CC BY
20
С.А. Бугаенко, О.И. Проник ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКИХ ИНТЕГРИРОВАННЫХ ...
УДК 334.012.82
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКИХ ИНТЕГРИРОВАННЫХ СТРУКТУР
© 2014
С.А. Бугаенко, кандидат экономических наук, доцент Одесская национальная академия пищевых технологий, Одесса (Украина) О.И. Проник, преподаватель кафедры учета и аудита Херсонский экономико-правовой институт, Херсон (Украина)
Аннотация. В статье рассмотрены основные проблемы развития украинских интегрированных промышленных структур, приведена классификация преимуществ, обусловливающих интеграцию хозяйствующих субъектов в отраслях промышленности Украины. Исследованы аргументы необходимости создания крупных интегрированных промышленных структур. Приведен анализ основных проблем развития украинских интегрированных промышленных структур, которые обусловливают их низкую эффективность.
Ключевые слова: эффективность, интеграция, структура, промышленность, агропромышленный комплекс, развитие, преимущества.
Освгга штегрованих промислових структур е найважлившою тенденщею розвитку господарських зв'язшв в сучаснш економщ Укра!ни, яка визначаеться з одного боку спадковютю планово-адмшютративно! економ!чно! системи, з шшого - загальною штеграцшно! тенденщею в свгговш економщ.
Метою дослiдження е розробка теоретичних, методолопчних та прикладних засад формування ор-ганiзацiйно-економiчних механiзмiв штеграцп пвдпри-емств агропродовольчо! сфери.
Анализ останнiх публтацт. Методолопчну базу до-слщження штеграцп в економiцi складають роботи А. Баришнiкова, Г. Гегеля, Б. Кедрова, Г.Клейнера, Г. Павельщга, Ю.Субоцького, Г. Спенсера, А. Богданов, Ю. Шишкова, В. Енгельгардта та шших, як1 розгляда-ють лопко-методолопчш та загальнотеоретичнi про-блеми штеграцп. Дослвдження в цiй областi бшьшою мiрою нацiленi на вирiшення практичних задач. У цьо-му зв'язку актуальним i необхвдним видаеться розробка д!ево! теоретично! концепцп штеграцп господарюючих суб'екпв, визначення напрямiв пiдвищення ефективнос-тi штеграцп укра!нських пiдприемств реального сектора економiки.
Виклад основного матерiалу. Перехщ в!д адмшютра-тивно-командно! до ринково! економiки зажадав вщмо-ви вщ централiзованого планування, при якш, як зазна-чають В. Макаров [1] i Г. Клейнер [2], невисока ступiнь штеграцп компенсувалася надшрною централiзацiею функцiй.
Першою спробою посилення виробничо-господар-ських зв'язк1в було створення промислових i виробни-чих об'еднань. Ряд виробничих об'еднань був утворе-ний за принципом вертикально! штеграцп, що давало можливiсть концентрацп виробництва, централiзацi! функцiй матерiально-технiчного постачання, збуту про-дукцi!, вивчення ринку. Проте !х самостiйнiсть була вкрай обмеженою. Зокрема, В. Н. Петухов вказуе, що дiяльнiсть багатьох великих тдприемств в рамках тех-нолопчних зв'язкiв була надмiрно регламентована, i за сво!м правовим становищем вони були лише виробни-чими одиницями [3]. Крiм того, виробничi об'еднання пiдпорядковувалися або промисловим об'еднанням, або мшютерствам, що також звужувало можливють розроб-ки власно! стратегi!, вдосконалення виробництва, госпо-дарсько! iнiцiативи.
