги здмснюють першу лш!ю захисту в умовах ¡нфекцмного запалення у черевнм порожни-н ! саме макрофагам належить головна роль у про-тим!кробному захист! у пор1вняны з нейтрофтами черевно! порожнини та нейтрофтами ! моноцитами
Таблиця 3.
Функцюнальна активнiсть клiтин перитонеального ексудату та периферичноГ кровi мишей з експериментальним перитоштом
Показники Групи дослщження Загальна ктьюсть кл1тин перитонеального ексудату (ПЕ) 1 х106 Склад кл1тин ПЕ
Перитонеальн1 макрофаги Перитонеальн1 нейтроф1ли
Ктьюсть досл1джень Контрольна група (М±т, п=8) Дослщна група (М+т, п=8) Контрольна група (М+т, п=5) Дослщна група (М+т, п=5) Контрольна група (М+т, п=5) Дослщна група (М+т, п=5)
6,3±2,43 10,2+2,43 61,3+2,13* 43,3+2,16 23,12+1,47 33,32+2,43*
Функц1ональ-на активнють фагоцитуючих кл1тин В1дсоток фагоцитуючих кл1тин ПЕ Фагоцитарне число з КПЕ
Контрольна група Дослщна група Контрольна група Дослщна група
76,03+0,89 93,5+3,6* 1,02+0,033 1,3+0,1
В1дсоток фагоцитуючих кл1тин ПК Фагоцитарне число з КПК
Контрольна група Досл1дна група Контрольна група Дослщна група
31,02+0,93 42,8+2,3 1,76+0,07 3,9+0,4
Примiтка. *р<0,01 достовiрна рiзниuя мiж показниками дослщно! i
перифер1йно1 кров1. Б1льш того зпдно з даними роб1т [2,12,14] функцюнальна активнють перитонеальних макрофаг1в вища за таку у альвеолярних макрофапв I пояснюеться це д1ею р1зних циток1н1в, таких як ФНП-а, 1НФ-а, 1Л-2, 1Л-12 та iншими. Очевидно, прюритетна роль перитонеальних макрофаг1в у по-р1внянн1 з фагоцитуючими кттинами периферичноí кров1 у протим1кробному захист1 та внутр1кл1тинно-му знищенн1 м1кроб1в пов'язана з1 здатн1стю саме перитонеальних макрофапв синтезувати б1олог1чно активн1 речовини. Назван! цитоюни впливають на розвиток вщповщно! iмунологiчноí реакцií, кл1тинну кооперац1ю I е високоактивними б1олог1чними регуляторами на молекулярному р1вн1 [1,3].
Морфолопчне вивчення зр1з1в тканини селез1нки продемонструвало наявн1сть штенсивно! макрофа-гально! реакци у експериментальних мишей, також спостер1гались макрофаги, як1 поглинули м1кроби. ЛiмфоIднi фолiкули були зменшених розмiрiв. Чер-вона пульпа селез1нки збщнена, еп1тел1й судин р1зко набряк I десквамований. Ус1 ц1 дан1 свщчать про на-явн1сть значних деструктивних процес1в у селез1нц1, як1 викликан1 впливом 1нфекц1йних агент1в.
Результати комплексного 1мунолопчного, бю-х1м1чного I морфолопчного досл1дження функцю-нально! активност1 КПЕ, КПК I селезшки у мишей при експериментальному перитонт, збудником якого була ентеропатогена кишкова паличка введена вну-тр1шньочеревинно. Отриман1 дан1 свщчать про те, що саме перитонеальним макрофагам належить прюритетна роль у антибактер1альному захист1 та внутр1шньокл1тинному знищенн1 поглинених м1кро-б1в при пор1внянн1 з перитонеальними нейтроф1-лами, як1 активуються у перш1 години шфекцмного запалення (через 6-12 годин пюля початку захворю-вання) [12,14], а також з фагоцитуючими кттинами периферично! кров1 - моноцитами та нейтрофтами. Тому в1д стану функц1онально! активност1 перитоне-
ггрольно!груп.
альних макрофапв залежить як будуть розгортатися поди у черевнм порожниы.
