CC BY
19
_1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ_
УДК 371.4.09
I. В. К1ЗИН
НАУКОВО-ПРОСВ1ТНИЦЬКА ДШЛЬШСТЬ ТА ПЕДАГОГ1ЧН1 IAEÏ ЕДВАРДА ЖАРСЬКОГО В КОНТЕКСТ1 РЕФОРМАТОРСЬКОÏ ПЕДАГОГ1КИ
ХХ СТОЛ1ТТЯ
У cmammi 3diümeHO виклад педагогiчних ideü Е. Жарського у KOHmeKcmi реформаторськог педагогии. Виявлено культурно^сторичт умови розвитку науково-просвтницько! di^bHocmi та формування педагогiчноï спадщини вченого. Визначено мкце, роль i значення педагогiчних дiяльностi та ideü Е. Жарського у контекстi укратсьmï та свiтовоï, зокрема реформаторськоï педагогжи ХХ ст.
Ключовi слова: реформаторська пeдагогiка ХХ ст., авторитарна педагог^а, нове виховання, педагог^а культури, нащональне виховання.
И. В. КИЗЫН
НАУЧНО-ПРОСВЕТИТЕЛЬСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ПЕДАГОГИЧЕСКИЕ ИДЕИ ЭДВАРДА ЖАРСКОГО В КОНТЕКСТЕ РЕФОРМАТОРСКОЙ
ПЕДАГОГИКИ
В статье изложены педагогические идеи Э. Жарского в контексте реформаторской педагогики; определены культурно-исторические условия развития научно-просветительской деятельности и формирования педагогического наследия ученого, определены место, роль и значение педагогической деятельности и идей Э. Жарского в контексте украинской и мировой, в частности реформаторской педагогики ХХ в.
Ключевые слова: реформаторская педагогика ХХ ст., авторитарная педагогика, новое воспитание, педагогика культуры, национальное воспитание
I. V. ККУЫ
SCIENTIFIC AND EDUCATIONAL ACTIVITIES AND PEDAGOGICAL IDEAS OF EDWARD ZHARSKYJ IN THE CONTEXT OF REFORMATIVE PEDAGOGY OF
XX CENTURY
The article made a statement ofpedagogical ideas in the context of E. Zharskyj of reformative pedagogy, showed cultural and historical conditions of development of scientific and enlightenment activities and pedagogical heritage formation of scientist; defined place, role and importance of pedagogical activities and ideas of E. Zharskyj in context of Ukrainian and World, including reformative pedagogy of twentieth century
Keywords: reformative pedagogy of XX th.century, authoritarian pedagogy, new education, pedagogy of culture, national education.
Сьогодт постае необхiднiсть вiдтворити цiлiсний культурно-юторичний процес розвитку укра!нсько! нацюнально! педагопки у минулому i сьогоденнi, включивши до и скарбницi науковi, просвiтницькi, педагогiчнi вде! педагогiв у т.зв. материковш Укра!ш та за 11 межами.
Одним iз творцiв нацюнально! педагогiки у дiаспорi е просвиитель i педагог Едвард-Андрiй Жарський (1906-2003). Життя i педагогiчно-просвiтницька дiяльнiсть Е.-А. Жарського пов'язанi з основними вдеями та тенденцiями розвитку укра!нсько! галицько! педагогiки першо! половини ХХ ст., перенесеними у другш половит ХХ ст. в дiаспору. Вони стосуються засвоення свтово! класично! педагопчно! спадщини, впровадження у життя основних iдей свггово! реформаторсько! педагогики, зв'язку освiти та виховання з укра!нською нацiональною iдеею, в основу яко! було покладено збереження i розвиток етнокультурно1 самобутност украíнцiв в умовах колотзаци земель Укра1ни та обгрунтування потреб украшщв у нацiональному виховант. Це визначае необхiднiсть вивчати науково-просвггницьку дiяльнiсть та демократичнi педагогiчнi ще! Е. Жарського у контекст свггово! реформаторсько1 педагогiки ХХ ст.
До проблеми вивчення iсторií освiти та виховання у Галичиш у першш половинi ХХ ст., зокрема вдей реформаторсько1 педагогiки, зверталися укра1нськ1 педагоги Г. Кемшь [4], В. Кравець [6], Б. Ступарик [9], М. Чепшь [15] та низка шших учених. Ними розглянуто регiональнi особливоси галицько1 педагогiки в И культурно-юторичному розвитку та в контекстi укра!нсько! нацюнально! та свиово! педагогiки ввдповвдно до И реформаторських тенденцiй кшця Х1Х - першоí половини ХХ ст.
