CC BY
50ним мотивом діяльності називається направленою. Що ж таке мотив діяльності? Мотив діяльності - це усвідомлене людиною переживання своєї потреби, яка суб ’єктивно виражається в думках, поняттях (моральних, етичних), ідеалах, емоціях як простих, так і складних.
Мотиви занять фізичним вихованням не тільки різноманітні, але й мають динамічний характер. У результаті дослідження бачимо динаміку розвитку мотивів, які спонукають студентів до систематичних занять фізичною культурою і спортом.
Початкова стадія мотивів має наступні характеристики:
1. Дифузійність інтересів (студенти відвідують навчальні заняття, відвідують секції в пошуках оптимального для себе варіанту, їх інтерес не сконцентрований).
2. Безпосередність інтересів (подобається займатися, подобається колектив або викладач).
3. Інтереси зв’язані з умовами побуту (близько мешкає до місця занять).
4. Для отримання заліку.
В основному мотиви початкової стадії активізують студентів І курсу, а також деяких студентів ІІ курсу.
Наступна стадія - усвідомлення. На цій стадії студенти мають наступні мотиви:
1. Пробудження інтересу до занять тим чи іншим видом вправ (усвідомлений інтерес до занять аеробікою, волейболом чи іншим видом).
2. Проявлення здібностей до цього виду рухливої діяльності і прагнення до розвитку (вивчення більш складної програми).
3. Розширення спеціальних знань (прагнення до вивчення і практичного використання придбаних методичних знань).
Ці мотиви активізують студентів ІІ курсів і деяких студентів 1 курсів.
Наступна стадія - це мотиви на рівні самовдосконалення:
1. Емоційне насичення переживаннями спортивного успіху (поліпшення особистих результатів у виді спорту).
2. Участь у змаганнях.
3. Виконання спортивного розряду.
Для таких студентів систематичні заняття фізичною культурою і спортом являються необхідною потребою.
Вивчивши і опрацювавши дані опитування і анкетування отримали наступні результати:
- 68,7% студентів мотиви відповідають їх діяльності. Ці студенти відвідують учбові заняття, а також спортивні гуртки або займаються самостійно;
- у 31,3% студентів мотиви не відповідають їх діяльності.
Якщо розглянути мотивацію занять студентів І та ІІ курсів окремо, то отримаємо відповідно такі результати:
- у студентів І курсів 52,4% мотиви відповідають
діяльності, а 47,6% - не відповідають;
- у студентів ІІ курсів 70,8% відповідають діяльності, 29,2% мотивів залишаються не реалізованими.
Результати, які отримали, підтверджують динаміку розвитку мотивів, а також те, що за допомогою мотивів можна активізувати діяльність студентів у процесі фізичного виховання.
Висновки.
У ході досліджень були зроблені наступні висновки:
1. Мотиви занять фізичними вправами мають динамічний характер. Мотиви занять фізичним виховання студентів тісно пов’язані з емоціями.
2. При допомозі мотивів можна керувати діяльністю студентів на заняттях фізичним вихованням у вищих навчальних закладах.
Подальші дослідження передбачають вивчення впливу емоційного стану студентів на фізичне навантаження в процесі занять фізичним вихованням у вищих навчальних закладах.
Література
1. Асеев А.В. Мотивация поведения и формирования личности.- М.: Мысль, 1976.- С. 5-12, 39-69.
2. Лернер И.Я. Вопросы методов педагогического исследования / Сб. научных трудов, М.: АПН СССР, 1988.- С. 21129.
3. Мотюшкина А.М. Развитие творческой активности школьников. М.: Педагогика, 1991.- С. 39-59, 9-105, 126-150.
4. Монахов Н.И. Изучение эффективности воспитания: теория и методика.- М.: Педагогика, 1981.- С. 59, 77-79,130132.
5. Павлютенков Є.М. Формування мотивів вибору професії. //Під ред. Федоришина Б. А. - Київ: Радянська школа, 1980.- С. 7-19.
6. Ступницкий И.С., Гасанов С.С. Развитие творческой активности студентов в процессе изучения общественных наук.- Киев: Вища школа, 1981.- С. 6-42.
Надійшла до редакції 05.04.2007р.
АКТУАЛЬНІСТЬ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНИНА
Ткачов С.І.