В умовах централiзованого планування ефективнiсть взаемоди господарюючих суб'ектiв знижувалася з причини безальтернативносп каналiв постачання, низькою кооперацп у розвитку спiльних шновацшних проектiв. Крiм того, як вказуе Д. Старк, в сощалютичнш економщ взаемодiя постачальник1в i споживачiв характеризувало-ся високими трансакцiйними витратами, оскшьки юну-ючий дефiцит вимагав створення неформальних груп, здатних укладати угоди з тими, хто мав доступ до постачання [4]. Дефщит породжував так проблеми, як не-своечаснi поставки сировини i комплектуючих, що при-зводило до зупинок виробництва, поширювалося на весь
виробничий ланцюжок пiдприемств. Слiд погодитися з Т. Еггертссон в тому, що в рамках централiзованого планування забезпечити ефективне управлшня економжою можна лише за умов [5]: 1) переважання щдприемств зi значною економiею вщ масштабу виробництва; 2) про-цес виробництва включае обмежену кiлькiсть стадш по вертикалi; 3) к1нцева продукщя мае порiвняно ма-лим числом яшсних параметрiв. Водночас набирающий темп техшчний прогрес вимагае розвитку галузей, для яких характернi бiльш складш господарськ! мiжгалузевi зв'язки, однак централiзацiя управлiння в плановiй еко-номщ обме^вала ефективнiсть i гнучкiсть штеграцп господарюючих суб'екпв. 1ерарх1чна система ютотно ускладнювала координац1ю великого числа рiвнiв i ви-кликала значнi витрати. Все це призвело до уповшь-нення розвитку економiки, застою в становленш нових технологiчно складних виробництв [6]. Проведене С. Б. Авдашевою досл1дження дозволило зробити висновок, що в першш половинi 1990-х рошв переважали проце-си першого типу - подш пiдприемств, видiлення струк-турних пiдроздiлiв в дочiрнi компани, продаж активiв, у другiй половиш десятилiття почали набирати обертiв процеси другого типу - приеднання компанш, створення iнтегрованих структур [7, 8, 9].
Узагальнення сучасних позицiй щодо основних пе-реваг, що обумовлюють iнтеграцiю господарюючих суб'ектiв в галузях промисловостi Укра!ни, дозволяють побудувати наступну !х класифiкацiю: 1) збереження сформованих виробничо-технолопчних зв'язк1в (i мiнi-мiзацi! на цiй базi витрат вихщного перiоду, зменшення наслiдкiв трансформацiйного спаду); 2) гарантування самодостатностi господарюючих суб'екпв для реалi-зацi! великих швестицшних проектiв; 3) забезпечення сприятливих стартових умов з точки зору конкуренто-спроможностi на свгтових ринках (можливостi конкуру-вати з провщними корпорацiями свiту); 4) досягнення керованосп в планi тдтримки «ядра стабiльностi» в пе-рехщний перiод; 5) подолання неефективностi двосто-ронньо! монополi!; 6) усунення «подвшний надбавки»; 7) п1двищення ринково! влади; 8) збiльшення розмiрiв компанi! та придбання можливостi наростити випуск до мшмально ефективного обсягу; 9) тдвищення фiнансо-во! стiйкостi в рамках штегровано! структури; 10) забезпечення мобшьносп i динамiчностi реалiзацi! шновацшних процеав; 11) перемiщення накопиченого катталу в бiльш перспективнi напрямки дiяльностi; 12) отримання певних переваг у використаннi вузьких сегментiв або шш ринку та iнш.
Галузева спецiалiзацiя укра!нських iнтегрованих структур ютотно залежить вiд !х розмiру. Серед дрiб-нiших iнтегрованих структур зустрiчаються i горизон-тальнi, i вертикальш об'еднання, що спецiалiзуються на випуску невеликого числа близьких замiнникiв. Велик! штегроваш структури р1дко бувають спецiалiзованими. Набагато частiше вони мають конгломератного структуру з домшуванням вертикальних зв'язк1в над гори-зонтальними. Горизонтальна штегра^ в форм! вста-
С.А. Бугаенко, О.И. Проник экономическое
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКИХ ИНТЕГРИРОВАННЫХ ... направление
новлення контролю над виробниками однотипно! про-дукцп найчаспше служить результатом поглинання цих компанiй постачальником найважливших найменувань пром1жно! продукци.
Iсторiя виникнення iнтегрованих структур надае не настшьки великий вплив на И галузеву спецiалiзацiю. Компанп, що увiйшли в перехвдну економiку як вертикально штегроваш, довше зберiгають чiтку галузеву спецiалiзацiю, нiж компанп, що виникли самостiйно вже пiсля завершення приватизации. Проте напрям розвитку - включення в групу пвдприемств само! р!зно! галузе-во! приналежностi - збйаеться для рiзних iнтегрованих структур незалежно вiд !х походження.