Менш дослiдженою е педагопчна спадщина укра!нсько! дааспори, зокрема захвдно!. Загальну характеристику розвитку освiти у дiаспорi дано у працях В. Андрущенка [1], П. Кононенка [5], О. Сухомлинсько! [10], Т. Усатенко [13]; педагопчну спадщину окремих дiячiв укра!нсько! дааспори вивчали О. Вишневський [2], П. Кононенко [5], М. Левшвський [7], А. Онкович [8], М. Фщула [14], П. Щербань [16]. Постать Е. Жарського, значення його культуротворчо! просвiтницькоí дiяльностi опосередковано вивчали О. Вацеба [12] - у до^дженш проблем фiзичного виховання i спорту укра!нсько! молодi в минулому i сьогоденнi; А. Онкович [8] - у контекст даяльносп Школьно! Ради та часопису «Рвдна Школа»; Б. Трофим'як [11] - у межах вивчення вторично! проблеми ролi i значення пмнастично-спортивних оргашзацш у нацiонально-визвольному русi Галичини друго! половини Х1Х -першо! половини ХХ ст.
Iсторiографiчний огляд засвiдчив, що педагогiчнi погляди Е. Жарського, як i численних представник1в вичизняно! нацiонально-демократично! педагогiки, до 90-х рр. ХХ ст. в Укра!ш були неввдомими, а íхнiй науково-педагогiчний доробок - недостатньо до^дженим. Тому опрацювання значного обсягу лiтературних джерел, широкого кола архiвних, друкованих та рукописних матерiалiв, як1 висвiтлюють життевий проспр i багатовекторнiсть напрямiв дiяльностi вченого-педагога, уможливлюють виявлення основних концептуальних вде! та положень його творчо! спадщини у контекст розвитку реформаторсько! педагопки.
Метою статп е виклад педагопчних iдей Едварда-Андрiя Жарського у контекст! реформаторсько! педагопки для !х використання у сучасних умовах модернiзацií втизняно! освiтньоí галузi.
Науково-просвiтницька та науково-педагопчна дiяльнiсть Е. Жарського як укра!нського вченого та педагога розвивалася впродовж галицького (львiвського - до 1944 р.) та ем^ацшного (з 1944 - Словаччина, Шмеччина та ш.; з 1950 - США) перiодiв. Життя i науково-просвiтницька дiяльнiсть Е. Жарського у галицький (львiвський) перюд здшснювалася в умовах колонiальноí залежносп та культурно-полiтичного впливу метрополi! (у рiзнi перiоди - це Польща, Австро-Угорщина, Радянський Союз), а в ем^аци (у США) пов'язанi з соцю-культурними обставинами розвитку укра!нсько! культури, зокрема педагогiки, в Укра!т та укра!нськ1й захiднiй дiаспорi.
Рiзнобiчною була науково-просвiтницька i педагогiчна дiяльнiсть Е. Жарського, яка виявлялася у багатовекторносп !! напрямiв: науково-природничого (пов'язаний з базовою освиою та науковим пошуком у галузi бiологií, iхтiологií, геологií та географií); науково-педагогiчного (представлений творчою спадщиною в галузi iсторií педагогiки, дидактики, теорií виховання, предметних методик), освтньо-оргатзацшного (зумовлений дiяльнiстю на рiзних посадах в освпшх закладах та наукових установах, зокрема: директора Львiвськоí приватно!
