CC BY
27
The considerable attention is paid to factors of influence on addiction development or inversely addiction prevention.
General mechanism of minimal brain dysfunction formation, deviant behavior and different types of addiction is investigated.
The influence of environmental factors on addiction formation in minimal brain dysfunction is researched.
It is defined that attention deficit and hyperactivity disorder is a predictor of any type of psychoactive substances use.
On the base of scientific literature research it is noted that minimal brain dysfunction can serve as comorbide pathology connected with psychoactive substances use or alcohol, both as opportunity for dependence syndrome nascency.
It is summed up that the consequences of minimal brain dysfunction influence on all further life of individual.
The study of this problem opens up fresh opportunities for invention of the system of early detection, treatment and prevention of alcohol addiction. It gives a chance for drug dependency treatment to move to a new level.
Key words: minimal brain dysfunction, attention-deficit/hyperactivity disorder, addictive behavior, alcohol use disorder, young adults.
Рецензент - проф. Скрипнков А. М.
Стаття надшшла 26.01.2018 року
DOI 10.29254/2077-4214-2018-1-1-142-50-55 УДК 61:615.81-84:616-009.1-8:616.833.17-009.11 Неханевич О. Б., Юн Бьон-Йоль
ОСОБЛИВОСТ1 Ф1ЗИЧНО1" ТЕРАПП СТАТИКО-ДИНАМ1ЧНИХ РУХОВИХ РОЗЛАД1В ПРИ НЕПРОГРЕСУЮЧИХ ОРГАН1ЧНИХ УРАЖЕННЯХ
ЦЕНТРАЛЬНО"!" НЕРВОВО1 СИСТЕМИ
ДЗ «Днтропетровська медична академ1я МОЗ Укра'Гни» (м. Днтро)
Зв'язок публшацм з плановими науково-до-слщними роботами. Дана робота виконувалась у вщповщност з планом науково-дослщно! теми «Медико-педагопчне забезпечення фiзичноI реа-бтггаци, спортивних та оздоровчих тренувань», (№ державно! реестрацп 0116Ш04468, 2017-2021 рр.) кафедри фiзичноI реабтггацп, спортивно! медицини та валеологп ДЗ «Днтропетровська медична акаде-мiя МОЗ Укра!ни».
Вступ. До групи непрогресуючих оргаычних уражень центрально! нервово! системи (ЦНС) вщно-сять дитячий церебральний паралiч (ДЦП), наслщки травм та запальних захворювань ЦНС, нейроЫфек-цм, гострих порушень кровооб^ ЦНС, вродже-нi вади розвитку головного та спинного мозку, якi супроводжуються порушенням моторних функцм (спастичнiстю, дистонieю, м'язовими контрактурами, зменшенням м'язово! сили, м'язовою слабкютю та дискоординацiями) та призводить до зменшення можливостей виконувати довiльнi рухи [12,15,59].
Одыею з найбiльш розповсюджених клiнiчних форм з групи непрогресуючих оргаычних уражень ЦНС е ДЦП. Дитячий церебральний паралiч - одне з найбтьш розповсюджених захворювань дитячо-го вiку. Захворюванiсть на ДЦП в Свт складае 2,1 випадки на 1000 новонароджених [58]. За даними доотджень останнiх рокiв в Укра!ы захворюванiсть на ДЦП дещо перевищуе середньосвiтовий рiвень i складае 2,56 на 1000 живих новонароджених [15].
Частше такий дiагноз рееструеться у дтей, якi народились недоношеними. Серед глибоко недо-ношених дiтей кiлькiсть випадкiв ДЦП зростае до 40-100 на 1000 живих новонароджених [15]. За сво!ми ктычними ознаками це збiрна група стмких не прогресуючих рухових синдромiв (парези, па-ралiчi, гiперкiнези, атаксiя), поеднан з психiчними, мовленневими порушеннями, рщше епiлептичними припадками, лiквородинамiчними розладами, пато-логiею зору, слуху, iнших оргаыв та систем або без них, як е наслiдком органiчного ураження центрально! нервово! системи в пренатальному, штранаталь-ному та ранньому неонатальному перiодi [15]. Це найбтьш розповсюджене захворювання дитячого вiку, що вражае рухову сферу дитини [54,61,70]. Патолопя рухово! сфери при ДЦП дуже рiзноманiт-на, проте, найчастше порушення функцi! нервово-м'язово! системи проявляеться надмiрно збтьше-ним або зменшеним м'язовим тонусом. Прагнення дитини оволодiти самостiйними рухами призводить до перенапруження м'язiв-антогонiстiв, що у по-дальшому реалiзуеться у виглядi патолопчних рухових рефлексiв [38].
