CC BY
44
Л1ТЕРАТУРОЗНАВСТВО
УДК 821.162.1.109 (092) В. В. Дуркалевич
ОБРАЗ МАТЕР1 У ДИЛОГП АНДЖЕЯ ХЦЮКА «АТЛАНТИДА» Й «М1СЯЦЕВА ЗЕМЛЯ»
У статт1 анал1зуються основт аспекти функщонування образу матер1 в автобюграф1чнт проз1 Анджея Хцюка. Автор тдкреслюе, що репрезентативш схеми цього зображення дозволяють створити комплексну семантичну структуру, яка в1д1грае ключову роль в автобюграф1чних текстах Анджея Хцюка.
Клю^о^^ слова: мати, пам'ять, спогади, автобюграф1я, сгм'я.
Пам'ять - один iз вагомих семютичних механiзмiв моделювання образу св^у у текстах автобiографiчного типу. Завдяки цьому механiзмовi суб'ект та його шдивщуальна iсторiя творять один iз конститутивних елементсв ушверсуму культури. Своею чергою, автобiографiчна модель прози багатокультурного пограниччя, а саме до тако! належить творчють А. Хцюка, пропонуе власну вiзiю минулого з 11 антропологiчною i топографiчною перспективами. Дослiдження такого типу творчосп дозволить глибше збагнути специфшу 11 функцiонування. Представлений у цш статтi матерiал буде придатним для дослщниюв творчо! спадщини А. Хцюка, а також для широкого кола л^ературознавщв, яю цiкавляться питаннями л^ератури культурного пограниччя, проблемами наратологл, семютики чи структуралiзму. Запропонована стаття створена у рамах дiяльностi кафедри мовно! та мiжкультурноi комушкацп Дрогобицького державного педагогичного унiверситету iменi I. Франка.
До проблеми пам'ят у творчосп А. Хцюка нав'язують у сво!х текстах украшсью дослiдники лiтератури Р. Мних та О. Коршець [1]. Однак !хне звертання до ще! проблеми мае форму радше побiжного зауваження, нiж окремого, докладно розбудованого дискурсу. У рiчищi традицiйного л^ературознавства здiйснена також спроба О. Яворсько! [2] проаналiзувати сакральний характер св^у дитинства у творах А. Хцюка. Постульована авторкою категорiя сакрального не знаходить ч^кого i послiдовного вщображення у представлених нею iнтерпретацiйних процедурах. Св^ творiв А. Хцюка переконливо свщчить про те, що сформульований у !хшх межах дискурс пам'ят й дискурс сакруму мае набагато складшшу структуру, нiж та, на котру вказують у сво!х дослщженнях згаданi автори.
Мета запропоновано! статп полягае у тому, щоб показати багатоаспектний характер репрезентацп образу матерi у текстi автобiографiчного типу. До основних завдань статп належать: а) виявити й проаналiзувати репрезентацiйнi схеми образу матерi у дилогп А. Хцюка «Атлантида» й «Мюяцева земля»; б) здшснити iнтерпретацiю аксiологiчного вимiру функцiонування цього образу. Актуальн1сть дослщження випливае зi спроби реактиваци системи цшностей, представлених у текстах письменника-ем^анта, з метою подальшого введення 1х у ширший дiалогiчний контекст культури пограниччя.
