CC BY
25
УДК 616.831-006:617.51+616.711:611.9
Особливост MiKpoTonorpaôiï внутршньомозкових пухлин KpaHiocniHaëbHoï лoкaлiзaцiï Трош P.M., Шамаев M.I., Слинько G.I., Гудков В.В., Лжяний О.М., Вербов В.В.
1нститут Heépoxipypriï iMern aKaA. А.П. PoMoAaHoâa АМН yKpaÏHè, м. khïb.
Вивчеш анатомо-топограф1чн1 BapiaHTM внутр1шньомозкових пухлин (ВМП) KpaHiocniHaëbHo'i локал1зац1:1 (КСЛ). Виявлеш piзнi мiкpoтoпoгpaфoaнaтoмiчнi ocoбливocтi ВМП КСЛ.
ОбГрунтовано неoбхiднicть визначення тoпoгpaфoaнaтoмiчних тишв ВМП КСЛ та ix взаемодп з нейpoвacкуляpними cтpуктуpaми дiлянки кpaнioвеpтебpaльнoгo з'еднання пiд час планування xipуpгiчнoгo втpучaння, що дозволяе icтoтнo зменшити вipoгiднicть появи пicляoпеpaцiйниx уcклaднень.
Ключoвi cëoâa: кранюстнальна дшянка, внутр1шньомозков1 пухлини, мтротопо-граф1чш взаемов1дношення.
ВМП тинного мозку становлять 2-3% в cтpуктуpi пухлин центpaльнoi неpвoвoi cиcтеми [2, 10, 11, 16, 24, 29]. ВМП КСЛ, за даними piзниx aвтopiв, жладають вiд 40 до 68% загально' кiлькocтi ВМП отинного мозку [2, 9, 12, 17].
Бшьш^ть ВМП cпиннoгo мозку КСЛ та шийно' лoкaлiзaцii е низькoдифеpенцiйoвaними глioмaми.
Кpaнiocпiнaльнoю вважають дiлянку нижшх вiддiлiв зaдньoi чеpепнoi ямки i веpxнix вiддiлiв xpебтoвoгo каналу, обмежену звеpxу гopизoнтaль-ною площиною, пpoведенoю на piвнi веpxньoгo кpaю яpемниx гopбкiв, знизу — piвнем xpебця CIV [2, 12, 17]. У цьому пpocтopi у пopoжнинi чеpепa poзтaшoвaнi кaудaльнi вiддiли мocту i довгастого мозку, у xpеб-товому кaнaлi — 1-5 cегменти отинного мозку. У цiй дiлянцi лoкaлiзуютьcя чиcленнi пaтoлoгiчнi пpoцеcи [12, 17, 26, 36], зо^ема, ВМП КСЛ, яю е cклaднoю пaтoлoгiGЮ як для дiaгнocтики, так i лшування [12, 17, 27, 33-35]. Невpoлoгiчний дефiцит пicля неадек-ватних oпеpaтивниx втpучaнь чacтo пoглиблюетьcя без тенденцп до подальшого pегpеcу. Опеpaтивнi втpучaння також cпpичиняють знaчнi cклaднocтi. Шд 4ac виконання oпеpaтивнoгo втpучaння необхщно, по-пеpше, мaкcимaльне збеpеження життево важливих aнaтoмiчниx cтpуктуp (cтoвбуpу головного мозку, тинного мозку), пo-дpуге — маадимально paдикaльне видалення пухлини. Дoтpимaння цих пpинципiв уж-лaднюетьcя за умови iнфiльтpaтивнoгo pocту пухлини i нечгтко' межi з тканиною мозку.
Метою нашого дocлiдження е визначення oco6-ливocтей pocту ВМП КСЛ, взаемовщножн ix з нав-колишшми життево важливими aнaтoмiчними cтpук-туpaми, меxaнiзмiв iнтpaмедуляpнoi кoмпpеcii. Виpi-шення цих питань дозволить вдocкoнaлити методи oпеpaтивнoгo й кoмбiнoвaнoгo лiкувaння xвopиx, вчacнo пеpедбaчити шляхи та Tp^^orn^ xipуpгiчнoгo видалення цих нoвoутвopень, мiнiмiзувaти pизик появи функцioнaльниx poзлaдiв.
Мaтepiaли i методи дocлiджeння. Пpoaнaлiзoвaнi icTopi'i xвopoби 97 пaцiентiв, яких лшували й oпеpу-вали в кшшщ за пеpioд 1993-2003 pp. з пpивoду ВМП КСЛ та ^то^а^ально' лoкaлiзaцii. Чoлoвiкiв було 53 (54,6%), жшок — 44 (45,4%), вж xвopиx вiд 2 до 67 poкiв, у cеpедньoму 35,4 po^.
