CC BY
41
7. Lishchuk S. V. Mekhanizmy derzhavnoho rehulyuvannya rozvytku fizychnoi kultury ta sportu v Ukrain [Mechanisms of state regulation of development of physical culture and sports in Ukraine]i: dys. ... kand. nauk z derzhavnoho upravlinnya: 25.00.02 / S. V. Lishchuk. - Rivne, 2015. - 176 s.
8. Martynenko V. V. Bezperervna pidhotovka fakhivziv fizychnoho vykhovannya I sportu [Continuous training of specialists in physical education and sports] / V. V. Martynenko // Naukovi prazi: Seriia: Pedahohika. - 2009. - Vyp. 99, t. 112. - S. 111-115.
9. Matveev S. Adaptivnyi sport I olimpuuskoe dvizhenie [Adaptive sport and Olympic movement] / S. Matveev, I. Kohut, L. Shulha // Nauka v Olimpiiskom sporte (spetsialnyi vypusk). - 2006. - № 1. - S. 9 -14.
10. Michuda Yu. P. Sfera fizychnoi kultury i sportu v umovakh rynku [The sphere of physical culture and sports in the market conditions]/ Yu. P. Michuda. - K.: Olimpiiska literatura, 2007. - 216 s.
11. Rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrainy Pro skhvalennya Konzeptsii Derzhavnoi tsilovoi sotsialnoi prohramy rozvytku fizychnoi kultury I sportu na period do 2020 roku vid 9 hrudnya 2015 р. № 1320-р. [Order of the Cabinet of Ministers of Ukraine "On Approval of the Concept of the State Target Social Program for the Development of Physical Culture and Sports for the Period until 2020" of December 9, 2015, No. 1320-p.] [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http: //zakon3 .rada. gov.ua/laws.
12. Sushenzeva L. L. Prohnostychne obgruntuvannya formuvannya profesiinoi mobilnosti v umovakh informaziinoho suspilstva [Prognostic basis for the formation of professional mobility in the information society] / L. L. Sushenzeva // Naukovo-metodychne zabezpechennya profesiinoi osvity I navchannya: materialy Zvitnoi naukovo-praktychnoi konferenzii (Kyiv, 29 bereznya 2012 r.). / Za zah. red. V. О. Radkevych. - K.: IPTO NAPN Ukrainy, 2012. - S.53 - 58.
13. Sushchenko L. P. Profesiina pidhotovka maibutnikh fakhivtsiv fizychnoho vykhovannya ta sportu (teoretyko-metodolohichnyi aspekt): monohrafiya [Professional training of future specialists in physical education and sports (theoretical and methodological aspect): monograph] / L. P. Sushchenko. - Z.: ZDU , 2003. - 442 s.
14. Tkachivska I. M. Kharakterystyka hotovnosti vchyteliv fizychnoi kultury do profesiinoi diyalnosti [Characteristics of readiness of teachers of physical culture for professional activity]/ I. М. Tkachivska // Visnyk Cherkackoho universytetu. Seriya: Pedahohichni nauky. - Cherkasy, 2007. - Vyp. 113. - S. 58-62.
15. Tretyakov M. O. Stan profesiinykh znan i vmin atudentiv vyshchykh navchalnykh zakladiv fizkulturnoho profilyu [The state of professional knowledge and skills of students of higher educational institutions of physical education] / М. О. Tretyakov, I. Е. Lapychak // Teoriya i praktyka fizychnoho vykhovannya. -2004. - № 2. - S. 42-49.
16. Ukraina sportyvna v tsyfrakh I komentaryakh [Ukraine's sport in figures and comments]. [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.ukrstat.gov.ua.
17. Ukraina sportyvna v tsyfrakh I komentaryakh [Ukraine sports in figures and comments]. - K.: Derzhkomsport Ukrainy, 2005. - S. 181-185.
18. Tsyhanok О. V. Suchasni systemy orhanizatsii fizychnoi kultury i sportu [Modern systems of organization of physical culture and sports]/ О. V. Tsyhanok, D. Ye. Satin [Elektronnyi resurs]. - Rezhym dostupu: http://www.stattionline.org.ua/sport/77/12766-suchasni-sistemi-organizaci%D1%97-fizichno%D1%97-kulturi-i-sportu.html
Стаття надтшла в редакцт 01.02.2018 р
УДК 304.374
DOI 10:25128/2415-3605.18.1.21
НАТАЛ1Я ЧАГРАК
orcid.org/0000-0002-1583-2278 [email protected] докторант, кандидат педагопчних наук, доцент Прикарпатський нащональний ушверситет iMern Василя Стефаника
вул. Шевченка, 57, м. 1вано-Франывськ
ОСВ1ТА ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО В1КУ В КОНТЕКСТ КОНЦЕПЦП
УСПЕШНОГО СТАР1ННЯ
Вгдзначено, що в nepiod стргмкого технгчного, технологгчного та економ1чного розвитку багатьох крат свту з одночасним процесом дeмoгpафiчнoгo стаpiння сустльства освта людей похилого вку (старших дорослих) стала важливим напрямом сoцiальнo-eкoнoмiчнoi полтики. Така
ситуащя призвела до того, що на урядовому pieni враховано тенденцП стартня населения в перспективу indycmpiaMbnoi полiтики розвинених крат, зокрема США: цшожиттевий розвиток особистостi вважаеться однiею з головних умов економiчного зростання в майбутньому. Пpоаналiзовано концеnцiю устшного стартня, окреслено головнi фактори успiшного стартня, виявлено позитивний зв 'язок мiж навчальною дiяльнiстю у похилому вщ та успiшним стартням. На пiдставi аналiзу pезультатiв багатоpiчних емпipичних до^джень у сфеpi геронтологи встановлено, що розумова активнкть, зокрема навчання, мае суттевий вплив на яюсть життя (у бiологiчному, психологiчному i сощальному аспектi) людини у стаpостi. Встановлено, що в умовах демогpафiчного стаpiння суспшьства важливим е переосмислення pолi освiти у формувант людського капталу, зокрема стосовно профестно'1 пiдготовки i перетдготовки оаб похилого вку, набуття нових компетенцш i подолання гх соцiальноi 1золяцп, що вигiдно i для людини, i для держави.
