CC BY
47ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Репневська М.С.
Донецький Національний технічний університет
Анотація. Робота присвячена проблемі реалізації на практиці вимог дидактичних та специфічних принципів у процесі фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи. Недостатня увага до фізичного виховання в родині, загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах веде до зниження рухової активності дітей, підлітків та студентської молоді. Тему процес навчання і підготовки фахівця у вищому навчальному закладі (ВНЗ) протягом останніх років став ще предметнішим. Він сполучений з великими розумовими і психофізіологічними навантаженнями, впливає на організм студентів.
Ключові слова: студенти, фізичне виховання, фізична
реабілітація, вправи, принципи, правила, прийоми.
Аннотация. Репневская М.С. Оптимизация процесса физической реабилитации студентов высшего учебного заведения. Работа посвящена проблеме реализации на практике требований дидактических и специфических принципов в процессе физической реабилитации студентов специальной медицинской группы. Недостаточное внимание к физическому воспитанию в семье, общеобразовательных, профессиональных учебновоспитательных и высших учебных заведениях ведет к снижению двигательной активности детей, подростков и студенческой молодежи. Поэтому процесс обучения специалиста в вузе в последние годы стал более предметным. Он совмещается с большими умственными нагрузками, влияет на организм студентов. Ключевые слова: студенты, физическое воспитание, физическая реабилитация, упражнения, принципы, правила, приемы. Annotation. Repnevskaya M.S. Optimization of process of physical rehabilitation of students of higher establishment. The article is devoted to the problem of realization of requirements of didactic and specific principles in the process of physical rehabilitation of special medical group students. The insufficient attention to physical training in family, general educational, professional teaching and educational and higher educational institutions conducts to decrease of impellent activity of children, teenagers and student’s youth. Therefore process of training of the expert in high school last years began more subjects. It is combined with the big intellectual loadings, influences on organism of students.
Keywords: students, physical education, physical rehabilitation, exercises, principles, rules, methods.
Вступ.
Вища професійна освіта в Україні виконує важливу роль у формуванні сучасного фахівця, його фізичного, інтелектуального та духовного потенціалу. Пріоритетними напрямами її розвитку є впровадження наукової організації навчального процесу на основі сучасних інформаційно-комунікативних технологій, які забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу.
Розвиток в умовах науково-технічного прогресу ринкових соціально-економічних відносин привів до корінних змін характеру виробничої праці та виникненню безлічі нових сучасних професій. В результаті цього значно змінилися і суттєво зросли вимоги до фахівців різних рівнів, а також до їхньої професійної підготовки, їх здоров’я, до рівня розвитку розумової та фізичної працездатності.
Відомо, що безпосередньо процес навчання і підготовки фахівця у вищому навчальному закладі (ВНЗ) протягом останніх років ще предметніше, сполучений з великими розумовими і психофізіо-
© Репневська М.С., 2009
логічними навантаженнями, впливає на організм студентів.
Поряд з цим, відомо, що за останні десятиріччя відбулося подальше зростання наукової інформації, що включається в зміст навчальних предметів ВНЗ. У зв’язку з цим, зросла інтенсифікація розумової праці студентів на тлі зниження їхньої рухової активності, що привело до ослаблення організму і погіршенню фізичної підготовленості та працездатності студентів, збільшенню серед них кількості захворювань. Для підтвердження цього приведемо дані експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, що зафіксували факти про збільшення числа захворювань серцево-судинної системи і функціональних порушень у студентів, як наслідок зростаючої інтенсифікації розумової праці і нервово-емоційних перевантажень (А.И. Кіколов).
Тому неминучим і найважливішим фактором збереження і зміцнення здоров’я студентів є залучення у навчальний процес у ВНЗ фізичного виховання. Саме наявність такої гострої потреби стала підставою для прийняття на державному рівні рішення про введення у ВНЗ обов’ язкових навчальних занять по фізичному вихованню [1].