Мaтеpiaлoм для дocлiдження були блoк-пpе-пapaти головного мозку i шийно' чacтини cпиннoгo мозку 4 xвopиx з пухлинами цiеi лoкaлiзaцii, яю пoмеpли. Пicля фiкcaцii пpепapaтiв ix пpепapувaли
пiд кoнтpoлем oпеpaцiйнoгo мiкpocкoпa з поетапною фoтopееcтpaцiею.
Оcoбливocтi тoпoгpaфii та мiкpoxipуpгiчнoi ана-тoмii ВМП КСЛ вивчали також шд чac здiйcнення oпеpaтивнoгo втpучaння (у 97 xвopиx) з oднoчacнoю iнтpaoпеpaцiйнoю фoтopееcтpaцiею етaпiв oпеpaцii.
Peзультaти тa Ïx o5roBopeHra. Залежно вiд ric-тогенезу та оаэбливостей pocту ВМП КСЛ лoкaлiзaцii видiляють кiлькa ix вapiaнтiв.
По вiднoшенню до внутpiшньocтoвбуpoвиx та внутpiшньoмoзкoвиx cтpуктуp, пoвеpxневиx утвopень та навколишшх cтpуктуp нaйбiльш чacтo виявля-ють пухлини, якi pocтуть у товш^ нижнix вiддiлiв дoвгacтoгo мозку i веpxнix шийних cегментiв отин-ного мозку, це ВМП — у 86 (88,6%) cпocтеpеженняx (рис. 1). До дpугoi гpупи включеш пухлини, якi poc-туть екзофгтно — нoвoутвopення, ocнoвнa мaca яких poзтaшoвaнa у тoвшi cтpуктуp мозку, пpoте, вони пpopocтaють ix пoвеpxневi шapи, cудинну оболонку i пoшиpюютьcя дaлi, у пiдпaвутинний пpocтip — у 8 (8,2%) cпocтеpеженняx (рис. 2). Тpетю гpупу жлада-ють пухлини, якi чacткoвo iнфiльтpують пoвеpxневi вiддiли утвopень, що poзглядaютьcя, ix ожовна мaca poзтaшoвaнa у шдпавутинному пpocтopi — impa^^-тpaмедуляpнi пухлини — у 3 (3,09%) cпocтеpеженняx (рис. 3, табл.1).
За гштогенезом i гicтoбioлoгiчними о^обливо^ тями щ пухлини можуть бути piзними (табл. 2). Найбшьш чиcленнoю гpупoю е епендимоми piзнoгo
Рис. 1. МРТ. Iнтpaмеду-ляpнa пухлина. а — cari-тальний зpiз, Т-1 pежим; б — акыальний зpiз, Т-1 pежим.
Рис. 2. МРТ. 1нтрамедулярна пухлина з екзофггним ростом. а — саптальний зр1з, Т-2 режим; б — акиальний зр1з, Т-1 режим; в — фронтальний зр1з, Т-1 режим.
Рис. 3. МРТ. 1нтра-екстрамедулярна пухлина з частковою шфшьтращею поверхневих ввддШв довгастого та спинного мозку. а — саптальний зр1з, Т-1 режим; б — акиаль-ний зр1з, Т-2 режим.
ступеня злояюсносл — у 48 (49,4%) хворих, на другому м^щ — пухлини астроцитарного генезу (астро-цитоми типово! структури або анапластичш) — у 38 (40,2%), рщко виявляють ангюретикуломи — у 7 (7,2%), ол^одендроглюми, гемангюперицитоми, кавернозш ангюми, медулобластоми, що поширюються у стовбур головного мозку — по 1 (1,03%) спостереженню. Неза-лежно вщ пстогенезу велику групу складають ВМП, рют яких обмежений мозковими структурами. Серед цих пухлин, як солщних, так i юстозних, видшяють деюлька топографiчних типiв залежно вiд !х вiдно-
шення до центрального каналу довгастого i спинного мозку [3, 5, 11, 12]. Найбiльш часто спостерiгають пухлини, розташоваш дорзально вiд центрального каналу, основна маса яких метиться у межах задшх канатикiв i задшх ропв спинного мозку. Другу групу складають таю самi пухлини, що поширюються в той чи шший бш, рiдше асиметрично в обидва боки. Третя група, менша за частотою, представлена вен-трально розташованими пухлинами, що ростуть у межах передшх канатиюв, передшх рогiв спинного мозку i заходять у переднi вщдши бiчних канатикiв. В окрему групу видшяють центрально розташованi пухлини, основною ознакою яких е проростання й обростання центрального каналу довгастого i спинного мозку, а також нижшх вщдшв дна ромбопод1бно! ямки (табл. 3). За пстогенезом це пухлини епендимарного або астроцитарного генезу (епендимоми, астроцитоми). Шд час росту таких пухлин спостергають збiльшення поперечних розмiрiв нижшх вщдШв довгастого мозку i верхшх шийних сегментiв спинного мозку [12-14, 18]. Дiаметр спинного мозку при цьому збшьшуеться до 2,5 см, довгастого мозку — до 3 см i бшьше.