Типова велика укра!нська iнтегрована промисло-ва структура виглядае як «економша в економщ». Формально самостiйна економiчна одиниця - господа-рюючий суб'ект - представляе лише одну з 11 ланок. Вона включае принаймнi одне промислове шдприемство, але крiм цього в не! входять оргашзацп: 1) яш продають продукцш пiдприемства; 2) як закуповують сировину i матерiали у постачальнишв; 3) органiзують розрахунки пвдприемства з постачальниками i споживачами; 4) банки, що здшснюють фшансування дiяльностi шдприем-ства; 5) страховi компанп; 6) недержавнi пенсiйнi фонди.
При цьому органiзацiйна структура бшьшосп великих укра!нських промислових штегрованих структур децентралiзована. Вона характеризуеться не пльки по-дiлом центру управлшня пакетами акцiй, центру оперативного керiвництва промисловими шдприемствами, центру управлшня фшансовими потоками, а й часто ввд-сутнiстю единого пiдроздiлу, який би здiйснювало ввд-повiднi функци.
Iнтегрованi структури на протязi десяти рошв пере-творень розвивалися по шляху ускладнення оргашзацш-но! структури. Крiм централ!зацп власне функцiй оперативного управлшня i виробництва, створювалася !е-рарх1я координацп ринково! поведшки. Децентралiзацiя оргашзацшно! структури обумовлюе надзвичайно висок! витрати, пов'язанi з трансакщями м1ж фактично незалежними економiчними агентами. Одночасно при вщсутносп чггко! структури iерархiчного контролю в укра!нських iнтегрованих структурах надзвичайно велика роль персональних вщносин i персонального дов!ри.
Важливою перевагою iнтегрованих промислових структур реального сектора укра!нсько! економiки е те, що багато груп досягли цiлей, як! вони ставили при своему створенш, як ввдновлення зруйнованих господар-ських зв'язшв ! шдвищення стшкосп нових, зниження тиску великих постачальнишв-монополюпв, запобпан-ня опортушстичного поведшки в умовах низько! контрактно! дисциплши.
Значна потреба у великих штегрованих промислових структурах характерна не тшьки для початку реформ, але також на сучасному етат розвитку економ!ки. Як аргумента необхвдносп !х створення можна вид!лити наступш:
1)штегращя господарюючих суб'екпв сприяе по-доланню багатьох структурних проблем економ!ки Укра!ни. Зпдно з дослщженнями укра!нських ринков аграрно! продукцп, люопромислового комплексу та ш-ших, ввдсутшсть формальних штегрованих структур призводить до здшснення на цих ринках вертикального контролю завдяки впровадженню посередницьких структур. При цьому виникае форма монопольно! влади може бути прше, н1ж монопольний вплив пвдприемства, об'еднуючого послвдовш стад!! технолопчного ланцюж-ка;
2) штеграц1я господарюючих суб'екпв дозволяе учасникам заповнити юнуюч! «провали ринку» за раху-нок створення внутршнього ринку капталу, загально! шфраструктури; шдвищення якосп використовувано! шформацп для учасник1в групи; зниження трансакцш-них витрат; шдвищення якосп управлшня; лобшвання
стльних штереав;_
3) розвиток ! змщнення штеграцп дозволяе знизи-ти ймов!ршсть опортушстичного поведшки учаснишв, диктату щн з боку сум!жнишв, сприяе фшансовому оздоровленню входять в штегроваш структури шдпри-емств, знижуе гостроту нестач! л!квщних кошпв;
4) велик! штегроваш промислов! структури здатш шдвищити ефектившсть реального сектора укра!нсько! економши, змщнити конкурентоспроможшсть вичизня-них пвдприемств на свпових ринках, надавати позитив-ний вплив на розвиток репошв, шфраструктури, ство-рювати нов! технолог!!, зб!льшувати зайняпсть, тобто виршити комплекс гострих проблем, що накопичилися в економщ нашо! кра!ни . Водночас вичизняш компанп за розм!ром багаторазово поступаються сво!м зару-б1жним конкурентам. У багатьох випадках масштаби укра!нського ринку просто недостатш для ефективних нацюнальних компанш, а вим!р ступеня концентрацп внутршнього ринку подчас вже просто не мае сенсу;
5) штеграшя уможливлюе надання допомоги тим збитковим шдприемствам, як1 незамшш в загальнш технолопчному ланцюжку. Це призводить до того, що число збиткових шдприемств в економщ знижуеться. Зростання виробництва укра!нських штегрованих структур вщбувався, в основному, за рахунок розширення завантаження потужностей, що е важливим чинником мобшзацп додаткових швестицшних ресурав для еко-ном!чного розвитку.
