CC BY
155
Теорiя i практика правознавства. — Вип. 1 (7) / 2015 УДК 342.53
ОМБУДСМЕН ЯК 1НСТИТУТ КОНТРОЛЮ
ЗА ВЛАДОЮ
Розглянуто шститут омбудсмена, який е процедурно простим г матергально доступним I д1е в Iнтересах громадян, а також I самого державного апарату, тдвищуючи дов1ру населення до влади. На основ1 анал1зу компетенци та основних напрям1в д1яльност1 омбудсметв зроблено висновок, що у свт Iснують три модел1 цього Iнституту: виконавчий омбудсмен, незалежний омбудсмен г парламентський омбудсмен. Наголошено, що найбгльшого поширення отримали парламентсьш омбудсмени, якг мають достатню незалежтсть для здтснення контролю за виконавчою владою у сфер1 забезпечення I захисту прав людини. Шдкреслено, що Iнститут омбудсмена д1е також на регюнальному (€С) та м1жнародному (ООН) р1внях.
Ключов1 слова: омбудсмен, права людини, моделi омбудсмена, контроль за владою.
Вщповщно до визначення, наданого М1жнародною асощащею юрислв, омбудсменом е «служба, передбачена Конститущею або актом законодавчо!' влади 1 очолювана незалежною публ1чною посадовою особою високого рангу, яка вщповщальна перед законодавчою владою, отримуе скарги вщ потерпших на державш органи, службовщв, наймач1в чи д1е за власним розсудом 1 уповноважена проводити розслщування, рекомендувати коригувальш ди та представляти доповщ» [1, с. 21].
Сл1д зазначити, що шститут омбудсмена виявив себе як надзвичайно корисний, такий, що д1е в штересах громадян, а також 1 самого державного апарату, шститут, який шдвищуе дов1ру населення до влади. Ця посередницька д1яльнють, виршення конфл1клв до !х розгляду органами правосуддя значною м1рою розвантажуе останш. Простий (у процедурному вщношенш) 1 доступний
© Костов С. А., 2015
1
для Bcix громадян (безоплатнють надання громадянам допомоги) шститут омбудсмена у багатьох демократичних i деяких поставторитарних кра!нах став невщ'емною частиною юридично! системи.
Характерною особливютю iнституту омбудсмена е те, що його утвердження у бiльшостi кра!н свiту вiдбувалося в уже юнуючш системi органiв державно! влади, що обумовлювала необхiднiсть урахування нацiональних, правових, культурних та шших особливостей. Водночас можна видiлити окремi загальнi риси, як об'еднують всi цi шститути пiд однiею родовою назвою -омбудсмен (у рiзних кра!нах можуть використовуватися рiзнi його назви: в Укра!ш - це Уповноважений Верховно! Ради з прав людини, в 1спанп, у ПАР -захисник народу, в Польшд - речник громадянських прав, у Францп -посередник Французько! Республiки, в Лшш - контролер сейму, в Грецп -захисник громадян, у Молдовi - парламентський адвокат, у Швецп, Фiнляндi!, Данп - омбудсмен [2].
1нститут уповноважених з прав людини (парламентських омбудсмешв) уперше з'явився у Швецп на початку XIX ст. У 1809 р. шведською Конститущею було введено посаду омбудсмена юстицп, i згодом упродовж бiльше 100 роюв цей правозахисний iнститут юнував тiльки в цiй кра!нi.
Однак саме поняття «омбудсмен» з'явилося значно рашше. Цей термш мае шмецьке походження. У давнiх нiмецьких племенах омбудсменом називалася особа, яка обираеться для збору вщ iменi постраждало! сторони грошово! пенi (вири) з злочинщв, якi вчинили вбивство [3, c. 9]. Згодом шведи та iншi скандинавськi народи стали вживати слово «омбудсмен» як «представник», «агент», «делегат», «адвокат», «ошкун», «повiрений», «керуючий справами», «довiрена особа» або будь-яка шша особа, уповноважена будь-ким дiяти вiд його iменi [4, c. 39].