Бшя джерел шдивщуально! юторп «я», вписано! у багатоголосий макрокосмос «Тамто! ЗемлЬ» перебувае значуща ф^ура матерi. Без не!, так само, як i без фiгури батька, наратор не може уявити св^у, що розгортався у балаканських «там» i «тодЬ>. У
центрi цього свiту - мати-откунка, мати, котра завжди поруч, котра рятуе i потiшаe. Саме до такого семантичного вимiру материнсько'1 ф^ури нав'язуе один iз перших спогадiв, що виринае iз мозшчного океану-гобелену пам'ятг «[...] той момент, коли я з плачем б^ через довге подвiр'я до хати, де на сходах стояла мама з рушником, яку я ледве бачив ^зь струмеш кров^ що текли меш по очах, е одним iз найперших фактiв мого життя, який я запам'ятав так само добре, як т попередньо описаш» [3, с. 186]. Материнська ф^ура становить осердя свiту-дому, виступаючи гарантом ладу й символiчноi циклiчностi на уах його функцiональних рiвнях - аксюлопчному, iнтелектуальному, морально-етичному, сакральному, матерiальному. Реалiзуючи цю циклiчнiсть, материнська ф^ура творить свiй власний, паралельний до батькового, вимiр присутностi у мiкрокосмi родинно'1 спiльноти. Досить часто цей вимiр будуеться за принципом контрасту. Саме мати, а не батько, щентифшуеться в ошричнш реальности спогаду iз ¡нстанщею, що ненастанно контролюе, а в разi провини - карае. Ця поведiнкова схема виразно проглядаеться у реакщях матерi на «не конвенщональш» вчинки дiтей, передуам - Сндрика. Так трапляеться, зокрема, в юторп з клепсидрою (роздш «На що люди ображаються») чи ощнщ забав з горбатим 1гнацим (роздiл «Нерозгаданий свiт, або Наш бш вулицi»). Покарання може набирати розмштих форм, серед яких - колективна вщповщальшсть за провину когось одного iз дiтей. Особливу роль ця форма ввдграе у процес педагогично!' корекцп поведiнки чи шкшьно'г успiшностi учнiв, виразно протиставляючись у цьому контекст лiберальнiй поставi батька. Регуляршсть застосування цього механiзму спричиняеться до того, що поведшка матерi набувала статусу своерiдного тексту та його ситуативних варiантiв, котрi без особливих труднощiв прочитувалися учасниками педагогично!' штеракцп: «Ми справдi любили, коли батько ходив до нас на батьювсью збори, щоб довiдатися, яю у нас оцiнки: волiли, аби вш iшов, нiж мама. Коли йшла мама, то швидко поверталася. Якщо, чатуючи коло вiкна, ми помiчали, що вона купила коробку кокосового печива вщ Бабрая, це значило, що загалом усе гаразд. Якщо натомють поверталася без коробки печива, це означало, що битиме. Вже в сшях зшмала з цвяха тршачку для килимюв i войовниче заходила до вiтальнi, гукнувши: «Лягайте!» Коли один щось нашкодив, дютавали вiдразу всi, мама не бавилася в нюанси. Тi прост дидактичнi методи й принцип колективног вiдповiдальностi у праннi - гм - дали добрi результати» [3, с. 199 - 200]. Проспр дому якнайкраще надаеться для педагогично!' стратеги, свiдомо обраног i послiдовно реалiзованоi материнською фiгурою. Ищо не може уникнути Гг прискшливо'г уваги, адже вона, «як кожна добра мама, мала в собi щось iз пiдозрiливости таемноТ полщп» [4, с. 519]. Кожен, навт найдрiбнiший, жест, котрий викликае у не! недовiру чи пiдозру, тддаеться ретельному аналiзовi. Згодом вiдбуваеться розслщування, котре завжди завершувалося трiумфом контролюючо'1 шстанцп. Власне ця схема виправдала себе у випадку iз Антковими лектурами: «Але якогось дня жандармсью мамиш руки раптом добралися до «Блакитного генерала», розбухлого вiд схованих у ньому Анткових рукопиав. Матуся прочитала Тх iз рум'янцями на обличч^ сапаючи i хапаючись за голову. Докладно передивилася всю етажерку в малш юмнат, знайшла там якюь листи вiд i до дiвчаток, бо в цьому вщ любовнi листи пишуть спершу на чернетщ. I чекала на Антка з тршачкою» [4, с. 519]. Однак цього разу поведшкова модель обидвох акташив зазнае радикальних змш. Уперше педагогiчна стратегiя материнсько'1 ф^ури стае об'ектом заперечення -переслщуваний знаходить у собi сили на ршучий жест протесту: «Коли вш увiйшов у кiмнату, йому вистачило одного погляду, щоб блискавично проаналiзувати вс деталi ситуацп. Вiн заслонився течкою, але матусина тршачка не тшла в рух. Матусю збило з пантелику те, що тодi крикнув Антек: - Л^ература витримае будь-яке переслщування -
геть цензуру!» [4, с. 519]. Конфронтащя на oci «контрольований vs контролюючий» охоплюе не тiльки дiаду «Антек - мати», але й дiаду «Сндрик - мати». В останньому випадку бунт мае форму виваженого вчинку, котрий сигналiзуе про потребу неминучо!' змши характеру реляцш у вимiрi «мати - син»: «Коли я раз спокiйно сказав: «Ти мене бшьше не вдариш, мамо»! - вона страшенно здивувалася. Стала як соляний стовп, i3 занесеною над головою трiпачкою - немов Ике з мечем, - потримала ii якусь хвилю в повiтрi, врештi подрiботала до сшей i повiльно повiсила трiпачку на гачок. А потому пщшшла i поцiлувала мене» [3, с. 200]. Доросшшання дiтей - факт, котрий здшснюе справжнiй переворот у внутрГшньому свiтi материнсько!' фiгури. Цей факт водночас приголомшуе, дивуе й тГшить.