Бтьшють спецiалiстiв стверджують, що для успшно! реабiлiтацi! пацiентiв з ДЦП найбтьш важливим е раннiй початок вщновлюючих заходiв [1,16]. Це обумовлюеться особливостями розвитку дитячого мозку, його пластичнютю й здатнютю до компенсацi! порушених функцм [13]. Проте, вини-
кають складнощi в раннм дiагностицi таких CTaHÍB. Так, дiагноз ДЦП, зазвичай, встановлюеться тiльки наприюнщ першого-третього рокiв життя дитини за умови сформованого дефекту в руховм систе-mí, що дуже вщстрочуе початок реабiлiтацiйних за-ходiв [49]. При цьому, за умови бтыш стертих кгм-нiчних форм дiагноз ДЦП може встановлюватисы в п'ятирiчному вiцi i навiты старше [24]. Такий стан проблеми призводиты до тяжких наслщюв у виглядi рухового, мовного, психолопчного дефiциту, що за-галом призводиты до соцiалыноI депривацп хворих на ДЦП [37,50]. Особливо важливою е втрата великих моторних функцм (здатностi до б^, ходыби, стояння, сидiння) [26,35,46,52,66,68]. Тому, одним з основних завданы при реаб!гмтаци таких хворих е саме вщновлення статико-динамiчних рухових роз-ладiв. Проте, не дивлячисы на досягнення сучасно! медицини, один з трыох хворих на ДЦП не здатен хо-дити [22,23,39,56,59]. Це вказуе на недосконалюты сучасних пiдходiв до реабшггаци таких хворих i по-требуе узагалынення та пошуку нових методiв вiд-новлення.
Метою дано! роботи було встановлення стану проблеми щодо фiзичноI терапiI статико-динамiч-них рухових розладiв у осiб з не прогресуючими ура-женнями централыно! нервово! системи.
Об'ект i методи дослщження. Для виконання поставлено! мети було проведено аналiз лтератур-них джерел у сучасних базах даних: реферативнм базi даних «Укра!нiка наукова», Google Scholar, Р1НЦ, Web of Science, PubMed, Medline, Cochrane Central Register of Controlled Trials. Глибина пошуку 12 роюв (з сiчня 2007 р. до Ычня 2018 р.).
Результати дослщження та Ух обговорення. Основними принципами сучасно! реабiлiтацi! оЫб з ДЦП е пацiент-центричнiсты заходiв та мулытидис-циплiнарний пiдхiд з залученням ряду спещалю^в, зокрема фахiвцiв з фiзично! терапи та ерготерапп. Для бiлыш ефективно! роботи мулытидисциплшар-ну команду фахiвцiв повинен очолювати лкар з ф^ зично! та реаб!ттацмно! медицини [24,39]. Основною метою сучасно! реабтггацмно! моделi хворих на ДЦП е вщновлення функцюналыно! активност та максималыно можливо! участ у соцiалыних, по-бутових та професмних аспектах життя [29,32,68]. Особливу увагу спецiалiсти придiляюты вiдновленню великих моторних функцм [59]та боротыбi зi спас-тичнiстю [15,24,54]. Основою сучасно! реабьжтацп осiб з ДЦП е комплексне залучення у активний про-цес вiдновлення ряду функцюналыних систем ор-ганiзму: сенсорно!, моторно!, когнiтивно-мовно! та емоцiйно-комунiкативно!.
Реабiлiтацi! дтей та дорослих з ДЦП придтяеты-ся велика увага з боку як втизняних, так i закордон-них спецiалiстiв. Найбiлыш визнаними на сыогодн методиками е Бобат-терапiя [2], Войт-тератя [3,4], метод динамiчно! пропрюцептивно! корекцп [10,11], ТАНДО-терапiя В.В. Певченкова [7] та система штен-сивно! нейрофiзiологiчно! реабiлiтацi! та стабiлiзацi! i потен^ювання за Козявкiним В.1. [5,6]. За своею суттю Бобат-терапiя (нейророзвиваюча тератя) спрямована на пригнiчення активной патологiчних тонiчних рефлексiв, постуралыних реакцм та рухо-
вих стереотипiв iз подальшим вiдновленням статики i моторних навичок (повзання, стояння, ходьби) не-залежно вк вiку хворого. Для цього використовують спещальы положення, що пригычують патологiчнi рефлекси. Войт-терапiя (рефлекторна локомоцiя) передбачае можливiсть у дггей раннього вiку «пе-ретворити» патолопчы рефлекси на фiзiологiчний руховий стереотип. Метод динамiчноI пропрюцеп-тивно! корекци (заснований на формуваннi нового моторного стереотипу шляхом впливу на функщ-ональну систему антигравггаци. Для ослаблення впливу на моторику нередуцмованих тоычних реф-лексiв, основного джерела патолопчних синергiй, використовуються спецiальнi лiкувальнi костюми («АделЬ>, ЛК «Гравiстат», «Вершник» iз вмонтова-ними у нього спещальними реклiнаторами). Система iнтенсивноI нейрофiзiологiчноI реабiлiтацiI та стабiлiзацiI i потен^ювання (за Козявкiним В.1.) передбачае бюмехаычну корекцiю хребта та великих суглобiв у поеднаннi з комплексом л^вальних захо-дiв: рефлексотерапiею, л^вальною фiзкультурою, мобiлiзуючою гiмнастикою, спецiальною системою масажу, ритмiчною гiмнастикою, механотерапiею й апггератею.