Першим фактом, пов'язаним iз зародженням iнституту омбудсмена у свт,
е поява у Швецп в XVI ст. посади Головного сенешаля («drotsen»), який
повинен був здшснювати вщ iменi верховно! влади короля нагляд за дiяльнiстю
суддiв та вщправленням правосуддя. Вiн також повинен був представляти © Косшов С. А., 2015 2
королю доповщ про виявлеш порушення. 1сторично i до цих nip в обов'язки сенешаля входить здшснення вщ iMeHi верховно! влади короля нагляду за дiяльнiстю та вщправленням правосуддя в коpолiвствi [5, c. 35].
У 1683 р. вже шшш посадовiй особi (General Richz Schultz) надаеться право прямого впливу на судових чиновниюв аж до звинувачення !х у cyAi [6, c. 94]. Згодом сфера контролю з боку коpолiвcько! влади за дiяльнicтю cyддiв поширилася i на чиновникiв коpолiвcько! адмiнicтpацi!. Цей етап розвитку державного контролю за дотриманням прав людини у Швецп пов'язуеться з iм'ям шведського короля Карла XII.
На piзних етапах icтоpi! Швецп залежнicть канцлера юстицп вщ короля поcтiйно змiнювалаcя. То вш перебував пiд повним впливом корони, то ставав бшьшою мipою пiдзвiтний законодавцю або землям i отримував досить велику незалежнicть. Це було пов'язано з перюдичним то посиленням, то ослабленням влади короля в кра!ш. Шсля cмеpтi Карла XII канцлера юстицп призначав король, але зв^ував вiн про свою дiяльнicть перед риксдагом. Оcкiльки риксдаг в цей час збирався в Швецп нерегулярно, мiж сешями омбудсман здшснював cпpавжнiй парламентський нагляд i за королем, i особливо за його чиновниками. Бшьше того, в 1766 р. до шведського риксдагу перейшло право навпъ призначення канцлера юстицп.
На початку Х1Х ст. у кра!ш перемогла буржуазна револющя, а Швецiя стала конcтитyцiйною монаpхiею. Шведський парламент - риксдаг - у цьому ж рощ прийняв нову Конститущю кра!ни. В оcновi ново! Конституцп лежав принцип piвноваги влади короля i парламенту. За Конститущею 1809 р. у Швецп було запроваджено iнcтитyт омбудсмена юстицп (Justitie-Ombudsmannen). Вiн був вщдшений вiд канцлера юстицп, який як i pанiше пiдпоpядковyвавcя королю i був його чиновником. Першим парламентським омбудсманом Швецп став барон Л. А. Маннергейм.
До 1915 р. шведський омбудсмен здшснював контроль i за цившьною, i за
вшськовою адмшютращями. У 1915 р. в кра!ш створюеться cпецiальне
вiдомcтво омбудсмена, яке займалося тiльки вiйcьковими питаннями -© Косшов С. А., 2015 3
здшсненням кoнтpoлю за вiйськoвoю aдмiнiстpaцieю i poзслiдyвaнням œapr сoлдaт. Однак y 1967 p. вiдбyвaeться нoве злиття цих в^мств, i pиксдaг oбиpae тpьoх oмбyдсменiв, якi кoнтpoлюють oкpемi нaпpями дiяльнoстi opгaнiв влади. Пеpший з них здшснював нагляд за сyдaми, пpoкypaтypoю, apмieю i пoлiцieю, дpyгий займався шшальними питаннями, iнфopмaцieю, пpесoю i нapoднoю oсвiтoю, тpетiй - шшими питаннями (тpaнспopт, пoдaтки i т.д.). З 1976 p. i ш тепеpiшнiй час y Швецiï ^изначаються чoтиpи oмбyдсмени - Гoлoвний пapлaментський oмбyдсмен i тpи пapлaментських oмбyдсменa. Вiдпoвiднo дo Акта вiд 13 листопада 1986 p. Гoлoвний пapлaментський oмбyдсмен Швецп кеpye poбoтoю шших oмбyдсменiв i poзпoдiляe мiж ними oбoв'язки та кoнкpетнi сфеpи дiяльнoстi. Так, oдин iз них кoнтpoлюe питання, пoв'язaнi iз забезпеченням дoстyпy гpoмaдськoстi дo oфiцiйних дoкyментiв, шший стежить за дiяльнiстю сyдiв, пpoкypaтypи, пoлiцiï, в'язниць, викoнaнням сyдoвих piшень, тpетiй кoнтpoлюe вiйськoвy aдмiнiстpaцiю i ïï вiднoсини з цивiльними стpyктypaми, четвеpтий здiйснюe нагляд y сфеpi сoцiaльнoгo забезпечення.