Національний фармацевтичний університет
Анотація. У статті актуалізовано системний підхід для створення оптимальної моделі формування громадянина з урахуванням поліаспектності даної проблеми і ба-гатофакторністі розвитку особистості в сучасному суспільстві. Особливу увагу треба приділяти педагогічному аспекту, завдяки якому створюється особистість громадянина, а фундаментом і підґрунтям такої діяльності є психологічний складник. Додатково слід зауважити, що результативність громадянського виховання залежить від узгодженості інших аспектів, а саме - політичного і юридичного та їх відповідності цінностям і соціальним орієнтирам особистості.
Ключові слова: системний підхід, модель формування громадянина.
Аннотация. Ткачев С. И. Актуальность системного подхода в разрешении проблемы формирования гражданина. В статье актуализирован системный подход для создания оптимальной модели формирования гражданина с учетом полиаспектности данной проблемы и многофакторности развития личности в современном обществе. Особое внимание надо уделять педагогическому
аспекту, благодаря которому создается личность гражданина, а фундаментом и подпочвой такой деятельности является психологическая составная часть. Дополнительно следует заметить, что результативность гражданского воспитания зависит от согласованности других аспектов, а именно - политического и юридического их соответствия ценностям и социальным ориентирам личности.
Ключевые слова: системный подход, модель формирования гражданина.
Annotation. Tkachov S. I. Creation of the system approach of citizen’s up bringing. The system approach to create an optimal model to bring up the citizen taking into account many aspects of the given problem and many factors of personality development in the modern society is reflected. The special attention should be given pedagogical aspect due to which the person of the citizen is created, and the base and a basis of such activity is the psychological component. In addition it is necessary to notice, that productivity of civil education depends on a coordination of other aspects, namely - political and their legal conformity to values and social reference points of the person.
Key words: the system approach, the model to bring up the citizen.
Вступ.
В умовах трансформації сучасного суспільства наукові дослідження гуманітарного спрямування характеризуються застосуванням оновлених підходів та інноваційними тенденціями. Але разом з цим класичні принципи наукового пошуку, зокрема принцип системності, не втратили своєї актуальності. Так, наприклад, реалізація ідеї громадянського суспільства потребує свого наукового обґрунтування і вирішення на філософському, за-гальнонауковому і конкретно-технологічному рівнях. При цьому одним із головних завдань є проблема вибору змісту і поєднання соціально-виховних зусиль у процесі формування громадянина. Відповідні сучасні психолого-педагогічні дослідження присвячені різним питанням громадянського виховання і громадянської освіти молоді. Проте проблема формування громадянина в сучасному суспільстві має не тільки педагогічний аспект, але й соціологічний, психологічний і правовий виміри. Таким чином, в ефективному вирішенні зазначеної проблеми треба прийняти до уваги системність міждисциплінарного характеру, а також ту системність, що породжується методологічними традиціями наукового пошуку.
Робота виконана за планом НДР Національного фармацевтичного університету.
Формулювання цілей роботи.
Метою статті є обґрунтування необхідності системного підходу у вирішенні проблеми громадянської освіти і громадянського виховання в сучасному суспільстві.
Результати дослідження.
Дослідження останніх років спрямовані на пошук і створення моделі громадянського виховання молоді у вигляді соціально-педагогічної системи [2-5]. Разом з тим виникає необхідність подальших досліджень у цьому напряму й вирішенні питань ціннісної спрямованості змісту громадянського ви-
ховання і його зв’язку з громадянською освітою. Проблема формування громадянина в сучасному суспільстві потребує всебічної системності та врахування тенденцій сучасного розвитку світу, а також у відповідності до цього особливостей сучасного соціально-психологічного портрету молоді.
На початку ХХІ ст. Генеральна асамблея ООН прийняла Декларацію тисячоліття, в якій визначила своїм головним завданням реалізацію наступної ідеї - зробити глобалізацію позитивним фактором для всіх народів світу. Для досягнення такої мети потрібні загальні зусилля в напряму міжнародних стосунків на основі фундаментальних цінностей -свободи, рівності, терпимості, поваги до природи, загального громадянського обов’язку. Фактично Декларація тисячоліття передбачає інтеграцію міжнародної спільноти на засадах цінностей громадянського суспільства. Слід зазначити, що практично сучасний світ невпинно і поступово наближається до єдиної соціально-економічної моделі суспільства за однаковим базовим принципом функціонування - ринкові відносини з одночасним регулюванням і посиленням соціального захисту населення.