Ключовi слова: адаптацiя до стаpостi, геpонтологiя, навчальна дiяльнiсть, стаpшi дорост, яюсть життя.
НАТАЛИЯ ЧАГРАК
докторант, кандидат педагогических наук, доцент Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника
ул. Шевченко, 57, Ивано-Франковск
ОБРАЗОВАНИЕ ЛЮДЕЙ ПОЖИЛОГО ВОЗРАСТА В КОНТЕКСТЕ КОНЦЕПЦИИ УСПЕШНОГО СТАРЕНИЯ
Отмечено, что период стремительного технического, технологического и экономического развития многих стран мира с одновременным процессом демографического старения общества образование людей пожилого возраста (старших взрослых) стала важным направлением социально-экономической политики. Такая ситуация привела к тому, что на правительственном уровне было учтено тенденции старения населения в перспективе индустриальной политики развитых стран, включая США: непрерывное развитие личности считается одним из главных условий экономического роста в будущем. Проанализирована концепция успешного старения, определены главные факторы успешного старения, выявлена положительная связь между учебной деятельностью в пожилом возрасте и успешным старением. На основании анализа результатов многолетних эмпирических исследований в области геронтологии установлено, что умственная активность, в частности обучение, имеет существенное влияние на качество жизни (в биологическом, психологическом и социальном аспекте) человека в старости. Установлено, что в условиях демографического старения общества важно переосмыслить роль образования в формировании человеческого капитала, в частности относительно профессиональной подготовки и переподготовки лиц пожилого возраста с целью приобретение новых компетенций и преодоление социальной изоляции, что выгодно и для человека, и для государства.
Ключевые слова: адаптация к старости, геронтология, учебная деятельность, старшие взрослые, качество жизни.
NATALIYA CHAHRAK
PhD (Candidate) in Pedagogical Sciences, Associate Professor Vasyl Stefanyk Precarpathian National University Shevchenko str., 57, Ivano-Frankivsk
EDUCATION OF THE ELDERLY IN THE CONTEXT OF SUCCESSFUL AGEING
CONCEPT
In the period of rapid technical, technological and economic development, with the simultaneous process of demographic ageing of the society in many countries worldwide, older adult education has become an important direction of social and economic policy. This situation has led to the fact that the trends of the population ageing were taken into account when working out the industrial policy of developed countries, including the United States. Its main idea is that lifelong development of the individual is considered one of the main conditions for economic growth in the future. The article analyzes the concept of successful ageing, identifies the main factors of successful ageing, reveals a positive relationship between learning activities in old age and successful ageing. It was found that theories emphasizing the inevitable decline of human capacity was gradually replaced with concepts focusing on positive views of ageing. It was caused mainly by demographic,
social and economic factors. Successful ageing puts forward the fundamental view that the potential and the experience of older adults could be better developed and utilized in activities that make economic and cultural contributions to society as well as to individuals. On the basis of the analysis of the results of empirical research in the field of gerontology, it is established that mental activity, in particular learning, has a significant impact on the quality of life (in the biological, psychological and social aspects) of a person while ageing. In the context of the demographic ageing of the society, it is important to rethink the role of education in the formation of human capital, in particular regarding vocational training and retraining of older adults in order to acquire new competencies and overcome social exclusion, which is beneficial both to individual and to the society.
Keywords: adaptation to ageing, gerontology, learning, older adults, quality of life.
Упродовж останшх 30 роюв у геронтолопчнш наущ спостер^аемо суттев1 трансформаци у тдходах до старшня i старость Значною м1рою вони спричинеш демограф1чним та сощально-економ1чним чинниками: у бшьшост розвинених кра!н св1ту зростае середня тривалють життя, зменшуеться народжувашсть i полшшуеться сощальне та фшансове забезпечення ос1б похилого вшу. Люди живуть довше i мають можливосп для змютовного наповнення так званих «додаткових роюв». Зпдно з1 статистичними даними ООН, особи вшом вщ 60 роюв становили 11 % вщ загально! структури населення св1ту у 2007 р. i прогнозуеться, що !х вщсоток збшьшиться вдв1ч1 (22 %) до 2050 р. [34]. Отже, збершаеться чгтка тенденщя старшня населення, особливо у кра!нах европи, США, Австрали, Япони. Цей процес вагомо впливае фактично на ус сфери життя: сощальну, економ1чну, культурну, пол1тичну. Особливого бюджетного навантаження зазнае сфера сощального захисту та пенсшного забезпечення. Така ситуащя спонукае до переосмислення п1дход1в до старост i людей похилого вшу (старших дорослих), до розширення форм сощально! та економiчноi пiдтримки, а також до залучення потенцiaлу старших дорослих у створення загального добробуту.
Узагальнення результaтiв дослiджень, якi обгрунтовують значення штеграци фiзичноi, психолопчно! i сощально! сфер людського життя для знаходження оптимального рiшення проблем, пов'язаних зi стaрiнням та довголiттям, дозволяють сформулювати головну умову благополучного довголiття: якщо людина вибирае розумний, помiрковaний спошб життя у похилому вiцi, то вона мае високий шанс мaксимiзувaти тривалють життя i мiнiмiзувaти залежшсть вiд iнших.
Дослiдження у сферi геронтологи довели, що освiтнi програми для осiб похилого вiку -це дiевий i недорогий спошб залучення старших людей у т види дiяльностi, якi дають нaйбiльшi шанси пiдвищити !хню незaлежнiсть i сaмопiдтримку в перiод стaростi. Таким чином, осв^ня галузь, яка тривалий час фактично була прерогативою молод^ неминуче розширюватиме вiковий контингент. В умовах демогрaфiчного стaрiння суспiльствa важливим е переосмислення ролi освiти у формуванш людського кaпiтaлу, зокрема щодо професшно! пiдготовки i перепiдготовки старших дорослих (до ще! категори також включаемо ошб похилого вiку), набуття нових компетенцiй i подолання !х сощально! iзоляцil, що вигiдно i для людини, i для держави.