Група дорзальних пухлин (астроцитоми, епен-димоми, ол^одендроглюми). Цi пухлини ростуть у товш^ заднiх канатикiв спинного i довгастого мозку,
Таблиця 1. Характер росту пухлини залежно вщ И йстолойчного типу
Г1столоНчний тип пухлини Фокаль-ний 1нф1ль-тратив-ний Разом
Епендимома 35 13 48
Астроцитома 9 29 38
Медулобластома — 1 1
Анпоретикулома 7 — 7
Ол1годендроглюма — 1 1
Кавернозна анпома 1 — 1
Гемангюперицитома — 1 1
Загалом 52 45 97
Таблиця 3. Локал1защя пухлини за поперечником спинного мозку (на р1вш солщного компоненту пухлини)
Таблиця 2. Сшввщношення локал1защ1 ВМП та '1х йстолойчного типу
Г1столоНчний тип пухлини К1льк1сть спостережень за локал1зацп пухлини Разом
медулоцервшально! шийно'1 шийно-грудно! (з по-ширенням солщного чи к1стозного компоненту нижче шийно'1 частини спинного мозку)
Епендимома 7 26 15 48
Астроцитома 5 19 14 38
Анпоретикулома 3 4 — 7
Медулобластома 1 — — 1
Ол1годендроглюма — 1 — 1
Кавернозна анпома 1 — — 1
Геманпоперицитома — 1 — 1
Загалом 17 51 29 97
К1льк1сть спостережень за локал1зацп пухлини
Г1столоНчний тип штрамедулярно! штрамедулярно! з екзоф1тним поши-ренням штра- екстрамеду- Разом
(ендоф1тна) лярно!
Епендимома 39 2 7 48
Астроцитома 32 6 — 38
Анпоретикулома 5 2 — 7
Медулобластома 1 — — 1
Ол1годендроглюма 1 — — 1
Кавернозна анпома 1 — — 1
Геманпоперицитома 1 — — 1
Загалом 37 13 10 97
нижнього кута ромбопод1бно! ямки. Як правило, ц пухлини ростуть шф1льтративно, проте, !х меж1 в1дносно чггю, зона шфшьтрацп невелика, розта-шовуючись основною масою в межах задшх кана-тиюв, вони шфшьтрують верх1вки 1 задш в1ддши задшх ропв аро! речовини спинного мозку, у межах довгастого мозку вростають у задш в1ддши б1чних канатиюв, доходячи до верхшх в1ддШв верхшх олив. При поширенш пухлини в оральному напрямку спостер1гають шфшьтрацш ядер каудально! групи нерв1в (дорзальне ядро блукаючого нерва, рухове ядро XII 1 IX пар черепних нерв1в), а також роз-ташування у дорзолатеральних в1ддшах нижнього трикутника ромбопод1бно! ямки судинного (з його пресорним 1 депресорним в1дд1лом) 1 дихального цен-тр1в. Не виключена можлившть ураження пухлиною низх1дного (сп1нального) кор1нця тр1йчастого нерва. Б1льш1 пухлини, що поширюються у б1чш канатики спинного 1 довгастого мозку, а також т1, що займають латеральн1 в1дд1ли довгастого мозку, обмежуючись б1чними канатиками, шфшьтрують !х, уражуючи ц1лком або частково розташован1 там спино-мозоч-ков1 дорзальн1 латеральн1 п1рам1дн1 шляхи, червоно ядерно-спинномозковий шлях, спинномозково-тала-м1чн1, покр1вельно-спинномозковий латеральний шляхи з появою в1дпов1дних моторних 1 ектрап1ра-м1дних розлад1в [3, 8, 14, 15, 19, 21, 28].
