CC BY
186
ПРИНЦИПЫ ПРАВОВОЙ ПОЛИТИКИ В МЕЖДУНАРОДНОМ ЧАСТНОМ ПРАВЕ
Степанюк А. А.
Статья посвящена исследованию сущности, функциональности и значения принципов правовой политики в международном частном праве, выяснению их места среди других элементов этой системы.
Ключевые слова: правовая политика, принципы права, принципы правовой политики в международном частном праве.
PRINCIPLES OF LAW POLICY IN THE PRIVATE INTRNATIONAL LAW Stepanyuk A. A.
The article is devoted to the investigation of essence, functionality and meaning of the principles of law policy in the private international law, ascertaining their place among the other elements of this system.
Key words: law policy, principles of law, principles of law policy in the private international law.
Надшшла до редакцп 21.02.2013 p.
УДК 341.01 Ю. В. Щокш,
канд. юрид. наук, доцент Нацюнальний ун'/верситет «Юридична академ'м У крат и ¡меш Ярослава Мудрого», м. Харюв
ОБ'еКТИВН! ОЗНАКИ М1ЖНАРОДНИХ М1ЖУРЯДОВИХ ОРГАН13АЦ1Й
АналЬуються основы ознаки ммнародних ммурядових оргаызацш, як1 вщрЬняють Тх вщ ¡нших оргаызацшно-правових форм ммдержавного спшробтництва. Даеться авторське визначення поняття «ммнародна ммурядова оргаызацт».
Ключов/ слова: ммнародна ммурядова оргажзацт, статут ммнародноТ оргаызацм, ммнародна правосуб'ектнють
Упродовж XX ст. м1ждер- ких тип1в такого роду об'еднань.
жавы об'еднання мали р1зы У сукупност1 вони дозволяють
найменування: адмЫютративы оргашзаци проводити само-
союзи, уни, м1жнародш осо- стмну зовшшню поломку, авто-
бистосп, м1жнародн1 юридичы номно беручи участь у м1жна-
особи й, власне, м1жнароды родних правовщносинах. оргашзаци. Останне стало не Загальновизнана вто-
просто пщсумковим, воно закрн риннють м1жнародноТ право-
пило в соб1 низку якостей, влас- суб'ектност1 м1жнародних орга-
тивих одному з найбтыи спй- ызацм указуе на особливий
шлях Тх створення, що значно вщр1зняеться вщ утворення суверенних держав. Однак, якщо в\и пройдений, положения оргашзацм в м1жнарод-ному прав1 зр1внюеться з державами й ¡ншими суб'ектами. Дана обставина дозволила багатьом ученим заявити про м1жнародну правосуб'ектнють як про об'ективну властивють, що е необхщною для будь-якого учасника м1жнародних вщносин, у тому числ1 й для м1жнародних оргашзацм. У вп"чизняшй науц1 на це вказували Д. I. Кулеба, Т. М. Нешатаева, е. Т. Усенко, О. О. Шибаева та ¡н. Зокрема, С. Т. Усенко писав: «Такою, що вщбивае актуальну дмснють, вбачаеться точка зору, зпдно з якою м1жнародш оргашзацм, що вщповщають певним ознакам, виробленим теор1ею й практикою м1жнародно-правових вщносин, мають об'ективну м1ж-народну правосуб'ектнють» [17, с. 17].
У сучасному загальному позитивному м1жнародному прав1 ознаки м1жнародноТ м1ж-урядовоТ оргашзацм (дал1 -ММУО) ще не закр1плеш. Поки немае ушверсального м1жна-родного договору, який би нормативно закртив основы ква-л1ф1куюч1 ознаки м1жнародноТ оргашзацм. Установч1 (статутш) документи нишшшх м1жнарод-них оргашзацм також обмина-
ють це питания. Держав-заснов-ниць найменше турбуе, чи буде вщповщати створене ними об'еднання яюйсь класифка-цм, що вигадали теоретики. 1х бтьше цкавлять взаемш права й обов'язки учасниюв цього об'еднання, конкретш пол1тичш, економ1чш й ¡нип вигоди вщ його створення. Тому встано-вити чи е створене м1ждержавне об'еднання м1жнародною орга-шзац1ею можливо ттьки п1сля анал1зу його статуту \ подаль-шоТ д1яльностк За основу такого анал1зу береться сукупнють най-важпивших елемент1в поняття м1жнародноТ оргашзацм, яке вироблене доктриною м1жна-родного права за останш бтьш шж сто роюв.