Традицiйнi реабiлiтацiйнi методики направле-нi на виконання пасивних вправ за рахунок третьо'|' сторони Инструктора лiкувальноI фiзкультури, маса-жиста, родича чи самостмно здоровою кiнцiвкою) [14]. Проте, дослщження останнiх рокiв вказують на бтьшу ефективнiсть активного виконання фiзичних вправ з лiкувальною метою, зокрема завдання-ор^ ентовноI активноI фiзичноI терапiI, методики iмобi-лiзацiI здоровоI верхньоI кiнцiвки для заохочування до руху хвороI кiнцiвки та методику бiмануальноI те-рапiI [17,18,25,27,55,62], силового треншгу (засто-сування м'язовоукрiплюючоI терапи (використання вправ з супротивом та обтяженням), коли оцшка функцiI м'язiв вказуе на вплив м'язовоI слабкост на втрату функцiй та прогресування постуральних складностей) [31,34,48] та вправ на розтягнення м'язово-сухожилкових структур [51].
Не дивлячись на значн порушення моторноI, психологiчноI та мовноI функцп бiльшiсть хворих з ДЦП бтьшють часу знаходиться на амбулаторному спостережены, тому для ефективного вщновлен-ня деяк автори рекомендують застосовувати про-лонгованi реабiлiтацiйнi програми (застосування стратеги 24-годинноI постуральноI програми реаб^ лтаци) [63,71], що на Iх думку сприяе профтактиц розвитку або зменшенню проявiв контрактур або скелетних деформацм та забезпечуе можливiсть хворого брати участь у активной вiдповiдно до його стану протягом тривалого етапу хронiчноI ре-абiлiтацiI. При цьому, можливе застосування бiльш iнтенсивних короткотривалих циклив протягом (4-8 тижнiв).
ОсобливоI уваги заслуговують дослiдження, що вказують на ефективне поеднання за певних пока-зань фiзичноI терапiI з терапiею ботулотоксином А [33,42,44,45,47,57,63,69], iнтратекальним введен-ням баклофену [27,41,45,51], хiрургiчними та орто-педичними втручаннями [35,41,43,60,67] та селективною дорзальною ризотомiею [19,28,64].
Реаб!ттацмний процес дуже часто ускладню-еться перебiгом супутньо! патологи, до яко! вщно-сяться: когытивы розлади та порушення навчання, порушення зору та слуху, мовленневi порушення, епшепЫя, труднощi жування та ковтання, зондове годування, розлади харчування та росту, порушення мшерального обмЫу, уролопчы порушення, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (гастро-езофагальний рефлекс та захлинання); порушення з боку дихально! системи (апное, обструкцiя дихаль-них шляхiв, хронiчна аспiрацiя) [10,15,20,24,54].
Проте, не дивлячись на значн досягнення ме-дично! науки в цьому напрямi за останнi роки, бтьше третини хворих не мають можливост самостiйного пересування, що свщчить про вiдносну неефектив-нiсть розроблених заходiв та потребуе пошуку нових патофiзiологiчно обфунтованих напрямкiв реабьж-тацп. Одним з таких напрямiв е використання в ре-абiлiтацiйних програмах принципу реципрокност взаемодi! м'язiв-антогонистiв. Пщтверджуе акту-альнiсть даного напряму дан Б.1. Мугермана, який стверджуе, що у хворих на ДЦП при спробi викона-ти мимовiльний рух рееструеться рiзке пiдвищення електрично! активной м'язiв-антагонiстiв за дани-ми електромюграфи [8]. Бiльшiсть нейрофiзiологiв це явище при ДЦП пов'язують з втратою контроля ретикулярно! формацi! стовбура головного мозку над у-системою. При цьому, у хворих на ДЦП нерщко спостертаеться одночасне скорочення м'язiв аго-
нiстiв й антагонiстiв (коконтракцiя), яке значно пере-вищуе необхiдне для пщтримання пози зусилля [9].
Висновок. Не дивлячись на значн досягнення у реабшггаци пацiентiв з непрогресуючими захворю-ваннями нервово! системи, проблема вщновлення порушених статико-динамiчних рухових функцм залишаеться актуальною та своечасною. 1снування велико! кiлькостi окремих методик реабштаци таких хворих лише доводить факт до юнця не вивченостi ще! проблеми i потребуе узагальнення та стандартизации основою яко! е врахування мiжнародного досвiду, комплексне залучення вЫх можливих засо-бiв реаб^тацп та iндивiдуалiзацiя вiдновних втру-чань.
В комплексна методицi реабiлiтацi! для досягнення кращого реабiлiтацiйного ефекту, зокрема вщновлення одые! з найважливiших функцм орга-нiзму людини - ходьби, необхщно враховувати па-тофiзiологiчнi особливост формування порушеного рухового стереотипу в процес онтогенезу хворого, зокрема порушення реципрокност роботи м'язiв-антагонiстiв. Ц теоретичнi данi потребують до-опрацювання та впровадження в практику охорони здоров'я.
