CC BY
49валів часу - відтворення 2, 4, 6с; диференціювання інтервалів часу при виконанні гімнастичних вправ - 5 стрибків вгору за 3 с, 3 перекиди вперед за 4с, стійка на лопатках 6с.
Вікові особливості відтворення та диференціювання інтервалів часу за показниками виконання гімнастичних вправ у часі свідчать про значний вплив на структурні утворення усіх видів підготовленості юних гімнасток.
Предметом подальшого наукового пошуку можуть бути питання впливання відтворення та диференціювання інтервалів часу за показниками гімнастичних вправ на спортивний результат.
Література
1. Белокопытова Ж. А. Комплексная оценка специальных способностей девочек на начальном этапе обучения упражнениям художественной гимнастики: Автореф. дис. ... канд. пед. наук /КГИФК. - Киев, 1981. - 22с.
2. Кувшинникова Е.А. Комплексная оценка специальной физической подготовки в художественной гимнастике: Автореф. дис. ... канд. пед. наук /ГЦОЛИФК. - М., 1983.
- 23с.
3. О модели построения многолетней спортивной тренировки в художественной гимнастике: Метод. рекомендации / ВНИИФК; сост. Л.Я.Аркаев, Н.И.Кузьмина, Ю.А.Кирья-нов и др. - М., 1989. - 28с.
4. Платонов В.Н., Сахновский К.П. Подготовка юного спортсмена. - Киев: Рад.шк., 1988. - 288с.
5. Платонов В.Н. Общая теория подготовки спортсменов в олимпийском спорте. - Киев: Олимпийская лит., 1997. -С. 47-204; 329-495.
6. Художня гімнастика: Навч. програма для ДЮСШ, СДЮ-ШОР, ШВСМ / Підг. Ж.А.Білокопитова, Т.В.Нестерова, А.М.Дерюгіна та ін. - К., РНМК, 199. - 114с.
Надійшла до редакції 06.08.2007р.
ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ 4-5 РОКІВ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ
Воловик Н.І.
Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Анотація. Метою статті є теоретичне обґрунтування методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з порушенням зору. Розробляти методику необхідно з урахуванням наступних факторів: особливостей діагнозу та гостроти зору, загального стану здоров‘я дитини, стану опорно-рухового апарату та його порушення, наявністю попереднього рухового досвіду та стану нервової системи. Стаття містить методичні рекомендації щодо особливостей методики розвитку координаційних здібностей у дітей дошкільного віку в спеціалізованих дошкільних навчальних закладах. Ключові слова: методика, розвиток, координація, здібності, аналізатор.
Аннотация. Воловик Н.И. Обоснование методики развития координационных способностей у детей 4-5 лет с нарушением зрения. Целью статьи является теоретическое обоснование методики развития координационных способностей у детей 4-5 лет с нарушением зрения. Разрабатывая методику необходимо учитывать следующие факторы: особенность диагноза и остроты зрения, общее состояние здоровья ребенка, состояние опорно-двигательного аппарата и его нарушения, наличие предыдущего двигательного опыта и состояние нервной системы. В статье есть методические рекомендации про особенности методики развития
координационных способностей у детей дошкольного возраста в специализированных дошкольных учебных заведениях.
Ключевые слова: методика, развитие, координация, способности, анализатор.
Annotation. Volovik N.I. Methods of development coordination motor abilities in 4-5 age children with impairment vision. The purpose of this article is theoretical substantiation methods of development coordination motor abilities in 4-5 age children with impairment vision. Evolve this methods it is necessary to consider the feature of the diagnosis and visual acuity, general state of health, presence of preceding motor experience, state of muscular-skeletal system and its disorders, state of nervous system. The article had methodical recommendation about method of development coordination motor abilities in preschool children with impairment vision in particularized infant school.
Key words: methods, development, coordination, abilities, analyzer.
Вступ.