Функцiональне поле материнсько!' фiгури не обмежуеться, однак, реалiзацiею стратеги, спрямовано!' на утримання педагогично!' чи морально-етично'! рiвноваги мiкрокосму сГм'!. Йдеться також про утримання рiвноваги матерГально'!, особливо в часи, коли батько не е уже «великим i всемогутшм чоловшом». Обов'язки, що iдентифiкуються iз цiею сферою, випливають, певною мiрою, iз обопiльного подiлу ролей, встановленого ще in illo tempore. Про цей ритуальний первоподш наратор дiзнаеться вiд батька: «Бачиш, - говорив вш до мене, найважливiша рiч - то вмiти подiлити в сГм'! вiдповiдальнiсть i справи. Дрiбницi, не вартГ навiть уваги, наприклад, як витратити грошГ, що i коли купити, вирiшуе мама; важливi речi, як, наприклад, майбутне людства, полiтика або чи буде вшна, - вирiшую я» [3, с. 191]. У часи батькового занепаду вщповщальшсть за от «дрiбницi» стае для откунки домашнього вогнища справжшм тягарем. Не випадково ключовим образом, iз яким у наративному просторi дилогГ! корелюе материнська фiгура, е образ грошей. Не випадковим е й те, що бшьшють ситуацш, пов'язаних з реалГзацГею «фшансово! отки», супроводжуеться широкою палГтрою емоцГй, особливо тих негативних. В океаш спогадГв Гснуе цГла низка фрагментГв, котрГ дозволяють отой аспект функцГонування материнсько! фГгури увиразнити. Ось деякГ з них:
- мати як шстанщя, що не тдтримуе сумнГвних проектГв сина у сферГ видавничо'! справи: «КмГтлива й ощадлива мама, звюно, хотГла купувати часопис, але в кюску, тобто на нашому стриху: стверджувала, що на рГчну передплату не мае грошей. Знала свою потГху» [3, с. 177];
- мати як шстанщя, що переймаеться ефектившстю вкладених коштГв у проект пщ назвою «репетиторство у Фрейшха на Малому ринку». ОщадливГсть, пов'язана передусГм зГ стараннями матерГ зберегти фГнансову рГвновагу сГм'!, котра опинилася у скрутнш матерГальнГй ситуацп, тримае откунку роду у постГйному напруженнГ Цей чинник впливае на ii поведГнку з дГтьми, зокрема з Сндриком, навчальнГ «успГхи» котрого становили свого часу вагому загрозу для хитко! конструкцй, про яку щодня, докладаючи неймовГрних зусиль, турбуеться мати: «Мати увесь час меш Гз жалем нагадувала, що вш бере цГлих три злотих за годину i що менГ не вшьно змарнувати тГе!' жертви вае'1 сГм'!'» [3, с. 136].
Обмаль позитивних емоцш переживае мати й тодГ, коли у дГадГ «репетитор -учень» Сндрик вГдГграе роль цього першого. На добрГ намГри сина одразу ж проектуеться принцип ощадливосп, про котрий у часи занепаду батьково! слави не можна ш на мить забувати: «[...] я МГськГв репетитор - скГльки менГ платили? Двадцять злотих на мюяць? СкГльки то за годину? По злотому? По злотому двадцять? О Боже, так мало, а як же придалося матусГ, як же я тГшився, коли зГ сво'х перших зароблених грошей купив матусГ подарунок i краватку Дзщковг [.] Ох, матуся нГби тГшилася подарунком, але було !й шкода, що я стшьки витратив на подарунки, замють усе дати 1й на прожиття, бо мала оплати» [4, с. 371].