Перспективи подальших дослiджень поля-га ють в розробцi патофiзiологiчно обфунтованих методик фiзично! терапi! статико-динамiчних рухових розладiв у осiб з непрогресуючими ураження-ми центрально! нервово! системи для покращення якостi життя таких пацiентiв.
^¡TepaTypa
1. Bljum EJe, Bljum NJe, Antonov AR. K voprosu jetiologii i patogeneza detskogo cerebral'nogo paralicha (DCP). Vestnik RUDN. 2004;2(26):123-5. [in Russian].
2. Gurkova MV. Koncepcija Bobat kak metod reabilitacii detej, diagnostirovannyh detskim cerebral'nym paralichom. Mezhdunarodnye kriterii po ocenke funkcianal'nogo sostojanija rebenka i planirovanie terapii. Aktual'nye nauchnye issledovanija v sovremennom mire. 2017;5-10(25):11-5. [in Russian].
3. Zdvizhkova VM, Tarakanova KE. Kineziologichna diagnostika i terapija za metodom Vojti u kompleksnij reabilitacii ditej z organichnim urazhennjam nervovoi sistemi. Dostupno: http://health-ua.com/pics/pdf/ZU_2011_Nevro_3/28-29.pdf [in Ukrainian].
4. Kobjakova GF, Morozova LH, Salahov IJe, Novikov JuO. Kompleksnoe primenenie Vojta-terapii i osteopatii pri lechenii detej s posledstvijami perinatal'nogo porazhenija central'noj nervnoj sistemy. Manual'naja terapija. 2016;2(62):21-9. [in Russian].
5. Kozjavkin VI. Zajavnik ta patentovlasnik Kozjavkin Volodimir lllich. Sposib bagatokomponentnoi intensivnoi reabilitacii hvorih na ditjachij cerebral'nij paralich. Pat. 55018 (UA) MPK (2009) A61B 10/00. u200908947. 2010 Hrud 10. [in Ukrainian].
6. Kozjavkin VI. Zajavnik ta patentovlasnik Kozjavkin Volodimir Illich. Sposib intensivnoi nejroreabilitacii hvorih na ditjachij cerebral'nij paralich za metodom V. Kozjavkina. Pat. 66711 (UA) MPK (2011.01) A61H 23/00. u201108912. 2012 Sich 10. [in Ukrainian].
7. Krivoshlik JuN. Sovremennye metody fizicheskoj reabilitacii detej doshkol'nogo vozrasta, bol'nyh cerebral'nym paralichom: versii, teorii, spory (obzor literatury). Slobozhans'kij naukovo-sportivnij visnik. 2013;2(35):157-60. [in Russian].
8. Mugerman BI. Ocenka organizacii proizvol'nyh dvizhenij v pozdnej rezidual'noj stadii cerebral'nogo paralicha. Zhurnal nevrologii i psihiatrii. 2009;7:62-5. [in Russian].
9. Mugerman BI, Paramonova DB. Mesto jelektromiografii v ocenke jeffektivnosti reabilitacii bol'nyh detskim cerebral'nym paralichom. Lechebnaja fizicheskaja kul'tura i sportivnaja medicina. 2009;1(61):40-4. [in Russian].
10. Semenova KA. Vosstanovitel'noe lechenie detej s perinatal'nym porazheniem nervnoj sistemy i s detskim cerebral'nym paralichem. Moskva: Zakon i porjadok, serija «Velikaja Rossija. Nasledie»; 2007. 616 s. [in Russian].
11. Smoljaninov AG. Zajavnik ta patentovlasnik Smoljaninov Anatolij Grigorovich. Sposib likuvannja ditjachogo cerebral'nogo paralichu. Pat. 94520 (UA) MnK (2014.01) A61H 1/00 A61H 5/00 A61H 39/00. u201410100. 2014 Lystop 10. [in Ukrainian].
12. Statistichnij bjuleten': zakladi ohoroni zdorov'ja ta zahvorjuvanist' naselennja Ukrayni u 2010 roci. Derzhkomstat Ukrayni. Kyi'v; 2011. s. 96. [in Ukrainian].
13. Stepanova GA, Burkova NG, Bulatova OV, Demchuk AV. Reabilitacija detej s cerebral'nym detskim paralichom sredstvami adaptivnoj fizicheskoj kul'tury. Biznes. Obrazovanie. Pravo. Vestnik volgogradskogo instituta biznesa. 2013;1(22):238-40. [in Russian].
14. Strashko EJu. Zajavnik ta patentovlasnik Strashko £vgen Jurijovich. Sposib likuvannja ditej, hvorih na spastichni formi ditjachogo cerebral'nogo paralichu. Pat. 60934 (UA) MPK (2011.01) A61H 1/02 (2006.01) A61H 3/00. u201102938. 2011 Cherv 25. [in Ukrainian].