Висновки
1. 1мунолопчн1 досл1дження в умовах експери-ментального перитон1ту у мишей свщчать про до-стов1рн1сть зб1льшення юлькост1 ПМ I зростанн1 !х функцюнально! активност1 зг1дно з показник1в вщсо-тка фагоцитарно! активност1 I фагоцитарного числа. Незважаючи на те, що перитонеальн1 нейтроф1ли першими з'являються в джерел1 1нфекц1!, вони не за-безпечують ефективного захисту в умовах гострого запального процесу в черевнм порожниы. Саме ПМ належить прюритетна роль у формуванн1 антим1-кробного захисту I внутр1шньокл1тинного перетрав-лення Ыфекцмних агент1в.
2. Б1ох1м1чн1 дослщження св1дчать про наявн1сть достов1рних зм1н показник1в вм1сту ненасичених та насичених ЖК I сум1 ПНЖК тварин експерименталь-но! групи в пор1внянн1 з контролем.
3. Морфолог1чне вивчення зр1з1в тканини селе-з1нки показали наявнють 1нтенсивно! макрофагаль-но1 реакци у експериментальних тварин. ЛiмфоIднi фол1кули - значно менших розм1р1в. Епггелм судин р1зко набряк I десквамований. Ус1 ц1 зм1ни е озна-ками значних деструктивних процес1в, як1 виклика-н1 впливом 1нфекц1йних агент1в I розвитком процесу гострого запалення.
Ус1 вищенаведен1 1мунолог1чн1, б1ох1м1чн1 I мор-фолог1чн1 властивост1 в1дображають наявнють до-стов1рних локальних зм1н I свщчать про дефекти у формуванн1 локального 1мун1тету.
Перспективи подальших дослщжень. Зг1дно з даними автор1в роботи [4] останн1м часом з'явилося багато наукових досл1джень, як1 присвячен1 ви-вченню гетерогенност1, розвитку I функцюнальним особливостям перитонеальних макрофаг1в (ПМ) мишей. Популяцю перитонеальних макрофаг1в по-дтяють на дв1 окрем1 субпопуляц1!: велик! ПМ (ВПМ) I мал1 ПМ (МПМ), яю мають р1зне походження. 1мо-
BipHO, що субпопуляцiя ВПМ може самовщновлюва-тись i не залежить вiд процесу гематопоезу, тодi як джерелом субпопуляцп МПМ е моноцити кpовi. ПМ е однi з найбiльш вивчених популяцм макpофагiв. Проте iснування вищезгаданих двох субпопуляцiй БПМ та МПМ, як пpисутнi в черевний порожниы, було виявлено нещодавно. Цi субпопуляцп в!^зня-
ються експpесiею поверхневих структур. Окpiм того, вони вiдpiзняються вщповщдю на дiю piзних агентiв шфекцмного та неiнфекцiйного походження. Саме тому подальше детальне вивчення цих субпопуляцм перитонеальних макрофапв буде сприяти визна-ченню 1х фенотипiв i розробц ефективних методiв лiкування гострого запалення черевно! порожнини.
Лiтература
1. Afonina H. Lipids, free radicals and the immune / H. Afonina, L. Kuyun. - Kiev, Scient. J. Pub. NAS Ukraine, 2001. - 287 p.
2. Ando M. Impairment of innate cellular response to in vitro stimuli in patients on continuous ambulatory peritoneal dialysis / M. Ando [et al.] // Nephrol Dial. Transplant. - 2005. - V. 20, № 11. - P. 2497-2503.
3. Berezhnaya N. Immunology of malignant tumor growth / N. Berezhnaya, V. Chekhun. - Kyiv: Naukova dumka pub., 2005. -P. 99-117.
4. Cassado A.A. Revisiting Mouse Peritoneal Macrophages: Heterogeneity, development and function / A.A. Cassado, M.R. D'Imperio Lima, K.R. Bortoluchi // Front Immunol. - 2015. - V. 6. - P. 225-238.
5. Dunn D.L. Role of resident macrophage, peripheral neutrophils, and translymphatic absorption in bacterial clearance from peritoneal cavity / D.L. Dunn, R.K. Barke, N.B. Knight, E.H. Humphrey, R.L. Simmons // Infec.Immunity. - 1985. - V. 49, № 2. -P. 257-264.
6. Folch J. Extraction of total lipids in biological in biological liquids / J. Folch, M. Lees, G.H.S. Stanby // J. Biol. Chem. - 1957. -V. 226. - P. 497.
7. Hubler Y Application of nonparametric statistical criteria in medical-biological research / Y Hubler, А. Henkin. - Leningrad: pub. Medicine, 1971. - 141 p.