Метою даноТ статп е уточнения ознак поняття «м1жна-родна м1журядова оргашзац1я», що розробляеться вп^чизняною наукою м1жнародного права.
Найважпившою ознакою будь-якоТ м1жнародноТ м1ж-урядовоТ оргашзацм, яку бть-шють вп"чизняних \ закордон-них дослщниюв ставить на перше м1сце, е наявнють дого-в'фно/ основи. Як указувала О. О. Шибаева, «ця ознака визначае юридичну природу м1жнародноТ оргашзацм» [20, с. 18]. Саме вона дозволяе вщ-р1зняти м1жнародш м1журядов1 вщ м1жнародних неурядових оргашзацм. Переважна бть-
шють сучасних м1жнародних оргашзацм здмснюють свою д1яльнють на основ1 особливого м1жнародного договору, який може мати р1зн1 найменування: статут, конвенц1я, угода, харт1я й ¡н. Найпоширеншим наймену-ванням е «статут» (Статут ООН, Статут ЮНЕСКО, Статут Ради Свропи та ¡н.).
Договори про заснування м1жнародних оргаызацм укла-даються вщповщно до положень ВщенськоТ конвенци про право м1жнародних договор1в 1969 р. В м ст. 5 зазначаеться: «Дана Кон-венцт застосовуеться до будь-якого договору, що е установчим актом м1жнародноТ оргаызаци, \ до будь-якого договору, прийня-того в рамках м1жнародноТ орга-ызаци, без шкоди для вщповщних правил даноТ орган ¡заци» [6].
Разом ¡з тим у м1жнародн1й практик одержало поширення заснування м1жнародних орга-ызацм резолюц1ями головних орган1в ¡нших м1жнародних орга-н1зац1й. Як правило, створюваы под1бним чином орган1зацм вико-нують деяю допом1жн1 функцм стосовно досягнення цтей тих орган1зац1й, якими вони були створеш. При цьому вони досить автономш вщ «материнських» оргашзацм, що виражаеться в значн1й свобод! вибору засоб1в \ метод1в досягнення цих ц1лей.
Як приклади можна навести Конференц1ю ООН з торпвл1
й розвитку (ЮНКТАД), засно-вану в 1964 р. Генеральною Асамблеею ООН резолюц1ею 1995 (XIX) [13], \ Орган1зац1ю Об'еднаних Нац1й ¡з промисло-вого розвитку (ЮН1ДО), засно-вану в 1966 р. Генеральною Асамблеею ООН резолюц1ею 2152 (XXI) [14].
Правовою пщставою для заснування ЮНКТАД I ЮН1ДО виступила ст. 22 Статуту ООН, в яюй наголошуеться: «Гене-ральна Асамблея уповноважу-еться засновувати так1 допом1жн1 органи, як\ вона буде вважати необхщними для зд1йснення своТх функц1й» [18]. Зазначимо, що ця стаття не надтяе Гене-ральну Асамблею правом на заснування м1жнародних орган1-зац1й. ГА вповноважена на ство-рення ттьки «допом1жних орга-н1в».