Вентрально розташована група пухлин представлена незначною юльюстю спостережень. Таю пухлини р1дко розташован1 лише у передн1х канатиках, часто поширюються в дшянку передшх ропв спинного мозку з одного чи обох боюв (симетрично або асиметрично).
Р1ст таких пухлин супроводжуеться шфшьтращею вентральних п1рам1дних шлях1в, заднього поздовж-нього пучка, екстрап1рам1дних шлях1в (вентральний покр1вельно-спинномозковий шлях), прис1нково-спин-номозкових пучюв, 1 головним чином — моторних структур передшх ропв. Залежно в1д ширини !х шфшьтрацп спостер1гають порушення функцш при-середшх або б1чних ядер. Досить значну групу склада-ють центрально розташован1 пухлини, як1 найчаст1ше представлен1 епендимомами або астроцитомами [9, 10, 15, 17, 20, 27, 28]. Шд час !х росту спостер1гають 1нф1льтрац1ю кл1тинами пухлини тканин навколо центрального каналу довгастого 1 спинного мозку, дшянки нижнього кута ромбопод1бно! ямки. Р1ст таких пухлин, як правило, упроводжуеться симетричним зб1льшенням д1аметра в1дпов1дних структур мозку, ураженням центральних в1дд1л1в речовини спинного мозку, сум1жних в1дд1л1в передн1х 1 задн1х канатик1в, а також поширенням у б1чному напрямку з вегетатив-ними порушеннями внасл1док шфшьтрацп пухлиною або стискання присередньо-пром1жного ядра (симпа-тичн1 ядра спинного мозку). Поширення таких пухлин в оральному напрямку супроводжуеться порушенням ядер каудально! групи черепних нерв1в (IX, X, XII), а також, при б1льш високому поширенн1 в оральному напрямку довгастого мозку — статико-акустичними розладами, окоруховими порушеннями (VI пара черепних нерв1в), порушенням сал1вац11 внасл1док ураження парасимпатичних ядер VII (пром1жного) \ IX черепних нерв1в. Вестибулярш 1 слухов1 порушення виникають внасл1док 1ритац11 прис1нкових 1 завитко-вих ядер VIII черепних нерв1в.
Поряд з солщним компонентом пухлин розгляну-то! локал1зац1! часто спостертають !х юстоутворення, причому, юсти можуть бути солиарними, вщносно великими (д1аметром до 1—1,5 см), або др1бними чис-ленними, д1аметром юлька м1л1метр1в. Вщзначають тенденцш до утворення юст в оральних ввддалах таких пухлин, причому юсти можуть поширюватися в оральному напрямку в передш вщдши довгастого мозку, покрив мосту, рщше — в його основну час-тину i доходити до дшянки середнього мозку, при цьому внаслщок стискання заднiх вiддiлiв червоних ядер з'являються екстрапiрамiднi симптоми (рис. 3, табл. 4, 5).
Особливосл юстоутворення:
- При епендимомi — юсти локалiзуються у речо-виш мозку рострально та каудально вщ пухлини.
- При астроцитомi юсти локалiзуються у тканинi пухлини, змшенш речовинi мозку.
- При гемангiобластомi невеликий пухлинний вузол локалiзуGться у стшщ кiсти.
До третьо! групи кранювертебрального переходу належать екстра-iнтрамедулярнi новоутворення — пухлини, що характеризуються екзофиним ростом. Для таких пухлин притаманне проростання судинно! оболонки, поширення рiзною мiрою у шдпавутин-ний прослр у виглядi грибоподiбного випинання або обростання пухлиною сумiжних структур мозку. Пухлини дорзально! групи, як правило, оточують дорзальну поверхню довгастого i спинного мозку, досягають великих розмiрiв, оклюзують велику цистерну, можуть поширюватися по дорзальнш поверхнi скату, вростаючи у черв'як i сумiжнi вщдши пiвкуль мозочка. У нижнiх вщдшах такi пухлини, оточуючи задню поверхню спинного мозку, обростають i задш спинномозковi корiнцi (С1-С3), а також, лежачi на поверхнi цих утворень задш спинномозков^ заднi нижнi мозочковi артерп. У цiй дiлянцi спостертають екстра-iнтрамедулярнi пухлини, бiльшою частиною розташоваш на дорзальнiй поверхнi спинного мозку, й меншою мiрою iнвазують пiдлягаючi структури мозку (частiше — ангюретикуломи i судиннi мальформацп,
якi рiзною мiрою можуть вдаватися в структури мозку).