Kpiм пapлaментських oмбyдсмaнiв, y Швецiï в наш час юнують тaкoж i oмбyдсмени, як пpизнaчaються ypядoм. Це oмбyдсмaн iз захисту пpaв спoживaчiв, oмбyдсмaн iз захисту вiд етнiчнoï дискpимiнaцiï, oмбyдсмен пpoти дискpимiнaцiï за стaтевoю opiern^n, oмбyдсмен iз захисту пpaв дитини, oмбyдсмен iз захисту пpaв o^6 з oбмеженими мoжливoстями, oмбyдсмен з питань ЗМ1. Вoни забезпечують дoтpимaння пpaв певнoï гpyпи гpoмaдян.
Дpyгoю кpaïнoю y свiтi, яка ввела y себе шсаду пapлaментськoгo
oмбyдсменa, стала Фiнляндiя. Як i в сусщнш Швецiï, y Фiнляндiï i дo 1919 p.
iснyвaв кaнцлеp юстицiï, який пpизнaчaвся генеpaл-гyбеpнaтopoм для кoнтpoлю
за дiяльнiстю ypядy та aдмiнiстpaцiï. У пpийнятiй 17 липня 1919 p. ^нстшу^!'
Фiнляндiï зaкoнoдaвчo зaкpiплювaлoся ствopення oмбyдсменiв юстицiï (Justitie-
Ombudsmanen), щo дie пapaлельнo i незалежш вiд кaнцлеpa юстицiï. Шш
кoмпетенцiя була визначена зaкoнoм вщ 12 гpyдня 1918 p., який пеpедбaчaв, щo
пapлaментський oмбyдсмен здшснюе нагляд за дoтpимaнням зaкoнy i
вишнанням oбoв'язкiв судами та шшими opгaнaми влади, деpжaвними © Костов С. А., 2015 4
службовцями, а також за законнютю дш пращвниюв публiчних оргашзацш та iнших oci6 при виконанш ними cboïx обов'язкiв.
Омбудсмен юстицп Фiнляндiï призначаеться риксдагом, якому вш пiдзвiтний. Термiн його повноважень становить три роки, i до закшчення цього термшу вiн не може бути звшьнений з посади, що е гаранлею його незалежностi. До сфери компетенцп омбудсмена входять центральна (з ушею ïï мережею) i мюцева адмiнiстрацiï, лютеранська церква, суди i збройш сили.
Тiльки з середини ХХ ст. спочатку в Сврош, а полм i на шших континентах, починае активно запроваджуватися цей важливий для становлення громадянського суспiльства державного правозахисного шституту.
У 1953 р. посада омбудсмена вводиться Конститущею Дани «для контролю за дiяльнiстю цившьно!' та вшськово!' адмiнiстрацiï держави». Називаеться вш так само, як у Швецп i Фiнляндiï, - омбудсмен юстицп (Justitie-Ombudsmanen). Вiдповiдно до ст. 55 Конституцп парламентський омбудсмен Данп призначаеться фолькетингом (парламентом) Королiвства Дашя на чотири роки. При цьому омбудсмен не може бути членом парламенту. Повноваження омбудсмана Данп визначеш законом вщ 11 червня 1954 р. Вщповщно до цього закону йому доручено нагляд за дiяльнiстю цившьно!' або вшськово!' адмiнiстрацiï та оргашв мiсцевоï адмiнiстрацiï. Згодом з Скандинавських крашах iнститут уповноваженого з прав людини поширився i на iншi краши.