Вразливють на хиткий матерiальний стан амейного мiкрокосму тримае матiр у лещатах постшних переживань, що, своею чергою, спонукае й до оцшки деяких вчинкiв сина як жеспв невщворотноТ катастрофи. Справжньою трагедiею стае для не! вiдмова Сндрика вщ спiвпрацi зi старостою. Реакцiя матерi прочитуеться у спогадах сина як виразний текст-протест, котрий однак не в силi змшити хiд драматичних i невiдворотних подiй: «[...] я побачив маму, що за секунду поарша й постарша, i в шмому розпачi заламувала руки» [4, с. 496].
Часом боротьба за вщновлення рiвноваги у матерiальнiй сферi набувае форми лудичного ритуалу, у котрому материнська фiгура вiдiграе роль абсолютного переможця. Так дiеться, наприклад, тд час прийому «банди з тридцяти колет», котра несподiвано з'являеться у просторi напiвсонного дому. 1нтерпретащя непередбачуваноТ поди крiзь призму гри, з одного боку, зшмае напруження, котре може спричинитися до конфлшту, з iншого, - змiнюе рольовий статус гравщв. Мисливцi перетворюються на жертву, котру легко вполювати: «Мати, приготувавши зi смiхом баняк молока з необхщними складниками [...], засша ще з ними до преферансу i здорово Тх обiграла. [...] А з виграшу радiла, бо батько, який якось мав на почастунок для друзiв, нiколи не думав про власну ам'ю, в чому був дуже подiбний до багатьох поляюв, не давав Тй на життя, i з ще! причини вона не раз не давала жити йому» [3, с. 186-187]. Одна iз таких життевих «iгор» мала досить драматичнi наслщки так для 11 учасникiв, як i для випадкового свiдка подш. Для цього останнього батькiвська суперечка розрослася до травматично!' поди, з якою вш «не м^ собi лiтами дати раду».
Спогад не дозволяе, однак, нараторовi звужувати перспективу репрезентацй материнськоТ фiгури до морально-етичного (контролююча шстанщя) чи економiчного (откунка домашнього вогнища) аспекту. Пригадувати означае послщовно актуалiзувати широкий семiотичний потенщал ключовоТ постатi. Ця послiдовнiсть робить можливою штерпретащю материнськоТ фiгури як окремого мшрокосму. Характерно, що штерпретащя такого типу розгортаеться у виглядi розбудови одного iз полюсiв корелятивноТ пари «батько - мати» та ТТ структурних варiантiв. Якщо батько щентифшуеться iз чоловiчою моделлю св^у, то материнська фiгура репрезентуе п жшочу альтернативу. «1нший» / жшочий свiт - свiт емоцiй, переживань, потаемних звiрянь i непереборноТ щкавосп, для якоТ можливе усе. Промовистим прикладом прояву отеТ загадковоТ «шшосп», - прикладом крайнiм, представленим, без сумшву, з жартiвливоi перспективи, - виступае у гобелеш спогадiв стритистичний сеанс, влаштований матiр'ю та п приятельками. Ритуальне дiйство, у якому бере участь лише жшоча спшьнота, перетворюе вiтальню у центр св^у, де зупиняеться час й затираються межi простору: «Тодi був вечiр. Не бачачи в кухнi шкого, крiм дiтей у iдальнi, я швидко йшов дал^ до в^альш. Там було темно, над вишневим столиком, поставленим на великому килим^ сидши Матуся, наша сестра Стася, квартирантка панна Франуся i спец iз тих справ, як то в нас говорилося, «метампсихiчних» (з «м» всерединi), тобто панi Мусякова [.]. Всi сидiли скам'янiлi вщ хвилювання, безтямно вдивляючись у таршку в темрявi, що якось кружляла над намальованими по колу леерами абетки на плахт! паперу» [4, с. 444-445]. Однак загадка / таемниця мае у контексп репрезентацй материнськоТ ф^ури ще один вимiр, котрий також корелюе, однак на шшому семантичному рiвнi, iз ф^рою батька. Цього разу йдеться про цшком серйозне трактування «iншостi», котре вщсилае до трагiчного вимiру, глибоко вписаного в шдивщуальну iсторiю материнського «я»: «Бо яким було п життя? Дуже тяжким. Молодою дiвчиною за наказом родини вона вийшла замiж за чоловiка набагато за не! старшого, вдiвця» [3, с. 194]. Завдяки нарацп обидвi таемнищ - i батькова, i материнська - актуалiзуються одночасно, набуваючи статусу текспв, котрi слiд ще
розшифрувати. Нарацiя вiддзеркалюe також pi3Hi шляхи наближення до цих таемниць: якщо батькова - результат несподiваного, раптового, навт шокуючого, вiдкриття (перспектива «там» i «тодЬ> / перспектива дитячого «я»), то материна вимагае часу, прочитуеться крiзь призму здобутого вже життевого досвiду наратора (перспектива «тут» i «тепер» / перспектива дорослого «я»).