Якщо буквально додержу-ватися тексту розд. I резолю-ци 1995 (XIX) вщ 30.12.1964 р., то в ньому вказуеться, що Генеральна Асамблея «засно-вуе Конференцю Орган1зац1ю Об'еднаних Нацм з торпвл1 й розвитку як орган Генераль-но1 АсамблеЪ (курсив наш. - Ю. Щ.). При цьому наступы положения даноТ резолюци над1-ляють цей «орган» такими якос-тями, що дозволяють фах1вцям, як\ дослщжували правову природу ЮНКТАД, розглядати його як ММУО. Зокрема, Г. М. Велья-
м1нов стосовно ЮНКТАД зазна-чае таке: «Хоча в резолюци 1995 (XIX) ГенеральноТ АсамблеТ ООН прямо не вказуеться, що ЮНКТАД, засновувана як орган ГенеральноТ АсамблеТ, являе собою м1жнародну оргаызацю, на наш погляд, е вагом1 пщстави розглядати ЮНКТАД як de facto автономну м1жнародну оргаш-зацю в рамках ООН. ... Те, що ЮНКТАД е одночасно органом ГенеральноТ АсамблеТ ООН, яка сама являе собою орган Оргаш-заци Об'еднаний Нацм, i те, що ЮНКТАД пщзвп-на Генеральнм АсамблеТ, не може в принцип! бути перешкодою для визнання ЮНКТАД de facto автономною оргашзац1ею ООН» [4, с. 52-53].
У цьому сена досить примите формулювання резолюци 2152 (XXI) вщ 17.11.1966 р. про створення ЮН1ДО: «Орган1зац1я Об'еднаних Нац1й ¡з промисло-вого розвитку засновуеться як орган Генерально/ Асамбле/ i буде функц1онувати як автономна оргашзацм в рамках ООН» (курсив наш. - Ю. Щ.).
Безумовно, i в першому, i в другому випадках Генеральна Асамблея вийшла за меж1 своТ'х повноважень. Бона не мала ясно й недвозначно вираженого права на заснування м1жнарод-них оргаызацм. Але це не при-звело до визнання цихоб'еднань неправом1рними i до вщмови держав сп1вроб1тничати з ними.
Навпаки, держави - члени ООН, ухваливши дан1 резолюци, тим самим погодилися з под1бним розширенням компетенцп I санкцюнували створення таких оргашзацм, а своею подальшою участю в Т'х д1яльност1 й сп1вро-б1тництвом з ними - закр1пили застосування головними органами ООН доктрини компетенцп, «що припускаеться».
Схожа ситуац1я склалася й стосовно заснування М1жнарод-них трибунал1в для Югослави I Руанди. М1жнародний трибунал щодо колишньоТ' ЮгославИ' був створений у 1993 р. на пщстав1 резолюци Ради Безпеки ООН 827 (1993) [15], М1жнародний трибунал для Руанди - в 1994 р. на пщстав1 резолюци Ради Безпеки ООН 955 (1994) [16].
За Статутом ООН Рада Безпеки не мала чпжо вираженого права на створення под1бних оргашв. Обфунтування право-м1рност1 власного ¡снування АпеляцмноТ палати М1жнарод-ного трибуналу щодо Югослави виявляеться занадто натяг-нутим. Розглядаючи в 1995 р. заперечення Душко Тадича про незаконне створення трибуналу, Апеляцмна палата вказала, що Рада Безпеки мае таку компе-тенцю на пщстав1 положень розд. VII Статуту ООН ¡, насам-перед, статей 41 I 42. Формулювання ст. 41, що стосуеться захо-д1в Ради Безпеки, не пов'язаних
з використанням збройних сил, мютить слова: «Ц1 заходи можуть включати ...». Виходячи з них був зроблений висновок, що перелк заход1в, що мю-тяться в ст. 41, не е вичерпним [Про справу див.: 3, с. 285-288].
На думку багатьох провщних спец1алют1в, у цьому випадку, як \ стосовно створення ЮНКТАД \ ЮН1ДО, правом1рнють створення трибунал1в була пщтвер-джена подальшим ставленням до них з боку св1тового сп1вто-вариства. Наприклад, 1.1. Лука-шук писав: «Найбтьш широким тлумаченням Радою своТх повноважень з'явилося, мабуть, заснування м1жнародних три-бунал1в щодо колишньоТ Югос-лавм й Руанди. 1х необхщнють диктувалася ¡нтересами захисту прав людини, попередженням масових злочиыв проти людя-ностк Заснування трибунал1в за допомогою договор1в зажа-дало б багатьох роюв. Сдиною реальною можпивютю вияви-лися ршення Ради Безпеки. Вони явно виходили за рамки и повноважень за Статутом. Проте члени ООН Тх мовчазно визнали й тим самим легаль зували дм Ради» [10]. 1з цього випливае, що тими ж мовчаз-ними д1ями член1в ООН фак-тично було санкц1оноване право Ради Безпеки на створення будь-яких м1жнародних оргашзацм.