Дошкільний період життя дитини є найбільш відповідальним етапом розвитку організму й у становленні особистості людини(10). Саме в цьому віковому періоді закладаються основи здоров‘я, правильного фізичного розвитку, відбувається становлення рухових якостей, провідними серед яких є координаційні здібності(1). Вони визначаються тими біологічними та психічними функціями, які у дітей з вадами зору мають дефектну основу, що призводить до порушення їх розвитку(8). У дітей з патологією зору, як правило, спостерігається цілий комплекс відхилень у фізичному розвитку та руховій сфері(5,б,9,10), проте найбільші відхилення моторики розповсюджуються на сферу координаційних здібностей(8), які за всіма показниками відстають від параметрів здорових однолітків(2,8). Проте розвитком координаційних здібностей треба керувати, враховуючи, особливість діагнозу, вік, а також психоемоційний стан дитини. Аналіз науково-методичної літератури та інформація отримана протягом власного дослідження показали, що заходів, які проводяться у спеціалізованих дошкільних навчальних закладах для розвитку координаційних здібностей надзвичайно мало, недостатня кількість досліджень з проблеми методики їх розвитку, що суттєво знижує ефективність навчання спрямованого на розвиток, формування та удосконалення координаційних здібностей у дітей з даною патологією. Таким чином, вивчення всіх аспектів методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору представляє особливий інтерес, що зумовило актуальність роботи.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова.
Формулювання цілей статті.
Науково обґрунтувати методику розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору. Використано наступні методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури; аналіз медичних карт; педагогічні спостереження, педагогічний експеримент.
Результати дослідження та їх обговорення.
Основу методики розвитку координаційних здібностей мають складати спеціальні начальні завдання з елементами керування, які передбачають використання певних методів, методичних прийомів, організаційних форм при навчанні основним рухам на заняттях з фізичного виховання(3,4). Особливістю розвитку координаційних здібностей у дошкільному віці є правильне співвідношення методів: стандартно-повторного та варіативного(І). Перший метод використовують для розвитку координаційних здібностей при розучуванні нових, достатньо складних в координаційному відношенні рухових дій, оволодіти якими можна лише при неодноразовому їх повторенні. Після оволодіння руховими діями для розвитку координаційних здібностей застосовують метод варіативності вправ, заснований на зміні способів та умов виконання рухової дії, що підвищує їх координаційну складність(З). Ігровий метод використовується для підвищення емоційного фону дітей. Ігри підбираються з урахуванням основного дефек-ту(6). У роботі з дітьми з зоровою патологією треба використовувати всі методи навчання, проте враховуючи особливості дітей з порушенням зору, є деякі відмінності у прийомах застосування, обумовлені станом зору У виборі й застосуванні методів та прийомів першочергового значення надають тому, що найкращим чином забезпечує розвиток рухової моторики дітей з зоровою патологією(5). При підборі та використанні фізичних вправ орієнтуються на первинний дефект та на вторинні відхилення у розвитку. При цьому враховують наступні фактори: охорона збереженого зору, полегшений режим зорового навантаження, вміле чергування фізичного навантаження та відпочинку, спеціальні вправи для очей протягом заняття. Особливості роботи з дітьми з зоровою патологією викликають необхідність індивідуального та диференційованого підходу у навчанні кожної дитини з урахуванням провідного дефекту, що передбачає деякі обмеження: різки нахили, стрибки, виси вниз головою, вправи з обтяженням(5,6). Спеціальні навчальні завдання треба підбирати для цілеспрямованого розвитку кожної координаційної здібності та ефективного впливу на дію різних аналізаторів: рухового, зорового, дотикового, слухового, які сприяють та визначають рівень їх розвитку(3,7,8). Одним з важливих прийомів розвитку координаційних здібностей дітей дошкільного віку з вадами зору є голосне приговорювання рухових дій. Це дозволяє краще їх зрозум -іти та запам‘ятати(6).
Для розвитку здібності до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів треба застосовувати спеціальні вправи, які забезпечують підвищені вимоги до діяльності аналізаторів у відношенні точності динамічних та просторово-часових параметрів рухів, вправи з акцентом на точність їх виконання за параметрами часу, зусилля, темпу, простору(3,7). З цією метою використо-
вують завдання на точність відтворення одночасних та послідовних рухів та положень рук, ніг, тулуба під час виконання загально розвиваючих вправ без предметів, ходьба та біг по розміткам, вправи з різною амплітудою, з виключенням зорового контролю, повороти на місці та у русі, ходьба та біг з різною довжиною кроку, чергування різних видів ходьби, метання контрастних за вагою предметів на різну відстань, відмінними способами виконання, з різноманітних вихідних положень (3,4,7,8).