Ще одним locus communis, навколо якого розгортаеться семюза по обидвох полюсах дiади «батько - мати», виступае книга / читання. Батько тклуеться про домашню бiблiотеку, передплачуе книги найкращих серш, заохочуе дiтей до читання, вражае ерудищею (так, як, наприклад, в епiзодi про Т. Парнiцького у роздш «Батько»), однак його комушкащя з книгою, сам процес читання, залишалася для наратора таемницею: «Я школи не бачив, щоби батько читав книжку, - вочевидь робив це вноч^ прагнучи спокою, - зате його завжди, коли був удома, можна було побачити з газетою в руках i склянкою навдивовижу блщого чаю» [3, с. 194]. Якщо вщношення «батько -читання» вщзначаеться iмплiцитним характером, то репрезентащя вщношення «мати -книга / читання» розгортаеться на рiвнi explicite:
- материну лектуру можна без перешкод спостер^ати, можна бути ceidKOM материного читання: «Натомють мама читала багато [...]» [3, с. 194];
- акт читання щентифшуеться iз конкретними просторовими координатами (зазвичай це проспр щальш) у межах космосу-дому, що, своею чергою, сигналiзуе про ритуалiзований характер лектури: «Була там також канапа, етажерки з книжками i всякими дрiбницями, вазони з квггами i порцеляновi дрiбнички, великий годинник i крiсло-гойдалка, улюблене крюло матусi, на якому вона, гойдаючись вперед-назад, найбшьше любила читати» [3, с. 242];
- читання виконуе також функщю трансцендентного / терапевтичного акту -дозволяе вийти поза меж усталених «тут» i «тепер», заглибитись у сфери сенсу, котрi повертають втрачену рiвновагу, пщтверджуючи самототожшсть «я»: «Натомiсть мама читала багато: власне, ^м папiроса i книжки, не знала шшого вщпочинку. Коли траплялося, що вона сщала при столi й читала, курячи патроса, ïï обличчя молодiло щастям» [3, с. 194];
- читання е також актом компенсаторним / актом спшкування iз найiнтимнiшими вимiрами власного «я»: свiт лектури дозволяе щоразово актуалiзувати тi аспекти людсько'1 psyche, котрi через певнi, зазвичай травмуючi обставини, не змогли реалiзуватись: «Коли я була молода, то думала про писання, але життя склалося шакше... Життя не малина. Тшьки малiй частинi людей вдаеться здшснити сво'1 мрп. Життя не любить надто чистих мрш, а може, ми просто не доростаемо до наших мрш i туги. Хто то знае?» [4, с. 522];
Знаменно, що саме образ книги / писання посщае центральне мюце у структурi дiалогу архетипу, котрий вщбуваеться мiж сином i матр'ю пiд час обговорення життевого покликання Сндрика. Материна партiя дiалогу моделюеться у виглядi системи тверджень, сформульованих з позицп intentio lectoris й спрямованих до майбутньо'1 текстотвiрноï iнстанцiï (intentio auctoris): там дуже не знаюся на лгтератур^ але знаю, що iншi i я сама охоче читають i чого чекають: пиши просто, трохи гумору, трохи розчулення, але без плаксивости й сентиментальности, стисло -такий стиль справляе враження. Пиши про одвiчнi людсью справи, про вiчнi щнносп, звернися до людей iз розумшням, бо що бiльше техшки i поступу, освiти i полегшень, то бiльше в людях ненависти й шалу. Книжка, тсля прочитання яко'1 людина випростаеться. Замислиться над собою i сво'1'м життям, над сво'1'м змаганням iз долею, -та книжка напевно добра» [4, с. 522]. Знаменно, що материнська ф^ура не тшьки висловлюе поради ушверсального характеру, але й спонукае актуалiзувати у просторi
нараци yci найважливiшi компоненти, без яких неможливо уявити макрокосму «Тамто! ЗемлЬ» У словнику ключових понять, до яких i3 врашшньо! ошрично'' реальностi нав'язуе голос матер^ опиняються вiдповiдно: сiм'я - батько - балак - спшьнота -Дрогобич - Льв1в - Бруно Шульц.