В Укрaiнi, яка в еврош лiдируе за темпами стaрiння населення, за остaннi 25 роив кшьюсть населення зменшилася майже на 10 млн ошб внaслiдок попршення соцiaльно-економiчноi ситуаци, ем^ацп економiчно активних громадян, низько! нaроджувaностi i високо1 смертностi,. Прогнозуеться, що до 2050 р. особи похилого вшу (60+) становитимуть третину населення Укра!ни [24, с. 9]. Вщповщно залучення людей похилого вшу до освгтньо! дiяльностi повинно стати важливим напрямом державно! политики задля пiдтримaння суспшьно! активносп цього сегмента громадян та полшшення якостi життя у постпенсiйнiй фаз^ яке включае фiзичну i розумову актившсть людини, суспiльне включення, можливють подальшого особистiсного розвитку i самореашзацл, почуття безпеки та зниження залежносп вiд iнших.
У цьому контекст важливо вивчити досвiд успiшних кра!н, зокрема США, де освiтa ошб похилого вiку стала невiд'емною складовою благополучного довголггтя, а забезпечення умов для освгтньо! дiяльностi старших дорослих (людей похилого вшу) е одним з важливих нaпрямiв державно! пол^ики.
У нашому дослiдженнi ми спираемося на прaцi нaуковцiв з проблем:
• впливу демогрaфiчних i соцiaльно-економiчних фaкторiв на стaрiння суспiльствa (Б. Вшкокс, Д. Вiлкокс, М. Сузую, Д. Сновдон та iн.);
• формування i розвитку концептуальних засад усшшного старiння (Дж. Ров, Р. Кан, Р. Хавшурст, М. Пауела Лоутон, П. Балтес, М. Балтес та ш.);
• освiти людей похилого вшу (старших дорослих) (С. Вентура-Меркель, Д. Дучет, Д. Петерсон, С. Денч, Дж. Реган та ш.);
• впливу навчально! дiяльностi осiб похилого вiкy на яюсть !х життя (М. Ардельт, А. В^нал, М. Даймонд, К. Пегп, Б. Хайслiп, Т. Шуллер, Дж. Престон, С. Хамонд, А. Брассет-Грyндi, Дж. Биннер та ш.).
Мета статт - окреслити головш переваги освiти людей похилого вшу для процесу «yспiшного старшня» та простежити розвиток концепцп yспiшного старшня з метою визначення основних щей та напрямiв державно! полiтики для знаходження оптимального рiшення проблем, пов'язаних з демографiчним старiнням сyспiльства в Укра1ш.
Упродовж останнiх десятилiть у США розвинулися рiзнi моделi старшня, стержнем яких е якiсть життя у похилому вщ^ зокрема модель усшшного старшня (successful aging), активного старшня (active aging), здорового старшня (healthy aging), позитивного старшня (positive aging). Вони е результатом дослщжень у рiзних галузях науки, який акцентуе на тому, що через актившсть ^зичну, розумову, сощальну) людина може сповiльнити процес старiння, а не зосереджуватися на занепадi, втратах i зниженнях фyнкцiй органiзмy, а також на залежносп, яка з вшом посилюеться. Цi моделi старшня, сформоваш i прийнятi у США в останш десятилiття ХХ ст., продемонстрували потенцiал до трансформування захщних сyспiльств вiд глибоко вкорiненоi позицп щодо старiння i старостi як перюду деградацii i вiдходy вщ сyспiльного життя та залежностi вщ медичного i соцiального сервiсy до загальноприйнятих пiдходiв до старостi як до фази життевого циклу людини, що може бути активною i змiстовною, а люди похилого вшу вщповщно е рiвноправною (у сенс можливостей i здатностей) вiковою групою.
Така позицiя пiдтримyвалася i на пол^ичному та урядовому рiвнях, оскшьки проблема старiння населення вимагала пошуку креативних шляхiв зменшення видаткiв з бюджету на сферу сощально! тдтримки людей похилого вiкy. Тривалi дослщження у сферi геронтологii довели, що осв^ш програми для осiб похилого вшу - це дiевий i недорогий спосiб залучення старших людей у т види дiяльностi, яю дають найбiльшi шанси максимiзyвати !хню незалежнiсть i самопiдтримкy в перюд старостi. Так, «Дослiдження yспiшного старшня фундацп Мак-Артура» («McArthur Foundation Study of Successful Aging», 1984) тд керiвництвом американських учених - фiзика Дж. Рова i психолога Р. Кана шюструе iстотнi досягнення у змш пiдходiв до старiння i старостi, якi з'явилися в результат грунтовних мiждисциплiнарних дослiджень. Ця праця, що поеднуе десятки окремих наукових проектiв, якi проводилися шiстнадцятьма вченими з широкого спектра галузей науки (бюлоги, нейропсихологii, епiдемiологii, соцiологii, генетики, психологи, нейрологп, фiзiологii, герiатричноi медицини), була найбшьш масштабним мiльтидисциплiнарним дослщженням проблем старiння у США.
Модель усшшного старшня, що стала результатом спшьних досягнень, поеднуе три фундаментальш атрибути людини, процес старшня яко! вщбуваеться за найкращим сценарiем:
• низький ризик хвороб i пов'язано^' з нею неспроможностi (iнвалiдностi);
• висока когштивна i фiзична здатшсть;
• взаемодiя з життям (активний спошб життя, зокрема участь у суспшьному життi) [28, с. 434].