За результатами, найбільше відставання виявлено за рівнем розвитку здібності до орієнтації у просторі(2). У зв‘язку з чим значну увагу треба приділяти саме цій координаційній якості. Основним методичним підходом, спеціально спрямованим на розвиток здібності до орієнтування у просторі, є системне виконання завдань, які містять послідовне підвищення вимог до швидкості та точності орієнтування у простору(3). Треба застосовувати наступні спеціальні завдання: чергування ходьби великими та малими кроками, зміна напрямку руху за звуковими сигналами, ходьба по розміткам, по мотузці закритими очима, слаломна ходьба та біг, виконання вправ після подразнення вестибулярного аналізатора, метання м‘яча на максимальну відстань на половину її, метання м‘яча на задану відстань, метання різних за вагою предметів(3,4,7,8). Методичні прийоми мають бути спрямовані на формування необхідних знань та рухових вмінь за допомогою зорових, слухових, дотикових, кінестетичних уявлень, які є орієнтувальною основою дії у закритому або відкритому просторі(4).
Для дітей з вадами зору в умовах рухової діяльності важливі два прояви рівноваги: стійкість статичної пози та збереження її у динамічних вправах. З метою розвитку статичної та динамічної рівноваги використовують наступні методичні прийоми: подовження часу збереження нестійкості пози, зменшення площини опори, введення нестійкості опори, втрати рівноваги з наступним поверненням у стійке положення, включення попередніх та супутніх рухів, які утруднюють збереження рівноваги, використання умов природного середовища, які ускладнюють підтримання рівноваги при переміщеннях, розвиток вестибулярної функції(3,4,7). Це вправи на фоні подразнення вестибулярного апарату. Застосовують різноманітні вправи з предметами та без них. Завдання для розвитку рівноваги треба використовувати не тільки на початку заняття, але й в кінці, після навантаження, поступово та послідовно ускладнюючи завдання та їх виконання, в результаті чого розвивається більша мобілізаційна здатність оптимально балансувати в нестійких позах, та стійкість в умовах пере-шкод(3,4,7). У зв‘язку з тим, що показники статичної та динамічної рівноваги мало корелюють між со-бою(3,8), треба підбирати спеціальні завдання для цілеспрямованого розвитку обох видів рівноваги.
З метою розвитку правильного ритму та його відносній стабілізації використовують рахунок, оплески. Для ефективного формування раціональ-
ного ритму необхідна мобілізація психічних процесів у дітей. Треба орієнтуватись на точне розумове відтворення основних характеристик рухових дій, а також на концентрацію уваги на послідовність та взаємозв‘язок елементів руху(4,7). З метою розвитку здібності до відчуття ритму застосовують загально розвиваючі вправи під рахунок, з оплесками, з елементами танцю, під музику, вправи у русі та під час бігу на рахунок, з оплесками, вправи з ритмічної гімнастики (3).
З метою стимуляції більш високого прояву здібності до координованості рухів використовують ряд методичних прийомів: незвичайні вихідні положення, дзеркальне виконання вправ, зміна швидкості та темпу виконання рухів, зміна просторових меж виконання вправ, зміну способів виконання вправ, поєднання відомого та невідомого в одній вправі. Тому для її розвитку застосовують різноманітні загально розвиваючи вправи з предметами та без них, різноманітні рухливі ігри, вправи під час ходьби та бігу з різними координаційними ускладненнями (4,7,8).