Поряд з тим відомо, що недостатня увага до фізичного виховання в родині, загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах веде до зниження рухової активності дітей, підлітків та студентської молоді. Унаслідок цього 80% дітей і підлітків мають відхилення у фізичному розвитку. Більше того, значна частина юнаків за станом здоров’я не призиваються на військову службу [2, 3].
Заслуговують уваги і результати дослідження, проведеного співробітниками Українського НДІ охорони здоров’ я дітей і підлітків, згідно з яким здоровими можна вважати не більш 10-15% дітей від 7 до 18 років.
Результати дослідження здоров’я студентів показали, що число студентів, які займаються в спеціальних медичних групах, росте щорічно і збільшилось в 2 рази за останні 10 років. При цьому 12 - 18% студентів спрямовані для занять у спеціальні медичні групи з застосуванням комплексів лікувальної фізичної культури [4].
Робота виконана за планом НДР Донецького національного технічного університету.
Мета, завдання роботи, матеріал і методи.
Мета дослідження - творчо використовуючи в поєднанні дидактичні та специфічні принципи у процесі фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи, можливо значно скоротити період їх адаптації та досягти значно більшої результативності всього багатогранного педагогічного процесу.
Матеріал і методи дослідження. Основою наукового дослідження були студенти спеціальної медичної групи Донецького Національного технічного університету - 120 осіб у віці від 17 до 25 років з захворюваннями опорно-рухового апарату, кишково-шлункового тракту, серцево-судинної та дихальної системи. Студенти розподілялися в за-
лежності від захворювання на контрольні та експериментальні групи по 10-12 осіб у кожній. У зв’язку з цим нами були розроблені різні програми фізичної реабілітації для контрольних та експериментальних груп [8, 9, 10].
Контрольна група займалася згідно плану дослідження по традиційній науковій методиці реабілітації. Сама оцінка ефективності реабілітаційних програм у контрольній та експериментальній групах здійснювалася по загальноприйнятій методиці. Нами проводилось тестування як на початку першого семестру навчання, так і в кінці другого. Результати дослідження були оброблені з використанням технічних засобів, а саме на ЕОМ. Результати дослідження.
Оптимізація фізичної реабілітації студентів неможлива без оптимального змісту і методики фізичного виховання, які у вузі є центральним місцем у системі підготовки сучасного фахівця та гармонійного формування його особистості. Істотно відрізняючись по своєму специфічному змісту, формам і методам від інших навчальних предметів у вузі, названа навчальна дисципліна покликана забезпечувати фізичну готовність фахівців до професійної діяльності та активно сприяти їх всебічному розвитку [1].
Проведені нами дослідження цієї актуальної проблеми показали, що найбільша ефективність фізичного виховання, в тому числі фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи інституту, досягається творчою реалізацією вимог дидактичних та специфічних принципів науки.
Наше дослідження проводилось у першу чергу на основі загальнопедагогічних (дидактичних) принципів, якими керуються у своїй роботі більшість вчених [5, 6, 7]. Це принципи:
• наочності; свідомості і активності;
• доступності та індивідуалізації.
У систему специфічних принципів фізичної реабілітації ми відносимо такі принципи [8, 10]:
• безперервності процесу фізичного виховання і
реабілітації;
• поступовості;
• систематичності;
• адаптованості;
• циклічності;
• вікової адекватності.
Поряд з цим результати нашого дослідження підтвердили гіпотезу, що окрім загально відомих педагогічних принципів на ефективність фізичної реабілітації студентів впливають специфічні принципи.
Дослідженням підтверджено, що фізична реабілітація студентів буде достатньо ефективною, якщо дотримуватись найбільш важливих її основних правил [8, 10], а саме:
• ранній початок реабілітаційних заходів;
• індивідуальність реабілітаційних умов;
• безперервність заходів фізичної реабілітації;
• комплексність реабілітаційного впливу.