На перший погляд, «усшшне старшня» можна вважати поняттям неконтроверсiйним. Однак вщносна сyперечливiсть цього концепту постае у його визначенш, причинах i наслiдках його виникнення. Оскiльки за останш десятитття спостерiгаеться суттеве зростання кшькосп людей, якi досягають похилого вшу, то науковий штерес у геронтологи змютився вiд питання створення можливостей для збiльшення тривалостi життя до проблеми наповнення його змютом та впевненiстю, що так зваш «додатковi роки» можна i варто прожити повноцiнно. Сам концепт «усшшне старшня» е парадоксальним: вiн поеднуе позитивне поняття «yспiшне» з термшом «старiння», яке сприймаеться радше негативно. Певна рiч, таке поеднання зароджуе сyперечнiсть: яким чином може бути усшшним процес, що, зазвичай, означае занепад (зниження) ушх життевих функцш i здатностей? Вiдповiдь знаходимо власне у визначенш.
Усшшне старшня поеднуе три головш компоненти: довголiття, без чого усшшне старшня е неможливим; здоров'я; щастя (задоволення життям).
Розглянемо докладшше поняття «успiшне старшня». Це термш, що широко використовуеться в геронтологи у значенш як процес, так i результат старшня. За останш 50 роюв наукових дослiджень вш зазнав суттевого розвитку стосовно визначення, моделей, вимiрiв та iнтерпретацiй. У широкому розумшш успiшне старiння означае «додати роки до життя i життя до роюв» - цшь, досягнення яко! е бажанням фактично кожно! людини.
Одне з перших визначень усшшного старiння, яке знаходимо в геронтолопчнш лтератур^ представив Р. Хавшурст (1961). Для вченого вивчення усшшного старшня було стрижневою темою в геронтологи як науковш дисциплш. Вiн запропонував розвинути теорiю усшшного старшня, яка б «сформулювала умови шдивщуального та суспiльного життя, за яких людина отримуе максимум задоволення i щастя, а сусшльство шдтримуе вiдповiдний баланс сатисфакцiï для рiзних вiкових i гендерних груп» [11, с. 8].
Нагадаемо, що на початку 1960-х роюв iснували двi головнi опозицiйнi теорiï старiння: теорiя активностi i теорiя роз'еднання, як обгрунтовували рiзне бачення успiшного старшня. Концепт «усшшне старiння» використовуеться у теорп роз'еднання i в теорп активностi, однак кожна трактуе його по^зному. Так, згiдно з теорiею роз'еднання, вiдхiд вiд суспiльного життя вважаеться нормою i характерною ознакою успiшного довголiття, тодi як теорiя активностi розглядае продовження дiяльностi людини похилого вшу як основу усшшного довголгття [7; 11].
Американський геронтолог Б. Нейгартен визначае почуття задоволення вщ життя головним iндикатором усшшного старшня, акцентуючи увагу на диверсифшацп процесу старiння, оскiльки вiн е дуже шдивщуальним з огляду на потреби та особливосп людини, яка входить у фазу «пiзньоï дорослосп» На думку вченоï, головним фактором у прогнозуванш того, чи старшня вщбуватиметься успiшно, е власне сама людина. Спошб долання труднощiв, здатшсть до адаптацiï, життевi очiкування - т складовi особистостi, якi мають вагоме значення у побудовi траектори старiння людини [18, с. 13].
У середит 1980-х роив прогрес у розвитку геронтологiчноï науки почав знижуватися, проблематика дослiджень зосереджувалася переважно на пошуку шлях1в зменшення негативного впливу хвороб, швашдносп та пов'язаного з вiком спаду основних життевих функцiй.
Зазначимо, що у 1980-х роках в психологи також набуло розвитку поняття «благополучне життя» («good life»), яке за аргументащею американського психолога i психiатра М. Повела Лоутона вщбуваеться у чотирьох вимiрах:
• бiхевiоральна компетенцiя (здоров'я, сприйняття, моторна поведiнка i когнiтивна здатшсть);
• психолопчне благополуччя (щастя, ошташзм, вiдповiднiсть бажаних i досягнутих життевих цшей);
• усвiдомлена якiсть життя (суб'ективна оцшка таких показникiв як шмейний добробут, соцiальнi зв'язки, актившсть, робота, бюджет та умови проживання);
• об'ективне середовище (умови проживання, сусщство, фiнансове забезпечення, робота та iншi види дiяльностi) [15].
Ц питання дали поштовх для розвитку концепцп успiшного старiння (Дж. Ров i Р. Кан), яка спираеться на три головш чинники: високий рiвень фiзичноï та когштивно1' здатност, хороше здоров'я i активна участь в суспшьному життi [26; 28]. Крiм того, вченi вказують, що усшшне старшня «залежне вiд вибору та поведшки людини i його можна досягти через шдивщуальний вибiр та зусилля» [27, с. 37]. Згодом вони окреслили вщмшшсть мiж «звичайним» та «успiшним» старiнням в межах категори нормального (непатолопчного) старшня. Звичайне старшня - це таке, в якому зовшшш фактори шдсилюють внутршнш процес старiння (нормальний процес зниження функцiй), натомiсть успiшне старшня - це процес, в якому зовшшш фактори нейтратзують внутршне старшня, i таким чином функцюнальш втрати е незначними [26, с. 143-144]. Дж. Ров i Р. Кан визначають два головш аспекти активно!' взаемоди з життям: сощальна шдтримка i продуктивна дiяльнiсть. Сощальна шдтримка охоплюе надання та отримання позитивноï iнформацiï, довiра, догляд, любов, повага, мiжособистiснi стосунки, взаемнi обов'язки. Для усшшного старшня важливими е два види шдтримки: соцюемоцшна (доброта, чуйшсть, повага, увага) та iнструментальна (шдтримка i догляд у разi хвороби, допомога з домашньою роботою, транспортування, позики, подарунки).
Важливо, якщо така шдтримка е взаемною: за можливостi, отримана допомога повинна бути збалансована наданням допомоги. Крiм того, необхiдно наголосити, що соцiальна пiдтримка допомагае подолати стрес та активiзуе здоровий спошб життя.