3 розглянутих пухлин найбшьш часто спостерь гають пухлини вентрально! або вентролатерально! локалiзацi'i — частiше глюми або судиннi пухлини. Характерною ознакою таких пухлин е поширення по вентральнш поверхнi довгастого мозку, задшх вщ-дiлах мосту i вщповщнш поверхнi верхнiх сегментiв спинного мозку. Щ пухлини належать до таких, що важко видаляються, осюльки вони, поширюючись екзофiтно, опутують, iнодi швазують нервовi стовбури всiе'i каудально! групи черепних нервiв (насамперед, VI, VII, VIII, X i XI), а також обростають i уражують стовбури хребтово! артерп, переднiх спинномозко-вих артерш, заднi i переднi нижш мозочковi артерп, потужнi венознi стовбури присередньо! i бiчно'i повер-хш моста, довгастого i спинного мозку [16, 23, 24, 31, 32]. Найчастше це тальш пухлини, вони, як правило, швазують стшки i поверхневi шари зазначених артерiй i нервiв, вiддiлення пухлини вiд цих утворень досить складне, особливо з огляду на !х вентральне розта-шування i прилягання до основи черепа. В дшянщ переходу довгастого мозку в спинний — дшянщ великого потиличного отвору — таю пухлини часто муфтоподiбно охоплюють структури мозку i притис-каються до переднього краю отвору, внаслщок чого в цьому м^щ утворюеться глибока борозна. Слщ мати на увазi можливiсть поширення екзофггних дiлянок таких пухлин в дшянку мосто-мозочкового кута, при цьому топографiя цих вiддiлiв стае подiбною до тако! за наявностi позамозкових пухлин вщповщно! локалiзацi'i [1, 4, 6, 7, 21, 22, 25, 30].
Таким чином, виявлеш 3 основш анатомо-топог-рафiчнi варiанти росту ВМП КСЛ i !х переважного поширення. Показання до виконання оперативного втручання, вибiр хiрургiчного доступу та радикаль-нiсть видалення новоутворення необхiдно визначати з огляду на топографо-анатомiчнi особливосл ВМП КСЛ, що дозволить суттево покращити результати лiкування, запобiгти iнвалiдизацi'i хворих, появi тяжких функцiональних ускладнень.
ВМП КСЛ складш для хiрургiчного лшування, яке потребуе вiдповiдного технiчного забезпечення операцшно! i володiння нейрохiрургом мiкрохiрургiч-ною технiкою. Функцiональнi результати в основному залежать вщ дооперацiйного невролопчного статусу.
Список лггератури
1. Лебеденко В.В. Клиника и оперативное лечение опухолей спинного мозга. — М.: 1-й Моск. мед. ин-т, 1937. — 166 с.
2. Лившиц А.В. Хирургия спинного мозга. — М: Медицина, 1990. — 352 с.
3. Раздольский И.Я. Опухоли спинного мозга и позвоночника. — Л.: Медгиз, 1958. — 160 с.
Таблиця 4. Наявшсть шстозного компоненту у пухлин!
Г1столоНчний тип пухлини Солщш Шстозно-солщш Разом
Епендимома 32 16 48
Астроцитома 11 27 38
Анпоретикулома 2 5 7
Медулобластома 1 — 1
Ол1годендроглюма 1 — 1
Кавернозна анпома 1 — 1
Геманпоперицитома — 1 1
Загалом 48 49 97
Г1стологичний тип пухлини Рострально Каудально Рострально та каудально Разом
Епендимома 5 3 8 16
Астроцитома 5 8 14 27
Анпоретикулома — — 5 5
Геманпоперицитома — — 1 1
Загалом 10 11 28 49
Таблиця 5. Поширення шст по вщношенню до солщного компоненнту пухлини
4. XwpyprMH ЦНС / noä peä. B.M. ÓrpraMOBa. — Ë.: MeäM-öMHa, 1969. — C.176-190.
5. Abdel-Wahab M., Etuk B., Palermo J. et al. Spinal cord gliomas: A multi-institutional retrospective analysis // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Phys. — 2006. — V.64, N4. — P.1060-1071.
6. Bilsky M.H., Boland P.J., Panageas K.S. et al. Intralesional resection of primary and metastatic sarcoma involving the spine: outcome analysis of 59 patients // Neurosurgery. — 2001. — V.49, N6. — P.1277-1286.
7. Cantore G., Ciappetta P., Santoro A. et al. Discontinuous myelotomy: an alternative to standard myelotomy in the surgical treatment of intramedullary spinal cord tumours // Acta Neurochir. — 2002. — V.144. — P.373-376.