8. Kuyun L. Possibilities of immunomodulating therapy of experimental peritonitis / L. Kuyun, S. Yalkut, Yu. Bebko, Z. Kisel, O. Belova, V. Shilin // Croatian J. Gastroenterol. & Hepatology. - 1993. - V. 2, № 1. - P. 15-18.
9. Labro М.Т. Interference of antibacterial agents with phagocyte functions: immunomodulation - or "immuno-fai^ tales" / М.Т. Labro // Clin. Microbiol. Rev. - 2000. - V. 13, № 4. - P. 615-650.
10. Marcuette C. Impaired metabolic activity of phagociting neutrophils in agnogenic osteomyelofibrosis with splenomegaly a longitudinal study / C. Marcuette, M.T. Labro-Bryskier, A. Perianin [et al.] // Amer. Hematol. - 1984. - V. 16, № 2. - P. 243-254.
11. Roitt A. Essential Immunology / A. Roitt. - Wiley-Blackwell; 9th ed., 1997. P. 14-15.
12. Ryning F.W. Comperison of cytotoxic and microbicidal function of broncho-alveolar and peritoneal macrophages / F.W. Ryning, J.L. Kranebuhl, J.S. Remington // Immunology. - 1981. - V. 42, № 5. - P. 551-559.
13. Sizonenko L. Study of lipid blood serum data in pregnant women while treating preeclampsy / L. Sizonenko, Y Vitovskyy, T. Bryuzhina, G. Vretyk // Med.Chem. - 2003. - № 1. - P. 86-88.
14. Streiter R.M. Cytokines in innate host defense in the lung / R.M. Streiter, J.A. Belperio, M.P. Keane // J. Clin. lnvest. - 2002. -V. 109, № 6. - P. 699-705.
УДК 612.017.1 :[576.3+612.112]:616.381-002:612.084
ОСОБЛИВОСТ1 ЛОКАЛЬНОГО 1МУН1ТЕТУ I ФУНКЦЮНАЛЬШ ХАРАКТЕРИСТИКИ 1МУНОКОМПЕ-ТЕНТНИХ КЛ1ТИН ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПЕРИТОН1Т1
Куюн Л. О., Брюзпна Т. С.
Резюме. Результати комплексного iмунологiчного, бiохiмiчного та морфолопчного дослщження функ-цюнально! активной КПЕ, КПК i селезЫки при перитонт Ыдукованим внутршньочеревинним введенням ентеропатогенно! культури кишково! палички свщчать про наступне: в умовах експериментального перито-ыту достовipно збтьшуеться ктькють ПМ, що супроводжуеться достовipним зростанням !х фагоцитарно! активной у експериментальнм груп у поpiвняннi з контролем, про що свщчить зростання проценту фагоцитарно! активност i фагоцитарного числа. Достовipнi змЫи також спостер^аються з боку бiохiмiчних та морфолопчних показниюв у вище названих групах тварин при локальному i системному !х дослщженнк Не-зважаючи на те, що нейтрофти першими прибувають в зону шфекцм (через 4-6 годин), вони не забезпечу-ють ефективного захисту в умовах гострого запалення черевно! порожнини - перитонт. Саме перитоне-альним макрофагам належить прюритетна роль в антимiкpобному захист i внутркл^инному перетравлены бактерм у поpiвняннi з перитонеальними нейтрофтами, яю активуються першими в умовах розвитку гострого запального процесу черевно! порожнини. Перитонеальн макрофаги з'являються ттьки через 24-48 годин з моменту початку захворювання i вщ !х функцюнально! активнос^ залежить результат запалення: вщновлення оргаызму i знешкодження патогеыв або термшальна стадiя.
Ключовi слова: експериментальний перитонгг, перитонеальы макрофаги, фагоцитоз, жиры кислоти лг пщв, десквама^я епiтелiя, запалення.
УДК 612.017.1 :[576.3+612.112]:616.381-002:612.084
ОСОБЕННОСТИ ЛОКАЛЬНОГО ИММУНИТЕТА И ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ ИММУНОКОМПЕТЕНТНЫХ КЛЕТОК В УСЛОВИЯХ ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ПЕРИТОНИТА
Куюн Л. А., Брюзгина Т. С.