1СТОР1Я ПЕДАГОГ1КИ
гiмнaзiï iмeнi Т. Шeвчeнкa, acиcтeнтa кaфeдpи зooлoгiï Львiвcькoгo yнiвepcитeтy, дoцeнтa 1нституту пeдaгoгiки та Лicoвoгo iнcтитyтy y Львoвi, пpoфecopa Укpaïнcькoгo тexнiчнo-гocпoдapcькoгo iнcтитyтy y Мюнxeнi, пpoфecopa та диpeктopa Укpaïнcькoгo Тexнiчнoгo 1нституту y Hью-Йopкy, нayкoвoгo cпiвpoбiтникa дeпapтaмeнтy пaтoлoгiï та eмбpioлoгiï ^ю-Йopкcькoгo yнiвepcитeтy, диpeктopa Пeдaгoгiчнoгo 1нституту Унiвepcитeтy Укpaïнoзнaвcтвa HТШ, гoлoви Кoopдинaцiйнoï Виxoвнo-Оcвiтньoï Ради пpи Свiтoвoмy Kornpeci Вiльниx Укpaïнцiв та Шкiльнoï paди пpи Укpaïнcькoмy Koнгpecoвoмy Koмiтeтi Амepики); просвтницько-виховного (aктyaлiзoвaний пpoпaгyвaнням yкpaïнcькoï кyльтypи, ocвiти, науки та cпopтy у чиcлeнниx пyблiкaцiяx в жypнaлax i чacoпиcax, пoшиpeнням caнiтapнo-гiгieнiчниx знань cepeд шиpoкиx мас нaceлeння з мeтoю yтвepджeння здopoв'язбepiгaючoï, poдиннoï пeдaгoгiки); ф1зкультурно-виховного (пpeдcтaвлeний низкoю нayкoвиx пpaць з тeopiï та icтopiï cпopтy, мeтoдики фiзичнoгo виxoвaння yчнiвcькoï мoлoдi); спортивно-оргатзацшного (xapaктepизyeтьcя ocoбиcтим активним заняттям otoptom, пpoпaгyвaнням на влacнoмy пpиклaдi здopoвoгo cпocoбy життя, гapтy i виштолу, участю в opгaнiзaцiï гaлицькoгo «Пласту», члeнcтвoм в Упpaвi cпopтивнoгo тoвapиcтвa «У^аша», кepiвництвoм Укpaïнcьким Стyдeнтcьким Спopтивним Kлyбoм у Львoвi, cпopтивнoю paдoю Укpaïнcькoï Спopтoвoï Цeнтpaлi Амepики i Канади; peдaгyвaнням cпopтивниx жypнaлiв «Змаг» та «Спopтoвi Bicii»).
Сepeд ocнoвниx нaпpямiв дiяльнocтi Е. Жapcькoгo вaгoмoю e ocвiтньo-opгaнiзaцiйнa, пpo щo cвiдчaть пocaди, якi oбiймaв yкpaïнcький тедагог у ocвiтньoмy пpocтopi yкpaïнcькoï дiacпopи: з 1953 poкy члeн-зacнoвник, пepший гoлoвa (1953 - 1954 pp.) Шильш!' paди пpи Укpaïнcькoмy кoнгpecoвoмy кoмiтeтi Амepики (УККА), диpeктop Пeдaгoгiчнoгo iнcтитyтy yкpaïнoзнaвcтвa (пeдaгoгiчний фaкyльтeт Унiвepcитeтy yкpaïнoзнaвcтвa HТШ cпiльнo з фшею УВУ), гoлoвa Koopдинaцiйнoï виxoвнo-Оcвiтньoï paди пpи СКВУ; вдpyгe oбoв'язки гoлoви Шкiльнoï paди Е. Жapcький витонував у 1961 - 1977 porax. В eмiгpaцiï як гoлoвa Шкiльнoï paди E.Жapcький iнiцiюe виpiшeння низки питань кyльтypнo-пpocвiтницькoгo xapaктepy, щo сташвить змicт ocвiтньo-opгaнiзaцiйнoï дiяльнocтi пeдaгoгa: видавнича cпpaвa, opгaнiзaцiя пepioдичниx пeдaгoгiчниx видань, opгaнiзaцiя eфeктивнoï ocвiтньo-виxoвнoï пpaктики, po6o!a з кaдpaми. Оcвiтньo-opгaнiзaцiйнy дiяльнicть E^ap^rare мoжнa назвати yпpaвлiнcькoю, вoнa значшю мipoю пoв'язaнa з пocaдaми, як oбiймaв пeдaгoг.
Пpoвiднoю мeтoю i завданням нayкoвo-пeдaгoгiчнoï дiяльнocтi E. Жapcькoгo бyлo виcвiтлeння iдeй «нoвoгo виxoвaння» (eкcпepимeнтaльнoï пeдaгoгiки, peфopмaтopcькoï пeдaгoгiки, вiльнoгo виxoвaння тoщo) у кoнтeкcтi cвiтoвoï та yкpaïнcькoï icTOpiï пeдaгoгiки. У мeжax цieï мeти визнaчaeмo пpeдмeтнe кoлo нayкoвo-пeдaгoгiчнoï дiяльнocтi E. Жapcькoгo: виxoвaння у cиcтeмi cтocyнкiв: дepжaвa i ocвiтa, ocoбиcтicть i дepжaвa; aнaлiз i cxвaлeння «нoвиx тeчiй» у виxoвaннi; aнaлiз i ^итка aвтopитapнoï, «тpaдицiйнoï» пeдaгoгiки; пopiвняльнa xapaктepиcтикa «пeдaгoгiки кyльтypи» та тeopiï нaцioнaльнoгo виxoвaння; пpiopитeтнicть нaцioнaльнoгo виxoвaння над кла^вим i дepжaвницьким; oбгpyнтyвaння Mera i завдань нaцioнaльнoгo виxoвaння.