6) свиовий досвщ показуе, що найбшьш революцш-т, новаторсьш шновацп здшснюються малим ! середшм б!знесом. Однак вони стають рушшною силою економь ки тод!, коли !х впровадженням починае займатися великий б!знес, який концентруе в сво!х руках ! переваж-ну частку приватних витрат на НДДКР. В укра!нських умовах на тл! убогого державного фшансування науки великий каптал, в тому числ! «олп-арх!чний», починае збшьшувати витрати на НДДКР ! оновлення технологш. Держава повинна не лякати б!знес «деконцентрац1я», а заохочувати як великий, так ! середн!й кап!тал реал!зо-вувати довгостроков! !нвестиц!! ! !нновац!! та допомага-ти знижувати !х ризики;
7) !нтеграц!я господарюючих суб'екпв сприяла по-доланню руйнування господарських зв'язк!в, дозволивши укра!нським штегрованим структурам краще впора-тися з кризою 1998 г. Високий адаптацшш можливост! структур з розвиненими кооперацшними зв'язками до-сягаються в тому числ! за рахунок узгоджено! сшвпра-ц! м!ж п!дприемствами, а також розподшу ризику м!ж ними. За рахунок збереження розвинених ! усталених технолопчних зв'язк1в мо^ть подолати дефщит ресур-с!в, який виникае в кризових ситуащях, под!бних з 1998, коли багато ф!рм втрачають сво!х постачальник1в або споживач!в, оск1льки п змушен! були залишати ринок або цши на !х продукц!ю суттево зростають.
Разом з тим проведений анал!з призводить до наступ-них висновшв про основн! проблеми розвитку украшських штегрованих промислових структур, яш обумов-люють !х низьку ефективн!сть:
1) нерозвинен!сть принцип!в оргашзацп сп!льно! д!-яльност! учасник1в штегровано! структури:
- по-перше, так1 важлив! напрями д1яльност! !нтегро-ваних структур, як оргашзашя ! планування фшансових потоков, оптим!зац1я лог!стичних схем, маркетингова политика, стратег!я розвитку - залежать ввд узгодженост! д!й, загального мехашзму прийняття р!шень. В укра!н-ськш практиц! багато питань орган!зац!! та стратег!! ш-тегровано! структури розглядаються п!сля !! орган!зац!! та реестрацп, що не забезпечуе прийняття узгоджених р!шень, особливо щодо сп!рних питань.
- по-друге, в багатьох штегрованих структурах не склалися стшш зв'язки м1ж п1дприемствами, що не дозволяе розробляти спшьну маркетингову поливку, вести консол!довану ф!нансову зв!тн!сть. Виникають склад-ност! у прийнятт! ршень ! неоднор!дн!сть позиц!онуван-ня шдприемств на ринку перешкоджали впровадженню
С.А. Бугаенко, О.И. Проник ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКИХ ИНТЕГРИРОВАННЫХ ...
загально! торговельно1 марки групи;
- по-трете, б№шють украшських iнтегрованих структур не змогли впровадити схеми трансфертного цшоутворення, податкового маневрування, як1 могли б дати суттевi переваги групам. Основною причиною е вiдсутнiсть едносп з цього питання в законодавств^ Крiм того, з боку штегрованих структур визнавалося, що факторами, яш ускладнюють ïx розвиток, були не-стабiльнiсть державно! економiчноï полiтики (60%), вщ-сутнiсть i недосконалiсть законодавчо! бази (54,8%).