Зазначимо, що ця концепщя була сприйнята неоднозначно. Опозицiйну точку зору висловив американський лiкар-геронтолог Е. Масоро, який розкритикував модель «усшшного старшня» насамперед через те, що вона фактично витiсняе важливiсть генетичного фактора i видово детермiнованого попршення усiх функцiй органiзму в похилому вiцi [16, с. 416]. Р. Кан спростував цю позицiю, зазначивши, що основним завданням публiкацiй з питань успiшного старiння е «заохотити людей до активiзацil поведiнки, яка сприяе здоровому способу життя, а також тдтримати полiтику, що створюе можливостi для цього i винагороджуе таку поведшку» [14, с. 61].
Широкого обгрунтування з позицн цшожиттевого людського розвитку концепцiя успiшного старшня зазнала в 1990-х роках у працях шмецьких вчених-психологiв П. Балтеса i М. Балтес. Пiдхiд полягав у визнанш втрат у фiзичнiй та психологiчнiй сферi людського функцюнування, якi вiдбуваються з вiком, та зосередженш на актуалiзацil тих можливостей i ресурсiв людини, що залишилися. Успiшний iндивiдуальний розвиток, включаючи й старшня, -це процес, який охоплюе три компоненти: селекщю, оптимiзацiю i компенсацiю. П. Балтеса i М. Балтес фактично пов'язують усшшне старiння з адаптивною компетенцiею людини. Адаптивна компетенщя - це узагальнена здатнють людини стiйко вiдповiдати викликам, яю спричиненi вiковими змiнами ^зюлопчними, психологiчними та пов'язаними з середовищем, зокрема соцiально-економiчними). Вченi наголошують, що «усшшне старшня як адаптивна компетенщя включае розширення резервiв розвитку» [3, с. 53-54.]. Зауважмо, що означення усшшного старшня фокусуеться на процес^ переважно на адаптацн, а не на явних результатах - критерiях успiшностi (щастя, здоров'я та ш.). Обгрунтування процесуального критерiю спираеться на динамiчну, трансакцiйну перспективу старiння i людського розвитку загалом. Разом з тим, усшшне старшня - це соцюпсихолопчний конструкт, який не належить однозначно ш до iндивiдуального, ш до суспiльного. В трансакцiйному поданш успiшне старiння визначаеться як точка перетину двох сфер: людини, що розвиваеться, i змшного суспiльного контенту.
Iнодi успiшним старiнням називають «живе старiння» або «активне старiння», маючи на увазi тривале здорове життя, сповнене руху (дiяльностi). За означенням Г. Муд^ поняття «успiшне старшня» поеднуе таю основш компоненти як задоволення життям, довголiття, дiездатнiсть, саморозвиток, активна сощальна взаемодiя i незалежшсть [17, с. 59].
Деякi вчеш, обгрунтовуючи головнi фактори успiшного старшня, акцентують на довготривалому пiдтриманнi позитивного функцюнування людини (Е. Фелан, Е. Ларсон) [21], iншi вважають, що усшшне старшня бшьшою мiрою пов'язане зi станом здоров'я (Л. Пун, С. Гулднер, Б. Спауз) [22; 23].
В науковому дискурс спостер^аемо також критичний погляд на концепт «усшшний» стосовно старшня. Суперечливють термша «успiшне старiння» загалом полягае на допуску подшу лiтнiх людей на «переможщв» i «невдах». Згiдно з дослщженням канадських учених (2002), трохи бшьше половини осiб похилого вшу, як взяли участь в опитування, назвали себе такими, що шдпадають у категорiю успiшного старiння. Однак, тшьки 18,8 % можна класифшувати до ще! групи вiдповiдно до критерив, вироблених Д. Ровом i Р. Каном [32].
Продовжуючи тему суб'ективносп дефшщн «успiшне старiння» (з точки зору ошб похилого вшу), наведемо даш дослiдження Р. Тате, Л. Лщша, i Е. Кадд1 Серед двадцяти запропонованих критерпв усшшного старшня 20 % респондента назвали головними: хороше здоров'я, задоволення життям (щастя), шдтримання активного способу життя. 83 % вщсотки опитаних заявили, що вони належать до тих, у кого старшня вщбуваеться «усшшно» [33, с. 740].
Хоча здоров'я домшуе серед складових успiшного старшня, юнуе також думка-застереження не вважати наявшсть хвороб чи швалщност фактором «неуспiшностi» старiння. Зокрема, Т. Глас наголошуе, що необхiдно брати до уваги й шдивщуальне самосприйняття, без чого концептуалiзацiя успiшного старшня буде неповною [10, с. 382].
Деяю науковщ акцентують на довголiттi як невiд'емнiй складовiй успiшного старшня. В лiтературi з'являються термiни «здорове довголотя», «виняткове довголiття» [6; 36; 39].
У дослщженнях, пов'язаних з проблемами довголотя, визначення успiшного старшня концентруеться, зазвичай, на фiзичному, когштивному або функцiональному станi, хоча
робиться наголос не стшьки на сташ здоров'я, як на незалежност (можливостi самому себе доглянути). Це цшком логiчно, оскiльки можна говорити хiба-що про вiдносне здоров'я людей довгожителiв, натомiсть вирiшальне значення у благополучному довголгтп мае автономнють людини. К. Андерсен-Ранберг, М. Скролл, Б. Джун, наприклад, зазначали, що здорових довгожителiв фактично не юнуе, але е незалежнi. Згiдно з висновком дослщження, яке вони провели на початку ХХ1 ст., «за довголотя iнодi доводиться платити високою щною» [1, с. 902]. П. Балтес i Д. Смiт тдкреслили, що досягнення лiмiту людського життя може бути фактором ризику для збереження людсько! гiдностi [4, с. 132].
Таким чином, визначення устшного старiння розгорталося впродовж останнiх 50 роюв: вiд раннiх теорiй активносп i роз'еднання до теоретичних пiдходiв, якi зосереджувалися конкретно на устшному старiннi. Основнi визначення наведено у таблиц 1. Деякi пiдходи акцентують бiльше на фiзичному компонентi устшного старшня, iншi - на психолопчному. Останнiми роками визначення успiшного старшня поеднують обидвi складовi у бюпсихосощальний пiдхiд.