Kora^d нayкoвo-пpocвiтницькoï дiяльнocтi та пeдaгoгiчниx гоглядш Eдвapдa Жapcькoгo визначають дeмoкpaтичнi пepeтвopeння у cфepi ocвiти, a caMe: iдeï peфopмaтopcькoï пeдaгoгiки, нaпpямaми я^ були пeдaгoгiкa пoзитивiзмy, тeopiя в№шго виxoвaння, eкcпepимeнтaльнa пeдaгoгiкa i пcиxoлoгiя, пeдaгoгiкa Aiï, тeopiя тpyдoвoï шюли та гpoмaдcькoгo виxoвaння, тeopiя швж шкiл та нoвoгo виxoвaння, ^датоНка пpaгмaтизмy (пpoгpecивiзмy), пeдaгoгiкa кyльтypи.
Рeфopмaтopcькa пeдaгoгiкa, як зазначае О. Сyxoмлинcькa, - цe пoтyжний пeдaгoгiчний pyx пepшoï тpeтини ХХ ст., який oб'eднaв пeдaгoгiв бaгaтьox кpaïн у ïx бaжaннi peфopмyвaти cиcтeмy ocвiти, яка нe вiдпoвiдaлa вимoгaм часу i пoтpeбaм дитини, i пpoпoзицiï дoкopiнним чинoм ïï змiнити на вдвий тип шкoли й ocвiти, нoвий змicт ocвiти i нoвi opгaнiзaцiйнi фopми, мeтoди i заотби навчання, якi висувалися ним на пepший план. Рeфopмaтopcькa пeдaгoгiкa - ад piзнopiвнeвий i piзнoбiчний pyx, дo якoгo вxoдилo багато пeдaгoгiчниx нaпpямiв i тeчiй, якi poзpoбляли piзнi шляxи peфopмyвaння шкoли. Рeфopмaтopcькa пeдaгoгiкa oxoплювaлa «нoвe виxoвaння» з шго нoвими шкoлaми, щo сп^алися на пeдoцeнтpичнi пoзицiï i вшьний poзвитoк ocoбиcтocтi, eкcпepимeнтaльнy пeдaгoгiкy, щo будувала cвoю кoнцeпцiю на ильмснт мeтoдax пpиpoдничиx наук, «тpyдoвy штолу» з ïï iдeями aктивiзмy та мaнyaлiзмy й пiдгoтoвки дo життя, отщальну пeдaгoгiкy П. Haтopпa, який пiдкpecлювaв cycпiльний xapaктep виxoвaння та шго
зyмoвленiсть суспшьним життям, педагoгiкy особистосл Г. Гаудта, який poзpoбляв iдеï xyдoжньo-твopчoгo poзвиткy oсoбистoстi на oснoвi самoдiяльнoстi i твopчoстi i iн. [10, УУ4].
1де1' pефopматopськoï педагoгiки знайшли свoe вiдoбpажения y основних ^адях E. Жаpськoгo: «Руханка. Гpи-забави. иpoгpами фiзичнoгo вихования» (1956), «Швже
тшьки вчити?» (195S), «Пpиpoда У^аши. Пiдpyчник для шк1л yкpаïнoзнавства» (195S), «Hpœ екoнoмiчнoï геoгpафiï Укpаïни» (195S), «Твopча фyнкцiя вихования» (1959), «Iстopiя вихования» (1960), «Пpoгpами навчания i вихования» (1960), «Педагог иpoгpесивiзмy» (1965), «Вихования та його мета» (1966), «Вихования: суть, мета, кypс ^а^виишь дошкшля» (1967p.), «Hаиpямнi yкpаïнськoï виховно1' системи» (196У), «Мистецтво навчания» (1969), «Велетш педагoгiки нацioнальнoï кyльтypи: Я.А.Коменський (1592 - 16У0) - Б. ^тченко (186З - 1910)», (19У0), «Йоган Гайнpix Песталoццi (у 225^ччя наpoдин)» (19У1), «Педагoгiка ХХ ст.» (19У2), «Геoгpафiя Укpаïни: зошит для впpав» (19S7).