У 1967 р. омбудсман з'явився в деяких провшщях Канади. Вже через 10 роюв, у 1977 р., ця посада юнувала в усiх канадських провшщях. При цьому загального федерального омбудсмена в Канадi немае. Разом з тим в цш державi юнують два спецiалiзованих омбудсмени. Це Уповноважений з питань державних мов, що з'явився в Канадi в 1969 р., i слщчий у справах виправних установ, що юнуе з 1973 р.
За такою ж схемою вщбувалося становлення омбудсмешв i в Сполучених
Штатах Америки. Там також немае федерального омбудсмана, але вони юнують
в цшш низщ американських шталв. Наприклад, у 1969 р. державний
правозахисник з'явився в штат Гаваш, в 1971 р. - в штал Небраска, в 1972 р. -© Косшов С. А., 2015 5
в штат Aйoвa, в 1974 p. - в штат Нью Джеpсi, в 1975 p. - в штат Aляскa, в 1996 p. - в штат Apiзoнa. Бiльше тoгo, y Спoлyчених Штатах oмбyдсмени з'явилися нaвiть в деяких oкpемих мiстaх: Дейтoн - y штат Огaйo, Epi - в штат Пенсiльвaнiя та iн. [V, с. 22].
Пoстyпoвo пpoцес сташвлення цьoгo деpжaвнoгo пpaвoзaхиснoгo iнститyтy мш^ився i на Aвстpaлiю. Нaпpиклaд, y 1971 p. служба oмбyдсменa з'явилась y Захщнш Aвстpaлiï, в 1972 p. - в Швденнш Aвстpaлiï, в 1973 p. - y B^ropn. В 1977 p. в Aвстpaлiï з'явився i федеpaльний oмбyдсмен. Така ж мoдель iнститyтy oмбyдсменa iснye i в Пaкистaнi, де пopяд з oдним федеpaльним oмбyдсменoм в кoжнiй пpoвiнцiï пpизнaчaються pегioнaльнi oмбyдсмени.
У 1975 p. oмбyдсмен, aбo пpoведop (пopyчитель) юстицiï, з'являеться в Пopтyгaлiï. У 1981 p. шститут oмбyдсменa - Нapoднoгo захисника (Defensor del Pueblo) засшвуеться в 1спанп. За таким самим зpaзкoм ствopюeться iнститyт oмбyдсменa (нapoднoгo захисника) в деpжaвaх Лaтинськoï Aмеpики - Koлyмбiï, Eквaдopi, Пеpy, Бoлiвiï, Aprem^i, Bенесyелi, Чилi, а тaкoж y ^ашах Kapибськoгo басейну. Boднoчaс такий шститут функцюнуе в Aвстpiï, Бельгп, Gгиптi, Iзpaïлi, Iндiï, Ipлaндiï, 1талп, на Kiпpi, в Нiдеpлaндaх, Фpaнцiï, Швейцapiï, Япoнiï та y бaгaтьoх iнших деpжaвaх.
Нaпpикiнцi ХХ ст. служба oмбyдсменiв з'являеться в ^аша^ Схщш!' Gвpoпи. Пеpшим oмбyдсменoм y Схщнш Gвpoпi став пoльський Упoвнoвaжений з пpaв гpoмaдян, пpизнaчений y 1988 p. У 1989 p. мсада oмбyдсменa зaснoвyeться в Уг^щит, в 1990 p. - в Хopвaтiï, в 1993 p. - в Румунп.
Aнaлiз кoмпетенцiï та oснoвних нaпpямiв дiяльнoстi oмбyдсменiв пoкaзye, щo y свт iснye тpи мoделi ^oro iнститyтy: викoнaвчий oмбyдсмен, незалежний oмбyдсмен i пapлaментський oмбyдсмен.