Таблиця 1
Визначення поняття «успшне стар1ння»_
Рш Автор Головш критери «устшного старшня»
1961 Р. Хавшурст Умови iндивiдуального та суспшьного життя, за яких людина отримуе максимум задоволення i щастя, а суспiльство пiдтримуе вщповщний баланс сатисфакцi! для рiзних вшових груп.
1983 М. Поуел Лоутон Чотири вимiри успiшного старшня: бiхевiоральна компетенцiя, психологiчне благополуччя, усвщомлена якiсть життя, об'ективне середовище.
1990 П. Балтес, М. Балтес Селективна оптимiзацiя i компенсацiя.
1996 Е. Каган, Б. Каган Соцiальний i психологiчний ресурс; превентивна i корективна адаптащя; психологiчне, екзистенцiальне i сощальне благополуччя.
1997 Дж. Ров, Р. Кан Низький ризик хвороб та пов'язано! з ними недiездатностi, висока когштивна i фiзична здатнiсть, активне залучення в суспiльне життя.
2002 Е. Фелан, Е. Ларсон Дiездатнiсть, незалежне функцiонування, задоволення життям, активний спошб життя, довголiття, особистiсний розвиток.
2006 С. Депп, Д. Жест Фiзична здатнiсть, когнiтивна здатнiсть, задоволення життям (добробут), сощальна взаемодiя, вщсутшсть хвороб, довголiття, фiнансове забезпечення, особистюний розвиток.
Таким чином, визначальною ознакою успiшного старiння можна вважати задоволення людини життям, на що мають вирiшальний вплив бюлопчш, фiзичнi, когнiтивнi, психологiчнi та сощальш чинники, а саме: здоров'я, достатнш (як для похилого вiку) рiвень фiзично! та когштивно! здатностi i суспiльна iнтеграцiя осiб похилого вшу.
Розглянувши концепцiю успiшного старiння та проаналiзувавши головнi чинники успiшного старшня, перейдiмо до визначення ролi осв^и у цьому процесi.
Результати тривалих емпiричних дослiджень показують, що вищий рiвень освiти людей похилого вшу позитивно пов'язаний з бшьш устшним старiнням [13]. К. Росс i К. Ву [25] довели, що бшьш освiченi люди мають вищу соцiальну пiдтримку i дотримуються здорово! поведшки (займаються фiзичними вправами, байдуж до алкоголю i курiння). Освга в похилому вiцi - це спошб здобуття нових знань i компетенцiй, спосiб реалiзацi! iнтересiв та розширення соцiальних зв'язкiв. У якш би формi вона не вщбувалася, освiта «надае можливостi для кращого розумiння всiе! багатогранностi i складност життя i, вiдповiдно, можливiсть тдготуватися до цiе! складносп» [20, с. 2.]; «освгга у похилому вщ - «дорожня карта» адаптацi! людини та !! суспiльно! активностi» [35, с. 162]. Очевидно, що осв^ня дiяльнiсть осiб похилого вiку - один з головних чинникiв !х адаптацi! до швидкозмiнних умов суспшьного життя. Оскiльки адаптацiя е основною навичкою виживання, то зрозумiло, що освга в похилому вiцi стае невщ'емною складовою успiшного довголiття. Однак, необхщно зауважити,
що навчальна дiяльнiсть суттево залежить вiд когштивно! здатностi людини. Поширене у геронтологи в 1980-х роках уявлення про неминуче зниження когнiтивних функцiй людини похилого вшу було спростоване результатами наукових дослщжень, якi доводили, що люди можуть тдтримувати когнiтивну здатнiсть i в старост [5; 12; 29].
Разом з тим результати дослщжень у сферi геронтологи доводять пряму залежнють рiвня когштивно! здатностi людей похилого вшу вщ систематичного розумового навантаження (вправляння) так само, як i фiзичне функцiонування пiдтримуеться регулярною фiзичною активнiстю [9, с. 31-33; 31]. Оскшьки навчальна дiяльнiсть е одним з найбшьш ефективних способiв тдтримання рiвня когштивно! здатностi людини [19], то залучення осiб похилого вшу в осв^нш процес переосмислюеться, i можливостi навчання у похилому вщ стають реальнiстю i навiть необхщшстю.
Устшне стар1ння
ЗацОйО/Юннн людими jkm I шт
бю/юмчмий
фгшчмнйчиимнк
кошпивиии чиииик
мсихолопчмий чииик
"74
соц1а/1ьиий чиииик
Рис. 1. Основт чинники успшного старгння.
Переваги i вигоди осв^и для людей похилого вшу стають дедалi очевиднiшими на фонi демографiчного старшня населення. Вони добре документованi в науковш лiтературi (J. Rowe, R. Kahn 1999; M. Ardelt 2000; F. Glendenning 2001; P. Jarvis 2001; G. Boulton-Lewis, L. Buys, R. Lovie-Kitchin, G. Nayak 2006; A. Withnall 2006). Зокрема, в однш з праць Т. Шуллера та iн. (2004) окреслено структуру «широких переваг навчання», в якш дванадцять можливих переваг класифiкуються у три форми кашталу: людський каштал (навчання для професiйноi пiдготовки чи перешдготовки); соцiальний капiтал (навчання для налагодження стосунюв та соцiальних взаемозв'язюв); капiтал особистостi (навчання для особистюного розвитку, iнтересiв та iнших життевих прагнень) [30, с. 82]. Причому, в цш структурi здоров'я розглядасться i як можливий наслiдок навчальноi дiяльностi, i як iнструментальний фактор, який важливий для отримання шших переваг навчання у тзньому вшд.