Заслугою експеpиментальнoï педагопки, як зазначаe E. Жаpський, було те, що вона вимагала основного i всебiчнoгo дoслiджения дитини. Це ^извело до гoстpoï кpитики пашвного геpбаpтськoгo pигopизмy, безкoмиpoмiснoстi та фopмалiзмy. Одночасно вона висувала вимоги свободи й ^ава oсoбистoстi на вшьне життя, що означало виникнення напpикiнцi XIX ст. piзниx iндивiдyалiстичниx на^ямив у виxoваннi, якi иpoпагyвали т.зв. «нову школу» як иpoтиставления «стаpiй тpадицiйнiй шкoлi». До того ж вважалося, що суттю та пpизначенням людини e «дiяния» i зpoзyмiлим для не1' e тiльки те, що вона сама ствopюe та здiйснюe у сво1'х дiяx та чинах. Тому й головним завданням вихования повинна бути не «кyльтypа poзyмy», а «кyльтypа вoлi»; коли щеалом стаe людина, здатна до ввдповвдально1' иpацi як у иpoфесiйнiй чи екoнoмiчнiй сфеpаx, так i в сyспiльнo-гpoмадськiй [З, 21].
E. Жаpськoмy найбiльш близькi iдеï педагопки культ^и: «педагoгiка кyльтypи на свш лад пiдxoдить до педагoгiчнoгo ^оцесу i в xаpактеpний для себе споаб poзв'язye иpoблемy виховуючого навчания. Педагопка кyльтypи poзpiзияe два способи мислення: один -пеpеживания ваpтoстi, дpyгий - для пiзнания pечi. Для педагoгiки кyльтypи вивчения e неначебто тшьки певною стopiнкoю поняття «фopмyвания» ... Молодь сама маe 1'х пеpеживати, визнавати та засвоювати. Це e свoepiдне самовихования гумашстичного xаpактеpy, що сильно вiдpiзияe педагопку кyльтypи вiд натypалiстичнoгo yтилiтаpизмy» [З, З6 - З7]. Ц знайшли иpиxильникiв i набули пош^ени^ у сеpедoвищi галицьких педагoгiв пеpшoï половини XX стoлiття, де фopмyвалася педагoгiчна иpoфесiйнiсть E. Жаpськoмy, а також вони не втpатили свoeï актyальнoстi i сьoгoднi.
E. Жаpський poбить пiдсyмки («зведения») дoслiджения вдей i наиpямiв pефopматopськoï педагoгiки: «1. Розвиток психологи вшс позитивний вклад у науковий poзвитoк педагoгiки. Психолопя виявила хибний погляд стаpoï, тpадицiйнoï педагoгiки, що «дитина e поменшення дoзpiлoï людини», що всi ïï псиxiчнi фyнкцiï e так1 ж, як i в дoзpiлиx людей, тшьки 1'хнш змiст багато менший. Виявляeться намагания пoбopювати iнтелектyалiстичний статизм тpадицiйнoï школи шляхом вoлюнтаpизмy й динамiзмy «нового вихования». Пpoте надмipний псиxoлoгiзм у педагoгiцi викликаe у деяких колах поважш застеpежения. 2. «Тpадицiйна школа», скoнцентpoвана на ^ащ вчителя, пoстyпаeться «новому вихованню», яке кoнцентpyeться на иpацi учия. Змiиюeться ставления вчителя до учия. Рoзкpиваeться виховна poль iгop та спopтy у виxoваннi мoлoдi; pевiзyeться поняття rap^ пoпиpаeться виховання у мoлoдiжниx opганiзацiяx i т. п. З. Рiзнi педагoгiчнi системи неоднаково виpiшyють иpoблемy мети вихования. Важко знайти якусь oднoзгiднiсть, бо натpапляeться тут на деяк тpyднoщi; лiбеpалiзмoвi ^обставиться автopитаpизм, iндивiдyалiзмoвi - yсyспiльнения, свoбoдi - пpимyс, сyб'eктивiзмoвi - oб'eктивiзм, свoбiднoмy вихованню - мyштpyвания, iдеалiзмoвi -матеpiалiзм, натypалiзмoвi - гумашзм. 4. Пpактичнi ваpтoстi педагoгiчниx на^ям^ знаходять свою oцiнкy на oснoвi того, у якому стyпенi opганiзацiя вихования вiдпoвiдаe мopальним, пoлiтичнo-сyспiльним, науковим, кyльтypним i екoнoмiчним вимогам дано1' сyспiльнoстi i деpжави. До I свггово1' вiйни тpадицiйна школа повшстю pеалiзyвала цi вимоги» [З, З8].