2) невизначенiстю вщносин власностi, низький рь вень консолщаци активiв учасникiв. Ефективне функ-цюнування iнтегрованоï структури немислимо поза рацюнальних вiдносин власностi. В цих умовах один з головних напрямшв дш щодо змiни ситуацiï - центра-лiзацiя капiталу в керуючо1' компани, причому принци-повим орiентиром е перетворення останньо1' в основне для шших учаснишв штегровано1' структури суспшь-ство. Один з перших крошв на шляху ïx вибудовуван-ня - реестрацiя офiцiйноï органiзацiйно-правовоï' форми об'еднання, передбачено1' законодавством (фшансово-промислово1' групи, холдингово1' компанiï, акцiонерного товариства з системою дочiрнix i залежних товариств та iншиx). Прецеденти високо1' централiзацiï контролю ресурсiв в рамках штегрованих структур зустрiчаються як серед сформованих державою холдинговой так i серед створюваних банками фактичних ФПГ. При цьому змiцнення зв'язшв усерединi iнтегрованиx структур до-сягаеться як через вибудовування майнових вертикалей (холдинпв), так i через спiльну участь в каптал (пере-хресне володшня власнiстю). Актуальною для багатьох штегрованих структур завданням е досягнення рацю-нально1' тiсноти внутрiшнix зв'язк1в;
3) дисбаланс в рiвняx iнтеграцiï виробництва i кон-центрацй' капiталу. При вщносно високого ступеня штеграцп виробничих потужностей окремих суб'ектiв гос-подарювання концентрацiя капiталу в украшськш еко-номiцi ще не досягла рiвня, що дозволяе фiнансувати ве-ликомасштабнi iнвестицiйнi проекти, програми НДДКР В цих умовах для вах бiльш-менш успiшно дшчих ш-тегрованих структур, створених банками, фiнансовими i торговими компашями, необхвдно прагнення до розум-ного паритету фiнансовоï та промислово1' складовоц
4) обмеженiсть швестицшних можливостей; недо-статнiсть iнвестицiйного потенщалу для реалiзацiï великих проекпв модернiзацiï виробництва спостерпа-еться навпъ в групах, сформованих навколо проввдних украïнськиx банков. Причина цього, ^м дисбалансу в ступеня iнтеграцiï виробництва i концентраци капталу, - хрошчна недооцiнка акцiй украшських емтенпв, величезна залежнiсть прийнятих iнвестицiйниx ршень ввд полiтичниx чинник1в (адмiнiстративного ресурсу), недосконалють вiдповiдноï нормативно1' бази. У даних умовах необxiднi:
- економiчно виправданi теxнологiчнi зв'язки i ви-робничий потенцiал;
- стимулювання територiальниx органiв влади в спра-вi формування та пiдтримки регiональниx штегрованих структур, активiзацiя ресурсних можливостей основних засновнишв iнтегрованиx структур, мiсцевиx ели;
- наявнiсть всерединi розглянутих структур (або поза ними - в якосл прившейованих партнерiв) крупних устшно дiючиx промислових пвдприемств, що мають серйозний експортний потенцiал.
5) низька яшсть корпоративного управлiння; вiдсутнiсть глибоко1' попередньо1' проробки внутрiшньокорпоративноï стратегiï, корпоративних цшьових завдань i програм ïx реалiзацiï. Довгострокова контрактацiя спiльну дiяльнiсть наразi не набула по-ширення, а установчi документи багатьох штегрованих структур носять загальний характер i не обумовлю-ють конкретш зобов'язання взаемодiючиx сторш. У цих умовах необхвдна функщя корпоративного
стратепчного контролю з боку керуючих компанш, що припускае: вироблення довгострокових цiлей за об-сягами продаж1в, рентабельностi та iнвестицiй; облж стратеги конкуренцiï в рамках фшансового планування; систематичний aнaлiз на рiвнi корпорaцiï в цiлому i вхвдних компaнiй таких aспeктiв, як структура балансу, рацюнальшсть фшансових потокiв, реальна потреба в фшансуванш програм тeхнiчного переозброення. Розробка iнтeгрaцiйноï стрaтeгiï повинна здiйснювaтися в тюнш едностi з пiдготовкою основних положень корпорaтивноï iнвeстицiйноï програми. Здатшсть забез-печити рeaлiзaцiю ефективно1' швестицшно1' стрaтeгiï -критeрiaльнa основа для оцшки якостi iнтeгрaцiï господарюючих суб'екпв. Склад великих iнтeгровaних структур i розподш у них майнових прав покликaнi, особливо на першому eтaпi, aктивiзувaти використання наявних виробничих ресурав;
6) тарифна политика природних монополiй, негативно позначаеться на ефективносп укрaïнських iнтeгровaних структур, особливо тдвищення цiн з боку паливно-енергетичного комплексу, а також оргашзацш транспорту, що особливо завищуе витрати виробницт-ва на пiдприемствaх мeтaлургiйноï галуз^ перешкоджае aкумуляцiï нeобхiдних фiнaнсових джерел для оновлен-ня тeхнологiй, введення нових виробничих потужно-стей.
