CC BY
92типом строения тела, а поскольку их вес в тяжелой весовой категории практически не ограничивается (120 кг.), это дает им значительные преимущества в борьбе перед низкорослыми или спортсменами среднего роста [8].
Следует также отметить разницу в скорости проведения технических действий. По данным Рука-вицина, она зависит не только от способа подготовки броска и типа пропорций тела борца но и от весовой категории (табл. 1) [7,8].
В таблице 1 представлены данные борцов дзюдо, исходя из которых мы можем предположить, что разница во времени проведения броска в грекоримской борьбе представителями различных весовых будет так же отличаться.
Таким образом для практики спортивной борьбы и планирования подготовки борцов важное значение имеют пропорции тела конкретного спортсмена выступающего на соревнованиях в той или иной весовой категории. В этой связи единственно методологически верным можно считать раздельный подход к исследованию каждой весовой категории в спортивной борьбе, что требует не только систематического сбора количественных показателей, но и их более высокой дифференциации [2,8].
Выводы:
1. В ходе анализа литературных источников нами определён односторонний, избирательный подход авторов в вопросе индивидуализации специальной физической подготовки борцов и избрано направление комплексного изучения показателей индивидуальности.
2. Основными показателями индивидуальности спортсменов являются психофизиологические, морфологические и показатели специальной физической подготовленности, совокупность которых отражает индивидуальность тактической манеры ведения поединка.
3. Индивидуализация специальной физической подготовки борцов занимает одно из центральных мест в учебно - тренировочном процессе борцов греко-римского стиля в рамках подготовительного периода.
Дальнейшие исследования предполагается провести в направлении изучения других проблем индивидуализации специальной физической подготовки квалифицированных борцов греко-римского стиля.
Литература
1. Аболин Л.М. Зависимость уровня мастерства от индивидуальных особенностей спортсменов: Мат. Симпоз. Винница-Одесса - октябрь 1976г., - М, 1976. - С. 58-60
2. Верхошанский Ю.В. На пути к научной теории и методологии спортивной тренировки //Теория и практика физической культуры. -1998. -№2. -С. 21-41.
3. Голяка С.К. Властивості нейродинамічних та психомоторних функцій у спортсменів // Фізіологічний журнал. - №2- 2006- С. 73
4. Коробеніков Г.В., Россоха Г.В., Коняєва Л.Д., Медвид-чук К.В. Діагностика психофізіологічного стану спортсменів високої кваліфікації // Актуальні проблеми фізичної культури і спорту: Зб.наук.пр. - К., 2004. - Вип.5.-С. 35-41
5. Михайлова Т., Романенко В. Вимірювання, оцінка та керівництво психофізіологічною готовністю у спортивних єдиноборствах, Молода спортивна наука України: Зб. Наук. праць з галузі Ф.К. і С. Вип. 6: у 2-х т. - Л.: Вид. дім «Панорама», 2002. - Т. 2. - С. 165-167
6. 6. Павлов С.Е. Основы теории адаптации и спортивная тренировка // Теория и практика физической культуры. - 1999. - № 1 - С. 12-17
7. Рукавицын Д. Б. Задачи индивидуализации процесса совершенствования технико-тактического мастерства дзюдоистов // Материалы международной научно-практической конференции “Проблемы спорта высших достижений и подготовки спортивного резерва”, Минск 23-24 декабря 1997 г. - Мн., 199В. - С. 149
В. Рукавицын Д.Б. Морфофункциональные особенности высококвалифицированных борцов в аспекте индивидуализации спортивной деятельности // Мир спорта. -2005. - №3. - С.20-24
9. Селуянов В.Н., Мякитенко Е .Б., Тураев В. Т. Биологические закономерности в планировании физической подготовки спортсменов // Теория и практика физической культуры. -1993. -№7. - С. 29-33.
Поступила в редакцию 15.10.2007г.
МЕТОДИКА РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДІТЕЙ 4-5 РОКІВ З ПОРУШЕННЯМ ЗОРУ
Воловик Н.І.