Наведен1 вище приклади свщчать про широке розповсю-дження практики заснування м1жнародних орган1зац1й на пщ-став1 р1шень ¡нших м1жнародних орган1зац1й \ про м повне визна-ння з боку держав. Разом з тим, таке визнання повинне прямо обумовлюватися в установчих документах оргашзацм.
3 урахуванням даного ана-л1зу виявляеться можпивим певною м1рою уточнити перший ютотний елемент поняття ММУО. Правильн1ше буде стверджувати, що ММУО ство-рюються не просто на догов1р-нм, а на узгоджувальн'ш основ/, оск1льки резол юцИ' м1жнарод-них оргаызацм також е одн1ею з форм узгодження ¡нтереав учасниюв м1жнародного сптку-вання.
Наступний елемент поняття ММУО стосуеться членського складу м'икнародних оргамзацш. Провщна роль у створенш м1ж-народних орган1зац1й належить державам. Вони укладають осо-бливий м1жнародний догов1р -статут орган1зац1Т або голосують за вщповщну установчу резолю-ц1ю. Власне кажучи, саме тому даний вид м1жнародних орган1-зац1й називають «м1ждержав-ними» або «м1журядовими».
Разом ¡з тим, якщо зверну-тися до юридичноТ л1тератури, цей елемент далеко не завжди зазнае хоч якогось аналЬу. Роль
держав у створены й д1яльност1 м1жнародних оргашзацм вбача-еться насттьки очевидною, що фах1вц1 найчастше взагал1 не акцентують на шй увагу.
Будь-яка суверенна держава мае право на заснування м1жнародноТ оргашзаци \ на одержання членства в шй. У той же час, сучасне м1жнародне життя, м1жнародш вщносини, що ускладнюються, втягують у д1яльнють ММУО нацюнально-визвольш рухи, державопод1бш утворення, залежш краТни й територм, ¡ним м1жнародш м1ж-урядов1 й навпъ неурядов1 оргашзаци. У бтьшосп випадюв пра-вове становище цих суб'ект1в далеко не р1вноц1нно положению держав. Як правило, вони одер-жують статус спостер1гач1в, що аж шяк не вщповщае членству в оргашзаци. Залежним краТнам \ територ1ям зазвичай надаеться статус асоцмованих члешв.
Кр1м цього, поширена участь одних м1жнародних оргашзацм у д1яльност1 ¡нших м1жнародних оргашзацм. Так, Свропейський Союз е повноправним членом таких оргашзацм, як Свтова оргашзац1я торпвл1 (СОТ), Про-довольча \ стьськогосподарська Оргашзац1я Об'еднаних Нацм (ФАО). Свропейський ¡нвести-цмний банк (С1Б) е членом Свро-пейського банку реконструкцп та розвитку (СБРР). Хоча таю при-клади на сьогодшшшй день не
численш, вони повнютю вщби-вають довгострокову тенденцю, що нам1тилася у вщносинах м1ж самими м1жнародними оргашза-ц1ями.
У сучасному м1жнарод-ному прав1 загальновизнане право м1жнародних оргашзацм укладати угоди з державами й ¡ншими м1жнародними оргашза-ц1ями. У Вщенсьюй конвенци про право договор1в м1ж державами й м1жнародними оргашзац1ями або м1ж м1жнародними оргашза-ц1ями 1986 р. воно передбачене у ст. 1. «1\/Пжнародш оргашзаци» нар1вш з державами можуть брати участь у договорах м1жна-родш оргашзаци, що засновують ¡ншк Усе залежить вщ того, чи дозволяють Тм це Тх власш правила.
