CC BY
29поражении атеросклерозом-синокаротидной и аортально-коронарных зон.
Под влиянием комплексных реабилитационных мероприятий, направленных на улучшение коронарного и мозгового кровообращения, происходило повышение биоэлектрической активности сердца и мозга, нормализовался альфа- и бета-ритм, исчезали диффузные дельта- и тета-волны на ЭЭГ Патогенетические механизмы нарушения мозгового кровообращения диктуют раннее назначение адекватного двигательного режима и применение широкого комплекса реабилитационных мероприятий, направленных на нормализацию коронарного кровообращения, сердечной деятельности и мозговой гемодинамики.
Для улучшения венечного кровообращения следует отдавать предпочтение дыхательным упражнениям с акцентом на глубокий медленный вдох и удлиненный выдох, а также циклическим и ациклическим динамическим физическим нагрузкам, выполняемым в медленном и среднем темпе, при частоте сердечных сокращений 65% от максимальной возрастной - в начале тренировки, и 85% - в конце тренировки, в течении 35-45 мин 3-5 раз в неделю, лучше ежедневно.
Объем и интенсивность дозированной физической нагрузки при приходящем нарушении мозгового кровообращения зависит от степени и характера церебральной патологии и сопутствующих заболеваний. При начальных проявлениях дисцир-куляторной энцефалопатии, независимо от генеза, показана интервальная дозированная ходьба (5-6 км) с 2-мя - 3-мя интервалами по 30-35 мин; бег трусцой, ускоренная ходьба, составляющая 80% от бега трусцой; терренкур; езда на велосипеде или работа на велотренажерах. Через 5-7 мес регулярных занятий физическими упражнениями интенсивность нагрузки увеличивается. Включаются специальные упражнения для туловища и головы. Однако надо быть осторожным при выполнении упражнений, связанных с быстрым наклоном, вращением туловища и головы. Это может привести к еще большему сужению мозговых сосудов и острому нарушению церебрального кровообращения.
Выводы:
1. Проведенные наблюдения показали, что чаще всего имеется сочетание ряда факторов, ведущих к срыву компенсаторных механизмов мозгового кровообращения и клиническому проявлению хронической дисциркуляторной энцефалопатии.
2. Нередко цереброваскулярная недостаточность возникает вследствие острой ишемии миокарда с развитием так называемого церебральнокардиального синдрома.
3. Учет экстрацеребральных факторов на состояние мозговой гемодинамики крайне важен для проведения дифференцированной патогенетической терапии и выбора адекватных реабилитационных мероприятий.
4. Методы физической реабилитации таких боль-
ных должны носить комплексный характер, способствовать улучшению как коронарного, так и церебрального кровообращения, так и сократительной функции миокарда.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем физической реабилитации больных с цереброваскулярной патологией, осложненной коронарной недостаточностью.
Литература
1. Белова А.Н., Григорьева В.Н. Амбулаторная реабилитация неврологических больных. - М.: Антидор, 1997. - 286 с.
2. Валунов О.А. Банк данных постинсультных больных: факторы, влияющие на эффективность реабилитационного процесса/ Невропатология и психиатрия им. С.С.Корса-кова, 1994. - №3. - С.60-65.
3. Демиденко Т.Д. Реабилитация при цереброваскулярной патологии. - Л.:Медицина, 1989. - 207 с.
4. Мищенко Т.С. Профилактика мозгового инсульта (методические рекомендации)// Украинская медицинская газета, 2005. - №12. - С. 34-35.
5. Неретин В.Я., Николаев Н.К. Реабилитация больных с цереброваскулярными нарушениями. - М.: Медицина, 1986. - 227 с.
6. Самуэльс М. Невропатия (пер. с англ.) - М.: Практика, 1997. - 347 с.
7. Пархотик И.И. Ишемическая болезнь сердца в пожилом и старческом возрасте. - Киев:Наукова думка, 1976. - 264 с.
8. Пархотик И.И. Физическая реабилитация больных с преходящим нарушением мозгового кровообращения. /Фізична реабілітація як напрям підготовки спеціалістів. - Київ, 2003. - С/ 52-53.
9. Roth E. Medical rehabilitation of the stroke patient// Be Stroke Smart, 1992.-№8. - P. 8-12.
10. Siesjo B. Pathophysiology and treatment of focal cerebral ichemia. Patophysiology//Neurosurgery, 1992. - № 77. - P. 169184.