Національний педагогічний університет імені М. Драгоманова
Анотація. Стаття присвячена практичній розробці методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з порушенням зору. Дошкільний вік є важливим для розвитку координаційних здібностей. Методика розроблена для цілеспрямованого розвитку кожної координаційної якості та ефективного впливу на дію різних аналізаторів: рухового, зорового, дотикового, слухового, які сприяють розвитку та визначають рівень координаційних здібностей. Методика розроблена з урахуванням первинних та вторинних порушень у дітей з вадами зору, загального стану здоров’я дитини, наявністю попереднього рухового досвіду.
Ключові слова: методика, координація, порушення, дошкільники.
Аннотация. Воловик Н.И. Методика развития координационных способностей у детей 4-5 лет с нарушением зрения. Статья посвящена практической разработке методики развития координационных способностей у детей 4-5 лет с нарушением зрения. Дошкольный возраст важный для развития координационных способностей. Методика разработана для целенаправленного развития каждого вида координационной способности и эффективного влияния на действие разных анализаторов: двигательного, зрительного, тактильного, слухового, которые позитивно влияют на развитие и определяют уровень координационных способностей. Методика разработана с учетом первичных и вторичных нарушений у детей с нарушением зрения, состояния здоровья, наличием двигательного опыта.
Ключевые слова: методика, координация, нарушения, дошкольники.
Annotation. Volovik N.I. Methods of development coordination motor abilities in 4-5 age children with impairment vision. The article is devoted to practical substantiation methods of development coordination motor abilities in 4-5 age children with impairment vision. Preschool age is important in development coordination motor abilities. Methods have been work
out for goal-directed development each form of coordination motor abilities and effective influence for different kind of analyzers: motor, visual, hearing, tactile, which influence for development and determine level of coordination motor abilities. Methods have been work out with taking into account disorders in children with impairment vision, general state of health, presence of preceding motor experience.
Key words: methods, coordination, disorders, preschool.
Вступ.
Віковий період 4-5 років - один з критичних періодів становлення довільних рухових функцій, тому важливо максимально використовувати його для збагачення дітей різноманітними формами рухової діяльності та розвитку координаційних здібностей(1,8). Формування основних форм рухів найбільш інтенсивно відбувається у дошкільному віці(8). Розвиток координації рухів у дітей дошкільного віку має першочергове значення для підготовки їх до школи (1). Експериментальні дослідження свідчать про те, що цілеспрямований розвиток та удосконалення координаційних здібностей з дошкільного віку призводить до того, що діти значно швидше та більш раціонально опановують різноманітні рухові дії, на більш високому та якісному рівні засвоюють нові та легше перебудовують старі програми виконання рухів, краще удосконалюють техніку виконання вправи, легше справляються із завданнями, які вимагають високого рівня психофізіологічних функцій у сенсомоторній та інтелектуальній сферах, постійно поповнюють руховий досвід, набувають вмінь раціонально та економно витрачати свої енергетичні ресурси(1,3,5,8). Аналіз науково-методичної літератури та інформація отримана протягом власного дослідження показали, що заходів, які проводяться у спеціалізованих дошкільних навчальних закладах для розвитку координаційних здібностей надзвичайно мало, недостатня кількість досліджень з проблеми методики їх розвитку, що суттєво знижує ефективність навчання спрямованого на розвиток, формування та удосконалення координаційних здібностей у дітей з даною патологією.
Робота виконана за планом НДР національного педагогічного університету імені М.П. Драго-манова.
Формулювання цілей роботи.
Практично розробити методику розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору. Використано наступні методи: теоретичний аналіз науково-методичної літератури; аналіз медичних карт; педагогічні спостереження, педагогічний експеримент.
Результати дослідження та їх обговорення.