Bикoнaвчий oмбyдсмен е opгaнoм викoнaвчoï влади. Вш пpизнaчaeться кopoлем, ypядoм чи пpезидентoм i, oтже, пiдкoнтpoльний i тдзвггаий йoмy [S, с. 139].
© Костов С. А., 2015 б
Незалежний омбудсмен може призначатися або президентом, або парламентом. Однак тсля призначення вш стае самостшним i не тдпорядковуеться побажанням органу, який його призначив. Така модель юнуе в Португалiï (Проведор юстицн), Намiбiï та Нiдерландах.
Парламентський омбудсмен призначаеться або обираеться парламентом й у свош дiяльностi шдзв^ний йому. Вiн виступае як орган парламенту i знаходиться в системi законодавчоï гiлки влади. При цьому на вщмшу вiд виконавчого i незалежного омбудсмешв, контроль яких поширюеться як на законодавчу, так i на виконавчу владу, головним завданням парламентського омбудсмена е контроль за дiяльнiстю виключно виконавчоï влади -адмшютрацп та ïï посадових ошб.
Найбiльшого поширення у свiтi в сучасних умовах отримали парламентськi омбудсмени, що володшть достатньою незалежнiстю для здшснення контролю за виконавчою владою у сферi забезпечення i захисту прав i свобод людини i громадянина органами ще!' влади [9, с. 29]. При цьому у федеративны держав^ як показуе досвщ зарубiжних краш, поряд з юнуванням федерального уповноваженого може бути утворений шститут державних правозахисниюв у суб'ектах федерацн.
Сам iнститут належить рiвною мiрою державi й громадянському суспшьству, оскiльки вiн вирiшуе конфлiкти державних та шдивщуальних iнтересiв [10, с. 92]. Омбудсмен надае допомогу громадянам, спонукаючи рiзнi iнститути держави виконувати сво1' обов'язки належним чином. Поширення шституту омбудсмена е закономiрним тдсумком полiтики свiтового спiвтовариства пiсля Друго1' свiтовоï вiйни щодо заохочення та створення незалежних установ по захисту прав людини, демократизацп суспiльства. Можна вважати, що iнститут омбудсмена став важливим додатковим (субсидiарним) механiзмом правозабезпечення, що дiе в державi.
Основною функщею омбудсмена е контроль за дiяльнiстю державно1'
адмiнiстрацiï. До компетенцп омбудсмена не входять конфлiкти мiж
громадянами. Аналiз обсягу контрольних повноважень омбудсмешв по © Костов С. А., 2015 7
вщношенню до рiзних оргашв та ошб дозволяе подшити омбудсмешв за цим критерiем на декшька груп.
До першо! групи вщносяться омбудсмени, якi здiйснюють сво! повноваження щодо державних органiв, що належать до рiзних гiлок влади (Швещя, Фiнляндiя, Польща). У цих крашах функцп омбудсмена поширюються не тшьки на дiяльнiсть органiв виконавчо! влади, а й на дiяльнiсть судово! системи, виправних установ, мунщипальних органiв тощо.
Другу групу формують омбудсмени (!х бiльшiсть), повноваження яких поширюються лише на органи виконавчо! влади. До них вщноситься бiльшiсть краш СНД i Балтп, що заснували пост омбудсмена i надшили його бшьш широкими повноваженнями.
До третьо! групи належать омбудсмени, сфера контролю яких охоплюе не тшьки державш органи, а й поширюеться на недержавш структури. Крiм того, в кожнш з цих груп е низка винятюв у сферi компетенцiï [11].
Необхщною умовою дiяльностi уповноваженого е його полггична нейтральнiсть. Законодавцi багатьох краш заборонили займатися полiтичною дiяльнiстю омбудсмену, оскiльки виходили з того, що полггичш погляди можуть перешкоджати справедливому розгляду скарг [12, c. 310].
Омбудсмен через засоби масово! шформацп оприлюднюе виявленi порушення в робот оргашв державного управлшня, тим самим використовуючи !х як важ^в впливу на вiдповiднi органи з метою вщновлення порушених прав громадян. У цьому виявляеться шформацшно-виховна функщя iнституту.