8. Chacko A.G., Chandy M.J. Favorable outcome after radical excision of a 'Holocord' astrocytoma // Clin. Neurol. Neurosurg. — 2000. — V.102. — P.240-242.
9. Constantini S., Miller D.C., Allen J.C. et al. Radical excision of intramedullary spinal cord tumors: surgical morbidity and long-term follow-up evaluation in 164 children and young adults // J. Neurosurg. — 2000. — V.93. — P.183-193.
10. Cooper P.R. Outcome after operative treatment of intramedullary spinal cord in adults: intermediate and long-term results in 51 patients // Neurosurgery. — 1989. — V.25. — P.855-859.
11. Cooper P.R., Epstein F. Radical resection of intramedullary tumors in adults. Recent experience in 29 patients // J. Neurosurg. — 1985. — V.63. — P.492-499.
12. Epstein F., Wisoff J. Intra-axial tumors of the cervicomedullary junction // J. Neurosurg. — 1987. — V.67. — P.483-488.
13. Epstein F.J., Farmer J.P., Freed D. Adult intramedullary spinal cord ependymomas: the result of surgery in 38 patients // J. Neurosurg. — 1993. — V.79. — P.204-210.
14. Ferrante L., Mastronardi L., Celli P. et al. Intramedullary spinal cord ependymomas: a study of 45 cases with long-term follow-up // Acta Neurochir. — 1992. — V.119. — P.74.
15. Gomez D.R., Missett B.T., Wara W.M. et al. High failure rate in spinal ependymomas with long-term follow-up // Neurooncol. — 2005. — V.7, N3. — P.254-259.
16. Hausmann O.N., Kirsch E.C., Tolnay M. et al. Intramedullary spinal cord tumours: a clinical outcome and radiological follow-up study // Swiss Med. Wkly. — 2001. — V.131. — P.582-587.
17. Hoshimaru M., Koyama T., Hashimoto N. Microsurgery of cervical intramedullary ependymomas extending into the medulla oblongata // No. Shinkei Geka. — 2000. — V.28. — P.517-522.
18. Hoshimaru M., Koyama T., Hashimoto N., Kikuchi H. Results of microsurgical treatment for intramedullary spinal cord ependymomas: analysis of 36 cases // Neurosurgery. — 1999. — V.44. — P.4-9.
19. Houten J.K., Cooper P.R. Spinal cord astrocytomas: presentation, management and outcome // J. Neurooncol. — 2000. — V.47. — P.219-224.
20. Houten J.K., Weiner H.L. Pediatric intramedullary spinal cord tumors: special considerations // J. Neurooncol. — 2000. — V.47, N3. — P.225-230.
21. Iwasaki Y., Hida K., Sawamura Y., Abe H. Spinal intramedullary ependymomas: surgical results and immunohistochemical analysis of tumour proliferation activity // Br. J. Neurosurg. — 2000. — V.14. — P.331-336.
22. Johannesen T.B., Angell-Andersen E., Tretli S. et al. Trends in incidence of brain and central nervous system tumors in Norway, 1970-1999 // Neuroepidemiology. — 2004. — V.2, N3. — P.101-109.
23. Kane P.J., el-Mahdy W., Singh A. et al. Spinal intradural tumours: Part II — Intramedullary // Br. J. Neurosurg. — 1999. — V.13. — P.558-563.
24. McCormick P.C., Torres R., Post K.D. Intramedullary ependymoma of the spinal cord // J. Neurosurg. — 1990. — V.72. — P.523-529.
25. O'Sullivan C., Jenkin D., Doherty M. et al. Spinal cord tumors in children: long-term results of combined surgical and radiation treatment // J. Neurosurg. — 1994. — V.81. — P.507-509.
26. Ohata K., Takami T., Gotou T. et al. Surgical outcome of intramedullary spinal cord ependymoma // Acta Neurochir. — 1999. — V.141. — P.341-346.
27. Pollono D., Tomarchia S., Drut R. et al. Spinal cord compression: a review of 70 pediatric patients // Pediatr. Hematol. Oncol. — 2003. — V.20, N6. — P.457-466.
28. Reimer R., Onofrio B.M. Astrocytomas of the spinal cord in children and adolescents // J.Neurosurg. — 1985. — V.65. — P.669-675.
29. Robinson C.G., Prayson R.A., Hahn J.F. et al. Long-term survival and functional status of patients with low-grade astrocytoma of spinal cord // Int. J. Radiat. Oncol. Biol. Phys. — 2005. — V.63, N1. — P.91-100.