Hаyкoвo-педагoгiчна иpаця E. Жаpськoгo пов'язана з ^облемами загально1' дидактики, яю poзкpитi ним у иpoцесi фунтовного аналiзy дидактичних теopiй пoпеpедникiв («Мистецтво навчания», «Загальна педагoгiка», «Педагoгiка XX ст.» та ш.), а також частково1', зoкpема методики викладания p^roi' мови, геoгpафiï piднoгo кpаю - У^аши, фiзичнoгo вихования
1СТОР1Я ЖДАГОПКИ
(«Пpиpoдa Укpaïни. Пiдpyчник для шкш yкpaïнoзнaвcтвa», «Гeoгpaфiя Укpaïни». Зoшит для впpaв», «Hapиc eкoнoмiчнoï гeoгpaфiï Укpaïни», «Оcнoви cпopтoвoгo тpeнiнгy», «Icтopiя yкpaïнcькoгo фiзичнoгo виxoвaння», «Рyxaнкa. ^и-забави. Hapиc пpoгpaми фiзичнoгo виxoвaння» та ш.). Сepeд ocнoвниx дидaктичниx ^инцитв yчeний-пeдaгoг видiляв: дитинoцeнтpизм, пpиpoдoвiдпoвiднicть, наугавють, нaoчнicть, нaцioкyльтypнy дeтepмiнoвaнicть. Дoмiнyючим мeтoдoм у пeдaгoгiчнiй дiяльнocтi E. Жapcький вважав ocoбиcтicнo зopieнтoвaний пiдxiд дo навчання i виxoвaння, зocepeджeння зусиль виxoвaтeля на внyтpiшньoмy cвiтi дитини, виxoвaннi caмocтiйнocтi, здaтнocтi дo caмoвиxoвaння, а з-пoмiж цiннocтeй, якi мають фopмyвaти пeдaгoги в шкoлax yкpaïнoзнaвcтвa, виoкpeмлювaв тaкi: милocepдя i тoлepaнтнicть, дoбpoтy та чecнicть, дeмoкpaтизм i cвoбoдy, пaтpioтизм та жepтoвнicть, здopoвий cпociб життя й пpaцьoвитicть, цiлecпpямoвaнicть i caмoкpитичнicть та iн.
У пeдaгoгiчнiй cпaдщинi E.Жapcькoгo знaxoдимo шсилання на пpaцi пpoвiдниx фiлocoфiв, пcиxoлoгiв, пeдaгoгiв (Г. Baщeнкo, Й.Ф. Гepбapт, Б. Гpiнчeнкo, О. Дeкpoлi, Дж. Дью", E. Keй, Г. Kepшeнштeйнep, E. Kлaпapeд, Я.А. Koмeнcький, M. Morneccopi, П. Haтopп, Й.Г. Пecтaлoццi, В. Рaткe, Д. Рecкiн, Г. Шapeльмaн та iн.) та виcвiтлeння ïxнix нayкoвo-пeдaгoгiчниx пoглядiв. E.Жapcький визначае ^и цьoмy нaцioнaльнo-кyльтypнy cпeцифiкy у^аш^тою виxoвaння, вpaxyвaння якoï вaжливe для впpoвaджeння дocвiдy «нoвoгo виxoвaння» на у^аш^к^ тepeнax - i в Галичиш, i в дiacпopi.
Дидактичш yявлeння E.Жapcькoгo cпoнyкaли кpитичнo oцiнити oкpeмi тeopiï, зoкpeмa тpaдицiйнoгo, гepбapтiвcькoгo, виxoвaння; дeтaльнo пpoaнaлiзyвaти нaпpямки eкcпepимeнтaльнoï (peфopмaтopcькoï) пeдaгoгiки; poзpoбити нoвi ocoбиcтicнo зopieнтoвaнi пiдxoди (на ocнoвi ^deM^re, дiяльнicнoгo, кyльтypoлoгiчнoгo, aкcioлoгiчнoгo) дo пpoблeми нaцioнaльнoгo виxoвaння yкpaïнcькoï мoлoдi в iнoeтнiчнoмy oтoчeннi (у дiacпopi).