Особливi вимоги висуваються i до особистост омбудсмена. Як показуе
аналiз досвiду iнших кра!н, особист якост, моральний стрижень у людини е
необхщною умовою його дiяльностi. До претендентiв на посаду омбудсмена
пред'являються певш вимоги, якi ставляться до вшу особи, освгги, особистих та
професiйних якостей, громадянства. Переважно омбудсмени е юристами, якi
мають досвiд роботи, науковий ступiнь, завдяки чому добре володшть
знаннями про способи захисту прав людини. Вони повинш бути переважно
фах^вцям в галузi конституцiйного права. Весь досвщ розвитку цього iнституту © Костов С. А., 2015 8
в багатьох крашах свггу показуе, що для ефективно1' роботи омбудсмена вш повинен обов'язково мати вишу юридичну освггу. Його дiяльнiсть грунтуеться не тiльки на моральному авторитет i досвад, а й кваифшацп.
Омбудсмен мае сприяти приведенню законодавства держави у вщповщшсть з мiжнародними та европейськими стандартами в галузi прав людини, гуманiзацiï правово1' системи [13, с. 96].
Отже, незалежно вiд того, в якш краïнi функцiонуе iнститут омбудсмена, вш виконуе однаковi завдання, е незалежним iнститутом, вiдкритим у свош дiяльностi, доступним для всiх громадян [14, с. 98; 15, с. 137].
Слщ зазначити, що ^м нацюнального рiвня iнститут омбудсмена дiе також на регюнальному та мiжнародному рiвнях. Так, Маастрiхтським договором у 1992 р. було введено посаду Свропейського уповноваженого з прав людини (англ. - European Ombudsman, фр. - Médiateur européen, шм. -Europäischer Bürgerbeauftragter), що iнодi називаеться Свропейський омбудсмен, або Свроомбудсмен. Цей шститут уповноважений приймати скарги вщ громадян Свропейського Союзу, фiзичних або юридичних ошб, резидентв держав-членiв на незадовшьну якiсть дiяльностi iнститутiв та установ Союзу.
У вщповщь на скаргу або за власною шщативою Уповноважений проводить слщство. 1нститути СС зобов'язаш надавати йому будь-яку шформацш i доступ до вiдповiдних документв. Встановивши факти порушень, вiн повщомляе установу, що перевiряеться про виявлене порушення, i надае сво1' рекомендацп щодо його усунення. Установi-порушнику надаеться строк в три мюяш на те, щоб дати детальну вщповщь, пiсля чого Свроомбудсмен направляе остаточний звгг до Свропейського парламенту. Крм того, вiн повiдомляе про результати свого слщства заявника [16, с. 679-680].
1нститут мiжнародного уповноваженого з прав людини створений i дiе шд
егiдою ООН. Головним омбудсменом е Верховний комюар ООН з прав людини.
1дея заснування ше1' посади зароджувалась давно. У 1947 р. Р. Кассен, який
зробив значний внесок у розробку Загально1' декларацп прав людини та
Свропейсько1' конвенцп про захист прав людини та основоположних свобод, © Костов С. А., 2015 9
виступив з пропозищею заснувати посаду Верховного омбудсмена ООН, вщповщального за захист прав людини. Пюля тривалих дискусш i обговорення 48 сешя Генерально! Асамбле! ООН у 1993 р. прийняла Резолюцш про заснування посади Верховного комюара ООН з прав людини, в якш говориться, що Верховний комюар ООН з прав людини мае бути особистютю, що характеризуеться високими моральними якостями i чеснiстю, володiе досвiдом, в тому числi в галузi прав людини, i загальними знаннями i розумiнням рiзних культур, що е необхщним для неупередженого, об'ективного, невибiркового i ефективного виконання обов'язюв Верховного комiсара.