Безумовно, запорукою подальшого розвитку нашої країни є підготовленість сучасної молоді до професійної та суспільно-корисної діяльності. Вивчення соціально-психологічних особливостей і характерних рис сучасної молоді свідчить про різноманітність її ціннісних орієнтацій. Вони мають широкий діапазон і характеризуються нестабільністю. Деякій частині молоді у поглядах на своє майбутнє притаманна невизначеність. Значна частина молоді, перш за все студентська, діє достатньо активно. Вона не тільки навчається, а й активно займається трудовою діяльністю, набуває досвіду роботи й намагається знайти і ствердити себе в сучасній соціальній структурі суспільства. Але водночас треба зауважити, що моральні позиції молоді досить спектральні: від позитивних ідеалів, норм і цінностей до цинізму й егоцентризму Це підтверджує необхідність системного підходу і відпрацювання цілісного погляду на проблему формування громадянина в сучасному суспільстві.
Громадянське виховання і громадянська освіта молоді повинні гармонійно поєднати теорію та практику формування громадянина. Для здійснення цього завдання необхідно встановити чіткі ціннісні орієнтири і здійснити залучення молоді до суспільно-корисної діяльності. Тому в умовах сучасного українського державотворення важливо визначитися в ідеології і методологічному підході щодо створення соціально-педагогічної технології виховання особистості, здатної до відповідальних дій у суспільстві й спроможної до планетарного мислення.
Необхідність створення системної соціально-педагогічної технології зумовлена такими причинами. По-перше, сучасний світ за своєю суттю є інтегрованим інформаційно-екологічним простором в широкому розумінні цього поняття. Взаємопов’я-
заність і взаємозумовленість соціально-економічних, політичних та інформаційних подій в умовах глобалізації впливає на особистість на макро-, мезо- і мікрорівнях життєдіяльності суспільства. Кожна окрема людина зазнає, так би мовити, “вертикального” і “горизонтального” впливу на світогляд, почуття та свої дії. Наслідком такого впливу може бути необхідність зміни образу життя і ставлення до навколишнього світу. Глобальний характер “вертикального” впливу трансформується в локальне забарвлення життєдіяльності особистості, який остаточно знаходить своє вираження в межах “горизонтальних” взаємозв’ язків і реальних умовах життя. У свою чергу, життя людини у ХХІ ст. нерозривно пов’язане з бурхливим процесом розвитку інформаційних і комунікативних засобів. Тому діяльність сучасної людини потребує певної соціальної компетенції, технічної обізнаності й творчої активності. Полем діяльності кожної окремої особистості є соціально-економічний та інформаційний мікропростір. Розвиток і становлення особистості відбувається при цьому фактично не тільки в умовах організованої діяльності, а також завдяки неформальним, спонтанним впливам, що можуть мати неконтрольований і емоційно-вразливий характер.
Тому слід зазначити, що процес формування особистості громадянина має багатофакторний, важко керований і залежний від конкретно-історичних особливостей теперішнього часу характер. На -явність загальних тенденцій розвитку світового співтовариства, єдиного інформаційного простору супроводжується економічними і політичними протиріччями, кризою духовної культури й ускладненням світоглядної картини особистості. В таких умовах системний підхід дозволяє визначити найбільш оптимальну модель громадянського становлення особистості.
Другою важливою причиною необхідності системного підходу в громадянському вихованні особистості є багатомірне визначення самого поняття “громадянин”. Його можна визначити в юридичному і політичному, психологічному і педагогічному аспектах.
Якщо в юридичному сенсі поняття “громадянин” означає належність до певної держави та сукупність прав і обов’язків відповідно до Конституції країни, то в політичному аспекті воно являє собою показник рівня свідомості, активності й участі в суспільних і громадських подіях. У психологічному аспекті поняття громадянина концентрує в собі наявність стійкого психічного утворення особистості, домінанту внутрішнього стану особистості у вигляді почуттів належності, гордості й любові до своєї країни. Зауважимо, що психологічний аспект може не співпадати з юридичним і політичним. Людина може бути юридично дієздатною, політично активною, але не відчувати себе по-справжньому громадянином своєї держави. В історії людства такі протиріччя ми можемо спостерігати на прикладі лідерів повстань, революційних рухів, подій і пере-
творень протягом ХІХ - ХХ ст.