Поступила в редакцию 19.04.2007г.
НАУКОВІ ПРИНЦИПИ ДИДАКТИКИ У СИСТЕМІ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО
ЗАКЛАДУ
Репневська М. С.
Донецький Національний технічний університет
Анотація. Робота присвячена проблемам реалізації на практиці системі дидактичних та специфічних принципів процесу фізичної реабілітації студентів медичної групи, які апробовані автором та дозволяють досягти значно більшої ефективності фізичного виховання. Зазначається важливість кожного з принципів фізичного виховання. Це пояснюється тим, що фізична реабілітація - комплексний багатогранний процес. Він потребує вміння, знання та навичок, також і творчої реалізації принципів дидактики фізичного виховання.
Ключові слова: фізичне виховання, фізична реабілітація, фізичні вправи, ЛФК, принципи, правила, прийоми. Аннотация. Репневская М.С. Научные принципы дидактики в системе физической реабилитации студентов вуза. Работа посвящена проблемам реализации на практике требований дидактических и специфических принципов в системе физической реабилитации студентов специальной медицинской группы, позволяющих достичь наибольшей эффективности их физического воспитания. Отмечается важность каждого из принципов физического воспитания. Это объясняется тем, что физическая реабилитация - комплексный многогранный процесс. Он нуждается в умении, знании, навыках и
творческой реализации принципов дидактики физического воспитания.
Ключевые слова: физическое воспитание, физическая реабилитация, физические упражнения, ЛФК, принципы, правила, приемы.
Annotation. Repnevskaya M.S. Development of requirements of didactic and specific principles in the system of physical rehabilitation of students of higher institute. In the work are presented the approved in practice didactic and specific principles in the process of physical rehabilitation of students of medical group, which allow to attain most efficiency of educational process on physical education. Importance of each principles of physical training is marked. It speaks that physical rehabilitation -complex many-sided process. It requires skill, knowledge, skills and creative realization of principles of didactics of physical training.
Keywords: physical education, physical rehabilitation, physical exercises, LFK, principles.
Вступ.
Звісно науковим дослідникам є той факт, що дидактичні принципи це обґрунтовані правила, які пронизують зміст, організацію і методику кожного процесу, в тому числі і процесу фізичної реабілітації.
Аналіз педагогічної, методичної та спеціальної літератури свідчить, що не має у теорії сьогодення однозначного поняття змісту та системи принципів. Наприклад, Волкова Н.В. виділяє 14 принципів [1], Харламов І.Ф. - 8 [5], Фіцула М.М. -9 [9]. Але їх об’єднує те, що закономірності навчання відображають органічний взаємозв’язок з дидактичними принципами [5].
Проведені нами багаторічні експериментальні дослідження цієї актуальної проблеми показали, що найбільша ефективність фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи інституту досягається творчою реалізацією вимог дидактичних і специфічних принципів науки.
Наше дослідження проводилось у першу чергу на основі загальнопедагогічних (дидактичних) принципів, якими керуються у своїй роботі більшість вчених:
• принцип наявності (наочності);принцип свідомості і активності; принцип доступності та індивідуалізації.
В систему специфічних принципів фізичної реабілітації ми відносимо:
• принцип безперервності процесу фізичного виховання і реабілітації; принцип поступовості; принцип систематичності; принцип адаптованості; принцип циклічності; принцип віковій адекватності.
Робота виконана за планом НДР Донецького національного технічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження. Гіпотеза нашого дослідження полягала у тому, що творчо використовуючи в системі навчання дидактичні і специфічні принципи в процесі фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи можливо досягти значно більшої результативності педагогічного процесу.
Матеріал і методи дослідження. Основою наукового дослідження були групи спеціальної ме-
дичної спрямованості Донецького Національного технічного університету - 120 осіб, у віці від 17 і більше років з захворюванням опорно-рухового апарату, кишково-шлункового тракту, серцево-судинної і дихальної системи. Студенти розподілялися в залежності від захворювання на контрольні і експериментальні групи по 10-12 осіб у кожній. У зв’язку з цим нами були розроблені різні програми фізичної реабілітації для контрольних та експериментальних груп.
При розробці реабілітаційної програми в експериментальній групі був застосований методичний підхід оптимального застосовування дидактичних і специфічних принципів у процесі фізичної реабілітації студентів вузу.