15. Cerebral'nij paralich ta inshi organichni urazhennja golovnogo mozku u ditej, jaki suprovodzhujut'sja ruhovimi porushennjami. Adaptovana klinichna nastanova, zasnovana na dokazah. Nakaz Ministerstva ohoroni zdorov'ja 09.04.2013 № 286. Dostupno: www.moz.gov.ua [in Ukrainian].
16. Shiralieva RK, Mamedova MN. Principy profilaktiki, lechenija i reabilitacii razlichnyh form detskogo cerebral'nogo paralicha. Rossijskij vestnik perinatologii i pediatrii. 2008;6:48-52. [in Russian].
17. Aarts PB, Hartingsveldt M, Anderson P, et al. Description and a Case Report of a Modified Constraint-induced Movement Therapy Combined with Bimanual Training for Young Children with Unilateral Spastic Cerebral Palsy. Occupational Therapy International. 2012;19(2):76-87.
18. Aarts PB, Jongerius PH, Geerdink YA, et al. Modified Constraint-Induced Movement Therapy combined with Bimanual Training (mCIMT-BiT) in children with unilateral spastic cerebral palsy: how are improvements in arm-hand use established? Research in Developmental Disabilities. 2011;32:271-9.
19. Abou Al-Shaar H, Imtiaz MT, Alhalabi H, et al. Selective dorsal rhizotomy: A multidisciplinary approach to treating spastic diplegia. Asian J Neurosurg. 2017;12(3):454-65.
20. Bosnjak V. Cerebral palsy in children - diagnostic aims and outcome studies in international comparison. Cerebral'ni paralichi, metody likuvannja ta ocinka efektyvnosti: Mater. II Mizhnar. sympozium. Truskavec; 2010. s. 4-7.
21. Cahill PJ, Samdani AF, Brusalis CM, et al. Youth and Experience: The Effect of Surgeon Experience on Outcomes in Cerebral Palsy Scoliosis Surgery. Spine Deform. 2018;6(1):54-9.
22. Capio CM, Sit CH, Abernethy B, Rotor ER. Physical activity measurement instruments for children with cerebral palsy: a systematic review. Dev Med Child Neurol. 2010;52:908-16.
23. Carlon SL, Taylor NF, Dodd KJ, Shields N. Differences in habitual physical activity levels of young people with cerebral palsy and their typically developing peers: a systematic review. Disabil Rehabil. 2013;35:647-55.
24. Cerebral Palsy in Under 25s: Assessment and Management. National Guideline Alliance (UK). London: National Institute for Health and Care Excellence; 2017. Available from: https://www.nice.org.uk
25. Cimolin V, Beretta E, Piccinini L, et al. Constraint-Induced Movement Therapy for Children With Hemiplegia After Traumatic Brain Injury: A Quantitative Study. Journal of Head Trauma Rehabilitation. 2012;27(3):177-87.
26. Clanchy KM, Tweedy SM, Boyd R. Measurement of habitual physical activity performance in adolescents with cerebral palsy: a systematic review. Dev Med Child Neurol. 2011;53:499-505.
27. Coker P, Karakostas T, Dodds C, Hsiang S. Gait characteristics of children with hemiplegic cerebral palsy before and after modified constraint-induced movement therapy. Disability & Rehabilitation. 2010;32(5):402-8.
28. D'Aquino D, Moussa AA, Ammar A, et al. Selective dorsal rhizotomy for the treatment of severe spastic cerebral palsy: efficacy and therapeutic durability in GMFCS grade IV and V children. Acta Neurochir (Wien). 2017.
29. Désirée B, Lesley W, Eileen F, et al. Health-related physical fitness for children with cerebral palsy. J Child Neurol. 2014;29(8):1091-100.
30. Eek MN, Olsson K, Lindh K, et al. Intrathecal baclofen in dyskinetic cerebral palsy: effects on function and activity. Dev Med Child Neurol. 2018;60(1):94-9.
31. Fowler EG, Knutson LM, Demuth SK, et al. Pediatric endurance and limb strengthening (PEDALS) for children with cerebral palsy using stationary cycling: a randomized controlled trial. Physical Therapy. 2010;90:367-81.
32. Fragala-Pinkham MA, O'Neil ME, Bjornson KF, Boyd RN. Fitness and physical activity in children and youth with disabilities. Int J Pediatr. 2012;11:162-648.
33. Franzén M, Hagglund G, Alriksson-Schmidt A, Franzén M. Treatment with Botulinum toxin A in a total population of children with cerebral palsy - a retrospective cohort registry study. BMC Musculoskelet Disord. 2017;18(1):520.
34. Gillett JG, Lichtwark GA, Boyd R, Barber LA. FAST CP: protocol of a randomized controlled trial of the efficacy of a 12-week combined Functional Anaerobic and Strength Training programme on muscle properties and mechanical gait deficiencies in adolescents and young adults with spastic-type cerebral palsy. BMJ. 2015;5:008-059.