Дану тенденцю, однак, не слщ занадто перебтьшувати. Суверенш держави були й зали-шаються основними засновни-ками й учасниками ММУО. Основними, але вже не единими.
М1жнародш орган ¡заци, як правило, не створюються на якийсь певний строк. Вони покликан! забезпечувати три-вале (безстрокове) сгпвробп"ни-цтво держав \ м1жнародних орга-шзацм на поспйнм основк Для здмснення такого тривалого а"пвробп"ництва створюються безперервно д1юч1 оргаш. 1х вщносини можуть будуватися як по горизонтали коли вони не пщ-
порядковуються один одному, а тты<и доповнюють взаемну д1яльнють, так i по вертикаль В останньому випадку присуты вщносини супщрядност1, iepap-xi'i.
Отже, наступним ¡стотним елементом поняття ММУО е пост'1йна внутршньооргаш-зацмна структура. У доктрин! м1жнародного права цей еле-мент ¡нод1 розбивають на складов!. Наприклад, А. I. Дмитр1ев i В. I. Муравйов видтяють як «невщ'емы ¡нституцмы еле-менти ¡нституту м1жнародних м1ждержавних оргаызацм», KpiM догов1рноТ основи, також «постмний характер д1яльностЬ> й «внутршньооргашзацмний мехаызм» [7, с. 446].
ММУО створюються для досягнення певних цтей. Ц1лi являють собою найбтьш загальш нам1ри держав-засно-вниць, як\ вони бажають досягти за допомогою оргашзаци [11, с. 88]. Мета - це, без перебть-шення, сенс ¡снування оргаыза-ци. I. А. Ширер (I. A. Shearer) ¡з цього приводу зазначав: «Д1й-сна природа i цт1 сучасних м1ж-народних оргашзацм не можуть бути зрозумт1 доти, поки ми не усвщомлюемо, що вони являють собою один з вид1в сприяння, за допомогою якого держави зв'язаы загальною метою nonin-шення добробуту людства» [21, с. 546].
Як елемент поняття ММУО цт1 мають правовий зм1ст. По-перше, вони багато в чому визначають правом1рн1сть ство-реного об'еднання. 1з цього погляду, м1жнародне право забо-роняе створення м1жнародних оргашзацм для здмснення м1ж-народних злочиыв (розв'язання агресивних воен, проведения пол1тики геноциду, апартещу тощо). По-друге, цт1 значною м1рою визначають внутршню структуру оргашзаци, компетен-ц1ю м оргашв \ посадових оаб. Саме цтями, як показуе практична д1яльнють бты±юст1 ¡сну-ючих ММУО, виправдовуються будь-яю перевищення повнова-жень, передбачених статутом оргашзацм.
Найважпившою якютю сучасних ММУО е наявнють /и/ж-народно/ правосуб'ектност'1. У вп"чизняшй юридичшй л1тератур1 з приводу присвоения ц1еТ якост1 м1жнародним оргашзац1ям три-валий час велася напружена дискуая. Досить зазначити, що О. О. Шибаева ттьки пщ тиском критики ввела цей елемент у визначення поняття «м1жнарод-ноТ (м1ждержавноТ) оргашзаци» у другому виданш навчального поабника, пщготовленого у сп\-вавторств1 з М. Поточним [20, с. 21]. При цьому вона пщкрес-лила, що «наприюнц1 XX сто-р1ччя, як показуе практика, уа або майже вс\ м1ждержавш орга-
жзаци мають якють м1жнародноТ правосуб'ектносп, яка в силу цього заслуговуе того, щоб бути включеною у цей час у визна-чення поняття м1ждержавних оргашзацм у тому або ¡ншому формулюваны» [20, с. 20].