Контрольна група займалася згідно плану дослідження по традиційній науковій методиці реабілітації. Сама оцінка ефективності реабілітаційних програм у контрольній та експериментальній групах здійснювалася по загальноприйнятій методиці. Тестування нами проводилось, як на початку першого семестру навчання, так і в кінці другого семестру. Результати дослідження були оброблені з використанням технічних засобів, а саме на ЕОМ.
Результати дослідження.
Вивчаючи ефективність фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи у вищому учбовому закладі ми дотримувались системи названих дидактичних принципів фізичного виховання. Саме вони відображують ряд загальних правил методики, без яких неможливо на високому якісному рівні вирішувати завдання фізичного виховання та реабілітації студентів університету [4].
Поряд з цим результати нашого дослідження підтвердили гіпотезу, що окрім загально відомих педагогічних принципів у практиці фізичного виховання і реабілітації студентів значне місце займають і специфічні принципи, що відображуючи закономірності фізичного виховання і реабілітації, як особливого процесу.
Дослідженням установлено, що реабілітація студентів буде малоефективною, якщо не дот -римуватись найбільш важливих її основних правил [2], а саме:
а) Ранній початок реабілітаційних заходів (пошкодження та травми опорно-рухового апарату, перенесення хірургічних операцій та таке інше).
б) Безперервність заходів фізичної реабілітації (це правило - основа реабілітації).
в) Комплексність реабілітаційного впливу (лікар, педагог, психолог тощо.).
г) Розвиток реабілітаційних заходів у колективі.
д) Індивідуальність реабілітаційних умов (урахування хвороби, загального стану, особистості віку, статі).
ж) Повернення в короткий адаптаційний період хворого до соціального життя, працездатності у різноманітних сферах суспільства.
Опираючись на зміст різноманітних науко-
вих видань, особистий попит роботи зі студентами спеціальних медичних груп, вивчаючи практику цієї діяльності в інших вищих навчальних закладах, знаючи зміст періодичної преси, новинок літератури, теле- і радіопередач та результат фізичної реабілітації на практиці можна стверджувати, що фізична реабілітація як самостійний процес займає значне місце в системі навчання і виховання студентської молоді. Науково-обгрунтовані засоби, методи і форми фізичної реабілітації служать не тільки лікуванню і відновленню здоров’я студентів, а спрямовані також на підвищення їх фізичної працездатності і попередженню захворювань.
Також відомо, що фізична реабілітація - це комплексне поняття, до якого належить лікування за допомогою: фізіотерапії; ЛФК; масажу; водолікуванню; медикаментозної терапії; курортотерапії; бальнеотерапії; гідрокінезотерапії. Але при названому головному змісту реабілітації та лікувальної фізичної культури значне місце посідають фізичні вправи.
Наші дослідження підтвердили, що основними механізмами лікувальної дії фізичних вправ на організм студентів спеціальної медичної групи являються: тонізуюча і трофічна дія, формування компенсацій і нормалізація функцій. Аналогічні висновки мають місце і в дослідженнях відомих вчених [3].
Тонізуюча дія фізичних вправ. Проаналізуємо зміст реабілітації: згідно дидактичних і специфічних принципів у органічній єдності. Реалізовані на науковій основі вправи здатні посилювати процеси гальмування чи збудження у ЦНС і тим самим сприяють відновленню рухливості та врівноваженості нервових процесів. Це покращує регулюючі властивості організму, активізує діяльність ендокринних залоз і стимулює вегетативні функції та обміну речовин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. Виявлено, що тонізуючий вплив фізичних вправ тим більший, чим більше м’язів залучається у рухову діяльність і чим вище м’язове зусилля. В осіб, які постійно займаються ЛФК, завжди виникають позитивні емоції, створюється піднесений настрій і з’являється впевненість у швидкому одужанні.
Трофічна дія фізичних вправ. Установлено дослідженнями, що у процесі руху виникають про-пріоцептивні імпульси, що йдуть у вищі відділи нервової системи та вегетативні центри і перебудовують їх функціональний стан. Це сприяє покращанню трофіки внутрішніх органів та тканин за механізмом моторно-вісцеральних рефлексів. М’язова діяльність стимулює обмінні, окислювально-відновні та регенеративні процеси в організмі. У працюючому м’язі відбувається розширення та збільшення кількості функціонуючих капілярів, посилюється приплив насиченої киснем артеріальної та відтік венозної крові, підвищується швидкість кровотоку, покращується лімфообіг. За рахунок цього швидше розсмоктуються продукти запалення, попереджуються утворення спайок та розвиток атрофій.