Опираючись на зміст різноманітних наукових видань, особисту практику роботи зі студентами спеціальних медичних груп, вивчаючи практику цієї діяльності в інших вищих навчальних закладах, можна стверджувати, що фізична реабілітація як самостійний процес займає ведуче місце в системі навчання і виховання студентської молоді. Науково-обґрунтовані засоби, методи і форми фізичної реабілітації служать не тільки відновленню здоров’я студентів, а також підвищенню їх фізичної працездатності та попередженню захворювань.
Відомо і те, що фізична реабілітація - це процес відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності за допомогою: лікувальної фізичної культури, фізіотерапії, масажу тощо. Головним засобом лікувальної фізичної культури є фізичні вправи. В їх основі - м’язова діяльність, біологічна роль якої має надзвичайно велике значення у житті людини, бо існує безпосередня залежність та тісний взаємозв’ язок між м’ язовою роботою і діяльністю внутрішніх органів, нормальним функціонуванням центральної нервової системи, які створилися і розвинулися у процесі еволюції.
У зв’язку з цим фізична реабілітація базувалася на основних механізмах лікувальної дії фізичних вправ на організм студентів спеціальної медичної групи: тонізуюча і трофічна дія, формування компенсацій і нормалізація функцій [8, 9, 10].
Тонізуюча дія фізичних вправ. Реалізовані згідно з дидактичними і специфічними принципами у органічній єдності фізичні вправи здатні посилювати процеси гальмування чи збудження у центральній нервовій системі і тим самим сприяють відновленню рухливості та врівноваженості нервових процесів. Це покращує регулюючі властивості організму, стимулює вегетативні функції та обмін речовин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. Виявлено, що тонізуючий вплив фізичних вправ тим більший, чим більше м’язів залучається у рухову діяльність і чим вище м’язове зусилля. У осіб, які постійно займаються ЛФК, завжди виникають позитивні емоції та створюється піднесений настрій.
Трофічна дія фізичних вправ. У процесі руху виникають пропріоцептивні імпульси, що йдуть у вищі відділи нервової системи та вегетативні центри. Це сприяє покращенню трофіки внутрішніх органів та тканин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. М’ язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні та регенеративні процеси в організмі. У працюючому м’язі відбувається розширення та збільшення кількості функціонуючих капілярів, посилюється приплив насиченої киснем артеріальної та відтік венозної крові, підвищується швидкість кровотоку, покращується лімфообіг. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджуються утворення спайок та розвиток атрофій.
Формування компенсацій. Фізичні вправи значно сприяють якнайшвидшому відновленню або заміщенню порушеної хворобою функції органу
або системи. Формування компенсації зумовлене рефлекторними механізмами. Фізичні вправи збільшують розмір сегмента тіла або парного органа, підвищуючи їх функції, а також ураженої системи в цілому. Вони залучають до роботи м’язи, які раніше не брали участі у виконанні не властивих для них рухів.
Нормалізація функцій. Нормалізація функцій виникає під впливом постійно зростаючого фізичного навантаження, внаслідок чого поступово вдосконалюються регуляторні процеси в організмі, усуваються тимчасові компенсації, відновлюються моторно-вісцеральні зв’язки та рухові якості людини.
У процесі реабілітації були застосовані наступні фізичні вправи [8, 10]:
1). Гімнастичні вправи, які різняться за анатомічною ознакою (для м’ язів голови, шиї, рук, ніг, тулуба); активністю виконання (активні, активні з допомогою і з зусиллям, пасивні, активно-пасивні); характером вправ (дихальні, коригуючі, на координацію рухів, підготовчі тощо); використанням предметів і приладів (без, з ними, на них).
2). Ідеомоторні вправи, які виконуються тільки в уяві. Вони підтримують стереотип рухів, рефлекторно підсилюють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, зменшують наслідки тривалої гіподинамії.
3). Спортивно-прикладні вправи: ходьба, біг, лазіння, повзання, метання, елементи і цілісні побутові та трудові дії, плавання тощо. Призначали також спортивно-прикладні вправи, переважно, у реабілітаційний період на ІІ та ІІІ етапах для тренування організму, відновлення складних рухових навичок, фізичних якостей та психоемоційного стану студентів; удосконалення і закріплення загальної тренованості організму.