30. Rosemberg S, Fujiwara D. Epidemiology of pediatric tumors of the nervous system according to the WHO 2000 classification: a report of 1,195 cases from a single institution // Childs Nerv. Syst. — 2005. — V.21, N11. — P.940-944.
31. Sandalcioglu I.E., Gasser T., Asgari S. et al. Functional outcome after surgical treatment of intramedullary spinal cord tumors: experience with 78 patients // Spinal Cord. — 2005. — V.43, N1. — P.34-41.
32. Schwartz T.H., McCormick P.C. Intramedullary ependymomas: clinical presentation, surgical treatment strategies and prognosis // J. Neurooncol. — 2000. — V.47. — P.211-218.
33. Surawicz T.S., McCarthy B.J., Kupelian V. et al. Descriptive epidemiology of primary brain and CNS tumors: results from the Central Brain Tumor Registry of the United States, 1990-1994 // Neurooncology. — 1999. — V.1, N1. — P.14-25.
34. Tihan T., Chi J.H., McCormick P.C. et al. Pathologic and epidemiologic findings of intramedullary spinal cord tumors // Neurosurg. Clin. N. Am. — 2006. — V.17, N1. — P.7-11.
35. Xu O.W., Tang Z.S., Ji Y.D. Microsurgery of intramedullary spinal cord tumor and hydromielia // Shanghai Med. — 1991. — V.14. — P.377-383.
36. Xu Q., Bao W., Mao R. Microsurgery of intramedullary cervical cord tumor // Chin. Med. J. — 1996. — V.109. — P.756-761.
OcoGeHHOCTM MiiKpoTOiiorpa^iiii
BHyTpMM03r0BMx onyxoaefi Kpaaiiiiociiiiimjii.iioii .iioKaa.iiii:3iau,iiii
Tpow P.M., 0a.Ma.ee M.M., Cmihüko E.M., rydKoe B.B., Muchhuü A.H., Bepöoe B.B.
M3yneHM aHaTOMO-Tonorpa^MHecKMe oeoöeHHoeTM BHyTpMM03r0BMX onyxo^efi (BMO) KpaHMocnMHa^bHofi ^oKa^M3aöMM (KC,H). BHaBieHH pa3^MHHMe aHaToMo-Tonorpa^MHecKMe BapMaHTH BMO KC,H.
OöocHoBaHa HeoöxoßMMocTb BHäe^eHMa pa3^MHHHX TMnoB BMO KC.H m mx B3aMMoäeficTBMH c HefipoBacKy-^apHHMM cTpyKTypaMM этoм oö^acTM npM n^aHMpoBaHMM KoMÖMHMpoBaHHoro .neneHMH öo^bhhx, ocoöeHHo XMpyp-rMHecKoro BMemaTeibOTBa, hto no3Bo^aeT cy^ecTBeHHo yMeHbmMTb BepoaTHocTb Bo3HMKHoBeHMH noc^eonepaöM-ohhhx oc^o^HeHMM.
Microtopography features of intramedullar cranio-spinal tumors Trosh R.M., Shamayev M.I., Slinko E.I., Gudkov V.V., Lisiany A.N., Verbov V.V.
The microanatomy and topography features of intramedullar cranio-spinal tumours were studied. Various microanatomy and topography variants of intramedullar cranio-spinal tumours were given.
The necessity to emanate from various types of intramedullar cranio-spinal tumors localization and their interactions with neurovascular structures in this area was proved at treatment and surgical interventions planning, that allowed to decrease considerably postoperative complications.
Коментар
до статт/ Р.М.Троша i сп/'вавтор/'в «Особливост'1 м/'кротопографП' внутршньомозкових пухлин кран/'ост'нальноУ локал/'зацГУ»
Стввщношення пухлин спинного й головного мозку становить приблизно 1:6. Пухлини спинного мозку скла-дають до 15% уах пухлин ЦНС. 1нтрамедулярж пухлини, за даними рiзних авторiв, становлять 4% уах пухлин ЦНС i 10—18% — пухлин спинного мозку. Основну ктьюсть (80—95%) новоутворень складають нейроепiтелiальнi, зокрема, епендимоми (у 63—65% спостережень) та астроцитоми (у 24—30%), рщше — глюбластоми (у 7%), олн годендроглюми (у 3%) та шшм (у 2%). У дтей вiдзначають деяке переважання астроцитом над епендимомами. У дорослих в шийному вщдЫ переважають диференцiйованi астроцитоми. Таю пухлини, як правило, розташоваш в зож ароТ речовини i ростуть у вертикальному напрямку. Вс форми глюм характеризуються iнфiльтративним ростом, що зумовлюе неможливiсть Тх радикального видалення. Епендимоми складають особливу групу, що певною мiрою залежить вiд Тх пстолопчноТ будови. О.М. Коновалов з сшвавторами (2006) наголошують на особливосп пстобюлогп та хiрургiчноТ тактики стосовно окремих нозолопчних форм нейроепiтелiальних пухлин, пщкреслюючи необхiднiсть окремоТ тактики лкування пухлин стовбура мозку, до яких частково належать i кранiоспiнальнi штрамедулярж новоутворення. Цей роздiл нейрохiрургiТ — один з найбтьш складних i актуальних [2]. Основними е питання щодо «операбельносп» таких новоутворень, вибору рацюнального, адекватного методу лiкування i хiрургiчного доступу. Сучаснi технологiТ дозволяють детально з'ясувати (вiзуалiзувати, застосовуючи програми трактографп) та знизити хiрургiчну «агреаю» оперативних доступiв за чiткого уявлення про розташування патологiчного вогнища.