Зазначена структура збiгаеться 3i схожими результатами шших дослщжень щодо позитивного взаемозв'язку мiж здоров'ям та навчанням у похилому вщ (C. Ross, J. Mirowsky 1999; C. Hammond 2002, 2004; M. Narushima 2008). По сут навчання у похилому вщ може допомогти людиш досягти соцiально-економiчних, психологiчних та соцiально-полiтичних вигод, яю е важливими для бшьш здорового життя. Так, С. Денч i Дж. Реган [8] виявили, що старшi дорослi, якi залучеш в навчальну дiяльнiсть, мають позитивний досвщ принаймнi в однiй з цих сфер: задоволення життям, тдвищення впевненостi, краща самооцiнка i самосприйняття, здатнiсть справлятися з труднощами. М. Ардельт [2] також наголошуе на потребi навчання i безперервноi осв^и людей похилого вiку в суспшьсга, яке характеризуеться швидким технологiчним розвитком. Завдяки продовженню навчання особи похилого вшу не вщставатимуть вiд сучасних технологiй i пiдтримуватимуть якiсть життя через посилення самозабезпечення, самодостатност i стратеги подолання викликiв, пов'язаних зi здоров'ям та соцiальною взаемодiею. Крiм того, вони зазнають менших псиичних розладiв в результатi активно' розумово' дiяльностi. А. Вiтнал [37] також зазначив, що в останшх дослщженнях з нейрологи розумова дiяльнiсть у похилому вщ може пiдвищити штелектуальну здатнiсть, пiдтримувати розумове функцiонування i сповiльнити зниження пам'ятi. На пiдставi тривалих емпiричних дослiджень А. Вулф [38] наголошуе, що люди похилого вшу, як стимулюють розумову дiяльнiсть, зокрема через навчання, зазнають значно меншого зниження пам'ятi i продовжують iнтелектуальний розвиток навiть у такому тзньому вшд.
OT^e, nepeBarn ocBiTH gna nrogeM noxHnoro BiKy e oneBHgHHMH. HaBnanbHa gianbHicTb - це HacaMnepeg cnoci6 3aTpHMaTH cnag p03yM0B0i' ^yHKuji, naM'aTi Ta ncHxinHHx po3nagiB i, BignoBigHo, MO^nHBicTb cyTTeBO noninmHTH aKicTb ^Hira y ni3HbOMy вiцi. OcKinbKH aKicTb ^Hira e HeBig'eMHHM KOMnoHemoM ycnimHoro cTapiHHa, to MO^Ha BBa^ara, ^o ocBiTa y noxHnoMy B^i -Heo6xigHa yMoBa ycnimHoro cTapiHHa.
BaroMHM 3go6yTKoM po3BHHeHHx eyeninbeTB crana igea ^no^HireBoro po3BHTKy oco6ucTocTi i, BignoBigHo, ^opMyBaHHa KoH^n^i ycnimHoro cTapiHHa, cKnagoBoro aKoi e HaBnanbHa gianbHicTb. 3giMcHeHHH aHani3 gae 3Mory giHTH BHCHoBKy, ^o HaBnanbHa gianbHicTb oci6 noxHnoro BiKy - Ba^nuBa yMoBa ycnimHoro cTapiHHa, ocKinbKH cnpuae nigTpHMaHHro lx KorHiTHBHoi 3gaTHocTi Ta po3yMoBoi aKTHBHocTi, nigBH^eHHro aganTHBHoi ^yHKuii Ta co^anbHoi B3aeMogii. noTpe6a b ocBrri oci6 noxHnoro BiKy BHnnHBae 3 Heo6xigHocri aganrauii go mBHgKonnHHHHx yMoB ^Hira, aKi oxonnroroTb 3MiHH b eKoHoMinmH, coцianbнiн Ta KynbTypHiM c^epax cycninbHoro po3BHTKy.
YcnimHe cTapiHHa 6e3yMoBHo noB'a3aHe 3 aKicTro ^HTTa nrogHHH y noxHnoMy вiцi ^o e ogHHM 3 ronoBHHx HHHHHKiB nocTyny cycninbcTBa. OcBiTa y noxHnoMy B^i o6rpyHToBaHa pe3ynbTaTaMH gocnig^eHb y c^epi repoHTonorii, aKi goBogaTb no3HTHBHHH BnnHB iHTeneKTyanbHoro, eмoцiннoгo i gyxoBHoro po3BHTKy Ha aKicTb ^HTTa nrogHHH i Ha po3mHpeHHa ii 3gaTHocTi 6yTH KopHcHoro gna cycninbcTBa.
^ITEPATyPA
1. Andersen-Ranberg K. Healthy centenarians do not exist, but autonomous do: A population-based study of morbidity among Danish centenarians. - [Health] / Andersen-Ranberg K., Schroll M., Jeune B. // Journal of American Geriatrics Society. - 2001. - No. 49. - P. 900-908.
2. Ardelt M. Intellectual versus wisdom-related knowledge: The case for a different kind of learning in the later years of life / Ardelt M. // Educational Gerontology. - 2000. - No. 26. - P. 771-789.
3. Baltes P. B. Successful aging: perspectives from the behavioral sciences / Baltes P. B., Baltes M. M. (Eds.) - Cambridge: Cambridge University Press, 1993. - 400 p.
4. Baltes P. B. New frontiers in the future of aging: From successful aging of the young old to the dilemmas of the fourth age / Baltes P. B., Smith J. // Gerontology. - 2003N. - No. 49 (2). - P. 123-135.
5. Baltes P. B. Cognitive training research on fluid intelligence in old age: what can older adults achieve by themselves? / Baltes P. B., Sowarka P., Kliegl R. // Psychology and Aging. - 1989. - No. 4. - P. 217-222.
6. Christensen K. P. Exceptional longevity does not result in excessive levels of disability / Christensen K. P., McGue M., Petersen I., Jeune B., Vaupel J. W. // Proceeding of the National Academy of Sciences of the United States of America. - 2008.