4). Ігри. Їх поділяли: на місці і малорухливі, рухливі і спортивні. Вони всі були спрямовані на вдосконалення координації рухів, швидкості рухової реакції, розвиток уваги, підвищення емоційного тонусу. Ігри на місці і малорухливі застосовували у вступній або заключній частині занять. Рухливі і спортивні ігри були частиною групового заняття.
У процесі фізичної реабілітації також застосовували вправи:
а) загальнорозвиваючі вправи (по характеру загальної дії на організм);
б) спеціальні (ті, що діють локально на хворий чи травмований орган) [4]. Співвідношення цих двох видів вправ у комплексах лікувальної гімнастики змінювалось залежно від:
а) статі;
б) рухового режиму і періоду застосування
ЛФК;
в) етапу фізичної реабілітації тощо.
Такий основний зміст фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи, який має багатогранний арсенал різноманітних видів у системі фізичної культури та передбачає творче їх застосування. Найбільша ефективність досягається тільки
тоді, коли вправи виконуються у строгій відповідності до загальнопедагогічних (дидактичних) і спеціальних принципів фізичної реабілітації.
Результати наших досліджень та літературні дані свідчать, що процес фізичної реабілітації студентів на основі реалізації дидактичних та специфічних принципів веде до покращення фізичної підготовленості юнаків і дівчат, зміцненню і збереженню їхнього здоров’я та підвищення працездатності.
Здоров’я молоді, розглядається нами як найбільша цінність, відправна умова для повноцінної професійної діяльності і щасливого їх життя. При цьому тільки на базі міцного здоров’ я і гармонійного розвитку фізіологічних систем організму може бути досягнутий високий рівень розвитку як фізичних якостей, так і розумової та фізичної працездатності.
Слід також зазначити, що всебічний розвиток фізичних якостей і працездатності має першорядне значення для майбутніх фахівців, тому що визначає основу професійної діяльності. Потенційна можливість їхнього переносу на будь -яку професійну діяльність дозволить у майбутньому використовувати їх ефективніше у багатьох сферах людської діяльності.
Висновки.
У процесі фізичної реабілітації студентів вищого навчального закладу важливе значення мають загальнопедагогічні та специфічні принципи фізичного виховання. При цьому також відмічена важливість кожного з них. Це пояснюється тим, що фізична реабілітація - комплексний багатогранний процес. Він потребує особливих вмінь, знань та навичок, а також і творчої реалізації принципів дидактики фізичного виховання.
Подальші дослідження планується провести у напрямку оптимізації процесу фізичної реабілітації студентів на основі фізіологічних, психологічних та загально-педагогічних закономірностей.
Література:
1. Фізичне виховання. Навчальна програма для вищих навчальних закладів України ІІІ - IV рівнів акредитації. МОН України, наказ № 757 від 14.11.2003. - 20 с.
2. Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Указ президента України №334/94 від 01.09.1994. -24 с.
3. “Фізичне виховання - здоров’я нації”. Цільова комплексна програма. Указ президента України № 963/98 від 01.09.1998.
- 28 с.
4. Кореневская Е.Н., Богомолова ТА. Здоровье и физическое развитие студентов специального медицинского отделения ДонНТУ - Молодая спортивная наука Донбасса. Науч.-прак. конф. - Донецк, 2002. - С. 270-272.
5. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академія, 2001. - 200 с.
6. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М.: Юрист, 1997. - 250 с.
7. Фіцула М.М. Педагогіка - К.: Академія, 2001. - 280 с.
8. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000. - 424 с.
9. Учебник инструктора по лечебной физической культуре // под ред. В.К.Добровоського. - М.: ФиС, 1974. - 480 с.
10. Физическая реабилитация // Под ред. С.Н.Попова - Ростов н/Дону: Феникс, 1999. - 608 с.
Надійшла до редакції 10.04.2009 р.