35. Gorter JW, Timmons BW. Measurement of habitual physical activity and sedentary behavior of youth with cerebral palsy: work in progress. Dev Med Child Neurol. 2014;56:911.
36. Gorton GE, Abel MF, Oeffinger DJ, et al. A prospective cohort study of the effects of lower extremity orthopaedic surgery on outcome measures in ambulatory children with cerebral palsy. Journal of Pediatric Orthopedics. 2009;29:903-9.
37. Hanna SE, Rosenbaum PL, Bartlett DJ, et al. Stability and decline in gross motor function among children and youth with cerebral palsy aged 2 to 21 years. Dev Med Child Neurol. 2009;51:295-302.
38. Hussain AW, Onambele GL, Williams AG, et al. Muscle size, activation, and coactivation in adults with cerebral palsy. Muscle Nerve. 2014;49:76-83.
39. Ishikawa S, Kang M, Bjornson KF, Song K. Reliably measuring ambulatory activity levels of children and adolescents with cerebral palsy. Arch Phys Med Rehabil. 2013;94:132-7.
40. Kanovsky P, Bares M, Severa S, Richardson A. Dysport Paediatric Limb Spasticity Study Group. Long-term efficacy and tolerability of 4-monthly versus yearly botulinum toxin type A treatment for lower-limb spasticity in children with cerebral palsy. Developmental Medicine and Child Neurology. 2009;51:436-45.
41. Katz-Leurer M, Rotem H, Keren O, Meyer S. The effects of a 'home-based' task-oriented exercise programme on motor and balance performance in children with spastic cerebral palsy and severe traumatic brain injury. Clinical Rehabilitation. 2009;23:714-24.
42. Kawano A, Yanagizono T, Kadouchi I, et al. Ultrasonographic evaluation of changes in the muscle architecture of the gastrocnemius with botulinum toxin treatment for lower extremity spasticity in children with cerebral palsy. J Orthop Sci. 2017;17:30293-2.
43. Klotz MC, Krautwurst BK, Hirsch K, et al. Does additional patella tendon shortening influence the effects of multilevel surgeryto correct flexed knee gait in cerebral palsy: A randomized controlled trial. Gait Posture. 2017;60:217-24.
44. Kraus T, Gegenleitner K, Svehlik M, et al. Long-term therapy with intrathecal baclofen improves quality of life in children with severe spastic cerebral palsy. Eur J Paediatr Neurol. 2017;21(3):565-9.
45. Kurenkov AL, Klochkova OA, Bursagova BI, et al. Efficacy and safety of botulinum toxin type A (Incobotulinumtoxin A) in the treatment of patients with cerebral palsy. Zh Nevrol Psikhiatr Im S S Korsakova. 2017;117(11):37-44.
46. Kwiecien-Czerwieniec I, Krukowska J, Woldanska-Okonska M. Influence of toxin botulin on walk stereotype of children with juvenile cerebral palsy. The functional examination performed by BTS, comprehensive movement analysis system. A preliminary report. Wiad Lek. 2014;67(2Pt.1):59-63.
47. Kwon JY, Hwang JH, Kim JS. Botulinum toxin a injection into calf muscles for treatment of spastic equinus in cerebral palsy: a controlled trial comparing sonography and electric stimulation-guided injection techniques: a preliminary report. American Journal of Physical Medicine and Rehabilitation. 2010;89:279-86.
48. Lee JH, Sung IY, Yoo JY. Therapeutic effects of strengthening exercise on gait function of cerebral palsy. Disability and Rehabilitation. 2008;30:1439-44.
49. Lungu C, Hirtz D, Damiano D, et al. Report of a workshop on research gaps in the treatment of cerebral palsy. Neurology. 2016;87(12):1293-8.
50. Margaret E, O'Neil M, Fragala-Pinkham N, et al. Reliability and Validity of Objective Measures of Physical Activity in Youth With Cerebral Palsy Who Are Ambulatory. Phys Ther. 2016;96(1):37-45.
51. Martín Lorenzo T, Rocon E, Martínez Caballero I, et al. Prolonged stretching of the ankle plantarflexors elicits muscle-tendon adaptations relevant to ankle gait kinetics in children with spastic cerebral palsy. Med Hypotheses. 2017;109:65-9.
52. Mitchell LE, Ziviani J, Boyd RN. Habitual physical activity of independently ambulant children and adolescents with cerebral palsy: are they doing enough? Phys Ther. 2015;95:202-11.
53. Monbaliu E, Himmelmann K, Lin JP, et al. Clinical presentation and management of dyskinetic cerebral palsy. Lancet Neurol. 2017;16(9): 741-9.
54. National Guideline Alliance (UK). Spasticity in under 19s: management, 2016. London: National Institute for Health and Care Excellence; 2016. Available from: https://www.nice.org.uk
55. Novak I, Cusick A, Lannin N. Occupational therapy home programs for cerebral palsy: double-blind, randomized, controlled trial. Pediatrics. 2009;124:606-14.