Висновок. Вивчення та вирiшeння зазначених проблем для украшських iнтeгровaних структур е важ-ливим питанням, оскiльки може суттево пiдвищити eфeктивнiсть iнтeгрaцiï, а осшльки бiльшiсть iнтeгровaних структур е великими компашями, це зреш-тою зумовити ефективнють народногосподарського комплексу в цшому.
СПИСОК Л1ТЕРАТУРИ
1. Макаров В. Л. Бартер в экономике переходного периода: особенности и тенденции / Макаров В. Л. Клейнер Г. Б. // Экономика и математические методы.
- 1997. - Т. 33. - Вып. 2.
2. Клейнер Г. Структурно - интеграционные процессы в экономике: принципы формирования и возможности финансово - промышленных групп / Клейнер, Г. , Нагрудная, Н. // Экономика и математические методы.
- Т. 31. - Вып. 2. - 1995. - С. 20-31.
3. Петухов В. Н. Корпорации в российской промышленности: законодательство и практика: Научно-практическое пособие / В. Н. Петухов. - М.: Городец, 1999. - с. 22-24.
4. Докукин В. И. Экономические закономерности возникновения и становления социализма / В. И. Докукин, В. Ф. Станис. - М. 1972.
5. Эггертссон Т. Экономическое поведение и институты / пер. с англ. -М.: Дело, 2001. - 408 с.
6. Дудкин В. Индикативное планирование — механизм координации действий государственных и негосударственных субъектов управления экономикой / В. Дудкин, Ю. Петров // Российский экономический журнал. - 1998. - № 6. - № 7-8.
7. Авдашева С. Давальчество в российской промышленности: причины и результаты использования / С. Б. Авдашева // Вопросы экономики. -2001. -№ 6.
8. Руденко А.А., Захаров С.О. Организационные структуры управления интегрированных корпоративных структур: современное состояние и перспективы развития // Вектор науки Тольяттинского государственного университета. 2009. № 7 (10). С. 185-187.
9. Прошин Д.И. Многокомпонентная промышленная платформа как основа для создания интегрированного комплекса научных исследований // XXI век: итоги прошлого и проблемы настоящего плюс. 2013. № 6 (10). С. 140-146.
С.А. Бугаенко, О.И. Проник
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ УКРАИНСКИХ ИНТЕГРИРОВАННЫХ ..
ОСОБЛИВОСТ1 РОЗВИТКУ УКРАШСЬКИХ 1НТЕГРОВАНИХ СТРУКТУР
© 2014
С.А. Бугаенко, кандидат економiчних наук, доцент Одеська национальна академ1я харчових технологий, Одеса (Украгна) О.1.Проник, викладач кафедри облшу i аудиту ПВНЗ «Херсонський економ1чно-правовий iнститут», Херсон (Украша)
Анотащя: У статп розглянуто 0CH0BHi проблеми розвитку украшських iнтегрованих промислових структур, приведено класифжацш переваг, що обумовлюють iнтеграцiю господарюючих суб'eктiв в галузях промисловостi Украши. Дослiджено аргументи необхвдносп створення великих iнтегрованих промислових структур. Наведено аналiз основних проблем розвитку украшських iнтегрованих промислових структур, яш обумовлюють !х низьку ефективнiсть.
Ключовi слова: ефектившсть, штегращя, структура, промисловють, агрокомплекс, розвиток, переваги.
FEATURES OF UKRAINIAN INTEGRATED STRUCTURE DEVELOPMENT
© 2014
S.A. Bugaenko, Candidate of Economic Science, associate Professor
Odessa National Academy of Food Technologies, Odessa (Ukraine) O.I.Pronik, lecturer, Department of Accounting and Audit PHEI «Kherson Economic Law Institute» Kherson (Ukraine)
Annotation: In the article the basic problems of Ukrainian integrated industrial structures, classification provided benefits that contribute to the integration of economic entities in industries Ukraine. Researched arguments need for a large integrated industrial structures. The analysis of the main problems of Ukrainian integrated industrial structures that cause their low efficiency.