Таким чином, iсторiя становлення iнституту уповноважених з прав людини (омбудсмешв) налiчуе близько 200 роюв. За даними Мiжнародного iнституту омбудсмена, до середини 80-х рр. минулого столптя у свт налiчувалося понад 20 краш, в яких шститут омбудсмена був заснований на загальнодержавному рiвнi, i шють краш, де цей iнститут юнував тiльки на рiвнi суб'екта федерацп або регiону краши. На сьогодш такий iнститут мають у свош конституцiйно-правовiй системi бiльше 120 держав свпу. Менш нiж за швстолптя iнститут омбудсмена поширився у бшьшост краш свiту i став важливим фактором процесу демократизацiï в них, а також з'явився на наднащональному рiвнi.
Л1тература:
1. Комарова В. В. Уполномоченный по правам человека в Российской Федерации / В. В. Комарова // Государство и право. - 1999. - № 9. - С. 21-31.
2. Офщшний сайт Уповноваженого з прав людини Украши. - [Електронний ресурс]. -Режим доступу : кйр://^^^отЬиё8шап.аоу.иа/тёех.ркр?ор1;юп=сот content&view =аП1с1е&1ё=19&11еш1ё=22.
3. Бойцова В. В. Служба защиты прав человека и гражданина. Мировой опыт / В. В. Бойцова. - М. : БЕК, 1996. - 408 с.
4. Сунгуров А. Ю. Институт омбудсмана: эволюция традиций и современная практика (опыт сравнительного анализа) / А. Ю. Сунгуров. - СПб. : Норма, 2005. - 384 с.
5. Хиль-Роблес А. Парламентский контроль за администрацией (институт омбудсмана) / А. Хиль-Роблес. - М. : Лё Ма^пет, 1997. - 335 с.
6. Волков Н. А. Возникновение и особенности функционирования института уполномоченных по правам человека (омбудсманов) в зарубежных странах / Н. А. Волков // Среднерусский вестник общественных наук. - 2009. - № 3. - С. 93-99.
7. Институт Уполномоченного по правам человека в субъекте Российской Федерации :
© Костов С. А., 2015 10
учеб. пособие / под ред. А. Ю. Сунгурова. - СПб. : Норма, 2003. - 312 с.
8. Шемшученко Ю. С. Институт омбудсмена в современном буржуазном праве / Ю. С. Шемшученко, Г. А. Мурашин // Советское государство и право. - 1971. - № 1. - С. 139144.
9. Взаимодействие государственных и общественных институтов защиты прав человека: европейские практики и российский опыт: материалы международного семинара государственных и неправительственных правозащитных организаций субъектов Сибирского федерального округа. Кемерово, 23-24 августа 2005 г. / под ред. Н. А. Волкова, Л. В. Косаревой. - Кемерово : Кузбассвузиздат, 2005. - 101 с.
10. Кудрина М. В. Место института Уполномоченного по правам человека в механизме государственно-правового регулирования / М. В. Кудрина // Вестник Поволжской академии государственной службы. - 2007. - № 12. - С. 92-97.
11. Оболонский А. В. Реформа российской государственной службы: концепция и стратегия / А. В. Оболонский // Общественные науки и современность. - 1998. - № 3. - С. 515.
12. Удычак Ф. Н. Омбудсменовская концепция в современном мире / Ф. Н. Удычак // Вестник Адыгейского государственного университета. Серия 1: Регионоведение: философия, история, социология, юриспруденция, политология, культурология. - 2007. - № 1. - С. 309313.
13. Семенова А. Ю. Уполномоченный по правам человека в механизме обеспечения прав и свобод человека и гражданина в Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / А. Ю. Семенова. - Тюмень, 2006. - 246 с.
14. Акульшина С. Е. Институт Уполномоченных по правам человека как один из способов внесудебной защиты прав ребенка / С. Е. Акульшина // Вестник Рязанского гос. унта им. С. А. Есенина. - 2010. - № 28. - С. 97-105.
15. Васютин Ю. С. Защита прав человека под эгидой омбудсмана: исторический опыт и современная практика / Ю. С. Васютин // Среднерусский вестник общественных наук. - 2009. - № 4. - С. 137-144.