Резюме. Результаты комплексного иммунологического, биохимического и морфологического исследования функциональной активности КПЭ, КПК и селезенки при перитоните, вызванном внутрибрюшинным введением энтеропатогенной культуры кишечной палочки, свидетельствует о следующем: в условиях экспериментального перитонита достоверно увеличивается количество ПМ, которое сопровождается достоверным увеличением их фагоцитарной активности как по проценту, так и по фагоцитарному числу в опытной группе по сравнению с контролем. Достоверные изменения также наблюдали в значениях биохимических и морфологических показателей у экспериментальных животных в сравнении с контролем при их локальном и системном исследовании. Несмотря на то, что нейтрофилы первые прибывают в очаг инфекции (через 4-6 часов), не они обеспечивают эффективную защиту организма в условиях острого воспаления брюшной полости - перитоните. Именно перитонеальным макрофагам принадлежит приоритетная роль в антимикробной защите и внутриклеточном переваривании бактерий по сравнению с перитонеальными нейтрофилами, которые активизируются первыми в условиях развития острого воспалительного процесса брюшной полости. Перитонеальные макрофаги появляются только через 24-48 час. после его возникновения и от их функциональной активности зависит исход воспаления: восстановление организма и уничтожение патогенов или терминальная стадия.
Ключевые слова: экспериментальный перитонит, перитонеальные макрофаги, фагоцитоз, жирные кислоты липидов, десквамация эпителия, воспаление.
UDC 612.017.1 :[576.3+612.112]:616.381-002:612.084
THE ROLE OF LOCAL IMMUNE RESPONSE AND FUNCTIONAL CHARACTERISTICS OF IMMUNOCOMPETENT CELLS IN CASE OF EXPERIMENTAL PERITONITIS
Kuyun L., Bryuzhina T.
Abstract. Local immunity is formed due to the influence of a great number of infectious and noninfectious factors. It is a multifaceted process. Various immunocompetent cells take part in forming local immunological response. Therefore, in order to study in detail the mechanism of local immunological response during inflammatory diseases it is necessary to go beyond the use of mere immunological methods and use biochemical, morphological, and biophysical research methods as well. There is little information on such research methods found in literature today. However, using this approach would allow for evaluation of various aspects of immunological response in an organism to the introduction of an infectious agent. The purpose of this research was to conduct comparative analysis of local and systemic immunological responses during acute experimental peritonitis. Experiments were conducted on 80 inbred mice (C-57 Brown) by introducing acute peritonitis using intraperitoneal injections of enteropathogenic daily culture of E. coli, strain 0-111. Each animal received 0.15 ml of 1 ppb of the E. coli suspension. The control group of 20 animals included mice without intraperitoneal infection and they received 0.5 ml of aseptic peptic solution. The model used in this research was previously described. Quantitative and qualitative evaluation of peritoneal exudate cells (PEC) in mice was done. Phagocyte activity was evaluated based on two parameters: percentage of the phagocytic cells and the phagocytic index, subject being the cells of PEC and PBC. Saturated, unsaturated, and polyunsaturated fatty acids (FA) were studied using the method of gas chromatography. Results were obtained by measuring the area of peak values of methylated derivatives of FA and determinig their composition in percentages. Spleen tissue slices were stained with hematoxylin-eosin solution in the morphological study. All the obtained data was statistically analyzed using the standard evaluation method M±m and probability p was determined according to the general rules of variation statistics. The findings of complex immunological, biochemical and morphological analysis of PEC, PBC, and spleen in case of experimental peritonitis caused by intraperitoneal injection of enteropathogen of the E. coli bacterium indicate the following: statistically reliable increase in the numbers of PM cells along with their increased phagocytosis activity both by percentage and their phagocytosis index in the experimental group when compared to the control group. Other statistically reliable changes in both biochemial and morphological properties were noted in experimental mice when compared to the control group during local and systemic research. Peritoneal neutrophils are the first to arrive at the focus of inflammation in the peritoneal cavity within 4 to 6 hours of inflammation. However, the primary role in antimicrobial defense and intracellular digestion of infectious agents belongs to peritoneal macrophages that enter the inflammation site 24 to 48 hours after the beginning of infection. It is peritoneal macrophages and their functional properties that have the final say on the pathological process development and the outcome either causing recovery or terminal stage.
Keywords: experimental peritonitis, peritoneal macrophages, phagocytosis, fatty acids, desquamation of the epithelium, inflammation.
Рецензент - проф. Скрипник I. М.
Стаття надшшла 19.08.2017 року