Проведений нами констатуючий експеримент показав, що діти 4-5 з порушенням зору за всіма координаційними здібностями відстають від параметрів здорових однолітків. Зниження розвитку складає: у дітей 4 років на - 25 - 61%, у дітей 5 років на - 25 - 63%. Найбільше відставання виявлено за показниками тестів, які відображають рівень розвитку здібності до орієнтації у просторі та здібності зберігати статич-
ну рівновагу(2). У результаті отриманих даних в процесі дослідження та аналізу літературних даних, розроблена методика розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору на заняттях з фізичного виховання. Розроблена методика спрямована на розвиток всіх видів координаційних здібностей. Методика складається з 7 видів вправ, поєднаних за спрямованістю на розвиток кожної координаційної здібності (до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів, до орієнтування в просторі, відчуття ритму, здібність до збереження статичної рівноваги, здібність до збереження динамічної рівноваги, здібність до розслаблення м’язів та координованості рухів). Основні принципи організації та побудови методики розвитку координаційних здібностей базувались на достатньо глибоко всебічно розроблених принципах, методах та засобах удосконалення рухової функції у теорії та практиці фізичного виховання та врахуванні особливостей фізичного виховання у дітей з патологією зору (принцип корек-ційної спрямованості, компенсаторної спрямованості та принцип диференційного підходу)(6,7). Порушення зору, як відомо, зменшує кількість поточної інформації, яка відіграє активну роль в утворенні адекватних уявлень в процесі навчання руховим діям. (6,7). Таким чином, розроблена корекційна програма розрахована на 60 занять, які проводились тричі на тиждень по 30 хвилин у середній групі та по 35 хвилин у старшій групі.
Кількість відведених вправ у відсотках на розвиток кожної координаційної якості виглядає наступним чином:
Співвідношення обсягу вправ у методиці розвитку координаційних здібностей у дітей 5 років з порушенням зору у %
7. 15%
1. 11%
б. 9%
5. 15%
2. 21%
3. 18%
4. 11%
Співвідношення обсягу вправ у методиці розвитку координаційних здібностей у дітей 4 років з порушенням зору у %
1. 11%
7. 13%
б. 12%
5. 13%
2. 19%
4. 13% 3. 19%
1 - здібність до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів;
2 - здібність до орієнтування в просторі;
3 - здібність до збереження статичної рівноваги;
4 - здібність до збереження динамічної рівноваги;
5 - здібність до відчуття ритму;
6 - здібності до розслаблення м’язів;
7 - здібність до координованості рухів.
Більшу частину розробленої методики розвитку координаційних здібностей у 4-5 років з вадами зору складають доступні та нескладні вправи. Це дозволяє застосовувати їх в підготовчій частині заняття. У зв’язку з особливістю основного дефекту (амбліопія, міопія, косоокість) у програму не включались вправи в статичному напруженні великих груп м’язів зі знач -ним нервово-м’ язовим навантаженням (різкі стрибкі у висоту та довжину, зіскоки зі спортивних споруд, стійки на голові, руках, плечах, навантаження з великою інтенсивністю під час бігу, повороти, глибокі на-хили)(6). Розвиток координаційних здібностей в основному будувалось за принципом розучування якомога більшої кількості різноманітних рухів, які застосовуються в різноманітних ситуаціях та різних умовах. Це сприяє збільшенню запасу рухових навичок, розширенню функціональних можливостей рухового аналізатора в цілому (4). При розробці програми враховувалось одна з найголовніших методичних прийомів у розвитку та удосконаленні координаційних здібностей: про найбільш оптимальному сполученні координаційних вправ з завданнями з розвитку фізичних якостей (4). Спеціальні вправи для розвитку координаційних здібностей підбирались з урахуванням їх вибіркового впливу на сенсорні функції. Вправи застосовувались у підготовчій, основній та заключній частині заняття. У підготовчій та заключній частині основним способом організації заняття є фронтальний. Його ми застосовували під час проведення загально розвиваючий координаційних вправ з предметами та без них, під час ходьби та бігу. У підготовчій частині ми використовували вправи на розвиток здібності до відчуття ритму, збереження рівноваги, орієнтації у просторі, розслаблення м’язів.
Основні завдання розвитку координаційних здібностей вирішувались в основній частині заняття, де сприяли розвитку всіх видів координаційних здібностей. Координаційні вправи в основному проводили на початку та ближче до середини основної частини заняття, поки у дітей зберігається оптимальна психічна та загальна працездатність. Вправи спрямовані на розвиток координаційних здібностей з одночасним проявом швидкісних виконували відразу після підготовчої частини. В кінці основної частини використовували вправи спрямовані на розвиток просторового орієнтування. В основній частині застосовували поточний, груповий та індивідуальний спосіб організації заняття. У заключну частину були включені вправи спрямовані на розвиток здібності до розслаблення м’язів, відчуття простору, на рівновагу, розслаблення м’язів. У заключній частині заняття ми використовували хороводні ігри, ритмічні рухи, танцювальні вправи для збереження емоційного підйому, більш динамічного відновлення пульсу. Під час занять вправи для розвитку координаційних здібностей було підібрано з урахуванням корекцій-них завдань (включено вправи на формування постави, на розвиток та зміцнення органів дихання та кровообігу, які були узгоджені з вправами для м’язів ока). Індивідуально дозували кількість вправ в залеж-
ності від ступеню зорового дефекту. В основній частині використовували 3-4 основних рухів. Враховуючи особливості зорового сприйняття та фізичні можливості дітей, ми виділили співвідношення нового та повторного матеріалу. Новий матеріал не перевищував 25% від загальної кількості рухів. Якщо у підготовчій частині брався новий матеріал , то в основній частині ми давали простий новий рух.