Можна сперечатися
з О. О. Шибаевою про момент, з якого м1жнародна правосуб'ектысть стала роз-глядатися як елемент поняття ММУО (в украшсьюй доктрин! це питания дослщжував Д. I. Кулеба [9, с. 27-37]). Щодо ж ООН питания про м м1жнароды права й обов'язки ¡, отже, про и м1жнародну правосуб'ектнють було порушенго ще в 1948 р., тобто невдовз1 п1сля утворення ц1еТ оргаызаци. Консультатив-ний висновок М1жнародного Суду, що стосуеться м1жнарод-ноТ правосуб'ектност1 ООН, був ухвалений 11.04.1949 р., що навряд чи можна вважати «кш-цем XX стхрччя». У будь-якому раз1 в тепершнм час загаль-новизнано, що м1жнародна правосуб'ектысть - це найваж-ливший \ необхщний елемент поняття ММУО. Удоповщ1 Робо-чоТ групи, що була затверджена Ком1аею м1жнародного права ООН на своему 2740 засщаны 02.08.2002 р., присвяченому вщ-повщальност1 м1жнароднихорга-жзацм, вказуеться: «Слщ при-пускати, що м1жнародне право надтяе ц1 м1жнародш оргаызаци
(маються на уваз1 м1жнароды м1журядов1 оргаызаци. - Ю. Щ.) правосуб'ектыстю, осктьки в протилежному випадку Тх пове-д1нка приписувалася б Тх членам \ не виникало б ыяких питань, що стосуються вщповщальност1 оргашзацм за м1жнародним правом» [8, с. 241].
Таким чином, основними елементами поняття ММУО е:
1) м1жнародна узгоджу-вальна основа;
2) членство переважно суверенних держав, а також ¡нших ММУО;
3) наявнють певних цтей, що вщповщають загальновизна-ним принципам сучасного м1ж-народного права;
4) постмна внутршньоорга-жзацмна структура;
5) м1жнародна правосуб'ектнють.
Слщ пщкреслити, що пере-л1чеж ознаки вщбивають лише найбтьш сутжсж характеристики поняття ММУО. Поряд з ними в м1жнародно-правовм доктрин! для повного розкриття сутност1 м1журядових оргажза-цм нерщко додають ¡ним еле-менти, наприклад: повага до сувережтету держав-члежв [19, с. 25; 7, с. 447; 1, с. 258]; самостмж м1жнародж права й обов'язки, як\ вщр1зняються вщ прав \ обов'язюв держав-чле-жв [20, с. 19]; метод д1яльност1 - обговорення, переговори
або прийняття ршень шляхом голосування або досяг-нення консенсусу; встанов-лення зв'язюв \ сгпвроб1тництво з ¡ншими об'еднаннями держав \ м1жнародними орган1зац1ями; членство трьох \ бтьш держав [1, с. 258; 2, с. 35] та ¡н. В останньому випадку, на думку М. О. Баймуратова, «за наяв-ност1 меншоТ ктькост1 держав виникае Тхнм союз, але не м1ж-народна орган1зац1я, яка ство-рюеться з метою колективного розв'язування певних завдань» [1, с. 258].
Вбачаеться, що бтьшють ¡з цих додаткових елеметчв е або похщними вщ основних, або помилковими. Наприклад, таю властивост1, як наявнють у ММУО самостмних м1жнарод-них прав \ обов'язюв, як\ вщ-р1зняються вщ прав \ обов'язюв держав-члеыв, \ встановлення зв'язюв \ а"Нвробп"ництво з ¡ншими об'еднаннями держав \ м1жнародними орган1зац1ями, входять у змют поняття «м1ж-народна правосуб'ектнють». Повага суверештету держав-члешв прямо випливае ¡з цтей оргашзаци, якщо вони вщповн дають загальновизнаним принципам сучасного м1жнародного права. А «методи д1яльностЬ> (обговорення й переговори) \ р1зы методи прийняття ршень (голосування, консенсус) свщ-чать про наявнють \ функцюну-
вання поспйноТ внутршньоорга-ызацмноТ структури оргаызаци.