Keywords: efficiency, integration, structure, industry, agriculture, development benefits.
УДК 331.45
СПЕЦИАЛЬНАЯ ОЦЕНКА УСЛОВИЙ ТРУДА: ЦЕЛИ И ПЕРСПЕКТИВЫ
© 2014
Л. А. Васильева, заведующая кафедрой «Охрана труда и безопасность жизнедеятельности» Д. А. Тараканов, старший преподаватель кафедры «Охрана труда и безопасность жизнедеятельности» Нижегородский государственный инженерно-экономический институт, Княгинино (Россия)
Аннотация: В статье рассмотрены новые подходы к оценке условий труда на рабочих местах, в связи с принятием новых нормативно-правовых актов в этой сфере. Проанализированы основные этапы процедуры оценки, выделены существующие проблемы и сложности ее реализации. Определены ближайшие возможные перспективы развития специальной оценки условий труда в нашей стране. При подготовке этого закона исходили из того, что в принципе ключевым направлением должно быть экономическое стимулирование работодателей и создание неких взаимосвязей, для того чтобы работодатели были заинтересованы в улучшении условий труда. Что дал Закон о специальной оценке условий труда? Он позволил привести к единой системе технологию оценки условий труда на рабочих местах. Он разделил эту систему по уровням, введена процедура идентификации и выявления вредных и опасных производственных факторов, когда осуществляется эта работа именно документально, без каких-либо замеров. Впервые установлена связь дополнительных тарифов страховых взносов в Пенсионный фонд с классами условий труда. Если работодатель проводит спецоценку условий труда, то он имеет возможность снизить тариф страховых взносов. Если условия труда будут благоприятными, то работодатель получает возможность, внедряя новые технологии, вообще ничего не платить в Пенсионный фонд за условия труда. Работа во вредных условиях является причиной большого числа профессиональных заболеваний, численность заболевших которыми ежегодно увеличивается на 5-7 тыс. человек. Суммарные экономические потери государства и работодателей от указанных причин составляют до 1,9 трлн рублей ежегодно. В целях преодоления указанных негативных тенденций в сфере охраны труда и разработана система специальной оценки условий труда.
Ключевые слова: аттестация рабочих мест, вредные производственные факторы, работодатели, работники, рабочие места, специальная оценка условий труда, профессиональные заболевания, улучшение условий труда.
Постановка проблемы в общем виде и ее связь с важными научными и практическими задачами. Охрана жизни и здоровья работников в процессе их трудовой деятельности - одна из основных задач государства и первостепенная задача работодателя. Уровень смертности в трудоспособном возрасте в РФ продолжает оставаться крайне высоким, значительно превышая средние показатели по странам ЕС. При этом довольно часто превалирует тенденция сокрытия риска профессиональных заболеваний, особенно в угольной промышленности, сельском хозяйстве и ряде других видов экономической деятельности [1]. Как мотивировать работодателя создавать максимально безопасные для сотрудников условия труда? Россия вступила во всемирную торговую организацию и это, безусловно, заставляет вводить в законодательство РФ те общепризнанные в мировом сообществе механизмы охраны труда, которые успешно используются в различных странах [2]. Специальная оценка ус-
ловий труда была введена с 1 января 2014 года взамен аттестации рабочих мест. Отмена аттестации рабочих мест связана с ее неэффективностью. Во-первых потому, что не достигалась одна из основных целей - улучшение условий труда на рабочих местах. Во-вторых, работодатели не имели особой заинтересованности ни в ее проведении, ни в последующей реализации мероприятий по совершенствованию системы охраны труда на предприятии.
Анализ последних исследований и публикаций, в которых рассматривались аспекты этой проблемы и на которых обосновывается автор; выделение неразрешенных раньше частей общей проблемы.
Результаты исследования роли аттестации рабочих мест по условиям труда в системе управления охраной труда в организации представлены в работах таких ученых как Щеколдина М. В. [3], Артемьева В. В. [4], Ранцева Н. В. [5] Особенности применения оценки усло-