16. Magnette P. Between parliamentary control and the rule of law: the political role of the Ombudsman in the European Union / Paul Magnette // Journal of European Public Policy. - 2003. -№ 10. - P. 677-694.
Косинов С. А. Омбудсмен как институт контроля за властью.
Рассмотрен институт омбудсмена, который является процедурно простым и материально доступным действует в интересах граждан, а также самого государственного аппарата, повышая доверие населения к власти.
На основе анализа компетенции и основных направлений деятельности омбудсменов сделан взвод о том, что в мире существует три модели этого института: исполнительный омбудсмен, независимый омбудсмен и парламентский омбудсмен. Отмечается, что наибольшее распространение получили парламентские омбудсмены, имеющих достаточную независимость для осуществления контроля за исполнительной властью в сфере обеспечения и защиты прав человека.тПодчеркнуто, что институт омбудсмена действует также на региональном (ЕС) и международном (ООН) уровнях.
Ключевые слова: омбудсмен, права человека, модели омбудсмена, контроль за властью
Kosinov S. A. The Ombudsman as an institution of control over power.
The article is devoted to the ombudsman, which is procedurally simple and financially accessible institution, acting in the interests of citizens, as well as of the government bodies, increasing public confidence in the government.
On the basis of competence and main activities of Ombudsman was concluded that there are
© Костов С. А., 2015
11
Teopia i npaKmuKa npaeo3naecmea. — Bun. 1 (7) / 2015
ISSN 2225-65512
three models of this institution: the executive ombudsman, the independent ombudsman and the parliamentary ombudsman. It is noted that the most widely used parliamentary ombudsmen with sufficient independence to control the executive branch and in the area of human rights. It was emphasized that the institution of ombudsman acts on the regional (the EU) and international (the UN) level.
Key words: Ombudsman, human rights, the Ombudsman model, control authorities.
© Kocinoe C. A., 2015
12
Розширена анотащя
статт Кос1нова Станiслава Анатолшовича на тему: «Омбудсмен як шститут контролю за владою»
Kosinov S. A., Candidate of Juridical Sciences, associate professor, Head of the State Financial Inspection in Kharkiv region, Kharkiv
An extended abstract of a paper on the subject of: «The Ombudsman as an institution of control over power»
Problem setting. The article is devoted to the ombudsman, which is procedurally simple and financially accessible institution, acting in the interests of citizens, as well as of the government bodies, increasing public confidence in the government.
Recent research and publications analysis. Questions of origin and development of the institution of Human Rights (ombudsman) considered in his works S. Je Akulshina VV Boytsova, S. Vasjutin, NA Volkov, Vladimir Komarov, LV Kosarev, MV Kudrin, Paul Magnette, GA Murashin, A. Yu . Semenova, FN Udychak AV Obolonskiy, AJ Sungurov, S. Shemshuchenko, Alvaro Gil-Robles and others.
Paper objective. The history of the Ombudsman, which first originated in Sweden in the early XIX century, is reviewed. Since the mid-twentieth century this important institution appears in European countries, and on other continents. Today it functions in the constitutional and legal systems of more than 120 countries in the world and is an important factor in the democratization process.
Paper main body. On the basis of competence and main activities of Ombudsman was concluded that there are three models of this institution: the executive ombudsman, the independent ombudsman and the parliamentary ombudsman. It is noted that the most widely used parliamentary ombudsmen with sufficient independence to control the executive branch and in the area of human
rights. It was emphasized that the institution of ombudsman acts on the regional (the EU) and international (the UN) level.
Conclusions of the research. The history of the Ombudsperson for Human Rights (Ombudsman) has about 200 years. According to the International Institute of the Ombudsman, the mid 80's. Last century there were more than 20 countries where the ombudsman institution was established at the national level, and six countries where this institution existed only at the level of the Federation or region of the country . Today this institute have in their constitutional and legal system of more than 120 countries. Less than a half-century institution of ombudsman has spread in most countries of the world and has become an important factor in the democratization process in them, and also appeared at the supranational level.
Key words: Ombudsman, human rights, the Ombudsman model, control authorities