Що стосуеться мУмаль-ного членського складу ММУО, то наведена думка (3 члена) е помилковою. У загальному м1ж-народному прав1 немае норми, яка ставила б створення й подальше ¡снування ММУО в залежнють вщ ктькост1 держав-засновниюв або держав - чле-и\в. Як зазначав Г. М. Вельямн нов, «розповсюдженим е обл1к лише м1жнародних оргаызацм мУмум ¡з трьома учасниками. Це пояснюеться бтьше прак-тичними, и\ж теоретичними м1р-куваннями» [5, с. 89].
Усе залежить вщ того, чи властив1 створюванм структур! вищевказаы основы якост1, чи и\. Г. I. Морозов, видтяючи як один з елеметчв ММУО наявнють «контрагенте принаймы ¡з трьох держав», проте не напо-лягав на його обов'язковост1 [12, с. 55]. Вщзначаючи м1жна-роды оргашзаци, що склада-ються з двох учасниюв як явище «виняткове рщке», в\и так писав про двостороннм м1жнарод-ний догов1р як про статут м1ж-народноТ оргашзаци: «Якщо в\и передбачае створення постмноТ м1жнародноТ оргашзаци з уама властивими Тй ¡нститутами, немае пщстав пщдавати його якому-небудь сумшву у зв'язку з розглянутою проблемою» [12, с. 56]. Як приклади Г. I. Морозов
наводить радянсько-монголь-ськ1 оргаызаци', що створюва-лися в 1930-х pp., i м1жнародну Рейнську KOMiciK), що npoiany-вала з 1871 р. по 1918 p. i скла-далася всього ¡з двох держав - Шмеччини i Нщерланд1в [12, с. 56]. Враховуючи тенденцю створення м1жнародних оргаш-зацм резолюц1ями ¡нших м1жна-родних оргаызацм, до сказаного додамо, що засновником i одно-часно учасником створюваноТ в такий cnociô ММУО може бути всього лише один суб'ект - ¡нша ММУО.
Пщсумовуючи викладене, можна запропонувати таке визначення поняття ММУО:
М'икнародна м'икурядова оргашзацм - це об'еднання держав (¡нших м'икнародних м'икурядових оргашзацШ), створене на м'икнароднШ узгоджувальнШ основi, що eonodie певними ц1лями, ям eidnoeidaiomb загальновизна-ним принципам м'!жнародного права, мае nocmiÛHy вну-тр'1шньоорган'1зацШну структуру й eonodie м'!жнародною правосуб'ектн'ютю.
Список литературы: 1. Баймуратов М. А. Международное публичное право / М. А. Баймуратов. - Харьков : Одиссей, 2003. - 752 с. 2. Баймуратов М. А. Организация Объединённых Наций в условиях глобализации: вопросу модернизации и повышения эффективности деятельности : моногр. / М. А. Баймуратов, В. Б. Мелинишин, Ю. А. Волошин.
- М. : ТрансЛит, 2008. - 272 с. 3. Блищенко И. П. Прецеденты в международном публичном и частном праве / И. П. Блищенко, Ж. Дориа. - 2-е изд., доп. - М. : Изд-во МНИМП, 1999.
- 472 с. 4. Вельяминов Г. М. Правовое урегулирование международной торговли / Г. М. Вельяминов. - М. : Междунар. отношения, 1972. - 240 с. 5. Вельяминов Г. М. Международная правосубъектность / Г. М. Вельяминов // Сов. ежегод. междунар. права, 1986. - М. : Наука, 1987. - С. 77-97. 6. Венская конвенция о праве международных договоров от 23 мая 1969 г. [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/ law_treaties.shtml. 7. Дмитрев А. I. М1жнародне публнне право : навч. noci6. / А. I. Дмитров, В. I. Муравйов ; вщп. ред. Ю. С. Шемшученко, Л. В. Губерський. - К. : ЮрЫком 1нтер, 2000.