У складна yмoвax пoлiкyльтypнoгo oтoчeння чужини для E.Жapcькoгo питанню нaцioнaльнoгo виxoвaння мoлoдi чepeз навчання у шкoлax yкpaïнoзнaвcтвa нaдaвaлocя нaцioтвopчoгo знaчeння, ocR^Rn yкpaïнcькa гpoмaдa пoзa мeжaми У^аши нiкoли нe т^актувалася ним вiдoкpeмлeнo вiд yкpaïнcькoï нaцiï. Пpoблeмy нaцioнaльнoгo виxoвaння yкpaïнcькoï мoлoдi в iнoeтнiчнoмy oтoчeннi E. Жapcький називае «виальшю (життeвo нeoбxiднoю - пpим. 1.К) пpoблeмoю» - пpoблeмoю буття i pody yкpaïнcькoï cпiльнoти, яка шв'язана з питанням «бути чи ш бути» yкpaïнcькiй нaцiï cepeд шшж нapoдiв cвiтy.
Bcтaнoвлeнo, щo пpoвiднoю мeтoю та завданням нayкoвo-пeдaгoгiчнoï дiяльнocтi E. Жapcькoгo бyлo виcвiтлeння дай, кoнцeптyaльниx пoлoжeнь piзниx нaпpямiв peфopмaтopcькoï пeдaгoгiки, ïxнiй вiдбip, нayкoвe oпpaцювaння i впpoвaджeння у cиcтeмy вiтчизнянoï ocвiти та пeдaгoгiки. Зoкpeмa, E. Жapcьким ocoбливa увага пpидiлялacя: пpoблeмaм виxoвaння у cиcтeмi вiднocин «дepжaвa i ocвiтa», «ocoбиcтicть i дepжaвa»; aнaлiзy та пoпyляpизaцiï «нoвиx тeчiй» у виxoвaннi; aнaлiзy i ^шиш aвтopитapнoï, «тpaдицiйнoï» пeдaгoгiки; вcтaнoвлeнню спшьнж pиc у «пeдaгoгiцi кyльтypи» та тeopiï нaцioнaльнoгo виxoвaння; oбгpyнтyвaнню пpiopитeтнocтi нaцioнaльнoгo виxoвaння над клacoвим чи дepжaвницьким, а тaкoж фopмyлювaнню Mera, завдань i нaпpямiв нaцioнaльнoгo виxoвaння.
Дocлiджyючи та пoпyляpизyючи iдeï peфopмaтopcькoï пeдaгoгiки, щo заклали пiдгpyнтя дeмoкpaтичниx зpyшeнь у cвiтoвiй та вичизнянш ocвiтнiй гaлyзi, E. Жapcький у змюп cвoeï нayкoвo-пeдaгoгiчнoï спадщини, пpeдcтaвлeнiй чиcлeнними нayкoвo-тeopeтичними пoлoжeннями, виcнoвкaми i ^актинними peкoмeндaцiями, poзкpив мeтy, завдання, нaпpями й шляxи здiйcнeння нaцioнaльнoгo виxoвaння; знaчeння poдиннoгo, мaтepинcькoгo, здopoв'язбepiгaючoгo виxoвaння; eднicть кoнцeптyaльниx iдeй нaцioнaльнoï пeдaгoгiки та пeдaгoгiки кyльтypи; взaeмoзв'язoк тpaдицiйнoгo i «нoвoгo» виxoвaння; poль yчитeля як суб'екта виxoвaння; сшгаби та мeтoди фopмyвaння ocoбиcтocтi виxoвaнця тoщo.