Формування компенсацій. Фізичні вправи значно сприяють якнайшвидшому відновленню або
заміщенню порушеної хворобою функції органу або системи. Формування компенсації зумовлене рефлекторними механізмами. Фізичні вправи збільшують розмір сегмента тіла або парного органа, підвищуючи їх функції, чи ураженої системи в цілому. Вони залучають до роботи м’язи, які раніше не брали участі у виконанні не властивих для них рухів.
Залежно від характеру захворювання компенсації можуть бути тимчасовими або постійними. Перші виникають під час хвороби та зникають після одужання, а другі - у разі безповоротної втрати або обмеженні функції.
Нормалізація функцій. Відновлення анатомічної цілісності органу або тканин, відсутність після лікування ознак захворювання ще не є свідченням функціонального одужання хворого. Нормалізація функцій виникає під впливом постійно зростаючого фізичного навантаження, внаслідок чого поступово вдосконалюються регуляторні процеси в організмі, усуваються тимчасові компенсації, відновлюються моторно-вісцеральні зв’язки та рухові якості людини.
Усі названі вище механізми лікувальної дії фізичних вправ дозволяють визначити ЛФК як метод [2]:
• неспецифічної терапії, що втягує у відповідну реакцію організм на усіх його складових;
• патогенетичної терапії, що впливає на загальну реактивність організму та механізми розвитку і перебігу патологічного процесу;
• функціональної терапії, що стимулює і відновлює функцію органу або системи загалом всього організму;
• підтримуючої терапії, що розвиває пристосувальні процеси, зберігаючи життєдіяльність людини;
• лікувально-педагогічної терапії, що передбачає свідому і активну участь студента у лікуванні, вирішуючи тим самим завдання по самовихованню, використання набутих навичок занять фізичними вправами у подальшому навчанню, повсякденному житті та праці.
Розглядаючи фізичні вправи, як головний засіб ЛФК у вищому учбовому закладі, потрібно відмітити згідно науковій класифікації ведучі групи [2]. Це у першу чергу такі:
Гімнастичні вправи, які різняться за анатомічною ознакою (для м’язів голови, шиї, рук, ніг, тулуба); активністю виконання (активні, активні з допомогою і з зусиллям, пасивні, активно-пасивні); характером вправ (дихальні, коригуючі, на координацію рухів, підготовчі та ін.); використанням предметів і приладів (без, з ними, на них).
Ідеомоторні вправи, це ті, які виконуються тільки в уяві, та вправи у надсиланні імпульсів до скорочення м’язів. Вони застосовуються, в основному, у лікарняний період реабілітації при паралічах і парезах, під час іммобілізації, коли хворий не здатний активно виконувати рухи. У цей період такі вправи підтримують стереотип рухів, рефлекторно підси-
люють діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, зменшують наслідки тривалої гіподинамії.
Спортивно-прикладні вправи. До них відносять: ходьбу, біг, лазіння, повзання, метання, елементи і цілісні побутові та трудові дії;пересування на ковзанах, лижах, плавання та веслування, їзда на велосипеді, прогулянки, екскурсії, туризм. Призначаються спортивно-прикладні вправи, переважно, у після лікарняний період на ІІ та ІІІ етапах реабілітації для тренування організму, відновлення складних рухових навичок, фізичних якостей та психоемоційного стану пацієнтів; удосконалення і закріплення постійних компенсацій, загальної тренованості організму. Вони можуть бути своєрідним та необхідним етапом подальших регулярних занять спортом, у тому числі й інвалідного характеру.
Ігри, їх поділяють: а) на місці і малорухливі, б) рухливі і в) спортивні. Вони всі спрямовані на вдосконалення координації рухів, швидкості рухової реакції, розвиток уваги, відволікання хворого від думок про хворобу, підвищення емоційного тонусу. Ігри на місці і малорухливі застосовують у вступній або заключній частині занять лікувальною гімнастикою, у вільному руховому режимі, під час лікарняного періоду реабілітації. Рухливі і спортивні ігри можуть бути частиною групового заняття лікувальною гімнастикою або самостійною формою у після лікарняному етапі реабілітації.