Для розвитку здібності до довільного розслаблення м‘язів застосовують різноманітні спеціальні вправи, які вимагають будь-якого розслаблення м‘язів, чергування напруження та розслаблення, регулювання напруженості м‘язів (4,7), вправи в яких напруження одних м‘язів супроводжується максимальним розслабленням інших, вправи, де треба підтримувати рухи по інерції розслаблених частин тіла за рахунок рухів інших частин (3). Для підвищення ефективності вправ застосовують відповідні методичні прийоми: формування установки від напруження до розслаблення, максимальне різноманіття методики виконання вправ - виконання роботи в широкому діапазоні інтенсивності, застосування різної тривалості, виконання вправ з акцентом на розслаблення м‘язів, махові вправи рук та ніг; не-напружені ротаційні рухи руками; вільне, розслаблене падіння рук, ніг, переключення уваги, зорового контролю та власних дій на розслаблення (4,7).
Висновки.
1. При розробці методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору необхідно орієнтуватись на первинний дефект та на попередження й подолання виникнення вторинних відхилень у розвитку, враховуючи наступні фактори: особливості діагнозу та гостроти зору, полегшений режим зорового навантаження, вміле чергування фізичного навантаження та відпочинку, спеціальні вправи для очей протягом заняття, загальний стан здоров‘я дитини, стан опорно-рухового апарату та його порушення, наявність попереднього рухового досвіду, стан нервової системи.
2. Спеціальні навчальні завдання треба підбирати для цілеспрямованого розвитку кожної координаційної здібності та ефективного впливу на дію різних аналізаторів: рухового, зорового, дотикового, слухового, які сприяють розвитку та визначають рівень координаційних здібностей.
3.При розробці методики має бути враховано один з найголовніших методичних прийомів: про найбільш оптимальне сполучення розвитку координаційних здібностей та фізичних якостей.
4.Враховуючи, що у дітей з вадами зору вироблення рухових дій відбувається повільніше у порівнянні з дітьми з нормальним зором, методика розвитку координаційних здібностей має бути більш тривалою.
Апробація методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору у спеціалізованих дошкільних навчальних закладах на заняттях з фізичного виховання присвячені наші подальші дослідження.
Література.
1. Вільчковський Е.С., Курак О.І. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навчальний посібник. - Суми, 2004. - 428 с.
2. Воловик Н.І. Дослідження координаційних здібностей у дітей 4-5 років з порушення зору//Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф.. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №4. - С. 28-31.
3. Лях В.И.Кординационные способности школьников.-Минск, 1989.- 1б0с.
4. Платонов В.И., Булатова М.М. Координация спортсмена и методика ее совершенствования. - К.: КГИФК, 1992. -54 с.
5. Ростомашвили Л.И. Физические упражнения для детей с нарушением зрения (методические рекомендации для учителей, воспитателей, родителей). - Санкт-Петербург, 2001.
- б5 с.
6. Сековец Л.С.Коррекционно-педагогическая робота по физическому воспитанию детей дошкольного возраста с нарушением зрения. - Нижний Новгород., 2001. - 1б8 с.
7. Сулейманов И.И. Основы воспитания координационных способностей: Лекции. - Омськ, 198б. - 22 с.
8. Теория и организация адаптивной физической культуры: учебник. Т. 2: Содержание и методика адаптивной физической культуры и характеристика ее основных видов/ Под общей ред. проф. С.П. Эвсеева. - М.: Советский спорт, 2005. - 448 с.
9. Юхименко М.А. Фізична культура як засіб формування просторової орієнтації дітей з порушенням зору // Вісник ЧПДУ імені Т.Г. Шівченка. Випуск 44. Серія: педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт: Збірник. - Чернігів, 2007. - № 44. - С. 447-449
10. Educating the Delayed Preschool Child/ Joan F. Goodman. -New York: The Guilford Press, 1992 - 30б p.
Надійшла до редакції 2б.0б.2007р.
ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ЯК УМОВА ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
Воровка М.І.
Мелітопольський державний педагогічний університет
Анотація. Розглянуто особливості ігрових педагогічних технологій. Досліджено вплив ділових ігор на підвищення інтересу до педагогічної діяльності та професійне становлення майбутніх учителів. Використання ділових ігор у процесі навчання сприяє формуванню позитивного ставлення до професії вчителя, активізації навчально-професійних інтересів, зростанню зацікавленості студентів майбутньою професійною діяльністю. Доцільно впровадити у навчальний процес викладання спецкурсу “Ділові педагогічні ігри в курсі педагогіки.”