Особливо важливим у цьому сенсі є педагогічний аспект, який пов’язаний з набуттям необхідного соціального досвіду, умінь і навичок громадянської діяльності, участі в державних справах шляхом відповідного навчання і виховання.
По-третє, якщо визначати по суті громадянське виховання, то це підготовка особистості до участі у вирішенні суспільних і державних завдань на основі прав і обов’язків, моральних і конституційних норм. Процес такої підготовки повинен супроводжуватися формуванням комплексу відповідних знань, умінь і навичок, рис характеру і якостей особистості, тому що вони є основою мислення, спонукальною силою та засобом дій. Цей комплекс включає свідомість і самосвідомість, знання конституційних прав і обов’язків, повагу до історії своєї країни, любов до сім’ї й Батьківщини, гуманність і моральність, соціальну активність і участь в суспільних та державних справах.
Виходячи з цього можна структурувати зміст громадянського виховання узагальненими блоками:
- відповідні знання;
- необхідні уявлення й світогляд;
- почуття обов’язку, поваги, гідності й честі;
- готовність до необхідних дій, вчинків;
- соціальна активність і поведінка.
Якщо прийняти таку структуру за основу й зміст громадянського виховання, то адекватна технологія має базуватися на трьох основних елементах: знання, уявлення та світогляд через освіту, формування почуттів і готовності через суспільно-корисну практику, а також розвиток соціальної активності і поведінки через участь у проектах, стажуваннях і громадських організаціях. Концепція громадянського освіти у школах України теж цілком відповідає ідеї системності і урахуванню факторів і чинників сучасного розвитку особистості [1]. По-перше, в концепції визначено поняття громадянської освіти та її системні складові (громадянські знання, уміння та досвід, громадянські чесноти). За своєю суттю громадянські знання є інтегрованим утворенням особистості, бо, як зазначають автори, вони є основою формування уявлень про форми і способи “функціонування громадянина в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної держави”. Стосовно громадянських чеснот в концепції конкретизовано, що вони є нормами, установками, цінностями та якостями, що “притаманні громадянину демократичного суспільства”. Тобто відносно цієї складової громадянської освіти теж має місце інтегрованість і сконцентрованість утворення й набуття в моральній сфері особистості.
Висновки.
Таким чином, приймаючи до уваги схарактеризовані аспекти поняття „громадянин”, треба зазначити, що воно є комплексним утворенням особистості й в ідеальній уяві гармонійним поєднанням різних її сфер. При цьому особливу увагу треба при-
діляти педагогічному аспекту, завдяки якому створюється особистість громадянина, а фундаментом і підґрунтям такої діяльності є психологічний складник. Додатково слід зауважити, що результативність громадянського виховання залежить від узгодженості інших аспектів, а саме - політичного і юридичного та їх відповідності цінностям і соціальним орієнтирам особистості. Тут необхідна гармонія “внутрішнього” і “зовнішнього” у досягненні результативності громадянського виховання. Звідси виникає потреба у такій системі формування громадянина, яка б змогла поєднати різні аспекти громадянськості й фактори впливу сучасного соціального середовища. Взагалі громадянське виховання потребує певної системної педагогічної роботи, яка за своїм змістом узгоджує й поєднує основні фактори розвитку особистості, інтегрує теорію та практику громадянського освіти й виховання.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем системного підходу у вирішенні проблеми формування громадянина.
Література
1. Концепція громадянської освіти в школах України // Шлях освіти. - 2001. - № 1. - С. 26-31.
2. Плахтєєва В.І. Морально-вольові якості майбутнього вчителя - основа громадянської свідомості // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту //зб.наук.праць за редакцією проф. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - №12. - С. 162-164.
3. Рагозін М. Громадянське виховання: методологія і організація у світлі європейського досвіду // Шлях освіти. - 1999. - № 4. - С. 16-20.
4. Сухомлинська О. Ідеї громадянськості й школа в Україні / / Шлях освіти. - 1999. - № 4. - С. 20-24.