56. Novak I. Evidence-based diagnosis, health care, and rehabilitation for children with cerebral palsy. Journal of Child Neurology. 2014;29(8):1141-56.
57. Olesch CA, Greaves S, Imms C, et al. Repeat botulinum toxin-A injections in the upper limb of children with hemiplegia: a randomized controlled trial. Developmental Medicine and Child Neurology. 2010;52:79-86.
58. Oskoui M, Coutinho F, Dykeman J, et al. An update on the prevalence of cerebral palsy: a systematic review and meta-analysis. Developmental medicine and child neurology. 2013;55(6):509-19.
59. Paulson A, Vargus-Adams J. Overview of Four Functional Classification Systems Commonly Used in Cerebral Palsy. Children. 2017;4(4):30.
60. Ramstad K, Jahnsen R, Lofterod B, Skjeldal OH. Continuous intrathecal baclofen therapy in children with cerebral palsy - when does improvement emerge? Acta Paediatrica. 2010;99:1661-5.
61. Rosenbaum P, Paneth N, Leviton A, et al. A report on the definition and classification of cerebral palsy. Dev Med Child Neurol Suppl. 2007;109:8-14.
62. Sakzewski L, Ziviani J, Abbott DF, et al. Randomized trial of constraint-induced movement therapy and bimanual training on activity outcomes for children with congenital hemiplegia. Developmental Medicine & Child Neurology. 2011;53:313-20.
63. Schasfoort F, Dallmeijer A, Pangalila R, et al. Value of botulinum toxin injections preceding a comprehensive rehabilitation period for children with spastic cerebral palsy: A cost-effectiveness study. J Rehabil Med. 2018;50(1):22-9.
64. Sitthinamsuwan B, Phonwijit L, Khampalikit I, et al. Comparison of efficacy between dorsal root entry zone lesioning and selectivedorsal rhizotomy for spasticity of cerebral origin. Acta Neurochir (Wien). 2017;159(12):2421-30.
65. Thomason P, Baker R, Dodd K, et al. Single-event multilevel surgery in children with spastic diplegia: a pilot randomized controlled trial. Journal of Bone and Joint Surgery. 2011;93:451-60.
66. Van Wely L, Becher JG, Balemans AC, Dallmeijer AJ. Ambulatory activity of children with cerebral palsy: which characteristics are important? Dev Med Child Neurol. 2012;54:436-42.
67. Verschuren O, Darrah J, Novak I, et al. Health-enhancing physical activity in children with cerebral palsy: more of the same is not enough. Phys Ther. 2014;94:297-305.
68. Verschuren O, Ketelaar M, Gorter JW, et al. Exercise training program in children and adolescents with cerebral palsy: a randomized clinical trial. Arch Pediatr Adolesc Med. 2007;161:1075-81.
69. Xu K, Yan T, Mai J. A randomized controlled trial to compare two botulinum toxin injection techniques on the functional improvement of the leg of children with cerebral palsy. Clinical Rehabilitation. 2009;23:800-11.
70. Yeargin-Allsopp M, Van Naarden Braun K, Doernberg NS, et al. Prevalence of cerebral palsy in 8-year-old children in three areas of the United States in 2002: a multisite collaboration. Pediatrics. 2008;121:547-54.
71. Yoon YK, Lee KC, Cho HE, et al. Outcomes of intrathecal baclofen therapy in patients with cerebral palsy and acquired brain injury. Medicine (Baltimore). 2017;96(34):72-4.
ОСОБЛИВОСТ1 Ф1ЗИЧНОТ ТЕРАПП СТАТИКО-ДИНАМ1ЧНИХ РУХОВИХ РОЗЛАД1В ПРИ НЕПРОГРЕСУЮЧИХ ОРГАН1ЧНИХ УРАЖЕННЯХ ЦЕНТРАЛЬНО'!' НЕРВОВОТ СИСТЕМИ Неханевич О. Б., Юн Бьон-Йоль
Резюме. Henporpecyio4Í оргаычы ураження центрально! нервово! системи супроводжуються пору-шенням моторних функцм (спастичнютю, дистоыею, м'язовими контрактурами, зменшенням м'язово! сили, м'язовою слабкютю та дискоордина^ями) та призводить до зменшення можливостей виконувати довтьы рухи. Основними принципами сучасно! реаб!ттаци таких хворих е патент- центричнють заходiв та мультидисциплшарний тдхщ з залученням ряду спещалю^в, зокрема фахiвцiв з фiзично! терапп та ерготерапп. В реаб!ттацмному процес спещалюти придтяють особливу увагу вщновленню великих моторних функцм та боротьбi зi спастичнютю.
Не дивлячись на значн досягнення медично! науки в цьому напрямi за останн роки, бтьше третини хворих не мають можливост самостмного пересування, що свщчить про вщносну неефективнють розроблених заходiв та потребуе пошуку нових патофiзiологiчно обфунтованих напрямюв реаб!ттаци.
K^40bí слова: фiзична тератя, статико-динамiчнi розлади, непрогресуючi оргаычы ураження, центральна нервова система.