Пeдaгoгiчнa спадщина E. Жapcькoгo та сукупний ocвiтньo-виxoвний дocвiд yкpaïнcькoï дiacпopи aктyaльнi i вoднoчac нeдocтaтньo зacвoeнi cyчacнoю yкpaïнcькoю cиcтeмoю виxoвaння. Пopiвнюючи cиcтeми ocвiти в сучаснш Укpaïнi та cepeдoвищi yкpaïнcькoï дiacпopи, вcтaнoвлeнo, щo yкpaïнцi в eMirpa^ï, навчаючи та виxoвyючи мoлoдь на ^ymi нaцioнaльниx тpaдицiй та в кoнтeкcтi iдeй peфopмaтopcькoï пeдaгoгiки, пpoйшли cвiй шляx «iнтepнaцioнaлiзaцiï», «глoбaлiзaцiï ocвiтньoгo пpocтopy», пoшyкy «iннoвaцiйнoï дiяльнocтi» в швж кyльтypнo-цивiлiзaцiйниx yмoвax, пoдoлaння aвтopитapизмy «вceзнaючoгo» yчитeля,
вдеалу «дидактичного енциклопедизму» школьного змiсту - всього того, що ниш задекларовано в освпньому просторi Укра!ни на найвищому рiвнi. Тому в процес модернiзацií нацiональноí системи освiти в Укра!ш неоцiненним вважаемо iнтелектуальний досввд укра!нсько! дiаспори загалом, концептуальнi вде! i теорií, методичнi поради й рекомендацп вiдомих укра!нських педагогiв, i зокрема Е. Жарського.
Л1ТЕРАТУРА
1. Андрущенко В. П. Основш тенденцп розвитку вищо! осБiти Укра!ни на рубеж! столiть (Спроба прогностичного аналiзу) / В.П. Андрущенко // Вища освгга Укра!ни. - 2001. - № 1. - С. 11 - 17.
2. Вишневський О. Теоретичш основи сучасно! укра!нсько! педагопки: поибник для студентiБ вищих навчальних заклад1в / О.Вишневський. - Дрогобич: Коло, 2003. - 528 с.
3. Жарський Е. Iсторiя виховання / Е.Жарський // МандрiБець. - №2 (3). - 1994. - С. 2 - 47.
4. Ке]шнь Г. Теорiя i практика «нового виховання» у захщноевропейськш педагопщ (кiнець Х1Х -середина ХХ ст.) / Г.Кемшь. - Дрогобич: Коло, 2004. - 124 с.
5. Кононенко П. П. Однодумшсть свгтового укра!нства / П. П. Кононенко // Укра!нознавство. -2006. - № 3. - С. 298 - 301.- С. 298.
6. Кравець В. П. Зарубiжна школа i педагопка ХХ столгття / В.П. Кравець. - Тернотль: Обласне книжково-журнальне видавництво «Тернопiль», 1996. - 290 с.
7. Левювський М. В. 1стс^я педагогiки: тдручник / М. В. ЛеБкiБський. - К.: Центр навчально! лгтератури, 2003. - 360с.
8. Онкович А. Формування професшно! компетентностi БчителiБ укра!нсько! дiаспори США засобами педагопчно! перюдики: дисертацiя ... канд. пед. наук: 13.00.04 / А. Онкович. - К., 2004. - 165 с.
9. Ступарик Б. М. Нацюнальна школа: витоки, становлення: навчально-метод. поибник / Б.М. Ступарик. - К.: 1ЗМН, 1998. - 336 с.
10. Сухомлинська О. Реформаторська педагопка / О.Сухомлинська // ЕО / Акад. пед. наук Укра!ни; головний ред. В.Г. Кремень. - К.: Юршком 1нтер, 2008. - С. 774
11. Трофим'як Б. в. Пмнастично-спортивш оргашзацп б нацiонально-БизБольному руи Галичини (друга половина Х1Х ст.. - перша половина ХХ ст.): монографiя / Б.в. Трофим'як . - Львiв, 2003.
12. Укра!нський спортивний покажчик книжкових видань з фiзичного виховання та спорту б Украш (1922 - 1941) / укладач та автор передмови О. Вацеба; наук. ред. Б.Якимович. - Львiв: Видавничий центр ЛНУ 1м. I.Франка, 2002. - 120 с.: ш. - (Укр.. бiобiблiографiя. Нова серiя; Ч. 6).
13. Усатенко Т.П. Укра!нська нацiональна школа: минуле i майбутне: укра!нознавчий Бимiр / Т.П. Усатенко . - К.: Наукова думка, 2003. - 285 с.
14. Ф^ла М. М. Педагопка: навчальний поибник / М. М. Фщула. - Видання 2-ге, виправлене, доповнене. - К.: Академвидав, 2005. - 560 с.
15. Чепшь М. М. Теорiя i практика формування нацюнально! сБiдомостi дiтей та молодi Галичини /друга половина Х1Х - перша третина ХХ столтя: монографiя / М.М Чепiль. - Дрогобич: Ввдродження, 2001. - 503 с.
16. Щербань П. М. Прикладна педагопка: навчальний поибник / П. М. Щербань - К.: Вища школа, 2002. - 215 с.