- 640 с. 8. Доклад Комиссии Международного права. 54 сессия (29 апреля - 7 июня и 22 июля - 16 августа 2002 года). ГА ООН. Официальные отчеты. 57 сессия. Дополнение № 10 (А/57/10). - ООН, Нью-Йорк, 2002. - 265 с. 9. КулебаД. I. Участь Украши в м1жнародних орга-жзацтх. Правова теорт i практика : моногр. / Д. I. Кулеба ; за наук. ред. О. В. Задорожнього ; Кшвський нац. ун-т ¡м. Т. Шевченка, 1н-т м1жн. вщносин. - К. : Вид. д1м «ПроменЬ, 2007. -304 с. 10. ЛукашукИ. И. Глобализация и международное сообщество / И. И. Лукашук// Право и политика. - 2000. - № 4. [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http://zakon.rin.ru/cgi-bin/ view.pi?midr=491&id=580. 11. Моравецкий В. Функции международной организации / В. Мо-равецкий ; пер. с польск. - М. : Прогресс, 1976. - 384 с. 12. Морозов Г. И. Международные организации. Некоторые вопросы теории / Г. И. Морозов. - Изд. 2-е, доп. - М. : Мысль, 1974. - 332 с. 13. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 1995 (XIX) от 30.12.1964 г. о создании Конференции Организации Объединённых Наций по торговле и развитию (ЮНК-ТАД) [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/ GEN/NR0/211 /17/IMG/NR021117.pdf?OpenElement. 14. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 2151 (XXI) от 17.11.1966 г. о создании ООН по промышленному развитию (ЮНИДО) [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://daccess-dds-ny.un.org/doc/RESOLUTION/GEN/ NR0/787/48/IMG/NR078748.pdf?0penElement. 15. Резолюция Совета Безопасности ООН 827 (1993) от 25.05.1993 г. об учреждении Международного трибунала для судебного преследо-
вания лиц, ответственных за серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории бывшей Югославии [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http:// www.un.org/russian/documen/scresol/res1993/res827.htm. 16. Резолюция Совета Безопасности ООН 955 (1994) от 08.11.1994 г. об учреждении Международного уголовного трибунала для судебного преследования лиц, ответственных за геноцид и другие серьезные нарушения международного гуманитарного права, совершенные на территории Руанды, и граждан Руанды, ответственных за геноцид и другие подобные нарушения, совершенные на территории соседних государств, в период с 1 января 1994 года по 31 декабря 1994 г. [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http://www.un.org/russian/documen/scresol/res1994/res955.htm. 17. Усен-ко Е. Т. Очерки теории международного право / Е. Т. Усенко. - М. : Норма, 2008. - 240 с. 18. Устав Организации Объединённых Наций от 26.07.1945 г. [Электрон, ресурс]. - Режим доступа : http://www.un.org/ru/documents/charter/ 19. Шибаева Е. А. Право международных организаций: вопросы теории / Е. А. Шибаева. - М. : Междунар. отношения, 1986. - 160 с.
20. Шибаева Е. А. Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций : учеб. пособие / Е. А. Шибаева, М. Поточный. - 2-е изд. - М. : Изд-во МГУ, 1988. - 192 с.
21. Shearer I. A. Starke's International Law/1. A. Shearer. - 11th ed. - Butterworth & Co (Publishers) Ltd 1994, London, UK. - 629 p.
ОБЪЕКТИВНЫЕ ПРИЗНАКИ МЕЖДУНАРОДНЫХ МЕЖПРАВИТЕЛЬСТВЕННЫХ ОРГАНИЗАЦИЙ Щёкин Ю. В.
Анализируются основные признаки международных межправительственных организаций, которые отличают их от других организационно-правовых форм межгосударственного сотрудничества. Предложено авторское определение понятия «международная межправительственная организация».
Ключевые слова: международная межправительственная организация, устав международной организации, международная правосубъектность
OBJECTIVE FEATURES OF INTERNATIONAL INTERGOVERNMENTAL ORGANIZATIONS
Shchokin Yu. V.
It has been carried out of analysis of international intergovernmental organizations' main features, which distinguish them from other legal forms of interstate cooperation. The author's definition of «international intergovernmental organization» is proposed.
Key words: international intergovernmental organization, international organization statute, international legal personality.
Надшшла до редакцп 21.02.2013 p.