Незважаючи на те, що ця партiя дiалогy формуеться у силовому полi материшь^ фiгyри, однак система цшностей, яку вона репрезентуе, у парадоксальний споаб нагадуе батькову, особливо той ii аспект, котрий стосуеться осо6испсно'1 постави у вимiрi «я - iншi - свт» «Але писання, як менi здаеться, - говорить мати, - це постшний конфлiкт з оточенням, iз сiм'ею - письменник повинен ум^и йти проти течп. На це потрiбен характер, синку!» [4, с. 522]. У батьковш версп ця думка мае бшьш радикальне формулювання: «Бо тiльки у боротьбi людина росте, а iнакше псуеться у дешевому смородЬ» [3, с. 199]. Так само, як й у випадку батька, система цшностей передаеться не лише через слово, ii вщдзеркалюе уся постава материнсько'1' ф^ури. Ключову роль у цьому контекст ввдграють дихотоми «мати - шшЬ> й «мати -проспр». В основi обидвох повинна лежати любов. Мати навiть у божевiльномy Хаiмковi вмiе помiтити i вшанувати людину, а простiр колись чужого й далекого для не! - тарнов'янки - мiста перетворити у «свш» балаканський yнiверсyм. Не випадково, отже, «Атлантида» щентифшуеться наратором як «книжечка про мюто мое'1' мами» [3, с. 273]. Доля обидвох батьюв нерозривно пов'язана iз долею мюта, долею «Тамто'1' Землi», долею багатоголосого Космосу-Океану-Гобелену-Фотопластикону. Вона - така ж яскрава i така ж трапчна. На сторiнках «Атлантиди» й «Мюяцево'1' землi» вона стае тим, що не минае.
Отже, на пiдставi аналiзy й штерпретацп низки репрезентацшних схем образу матерi у дилогл А. Хцюка «Атлантида» й «Мюяцева земля» можна стверджувати, що цей образ функцюнуе як складна й багатовимiрна структура, котра ввдграе одну iз ключових ролей у спогадах наратора, а отже, й у моделi св^у багатоголосого Космосу -Океану-Гобелену-Фотопластикону «Тамто'1' Землi». На окрему увагу заслуговуе також дослщження характеру моделювання образу батька у дилогл та його зв'язок iз шшими ф^урами автобiографiчноi оповiдi.
Список використано1 л1тератури
1. Мних Р. Бруно Шульц та Анджей Хцюк: два рiзнi польськомовнi дискурси про Дрогобич / Р. Мних, О. Коршець // Дрогобичанин Бруно Шульц. - Дрогобич: Коло, 2006. - С. 103-112.
2. Яворська О. Сакралiзацiя свггу дитинства в художшх спогадах Анджея Хцюка / О. Яворська // Парадигма sacrum & profanum у лiтератyрi та культура зб. наук. праць: матер. мiж нар. наук.-практ. семшару. - Дрогобич: Посв^, 2010. - Вип. IV. - С. 167174.