5. Чернуха Н.М. Формування громадянськості учнівської молоді: інтеграція виховних соціальних впливів суспільства. Монографія. - Луганськ: Альма матер, 2006. - 360 с.
Надійшла до редакції 17.04.2007р.
ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТАКТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЮНИХ БАСКЕТБОЛІСТІВ.
Цимбалюк Ж.О., Должко Ф. Н.,
Козлов А.В., Лідо О.С.
Харківський національний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди
Анотація. Стаття присвячена дослідженню статевих особливостей розвитку тактичного мислення спортсменів на етапі початкового навчання у баскетболі. Тактичне мислення - одна з найважливіших спортивних здібностей для гри в баскетбол. Вона залежить від статевих особливостей у дорослих спортсменів, але ця залежність не уточнена для етапу початкового навчання. Розвиток тактичного мислення у дівчат і хлопців 11-12 ровів значно підвищується під час спеціально організованих занять. На розвиток тактичного мислення спортсменів на етапі початкового навчання не впливають статеві особливості.
Ключові слова: тактичне мислення, тактична підготовка, етап початкового навчання.
Аннотация. Цымбалюк Ж. А., Должко Ф.Н., Козлов А.В., Лидо А.С. Особенности развития тактического мышления юных баскетболистов. Статья посвящена исследованию половых особенностей развития тактического мышления спортсменов на этапе начального обучения
в баскетболе. Тактическое мышление - одна из важнейших спортивных способностей для игры в баскетбол. Она зависит от половых особенностей у взрослых спортсменов, но эта зависимость не уточнена для этапа начального обучения. Развитие тактического мышления у девушек и ребят 11-12 лет значительно повышается во время специально организованных занятий. На развитие тактического мышления спортсменов на этапе начального обучения не влияют половые особенности. Ключевые слова: тактическое мышление, тактическая подготовка, этап начального обучения.
Annotation. Tsymbaluk G.A., Dolgko F.N., Kozlov A.V., Lido A.S. Peculiarities of tactical thinking development of the students at the basic level of basketball training. The article is devoted to research of sex peculiarities of tactical thinking development of the students at the basic level of basketball training. Tactical thinking - one of the major sports abilities for game in basketball. She depends on sexual features at adult sportsmen, but this dependence is not specified for a stage of elementary education. Development of tactical thinking in girls and guys of 1112 years considerably raises during time of specially organized employment. Development of tactical thinking of sportsmen at a stage of elementary education is not influenced with sexual features.
Key words: tactical thinking, tactical training, basic level of training.
Вступ.
Сучасний баскетбол досяг високого ступеня свого розвитку. Нерідко фізична, технічна і тактична підготовленість гравців протиборчих команд визначається як приблизно однакова [14]. Усе це ставить перед тренерами досить важку задачу, яка полягає у виявленні й розвитку в баскетболістів індивідуальних здібностей до ефективної спортивної діяльності в обраному виді спорту.
Специфіка та складність спортивних змагань у баскетболі визначаються тим, що свої фізичні можливості спортсмен направляє на особисті рухи, досягаючи таким чином поставленої мети. Виникаюче при цьому кожен раз рухове завдання спочатку вирішується подумки, а потім реалізується в рухах. Таким чином, кінцевим результатом (наслідком виконаної дії) є зміни в головних сферах психіки: психічних процесах; психічних властивостях особистості; психологічних станах; психологічній побудові спортивної діяльності [8, 10].
Враховуючи особливості ігрових видів спорту, зокрема баскетболу, зараз дослідники приділяють велику увагу тактичній підготовці спортсменів, показником якої є рівень розвитку тактичного мислення [7, 12].
У роботах багатьох учених [4, 11, 12] розглянули широкий спектр особливостей розвитку цієї спортивної здібності. Однак розвиток тактичного мислення спортсменів в період, коли закладаються основи спортивної майстерності, зацікавив не багатьох з них [2, З]. Цей період в баскетболі співпадає з етапом початкового навчання, коли вік баскетболістів відповідає 10-12 рокам. Саме в цьому віці відбувається стрибок у розвитку інтелекту та видів мислення [6, 7, 9]. Але це зовсім не враховується при плануванні навчально-тренувального процесу підготовки юних баскетболістів.