У виборі й застосуванні методів та прийомів першочергового значення ми надавали тому, що найкращим чином забезпечує розвиток рухової моторики дітей з зоровою патологією. При підборі методів навчання враховувалось корекційно-компенса-торне значення, вік дитини, час виникнення дефекту; використання індивідуального та диференційованого підходу до кожної дитини. Особливу увагу ми приділяли первинному дефекту - зоровій патології. У цьому віці очі пристосовуються до збільшення зорового навантаження, офтальмологічні захворювання можуть прогресувати(7), тому ми для корекції вторинних відхилень включали спеціальні вправи для збереження зору, для покращення кровопостачання у тканинах ока, для поліпшення роботи акомодаційного м’яза, укріплення м’ язів та склери ока, для знаття стомлення очей. Ми використовували методи стандартно-повторний та строго регламентованого варіювання, застосовуючи наступні методичні прийоми(4): прийоми строго заданого варіювання окремих характеристик або всієї форми звичної рухової дії: чергували метання використовуючи предмети різної маси на дальність та у ціль, змінювали швидкість та темп рухів (виконували загально розвиваючі вправи у звичному, прискореному та в уповільненому темпі), змінювали вихідні положення (виконували загально розвиваючі вправи у положенні стоячи, сидячи, лежачи, біг лицем вперед, спиною, боком по направленню руху, з положення сидячи), змінювали просторові межі, в яких виконуються вправи (виконували вправи на рівновагу на зменшеній опорі); прийоми виконання звичних рухових дій у незвичному поєднанні: ускладнювали звичну дію додатковими рухами (ловили м’яч з попередніми оплесками в долоні, поворотом кругом, стрибок з поворотом), комбінували рухові дії (об’єднували окремі засвоєні дії без предметів або з предметами в нову комбінацію), „дзеркально” виконували вправи ( метання предметів правою та лівою рукою); прийоми введення зовнішніх умов, строго регламентуючих спрямованість та межи варіювання: використовували різноманітні сигнальні подразники, які вимагали миттєвої переміни дії (змінювали швидкість або темп виконання вправ за звуковим або зоровим сигналом), виконували засвоєні рухові дії після „под -разнення” вестибулярного апарату (вправи на рівновагу, орієнтування у просторі після поворотів, виконували вправи в умовах, що обмежують або виключають зоровий контроль ( використовували загально розвиваючи вправи та вправи на рівновагу
з закритими очима, метання на точність з закритими очима). Ігровий метод використовувався для підви-
щення емоційного фону дітей та інтенсифікації проявів якостей, що розвиваємо.
Висновки.
1. У дитячому віці інтенсивно дозрівають всі необхідні морфологічні та психофізіологічні передумови, які обумовлюють розвиток координаційних якостей, тому саме у цьому віці можна починати активний розвиток даної рухової якості.
2. Методика складається з 7 видів вправ, поєднаних за спрямованістю на розвиток кожної координаційної здібності. Вправи спрямовані на розвиток здібностей до орієнтування у просторі та збереження статичної рівноваги займали найбільший обсяг у методиці.
Наші подальші дослідження присвячені аналізу ефективності розробленої методики розвитку координаційних здібностей у дітей 4-5 років з вадами зору на заняттях з фізичного виховання у спеціалізованих дошкільних навчальних закладах.
Література.
1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку: Навчальний посібник. -Львів, 1998. - 336 с.
2. Воловик Н.І. Дослідження координаційних здібностей у дітей 4-5 років з порушення зору//Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за редакцією проф.. Єрмакова С.С. - Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. - №4. -
С. 28-31.