3. Хцюк А. Атлантида / А. Хцюк // Атлантида. Розповщь про Велике Князiвство Балаку; Мюяцева земля: Друга розповщь про Велике Князiвство Балаку: пер. з пол. / Анджей Хцюк. - К.: Критика, 2011. - С. 35-290.
4. Хцюк А. Мюяцева земля / А. Хцюк // Атлантида. Розповщь про Велике Князiвство Балаку; Мюяцева земля: Друга розповщь про Велике Князiвство Балаку. -К.: Критика, 2011. - С. 295-531.
Стаття надшшла до редакцп 29.10.2013
V. V. Durkalevych
THE IMAGE OF THE MOTHER IN «ATLANTIS» AND «MOON EARTH» BY ANDRZEJ CHCIUK
In the article the main aspects of the mother's image functioning in Andrzej Chciuk
autobiographical prose are analyzed. The author underlines, that representative schemes of this image create the complex semantic structure which plays the key role in autobiographical texts by Andrzej Chciuk.
Keywords: mother, memory, remembrance, autobiography, family.
УДК 821.161.2-311.6Сок(045)
О. В. Свмененко
ЖАНРОВО-СТИЛЬОВ1 ОСОБЛИВОСТ1 «НАРОДНИЦЬКОГО» ЦИКЛУ О. СОКОЛОВСЬКОГО
Пропонована стаття присвячена з'ясуванню жанрово-стильових особливостей «народницького» циклу Олександра Соколовського. Автор досл1дження засв1дчуе оргентацгю на традицИ класичного письменства О. Соколовським i водночас шукання нових художшх форм, простежуе еволюцЮ роматста щодо вiдтворення кторичних подш, до nсихологiзму.
Ключовi слова: «народницький» цикл, тторичний роман, композищя, конфлжт.
Проза О. Соколовського, представника укра'нського письменства I половини ХХ ст., загрунтована на вдумливому осмисленш юторичних умов поступування етносу, пройнята глибоко драматичним за своею суттю оптимГзмом стосовно юторично! долГ народу. На крутих шляхах багатостраждально! юторп белетрист прагнув вщнайти постать ютинного провщника, природного лщера i якнайповшше висвГтлити його натуру передовым тд морально-етичним кутом зору.
Спадщину письменника репрезентуе цикл Гсторичних творГв, де вперше в укра'нському письменствГ широкомасштабно штерпретуються причини й перебГг народницького руху 70 - 80-х рокГв XIX столГття (романи «ПершГ хоробрЬ» 1928; «Нова зброя», 1932; «Роковаш на смерть», 1933; повГсть «БунтарЬ», 1934), та роман «Богун» (1931), в якому вщтворюеться розлога панорама нащонально-визвольно! вГйни укра'нського народу тд орудою Богдана Хмельницького проти польсько-шляхетсько! експансп.
СлГд вГдзначити, що художнш доробок проза'ка нечасто опинявся у фокусГ уваги лГтературознавцГв, та й загалом розглядався побГжно, спорадично. 1снуючГ критичнГ вГдгуки (М. Сиротюк, П. Моргаенко) здебшьшого позначенГ тенденцГйнГстю, спричиненою пануванням тогочасних партлГтноменклатурних канонГв. Послуговуючись бшьш сучасним лГтературознавчим ГнструментарГем В. Агеева розглядае юторико-художню прозу белетриста в контекст стильових пошукГв письменства 1920-х рокГв, акцентуе увагу, хоч i принагГдно, на ii романтичних витоках тощо. Метою запропоновано!' статп е спроба окреслення жанрово-стильових особливостей юторично! прози Олександра Соколовського, а саме його «народницького» циклу.
Роман «ПершГ хоробрЬ» творився перш за все для юного читача. Звюна рГч, що лГтература для дГтей та юнацтва - своерГдна складова письменства, хоч вона й твориться за його загальними законами, мае аналопчну мистецьку специфГку. Водночас дитяча лГтература, розвиваючись у рГчищГ всього лГтературного процесу, виступае образною педагогикою дитини, скерованою на вщкриття у мГкрокосмосГ космосу справдГ великого життя. I провГднГ творчГ тенденцп тГе!' чи шшо!' доби однаковою мГрою