В системі фізичної реабілітації розрізняють вправи: по характеру загальної дії на організм - а) загальнорозвиваючі вправи, і б) спеціальні, ті що діють локально на хворий чи травмований орган [4]. Співвідношення цих двох видів вправ у комплексах лікувальної гімнастики змінюється залежно від:
а) характеру та важкості захворювання;
б) клінічного перебігу;
в) статі;
г) віку хворого;
д) рухового режиму і періоду застосування
ЛФК;
е) етапу фізичної реабілітації та інше.
Такий основний зміст фізичної реабілітації
студентів спеціальної медичної групи, який має багатогранний арсенал різноманітних видів в системі фізичної культури та передбачає творче їх застосування. Найбільша ефективність досягається тільки тоді, коли вправи виконуються у строгій відповідності до загальнопедагогічних (дидактичних) і спеціальних принципів фізичної реабілітації.
Висновки.
Розглядаючи загальнопедагогічні та специфічні принципи у системі фізичної реабілітації студентів спеціальної медичної групи, ми в ході дослідження висновку про важливість кожного з принципів фізичного виховання. Це пояснюється тим, що фізична реабілітація - комплексний багатогранний процес. Він потребує вміння, знання та навичок, також і творчої реалізації принципів дидактики фізичного виховання.
Подальші дослідження передбачається провести в напрямку вивчення інших проблем фізичної реабілітації студентів вищого навчального закладу.
Література
1. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академія, 2001
2. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - К.: Олімпійська література, 2000. - 424 с.
3. Учебник инструктора по лечебной физической культуре // под ред. В.К.Добровоського. - М.: ФиС, 1974. - 480 с.
4. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта. - М.: Академия, 2000. - 480 с.
5. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М.: Юрист, 1997
6. Физическая реабилитация //Под ред. С.Н.Попова - Ростов н/Дону: Фениск, 1999. - 608 с.
7. Каликов В.П., Кудинова Т.В., Дейнега И.В. Основі общей и частной патологии - Донецк, 2001. - 60 с.
8. Физическое воспитание //Под ред. В.А.Головина, В.А.Мас-лякова, А.В.Короббова и др. - М.: Высшая школа, 1983. -391 с.
9. Фіцула М.М. Педагогіка - К.: Академія, 2001.
Надійшла до редакції 09.04.2007р.
ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ ШКОЛЬНИКОВ СПЕЦИАЛЬНЫХ МЕДИЦИНСКИХ ГРУПП, СТРАДАЮЩИХ БРОНХОЛЕГОЧНОЙ ПАТОЛОГИЕЙ
Терещенко И.В.
Донецкий государственный институт здоровья, физического воспитания и спорта
Аннотация. В работе показаны значение и особенности занятий лечебной и оздоровительной физической культурой со школьниками специальных медицинских групп, страдающих бронхо-легочной патологией. Повышать эффективность восстановительного и оздоровительного процессов необходимо за счет комплексного, оптимального использования всего арсенала традиционных и совершенно новых средств и методов физической культуры (в том числе ЛФК, оздоровительной физкультуры, системы рекреации и др.), педагогики, психологии и т. д. в практической деятельности специалистов данного профиля.
Ключевые слова: бронхолегочная патология, лечебная физическая культура, оздоровительная физическая культура, физическое воспитание, специальные медицинские группы.
Анотація. Терещенко І.В. Фізичне виховання школярів, страждаючих бронхолегеневою патологією. В роботі показано значення і особливості занять лікувальною і оздоровчою фізичною культурою з школярами спеціальних медичних груп, страждаючих бронхолегеневою патологією. Підвищувати ефективність відбудовного й оздоровчого процесів необхідно за рахунок комплексного, оптимального використання всього арсеналу традиційних і зовсім нових засобів і методів фізичної культури (у тому числі ЛФК, оздоровчої фізкультури, системи рекреації й ін.), педагогіки, психології й т.д. у практичній діяльності фахівців даного профілю. Ключові слова: бронхолегенева патологія, лікувальна фізична культура, оздоровча фізична культура, фізичне виховання, спеціальні медичні групи.
Annotation. Tereshenko I.V. Physical education of schoolboys suffering by bronchopulmonary pathology. In work are shown value and features of employment by medical and improving physical training with schoolboys of the special medical groups suffering bronchopulmonary by a pathology. To raise efficiency of regenerative and improving processes it is necessary due to complex, optimum use of all arsenal of traditional and completely new means and methods of physical training (improving