ОСОБЕННОСТИ ФИЗИЧЕСКОЙ ТЕРАПИИ СТАТИКО-ДИНАМИЧЕСКИХ ДВИГАТЕЛЬНЫХ НАРУШЕНИЙ ПРИ НЕПРОГРЕССИРУЮЩИХ ОРГАНИЧЕСКИХ ПОРАЖЕНИЯХ ЦЕНТРАЛЬНОЙ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ
Неханевич О. Б., Юн Бьон-Йоль
Резюме. Непрогрессирующие органические поражения центральной нервной системы сопровождаются нарушением моторных функций (спастичностью, дистонией, мышечными контрактурами, уменьшением мышечной силы, мышечной слабостью и дискоординациями) и приводит к уменьшению возможности выполнять произвольные движения. Основными принципами современной реабилитации таких больных являются пациент-центричность мероприятий и мультидисциплинарный подход с вовлечением ряда специалистов, в том числе физических терапевтов и эрготерапевтов. В реабилитационном процессе специалисты уделяют особое внимание восстановлению больших моторных функций и борьбе со спастичностью.
Не смотря на значительные достижения медицинской науки в этом направлении за последние готы, более трети больных не имеют возможности самостоятельно передвигаться, что свидетельствует об относительной неэффективности разработанных методов и требует поиска новых патофизиологически обоснованных направлений реабилитации.
Ключевые слова: физическая терапия, статико-динамические нарушения, непрогрессирующие органические поражения, центральная нервная система.
PHYSICAL THERAPY FEATURES OF STATIC AND DYNAMIC MOTOR DISORDERS IN NON-PROGRESSIVE ORGANIC DISRUPTIONS OF CENTRAL NERVOUS SYSTEM
Nekhanevych O. B., Yun Byoung Yul
Abstract. Non-progressive organic disruptions of the central nervous system are accompanied by impaired motor functions (spasticity, dystonia, muscle contractures, muscle weakness and difficulty in coordination that ultimately affects the ability to control movements). One of the most common clinical forms in the group of nonprogressive organic disruptions of the central nervous system is cerebral palsy (CP). The incidence of cerebral palsy in the world is 2.1, and in Ukraine - 2.56 cases per 1000 live births. Pathology of the motor sphere with CP is very diverse, however, most often the violation of the function of the neuromuscular system is manifested excessively increased or reduced muscle tone. Especially important here is the loss of gross motor functions (ability to run, walking, standing, sitting). Therefore, one of the main tasks in the rehabilitation of such patients is precisely the restoration of static-dynamic motor disorders. However, despite the achievements of modern medicine, one in three patients with CP is not able to walk. This points to the imperfection of modern approaches to rehabilitation and needs to be generalized and to find new methods of recovery.
The purpose of this work was to determine the state of the problem of physical therapy of static-dynamic motor disorders in people with non-progressive lesions of the central nervous system.
Object and methods. To accomplish this goal, an analysis of literary sources in modern databases was carried out: abstract database "Ukrainka Science", Google Scholar, RINC, Web of Science, PubMed, Medline, Cochrane Central Register of Controlled Trials. The search depth is 12 years (from January 2007 to January 2018).
Research results. Most experts say that the early start of rehabilitation is most important for the successful rehabilitation of patients with CP. However, there are difficulties in early diagnosis of such conditions. Thus, the diagnosis of CP, as a rule, is only established at the end of the first-third year of the child's life. This leads to severe consequences in the form of motor, lingual, and psychological deficits, which generally leads to social deprivation of such patients.
The main principles of modern rehabilitation of CP are patient-centered measures and multidisciplinary approach involving a number of specialists, including physical therapists. The main goal of the modern rehabilitation model for CP is the restoration of functional activity and the maximum possible participation in social, domestic and professional aspects of life. Special attention is devoted to the restoration of gross motor functions and treatment the spasticity. The basis of modern rehabilitation of persons with CP is the complex involvement in the active process of the restoration of a number of functional systems of the body: sensory, motor, cognitive, linguistic, emotional and communicative.
Conclusions. Despite the significant achievements in the rehabilitation of patients with non-progressive diseases of the nervous system, the problem of recovery of disturbed static-dynamic motor functions remains relevant and timely. The existence of a large number of individual methods of rehabilitation of such patients only proves the fact that the problem is not fully studied and requires generalization and standardization, which is based on international experience, a comprehensive involvement of all possible rehabilitation and individualization of restorative interventions.
In the comprehensive rehabilitation technique to achieve a better rehabilitation effect, in particular the restoration of one of the most important functions of the human body - walking, it is necessary to take into account the pathophysiological features of the formation of an impaired motor stereotype in the process of ontogenesis of the patient, in particular the violation of the reciprocity of muscle antagonists. These theoretical data require further elaboration and implementation in the practice of health care.
Key words: physical therapy, static-dynamic disorders, non-progressive organic disruptions, central nervous system.
Рецензент - проф. Литвиненко Н. В.
Стаття надшшла 24.01.2018 року