7. Cumming E. Growing old: The process of disengagement / Cumming E., Henry W. E. - New York: Basic Books, 1961.
8. Dench S. Learning in later life: Motivation and impact / Dench S., Regan J. - Nottingham: DfEE, 2000.
9. Diamond M. C. An optimistic view of the aging brain / Diamond M. C. // Gerontologist. - 1993. - No. 17 (1). - P. 31-33.
10. Glass T. A. Assessing the success of successful aging / Glass T. A. // Annals of Internal Medicine. - 2003. - No. 139 (5). - P. 382-383.
11. Havighurst R. J. Successful aging / Havighurst R. J. // The Gerontologist. - 1961. - No. 1. - P. 8 - 13.
12. Hayslip B. Lomg-term efficacy of fluid ability interventions with older adults /Hayslip B., Maloy R., Kohl R. // Journal of Gerontology: Psychological Sciences. - 1995. - No. 50B. - P. 141-149.
13. House J. S. The social satisfaction of ageing and health/ House J. S., Lepkowski J. M., Kinney A. M., Mero R. P., Kessler R. C., Herzog R. // Journal of Health and Social Behavior. - 1994. - NO. 35. - P. 213-234.
14. Kahn R. L. Successful aging: Intended and unintended consequences of a concept / L. W. Poon, S. H. Gueldner, B. M. Spouse (Eds.). Successful aging and adaptation with chronic disease. - New York: Springer, 2003. - P. 55-69.
15. Lowton M. P. Environmental and Other Determinants of Well-Being in Older People / Lowton M. Powell // Gerontologist. - 1983. - No. 23. - P. 349-357.
16. Masoro E. J. "Successful aging": useful or misleading concept? / Masoro E. J. // The Gerontologist. -2001. - No. 41. - P. 415-418.
17. Moody H. R. From successful aging to conscious aging / M. Wykle, P. Whitehouse, D. Morris (Eds.) Successful aging through the lifespan: Intergenerational issues in health. - New York: Springer, 2005. -P. 55-68.
18. Neugarten B. L. Personality and the aging process / Neugarten B. L. // The Gerontologist. - 1972. - No. 12. - P. 9-15.
_OETOBOPtoCMO nPOE^EMY_
19. Paggi K. Mental aerobics: exercises for the mind in later life / Paggi K., Hayslip B. // Educational Gerontology. - 1999. - No. 25. - P. 2-21.
20. Peterson D. A. A history of education for older adults / Lamdsen D. B. (Ed.) The older adult as learner: aspects of educational gerontology. - Washington, D.C.: Hemisphere Publishing, 1985. - P. 1-23.
21. Phelan E. A. "Successful aging" - Where next? / Phelan E. A., Larson E. B. // Journal of the American Geriatric Society. - 2002. - No. 50 (7). - P. 1306-1308.
22. Poon L. W. The Georgia Centenatian Study / Poon L. W., Clayton G. M., Martin P., Johnson M. A., Courtney B. C., Sweaney A. L., et al. // International Journal of Aging and Human Development. - 1992.
- No. 34. - P. 1-17.
23. Poon L. W. Successful aging and adaptation with chronic disease in older adulthood / Poon L. W., Gueldner S. H., Spouse B. - New York: Springer, 2003.
24. Population Ageing in Ukraine: Some Demographic, Socioeconomic, and Medicare Issues. Situational analysis / Blyumina A. (Ed.). - Kyiv, 2005. - 60 p.
25. Ross C. E. The links between education and health / Ross C. E., Wu C. // American Sociological Review.
- 1995. - No. 60. - P. 719-745.
26. Rowe J. W. Human aging: Usual and successful / Rowe J. W., Kahn R. I. // Science. - 1987. - No. 237. -P. 143-149.
27. Rowe J. W. Successful Aging / Rowe J. W., Kahn R. I. - New York: Pantheon Books, 1998.
28. Rowe J. W. Successful aging / Rowe J. W., Kahn R. I. // The Gerontologist. - 1997. - No. 37 (4). - P. 433-440.
29. Schaie R. W. Can decline on adult intellectual functioning be reversed? / Schaie R. W., Willis S. L. // Developmental Psychology. - 1986. - No. 23. - P. 223-232.
30. Schuller T. The benefits of learning: The impact of education on health, family life, and social capital / Schuller T., Preston J., Hammond C., Brasset-Grundy A., Bynner J. - London - New York: Routledge Falmer, 2004.
31. Snowdon D. Aging with grace: what the nun study teaches us about leading longer, healthier, and more meaningful lives / Snowdon D. - New York: Bantam Books, 2001.
32. Strowbridge W. J. Successful aging and well-being: Self-rated compared with Rowe and Kahn / Strowbridge W. J., Wallhagen M. I., Cohen R. D. // Gerontologist. - 2002. - No. 42 (6). - P. 727-733.
33. Tate R. Definition of successful aging by elderly Canadian males: The Monitoba follow-up study / Tate R., Leedine L., Cuddy E. // The Gerontologist. - 2003. - No. 43 (5). - P. 735-744.
34. United Nations Department of Economic and Social Affairs, Population Division. World population aging 2007. - New York: United Nations, 2007.
35. Ventura-Merkel C. Community colleges in an aging societies / Ventura-Merkel C., Doucette D. // Educational Gerontology. - 1993. - No. 19. - P. 161-171.
36. Willcox B.J. Exceptional human longevity / Karasek M. (Ed.). Aging and age-related diseases: the basics / Willcox B.J., Willcox D. C., Suzuki M. - Hauppauge, NY: Nova Science Publishers, 2006N. - P. 459509.
37. Withnall A. Exploring influences on later life learning / Withnall A. // International Journal of Lifelong Education. - 2006. - No. 25 (1). - P. 29-49.
38. Wolf A. Older adulthood / Jarvis P. (Eds.). The Routledge international handbook of lifelong learning. -Oxon/New York: Routledge, 2009. - P. 56-64.
39. Yi Z. Healthy longevity in China / Yi Z., Postan D. L., Vlosky D. A., Gu. D. - Berlin: Springer, 2009.
Cmammn nadiumna e pedaKU,w 04.02.2018 p.