3. Городничев Р.М. Физиологические основы координационных способностей спортсменов: РСФСР: Великие луки, 1991. - 26 с.
4. Лях В.И.Кординационные способности школьников.-Минск, 1989.- 160с.
5. Некрасов А.С. Основные закономерности развития координационных способностей у детей дошкольного возраста// Оздоровительные технологи по физической культуре и спорта в учебных заведениях: Сб. науч. тр. Международный научно-методическая конференция. -Белгород, 2004. - С. 85-89.
6. Ростомашвили Л.И. Физические упражнения для детей с нарушением зрения (методические рекомендации для учителей, воспитателей, родителей). - Санкт-Петербург, 2001. - 65 с.
7. Сековец Л.С.Коррекционно-педагогическая робота по физическому воспитанию детей дошкольного возраста с нарушением зрения. - Нижний Новгород., 2001. -168 с.
8. Степаненкова Э.Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений. -М.: Академия, 2004 - 366 с.
Надійшла до редакції 28.09.2007р.
УМОВИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЛОВОЇ ГРИ
Воровка М. І.
Мелітопольський державний педагогічний університет
Анотація. У статті розглядаються особливості використання ділових ігор у вищих навчальних педагогічних закладах. Визначено критерії оцінювання ефективності ділових педагогічних ігор та схарактеризовано їх сутність. З’ясовано умови, за яких потребн-існо-мотиваційний, операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний критерії можуть бути показником
оцінювання ефективності ділових педагогічних ігор. Ключові слова: критерії, вміння, коефіцієнт, показники, професійний, підготовка.
Аннотация. Воровка М.И. Условия и критерии оценивания эффективности деловой игры. В статье рассматриваются особенности использования деловых игр в высших учебных педагогических учреждениях. Определено критерии оценивания эффективности деловых педагогических игр и охарактеризовано их сущность. Выявлено условия, при которых по-требносно-мотивационный, операционно-деятельный и рефлексивно-оценочный критерии могут быть показателями оценивания эффективности деловых педагогических игр.
Ключевые слова: критерии, умения, коэффициент, показатели, профессиональный, подготовка. Annotation. Vorovka M.I. Conditions and criteria of an estimation of efficiency of business game. The peculiarities of business pedagogic game usage in the high pedagogic establishments are presented in the article. The criterions of estimation of business games’ effectiveness are presented as well, as its essence. There are presented the conditions with which the needs -motivation criterions, the operation - activity criterions, the reflector - appraisal criterions can show the effectiveness of business pedagogic games.
Key words: the criterions, the skills, the factors, the indicators, professional, preparation.
Вступ.
Пошук нових форм та прийомів навчання в наш час - явище не лише закономірне, а й необхідне. В умовах гуманізації освіти існуючі теорії і технології професійного навчання повинні бути спрямовані на формування особистості, здатної жити та працювати за різних обставин, сміливо розробляти власну стратегію поведінки, здійснювати моральний вибір та нести за нього відповідальність, особистості, здатної до саморозвитку й самореалізації.
Ці завдання можна успішно вирішувати через ігрові форми та засоби навчання. Ділова гра є тим дидактичним засобом, який інтенсифікує процес навчання й тісно пов’язує його з практичною діяльністю.
Проблемою розробки та впровадження ділових ігор у різні роки займалися: Я.Бєльчиков [1], А.Вербицький [2], А.Лівшиць [3], П.Щербань [В], Т.Хлєбнікова [6], ГСелевко [5], Е.Хруцький [7] та інші.
Разом з тим використання ділових ігор у професійній освіті, зокрема у вищих навчальних педагогічних закладах, залишається до цього часу не досить дослідженою та вивченою проблемою. У психолого-педагогічній літературі відсутні достатньо обґрунтовані класифікація ділових ігор, критерії оцінювання їх ефективності та детальний аналіз ігрової діяльності студентів, у результаті чого наукове обґрунтування ігрових методик часто хибує незавершеністю, рецеп-турністю. Не виявлені також можливості професійного розвитку майбутніх учителів у процесі ділових педагогічних ігор.
Робота виконана за планом НДР Мелітопольського державного педагогічного університету.
Формулювання цілей роботи.
Мета дослідження - проаналізувати умови та сутність критеріїв оцінювання ефективності діло-