Вщсутжсть единого алгоритму лiкування патологiТ щеТ дiлянки головного мозку частково зумовлене вщсутнютю чiткого топографо-анатомiчного розподiлу новоутворень, просторового розташування, напрямюв Тх переважного поширення, спiввiдношень з провiдними шляхами.
Робота, присвячена вивченню розташування внутршньомозкових пухлин кранюсшнальноТ локалiзацiТ, актуальна, основана на матерiалi аналiзу результатiв хiрургiчного лiкування 97 хворих та детального мiкротопографiчного вивчення анатомiчних препаратiв пухлин ц^еТ дiлянки.
Вибiр тактики й, вщповщно, результати хiрургiчних втручань значною мiрою залежать вiд iндивiдуальних особ-ливостей топографiТ i мiкроанатомiчних взаемовщношень новоутворень кранiоспiнальноТ локалiзацiТ з ядерними формащями та провiдними шляхами щеТ зони. Робота iлюстрована МРТ-грамами, проте, добре було б видтеж варiанти пухлин зобразити на схемi, що дозволило б шдкреслити вiдмiнностi Тх розташування вщносно анатомiчних утворень, шляхи Тх поширення. Це сприяло б ч^кому просторовому уявленню хiрурга про доцтьний хiрургiчний доступ за певного варiанта розташування пухлини.
Потребуе уваги та деталiзацiТ розподiл пухлин ц^еТ локалiзацiТ за гiстологiчними типами: слщ зазначити, що епендимоми е нейроектодермальними пухлинами за генезом, проте, до справжжх «дальних» вони не належать [1, 2, 5]. Судинш новоутворення — це гетерогенна група, частина цих пухлин, як вважають бтьшють авторiв, належить до вад розвитку, а не власне новоутворень [3, 4]. Медулобластоми — окрема нозолопчна форма ембрюнальних нейроепiтелiальних пухлин, що поширюються у паренхiму стовбуру мозку не часто i вторинно, переважае Тх суба-рахноТдальна дисемiнацiя.
Висновки роботи грунтовж, лаконiчнi, базуються на об'ективних даних дослщження i мають прикладне значення. Проте, не зайвим було б у висновках назвати топографо-анатомiчнi варiанти, видтеж пщ час роботи, та шдкреслити обгрунтованють застосування того чи шшого доступу за певноТ групи пухлин.
Робота колективу авторiв представляе наукову цiннiсть як для теоретичного дослщження тонких механiзмiв поширення пухлин щеТ дiлянки мозку, так i для практичних нейрохiрургiв.
Список лiтератури
1. Бобрик 1.1., Черкасов В.Г. Функцiональна анатомiя центрально!' нервовоТ системи. Навчально-методичний посiбник з анатомп людини. — К., 2002. — 180 с.
2. Коновалов А.Н. Глиомы у взрослых: подходы к стандартизации лечебной тактики //Материалы IV съезда нейрохирургов России. — М., 2006. — С.181.
3. Мацко Д.Е. Внутричерепные кавернозные ангиомы // Арх. патологи. — 1990. — №5. — С.27—32.
4. Медведев Ю.А., Мацко Д.Е. Аневризмы и пороки развития сосудов мозга. Т.1—2. — СПб, 1993.
5. Никифоров Б.М., Мацко Д.Е. Опухоли головного мозга. — СПб: Питер, 2003. — 320 с.
Т.А. Малышева
канд. мед. наук, ст. наук. сп/'вр. вддлу нейропатоморфологн ¡нституту нейрох/'рургн ¡м. акад. А.П. Ромоданова АМН УкраУни
